Управління економічною стійкістю підприємства в розрізі наукових надбань та сучасних підходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління економічною стійкістю підприємства в розрізі наукових надбань та сучасних підходів

Григорська Н.М.

У статті розглянуто наявні наукові підходи до управління економічною стійкістю підприємства, визначено основні переваги та недоліки кожного з них. Представлено системно-процесний підхід до управління економічною стійкістю підприємства.

Ключові слова: економічна стійкість підприємства, управління економічною стійкістю підприємства.

В статье рассмотрены существующие научные подходы к управлению экономической устойчивостью предприятия, определены основные преимущества и недостатки каждого из них. Представлено системно-процессный подход к управлению экономической устойчивостью предприятия.

Uncertainty and dynamic economic situation stimulates enterprises to find and use new innovative methods and solutions. These circumstances require enterprise management system development of modern approaches to managing the economic stability of the enterprise. The article reviews the available scientific approaches to managing the economic stability of the enterprise: functional, situational, system and process.

The production company that develops as a purposeful system, it is impossible to manage if is only strictly specialized structure and constantly recurring types of work management.

To build an effective system of economic stability businesses need to define a relationship of organizational elements in which most quickly and in time the requirements of the facility, and provides the most productive interaction with the environment. Therefore, the paper proposes to apply the system-management process. This approach is promising for use in the management of economic stability and new businesses through the effective functioning of organizations.

Сучасні особливості господарювання підприємств потребують такого управління економічною стійкістю, яке б ставило за головну мету та спроможне б було забезпечити стійке і максимально ефективне функціонування підприємства у поточний період часу, а також створило високий потенціал його розвитку на перспективу. Невизначеність економічної ситуації стимулює підприємства до пошуку та застосування нових нестандартних методів і рішень. Наявність наведених обставин потребує від управлінського апарату підприємств розроблення сучасних підходів до управління економічною стійкістю підприємства (ЕСП).

Значний внесок у дослідження питань управління економічною стійкістю підприємств присвячені праці: О.В Сергєєвої, В.Л. Іванова, В.О. Василенка, О.Г. Сокура та інших [1-10]. Однак, питання щодо наукових підходів до управління економічною стійкістю підприємства потребують подальших досліджень.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у розгляді змісту наявних наукових підходів до управління економічною стійкістю підприємства та обґрунтування системно-процесного як актуального в сучасних умовах господарювання.

Методологія. Методологічну базу дослідження становлять теоретичні положення сучасної економічної науки вітчизняних і зарубіжних учених. Дослідження проведено з використанням системного, порівняльного та діалектичного підходів, логічного узагальнення та методів аналізу й синтезу.

Результати дослідження. Насамперед розглянемо чотири основних підходи до управління економічною стійкістю: функціональний, ситуаційний, системний та процесний [2].

Стабільне функціонування підприємства, як і будь-якої динамічної системи, можна забезпечити через процес управління. Створення організаційно-економічних умов, які б забезпечували ефективність операційної діяльності підприємств, можливе лише за добре налагодженого менеджменту через застосування основних функцій менеджменту: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання.

Занадто складними і різноманітними є сучасні завдання й об'єкти управління, надміру мінливе внутрішнє і зовнішнє середовище організації. Головною є та обставина, що виробничою компанією, що розвивається як цілеспрямована система, неможливо ефективно управляти, якщо наявна лише жорстко спеціалізована структура і постійно повторювані види робіт з управління [3].

Функціональний підхід, у контексті дослідження управління ЕСП, розглядається як безперервна серія взаємопов'язаних управлінських функцій, які становлять основу для розподілу управлінської праці, організації процесів управління, формування організаційних структур і в кінцевому підсумку -- створення функціональних видів менеджменту [2]. Перевагами такого підходу слід вважати можливість створення організаційно-економічних умов, які б забезпечували ефективну діяльність підприємства, через безперервне виконання загальних функцій управління та об'єднувальної функції -- керівництва. Однак, для забезпечення економічної стійкості підприємства, яке динамічно розвивається використання тільки загальних функцій управління є недостатнім, оскільки економічно стійким визначають таке підприємство, функціонування структурних елементів якого не лише передбачає здійснення даним підприємством визначених функцій, але й також дозволяє відновлювати його ресурсний потенціал, зберігати рівноважний стан, за допомогою змін та адаптації відповідно до нових умов господарювання, забезпечувати розвиток підприємства як на теперішньому етапі, так і у перспективі.

Отже, динамічність виробничої організації, її здатність реалізувати мінливі цілі управління можуть бути забезпечені тільки наявністю і взаємодією двох елементів структури управління: функціональним та ситуаційним.

Ситуаційне управління економічною стійкістю передбачає прийняття управлінських рішень не відповідно до встановлених планів роботи, а на основі виявлення потенційних проблем. Крім того, ситуаційний підхід потребує децентралізації у використанні управлінських функцій. Це забезпечує необхідну адаптивність і гнучкість організаційної структури, швидку реакцію на умови, які постійно змінюються, максимальне використання творчої активності працівників тощо [3, c. 304].

Перевищення допустимих відхилень від заздалегідь визначених меж ЕСП приводить до того, що виробнича система виходить з «норми» і вступає в небезпечну для підприємства фазу. Необхідні своєчасні і рішучі заходи, здатні припинити розвиток небезпечної ситуації, що наступила, не давати їй розвиватися і, по можливості, повернути порушену діяльність підприємства на запланований шлях.

Використання ситуаційного підходу до управління економічною стійкістю підприємства орієнтоване на використання можливостей прямого прикладання науки до конкретних ситуацій і умов діяльності підприємства, особливостей галузі та її тенденції розвитку, використання конкретних методів та прийомів вирішення завдань та досягнення цілей підприємства [3]. Через використанням ситуаційного підходу реалізується принцип адаптивності, що являється одним з основних принципів управління економічною стійкістю підприємства.

Обмежені зони відповідальності, характерні для функціонально та ситуаційного підходів до управління економічною стійкістю підприємства, виявляють наступні негативні аспекти: відсутність єдиного відповідального за весь процес; окремі функціональні елементи можуть бути виконані відмінно, а весь процес провалено.

Іншим недоліком функціонального підходу є орієнтація функціональних підрозділів на власні інтереси і показники, слідством чого є: руйнівна конкуренція за ресурси, постійні внутрішні конфлікти, відсутність єдиних показників ефективності, обмеження на обмін інформацією.

Подолати недоліки функціонального підходу щодо управління економічною стійкістю підприємства можна, використовуючи переваги процесного і системного підходів.

Системний підхід -- це філософія управління, метод виживання на ринку, метод перетворення складного в просте, сходження від абстрактного до конкретного [3]. Використання системного підходу до управління ЕСП забезпечує ефективну і цілеспрямовану взаємодію всіх його елементів.

Системний підхід передбачає дотримання основних законів системи, а саме [4, с. 50-57]:

1) композиції, тобто узгодження спільної і приватної мети;

2) пропорційності, що визначає високу економічну стійкість підприємства на всіх стадіях виробничого процесу. Внутрішня пропорційність повинна поєднуватись із зовнішньою пропорційністю, тобто відповідним рівнем розвитку елементів зовнішнього середовища;

3) зважання на «вузьке місце», де особлива увага приділяється найбільш слабкому елементу системи;

4) онтогенезу, що враховує послідовність стадій життєвого циклу підприємства (товару);

5) інтеграції, що спрямовують систему на високий рівень організації і що дають змогу одержати мультиплікативний ефект економічної стійкості;

6) інформованості, що виділяє інформаційне забезпечення як головну умову стійкого функціонування підприємства;

7) стійкості, що висуває вимоги до побудови системи (статичний стан) і до її функціонування (динамічний стан).

Необхідність звернення до системного підходу спричинена:

- ускладненням внутрішньої структури управління ЕСП;

- розширенням і розгалуженням зв'язків всіх елементів системи;

- швидким і безперервним зростанням обсягу інформації;

- динамічність ситуацій, що змінюються;

- інтеграцією наукових знань.

Під час аналізу економічної стійкості підприємства, як складної системи, окремі чинники, що впливають на стійкість, розглядаються не ізольовано, а в їх взаємному зв'язку з елементами даної системи. Головна перевага системного підходу -- це здатність глибшого осягнення проблемних чи інших ситуацій.

Застосування системного підходу до управління економічною стійкістю надає змогу відокремити елементи індивідуальності й визначити її склад як системи, визначити спосіб, за допомогою якого елементи пов'язані між собою, її характер (статичність, динамічність), виділити домінуючі чинники, встановити рівень цілісності системи, вивчити взаємодію з зовнішнім середовищем, виявити функції системи [3].

Перевагами системного підходу є те, що його застосування передбачає визначення цілей та критеріїв управління економічною стійкістю підприємства, підпорядкування встановлених критеріїв загальній меті функціонування підприємства та, найголовніше, розгляд всіх елементів системи у взаємозв'язку [2]. Той, хто послуговується таким підходом, краще орієнтується і знаходить оптимальні вирішення проблеми, враховуючи минулий досвід і передбачувані перспективи.

Новим революційним етапом у розвитку управлінських технологій з'явився процесний підхід в організації управління бізнес-системами. Підхід до управління з позицій процесу дозволяє системно пов'язати між собою функціональні напрями в діяльності підприємства, побудувати прозорі і зрозумілі схеми реалізації управлінських завдань, оцінити і оптимізувати використовувані ресурси [5]. Одним з найважливіших переваг такого підходу стала можливість вимірювати процеси у виразах доданої вартості і, отже, задавати і контролювати рівень ефективності.

Процесний підхід до управління економічною стійкістю -- це процес розроблення та реалізації управлінських рішень стратегічного й оперативного характеру, які забезпечують стабільне функціонування та розвиток підприємства [6]. Такий підхід до управління економічною стійкістю підприємства зорієнтований на те, щоб розглядати не окремі елементи підприємства чи функціональні дільниці, а відносно самостійні та окремі процеси або процесні блоки. Даний підхід передбачає розгляд економічної стійкості підприємства як об'єкта управління у вигляді процесу залежно від тієї конкретної проблеми, яка у теперішній момент вирішується. Управління сприймається як процес, тому що праця з досягнення цілей за допомогою інших -- це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій, кожна з котрих сама по собі є процесом, які дуже важливі для досягнення економічної стійкості підприємства.

Управління ЕСП повинно всебічно та комплексно охоплювати всі сфери діяльності, що може бути досягнуто за допомогою здійснення у межах підприємства певної сукупності процесів, які являють собою алгоритм або послідовність взаємопов'язаних та взаємообумовлених дій, управлінських рішень для досягнення поставленої мети [7].

Основною метою процесного підходу до управління є трансформація традиційного функціонального менеджменту (менеджмент діяльності, підрозділів, працівників тощо) у менеджмент бізнес-процесів» [6]. Виходячи з цього, управління ЕСП на основі процесного підходу потребує визначення пріоритетних бізнес-процесів, які забезпечують необхідні умови для економічної стійкості підприємства.

Відокремлення бізнес-процесів під час управління економічною стійкістю підприємства передбачає чітке визначення структури його організації та основних функцій, обґрунтування зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на діяльність підприємств в цілому, та на їх економічну стійкість зокрема.

Переваги процесного підходу до управління економічною стійкістю підприємства полягають у безперервності управління окремих процесів, орієнтації на кінцевий результат, виділенні зон відповідальності [9].

Процесний підхід до управління економічною стійкістю підприємства дозволяє оцінити рівень ЕСП за кожним видом бізнес-процесів та загальний рівень економічної стійкості, що є основою для обґрунтування стратегічного розвитку підприємства. Управління економічною стійкістю промислового підприємства на основі процесного підходу сприяє вдосконаленню інформаційного забезпечення, усунення функціональних бар'єрів між підрозділами, що підвищує ефективність горизонтальних зв'язків на підприємстві, оптимізує обмін інформацією між ними.

Для побудови ефективної системи управління економічною стійкістю підприємства необхідно визначити таке взаємовідношення її організаційних елементів, за якого найбільш оперативно і вчасно виконуються вимоги об'єкту управління, а також забезпечується найбільш продуктивна взаємодія із зовнішнім середовищем.

Таким підходом може бути системно-процесне управління (системно-процесний менеджмент) -- сучасний напрямок теорії менеджменту та теорії організації, що розвивається, ґрунтується на загальній теорії систем, теорії інформації, кібернетики, нелінійної динаміки. Включає в себе поняття системний підхід, що вимагає відповідно системного мислення, і процесний підхід, які, в принципі, нероздільні, бо ніяких «систем» без утворюючих їх «процесів» бути не може [10].

Даний підхід є перспективним для використання в управлінні економічною стійкістю підприємства та новим шляхом забезпечення ефективного функціонування організацій.

Системно-процесний підхід можна застосувати і до управління економічною стійкістю підприємства (рис. 1).

Для виконання процесів потрібні ресурси, які слід брати у зовнішньому середовищі і доводити до стану готовності. Для отримання ресурсів основних процесів треба перш виконати послідовності забезпечуючих процесів, для яких також потрібні ресурси і так далі, що призводить до утворення ряду систем процесів.

Основними принципами управління економічною стійкістю підприємства на основі системно-процесного підходу слід вважати такі:

системності -- вимагає розглядати ЕСП як відкриту соціально-економічну систему;

структуризації -- дозволяє аналізувати елементи системи ЕСП і їх взаємозв'язку в рамках конкретної організаційної структури;

цілісності -- дозволяє розглядати одночасно систему ЕСП як єдине ціле і в той же час як підсистему для вищестоящих рівнів;

розвитку -- відзначає необхідність забезпечення ЕСП не тільки на короткострокові, а й на довгострокові періоди;

справедливості -- вимагає додержуватися рівномірності в задоволенні інтересів основних груп зацікавлених осіб;

достовірності інформації -- досягнення та утримання ЕСП вимагає додержуватися даної позиції зацікавлених осіб;

системоутворюючі зв'язки, які представляють певну структуру ЕСП, що дозволяє бачити ряд рівнів системи та їхню ієрархію;

кооперації і командної роботи -- орієнтує працівників на співпрацю і взаємодопомогу в рамках єдиної роботи -- забезпечення ЕСП.

надійність функціонування -- взаємозамінність компонентів і способів ЕСП, можливість використання альтернативних технологій, матеріалів, способів організації виробництва і управління.

Особливістю системно-процесного підходу до управління економічною стійкістю підприємства є коректна побудова розгалужених систем основних процесів (гілок), сукупність яких утворюють «дерево процесів».

Дерево процесів розкриває причинно-наслідковий зв'язок між будь-якими подіями, дозволяючи оптимізувати розташування точок контролю на дереві процесів і моніторинг процесів [10].

Аналіз дерева процесів розкриває справжній стан справ в компанії, глибинні причини недоліків, неочевидні можливості забезпечення економічної стійкості підприємства. З його допомогою можна абсолютно точно з'ясувати: де, що і, головне, як слід покращити, спростити чи доопрацювати. економічна стійкість підприємство

Виходячи з цього, управління ЕСП на основі системно-процесного підходу потребує визначення пріоритетних бізнес-процесів, які надають необхідні умови для забезпечення підприємству його економічної стійкості.

Якщо існуючі на підприємстві певні бізнес-процеси не відповідають навіть поточним завданням бізнесу, тоді вони стають істотним гальмом у розвитку, знижують ефективність діяльності і негативно впливають на показники економічної стійкості підприємства. Даних невідповідностей можна уникнути, використовуючи в управлінні економічною стійкістю підприємства системно-процесний підхід.

Висновки

Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні наукових підходів до управління економічною стійкістю підприємства в контексті розвитку інтегративних, зокрема запропоновано використовувати застосування системно-процесний підхід, що забезпечує збалансованість та взаємоузгодженість всіх елементів, функцій та видів діяльності промислових підприємств, орієнтованих на досягнення стійкості функціонування та розвитку. Теоретичне та практичне значення визначається доцільністю інтегрованого підходу, яким може стати системно-процесний, ураховуючи наукові надбання та сучасні аспекти щодо управління економічною стійкістю підприємства. Його застосування дозволяє вдало поєднувати системи основних процесів функціонування підприємства. Таке управління надасть можливість керівництву управляти економічною стійкістю підприємства не як окремими елементами, а як єдиним організмом, що сприятиме досягненню цілей розвитку та розширення, тобто не тільки забезпечуватиме сталість функціонування економічної системи в умовах динамічного розвитку, але й створюватиме потенціал подальшого зростання.

Література

1. Іванов В.Л. Концепція управління організаційно-економічною стійкістю промислового підприємства [Електронний ресурс] / В.Л. Іванов. -- http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp/2011_23_1/12Ivanov.htm

2. Сокол О.Г. Управління стійкістю сільськогосподарських підприємств як економічний процес / О.Г. Сокол // Економічний простір. --2009. -- №21. -- С. 230.

3. Василенко О.В. Менеджмент устойчивого развития предприятий: монография / О.В. Василенко -- К. : Центр учебной лит-ры, 2005. -- 648 с.

4. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления / В.И. Кнорринг -- 2-е изд., изм. и доп. -- М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА o М), 2001. -- 528 с.

5. Сокур С., Коваленко О. Как строить систему управления: прагматичный подход [Електронний ресурс] / С. Сокур, О. Коваленко -- http://www.management.com.ua/ims/ims100.html

6. Сергєєва О.В. Управління економічною стійкістю торговельного підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.04 / О.В. Сергєєва. -- Донецьк, 2009. -- 20 с.

7. Виноградова О.В. Реінжиніринг бізнес-процесів торговельних підприємств: [моноргафія] / О.В. Виноградова. -- Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. -- 183 с.

8. Фірстова О. Процесний і функціональний підходи при плануванні [Електронний ресурс] / О. Фірстова. -- http://firstova.blogspot.com/2009/02/blog-post_1237.html.

9. Філіна С.В. Порівняльна характеристика основних підходів до управління [Електронний ресурс] / С.В. Філіна. -- http://viem.edu.ua/konf2/art.php?id=1105.

10. Королев В.А., Стариков Н.П. Эффективное управление и обеспечение жизнеспособности компании на основе системно-процессного моделирования [Електронний ресурс] / В.А. Королев, Н.П. Стариков. -- http://certicom.kiev.ua/spp-efec.html.

Размещено на Allbest.ru