Постановка проблеми. Нагальною потребою з точки зору ефективного управління державним майном є забезпечення надходжень до державного бюджету. Наявна концепція менеджменту передбачає отримання доходів державою від майнових прав за певними напрямами. Основними джерелами надходжень на сучасному етапі є орендні платежі за використання державного майна, дивіденди, нараховані на корпоративні права держави, оплата покупцями придбаних в процесі приватизації індивідуально визначеного майна об'єктів незавершеного будівництва та соціально-культурного призначення, єдиних майнових комплексів, пакетів акцій, часток в статутних капіталах товариств. Наприклад, в 2016 році від оренди державного майна надійшли 1 028,558 млн. грн. [1, с.103], від малої приватизації - "171,463 млн. грн., у тому числі від продажу земельних ділянок - 3,549 млн. грн." [1, с. 19]. Суттєвою ознакою взаємозв'язку між доходами державного бюджету від оренди та приватизації об'єктів групи А та Ж є можливість продажу майна, яке перебуває в оренді. Таким чином, відбувається концептуальний вибір між отриманням всього й одразу та відносно стабільного грошового потоку протягом тривалого часу. На цьому етапі проблема полягає в обґрунтуванні подальшої приватизації об'єктів малої приватизації, які є привабливими для наявних та потенційних орендарів, на підставі встановлення відповідних критеріїв, що чітко та зрозуміло її обмежували.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Управління державним майном завжди було об'єктом досліджень значного кола науковців. Потрібно зазначити, що орендні відносини, які виникають в цьому процесі, розглядаються дослідниками як з економічної (Н. Горлач, В. Дурицький, В. Жуков, В. Круглов, М. Латинін, Т. Чистота та інші), так і з правової (М. Мороз, О. Мороз, Ю. Серебрякова та інші) позицій. Теорії приватизації присвятили свої роботи ще більше науковців, серед яких можемо відзначити В. Гейця, С. Давимука, А. Гальчинського, К. Гелбрейта, К. Ерроу, Ю. Кіндзерського, Г. Крамаренка, М. Скибу, О. Пасхавера, О. Чорну, М. Шкільняка.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз наукових підходів дає змогу зробити висновок про недостатню визначеність взаємозв'язку процесів оренди та приватизації в системі управління об'єктів державної власності.

Мета статті полягає в дослідженні трансформації орендних відносин у приватизаційні з визначенням необхідності її додаткового регулювання, стимулювання або нівелювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Система відносин щодо оренди державного майна на сучасному етапі досить чітко врегульована з правової точки зору. Крім того, за роки незалежності працівниками відповідних інститутів держави, на які покладене виконання орендної функції (перш за все, Фонд державного майна України та його регіональні відділення), накопичено суттєвий досвід щодо її реалізації. Незважаючи на наявні проблеми та деякі прогалини в законодавстві, дохідна частина бюджетущороку поповнюється значними грошовими коштами від оренди державного майна (табл.1).

Відповідно до наведених даних можемо констатувати виваженість підходу до планування надходжень. За десять років лише в 2010 році план не було виконано на 100 відсотків (93,3%). Надходження за період зросли більш ніж вдвічі (504,1 млн. грн. в 2007 році проти 1 028,558 млн. грн. в 2016 році). За декаду відбулися три стрибкоподібні збільшення доходів від оренди державного майна:

у 2008 році до 682,6 млн. грн. з 504,1 млн. грн. у 2007 році;

у 2011-2012 роках до 854,8 млн. грн. та 1 060,3 млн. грн. відповідно з 606,3 млн. грн. у 2010 році;

у 2015 році до 1 214,9 млн. грн. з 983,9 млн. грн. у 2014 році.

оренда державне майно

Після таких різких змін в надходженнях орендної плати, пов'язаних зі змінами орендних ставок та укладенням договорів тимчасового платного використання великих об'єктів державної власності, спостерігаються періоди фактичного корегування (ринкового відкату). Пояснюється таке явище пристосуванням орендарів до нових ставок, відмовою від нерентабельної діяльності, складними економічними умовами. Зменшення надходжень не перекриває навіть застосування під час розрахунку орендної плати індексів інфляції, передбачене Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу [2].

Таким чином, раціональна державна політика у сфері орендних відносин дає змогу забезпечити на тривалому інтервалі суттєве зростання доходів, що спрямовуються до державного бюджету.

На регіональному рівні загальна по Україні тенденція підтверджується (табл.2).

Загальне зростання орендної плати за 10 років перевищило 350 відсотків. Слід відзначити, що загальна кількість договорів, за якими формуються грошові надходження, зменшилася на 15 відсотків. Але коливання за таким критерієм не позначилося на тенденції до зростання орендних платежів. Збільшення надходжень до державного бюджету відповідає визначеним стрибкам з подальшим корегуванням загалом по країні.

Суттєвою ознакою досліджуваного інструмента є можливість адміністративного стимулювання економіки та підтримки окремих видів діяльності (Методикою розрахунку орендної плати [2] визначені для них різні відсотки), малого бізнесу та виробництва. По-перше, передбачено, що "орендні ставки для орендарів, а саме вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7" [2]. По-друге, держава (безпосередньо Кабінет Міністрів України) за необхідності має можливість підтримати бізнес за кризових умов. Наприклад, у 2009 році уряд ухвалив рішення, "що до 1 січня 2011 року орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу" [4]. При цьому в 2010 році уточнилось, "що з 1 липня 2010 року орендні ставки, зазначені у пункті 1,Таблиця 1

Планові та фактичні надходження від оренди державного майна в 2007-2016 роках, млн. грн. [1, с.103]

Таблиця 1. Планові та фактичні надходження від оренди державного майна в 2007-2016 роках, млн. грн. [1, с. 103]

1. Звіт про роботу Фонду державного майна України, хід та результати Державної програми приватизації у 2016 році. URL: www.spfu.gov.ua/usersfiles/docx/zvit-2016_10478. docx.

2. Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/ laws/show/783-2016-п.

3. Аналітичні довідки про роботу РВ ФДМУ по Сумській області. URL: www.spfu.gov.ua/ua/regions/Sumyhtml/spf-analytics.html.

4. Деякі питання управління державним майном: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/316-2009-п.

5. Деякі питання управління державним майном: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 783. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/783-2016-п.

6. Індекси споживчих цін за регіонами. URL: http://ukrstat.gov.ua/ operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/arh_iscR_gr_u. htm.

7. Михайленко Д. Трансформація власності в процесі малої приватизації на регіональному рівні (на прикладі Сумської області). Ефективна економіка. 2016. № 2. URL: www.economy. nayka.com.ua/pdf/2_2016/46. pdf.

Размещено на Allbest.ru