Аналіз рівня захищеності економічних інтересів аграрного виробництва в умовах інтеграції України до світового економічного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ РІВНЯ ЗАХИЩЕНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

Олександр Давидюк

Анотація

У статті досліджено державні фінансові ресурси для аграрного виробництва України e порівнянні з країнами Європейського Союзу, оцінено вплив державної підтримки для захисту економічних інтересів аграрного виробництва. Побудовано економіко-математичну модель, у якій в якості результативного показника взято валову додану вартість аграрного виробництва з розрахунку на одного працівника та наведено результативність даної моделі.

Ключові слова: державна підтримка, економічна захищеність аграрного виробництва, національна економіка, інтеграція.

Ключевые слова: государственная поддержка, экономическая защищенность аграрного производства, национальная экономика, интеграция.

The article analyzes the state financial resources for адгагіап production іп comparison with the countries of the European Union, and evaluates the influence of state support on protection of the economic interests of agrarian production. An economics-mathematical model was constructed, in which, in the result of the result indicator, the gross value added of the industrial production was calculated on the basis of one employer and the efficiency of the given model was presented.

Keywords: state support, economic protection of agrarian production, national economy, integration.

Постанова проблеми. Аграрне виробництво в Україні є однією з головних ланок всього національного господарства, яке має значні ресурси для підвищення ефективності соціально-економічного розвитку країни, формування її потужного економічного потенціалу та забезпечення продовольчої безпеки загалом.

Сучасний стан економічного середовища України потребує створення умов, необхідних для забезпечення захисту економічних інтересів всіх її сфер, зокрема, аграрного виробництва. Адже чим вищим є рівень захисту економічних інтересів аграрного виробництва - тим вища ефективність його функціонування. Тому підвищення рівня захищеності економічних інтересів аграрного виробництва має бути пріоритетним завданням агропромислової політики України. Захищеність економічних інтересів аграрного виробництва визначається наявністю в ньому виробничих, технічних, кадрових та фінансових умов для ефективного функціонування аграрного бізнесу, що задовольняє вимоги конкретних груп споживачів.

Головною ланкою аграрного виробництва є сільське господарство, яке охоплює рослинництво і тваринництво, та створює сировинну базу для переробної промисловості. виробництво валовий сільський вартість

Другою ланкою є галузі, що виробляють засоби виробництва й обслуговують потреби аграрного виробництва. Третьою ланкою є галузі, що займаються зберіганням, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції, вони включають підприємства легкої та харчової промисловостей, сховища, транспортні засоби, торгівлю.

В умовах кризи, що склалася в Україні, сільське господарство набуває особливого значення, оскільки воно має здатність до самовідтворення ресурсів і виробництва, що може стати ключовим елементом стабілізації галузі та національної економіки в цілому [1].

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню впливу державної підтримки в аграрному секторі присвячені праці таких науковців: В. Воротін, В. Воронін, О. Галицький, Н. Гражевська, I. Гришова, О. Загурський, О. Наумов, Є. Маркова, Ю. Лупенко, О. Митяй, С. Стоянова-Коваль, Т. Шабатура, І. Хома та ін. [1-10]. Актуальним є визначення рівня захищеності економічних інтересів аграрного виробництва як важливої складової забезпечення продовольчої безпеки національної економіки України в умовах інтеграції до світового економічного простору.

Метою статті є дослідження державних фінансових ресурсів для аграрного виробництва України та країн Європейського Союзу та оцінка впливу державної підтримки для захисту економічних інтересів аграрного виробництва.

Виклад основного матеріалу. Розвиток сільського господарства України в сучасних умовах має низку проблем і недоліків та, на жаль, не відповідає рівню організації виробництва в провідних країнах світу

Згідно з даними [2] «...сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд грн, функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб'єктів, що використовують 21,6 млн га сільськогосподарських угідь (2014 р.). Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях. Сільські території є місцем оздоровлення жителів країни, а сільське населення -оберегом національних звичаїв і традицій».

Уперше з 2012 року відбулося зниження обсягів валового аграрного виробництва. За даними [2], аграрне ВВП 2015 року становило 239,4 млрд грн, що менше, ніж у 2014 році на 5 % або 12,1 млрд грн. Скорочення у рослинництві склало 5 %, у тваринництві - 4 %.

Падіння обсягів виробництва в рослинництві відбулося через зменшення урожаю зерна та падіння світових цін на зернові та олійні. Для тваринників критичним стало зменшення споживання на внутрішньому ринку через девальвацію та низькі обсяги експорту після втрати основних зовнішніх ринків збуту

Захист економічних інтересів аграрного виробництва потребує постійного поліпшення інституціонального забезпечення, що зумовлюється сукупністю довгострокових економічних, політичних, соціальних, екологічних цілей. Лише постійно вдосконалюючи механізм інституціонального забезпечення розвитку аграрного виробництва, керуючись перспективами на майбутнє, можна досягти поставлених цілей щодо національної продовольчої безпеки, формування сучасного та необхідного ринку сировини для промисловості, підвищити експортний потенціал, створити необхідні умови для життєдіяльності сільського соціуму. Складність ситуації полягає в тому, що розв'язанню цієї проблеми перешкоджає: недостатня системність гармонізації організаційної та економічної компоненти аграрної реформи; незавершеність науково-теоретичних обґрунтувань аграрної реформи в країні [3].

Характерною тенденцією розвитку аграрного виробництва в Україні останніх років є факт того, що галузь збільшила питому вагу у загальному обсязі: ВВП країни (2011 - 6,5 %, 2012 - 7,2 %, 2013 - 8,5 %, 2014 - 9,7 %, 2015 - 10,43 %). Проте, тут можна оцінювати даний результат зростання двояко: з одного боку, економіка аграрного виробництва зростає, а з іншого - набуває ознак базової, але при цьому в загальноекономічному контексті тут чимало негативних моментів. Само по собі аграрне виробництво вибудовує свої ефекти на базі розвитку низькозатратних, не трудомістких виробництв продукції рослинництва, підтвердження цього - зменшення числа найманих працівників (зайнятих) з 6,6 % у 2000 р. - до 2,9 % у 2015 р. Вірним буде припущення про те, що це призведе до нестабільного формування доданої вартості, адже економічні інтереси аграрного виробництва мають суто сировинний характер і залежні від кон'юнктури зовнішнього ринку. Аграрна політика з інституціонального регулювання наслідує орієнтацію на зовнішні ринки, які доступні в основному за рахунок дешевизни пропонованої продукції, тому це тимчасовий, короткостроковий ефект. Ус і дані щодо ВВП можуть ввести в оману, адже вони далекі від тих оцінок, які б вказували на безумовну сталість рівня захисту економічних інтересів аграрного виробництв а з ор ієнтиром н а перспективу.

Не вважаємо перспективою сировинний характер аграрного виробництва, зорієнтованого виключно на більш ємний ринок, адже на зовнішній ринок постачається близько 15 % кукурудзи та понад 10 % зернових (2-ге місце після США), тож на другий план відходять внутрішні резерви споживання - тваринництво. Це наслідок недосконалої інституційної політики регулювання аграрного сектора державою [4].

Недосконалість інституціональної регуляторної політики держави в аграрному виробництві України, незважаючи на позитивні загальноекономічні показники його розвитку, підтверджена ефектами недостатності уваги до таких проблем, як:

1) системний дефіцит і недоступність фінансових ресурсів для виробників, які займаються суто сільським господарством, не вбудовані в інтегровані структури;

2) сприяння безконтрольній надконцентрації ресурсів у агрохолдингових формуваннях без прив'язки їх до проблем села;

3) тактичне, а не стратегічне наслідування мотиваціям зовнішнього ринку;

4) неврегульованість міжгалузевих відносин разом із диспаритетом цін;

5) сприяння екстенсивному виробництву з переважанням низько затратних культур;

6) неприділення належної уваги ситуації з низьким рівнем якості продукції, тому головна конкурентна перевага експортних культур - це їхня дешевизна;

7) відсутність функціональної, доступної для малого та середнього бізнесу збутової інфраструктури аграрного ринку, що призводить до значної втрати доходів [5].

Продовжуючи аналітичні оцінки захисту економічних інтересів аграрного виробництва у форматі інституційних регуляцій, зазначимо, що в цілому економічна складова демонструє позитив, особливо у натуральному вимірі, але є інший бік - економічний баланс інтересів, які формуються також і в системі соціальних ефектів. Дослідницьким приводом для цієї позиції стали загальноекономічні вимірники ефективності політики й інституційного регулювання (Табл. 1), до яких ми відносимо: чисельність зайнятих в аграрному виробництві; ВВП у розрахунку на 1 зайнятого; рівень середньомісячної заробітної плати; валову продукцію і продуктивність праці; доходи від експорту.

Таблиця 1 Загальноекономічні вимірники ефективності інституційного регулювання захисту економічних інтересів аграрного виробництва в Україні