Розвиток молочної галузі в контексті забезпечення продовольчої безпеки України

Козак Ольга Анатольевна - кандидат экономических наук, старший научный сотрудник, ведущий научный сотрудник отдела экономики аграрного производства и международной интеграции, Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» (г. Киев, ул. Героев Обороны, 10)

E-mail: olya.kozak@gmail.com

Постановка проблеми. Молоко та молочні продукти відносяться до найважливіших продуктів харчування населення України, складаючи третину щоденного раціону пересічного українця та виступаючи основним джерелом надходження в організм тваринного білка. Окремі види молочної продукції (молоко, сметана, кефір, ряжанка, сири кисломолочні, масло вершкове) належать до соціально значимих продуктів, тобто таких, які є необхідними для забезпечення життєдіяльності людини. Виходячи з цього, функціонування молочної галузі безпосередньо впливає на продовольчу безпеку держави, адже вона є постачальником найцінніших продуктів, без яких, за оцінками ФАО, неможливо виростити повноцінне молоде покоління людей. Слід констатувати, що проблеми галузі, які виникли ще в трансформаційний період, залишаються і донині.

Криза останніх трьох років призвела до скорочення обсягів виробництва молока, зменшення обсягів експорту, втрати основного ринку збуту через торгове ембарго, зниження купівельної спроможності населення. Поряд з внутрішніми проблемами додалася ще й світова молочна криза 2014-2016 рр., яка спричинила падіння світових цін на молочні продукти, що позначилося і на Україні. Враховуючи те, що з січня 2016 р. запрацювала зона вільної торгівлі з ЄС, перед виробниками молока та молочної продукції постають нові виклики, які, передусім, стосуються конкурентоспроможності вітчизняної молочної галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвитку молочної галузі в Україні присвячено праці багатьох учених, зокрема, В. Г. Андрійчука [1], О. В. Боднар [2], В. І. Бойка [4], Т. А. Гуцул [3], С. М. Кваші [5], М. Й. Маліка [10], В. Я. Месель- Веселяка [12, 14], Ю. О. Яупенка [10, 12, 14], Б. Й. Пасхавера [11], В. О. Пабата, П. Т. Саблука [4], І. В. Свиноуса, Н. І. Шияна [16], О. М. Шпичака, іноземних дослідників [17-20] та багатьох інших. Проте швидкі зміни в розвитку галузі на світовому ринку та їх вплив на вітчизняний молочний сектор, зокрема, цінова циклічність, концентрація виробництва, орієнтація на споживача й ін., зумовлюють необхідність комплексного аналізу основних напрямів функціонування молочної галузі для оцінювання її потенційних можливостей з позицій продовольчої безпеки за умови глобалізації та євроінтеграції України.

Мета статті - проаналізувати основні тенденції розвитку молочного сектору України та окреслити його перспективи в контексті забезпечення продовольчої безпеки.

Виклад основних результатів дослідження. Продовольча безпека передбачає наявність якісного продовольства та економічну і фізичну доступність його для населення країни. Щодо наявності, то пропозиція молока та молочної продукції залежить від функціонування двох галузей - молочного скотарства та переробної промисловості. Аналіз останніх двох десятиріч засвідчує існування великої кількості проблем як у сфері виробництва молока, так і у сфері його переробки. Відсутність цілеспрямованої державної політики (повна лібералізація механізму регулювання) щодо вирішення хоча б основних проблем молочного сектору призводить до наростання негативних явищ. Під важелем невирішених питань молочна галузь розвивається занадто еволюційно. Якісні зміни відбуваються дуже повільними темпами, особливо у сфері виробництва молока. Водночас обраний європейський вектор розвитку України ставить його в умови жорсткої конкуренції, що потребує формування адаптивної з ЄС ідеології державної стратегії аграрного розвитку, в тому числі молочної галузі [5, с. 45]. Все це зумовлює необхідність вкотре детально розглянути особливості сучасного функціонування молочного сектору України.

Молочне скотарство подолало ринкове реформування, втративши за період з 1990 р. по 2016 р. 74,7% поголів'я корів та 57,6% обсягів молока. Суттєво змінилася структура виробництва: основними виробниками молока, які надовго закріпили за собою цей статус, стали особисті селянські господарства, які вийшли в лідери не стільки за рахунок збільшення поголів'я і виробництва, скільки через значне скорочення цих параметрів у суспільному секторі (рис.1).

На цю тенденцію ще у розпалі реформ неодноразово вказував академік І. І. Лукінов: «Підвищення частки особистих підсобних господарств населення України відбулося не за рахунок зростання виробництва у приватному секторі, а в результаті катастрофічного падіння виробництва в суспільному секторі» [8, с. 736]. Вчений застерігав ще у 1999 р., що «перспектива істотного збільшення обсягів товарної продукції в особистих господарствах населення є сумнівною» [8, с. 788], а також наголошував, що «створення дрібних сільськогосподарських підприємств аж ніяк не може вважатися стратегічним напрямом формування в Україні прогресивної організаційної структури сільського господарства ринкового типу» [8, с. 737]. Таку саму думку підтримували вчені ННЦ «Інститут аграрної економіки», зазначаючи: «По суті особисте селянське господарство залишається підсобним, і, отже, не може бути базовою основою галузі, її відродження, розвитку в такій державі як Україна» [4, с. 3]. Ці тези як ніколи є актуальними, адже Україна, втілюючи західний вектор, вступає в конкуренцію з європейськими товаровиробниками.

Варто констатувати, що нині в Україні склалася дуальна структура виробництва, де з однієї сторони великотоварні молочні ферми, а з іншої - велика чисельність дуже дрібних виробників з поголів'ям 1-2 корови. Між цими формами існує суттєва різниця. Перші, при всіх існуючих складностях демонструють приріст виробництва молока (з 2010 р. на 22,1%), зростання чисельності сучасних індустріальних молочних ферм та модернізацію існуючих, збільшення продуктивності корів, автоматизацію виробництва, удосконалення систем управління тощо. Все це забезпечує підвищення якісних показників молока. Згідно з прогнозами вчених ННЦ «Інститут аграрної економіки» [12, с. 9] виробництво молока в даній категорії господарств у 2018 р. порівняно з 2016 р. збільшиться від 2705,6 тис. т до 2791,6 тис. т, або на 3,2%. До того ж тут спостерігається концентрація виробництва. Статистичні дані свідчать, що у 2016 р. ферми з поголів'ям понад 1000 корів виробили 35% молока даного сектору, водночас у 2010 р. цей показник становив 20%. Середній розмір стада у сільськогосподарських підприємствах підвищився за останню декаду від 143 корів у розрахунку на одне господарство до 204 корів. Уже доведено, що зі збільшенням поголів'я корів у стаді підвищується ефективність виробництва та його конкурентоспроможність [16, с. 42]. Існує пряма залежність між рівнем концентрації у молочному скотарстві та рівнем спеціалізації аграрних підприємств: чим вища концентрація, тим вищий рівень спеціалізації [1, с. 90]. На нашу думку, ця тенденція поглиблюватиметься, а темпи збільшення концентрації будуть зростати. Цьому певною мірою сприятиме дефіцит сировини, який уже наразі існує на ринку, що спонукатиме переробні підприємства до боротьби за сировинні зони. Передусім ця боротьба буде проявлятися у пропозиції вищої ціни за якісне молоко, а вона, насамперед, відкриє сільськогосподарським підприємствам можливості для розширення своїх виробничих потужностей. Натомість концентрація виробництва молока - це глобальний тренд, характерний для багатьох країн світу [17, 21]. А оскільки Україна визначається високим рівнем залученості в процеси економічної глобалізації, закономірності концентрації виробництва, які властиві країнам-лідерам, повною мірою відображатимуться і у вітчизняній агросфері, в тому числі в її молочному секторі [16, с. 20].

Що стосується розвитку особистих селянських господарств, то при високій соціальній функції, яку виконували та виконують ці господарства, все-таки зменшення виробництва у них протягом останніх десяти років (на 29,1%) залишається беззаперечним фактом. Багато чинників вказує на подальше зниження чисельності особистих селянських господарств: вік господаря, зростання витрат на матеріально-технічні ресурси, відсутність доступу до кредитних ресурсів, міграція молоді та ін. Посилення вимог ЄС щодо якості молока або заборони реалізації молока, виробленого населенням, суттєво прискорить цей процес. У цьому напрямі останнім часом значна увага на державному рівні приділяється трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства. У 2017 р. законодавчо закріплено поняття «сімейне фермерське господарство» в Законі України «Про фермерське господарство» та визначено особливості його створення і діяльності [13]. Це дасть змогу вивести певну частину господарств з тіні до організованого ринку, а також забезпечити виробництво якісної товарної продукції та збільшити доходи від власної господарської діяльності [10, с. 6].

Дефіцит сировини спонукає переробника налагоджувати відносини з особистими селянськими господарствами. У цьому напрямі переробні підприємства взялися за формування не лише кооперативів одноосібників, а й сімейних ферм. Цікавим є досвід компанії «Данон», яка разом з українськими та іноземними партнерами реалізує проект зі створення сімейних ферм. Спеціалісти вчать людей управляти бізнесом, спонукають до об'єднання в кооперативи. Заплановано створення 100 сімейних ферм. Інвестиції в даний проект становлять 500 млн евро [9]. Звичайно, чисельність суб'єктів господарювання, задіяних у цьому проекті та в подібних дуже мала, проте механізми реалізації заслуговують на увагу з метою їх застосування на державному рівні.

Кооперація, фермерство, в тому числі створення сімейних ферм винесено на порядок денний Міністерства аграрної політики та продовольства України - основного державного органу формування агропродо-вольчої політики в країні. Так, у 2017 р. було прийнято Концепцію розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки, спрямовану на розвиток фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів, покращання матеріально-фінансового становища сільського населення.

Визначальним для виробників є ціна на молоко, від якої залежить рішення нарощувати виробництво чи скорочувати. Особливо це важливо для сільськогосподарських підприємств, які левову частку молока у 2016 році (94%) реалізували переробним підприємствам. Особисті селянські господарства залишають 54% молока для власного споживання. З боку переробних підприємств перевага надається молоку, отриманому на товарній фермі, проте дані підтверджують, що значну частку сировини (40%) вони закуповують в одноосібників. Одним із чинників впливу на формування закупівельних цін в Україні є світові ціни на молоко. Дослідження свідчать, що ціна в Україні в цілому слідує світовим тенденціям [7] (рис. 2).

Однією із найбільш невирішених проблем всього молочного ланцюга, яка стосується безпосередньо продовольчої безпеки країни, є якість молока та молочної продукції. На первинній ланці - це низька якість молока, виробленого у населення, що позначається на всіх наступних етапах руху його доспоживача. Складність полягає у неорганізованості ринку, тобто відсутності реєстрації виробника і продукції, яка виробляється і реалізується. Інформація щодо чисельності особистих селянських господарств та обсягів виробленого молока у них достеменно невідома і є досить умовною переважно у

бік завищення. Все це робить неможливим вплив на сільського виробника, а відповідно і запровадження заходів для покращання якості молока. Слід відмітити велику кількість посередників [2, с. 46] при надходженні молочної сировини від виробника до переробника. З однієї сторони вони розв'язують логістику молока, проте, з іншої, є абсолютно неконтрольованими одиницями з огляду на санітарні норми з відсутністю можливості провести аналіз продукції (що фактично при такій чисельності виробників зробити неможливо). Якість молока де-факто беруть найнижчу або приближену до неї. Отримуючи неякісну сировину, переробні підприємства змушені додатково задіяти потужності з її очищення, що призводить до здорожчання продукції і відображається на кінцевому споживачеві. Враховуючи те, що Україна буде втілювати положення Угоди про асоціацію щодо санітарно-гігієнічних норм сирого молока, вимоги до якості та сортності молока переглядаються у напрямі відміни другого та меншого ґатунків, яке не буде прийматися переробними підприємствами. З 1 січня 2018 р. згідно з новим Державним стандартом України (ДСТУ)3бб2:2015«Молоко-сировина коров'яче. Технічні умови» в Україні залишається три сорти молока: екстра, вищий та перший, проте Міністерство аграрної політики та продовольства України рекомендувало запровадити в дію даний ДСТУ з 1 липня 2018 р. На виклики галузі у бюджеті передбачено безпрецедентно високу суму на розвиток тваринництва - 4 млрд грн [6]. Відповідність базовим вимогам - ось основний принцип європейського стилю виробництва, а це означатиме - дотримання гігієни персоналу та тварин, обов'язкова ідентифікація худоби, лікування, дослідження на найнебезпечніші хвороби, контроль якості молока, його промислова перевірка, охолодження й швидка первинна обробка.

У складному становищі знаходяться переробні підприємства України останні 4 роки, які потерпають від: а) зниження платоспроможності населення; б) втрати ринків збуту переважно через заборону імпорту молокопродуктів Росією; в) кризи на світовому ринку молочних продуктів.

Негативні економічні явища в країні, зокрема багаторазова девальвація гривні, інфляція, криза банківської системи призвели до суттєвого зменшення платоспроможності населення, що передусім спричинило послаблення внутрішнього попиту на молочні продукти. До цього слід додати і втрату кримського ринку та частини багатотисячного Донбасу.

Внаслідок торгового ембарго Росії було втрачено традиційний ринок збуту продукції. Так, у 2013 р. було експортовано молочних продуктів на суму 551,2 млн дол. США, в 2016 р. - 194,7 млн дол. США, або в 2,8 раза менше. Частка Росії в 2013 р. становила 72,7% переважно за рахунок експорту сирів. Відповідно виробництво сичужних сирів за цей період зменшилося на 38,2%. Якщо в 2013 р. на частку поставок в Росію припадало понад 60% всього продажу в грошовому виразі, то у 2016 р. легальних поставок не було.

Світова молочна криза проявилася у значному зниженні закупівельної ціни (у травні

2016 р. вона подолала найнижчий рубіж з 2009 р. - 22,1 дол. США за 1 ц) [7]. Фермери вимушені були шукати нові джерела доходів та диверсифікувати виробництво. Україна, яка завжди була частиною та активним гравцем світового молочного ринку, повною мірою відчула вплив кризи, що додалася до вже існуючих на той час проблем.

Незважаючи на негаразди в галузі, у

2017 р. відмічається покращання становища молокопереробних підприємств. Так, виробництво ряду продуктів збільшилося, що спричинено переважно нарощуванням експорту. Натомість світовий ринок молока почав відновлюватися з кінця 2016 року. Нові тренди, які з'явилися на ньому, внесли певні зміни на вітчизняний ринок. Передусім це стосується вершкового масла, ціна на яке у світі суттєво зросла. Цьому передували деякі корективи у споживанні молочних жирів, починаючи з США, завдяки науковим дослідженням. Вченими було доведено корисність молочних жирів і їх позитивний вплив на організм людини, зокрема зниження ризику ожиріння та виникнення діабету [19]. Це стало стартом для запуску глобальної кампанії популяризації вершкового масла у світі та відповідного його здорожчання. Що стосується України, то в 2017 р. його виробництво зросло на 8%, проте експорт збільшився до рекордного за останні 13 років рівня (за попередніми даними 25 тис. т), а країна увійшла до числа провідних світових продавців даного товару. Втім збільшення експорту масла та сухих молокопродуктів не компенсував збитки від зменшення сирного експорту. Втративши основного експортера молочної продукції, виробники знаходяться в пошуках нових ринків, намагаючись розширювати географію реалізації. Пріоритетним залишатиметься ринок Європейського Союзу, проте перспективними є ринки інших країн: Китаю, країн Перської затоки, колишніх країн СРСР. Наразі 16 українських компаній успішно пройшли сертифікацію та отримали дозвіл на експорт до ЄС [15, с. 3]. У цілому в кризових умовах оператори ринку молока навчилися шукати і використовувати нові можливості.

Слід відмітити масове збільшення виробництва молоковмісних продуктів (рослинно-жирових сумішей, сирного продукту, консервів на рослинних жирах тощо), у яких молочні жири заміщаються дешевими рослинними. Особливою популярністю користується так званий «сирний продукт», який став дешевшою альтернативою твердого сиру. Так, у 2016 р. його було вироблено 66,3 тис. т (для порівняння сичужних сирів - 87 тис. т). Незважаючи на те, що продавці пробували видавати сирний продукт за сир, це зовсім різні продукти. При виготовленні сирного продукту дозволяється часткова заміна молочної сировини немолочною. Як правило, це пальмова або кокосова олії, а також барвники, ароматизатори та смакові добавки. Для споживача ця продукція не тільки не корисна, а й зазвичай шкідлива.

У 2016 р. рівень споживання молока та молочних продуктів (у перерахунку на молоко) становив 210 кг на душу населення у рік, що менше на 5% порівняно з 2013 р. Показник самозабезпечення молоком та молочними продуктами за всю історію незалежної України залишався позитивний, а у 2016 р. сягав 104%.

Аналіз свідчить, що скоротилося споживання сичужних сирів, переважно цільномолочних продуктів, молочних консервів та спредів. На молочному ринку України пропонується висока частка домашніх молокопродуктів, вироблених особистими селянськими господарствами (молоко, сметана, сир кисломолочний). Причому міські жителі також надають перевагу таким продуктам, куплених на ринку. Однак ця категорія господарств не в змозі запропонувати промислову молочну продукцію: тверді та плавлені сири, вершкове масло або молочні консерви. Фактом залишається значно більше споживання домашнього молока, м'якого сиру та сметани, ніж їх пропонує молочна промисловість.

Опитування споживачів молочної продукції компанією TNS [20] показало, що в Україні переважають стабільно негативні споживчі настрої. З 2015 р. зменшується частка представників вищого та середнього верств населення та зростає частка представників нижчих верств. В останні три роки зростала чисельність людей, які заощаджують на продуктах харчування. Більше половини українців відмовилися від своїх регулярних марок молочних продуктів через їх здорожчання. Споживачі частіше купують молочні продукти зі знижками або по акціях, здебільшого дешевші бренди в недорогих магазинах. Базарна молочна продукція користується високою популярністю, особливо в невеликих містечках. Незважаючи на те, що базарні молочні продукти, з позиції споживачів, не відповідають санітарним нормам, вони сприймаються набагато натуральнішими та кориснішими.

У 2017 р., за прогнозами, споживання молока та молочних продуктів становитиме 202 кг, або зменшиться ще на 4% порівняно з попереднім роком. До цього призвело масове зубожіння населення впродовж кризи. Відмітимо, що середній світовий показник становить 114 кг. Проте, якщо розглядати розвинуті країни світу, то в них споживання молока та молочних продуктів в перерахунку на молоко - понад 400 кг [3, с. 90], що дорівнює нормативному показникові, визначеному в Україні ще в радянські часи (380 кг). Для досягнення даної норми споживання, за умови відповідної купівельної спроможності споживача, обсяг виробництва молока повинен сягати 17735 тис. т [14, с. 17], або на 72,2% більше порівняно з 2017 р. Таке зростання виробництва можливе лише при застосуванні ефективних мотиваційних механізмів розвитку молочного скотарства; створення умов, що стимулюватимуть виробників нарощувати виробництво або змінювати спеціалізацію з рослинницького на тваринницький напрям; активізувати приватний сектор щодо його подальшої участі в організованому ринку згідно з вимогами ЄС.

Висновки

Аналіз основних тенденцій розвитку молочного сектору України засвідчує наявність багатьох проблем на всіх ланках молочного ланцюга від виробника до споживача. Дається взнаки як для виробників молока та молочних продуктів, так і споживачів складна економічна ситуація в країні та світова молочна криза 2014-2016 рр. Трансформація галузі у напрямі її модернізації здійснюється занадто повільно, що зумовлено як відсутністю (або епізодичністю) цілеспрямованої державної політики розвитку галузі, так і наявністю великої кількості за чисельністю виробників та обсягами виробництва неформального молочного сектору. Однак обраний країною європейський вектор розвитку разом із тотальною глобалізацією економічних процесів, невід'ємною частиною яких є і Україна, дещо прискорить переформатизацію галузі у бік підвищення її конкурентоспроможності. Дві кризи (внутрішня та зовнішня), а також необхідність наслідувати європейські стандарти стало своєрідним каталізатором структурних змін, які відбуватимуться найближчим часом. Передусім це стосуватиметься зростання обсягів товарного якісного молока, яке надходитиме на переробку, та зменшення частки особистих селянських господарств. У останніх наразі є альтернатива - перетворитися у сімейні ферми або об'єднатися у кооперативи. На прискорення, в тому числі цих процесів, у бюджеті на 2018 р. виділено значну суму коштів. Процеси концентрації, а відповідно і спеціалізації виробництва молока посилюватимуться, що цілком відповідає світовому тренду. За сучасних умов виробник практично не впливає на формування ціни на молоко, а тому повинен шукати, насамперед, внутрішні резерви зниження витрат на виробництво або диверсифікувати його. Щодо виробників молочних продуктів, то, зважаючи на низьку платоспроможність споживачів, їм необхідно відкривати нові ринки для своєї продукції. Стабільні зовнішньоекономічні зв'язки позитивно вплинуть і на функціонування внутрішнього ринку. З позицій продовольчої безпеки український споживач має фізичний доступ до молочних продуктів, проте обмежений економічно. Суттєве зменшення доходів населення призвело до скорочення споживання молока та молочних продуктів або заміни їх молоковмісними продуктами, що може негативно позначитися на здоров'ї громадян в майбутньому. Вирішення цієї проблеми має набагато масштабніший характер та стосується уже побудови ефективної продовольчої політики держави як гаранта повноцінного продовольчого забезпечення кожного її громадянина.