Монетарні інструменти економічної безпеки держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОНЕТАРНІ ІНСТРУМЕНТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Т.І. Єфименко

Вибір і використання регулюючих інструментів належать до основних стратегічних напрямів державної політики забезпечення економічної безпеки для досягнення цілей фінансової стабільності та підтримки сталого розвитку країни в умовах впливу багатьох чинників глобальної і національної невизначеності. З метою надання стійкості саморегульованим важелям відтворення, протидії загрозам кризових явищ монетарне управління впливає на грошовий обіг, а також на реальну купівельну спроможність національної грошової одиниці. Задля попередження її нерівноважного стану внаслідок непередбачуваних перерозподільних коливань руху грошових коштів у рамках всесвітнього фінансово-інформаційного простору, з урахуванням сучасного технологічного рівня розвитку, удосконалюються інтернаціональні й внутрішні механізми підтримки ліквідності банківських систем. Насамперед маються на увазі емісійні важелі незалежного регулювання всієї ресурсної бази на коррахунках кредитних організацій і готівки в обігу відповідно до національних пріоритетів, а також упровадження в бізнес-процеси процедур комплаєнсу. Кредитна активність суб'єктів господарювання в монетарній сфері здебільшого сприяє зростанню грошового мультиплікатора, що характеризує як стан господарського та фінансового середовища в цілому, так і ступінь довіри в контрактних відносинах. Створення умов для доступу економічних агентів до кредитів у відповідних обсягах й під прийнятні процентні ставки в рамках заходів забезпечення інноваційних і конкурентних переваг розширюватиме їхню присутність на ринках товарів та послуг, а також попит на грошові кошти. Співвідношення пропозиції грошей з грошовою базою може мати спадну тенденцію через скорочення інвестицій, банківського й торгового кредиту, прояви процесів стагнації, депресії тощо. Також при впровадженні фінансових регуляторів варто враховувати, що динаміка виробництва істотно впливає на темпи інфляції. Курс національної грошової одиниці відображає зовнішню вартість грошей і позикових ресурсів, тому в умовах глобалізації та активного міжнародного руху капіталів, крім грошово-кредитних, валютні регуляції є невід'ємною частиною пріоритетних монетарних регламентів.

Концептуальні засади економічної безпеки створюють управлінський простір для обґрунтування найважливіших політичних рішень, проведення структурної перебудови, реалізації великомасштабних цільових проектів тощо. Згідно з вітчизняним законодавством, сутність і зміст національних цінностей уособлено в інтересах людини і громадянина, українського суспільства та держави [1]. Серед основних загроз безпековому стану держави, котрим можуть протистояти заходи грошово-кредитного та валютного регулювання відповідно до світових стандартів, визначаються: негативна динаміка розвитку процесів у соціально-економічній сфері; критичні обсяги державних зовнішніх і внутрішніх запозичень, що призводять до високого рівня боргової залежності держави з втратою внутрішньої та зовнішньої кредитоспроможності; неврегульованість норм у розрахунках між контрагентами й загострення платіжної кризи; нерозвинутість банківської системи та фондового ринку; втрата довіри населення до фінансових інститутів; велика частка операцій, не відображених в офіційній звітності, зокрема пов'язаних із легалізацією тіньового обігу та міграції вітчизняного капіталу за кордон; інституціональна недосконалість законодавства з питань контролю руху грошових коштів незаконного походження.

Тому постає потреба в посиленні відповідного наукового теоретичного та практичного супроводження стратегічних і тактичних заходів у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, суб'єктів господарювання, галузей, секторів економіки, а також на національному, регіональному та глобальному рівнях. Ідеться про своєчасні управлінські дії в різноманітних комбінаціях умов відносної рівноваги, самоорганізації чи проявів хаосу в ринковому середовищі, що стихійно розвивається, - з урахуванням невизначеності в усіх складових господарського простору. Будь-які зміни у відкриті й соціально-економічній системі (СЕС) характеризуються первинною інформацією про події та факти, а також оцінками можливих позитивних або негативних результатів в майбутньому. Таким чином, надзвичайно важливо розглядати економічну безпеку як інтегральну проблему з комплексом взаємопов'язаних аспектів у єдиному інформаційно-мережевому просторі держави. Відповідно, основою інтелектуально-психологічного формату відносин, дій, поведінки суб'єктів регулювання в складному багаторівневому структурно-функціональному середовищі СЕС повинна стати реалізація єдиних принципів національної безпеки. Отже, при підготовці політики прийняття рішень стосовно варіантів впливу на процеси формування очікувань економічних агентів, особливу увагу слід приділяти її підґрунтю в частині часової структури лагів змінних характеристик поточного стану справ. Крім того, велике значення мають інституціональні особливості вироблення способів створення наявних оцінок, припущень та передбачень, а також їх моніторинг.

Питанням грошово-кредитного та валютного регулювання економіки присвячені дослідження провідних зарубіжних і вітчизняних авторів, таких як Ф. Мішкін, П. Р. Кругман, Р. Манделл, М. Флеминг, К. Рогофф, Б. Бернанке, О. І. Амоша, В. П. Вишневський, В. М. Геєць, А. А. Гриценко, Б. М. Данилишин, С. О. Кораблін.

В умовах невизначеності показники, які характеризують стан СЕС, навряд чи можуть представляти дійсність абсолютно повно і правильно. Водночас результати аналізу окремих економічних процесів і явищ дають змогу робити висновки про необхідний рівень і характер змін у регуляторних процедурах різних рівнів простору господарської діяльності. Це особливо актуально при розробленні рекомендацій щодо ступеня впливу тих чи інших ситуацій на стан економічної безпеки, оскільки в разі надмірного спрощення або неправильного трактування дійсності, пропоновані сценарії, запроваджувані обмеження, а також практичні заходи можуть призвести до небажаних наслідків. Питання безпечного руху коштів із джерелом походження банківського кредитування розглянуто К. Форбс, Д. Рейнхардтом та ін. [2]. Загрози посилення нерівності у споживанні та доходах економічних агентів унаслідок монетарних шоків у США досліджено О. Койбійоном, Ю. Городніченком тощо [3]. Порівнюючи між собою параметри, що характеризують стан економіки, включно з наслідками колапсів, а також трансформації невизначеності, М. Джіанонні [4] аналізує варіанти політики ЦБ із таргетування основних монетарних регуляторів залежно від ключових макроекономічних показників. Багато авторів приділяють велику увагу проблемі вибору найпридатніших просторово-часових сценаріїв реагування центробанків на шоки. Мається на увазі ступінь прийнятності того чи іншого рішення відповідно до обраних суб'єктами процесів менеджменту критеріальних оцінок на підставі найімовірніших версій розвитку подій. У працях американських вчених А. Левіна, Дж. К. Вільямса, Ф. Віланда та ін. [5] сформульовано так зване правило монетарної стійкості (robust rule), згідно з яким пропонуються ціннісні підходи щодо застосування певних комбінацій грошово-кредитних регуляторів з одночасною мінімізацією можливих програшних варіацій і збитків. У більш пізніх їхніх працях відображено, що впровадження монетарних управлінських важелів може супроводжуватись негативним впливом на економіку, якщо засоби регулювання використовуються без адаптації до ситуативних реалій, зокрема в частині характеру формування очікувань. Тому в контексті економічної безпеки реалізація заходів грошово-кредитного та валютного регулювання потребує окремої уваги в частині застосування методів та способів, створення та удосконалення необхідних інститутів тощо. Питання рівноваги результатів використання монетарних важелів впливу, посилення нагляду і контролю стосовно фінансових посередників варто розглядати з урахуванням поточних кон'юнктурних особливостей, а також середньо- та довгострокової перспективи.

У глобальному світі проблеми безпеки, зокрема у фінансовій сфері, набувають величезного значення. Дослідженню сутності антикризових програм, забезпеченню стійкості світової фінансової архітектури, а також держав та економічних агентів в умовах невизначеності присвячені роботи К. Ро- гоффа, Дж. Сороса, Р. Вейга, Дж. Стігліца, Дж. Розенау, З. Бжезинського тощо. В Україні питання протидії ризикам стабільного розвитку відображені у працях О. І. Барановського, О. Д. Василика, С. В. Мочерного, О. С. Власюка, М. М. Єрмошенка та ін. Вплив монетарних інструментів на збалансованість господарських процесів у реальному секторі економіки з точки зору забезпечення сталого економічного розвитку й захисту національних інтересів розглянуто В. І. Міщенком, С. О. Корабліним та ін. Підтримання стабільності в монетарній сфері економіки має супроводжуватись створенням скоординованих шляхів та методів досягнення встановлених цілей через оволодіння методологією визначення джерел найбільш значущих загроз та їх подолання. Завчасно розроблювані й адекватно здійснювані заходи з надійного прогнозування, планування та відстеження небезпечних ситуацій, відповідно до норм чинного законодавства [1], слід спрямовувати на протидію зростанню кредитних ризиків, недосконалості програм запобігання фінансовим кризам, інституціональній слабкості тощо.

Проте багато проблем монетарної теорії наразі не знайшли остаточного розв'язання, що не дає можливості обговорювати будь-яку завершену цілісну концепцію. Відповідно, напрями подальших досліджень у цій сфері містять велику кількість дискусійних питань, чимало з яких, на думку П. Браунінга, пов'язані з розвитком або запереченням тих чи інших положень класичної кількісної теорії грошей [6]. Еволюція вчень, досліджень проблем їх обігу зумовила формування низки тлумачень і суджень з приводу впливу змін обсягу грошової маси на сукупний випуск. Цей взаємозв'язок також детально проаналізовано в публікаціях Дж. М. Кейнса [7]. У його моделі господарських відносин обґрунтовується особливе місце процентної ставки - важливої детермінанти процесів інвестування, як ключового причинного параметра економічного зростання. Крім того, в кейнсіанському аналізі грошей значну увагу приділено попередженню потрапляння в ліквідну пастку. Вчений поділяє ідеї оперативного застосування інструменту грошей задля стимулювання темпів господарського розвитку. Водночас, на думку Е. Дж. Долана, економічна кон'юнктура відіграє суттєву роль у формуванні цілей і способів їх досягнення в монетарній політиці державного регулювання, коли йдеться про вплив на кількість грошей, що перебувають в обігу [8]. На думку М. Фрідмена, монетарні важелі можуть справити короткочасний вплив на виробництво, однак у довгостроковій перспективі вони здатні лише змінити темпи цінової інфляції [9]. Представники школи раціональних очікувань (Р. Лукас [10; 11], Т. Сарджент [12] та ін.) дотримуються позиції про відсутність впливу монетарних показників на стан стабільності економіки як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах. При цьому й ортодоксальні монетаристи, і "нові класики” виступають проти активної макроекономічної політики держави. Прихильники більшості напрямів монетаристських теорій дотримуються точки зору про достатність самовідтворювальних здатностей економічних систем, тому будь-яке державне регулювання несе ризики порушення їх рівноваги.

Починаючи з кінця минулого століття, у публікаціях С. Манна [13; 14], працях представників американської наукової школи Л. Кіля і Е. Елліотта багато уваги приділяється міждисциплінарній теорії керованого хаосу. Вони дійшли висновку, що саме на її базі слід шукати підходи для виявлення і пояснення багатьох поведінкових аспектів і очікувань [15]. Тому при імплементації інновацій у сфері монетарного регулювання невід'ємною частиною концепцій економічної безпеки в сучасному світі має стати підвищення надійності та уникнення ризиків невизначеності в СЕС. На думку Т. Стоуньєра, "найбільша пізнавальна проблема, що стоїть перед нинішньою економічною наукою, - квантифікувати вплив інформації на економічне життя і висловити цей найважливіший фактор у фінансових категоріях” [16]. Як наслідок, поточне та перспективне прогнозування орієнтирів сталого розвитку має супроводжуватись передбаченням загроз та ризиків фінансовій стабільності. Управління змінами в грошово-кредитному, валютному регулюванні постає одним із ключових факторів вирішення проблем унормування руху новоствореної вартості між секторами економіки з метою формування адекватних бюджетних призначень для забезпечення виконання конституційних зобов'язань держави.

Ризики втрати монетарної рівноваги великою мірою пов'язані із суперечностями, що виникають через недосконалий рівень розвитку фінансових інститутів та ринків. Національні дослідники проблем стабілізації фіскального й монетарного простору в коротко- та довгостроковій перспективах [17] відзначають зростання загроз забезпеченню економічної безпеки в Україні внаслідок дії чинників недосконалого управління грошово-кредитною та валютною політикою.

Мета статті - обґрунтувати підходи до застосування інструментів забезпечення економічної безпеки в монетарній сфері згідно з інтересами особистості, суспільства і держави, а також умовами досягнення стійкого розвитку економіки в цілому та її реального сектору зокрема. Державні нормативні документи щодо грошово-кредитного, валютного регулювання, а також протидії загрозам та ризикам нестабільності СЕС слід координувати на мега-, макро-, мезо- та мікрорівнях.

Отже, за високого рівня нелінійності, непередбачуваності в соціальних системах [15] теоретико-методологічні засади ідентифікації загроз, їхніх наслідків, а також запобігання неадекватному використанню монетарних інструментів мають відповідати принципам єдиного цілепокладання, багато- рівневості, поліфункціональності мережевої організації суспільства та інформаційної економіки. У грошово-кредитній, валютній сферах реалізація цільових установок та узгоджених пропозицій стосовно форми й змісту має кореспондувати з економічними, політичними і біхевіоріальними складовими очікувань, а також процесів вибору пріоритетності цілей і засобів розв'язання визначених завдань.

Становлення інститутів монетарного регулювання, спрямованих на протидію кризовим явищам в Україні, відбувалося через багаторічну програмну співпрацю з Міжнародним валютним фондом (МВФ), де особлива увага традиційно приділялась підтримці потенціальних можливостей рефінансування кредитів МВФ, зниженню ризиків, пов'язаних із державним боргом, тощо. Водночас грошово-кредитні й валютні важелі стабілізації разом із фіскальними та іншими управлінськими підоймами спрямовуються на забезпечення національних пріоритетів розвитку та створення умов для стійкого економічного зростання. Як відомо, за будь-яких варіантів устрою економіки (ліберальної ринкової, планової, замкнутої або відкритої, змішаної тощо) до загальновизнаних зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці належать: спотвореність структури економіки; порушення соціальної рівноваги й суспільної злагоди внаслідок зростання майнової диференціації населення, підвищення рівня бідності; посилення просторово-часової нерівномірності розвитку; тінізація та криміналізація економічних агентів, сторін контрактів у господарській діяльності, індивідів, окремих прошарків соціального простору. Кожен з наведених напрямів характеризується власним набором чинників ризику, по відношенню до них розробляються гармонізовані між собою заходи протидії.

Не доцільно розглядати загрози безпеці окремо, оскільки вони здебільшого спрацьовують у будь-якому комплексному варіанті. Фінансові кризи можуть зумовити погіршення військової безпеки, різке зниження виробництва товарів та послуг тощо. В контексті поняття комплексної безпеки, поряд із наявністю готових дати відсіч агресорові професійних збройних сил, необхідно підтримувати належний стан безпеки інформаційної, економічної, енергетичної, продовольчої тощо. З точки зору вимірювання рівня комплексної безпеки необхідно спостерігати не тільки за окремими індикаторам и у тому чи іншому періоді, а й за випадковими миттєвими збігами їхніх порогових значень, імовірним співпадінням тенденцій у фінансовому та нефінансовому виразі. З огляду на ризики неплатоспроможності держави, особливо небезпечним видається поєднання спаду випуску, зростання зовнішніх, внутрішніх та контингентних зобов'язань, а також уповільнення процесів капіталовкладень. У таких ситуаціях іноді приймаються рішення щодо інвестування за рахунок збільшення державних запозичень. Така поведінка, як правило, орієнтована на очікування доходів, але через недооцінку інших складових комплексної небезпеки, наприклад, військової агресії, джерела наповнення бюджетів можуть виявитись неспроможними, що призведе до посилення загрози дефолту.

Використання уніфікованих, підтверджених світовою практикою достовірних критеріїв для кількісної оцінки економічної стабільності на національному рівні, зокрема у сфері фінансового посередництва, дає змогу здійснювати секторний моніторинг для своєчасного розроблення превентивних заходів запобігання потрясінням. Наприклад, система основних індикаторів, рекомендована МВФ [18], охоплює показники фінансового, реального сектору й домашніх господарств, ринку цінних паперів тощо. Відповідно до нормативних актів НБУ застосовуються характеристики ліквідності, відображені в європейських нормативних документах із питань платоспроможності [19], а також критичні рівні кредитних ризиків згідно з міжнародними нормами Базельського комітету з питань регулювання у банківській справі [20]. В Україні в цьому секторі економіки вже запроваджено обов'язкову фінансову звітність за світовими стандартами, на часі - встановлення граничних індикаторів для інституційного посилення запобіганню банкрутствам, захисту власності, прав кредиторів, вкладників тощо В Україні Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в 2014 р. опублікува-ла остаточну редакцію нового Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 “Фінансові інструменти" (далі - МСФЗ 9), який є обов'язковим до застосування з 1 січня 2018 р. та замінює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” (далі - МСБО 39) (відповідно до листа НБУ “Про запровадження МСФЗ 9" від 15.07.2016 № 60-0005/59146 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/en/v5914500-16). МСФЗ 9 в ЄС застосовується з 1 січня 2018 р. (за даними Європейського центрального банку) (https:// www.bankingsupervision.europa.eu/press/pr/date/2017/html/ssm.pr171124.en.html).. Починаючи з 2018 р., у контексті євроінтеграційного курсу, одночасно з країнами ЄС унормовано імплементацію МСФЗ 9 (IFRS 9) [21]. У середньостроковому аспекті для забезпечення стабільності та динамічного розвитку фінансового сектору, розбудови регуляторної спроможності, захисту прав споживачів фінансових послуг та інвесторів передбачено реалізацію Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 р. (далі - Комплексна програма) [22]. Як наголошувалося, в умовах невизначеності граничні значення, діапазони показників небезпеки мають бути стандартизовані відповідно до міжнародних методологічних норм. Але під час передбачуваних або непередбачуваних кризових періодів встановлення допустимих меж стійкості, перевищення яких із високою ймовірністю призводить до втрати контролю та керованості з боку держави в тій чи іншій сфері, потребує дотримання принципів комплексності, взаємозумовленості з максимальним спектром характеристик соціально-громадського розвитку.

Поширення загроз асиметрії інформації для сталого розвитку в ХХІ столітті вимагатиме істотних трансформацій способів і методів протидії їм. Як відомо, при обґрунтуванні сучасних підходів до розроблення алгоритмів проведення фінансових операцій стали застосовуватися основи теорії впорядкованого хаосу [23; 24]. З використанням концептуальних основ економічної синергетики під час аналізу сучасних тенденцій нелінійності в динаміці секторальних характеристик прогнозуються стратегічні орієнтири інвестиційних процесів. Так, у працях американського дослідника Е. Петерса вплив диспропорцій факторів незрозумілості відображений у рекомендаціях щодо застосування в технологіях довгострокового передбачення для ринків акцій, облігацій, валюти методів фрактального аналізу, розрізнення, незалежного нелінійного стохастичного і нелінійного детермінованого процесів [25]. На необхідність поновлення менеджменту в національному фінансовому секторі вказано в задекларованих згаданою вище Комплексною програмою принципах. Зокрема, йдеться про: цілісність фінансової системи; незалежність суб'єктів нагляду та проактивне правозастосування на підставі оцінки ризиків; всебічний захист прав сторін контрактних відносин, що забезпечить збалансованість економічних інтересів, високий рівень відповідальності й довіри між регуляторами, суб'єктами господарювання фінансового сектору та їх клієнтами. Транспарентність та стандартизація розкриття інформації згідно зі світовими правилами сприятимуть набуттю режиму внутрішнього ринку з ЄС у сфері фінансових послуг, формуванню конкурентоспроможного середовища тощо.

У вітчизняному законодавстві та підзаконних актах [26; 27] передбачено сукупність регламентів і заходів із використанням відповідних підойм та методів, спрямованих на забезпечення стабільності української грошової одиниці, встановленого середньострокового таргету інфляції, що вимірюється індексом споживчих цін, задля збереження купівельної спроможності національної валюти, умов стійкості банківської системи, фінансового сектору в контексті сталого розвитку. Вкрай актуальним, на наш погляд, є рішення Ради НБУ щодо корегування законів України та інших нормативно- правових актів у частині заміни понятійно-термінологічного визначення "грошово-кредитна політика” на "монетарна політика” [27].

В інформаційному суспільстві, коли відбувається стрімке поширення транснаціонального капіталу, за допомогою доволі жорстких норм і правил уряди регламентують більшість операцій на ринках грошей та капіталу, рух різних форм кредитних ресурсів, використання універсальних фінансових інструментів, деривативів (похідних) тощо. Однак шляхи задоволення потреб в оздоровленні національних фінансових систем і водночас у державній підтримці економіки містять багато суперечностей. Зміни в інформаційному змісті економічної категорії "гроші” супроводжуються переформатуванням їхнього речового (золотого, срібного, паперового) наповнення в адекватні інформаційно-мережевій епосі електронні стереотипи: інтернет-, кібер-гроші, кібервалюти. Як результат, набуття економічними явищами оновлених сутнісних характеристик, пов'язаних із загальною інформатизацією, супроводжується поширенням інноваційних фінансових технологій з адекватними механізмами страхування операцій у контрактних відносинах, що потребує раціонального співвідношення адміністративних заходів та саморегуляції.

У статистичній теорії комунікацій поняття ентропії [28; 29] пов'язується з недостатньою чіткістю інформації, основною функцією якої є усунення невизначеності вибору. Тобто чим менше інформації відомо про процес, тим вища його ентропія. На думку родоначальника кібернетики Н. Вінера, ентропія є мірою хаосу, а кількість інформації - мірою впорядкованості.

Викладене має величезне значення з точки зору знання й розуміння того, яким чином у державі координувати завдання протидії загрозам безпеки, а також рішення під час проведення макропруденційної, грошово-кредитної, банківської, фінансової, валютної, промислової та структурної політики. Варто також погоджувати процедури комплаєнсу та порядок розкриття інформації про ступінь дотримання міжнародних принципів і стандартів. Встановлення правил взаємодії монетарних інструментів із фіскальними та іншими регулюючими підоймами має спонукати структури всіх гілок влади на досягнення результативнішого впливу на фінансову стабільність та економічне зростання в середньо- й довгостроковій перспективі в умовах відкритої економіки і високого ступеня невизначеності зовнішнього середовища. Вибір регуляцій багато в чому залежить від просторово-часових особливостей передавання монетарного імпульсу згори донизу економічної структури. Прямим інструментом є управління змінами характеристик обсягу й обороту грошової маси у взаємозв'язку з динамікою інфляції. Основним операційним механізмом у більшості центральних банків, у тому числі НБУ, є структурний менеджмент динаміки процентних ставок з урахуванням факторів поведінки суб'єктів господарювання й індивідуумів, а також їхніх економічних очікувань. Крім того, цілі монетарної політики щодо забезпечення стабільності цін та сталого розвитку досягаються за допомогою іншого інструментарію: встановлення норм обов'язкових резервів; операцій центробанку на відкритому ринку державних цінних паперів; впливу на обмінний курс національної валюти та регулювання експортно-імпортних операцій. Добір монетарних інструментів у якісному та кількісному аспектах, пов'язаних з особливостями операційних процедур за пропозицією грошей, треба розглядати виключно як реакцію на стан економіки за шкалою від спокійного до кризового, а не на будь-які зрушення екзогенного характеру в політиці. При цьому в кожному періоді важливо своєчасно враховувати вагомі структурні, інституційні, територіальні й подібні фактори впливу на реальний та інші сектори економіки, на очікування і економічну поведінку суб'єктів господарювання та індивідуумів. Взаємозв'язок між інструментами монетарної політики і її кінцевою метою, імпульси від позитивних грошових шоків до позитивного зрушення динаміки випуску протягом певного часу здійснюються через керовані конфігурації причинно-наслідкових ланцюжків каналів грошово-кредитної трансмісії.

Як зазначалося вище, в Україні [26], як і у багатьох інших країнах, пріоритетним завданням грошово-кредитного (монетарного) регулювання встановлено постійний темп зростання рівня цін, тобто інфляцію. На продуктивність каналу інфляційних очікувань здебільшого впливає минула цінова динаміка. В рамках незмінної інфляції, за фрідменівською моделлю, її мотиваційна складова сходить нанівець внаслідок того, що подальше зростання цін свідомо враховується економічними агентами в бізнес-діяльності. Наміри урядів щодо підвищення стимулюючої складової інфляційної спіралі реалізуються, як правило, через зростання дефіцитного фінансування. Останнім часом роль каналу очікувань порівняно з традиційними лініями передавання монетарних імпульсів у рамках інвестиційних, кредитних та інших процесів зростає. Такі тенденції спостерігаються на тлі поглиблення і систематизації інформаційних комунікацій з бізнесом, а також із фаховою та громадською спільнотою. Центробанки надають учасникам ринку докладні відомості про свої найближчі наміри, що породжує відповідну поведінкову реакцію економічних агентів, які зумовлюють в остаточному підсумку бажані трансформації цільових змінних за таких самих характеристик традиційних способів і методів управління. Певні дослідники навіть пропонують розглядати окремо успішність застосування монетарних інструментів за допомогою комунікаційних технологій. Вони відзначають зростаючу ступінь надійності кореляції інформаційних сигналів центробанків з коливаннями цін і дохідностей на фінансових ринках, котрі, у свою чергу, призводять до зміни інших макроекономічних показників [30]. Таким чином, виважений ступінь прозорості в діяльності центробанків спрямований на зменшення рівня асиметричності інформації й економічної невизначеності між монетарною владою та іншими економічними агентами, що сприяє підвищенню фінансової стабільності [31]. Заяви центробанків вимагають високого рівня чіткості, послідовності, оскільки в разі неузгодженості внутрішньої і зовнішньої інформації може виникнути зворотний ефект - поява необґрунтованих тривог, плутанини й безладу.

Процентний канал належить до традиційних коридорів впливу монетарних інструментів на економіку [7]. Режим таргетування процентних ставок, як правило, здійснюється в контексті регламентів інфляційного цілепокладання, коли необхідність зміни номінальної ставки процента виникає у відповідь на плавні або шокові зрушення економічної ситуації. Динаміка попиту на гроші з боку економічних агентів також впливає на темпи зростання цін. Однак низька волатильність швидкості обігу грошей дає змогу зберігати доволі стабільний вплив на реальний випуск у результаті зміни грошової маси. Через канал процентних ставок корегування резервів банківського сектору впливає на його кредитний потенціал.

Крім прямого регулювання обсягу грошової маси, процентних ставок і обмінних курсів монетарні інструменти використовуються через лінії запозичень. У процесах взаємодії з реальною економікою кредитні ринки мають самостійне значення. Особливості їхньої трансмісійної ролі багато в чому залежать від несприятливих обставин вибору, ринкових недосконалостей, включаючи складові асиметрії інформації і витрат моніторингу, а також чинники опортуністичної поведінки. В умовах бізнес-циклів динаміка агрегованих показників кредиту відображає зміну попиту на грошовий ресурс, а також фактори пропозиції. Зростання процентних ставок і скорочення витрат на інвестиції знижує потреби в кредитуванні. Канал запозичень істотно впливатиме на економічне зростання через зниження вартості позик для кінцевих позичальників. Тому динаміку облікової ставки, інших інструментів забезпечення або абсорбування ліквідності слід орієнтувати на зрозумілі всім учасникам ринку тенденції інфляції, стану економіки загалом.

Канал валютного курсу відіграє важливу роль у процесі трансмісії монетарних імпульсів відносно випуску й інфляції, позаяк відкрита економіка чутлива до кризових ситуацій, джерела яких перебувають у зовнішньому світі. Валютний курс, у рамках гнучкого курсоутворення, належить до найбільш волатильних макроекономічних показників, тому що доволі швидко реагує на плавні або шокові економічні зміни з урахуванням конкретних ситуацій на грошовому ринку. Зростання глобалізації є важливим фактором підвищення ролі каналу валютного курсу грошово-кредитної трансмісії. Збільшення експортно-імпортних операцій зумовлює суттєвий вплив коливань валютного курсу на витрати учасників контрактних відносин. У результаті знецінення національної грошової одиниці, зниження цін на продукцію, вироблену в межах митних кордонів, відносно іноземних товарів, зростає конкурентоспроможність власних товарів і послуг. Збільшення чистого експорту за рахунок позитивної динаміки валового експорту й зменшення імпорту сприяє підвищенню сукупного попиту (випуску).

Канал добробуту (цін активів). Збільшення грошової маси та кількості грошей у складі портфеля активів економічних агентів сприяє зростанню сукупного багатства. Але накопичення, як правило, не переходять у споживчі витрати, які сприяють приросту ВВП країни. На відміну від зовнішніх грошей, котрі за рахунок фінансування з боку центробанку є чистим приростом багатства, баланс внутрішнього грошового ресурсу відображає перерозподіл між різними власниками. Тобто в разі збільшення внутрішніх грошей те, що є активом для одного учасника економічного процесу, становить пасив (борг) іншого. Розширення пропозиції грошей безпосередньо впливає на добробут виробників і споживачів, що, врешті-решт, сприятиме зростанню сукупного попиту. З позиції багатства варто розглядати ймовірні варіанти поведінки домогосподарств у часі протягом життєвого циклу стосовно їхнього вибору щодо заощаджень і витрат [32-34]. Економічні агенти, як правило, вирівнюють своє споживання в часі, набуваючи активи з різним терміном служби. Монетарні стимули сприяють збільшенню попиту агентів на майно за рахунок прагнення витратити як мінімум суму, еквівалентну приросту їхніх грошових коштів, протягом певного періоду. У свою чергу, підвищення пропозиції різних активів на ринках сприяє зростанню їхніх цін, і, як наслідок, - збільшенню капіталу і добробуту. Далі розширення доступу до ресурсів для споживання стимулюватиме їх витрачання, підвищуючи сукупний попит. Загальний характер впливу ефекту багатства буде визначено поведінкою та намірами економічних агентів відігравати роль або кредитора, або дебітора.

К. Уолш [35], посилаючись на Б. Бернанке, наводить термін "самостійний немонетарний канал”, маючи на увазі, що Велика депресія в США в минулому столітті була результатом впливу чинників, котрі не пов'язані з непередбаченим зростанням грошової маси, але вплинули на зниження випуску, ліквідацію банків, крах бізнесу. Дискусія про причини й результати непередбачених збоїв у економіці США 30-х років минулого століття відновлюється щоразу, коли настають чергові кризові ситуації, особливо в другій декаді XXI століття - з настанням стагнаційного періоду, пов'язаного з глобальними явищами невизначеності в епоху інформаційної економіки. Сучасне розуміння інфляції як багатофакторного процесу свідчить, що вплив центробанків на монетарні чинники зростання цін через інструменти грошово-кредитного регулювання може лише скоригувати дію немонетарних чинників, пов'язаних із особливостями поточної ситуації. Ідеться про недосконалість системи тарифоутворення природних монополій, значні соціальні зобов'язання перед населенням країни, вимушене зростання витрат бюджету на оборону і т. ін.

Останніми роками кризові явища в Україні спричинили необхідність максимального використання монетарних інструментів - збільшення облікової ставки, понад двократної девальвації гривні, що періодично призводило до зростання інфляційних очікувань, ажіотажного попиту на іноземну валюту, товари та послуги, ринкова вартість яких відставала від сукупного показника підвищення споживчих цін.

У цілому за 2017 р. темп приросту інфляції становив 13, 7 %, що значно вище встановленого Національним банком України таргету 8 % ± 2 в. п. Таке суттєве відхилення ключового показника монетарної сфери від прогнозу стало підставою для декларування намірів НБУ щодо поступового зниження споживчої інфляції і повернення її в задані рамки в середині 2019 р. - 5 % ± 1 в. п. Ознаками жорсткішої монетарної політики регулятора, спрямованої на цінову стабілізацію, став приріст облікової ставки НБУ - тричі за останні три місяці: у жовтні 2017 р. - з 12, 5 до 13, 5 %, у грудні 2017 р. - до 14, 5 %. Починаючи з третьої декади січня 2018 р. значення ключового монетарного інструменту в Україні встановлено на рівні 16 %.

Відповідно до програмного сценарію, складеного в контексті співпраці з МВФ, у разі успішного досягнення цілей політики, очікується, що у перспективі до 2021 р. Україна вийде на траєкторію стабільного економічного зростання з темпом реального ВВП на рівні 4 % в рік та інфляцією - на рівні 5 %. З високим ступенем імовірності очікується, що в 2021 р. фактичний ВВП перебуватиме на рівні потенційного ВВП (Output gap = 0, 0 %), що означатиме закінчення фази економічної рецесії [36].

Зниження темпів інфляції поряд зі стабільністю обмінного курсу (на рівні 30-31 грн за 1 дол. США Розраховано за [36].) сприятиме відновленню позитивного ділового клімату та передбачуваності для бізнесу. Підсилення цінової конкурентоспроможності, що відбулося у 2014-2016 рр., підтримуватиме високі темпи фізичного обсягу експорту товарів (на рівні 5-7 % за рік у 20182021 рр.). Однак очікування щодо сальдо торговельного балансу та сальдо поточного рахунку платіжного балансу залишаються песимістичними впродовж усього середньострокового періоду (у середньому -3, 9 та -2, 7 % ВВП відповідно), як через достатньо високі темпи імпорту, так і внаслідок зростання виплат з обслуговування зовнішнього державного боргу [36].

У контексті співпраці між Україною та Міжнародним валютним фондом розглядається низка критеріїв та цільових показників (порогові значення абсолютні, змінні або відносні) монетарної безпеки: дефіцит сектору загальнодержавного управління (СЗДУ); відсутність у СЗДУ нової протер- мінованої заборгованості з виплати зовнішнього боргу; загальний обсяг протермінованої заборгованості з відшкодування ПДВ; чисті міжнародні резерви; чисті внутрішні активи НБУ; монетарна база НБУ; середня інфляція та ін.

У подальшому взаємодія нашої держави з міжнародними фінансовими інститутами потребує пошуку нових підходів з урахуванням Цілей сталого розвитку, що потребує кардинальної зміни інвестиційної динаміки. Після проголошення незалежності України спостерігалися періоди трансформаційного спаду, економічного відновлення, стагнації, стрімкого економічного зростання, які іноді чергувалися під впливом політичних змін у суспільстві та державному управлінні. Однак, у підсумку, за результатами 1992-2017 рр. реальний ВВП економіки України так і не вийшов на рівень 1991 р. При цьому в структурі ВВП за елементами кінцевого використання спостерігається суттєве превалювання процесів споживання над процесами нагромадження основного капіталу. Так, частка інвестицій становить лише 25 % від 1991 р., при тому, що поточний рівень приватних споживчих витрат перевищив відповідний показник ще в 2006 р. і наразі досягає майже 145 % Розраховано за [37].. Кредитні ресурси після стрімкого зростання у період становлення та розвитку банківської системи (1999-2008 рр.) із 2014 р. постійно звужуються, демонструючи реальний спад щороку, зокрема за підсумками 2017 р. (зниження на 12, 1 % в останньому році) Розраховано за [38].. Крім того, іноземні інвестиції не справляють суттєвого впливу на нагромадження основного капіталу економіки, оскільки концентруються переважно у невиробничих секторах. При загальному зростанні капіталу іноземних інвесторів майже в 10 разів за 17 років (9 місяців 2017 р. відносно 2000 р.), частка інвестицій у промисловість скоротилася з 53, 2 до 25, 4 % Розраховано за [36].. Отже, можна зробити висновок, що основною умовою подальшого збалансованого економічного розвитку є залучення інвестиційних ресурсів у пріоритетні види діяльності з найбільшим потенціалом приросту доданої вартості. Удосконалення інституційних спроможностей щодо модернізації структури економіки в частині залучення, переміщення, а також попередження спекулятивного “переливання” капіталу між секторами, чітке довгострокове цілепокладання, прискорення інвестиційних процесів шляхом монетарного регулювання залишаються однією з найважливіших проблем у проведенні програмних реформ. На виконання цього завдання мають бути націлені керуючі монетарні інструменти Національного банку України. Регулювання через фінансові організації, а також інфраструктурну мережу процентних ставок, опцій грошових оферт має впливати на рух коштів у фондовому ринковому просторі та у фінансових посередників як на інвестиційний попит, так і на ресурсну пропозицію, що, врешті-решт, сприятиме розширенню в СЕС сукупних потреб у “довгих” грошах. Як відомо, у плановій економіці заходи грошово-кредитного регулювання з боку центробанку здебільшого зводилися до адміністративного обмеження операцій з готівковими засобами та централізованого перерозподілу безготівкових інвестиційних ресурсів підприємств через банківську систему. У перехідних економіках концепція жорсткого обмеження грошової маси як основного антиінфляційного інструменту несе в собі ризики надто дорогих для підприємницької діяльності процентних ставок і дефіциту не тільки інвестиційних, а й оборотних коштів. Слід мати на увазі, що позитивного результату від регуляторного впливу інструментів монетарного регулювання, зокрема процентних ставок, можна очікувати, коли рішення про їх зміну приймаються з урахуванням ступеня їхньої залежності від нормативу обов'язкового резервування й норми надлишкових резервів, а також наявної кон'юнктури ліквідності, кредитних та депозитних операцій, доступу до позик взагалі та довгострокових зокрема. Крім того, потенціал грошового мультиплікатора, результативність тих чи інших каналів трансмісії змінюватиметься при коливаннях цін активів (акцій, нерухомості), ступеня окупності продукції або проектів, рівня золотовалютних резервів тощо.

Таким чином ми поділяємо точку зору відомих учених та експертів, що для вивчення кількісних параметрів взаємозв'язків між інструментами кредитно-грошової політики й змінами пропозиції грошей, ринкових процентних ставок та інвестицій в основний капітал, а також з метою прогнозування, варто використовувати ширшу за змістом та обсягом базу даних.

Це важливо для координації ступеня прийнятності тих чи інших рішень у банках та інвестиційних компаніях під час інвестиційних припущень щодо майбутніх значень грошової бази, грошової пропозиції, процентних ставок. Удосконалення вихідних відомостей та їх джерел також має значення задля запобігання ймовірним збиткам при пошуку підходів до рефінансування довго строкових кредитів підприємствам в умовах високих боргових ризиків і асиметрії інформації внаслідок чинників невизначеності.

Далі наведено деякі показники, що характеризують рівень монетарної безпеки в Україні.

1. Рівень інфляції. Граничне значення становить 10-15 %. Дані рис. 1 свідчать про необхідність спрямування всіх важелів протидії дестабілізації на збереження цінової стабільності.

Рис. 1. Динаміка рівня споживчих цін

Складено за даними Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

При цьому треба мати на увазі, що інфляція в Україні має переважно не- монетарний характер. До основних причин слід віднести: зростання витрат виробництва; підвищення цін і тарифів природних монополій, транспортних послуг, процентної ставки; диспаритет цін на сировинні товари та енергоносії щодо цін на готову продукцію. Це призводить до збитковості та низької конкурентоспроможності продукції реального сектору економіки.

На думку багатьох фахівців економічне регулювання має орієнтуватися як на боротьбу з інфляцією, так і на управління купівельною спроможністю національної валюти. До істотних ризиків спроб компенсації немонетарної складової інфляції монетарними інструментами експертне співтовариство відносить кризу кредитної ліквідності, обмеження кінцевого попиту, гальмування національної відтворювальної системи і т. ін.

2. Коефіцієнт монетизації економіки. М2/ВВП. Граничне значення становить 40-50 % (рис. 2).

Низький рівень монетизації може привести до звуження інвестиційного споживчого попиту, до обмеження можливостей зростання економіки. Підвищення коефіцієнта монетизації має супроводжуватися розширенням частки в агрегаті М2 активних фінансових інструментів, що означають капіталізацію цих ресурсів, наприклад, в інвестиційних проектах. Також слід оцінювати потенціал економіки абсорбувати додаткову грошову масу з мінімальними інфляційними наслідками.

Рис. 2. Динаміка коефіцієнта монетизації економіки

Складено за даними Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

3. Відношення активів банківської системи до ВВП. Граничне значення становить 95-110% (рис. 3).

Низький рівень активів, недостатній рівень капіталізації банківської системи зумовлюють залежність корпоративного сектору від зовнішніх позик і зростання зовнішнього боргу, що несе в собі загрози повноцінному функціонуванню національної фінансової системи. У результаті основна частина інвестиційних процесів забезпечується грошовим наповненням за рахунок власних коштів підприємств, що свідчить про необхідність ефективнішого регулювання взаємодії фінансового та реального секторів економіки.

Рис. 3. Динаміка відношення активів банківської системи до ВВП

Складено за даними Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

4. Рівень золотовалютних резервів. Граничне значення становить обсяг тримісячного імпорту (рис. 4).

Рис. 4. Покриття золотовалютними резервами імпорту в місячному обчисленні

Складено за даними Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

Наразі рівень чистих золотовалютних резервів (які НБУ може використати для поточних інтервенцій на ринку для стримування коливань обмінного курсу) перебуває на критично малому рівні, а загальних резервів недостатньо для гарантування обслуговування платежів за зовнішніми запозиченнями у середньостроковій перспективі. На рис. 4 наведено покриття золотовалютними резервами імпорту в місячному обчисленні.

5. Зовнішній борг, державний і корпоративний, до ВВП. Граничне значення становить 100-110 % (рис. 5).

Зростання корпоративного зовнішнього боргу при надлишкових державних фінансових резервах посилює ризики й формує дестабілізуючий потенціал.

6. Частка іноземної валюти в грошовій масі М2. Граничне значення становить 25-30 % (рис. 6).

Перевищення частки іноземної валюти в грошовій масі призводить до зниження авторитету національної грошової одиниці й виведення з господарського обігу заощаджень населення.

Отже на підставі викладеного можна зробити такі висновки.

1. Спостереження показників економічної безпеки держави в монетарній сфері має особливе значення в умовах світових тенденцій невизначеності. Розроблення заходів і програм протидії ризикам мають спиратися на чітке усвідомлення зовнішніх і внутрішніх загроз стабільності із точки зору захисту національних інтересів.

2. В аспекті усталеності фінансових систем, важливо постійно проводити моніторинг стану бюджетних надлишків, стабільності цін, стійкості банківської системи та національної грошової одиниці, золотовалютного запасу, ступеня унормованості розрахункових відносин і фінансових потоків, потенціалу захищеності інтересів кредиторів і вкладників. Варто також своєчасно оцінювати стан фінансового ринку та ринку цінних паперів у країні, а також особливості динаміки дефіциту платіжного балансу, зовнішнього й внутрішнього боргу, що вкрай важливо для підготовки і реалізації заходів щодо активізації інвестиційної діяльності. З позицій монетарної безпеки, сукупність обраних граничних значень певних характеристик повинна забезпечувати їхню високу чутливість до порушень рівноважного середовища функціонування економічних агентів із точки зору попередження суспільства про ймовірні небезпеки у зв'язку зі зміною макроекономічних факторів. Таким чином, обрані групи індикаторів на кількісному і якісному рівнях, з урахуванням їхнього взаємного впливу, мають стати віддзеркаленням ступеня адекватності виконання державних і корпоративних цілей, зацікавленості всіх стейкхолдерів у вирішенні загальнонаціональних проблем.

3. Грошово-кредитна й валютна складові єдиної монетарної політики, гармонізовані з іншими напрямами державного фінансового регулювання, повинні бути спрямовані на виконання таргету інфляції та інших скоординованих цілей. Мається на увазі необхідність орієнтації на наявність джерел доступного кредитування для суб'єктів ринкових відносин, підтримання стабільного курсу національної валюти, створення умов для розширення внутрішнього попиту і забезпечення стійких темпів економічного зростання тощо. Доцільно ухвалити НБУ та Урядом нормативно-правові акти, що визначатимуть порядок здійснення інвестиційних вкладень у національну економіку, в тому числі через інститути розвитку, а також розширення використання спеціальних інструментів рефінансування з метою забезпечення економічного зростання й підвищення рівня життя громадян.

4. З огляду на те, що зростання незалежності ЦБ сприятиме фінансовій стабільності та стійкості державної антиінфляційної політики, вкрай важливим є зміцнення організаційних засад взаємодії національних органів грошово-кредитної та фіскальної політик. Уникнення ознак суперечливості в їх діяльності має бути забезпечене за рахунок збалансованого правового та економічного простору функціонування структур НБУ, міністерств і відомств. Зокрема, з точки зору раціонального розподілу наглядових, виконавчих та контрольних функцій варто розглянути посилення інституційної ролі Ради НБУ в наглядових процесах щодо стану фінансового сектору України, а також комунікативного забезпечення прозорої та підзвітної діяльності центрального банку.

Список використаних джерел

економічний безпека монетарний держава

1. Про основи національної безпеки України: закон України від 19.06.2003 № 964- IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/964-15/print.

2. Forbes K., Reinhardt D., Wieladek T. The spillovers, interactions, and (un)intended consequences of monetary and regulatory policies. Journal of Monetary Economics. 2017. Vol. 85. P. 1-22.

3. Coibiona O., Gorodnichenko Yu., Kueng L., Silvia J. Innocent Bystanders? Monetary policy and inequality. Journal of Monetary Economics. 2017. Vol. 88. P. 70-89.

4. Boivin J., Giannoni M. P. Global Forces and Monetary Policy Effectiveness. International Dimensions of Monetary Policy / Ed. Gall J., Gertler M. National Bureau of Economic Research, 2009. P. 429-478.

5. Levin A. T., Wieland V., Williams J. Robustness of Simple Monetary Policy Rules under Model Uncertainty. 1998.

6. Browning P. Economic Images: Current Economic Controversies. Addison-Wesley Longman Ltd. 1983. 232 p.

7. Keynes J. M. The General Theory of Employment, Interest, And Money. Create Space Independent Publishing Platform. 2011. 168 p.

8. Campbell C. D., Campbell R. G., Dolan E. G. Money, banking, and monetary policy. Chicago Dryden Press. 1988. 617 p.

9. ФридменМ. Если бы деньги заговорили. М.: Дело, 1999. 160 с.

10. Lukas R. E., Jr. Expectations and the Neutrality of Money. Journal of Economic Theory. 1972. № 4. P. 103-124.

11. Lucas R. E., Jr., Stokey N. Money and Interest in a Cash-in-Advance Economy. Econometrica. 1987. № 55(3). P. 491-514.

12. Sargent T. J., Wallace N. “Rational” Expectations, the Optimal Monetary Instrument, and the Optimal Money Supply Rule. Journal of Political Economy. 1975. № 83(2). P. 241-254.

13. Mann S. R. Chaos Theory in Strategic Thought. Parameters (US Army War College Quarterly). 1992. Vol. XXII. P. 54-68.

14. Mann S. R. The Reaction to Chaos. Complexity, Global Politics, and National Security / Ed. by Alberts D. S., Czerwinski T. J. Washington, D.C.: National Defense University, 1998.

15. Theory of Chaos in the Social Sciences: Fundamentals and Applications / Ed. by Kiel D. L., Elliott E. W. The University of Michigan Press. 1997. 360 p.

16. Stonier T. The wealth of information: A profile of the post-industrial economy. Thames Methuen, 1983. 224 p.

17. Виклики і ризики розгортання кризових процесів в Україні та напрями економічної політики їх запобігання / ред. В. Юрчишин. Київ: Заповіт, 2017. 156 с.