Методика оцінки ділової активності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бойко Світлана Василівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів

Анотація

Ключові слова: ділова активність, структурні, динамічні, грошово-потокові відносні показники, інвестиційно-інноваційна активність.

Аннотация

В статье определены подходы зарубежных и отечественных ученых к содержанию системы показателей анализа деловой активности и основные коэффициенты, исчисляемые в соответствии с данным подходом, рассмотрены структурные, динамические и денежно-потоковые относительные показатели для анализа деловой активности.

Ключевые слова: деловая активность, структурные, динамические, денежно-потоковые относительные показатели, инвестиционно-инновационная активность.

Summary

Key word: business activity, structural, dynamic, money-flow relative indicators, investment-innovation activity.

Постановка проблеми. В управлінні будь-яким підприємством основним чинником є час. Здатність вчасно, оперативно і доцільно приймати рішення впливає на якість отриманого результату. Сучасний економічний стан підприємств вразливий до зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на діяльність, спричинених економічною кризою країни. Така ситуація вимагає швидкої адаптації та пристосування до змін зовнішнього середовища з метою збереження ділової активності. З огляду на це вагомого значення набуває оцінка ділової активності та методи її оцінки.

Аналіз останніх досліджень. Аналіз наукової літератури показує, що існує велика кількість способів, методів та підходів до оцінки як ділової активності, так і управління діловою активністю. Питання аналізу ділової активності знайшли відображення в працях таких вчених, як Білик М. Д., Ковальов В. В., Коробов М. Я., Костирко Р. О., Мец В. О., Савицька Г. В., Павловська О. В., Шеремет А. Д.

Метою статті є ознайомлення з підходами до змісту системи показників аналізу ділової активності та методами оцінки ділової активності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження ділової активності є досить важливим та актуальним, особливо на сучасному етапі розвитку економіки України. Від об'єктивності та точності оцінки ділової активності підприємства залежить якість важливих управлінських рішень, які дають змогу не пристосовуватися до змін на ринку, а активно реагувати на відповідну мінливу ситуацію [3, с. 145].

Останнім часом термін «ділова активність» почав більш широко використовуватися у вітчизняній обліково-аналітичній теорії та практиці. Перші визначення цього поняття і методологічні засади його застосування у практичній діяльності належать американським і європейським економістам [6, с. 70-71]. Зокрема, один із найбільш вагомих внесків належить Е. Лінкольну, який у праці «Фінанси підприємств: прикладний аспект» (1925 р.) дав економічну інтерпретацію і алгоритм розрахунку понад сорока аналітичних коефіцієнтів.

Перед розглядом методів оцінки ділової активності необхідно узагальнити існуючі підходи до змісту досліджень в цій галузі прикладної аналітичної роботи (табл. 1).

Проаналізувавши основні підходи до змісту системи показників аналізу ділової активності підприємства зарубіжних та вітчизняних вчених, можна зробити висновок, що Ю. Брігхем, А. Д. Шеремет, Г. В. Савицька, О. В. Єфимова бачать аналіз ділової активності суб'єктів господарювання, перш за все, в показниках оборотності. Слід зауважити, що аналіз оборотності -- невід'ємна, але не єдина складова аналізу ділової активності підприємства.

Більш вдалим є підхід В. В. Ковальова, який пропонує оцінювати ділову активність підприємства враховуючи коефіцієнт стійкості економічного зростання, проводити оцінку динамічності розвитку ринку. Л. І. Ушвицький бере до уваги у своєму підході якісні показники оминаючи кількісні, що може бути причиною значних відхилень у розрахунку ділової активності. Підхід Р. Холта щодо оцінки ділової активності спирається на показники ефективності виробничої діяльності, але не розглядає інші види діяльності підприємства, які є не менш важливим аспектом у розрахунку цього показника. Підхід Дж. К. Ван Хорна базується на розрахунку показників ліквідності [4; 8], які не дають змоги точно оцінити ділову активність організації.

Головна функція будь-якої системи аналітичних показників полягає в перетворенні за допомогою різноманітних алгоритмів вихідної обліково-звітної та нормативно-планової інформації в систему індикаторів, зрозумілих широкому колу користувачів. При цьому аналітичний інструментарій цієї системи (коефіцієнти, рівняння, нерівності, моделі залежності, матриці та ін.) повинен широко використовуватися в обґрунтуванні управлінських рішень.

До системи аналітичних показників можна пред'явити ряд вимог, серед яких ключовими є: релевантність, повнота, достовірність, зрозумілість алгоритмів, інтерпретація. Релевантність означає «належність до справи», доречність використання даних показників. Так, якщо перед аналітиком поставлена мета оцінити ділову активність, то і набір використовуваних показників повинен бути адекватний поставленій меті. Він повинен досить повно описувати основні сторони ділової активності та її найважливіші характеристики [2, с. 38].

Достовірність системи показників означає їх здатність реально відображати стан і основні тенденції ділової активності господарюючого суб'єкта. При цьому методика розрахунку коефіцієнтів та інших показників не повинна викликати істотних труднощів у аналітика. Вони повинні розраховуватися на базі типових документів відповідно до розроблених алгоритмів.

Одна з головних вимог з точки зору економічного аналізу -- інтерпретація показників. Йдеться про те, що кожен розрахований показник повинен в тій чи іншій мірі ілюструвати і характеризувати окремий напрямок ділової активності. В результаті використання такої системи показників з'являється можливість оцінки загальної картини ділової активності організації, в тому числі на основі комплексних оцінок, і прийняття зважених управлінських рішень як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами [7, с. 64].

Розглядати та аналізувати ділову активність підприємства необхідно в трьох аспектах: фінансовому, виробничому і комерційному.

Кожен аспект ділової активності пов'язаний з цілями і завданнями, що стоять перед підприємством на стратегічному та тактичному рівнях управління.

Для оцінки ділової активності використовуємо три групи відносних показників: структурні, динамічні і грошово-потокові. Кожна з цих груп включає в себе показники, що відображають операційну (поточну), фінансову і інвестиційно-інноваційну активність комерційної організації.

Структурні показники побудовані на основі питомої ваги окремих елементів активу і пасиву бухгалтерського балансу. В результаті можна відстежити, у що організація інвестує кошти, що певною мірою свідчить про спрямованість її ділової активності. Так, зокрема, збільшення питомої ваги оборотних активів, і особливо запасів, вказує на розширення поточної діяльності компанії, що свідчить про нарощування її операційної ділової активності. У той час як зростання основних засобів, нематеріальних активів, фінансових вкладень є індикатором довгострокової інвестиційної активності господарюючого суб'єкта.

Динамічні показники відображають інтенсивність і результативність господарської діяльності. Інформаційною базою їх розрахунку є форма № 2 «Звіт прибутки і збитки» і додаток до бухгалтерського балансу форма № 5 (в окремих випадках використовується інформація управлінського обліку). За поточної активності доцільно розраховувати показники оборотності, засновані на виручці, яка відображає поточний аспект діяльності організації. Оцінку фінансової активності необхідно проводити на основі зіставлення відсотків до отримання та відсотків до сплати, а також приросту статутного капіталу до його величиною на кінець звітного періоду.

Визначити інвестиційно-інноваційну активність можна на підставі коефіцієнта оновлення основних засобів, тобто чим більше основних засобів надходить в розпорядження організації, тим більшу інвестиційну активність вона проявляє. Крім цього, корисно аналізувати коефіцієнт співвідношення витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи до величини сукупних активів. Зростання цього показника прямо пропорційний інноваційної активності господарюючого суб'єкта.

Грошово-потокові показники є найбільш мобільними і гнучкими індикаторами ділової активності організації. До них відносять: коефіцієнт поточної ділової активності -- збільшення цього показника свідчить про здатність організації генерувати грошові кошти; коефіцієнт фінансової ділової активності -- характеризує здатність організації залучати грошові кошти із зовнішніх джерел для фінансування своєї діяльності; коефіцієнт інвестиційної ділової активності -- характеризує зростання інвестиційних операцій, і, як наслідок, свідчить про інвестиційну активність.

Таблиця 1. Існуючі підходи до змісту системи показників аналізу ділової активності підприємства