Макроекономічні тенденції функціонування трансформаційної економічної системи України

Вступ. Економічні системи є складними об'єктами дослідження та управління. До того ж економічні системи є динамічним об'єктом, тобто у їх межах виникають та відбуваються постійні зміни. Одні з цих змін є складовими поточного функціонування та розвитку системи, інші стають основою докорінних змін у межах перехідних економічних систем. Саме в умовах докорінних змін певних умов господарювання та системи економічних відносин у цілому спостерігається значна кількість неспецифічних проблем, що потребують на детальне вивчення, розуміння та визначення напрямків їх подолання.

Трансформаційна економічна система це специфічна форма перехідної економіки у межах якої відправним пунктом перетворень є економіка "реального соціалізму", а більшість трансформацій спрямовані на формування та розвиток відносин, що відповідають аналогічним відносинам, які склалися у глобальній економіці. Основними етапами еволюції трансформаційних економік є підготовчий етап, етап входу до трансформаційної незбалансованості, етап виходу з трансформаційної незбалансованості, етап завершення трансформації. Загальні риси трансформаційної економіки визначаються протиріччями інерційності й якісних змін, що проявляються у вигляді трансформаційної нестабільності й спаду.

Дослідження трансформаційних процесів у межах перехідних економічних систем є набагато складнішою проблемою, ніж у випадку з будь-якими іншими типами економічних систем. Це обумовлюється наступними ключовими проблемами [6; 7; 9]:

• відсутність єдиного теоретичного й практичного підходу щодо формулювання цілісної концепції соціально-економічних трансформацій, їх ефективності, доцільності, особливостей реалізації за різних моделей перехідних економік тощо;

• не завершено остаточну систематизацію закономірностей трансформаційних процесів у перехідних економіках. Йдуть численні дискусії про природу, початковий і кінцевий пункт, моделі й вектори трансформацій;

• у більшості країн світу трансформаційні процеси ще не закінчились, тому не можна однозначно визначити ефективність прийнятих управлінських рішень;

• різноманітність методичних підходів щодо збирання та представлення статистичної інформації (макростатистики, показників системи національних рахунків тощо) спричиняє значні проблеми з боку підбору, оцінки і аналізу емпіричного матеріалу.

Перехід України у межах сучасних трансформаційних економічних систем до ринкової економіки це повноцінне входження до системи світогосподарських зв'язків, у русло загально-цивілізаційного прогресу. Тому виявлення внутрішнього зв'язку перехідного періоду новітньої економіки України з глобальними тенденціями світового розвитку, а також їх визначального впливу на його процеси є неодмінною методологічною умовою глибокого пізнання суті цього періоду.

Огляд літератури. Функціонування сучасної пострадянської трансформаційної економічної системи України, як зазначають академік НАН України Чухно А. А. [6] і член-кореспондент НАН України Базилевич В. Д. [7], передбачає три ключові етапи свого розвитку, а саме етапи:

1) формування та нарощення трансформаційної кризи, а у подальшому поступова стабілізація соціально-економічного становища у державі, подоланням спаду виробництва, забезпеченням умов до економічного зростання;

2) перетворення виробничих відносин, здійснення роздержавлення, приватизації та демонополізації економіки (тобто перетворення адміністративно-командної економіки на ринкову). Причому йдеться не лише про формальне їх завершення, а й про налагодження ефективного функціонування підприємств у руках нових власників. Ці процеси розпочалися на першому етапі перехідного періоду, і для їхнього завершення та забезпечення ефективного господарювання теж потрібно кілька років;

3) реформування продуктивних сил, структурна перебудова економіки на основі переходу на новий технологічний спосіб виробництва. Цей етап зароджується дуже повільно на першому і другому етапах, а для свого здійснення потребує, очевидно, не менше двох-трьох десятиліть. Адже це надзвичайно складний і дорогий процес.

У інших дослідженнях, зокрема, А. Г. Грязнова [4], А. І. Колганов, А. В. Бузгалін [1], Ю. Г. Лисенко [2], також наголошують на багатоетапності процесів ринкової трансформації в Україні та інших країнах СНГ. Проте специфіка кожного з етапів є своєрідної та визначається особливостями пивних систем управління тощо.

Зокрема, А. І. Колганов, А. В. Бузгалін [1] зазначають, що трансформаційна економічна система є специфічним типом систем, що не мають органічної цілісності. У трансформаційних системах зв'язані якісно різнорідні елементи, а єдність економічного ладу визначається цілісністю матеріально-технічної основи виробництва, закономірним характером розпаду "старої" системи і формування "нової", а також позаекономічними чинниками, компенсуючими відсутність соціально-економічної цілісності економічного ладу. У тих випадках, коли ця компенсаторна функція держави ослабляється, нецілісність перехідної економічної системи різко негативно позначається на результатах функціонування і розвитку економіки . Реформування сучасної трансформаційної економічної системи України, за твердженнями більшості дослідників [2; 4; 6; 7], пройшла два з наведених вище етапів й істотно просунулись у вирішенні завдань останнього етапу, зокрема, визначились передумови подальшого реформування продуктивних сих. Проте вказане твердження потребує додаткових статистичних підтверджень.

З іншого боку, лауреат Нобелевської премії Дж. Стигліц зазначає, що провали реформ у багатьох республіках колишнього Радянського Союзу обумовлені не тим, що погано здійснювалася в загалі-то здорова політика. Причини невдач набагато глибше, вони криються у нерозумінні реформаторами самих основ ринкової економіки і процесу інституціональних реформ [8]. А як наслідок незрозумілість і ключових макроекономічних тенденцій, що і потребує їх детального аналізу.

Таким чином, дослідження ключових макроекономічних тенденцій функціонування сучасної трансформаційної економічної системи України є актуальним завданням теорії і практики управління національною економікою й окремими її сферами.

Методологія дослідження складається з поєднання загальнотеоретичних методів системного аналізу і конкретних підходів щодо оцінки і прогнозування макроекономічних тенденцій, зокрема, аналізу рядів динаміки, визначення і порівняння відносних показників. Періодизація макроекономічних тенденцій розвитку трансформаційної економічної системи України визначається на базі методології класичної економічної теорії [6; 7] та порівнянні моделей економічної трансформації країн Східної Європи [1]. Таким чином, методологічної базою дослідження виступають міжнародні й національні принципи побудови й оцінки показників системи національних рахунків, а також економетричні методи аналізу часових радів даних.

Наведені у роботі результати макроекономічного аналізу засновані на офіційній інформації Державної служби статистики України, а саме: даних системи національних рахунків, економічній діяльності у промисловості і сільському господарстві, демографічної і соціальної статистики [3].

Мета дослідження полягає у визначенні специфічних особливостей і проблем функціонування, а також тенденцій розвитку трансформаційної економічної системи України на базі аналізу динаміки фундаментальних макроекономічних показників за період з 1990 по 2015 рр.

Основні результати. Україна знаходиться на різних етапах трансформації соціально-економічних процесів вже більше 20 років. За цей період сформовано значна кількість ринкових інститутів, розроблено низьку програм соціально-економічного розвитку, зазнало суттєвих змін організаційна структура системи державного управління. Для підтвердження результатів трансформаційних перетворень проведемо статистичний аналіз та визначимо ключові тенденції у динаміці основних макроекономічних показників розвитку України.

З урахуванням особливостей трансформаційних перетворень в економіці України аналіз макроекономічних показників доцільно розділити на декілька періодів. економічний приватизація бізнес корпоративний

Період 1. Первинного накопичення капіталу й нарощування трансформаційної кризи. Умовно цей період часу розповсюджується з 1990 року (і дещо раніше) до кінця 1995 року (до моменту введення гривні як основної національної грошової одиниці).

Період 2. 1996-2000 рр. Нарощування і розвиток ринкових інститутів, зокрема, масова приватизація та зміна структури власності, вдосконалення функцій та повноважень органів державного регулювання, формування великого корпоративного бізнесу тощо.

Період 3. 2001-2013 рр. Цей умовний період часу щодо аналізу макроекономічних тенденцій пов'язується з завершенням початкового етапу ринкових трансформацій, а також введенням нової методології розрахунку показників системи національних рахунків. У межах періоду 3 можна виокремити, ще підперіоди 2001-2008 та 2008-2013 роки, що визначаються впливом світової фінансової кризи (2008 рік) та формуванням нової тенденції на деіндустріалізацію економіки України.

Період 4. 2014 теперішній час. Сучасний етап розвитку трансформаційних процесів в економіці Україні, якому притаманні значні організаційні, економічні, політичні та навіть географічні зміни.

До 2001 року більшість з основних показників соціально-економічного розвитку або в загалі не розраховувались, або визначались за іншою (ніж зараз) методикою. Тому до 2001 року представимо тільки експресаналіз основних макроекономічних показників.

Динаміку ключових макроекономічних показників розвитку економіки України у 1990-1995 рр. наведено у табл.1.

Як видно з даних табл. 1 за розглянутий період інфляційні процеси, що у 1993 році досягли 10256 відсотків річних, значно ускладнюють вартісний аналіз тенденцій розвитку економіки України та свідчать про глибинну кризу в цей період. Що стосується індексу фізичного обсягу ВВП, то можна спостерігати стійку тенденцію до падіння його рівня з 1990 по 1995 роки. І вже у 1995 році реальний ВВП впав більше ніж на 50% у порівнянні з 1990 роком, а відповідний індекс фізичного обсягу ВВП у 1995 році складав 47,8% до рівня 1990 року. За даними статистики за період з 1990 по 1995 рр. незначно скоротилась чисельність наявного населення на 0,21% ( (51838,5 51728,4) / 51838,5 * 100% ) та збільшився рівень офіційного безробіття з 141,1 тис. осіб у 1992 році до 161,3 тис. осіб у 1995 році.

Таблиця 1 Ключові макроекономічні показники розвитку України у 1990-1995 рр.

Таким чином, визначені тенденції за період 1 доводять твердження щодо падіння економіки та відповідає ключовим особливостям першому етапу економічних трансформацій нарощування трансформаційної кризи. До того ж цей період визначається диспропорціями у вартісних показниках та методиках розрахунків макроекономічних параметрів.

Динаміку ключових макроекономічних показників розвитку економіки України у 1996-2000 рр. (Період 2) зведемо у табл.2.

Як видно з даних табл. 2 розглянутий період визначається стабілізацією вартісних показників, а також формуванням тенденції до припинення процесів падіння ВВП України, а саме:

• індекс фізичного обсягу ВВП за 1996-2000 рр., зберігся на рівні 40-43 відсотків до ВВП 1990 року;

• чисельність наявного населення зменшились з 51,3 до 49,2 млн.осіб;

• значно зросла кількість безробітних, з 1997,5 тис.осіб у 1996 році до 2655,8 тис.осіб у 2000 році. При цьому змінилась і методика збирання інформацій щодо кількості зайнятих, а саме впроваджено методологію Міжнародної організації праці (МОП);

• визначилась чітка тенденція до збільшення державного боргу. Так у 1996 році його розмір складав 30,3% ВВП або 13,5 млрд.грн., а у 2000 році вже 37,8% ВВП бо 64,2 млрд.грн.;

• індекс інфляції складав приблизно 20-25% річних;

* поступово зменшувався ВВП на душу населення у дол.США, що є ключовим показником для порівняння рівня соціально-економічного розвитку країн світу. Так, у 1996 році на одну наявну особу припадало 867 дол. США ВВП, а у 2000 році ця цифра впала до 632 дол.США.

Таким чином, визначені тенденції за період 2 дозволяють стверджувати, що економіка України у 19962000 рр. визначається поступовим подоланням трансформаційної кризи та формуванням умов щодо повноцінного перетворення виробничих відносин. Слід зазначити, що на це й же період припадають значні обсяги приватизації державного майна, проте, як зазначалось раніше, формування прошарку повноцінних та ефективних власників ще не відбувається. Тобто період 2 слід віднести до періоду завершального першого етапу щодо формування та нарощення трансформаційної кризи (поступовим переходом до наступного етапу розвитку перехідної економіки).

Таблиця 2. Ключові макроекономічні показники розвитку України у 1996-2000 рр.

Джерело: складено авторами за даними Державної служби статистики України [3]

Наступний період 3 вже можна аналізувати за класичними макроекономічними показниками соціально-економічного розвитку держави табл.3.

Таблиця 3. Основні показники соціально-економічного розвитку України у 2001-2013 рр.

Ключовими тенденціями, що визначаються з даних табл. 3 є:

• індекс фізичного обсягу ВВП за 2000 по 2013 рр. поступово збільшується. Так у 2001 році він складав 71,5% до ВВП 2010 р., а у 2013 р. вже 105,7% до ВВП 2010 р.;

• тенденція щодо постійного зменшення кількості наявного населення зберігається. Так чисельність наявного населення з 49,43 млн. осіб у 2000 р. скоротилась до 45,55 млн. осіб у 2013 р.;

• починаючи з 2001 р. стабілізувався рівень інфляції, річне значення відповідного індексу споживчих цін коливалось у межах від 99,4 до 122,3%;

• зменшився відсоток безробітних (за методологією МОП), який у 2013 склав 7,2% до чисельності економічно активного населення,

• реальна середньомісячна заробітна платня з 2001 по 2013 рр. постійно збільшувалась на 10-20% (виключанням є лише 2009 рік на який припадає падіння цього показника до 90,8% від попереднього року);

• індекс промислової продукції до 2008 р. мав тенденції щорічного збільшення на 6-15%. Проте, після 2008 р. ця тенденція змінилась на протилежну. Падіння у 2008 та 2009 рр. обсягів промислового виробництва склало 5% (100% 95%) та 20,6% (100% 79,4%) відповідно. Тенденція до падіння індексу промислової продукції зберігалась і у 2012-2013 рр.;

• розмір державного боргу (у відсотках до ВВП) до 2008-2009 рр. визначався постійним його скорочення, але, як і для попереднього показника, з 2009 рр. тенденція різко змінилась на протилежну. Так у 2009 р. його розмір державного боргу перевищив відразу 30% ВВП і зберіг тенденцію до зростання і у наступні періоди;

• тенденції щодо індексу обсягу сільськогосподарської продукції у цілому збігаються з індексом промисловості до і після 2008 р. Проте, щорічне зростання у цій сфері економічної діяльності значно нижче, а саме від 0,1 до 19,7%. До того ж спостерігалось падіння індексу обсягу сільськогосподарського виробництва у 2003, 2007, 2012 роках;

• рівень капітальних інвестицій визначалася позитивними тенденціями також до 2008 року. У 2002 р. цей показник складав 19,9% до ВВП, а у 2009 р. вже 27,5% до ВВП. З 2009 р. відбувається поступове падіння цього показника з 20,4% до ВВП у 2009 р. до 15,7% до ВВП у 2013 р.;

• зовнішньоекономічна діяльність за розглянутий період визначається значною відкритістю, а саме: обсяг експорту сягає 40-56% до ВВП, обсяг імпорту змінюється у межах 42-52% до ВВП. Головна тенденція, що виникла у цей період це поступове збільшення питомої ваги імпорту поряд зі зменшенням питомої ваги експорту;

• ВВП на душу населення у дол. США зростав щорічно і не зважаючи на падіння цього показника у 2009 році вдалося досягти його значення у 4182 дол. США у 2013 році, що у 5,2 разів більше ні ж у 2001 році.

Таким чином, доведено, що період 3 є найбільш тривалий у загальному розвитку сучасної трансформаційної економічної системи України. При цьому за розглянутими макроекономічними показниками простежується чітка тенденція щодо поступового подолання кризових явищ трансформаційного період. При чому наслідки світової фінансової кризи 2008-2009 років підштовхнули макроекономічні тенденції у бік структурних, а не лише кількісних змін. Зокрема, з 2009 року поступово збільшуються темпи зростання сільськогосподарського виробництва, які навіть перевищуючи темпи зростання обсягів промислової продукції. З 2007 року питома вага імпорту надуваю стійкої тенденції щодо перевищення питомої ваги експорту.

Період 4 розвитку економіки України ще не закінчився, проте можна окреслити його ключові тенденції, що пов'язані з формуванням передумов для третього етапу розвитку сучасної трансформаційної економічної системи, а саме реформування продуктивних сил та структурної перебудови економіки. Основні макропоказники розвитку України у 2010-2015 рр. наведені у табл. 4. Період 4 розширено для забезпечення можливості порівняльної статистичної оцінки, що неможливо зробити за період менший ніж 5 років.

Таблиця 4 Основні показники соціально-економічного розвитку України у 2010-2015 рр. *

Джерело: складено авторами за даними Державної служби статистики України [3]

Як видно з табл. 4 набуті у попередні роки тенденції щодо поступового подолання наслідків трансформаційної кризи 1990-2013 рр. зберігаються у 2010-2015 рр. За об'єктивних причин зростання припинилось, проте, потенціал щодо збереження набраних темпів розвитку ще залишаться.

Таким чином, можна стверджувати що сучасна трансформаційна економічна система України все ще знаходиться на другому етапі свого розвитку перетворення виробничих відносин, здійснення роздержавлення, приватизації та демонополізації економіки. Хоча за деякими ознаками, особливо за показниками структурної побудови, сформувались тенденції щодо активізації початкового етапу ринкових перетворень реформування продуктивних сил на основі переходу на новий технологічний спосіб виробництва.

Тобто, на сучасному трансформації, саме від ефективного менеджменту суб'єктів господарювання, а особливо органів державного управління залежить вектор подальшого розвитку. У свою чергу ключові макроекономічні тенденції свідчать про те, що незважаючи не значний потенціал та накопичені неповоротні зміни, все ще зберігається ризик значної кризи, що може призвести до чергових потрясінь соціально-економічного характеру.

Висновки

Перехідний період економічної трансформації України передбачає проходження наступних етапів свого розвитку: формування та нарощення трансформаційної кризи; перетворення виробничих відносин, здійснення роздержавлення та демонополізації економіки; реформування продуктивних сил на основі переходу на новий технологічний спосіб виробництва.

Особливості перетворень сучасної трансформаційної економічної системи дозволили запропонувати наступну класифікацію періодів щодо її розвитку, а саме: первинне накопичення капіталу і трансформаційної кризи (1990-1995 рр.); початок активних ринкових трансформацій (1996-2000 рр.); поступове подолання наслідків трансформаційної кризи та вдосконалення ринкових і регулюючих інститутів (2001-2013 рр.); завершальний період перетворення виробничих відносин (2014 р. по теперішній час).

Аналіз тенденцій щодо ключових макроекономічних показників у межах визначених періодів функціонування сучасної трансформаційної економічної системи України довів, що період перманентного падіння та нарощення трансформаційної кризи повністю припинився, сформована стійка структура економічної системи (за сферами економічної діяльності; тенденціями соціальної і демографічної статистики; показниками ефективності й відкритості економіки). До основних проблем сучасного періоду трансформації можна віднести значне скорочення у останні роки соціальних і демографічних показників (реальної заробітної платні і чисельності населення), посилення інфляційних процесів, скорочення обсягів промислового виробництва і питомої ваги експорту у ВВП. Проте безповоротність структурних змін в економіці створило умови щодо остаточного реформування продуктивних сил на основі переходу на новий технологічний спосіб виробництва.

Дискусія. Починаючи з 1990 року в Україні спостерігалось постійне падіння рівня суспільного виробництва і ВВП. Відповідну тенденцію подолано у тільки у 2006 році. Проте трансформаційна економіка України незважаючи на позитивну динаміку ключових макроекономічних показників з середини 2000 років визначається, ще і фундаментальними структурними проблемами. По-перше, падіння промислового виробництва і переважання у структурі валового випуску України сфер економічної діяльності, що є первинними у ланцюгу виробництва кінцевого продукту (добувна промисловість, сировинна продукція сільського господарства тощо). Натомість сучасна ринкова економіка повинна орієнтуватися на такі сфери як машинобудування, сфера кінцевих послу, інформаційних технологій тощо. Подруге, в Украйні так і не створено повноцінної альтернативи щодо інтегрованості сфер економічної діяльності, яка була притаманна до початку трансформаційного переходу (до 1990 р.). По-третє, залишається значним рівень тінізації економіки, саме тому зміни у ключових тенденціях щодо макроекономічних показників за даними офіційної статистики не завжди відображають дійсний рівень економічного розвитку країни. По-четверте, незважаючи на ініційовані реформи останніх років, залишається штучне процвітання фінансово-банківської сфери (значні прибутки, висока вартість кредитів й інших фінансових ресурсів, підвищений рівень оплати праці працівників тощо). Останнє чинить додаткові укладення щодо формування сприятливого інвестиційного клімату, особливо для розвитку нових сфер діяльності, що на первинному етапі не генерують значні прибутки. По-п'яте, суттєва корумпованість державних органів управління унеможливлює проведення ефективних економічних перетворень. Тобто ключовим напрямом подальших досліджень є деталізований структурний аналіз тенденцій функціонування окремих сфер економічної діяльності й окремих інститутів.

Список використаних джерел