Основи оцінки економічних збитків від зменшення виробничої потужності підприємства в наслідок ненадійності системи електропостачання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одним із завдань підвищення надійності функціонування системи електропостачання є виявлення можливостей управління споживанням електричної енергії виробничих об'єктів, для чого необхідне вивчення технологічних характеристик підприємства, а також розроблення ефективних методів управління виробничою потужністю підприємства. Оцінка можливостей виробничих об'єктів у забезпеченні завдань режимної керованості енергосистем може проводитися лише на основі об'єктивних даних про реальні економічні втрати внаслідок реалізації різних дій.

Управління процесом використання електроенергії промисловим підприємством полягає в дотриманні погоджених з енергосистемою умов. Суть завдання управління полягає в тому, щоб досягти мінімального руйнування виробничого процесу підприємства внаслідок зниження його виробничої потужності - обмеження або відключення окремих виробництв, цехів, ділянок, агрегатів. Основною вимогою при цьому є здатність виробництва зберігати, по можливості, випуск продукції незалежно від дії різних негараздів.

Розгляд виробничих систем як об'єктів управління приводить до необхідності аналізу їх схемно-функціональних характеристик, які об'єктивно відображати технологічні особливості реального об'єкта. Виробничі системи, будучи відносно відособленими соціально-економічними підсистемами, вимагають великої точності в їх описі, поясненні механізму функціонування і відображенні змін при їх русі.

При управлінні надійністю необхідно враховувати великий термін зміни рівня основних складових надійності і незацікавленість енергетичних компаній в підвищенні надійності електропостачання за свій рахунок. Нині ці факти приводять до відсутності попиту на надійність як «товар», малого обсягу інвестицій і старіння електроенергетичного устаткування. У визначенні економічних збитків промислових підприємств, за ненадійності систем зовнішнього електропостачання, ми маємо справу з виробництвом промислової продукції (товару). Економічні збитки від усіх видів діяльності підприємства, в тому числі від відмов систем електропостачання, безпосередньо включаються до собівартості реалізованої продукції, щоб відшкодувати завдані збитки через формування ціни на вироблену продукцію. Ціна підвищується зі зростанням складу збитків підприємства. Так досягається стабільність господарського обігу, отримання прибутку та покриття всіх витрат виробництва.

В роботі поставлено таке завдання - дослідити економічні збитки від ненадійності системи електропостачання підприємства, а також методи декомпозиції та агрегування виробничої потужності (технологічної системи) промислового підприємства для оцінки економічних збитків від ненадійності системи електропостачання підприємства. Об'єктом дослідження є особливості процесу функціонування виробництва промислового підприємства, розроблення методики оцінки економічних збитків від ненадійності систем електропостачання та вдосконалення їх діяльності в сучасних умовах. Предметом дослідження є теоретичні та методичні основи вдосконалення функціонування підприємства промислового сектор економіки України.

У статті застосовуються такі методи дослідження: положення економічної теорії, наукових досліджень ведучих провідних і закордонних економістів у сфері здійснення збутової діяльності на підприємстві і управління нею. Робота проведена з використанням загальнонаукових методів емпіричного і теоретичного дослідження, логічного узагальнення, аналізу та синтезу, системного аналізу. Інформаційною базою досліджень слугують дані опублікованих наукових розробок, наукових статей українських та закордонних авторів.

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, держава визначає шляхи, якими досягається стабільність господарського обігу. Так, у ст. 20 ГК України зазначається, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються в тому числі і шляхом відшкодування збитків [2].

Відшкодування збитків є способом відновлення майнового стану суб'єкта господарського права за рахунок іншого суб'єкта-правопорушника, тобто цей спосіб має передусім компенсаційну функцію.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, ч. 2 ст. 224 ГК України [2].

Є велика кількість різновидів економічних збитків [7, 10, 13, 14]:

- втрата підприємством сировинних матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів при споживанні та виготовленні продукції;

- недоодержання промислової продукції від погіршення якості землі і природних ресурсів, кліматичних умов тощо;

- від зниження продуктивності праці та невиходу на роботу при захворюванні та страйках;

- витрати, пов'язані з ненадійністю системи електропостачання підприємства, що може призвести до часткової зупинки виробництва;

- витрати на ліквідацію наслідків забруднення, на ремонт та відбудову будівель і споруд або будування нових замість зруйнованих чи пошкоджених основних засобів (обладнання) підприємства [4].

Детально у роботі розглядаються економічні збитки від ненадійності системи електропостачання підприємства та методи їх уникнення або зниження.

Економічні збитки можуть бути прямими й непрямими. Прямі економічні збитки - безпосередні втрати природного середовища чи виду природного ресурсу та витрати на ліквідацію негативних наслідків у вартісних одиницях. До прямих економічних збитків можна віднести закриття родовищ корисних копалин через їх вичерпання, втрата того чи іншого природного ресурсу, вирощування лісів на місцях знищених, у зв'язку із забрудненням водних ресурсів, що веде до додаткового їх очищення перед використанням.

Непрямі - відображення у вартісних показниках опосередкованих збитків та втрат, які викликані погіршенням навколишнього природного середовища. Непрямі економічні збитки виникають у вигляді погіршення здоров'я населення та скорочення тривалості життя українців, зменшення врожайності рослин унаслідок погіршення якості сільськогосподарських земель. Слід зазначити, що відшкодування збитків, крім матеріальної компенсації моральної шкоди, є загальною універсальною мірою відповідальності і застосовується у будь-якому випадку незалежно від того, чи зазначено це в договорі або законодавстві, яке регулює певний вид зобов'язань. Проте законодавець обмежує розмір збитків і ставить їх у залежність від розміру штрафних санкцій, якщо вони підлягають стягненню. Відповідно до ст. 232 ГК України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, непокритій цими санкціями.

Проаналізуємо складові собівартості виробленої продукції промислового підприємства для з'ясування ролі та частки вартості економічних збитків від відмов системи енергозабезпечення підприємства.

Собівартість реалізованої продукції підприємства відображає виробничу собівартість реалізованої продукції. Валовий прибуток або економічний збиток підприємства розраховують як різницю між чистим доходом від реалізації продукції та її собівартістю. Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції ВСП слід користуватися формулою:

економічний вартісний виробничий збиток

ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк, (1)

де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.; ВВп - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн; 3В - зворотні витрати і відходи, грн; ПП - побічна продукція, грн; СП - супутна продукція, грн; БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн; НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за формулою:

СП = ВСП / К, (2)

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн; К - кількість виробленої продукції, одиниць продукції.

Збитки від діяльності підприємства безпосередньо включаються до собівартості реалізованої продукції, щоб відшкодувати завдані збитки через ціну на продукцію. Ціна підвищується зі зростанням складу збитків підприємства. Так досягається стабільність господарського обігу і ставиться перепона діям учасників господарських правовідносин, які можуть бути спрямовані на створення перешкод для інших учасників правовідносин, у результаті яких зобов'язання не виконується, проте одна зі сторін отримує відшкодування навіть більше за прибуток, який вона отримала б при належному виконанні зобов'язання [4, 14].

Вищенаведені фактори зовсім не сприяють ефективній господарській діяльності промислових підприємств і, як наслідок, лише погіршують їх фінансовий стан.

Отже, питання оцінки економічних збитків та здійснення заходів з оздоровлення фінансового стану підприємств промислового комплексу з метою забезпечення платоспроможності, прибутковості та стійких конкурентних позицій підприємства у сучасних умовах набуло особливої актуальності та потребують першочергового вирішення.

Оскільки це питання є досить актуальним - воно досліджувалось і досліджується багатьма вченими і науковцями. При чому це не лише вітчизняні, а й зарубіжні дослідники.

Підвищення ефективності діяльності та виробничої потужності підприємств знайшли відповідне відображення у наукових працях таких вчених, як Б.В. Папкова, Д.Ю. Пашалі, М.В. Хруничева, М.А. Дубицького, А.В. Циркова та багатьох інших.

Різні аспекти оцінки економічних збитків (енергетичні, екологічні, втрати населення від техногенних катастроф тощо) досліджені в працях О.Ф. Балацький, В.Н. Писаренко, П.В. Писаренко, В.В. Писаренко, Г.О. Білявський, Ю. Бойчук, К.Ф. Гофман, Д.М. Колотило, Г.О. Л.І. Черевко, Салюк, Є.В. Рюмина, М.А. Хвесик О.Ф. Балацький в книзі «Антология экономики чистой среды» розглядає економічний збиток на фоні екологічного збитку, який впливає на всі галузі народного господарства, в тому числі на кожне промислове підприємство.

Результати дослідження. Дослідження базується на визначенні поняття ефективної господарської діяльності підприємства за рахунок зниження собівартості продукції, а для цього треба знати витрати та збитки, які входять до її складу, та виявленні факторів, які впливають на її зростання.

Вартість надійності електропостачання складається з витрат на капітальне будівництво і поточних витрат на його підтримку. Оскільки в ринкових умовах мета власника підприємства або енергокомпанії - це отримання прибутку, а не забезпечення надійності, то надійність електропостачання об'єктивно не може бути високою, економічно це не придатно [7].

Збиток можна визначити через визначення вартості втраченого часу при відключенні електропостачання виробництва, оцінка якого має не принципові, а методологічні труднощі. Сьогодні сформувалися два основні принципи визначення збитку від порушень електропостачання підприємств. Перший заснований на детальному підрахунку всіх втрат і витрат, що є наслідком відмови (мікромоделювання), другий - на використанні питомих характеристик збитку, визначуваних з тією або іншою мірою наближення, агрегованих у межах типу технологічного виробництва, галузі або промисловості в цілому (макромоделювання) [6].

При складанні моделей оцінки збитку його представляють двома складовими:

· перша - через простою виробничого об'єкта, його устаткування, робочої сили з відповідним недовиробітком продукції;

· друга - економічні втрати, пов'язані з некерованим станом об'єктів виробництва внаслідок порушення електропостачання, поломки устаткування, псування сировини, і втрати від вимушеної зміни режиму роботи виробництва, витрати на повторний запуск виробництва, зростання витрат матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів при неоптимальному режимі роботи виробництва, втрати від загального розладу технологічного процесу підприємства.

Друга складова залежить від технологічних особливостей кожного виробництва, її оцінка в загальному вигляді на рівні макромоделей неможлива. Тому при макромоделюванні збитків обмежуються розглядом лише першої складової [6].

Вважають, що недоотримана продукція у вартісному вираженні, рівна повній вартості продукції недоотриманої продукції і-ї ланки . Питомий збиток Уi при цьому становить:

(3)

де Цi і Еi - вартість продукції і кількість використанної електроенергії i-м підприємством за рік.

За іншою моделлю оцінка Уi обчислюється за формулою (4):

(4)

Тут З(Ni) - приведені річні витрати на створення виробничої потужності підприємства, включаючи обслуговуючий персонал:

(5)

За характером наслідків усі відмови ділянок виробничої системи підприємства можна розділити на три групи:

· відмови, що не знецінюють вироблену продукцію;

· відмови, що частково знецінюють вироблену продукцію;

· відмови, що повністю знецінюють вироблену продукцію.

Тривалість простою виробничої ділянки tпр відповідає тривалості порушення електропостачання tе . Інакше маємо:

tпр = tе (6)

Після відновлення електропостачання потрібний ще деякий час о на відновлення нормального ходу виробничого процесу:

tпр = о + tе. (7)

Системний аналіз режимів роботи виробництва дає змогу правильно вибрати склад виробничих об'єктів, на рівні яких мають здійснюватися розрахунки і накопичуватися інформація про очікувані наслідки зміни нормальних режимів електропостачання. Першим етапом аналізу є декомпозиція (ділення) технологічної схеми промислового підприємства на елементи, аналіз поведінки яких не викликає істотної скрути, а математичний опис може бути виконаний за наявними розрахунковими виразами оцінки складових економічного збитку.

Вимушена зупинка об'єктів виробництва через розрив зв'язків при порушеннях електропостачання приводить до економічних втрат, склад і кількісна оцінка яких частково або повністю відповідають складовим економічного збитку підприємства.

Повторний запуск виробничих об'єктів вимагає витрат часу tтхн на відладку технологічного процесу виробництва підприємства, протягом якого робота об'єкта відбувається без випуску продукції:

tтхн = f (tе).(8)

Виокремлені підмножини виробничих механізмів підприємства можуть розглядатися як елементи системи.

Декомпозиція -- науковий метод, що використовує структуру завдання і дає можливість замінити рішення одного великого завдання вирішенням серії менших завдань [1].

При цьому декомпозиція виробництва підприємства в умовах незбалансованості обсягів і графіків виробництва та використання електроенергії, пропонує комплексне вирішення ряду завдань:

- техніко-економічне обгрунтування проектів модернізації схем електропостачання в енергетичних компаніях;

- здійснення госпрозрахункових взаємин між підприємствами-споживачами електричної енергії та енергокомпаніями;

- вирішення експлуатаційних техніко-економічних завдань, що використовуються як вихідна інформація характеристики збитків, і направлення на підвищення надійності електропостачання, так і на збільшення ефективності управління режимами споживання об'єктів виробничих систем;

- облік впливу регулювання споживання електричної енергії на собівартість продукції промислових підприємств [5].

Складність основного етапу декомпозиції виробництва полягає в здобутті необхідних вихідних даних, амортизації, вартості нормованих обігових засобів тощо [4].

Можна запропонувати такий алгоритм методу декомпозиції розрахунку економічних збитків для різних цехів та ділянок виробництва:

1) устаткування аналізованого виробництва достатньо однорідне в межах цеху, тому збиток визначається в цілому по цеху;

2) у складі устаткування цеху можуть бути виокремлені однорідні групи устаткування без врахування адміністративно-технологічного ділення на ділянки;

3) устаткування цехів різко розрізняється по складу на окремих ділянках, але досить однорідне в межах кожної адміністративно-технологічної ділянки;

4) устаткування різко розрізняється складом не лише в межах цеху, але й усередині окремих ділянок [5].

Рис. 1. Послідовна технологічна схема виробництва: Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

- об'єкти виробництва; Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

- технологічні зв'язки; - проміжковий накопичувач

Необхідно відзначити труднощі техніко-економічного аналізу функціонування реальних виробничих систем, які полягають у значному обсязі попередніх досліджень зі збору вихідних даних і розробленні моделей декомпозиції функціонування окремих виробництв підприємства.

Структурні схеми реальних ділянок виробництва підприємства можна декомпанувати у вигляді чотирьох поєднань:

а) послідовна, що складається з деякої кількості виробничих механізмів;

б) паралельна, що складається з кількості відповідних механізмів (дивись рис. 2);

в) послідовно-паралельна, така, що складається з послідовних і паралельних виробництв;

г) послідовно-паралельна з числом виробничих механізмів, що змінюється, в паралельних ланках [6].

Рис. 2. Послідовно-паралельна технологічна схема виробництва

При паралельній структурній схемі, порушення електропостачання одного з механізмів не призводить до порушення всього виробничого процесу. Оскільки чинник раптовості з'являється лише на відключених виробничих механізмах виділеної сукупності, економічний збиток З визначається залежністю:

З = б * (a * t + b), (9)

де а - складова збитку від відключення виділеної підмножини виробничих механізмів, грн/година; b - складова збитку, що визначений чинником раптовості, грн/відключення.

Наявність паралельної схеми дає розширити можливості управління електричним навантаженням підприємства, виробничих механізмів і їх груп.

Виробнича система промислового підприємства, окремі об'єкти якого представлені декомпозицією вказаних типів структурних схем.

Для економічного регулювання надійності спираються на обгрунтовану вартість надійності для підприємства і на її базі створюють тарифне меню. Витрати підприємства на електропостачання у будь-якому випадку складаються із складової на пряму оплату послуг згідно зі встановленими тарифами і складовій на компенсацію збитків, що виникли через недостатню надійність електропостачання (рис. 3), оскільки надійність об'єктивно не може бути абсолютною [7].

Рис. 3. Діюча схема розрахунку підприємства та енергокомпанії

Виникаючі додаткові витрати енергокомпаній на виплату збитку постраждалим підприємствам необхідно компенсувати. Для цього доцільно змінити існуючу схему (рис. 3.) на нову (рис. 4).

Рис. 4. Запропонована схема розрахунку підприємства та енергокомпанії

Введення базового нормативу надійності у відносини між підприємством те енергетичною компанією відображає середній мінімальний рівень надійності, який повинен задовольняти більшість підприємств. Таким чином, його введення дасть змогу перейти до практичного здійснення регулювання надійності, а саме:

- внесе ясність до питань відповідальності суб'єктів електроенергетики за надійність, встановити винуватця виникнення збитку на підприємстві і його компенсації за схемою на рис. 4;

- різко підвищить дисципліну енергетичних компаній в забезпеченні надійності електропостачання промислових підприємств;

- дозволить підприємствам вибрати найбільш оптимальний шлях забезпечення надійності свого електропостачання;

- дозволить в майбутньому зробити «прозорими» витрати енергетичних компаній, спростить контроль за складовими тарифу за електроенергію, і підвищить загальноекономічну ефективність [7].

В подальшому, оцінка економічного збитку, який нанесений підприємству перерва електропостачання, збитки, пов'язані з аварійним ремонтом, дозволяє розглядати питання про оптимізацію рівня надійності електроенергетичного обладнання, установок, агрегатів та систем.

Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в роботі запропоновано використати методи декомпозиції виробничої потужності підприємства для оцінки економічних збитків від ненадійності систем електропостачання та розроблено схему заходів уникнення та зниження цього впливу на результати діяльності підприємства.

Трудність здобуття інформації для виробництва пов'язана з його декомпозицією. Складність завдань декомпозиції економічних показників полягає в пошуку компромісу між простотою опису досліджуваного об'єкта і необхідністю обліку широкого спектра його виробничих характеристик.

Література

1. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. - М.: Книжный мир, 2003. - 895 с.

2. Господарський Кодекс України. - К., 2010. - 189 с.

3. Державний комітет статистики України.

4. Дубицкий М.А. Методические вопросы исследования надежности больших систем энергетики / М.А. Дубицький. - Иркутск, 1990. - 178 с.

5. Костюков В.Д. Отработка на техничность изделий РКТ.

6. Папков Б.В., Пашали Д.Ю. Надежность и эффективность электроснабжения: Учебное пособие / Б.В. Папков, Д.Ю.Пашали. - Уфимс. гос. авиац. техн. уни-т: - Уфа, 2005. - 380 с.

7. Папков Б.В., Шарыгин М.В. Обеспечение оптимального уровня надежности систем электроснабжения.

8. Классификация и систематизація видов ущерба от низкого качества электроэнергии / И.А. Самойленко.- 2010. - № 2(31).

9. Методика оценки экономического ущерба от низкого качества электроэнергии / И.А. Самойленко // Економіка та право. - 2010. - №1.

10. Китушин В.Г. Надежность энергетических систем [Текст]. Китушин В.Г. Учебное пособие. - М.: Издательство «Высшая школа», 1984. - 256 с.

11. Надёжность электроснабжения как инструмент регулирования отношений между поставщиками и потребителями энергии / В.В. Воротницкий. // Энергия и Менеджмент. - 2009. - № 3(48).

12. Основы управления надежностью энергетических компаний на электроэнергетическом рынке России / Клочкова Н.В., Иванова О.Е. // Вестник ИГЭУ. - 2008. - № 1.

13. Теоретичні основи класифікації збитків / Сердюк Б.М., Лещук А.А. «Ефективна економіка» - 2010. - № 11.

14. Розрахунок енергетичного збитку підприємства / Сердюк Б.М., Салоїд С.В., Лещук А.А. «Проблеми системного підходу в економіці» Випуск 3, 2010 р.

Размещено на Allbest.ru