Підприємницький потенціал сільських територій як об’єкт наукових досліджень

Methodology / approach. The methodological basis of the research is the abstract-logical method, methods of analysis and synthesis, by means of which theoretical generalizations of the concepts of the entrepreneurial potential of territories, classification of periods of their development and transformations were made.

Results. The need to study the problems of entrepreneurial potential of rural areas is due to the lack of experience and knowledge of the leaders of various organizations, heads of private peasant farms in relation to its formation and reproduction, the implementation of business communications, inadequate methodological and applied to ensure its adaptation to the existing conditions of territorial development. The article analyzes the content of the economic category «entrepreneurial potential of rural territories», identifies the preconditions for forming the theoretical basis of entrepreneurial potential of rural territories, identifies the stages of its evolution and outlines the prospects for its theoretical, methodological and applied support.

Originality / scientific novelty. The originality of the research is determined by the classification of the evolution of the concept of entrepreneurial potential of rural territories with the allocation of six stages, in which there is a manifestation of causal relationships of economic development of territories with entrepreneurial activity, oriented on the economic growth of socio-economic-territorial systems.

Practical value / implications. The significance of the research is due to the prospects of the theoretical, methodological and applied provision of entrepreneurial potential of rural areas in particular, considering its integration (aggregate) features, the resource component, the environment for its reproduction, the effective use of institutional, managerial, and endogenous potentials.

Key words: entrepreneurial potential, rural territories, reproduction environment, endogenous development.

Предпринимательский потенциал сельских территорий как объект научных исследований

Мета статті. Метою статті є обґрунтування перспектив теоретико-методологічного й прикладного забезпечення підприємницького потенціалу сільських територій з урахуванням сучасних тенденцій розвитку соціо-економіко-територіальних систем.

Завдання дослідження:

1) здійснити аналіз змістовно-сутнісного наповнення економічної категорії «підприємницький потенціал»;

2) дослідити передумови формування теоретичного базису підприємницького потенціалу територій і підприємницького потенціалу сільських територій;

3) запропонувати перспективні аспекти теоретико-методологічного та прикладного забезпечення підприємницького потенціалу сільських територій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Багатоаспектність трактувань економічної категорії «підприємницький потенціал території» зумовлена еволюцією наукової думки щодо її сутнісного наповнення, зміною концептуальних поглядів на середовище, функції, механізми формування й реалізації цього потенціалу та новітнім форматом інтерпретації теоретико-методологічних, прикладних і практичних аспектів його впливу на економічне зростання національних економік. Етимологічний аналіз складових частин поняття «підприємницький потенціал» засвідчує наявність у ньому інтегрованої сукупності двох ознак - «підприємницької» та «потенційної», поєднання яких сформувало його нове змістовне наповнення. Ці ознаки мають прояв у концептуальному обґрунтуванні потенціалу (наявності в будь-кого або будь-чого (окремої людини, громади, підприємства, галузі, регіону, держави)) явних і неявних можливостей або здатності діяти у відповідних сферах), якому притаманні ресурсна, організаційна, творча функції підприємництва [19, с. 6].

Щодо підприємницького потенціалу сільських територій - його структуру представимо як набір складових частин (люди, ресурси, інститути, територія (простір)), взаємодія яких сприяє формуванню територіального підприємницького простору та відтворенню локальних суспільних благ для забезпечення соціально-економічного розвитку цих територій (рис. 1).

Водночас у концептуальному обґрунтуванні підприємництва (як виду діяльності) виділяють його функції (раціональне комбінування ресурсів, факторів виробництва на інноваційній основі, організація та керування виробництвом з метою одержання підприємницького доходу), необхідні для саморозвитку власної справи й забезпечення обов'язків перед бюджетами й іншими суб'єктами господарювання [2, с. 74; 20, с. 135; 8].

Використання «підприємницького потенціалу» в якості ознаки підприємства, організації, ресурсу, соціуму, території дозволяє аналізувати чинники «підприємництва» і «потенціалу», притаманні їх носіям. Це визначає сенс формування сучасного змістовного наповнення поняття «підприємницький потенціал сільських територій», яким слід вважати можливості, ресурси й компетенції сільської соціально-економічної системи та управління, детерміновані ринковими умовами, конкурентними силами, унікальними особистісними якостями, інтегральними здібностями носіїв підприємницької діяльності, що сприяють розвитку цієї системи. Для підтвердження цього здійснимо класифікацію етапів еволюції поняття «підприємницький потенціал сільських територій» із виділенням критеріальних ознак та особливостей прояву підприємницької активності, притаманних кожному етапу (табл. 1).

У результаті аналізу еволюції поняття «підприємницький потенціал сільських територій» виявлено причинно-наслідкові зв'язки економічного розвитку територій з проявами підприємницької активності, орієнтованої на економічне зростання соціо-економіко-територіальних систем. У цілому виділено шість етапів еволюції цього поняття: 1) підтримки існування соціуму потенціалом територій, 2) підприємницької складової частини розвитку території, 3) підприємницької активності у формуванні територіальних комплексів, 4) центральних місць економічного розвитку, 5) підприємницького ресурсу розвитку території, 6) підприємницького потенціалу територій.

Аналіз критеріальних чинників прояву підприємницької активності у різні періоди еволюції поняття «підприємницький потенціал сільських територій» засвідчує переважну наявність у ньому ознак підприємництва - від організаторських здібностей і здатностей членів спільнот підтримувати цикли відтворення господарської діяльності в провінціях (1-й етап, теорія розміщення провінцій, теорія суспільного простору) - до ефективної координації всіх організацій, залучених до виробництва й розподілу сільськогосподарської продукції у формуванні «матеріальних» (територіальних) каналів реалізації та максимального використання потенціалу території в локальному розвитку (6-й етап, теорія агробізнесу, теорія ендогенного потенціалу). Означене дає підстави стверджувати про наявність інтеграційної складової частини в понятті «підприємницький потенціал сільських територій», або - наявності можливостей (здатностей) цього потенціалу організовувати, об'єднувати територіальні ресурси (потенціали) з використанням інноваційних прийомів.

Наявність інтеграційної складової частини в підприємницькому потенціалі сільських територій відзначають дослідники, які вважають тотожними поняття «підприємницький потенціал» і «трудовий потенціал» зокрема, до цього потенціалу відносять детерміновані ринковими умовами, конкурентними силами, унікальними особистісними якостями інтегральні здібності носіїв підприємницької діяльності, спрямовані на визначення, пошук, формування та задоволення потреб у товарах, що користуються попитом, та отримання підприємницького доходу. Такий погляд зумовлюється орієнтацією дослідників на вчення Р. Кантільона, Й. Тюнена, Г. Мангольдта, Ф. Найтвиделілі, які основним чинником підприємницького потенціалу вбачали здатність до ризику підприємця [17; 8].

Розгляд інтеграційних (сукупних) ознак підприємницького потенціалу сільських територій у контексті вчень Й. Шумпетера, Л. Мізеса, Ф. Хайєка,

І. Кріцнера додає до ознак цього потенціалу інноваційність, креативність, індивідуально-психологічні характеристики підприємця (управлінські здібності, самостійність у прийнятті рішень, здатність реагувати на зміни економічної та суспільної ситуації) [26; 18, с. 19; 24]. Такі тлумачення виділяють ключові ознаки підприємницького потенціалу сільських територій, пов'язані із інтеграційними здатностями підприємця ефективно відтворювати різні види ресурсів і засвідчують необхідність розширювати дослідницький базис підприємницького потенціалу сільських територій обґрунтуванням його ресурсних складових частин і середовища його відтворення.

Наявність ресурсної складової частини в підприємницького потенціалу сільських територій відзначають дослідники, які розглядають його в якості ресурсу ймовірного відтворення підприємницьких циклів, що може сприяти (або не сприяти) розвиткові підприємницької діяльності у певному просторовому середовищі, в існуючих умовах та з використанням накопиченого підприємницького досвіду [27, с. 80; 28; 17, с. 147]. Ототожнення сукупності ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, технічних, інноваційних, координаційних, креативних, навичок і можливостей менеджерів), бізнес-ідей з підприємницьким потенціалом викликає дискусію в колі дослідників та актуалізує продовження розширеного спектру дослідження його ресурсної складової частини.

Ознаки ресурсної складової частини підприємницького потенціалу сільських територій знаходимо у фундаментальних тлумаченнях економічного потенціалу, до ресурсів якого віднесено: природні, виробничі, трудові, науково- технічні, технологічні, інформаційні, а також - потенціали техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності, господарського механізму [30]. Уважаємо, що саме «сенс відносин» і підкреслює особливість прояву підприємницького потенціалу сільських територій як складової частини економічного потенціалу, оскільки відносини економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил і базисними елементами господарського механізму, виступають основним джерелом розвитку соціо-економіко-територіальних систем та їх можливостей.

Урахування ресурсної складової частини підприємницького потенціалу сільських територій як частини підприємницького потенціалу регіону в процесі інституціонального планування дозволяє поєднувати загальні можливості регіону, активно проводити політику в усіх сферах господарської діяльності із можливостями, які забезпечують становлення рівноправної конкуренції між підприємцями, що впливає на сталий розвиток регіонів, розвиток галузей промисловості та сільського господарства, які надають робочі місця населенню.

Підприємницький потенціал регіону як економічна категорія - здатність регіональної системи підприємництва на інноваційній основі вирішувати завдання економічного та соціального розвитку цієї території, формуючи унікальні комбінації ресурсного, науково-технічного, інформаційного та інших потенціалів [26]. Важливим фактором підтримки функціонування підприємницького потенціалу сільських територій є формування середовища його відтворення.

Дослідження середовища відтворення підприємницького потенціалу територій, регіонів здійснюють у площині ототожнення цього середовища із діловою інфраструктурою ведення бізнесу, простором, що зумовлює конкурентоспроможність підприємств, які здійснюють свою діяльність у цьому регіоні, фактором конкурентоспроможності фірми, середовищем формування матеріальних (територіальних) каналів руху продукції від виробника до споживача, ендогенним потенціалом локального розвитку [31; 18, с. 17; 11, с. 202; 5, с. 110; 28]. Означені аспекти свідчать про відтворювальну можливість підприємницького потенціалу сільських територій, його здатність продовжувати цикли відтворення в часі.

Виокремлення інтеграційної, ресурсної складових частин підприємницького потенціалу сільських територій і середовища його відтворення дозволяють продовжувати дослідження проблем формування та ефективного використання інституційного й управлінського потенціалів як чинників забезпечення його ефективного відтворення. Погоджуємось із підходом, згідно з яким збереження та нарощення інституційного потенціалу повинно відбуватися шляхом створення нових і трансформації наявних правових, соціальних інститутів та інститутів власності, опиратися на традиції, господарські та етнокультурні особливості цієї місцевості, на виховання національної гідності та соціальної відповідальності, що сприятиме створенню ініціативно-громадських інституцій, підвищує громадську активність населення [11, с. 337]. Щодо розвитку управлінського потенціалу - необхідним вбачається урахування диференціації в соціально-економічному розвитку територій і регіональної специфіки, раціоналізація програм управління кожної окремої території на основі виявлення її ендогенних особливостей. Уважаємо, що прояв соціальної відповідальності управління буде забезпечуватися потенціалами техніко-економічних, організаційно-економічних відносин власності й господарського механізму. Усе це зумовлює необхідність виділення ключових суб'єктів формування підприємницького потенціалу сільських територій.

Згідно з теорією ендогенного зростання, підприємницький потенціал сільських територій може вбачатись «ресурсом опори на власні сили», що здатний створити необхідні стартові умови економічного зростання та підтримання його оптимальних темпів у довгостроковому плані, стимулятором забезпечення економічного зростання території, механізмом забезпечення локальних проектів територіального розвитку, детермінантою локального (ендогенного) партнерства та партнерства держави, бізнесу й громад [32, с. 70]. Відтак, суб'єктами формування підприємницького потенціалу сільських територій вбачатимуться всі організації, особи, що здійснюють підприємницьку діяльність на цих територіях.

Уважаємо помилковим судження про те, що підприємництво слід ототожнювати тільки із малим бізнесом, адже за своєю сутністю підприємницьку діяльність здійснюють усі суб'єкти господарювання, що розташовані на сільських територіях, та інші суб'єкти, що залучають різні ресурси сільських територій для здійснення бізнесу. Отже, до суб'єктів формування підприємницького потенціалу сільських територій слід відносити сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, особисті селянські господарства, переробні підприємства, логістичні центри, зерносховища, інших суб'єктів підприємництва (організації з надання різних видів послуг (побутові, торговельні, рекреаційні), сезонне підприємництво (збирання й реалізація лісових ягід, грибів, організація садиб зеленого туризму тощо). Такий підхід перетинається з відомою руральною теорією, згідно з якою ендогенний потенціал сільських територій є основою сільської економіки та забезпечує соціо-економіко-екологічне зростання цих територій [33, с. 32].

Висновки. Проаналізовано змістовне наповнення економічної категорії «підприємницький потенціал сільських територій», виявлено передумови формування теоретичного базису підприємницького потенціалу сільських територій, виділено етапи його еволюції та накреслено перспективи його теоретико-методологічного та прикладного забезпечення.

1. Необхідність дослідження проблем підприємницького потенціалу сільських територій зумовлена гальмівними чинниками його розвитку, до яких віднесено: брак досвіду і знань у керівників різних організацій, голів особистих селянських господарств щодо його формування й відтворення, здійснення бізнес-комунікацій, недостатнє методичне й прикладне забезпечення його адаптації до наявних умов територіального (або регіонального) розвитку.

2. Аналіз змістовного наповнення економічної категорії «підприємницький потенціал» свідчить про наявність у ній «підприємницької» та «потенційної» ознак; виділяють функції цього потенціалу, необхідні для саморозвитку власної справи та забезпечення обов'язків перед бюджетами й іншими суб'єктами господарювання.

3. Передумовами формування теоретичного базису підприємницького потенціалу територій і підприємницького потенціалу сільських територій є теорії, в яких виділяють критеріальні ознаки проявів підприємницької активності на цих територіях. Еволюція поняття підприємницького потенціалу територій має шість етапів, у яких мають прояв причинно-наслідкові зв'язки економічного розвитку територій з підприємницькою активністю, орієнтованою на економічне зростання соціо-економіко-територіальних систем.

4. Аналіз критеріальних ознак підприємницької активності в різні періоди еволюції поняття «підприємницький потенціал сільських територій» засвідчує переважну наявність у ньому ознак підприємництва - організаторських здібностей і здатностей членів спільнот підтримувати цикли відтворення господарської діяльності у провінціях, ефективної координації всіх організацій, залучених до виробництва й розподілу сільськогосподарської продукції у формуванні «матеріальних» (територіальних) каналів реалізації та максимального використання потенціалу території в локальному розвитку.

5. До перспектив теоретико-методологічного та прикладного забезпечення підприємницького потенціалу сільських територій віднесено розгляд його інтеграційних (сукупних) ознак, ресурсної складової частини, середовища його відтворення, ефективного використання інституційного, управлінського, ендогенного потенціалів.

Список використаних джерел