Розподіл непрямих виробничих витрат на бурових підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗПОДІЛ НЕПРЯМИХ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА БУРОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Рассмотрены особенности распределения непрямых затрат на буровых предприятиях. Разработан алгоритм распределения затрат между центрами ответственности и скважинами, предложены соответствующие базы распределения.

Peculiarities of the indirect costs distribution on the drilling enterprises are considered. The algorithm of the costs distribution among responsibility centers and wells was worked out; according bases of distribution were offered.

Одним із важливих завдань обліку є визначення собівартості продукції (робіт, послуг). Показник собівартості використовується для оцінки фінансового стану підприємства, ефективності використання основних і оборотних засобів виробництва, тощо. При визначенні показника собівартості особливої ваги набуває розподіл непрямих витрат між об'єктами калькулювання, адже від адекватного розподілу непрямих витрат залежить достовірність оцінки запасів готової продукції, незавершеного виробництва і напівфабрикатів і, зрештою, фінансового результату. Розподіл витрат впливає також на оцінку ефективності функціонування окремих підрозділів (центрів відповідальності), видів чи сегментів діяльності підприємства.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі проблеми обліку і розподілу непрямих витрат розглядались багатьма відомими вченими: Бутинцем Ф.Ф., Валуєвим Б.І., Вахрушиною М.А., Головим С.Ф., Друрі К., Міневським А.І., Нападовською Л.В., Озераном В.О., Палієм В.Ф., Пушкарем М.С., Рудницьким В.С., Соколовим В.Я., Сопком Я.В., Чумаченком М.Г. та іншими. Ці вчені заклали методологічну основу щодо основних принципів розподілу непрямих витрат.

Тим не менше, проблема розподілу непрямих витрат на бурових підприємствах в науковій економічній літературі висвітлена недостатньо широко. Саме тому метою написання статті є розроблення методики розподілу непрямих виробничих витрат на бурових підприємствах з урахуванням специфіки їх діяльності.

До складу непрямих виробничих витрат слід відносити загальновиробничі витрати і витрати допоміжних та обслуговуючих підрозділів, тобто непрямими виробничими витратами є витрати, які неможливо віднести до конретного об'єкта обліку і які безпосередньо мають відношення до виробництва (виконання робіт, надання послуг).

Більшість вчених вказують на наступний алгоритм розподілу непрямих витрат:

1. Вибір об'єктів обліку, на які відноситимуться непрямі витрати.

2. Накопичення витрат, які підлягають розподілу між об'єктами обліку.

3. Пошук бази розподілу непрямих витрат.

Разом з тим, серед науковців немає єдності щодо доцільності тієї чи іншої бази розподілу. Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури показав, що пропонувались різні принципи і методи розподілу непрямих витрат. Так, ще в першій половині ХХ століття ряд економістів пропонують спрощені методи, засновані на статистичному вивченні співвідношення витрат та інших факторів. К.Руммель впровадив розподіл витрат на основі розрахунку коефіцієнтів кореляції між витратами і випуском готової продукції, а А.Вольтер будував криві витрат на основі коефіцієнта регресії [1, с.324]. В той же час українські та радянські вчені Палій В.Ф., Стуков С.А., Чумаченко М.Г. та інші наголошували на тому, що необхідно розукрупнювати комплексні статті і використовувати різні бази розподілу для різних складових частин цих витрат. Зокрема, заслуговують на увагу визначені Палієм В.Ф. такі принципи розподілу непрямих витрат [2, с.181]:

- різні комплексні непрямі витрати потребують застосування різних баз розподілу між відповідними об'єктами калькулювання;

- значні суми непрямих витрат, які розподіляються, вимагають більш точних способів їх розподілу, а невеликі суми можна розподіляти за спрощеними методами;

- розподіл значних комплексів витрат на більш однорідні складові частини, що дозволяє точніше визначати направленість витрат та базу їх розподілу;

- більш точні результати розподілу дає організація прямого обліку прямих витрат у місцях виникнення і центрах витрат, що дає можливість наблизити калькуляційні об'єкти до відповідних групувань витрат;

- максимальне наближення результатів розподілу до фактичних витрат на виріб.

При розподілі витрат необхідно пам'ятати і про наступне. При накопиченні непрямих витрат визначаються фактичні витрати відповідно до програми виробництва, центру витрат або номера рахунку, призначеного для цілей обліку і планування. накопичені витрати надалі відносяться на відповідні структірні підрозділи. методи розподілу непрямих витрат обираються підприємством довільно виходячи з його організаційно-технологічних особливостей.

Що стосується розподілу непрямих витрат на досліджуваних бурових підприємствах, то дотримання вказаних принципів повинно забезпечуватись розробленням системи кодування рахунків, на яких накопичується інформація про витрати у розрізі центрів відповідальності. Нами розроблено принципову схему розподілу витрат між центрами на різних рівнях відповідальності згідно з якою витрати розподіляються у три етапи: на першому і другому етапах розподіляються витрати вищих рівнів, які є спільними для підрозділів вищих рівнів. На третьому етапі здійснюється перерозподіл витрат допоміжного і обслуговуючого виробництва між основними, допоміжними і обслуговуючими підрозділами. Зазначимо, що в системі фінансового обліку загальновиробничі витрати і витрати допоміжного виробництва відображатимуться в тому ж порядку, що і їх розподіл: з кредиту рахунків вищих рівнів витрати списуються до дебету рахунків нижчих рівнів відповідальності. Запропонований порядок розподілу непрямих виробничих витрат не суперечить вимогам П(С)БО 18 “Будівельні контракти” [3], згідно з яким непрямі витрати розподіляються між об'єктами будівництва пропорційно до обраної бази розподілу.

Загальна сума розподілених витрат для окремого підрозділу на першому та другому етапах матиме вигляд:

, (1)

де - загальна сума витрат і-го підрозділу; - сума прямих витрат і-го підрозділу (для першого етапу) або прямих і розподілених спільних витрат вищого рівня (для другого етапу); - сума спільних витрат j-го підрозділу вищого рівня, які підлягають розподілу; - коефіцієнт розподілу непрямих витрат для і-го підрозділу.