Аналіз діяльності системи консультативно-діагностичних центрів у м. Києві та доцільність її переходу на принципи державно-приватного партнерства

Органи комунального управління, в особі своїх представників, диктують форми і методи організації лікувального процесу, визначають цінову політику і напрямки інвестицій із комунальних джерел. І все це розглядається через призму цільового або нецільового використання коштів закладу охорони здоров'я. Будь-яке відхилення від кошторисних витрат трактується як порушення. Практично вся система комунальної системи охорони здоров'я є комунальною корпорацією індустріального типу [9].

Перераховані проблеми обумовлюють необхідність пошуку шляхів удосконалення системи охорони здоров'я в цілому і КДЦ зокрема.

У дослідженні проаналізовано світовий досвід реалізації проектів на основі ДПП, розглянуто можливості та здійснено оцінку потенціалу застосування даного інструментарію для реалізації інфраструктурних проектів і надання соціальних послуг у системі охорони здоров'я України.

Здійснено аналіз діяльності комунальних КДЦ у м. Києві, який засвідчив існування ряду організаційних проблем у КДЦ, що підтверджується тим, що:

- показники здоров'я населення м. Києва протягом останніх років мають тенденцію до погіршення;

- в управлінні діяльністю КДЦ не застосовується системний аналіз із методом структуризації (декомпозиції), у зв'язку з чим КДЦ не мають економічної, соціальної та медичної ефективності, що обумовлює високу витратність системи в цілому;

- відсутня нормативна документація, яка регламентує порядок якісного обстеження пацієнтів, що призводить до порушення діагностики;

- мережа КДЦ не має організаційних механізмів, які координують розподіл потоків пацієнтів, обсяги медичної допомоги, критерії оцінки якості лікувальної роботи, що знижує результативність діяльності служби;

- відсутня економічна мотивація медичних працівників;

- у всіх КДЦ м. Києва діагностичне медичне обладнання вичерпало свій експлуатаційний ресурс і не відповідає сучасним медико-технологічним процесам і вимагає заміни;

- не налагоджена наступність у лікуванні на різних етапах медичної допомоги;

- оплата праці медичних працівників низька і не забезпечує матеріальної зацікавленості медичних кадрів;

- не запроваджена політика ефективної контрактної системи прийому медичних працівників на роботу і стимулюючий потенціал базової частини оплати праці;

- система підготовки кадрів потребує вдосконалення з акцентом на опанування практичних навичок надання медичної допомоги.

Також здійснено SWOT-аналіз КДЦ у м. Києві, який показав їх сильні та слабкі сторони, дав змогу визначити основні напрямки розвитку, а також потенційні можливості та загрози (табл.).

Таким чином, аналіз діючої системи КДЦ показав, що в умовах ринку вона не спрацьовує, тому виникає необхідність в її переведенні на принципи ДПП із метою забезпечення медичної, економічної та соціальної ефективності.

Активізація ДПП, на думку багатьох вчених, на сьогодні є одним із найважливіших напрямків розвитку системи охорони здоров'я України.

Таблиця 1

SWOT-аналіз системи амбулаторної допомоги, яка надається у КДЦ

м. Києва

В основу комплексного вирішення проблеми розвитку КДЦ у нових економічних умовах було покладено системний процес оптимізації інфраструктури, нормативно-правового забезпечення, фінансово- економічної та управлінської діяльності КДЦ з метою розширення доступності та підвищення якості амбулаторної консультативно-діагностичної допомоги, а також досягнення її максимальної соціальної, медичної та економічної ефективності.

Основний вектор розвитку системи КДЦ - це впровадження державно-приватного партнерства та розробка напрямів їх розвитку за основними параметрами діяльності: нормативно-правовим, організаційно-управлінським, фінансовим та інформаційним.

Нормативно-правовий напрямок розвитку ДПП є досить актуальною темою для України. Основою для впровадження в практику охорони здоров'я механізмів ДПП є Закон України «Про державно-приватне партнерство» [8] від 01.07.2010 № 2404 VI та Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар'єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в Україні» від 24.11.2015 № 817-VIII [7].

Законом України від 24.11.2015 № 817-VNI, який набув чинності 24 травня 2016 р., внесено зміни до Закону № 2404-VI «Про державно-приватне партнерство». Зокрема, доповнено сферу діяльності, в якій може застосовуватися ДПП. Так, стаття 4 доповнена абзацом тринадцятим: «надання соціальних послуг, управління соціальною установою, закладом». У статті 7 частина друга викладена у такій редакції: «Об'єктами державно-приватного партнерства є: існуючі, зокрема, відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об'єкти, які перебувають у державній або комунальній власності». У частині першій статті 1 абзац другий доповнений таким положенням: «Відносини між приватними партнерами та порядок визначення приватного партнера для представництва інтересів інших приватних партнерів у відносинах з державним партнером визначаються умовами договору, укладеного між приватними партнерами, або умовами договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства».

Таким чином, тепер ДПП може застосовуватись у соціальних закладах, до яких належать заклади охорони здоров'я. Об'єктами ДПП є існуючі, або відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переозброєння) об'єкти, що знаходяться в державній або комунальній власності, а відносини між приватними партнерами з державним (комунальним) партнером визначаються умовами договору, укладеного в рамках ДПП.

З'явилась можливість організації сучасних КДЦ, які працюють на принципах ДПП та здатні об'єднати кошти і зусилля комунальних та приватних інвесторів у досягненні соціально вагомої мети - підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню на взаємовигідній основі і забезпечити:

- можливість для населення отримувати якісні діагностичні послуги в комунально-приватному закладі, включеному до реєстру медичних закладів, які обслуговують населення за програмою ДПП;

- законодавче врегулювання майнових відносин у сфері обігу комунальної нерухомості в системі КДЦ і закріплення пріоритету і захисту комунально-приватних КДЦ;

- розробку підзаконних правових і нормативних актів, регулюючих організаційні, майнові відносини в системі КДЦ, які працюють на принципах ДПП, та узгодження їх із нормами адміністративного, трудового, екологічного, кримінального, цивільного права України;

- законодавче визначення та затвердження переліку комунальних соціальних стандартів амбулаторної допомоги в КДЦ, яка надається за рахунок комунального бюджетного фінансування;

- законодавче визначення і розробку гарантованої базової програми медичних послуг у КДЦ для населення, можливих гарантій для певних груп населення на отримання безкоштовної медичної допомоги;

- законодавче закріплення джерел фінансування комунально-приватних структур КДЦ (муніципальний бюджет за обсягами базових програм діагностичної допомоги, страхові фонди, благодійні організації, роботодавці, громадяни тощо).

Використовуючи нормативно-правові можливості організаційно-управлінський напрямок має забезпечити:

- обґрунтування і розробку сучасної функціонально-організаційної моделі КДЦ, яка працює на принципах ДПП, як юридично і господарсько самостійний суб'єкт медичної діяльності з інтеграцією комунального і приватного секторів і видів фінансування;

- обґрунтування організаційно-управлінських засад формування структури КДЦ із ДПП (договірна система надання медичних послуг, тарифи на вартість послуг, норми оплати праці персоналу тощо);

- здійснення стратегічного планування діяльності КДЦ з ДПП (кадри, обладнання, технології), запровадження економічно доцільних організаційних форм надання медичних діагностичних послуг;

- підбір, розподіл і призначення кадрів на основі кадрового менеджменту, психології, соціології та права. Прогнозування кадрових ресурсів за категоріями медичного персоналу відповідно до стратегічних планів;

- високий рівень знань лікарів, середнього медичного персоналу, а також консалтинг (консультування) керівників, управлінців із широкого кола питань у сфері фінансової, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності;

- розробку методології формування медико-соціальних груп споживачів медичної допомоги у КДЦ і обсягів їх профілактичного обстеження серед приписного населення;

- переорієнтацію КДЦ на базі муніципально-приватного партнерства на масову первинну профілактику і високоякісну своєчасну діагностику захворювань;

- постійний моніторинг показників попиту на послуги КДЦ серед населення;

- стандартизацію всіх видів послуг у КДЦ.

Фінансово-економічний напрямок має забезпечити:

- розробку зразка адекватного договору між приватним та державним (комунальним) партнером для управління КДЦ, який працює на принципах ДПП. У договорі має бути враховано фінансування муніципального замовлення за показниками обсягу послуг, собівартості медичних послуг та необхідного рівня якості;

- створення інструментів розрахунку вартості соціальних і платних програм у лікувально-діагностичній практиці КДЦ із ДПП та оцінку їх соціальної та економічної ефективності;

- впровадження медико-економічних стандартів у практику КДЦ із ДПП;

- здійснення розрахунку необхідних витрат, розробку цінових програм у системі структур КДЦ із ДПП.

Інформаційний напрямок має забезпечити:

- використання найбільш передових автоматизованих систем і технологій управління;

- впровадження єдиної системи обліку, узагальнення та аналізу медико-статистичної інформації, яка дасть змогу проводити моніторинг стану здоров'я населення та розробляти програми профілактики;

- створення постійно діючої системи моніторування ефективності функціонування КДЦ соціально-гігієнічного моніторингу стану здоров'я населення на основі сучасних комп'ютерних технологій;

- впровадження автоматизованої системи

управлінського обліку в КДЦ;

- використання комп'ютерної техніки для регулювання потоків пацієнтів, інформаційного забезпечення фінансових і матеріально-технічних ресурсів.

Висновки. Обґрунтовано доцільність переходу системи КДЦ на принципи ДПП, а також її нормативно-правовий, організаційно-управлінський, фінансовий та інформаційний напрямки розвитку, які забезпечать економічну стійкість КДЦ, реальне планування діяльності, наявність матеріально-технічних ресурсів та адекватне фінансування, що дасть змогу, у свою чергу, гарантувати доступну і якісну медичну допомогу населенню.