Управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

УДК 330.131.7:631.11

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств

Тарасов АРТУР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Миколаїв - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Банєва Ірина Олексіївна,

Миколаївський національний аграрний університет, професор кафедри управління виробництвом та інноваційною діяльністю підприємств

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри менеджменту;

доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна,

Одеська національна академія харчових технологій, професор кафедри маркетингу, підприємництва і торгівлі.

Захист відбудеться 22 травня 2014 р. о 9⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському національному аграрному університеті за адресою 54020, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського національного аграрного університету 54020, м. Миколаїв, вул. Ген. Карпенко, 73.

Автореферат розісланий "22" квітня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Ключник

АНОТАЦІЯ

Тарасов А.О. Управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) - Миколаївський національний аграрний університет, Миколаїв, 2014.

Дисертація присвячена розробці практичних рекомендацій та обґрунтуванню теоретичних положень щодо вдосконалення процесу управління ризиками на сільськогосподарських підприємствах. Виділено основні види ризику в сільськогосподарській діяльності: виробничий, ціновий, екологічний ризик і ризик, що пов'язаний з персоналом. Запропоновано методику кількісної оцінки цінового і виробничого ризику з урахуванням усього розподілу ймовірностей настання ризикової події.

Проведено емпіричний аналіз ризиків для підприємств Миколаївської області для основних видів сільськогосподарської продукції з використанням запропонованої методики. Оцінка ефективності управління ризиками сільськогосподарських підприємств виявила, що навіть горизонтальна диверсифікація виробництва на рівні продукції рослинництва значно знижує цінові та виробничі ризики. Показано, що одні й ті ж ризики діяльності сільськогосподарських підприємств по-різному впливають на стабільність підприємства залежно від зовнішньоекономічних умов. Коливання цін на зернові та олійні культури залежать більшою мірою від світових цін на аналогічну продукцію, ніж від врожайності.

Пропонується методика оцінки доцільності страхування врожайності і посівів, яка враховує складові страхової премії та альтернативи страхування для підприємств. Показник "фінансового стимулу до страхування" дає кількісну оцінку в грошових одиницях наслідків вибору страхувати врожай.

Механізм природного хеджування - негативна кореляція між ціною реалізації продукції і врожайністю - впливає на всі методи активної мінімізації ризику. При цьому природне хеджування так само знижує цінові ризики закупівлі палива та азотних добрив при виробництві технічних культур, які популярні в якості біомаси за кордоном.

Ключові слова: невизначеність, ризик, кількісний вимір ризику, диверсифікація, страхування, хеджування, природне хеджування, фінансовий стимул до страхування, ефективність управління ризиками.

ризик сільськогосподарський страхування хеджування

Аннотация

Тарасов А.А. Управление рисками деятельности сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Николаевский национальный аграрный университет, Николаев, 2014.

Диссертация посвящена разработке практических рекомендаций и обоснованию теоретических положений касательно усовершенствования процесса управления рисками на сельскохозяйственных предприятиях. Выделены основные виды риска в сельскохозяйственной деятельности: производственный, ценовой, экологический риск и риск, связанный с персоналом. Предложена методика количественной оценки ценового и производственного риска с учетом всего распределения вероятностей наступления рискового события.

Проведен эмпирический анализ рисков для предприятий Николаевской области для основных видов сельскохозяйственной продукции с использованием предложенной методики. Оценка эффективности управления рисками сельскохозяйственных предприятий выявила, что даже горизонтальная диверсификация производства на уровне продукции растениеводства значительно снижает ценовые и производственные риски. Показано, что одни и те же риски деятельности сельскохозяйственных предприятий по-разному влияют на стабильность предприятия в зависимости от внешнеэкономических условий. Колебания цен на зерновые и масляные культуры зависят в большей мере от мировых цен на аналогичную продукцию, чем от урожайности.

Предлагается методика оценки целесообразности страхования урожайности и посевов, которая учитывает составляющие страховой премии и альтернативы страхования для предприятий. Показатель "финансового стимула к страхованию" дает количественную оценку в денежных единицах последствиям выбора страховать урожай. Для эмпирического тестирования предложенного метода проведен сравнительный анализ финансового стимула к страхованию сельскохозяйственных предприятий в странах с разным уровнем экономического развития: Украины и штата Канзас Соединенных Штатов Америки. В среднем на 1 грн уплаченной страховой премии сельхозпроизводитель в Украине теряет 0,18 коп.; в то время как в США для сельхозпроизводителей штата Канзас 1 доллар, потраченный на страхование, приносит выгоду предприятию в размере 1,15 долл. США. Выявлено, что финансовый стимул к страхованию снижается с увеличением процентных ставок, которые в Украине с момента независимости держатся на высоком уровне.

Механизм природного хеджирования - отрицательная корреляция между ценой реализации продукции и урожайностью - оказывает влияние на все методы активной минимизации риска. При этом природное хеджирование так же снижает ценовые риски закупки топлива и азотных удобрений при производстве технических культур, которые популярны в качестве биомассы за рубежом.

В диссертации предложен проект бизнес-плана по управлению рисками для ГП "Племрепродуктор "Степове". Из-за того, что страхование невыгодно для данного предприятия из-за низкого уровня рентабельности, предлагается создать резерв самострахования из высоколиквидных активов. Такими активами могут быть денежные средства в краткосрочных государственных облигациях или срочные вклады в банках. В случае неблагоприятных колебаний дохода предприятия, эти денежные средства могут быть использованы для компенсации недополученного дохода от реализации продукции растениеводства. Минимальный размер резерва самострахования предлагается установить на уровне интегрального показателя стоимостной меры риска, умноженного на коэффициент Херфиндаля - Хиршмана (показатель диверсификации), равном 0,2. Сумму резерва самострахования для ГП "Племрепродуктор "Степове" рассчитано в размере 1793,9 тис. гривен.

Ключевые слова: неопределенность, риск, количественное измерение риска, диверсификация, страхование, хеджирование, естественное хеджирование, финансовый стимул к страхованию, эффективность управления рисками.

Annotation

Tarasov A. Risk management of agricultural enterprises. - Manuscript.

The thesis for obtaining a degree of candidate of economic sciences with the specialty 08.00.04 - economics and management of enterprises (by the types of economic activity). - Mykolayiv National Agrarian University, Mykolayiv, 2014.

The dissertation thesis is dedicated to the development of practical recommendations and providing grounding for theoretical principles regarding the improvement of the risk management process in agricultural enterprises. The major types of risk in agriculture are highlighted: production, price, ecological, and human resource risks. The method is proposed to quantitatively measure price and production risk considering the probability distribution of risk event occurrence.

Thesis includes the empirical analysis of risks for enterprises in Mykolayiv oblast for major types of agricultural products using the proposed methodology. Assessment of risk management effectiveness among agricultural enterprises shows that even horizontal diversification of production between several types of crops considerably reduces price and production risks. It is demonstrated that the same risks in agricultural business have a different impact on stability of an enterprise depending on external economic conditions. Price fluctuations for grains and oil crops depend more on global prices of the similar crops than on domestic yields.

A method is proposed to evaluate the appropriateness of insuring crop yields and harvests, which takes into consideration components of the insurance premium and alternatives to insurance for agricultural enterprises. A measure of the "financial incentive to insure" provides a quantitative assessment of the consequences of insurance in currency units.

The mechanism of natural hedging - the negative correlation between the price and yield of a crop - influences all active methods of risk minimization. The natural hedge also reduces price risks of purchasing fuel or nitric fertilizers when producing technical crops, which are popular sources of biomass abroad.

Key words: uncertainty, risk, quantitative measure or risk, diversification, insurance, hedging, natural hedging, financial incentive to insure, effectiveness of risk management.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Функціонування підприємств в ринковій економіці пов'язано з безліччю невизначених і неоднозначних факторів, які роблять неможливим точне планування результатів діяльності підприємства і ставлять під загрозу його стабільний розвиток. Виникає гостра необхідність кількісної оцінки факторів невизначеності та мінімізації їх впливу на підприємство.

Специфіка сільськогосподарського виробництва несе додаткове джерело невизначеності - погодні умови. Коливання врожайності в поєднанні з сезонністю виробництва й однорідністю видів сільськогосподарської продукції створюють значні коливання цін реалізації. Це робить сільське господарство більш ризиковою галуззю, ніж більшість інших секторів економіки. Водночас, існують безліч інших ризиків, які необхідно долати вітчизняним сільгоспвиробникам.

Значний внесок у розвиток теоретичних і практичних аспектів управління ризиками на сільськогосподарських підприємствах зробили наступні українські вчені: В.Г. Андрійчук, Н.О. Бірченко, В.В. Вітлінській, О.В. Вороновська, О.Д. Гудзинський, Б.М. Данилишин, Л.І. Донець, В.Ю. Ільїн, К.А. Кондратьєва, А.М. Ліщук, Л.О. Мармуль, А.В. Матвійчук, Г.Д. Матусевич, В.В. Медведєв, Л.І. Моклячук, О.В. Оліфіров, Р.М. Панас, Ю.В. Тюленєва, О.О. Ящук; та зарубіжні вчені: Х. Антон (J. Anton), Х.П. Бінсвангер (H.P. Binswanger), П.Дж. фон Блокланд (P.J. van Blokland), Дж. Гарвуд (J. Harwood), І. Ерліш (I. Ehrlich), Р. Сет (R. Seth), К.А. Шрайвер (C.A. Schriever).

Враховуючи значення існуючих досягнень перерахованих вище вчених та відштовхуючись від результатів їхніх досліджень і розробок, можна значно вдосконалити деякі аспекти управління ризиками на сільськогосподарських підприємствах.

З розвитком інформаційних технологій, сировинних ринків і глобалізацією економіки, виникають нові можливості оцінки та мінімізації ризиків. Разом з тим стають очевидними недоліки і обмежена ефективність існуючих методів управління ризиками. Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється необхідністю удосконалення існуючих методик управління ризиками сільськогосподарської діяльності з метою забезпечення підприємств більш ефективним інструментарієм управління ризиками.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри управління виробництвом та інноваційною діяльністю підприємств Миколаївського національного аграрного університету за темою "Дослідження науково-методологічних засад та розробка організаційно-економічного механізму ефективного розвитку підприємств АПК" №0112U002041. У межах вказаної програми автор виконав дослідження, пов'язані з вивченням механізмів управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств, кількісної оцінки ризиків та методів їх мінімізації.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення і розвиток науково-методичних засад, розробка інструментарію і практичних рекомендацій щодо управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити та виконати наступні задачі:

– з'ясувати сутність категорії ризику в сільськогосподарській діяльності;

– виділити найбільш значущі види ризиків діяльності сільськогосподарських підприємств з урахуванням цілісного процесу управління ризиками;

– проаналізувати стан розвитку сільськогосподарських підприємств Миколаївської області, оцінивши найбільш важливі фактори ризику;

– оцінити ефективність управління ризиками та їх вплив на сільськогосподарські підприємства Миколаївської області;

– запропонувати найбільш оптимальний спосіб організації управління ризиками на підприємстві;

– дослідити аспекти хеджування цінових ризиків сільськогосподарськими підприємствами в сучасних реаліях України;

– розробити методику оцінки доцільності страхування для сільгоспвиробників, тим самим відповівши на питання, чи варто страхувати чи ні;

– визначити першоджерела цінових ризиків реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами в умовах глобалізованої світової економіки;

– розробити проект бізнес-плану управління ризиками для конкретного сільськогосподарського підприємства.

Об'єктом дослідження є процес управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади і практичні аспекти ідентифікації, оцінки та мінімізації ризиків діяльності сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та положення економічної теорії. Логіка і методологія дослідження спирається на загальновизнані фундаментальні та об'єктивні судження теорії фінансів, теорії ігор, математичних наук, статистики, інформаційних технологій. Більш конкретно, для виділення найбільш значущих видів ризиків у сільськогосподарській діяльності використовується метод аналізу та синтезу. Для аналізу статистичних даних застосовується статистико-економічний метод. Для кількісної оцінки ризиків сільськогосподарської діяльності використовуються методи математичного моделювання. Демонстрація результатів дослідження здійснюється графічним методом і методом побудови аналітичних таблиць. За допомогою факторного аналізу визначаються ключові фактори, які впливають на рішення щодо страхування в процесі управління ризиками.

Інформаційною базою досліджень слугували наукові публікації та монографії вітчизняних і зарубіжних дослідників, Конституція України, закони України та законодавчі документи державних установ України, дані Державної служби статистики України, управління статистики Миколаївської області, статистична інформація таких організацій як Світовий банк, Організація об'єднаних націй, Міністерство сільського господарства США та інші авторитетні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій з удосконалення процесу управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств. Внесок автора у вирішення поставлених проблем та наукова новизна полягають у наступних положеннях:

вперше:

– запропоновано використання методу вартісної міри ризику для кількісної оцінки цінових та виробничих ризиків сільськогосподарської діяльності (с. 7, табл. 2);

– розроблено методику оцінки доцільності страхування для сільгоспвиробників з врахуванням ймовірності настання ризикової події (с. 11);

– розроблено механізм природного хеджування цінових ризиків закупівлі паливних матеріалів і добрив сільськогосподарськими підприємствами з врахуванням виробничого циклу основних сільськогосподарських культур Півдня України (с. 10);

удосконалено:

– класифікацію видів ризиків діяльності сільськогосподарських підприємств з урахуванням цілісного процесу управління ризиками (с. 5);

– оцінку ефективності управління ризиками та їх вплив на сільськогосподарські підприємства (с. 6);

дістало подальшого розвитку:

– організація управління ризиками на підприємстві, що орієнтуються на досягнення максимальної ефективності з невеликими витратами (с. 13);

– визначення першоджерел цінових ризиків реалізації сільськогосподарської продукції в умовах глобалізованої світової економіки (с. 10).

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці інструментарію і практичних рекомендацій щодо управління ризиками діяльності аграрних підприємств.

Запропоновані в дисертації методи та результати дослідження використано в діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств, зокрема, методику оцінки доцільності страхування врожаю для різних культур впроваджено у практику роботи ДП "Племрепродуктор "Степове" (довідка №125 від 22.07.2013 р.); методику кількісної оцінки цінових та виробничих ризиків та методику мінімізації ризику шляхом природного хеджування впроваджено в діяльність ФГ "Дельта" (довідка № 56 від 03.08.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, є особистими доробками автора. В дисертації викладено авторський підхід до узагальнення і розвитку науково-методичних засад, розробки інструментарію і практичних рекомендацій щодо управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств. З наукових праць, що виконано у співавторстві, використано лише ті частини досліджень, які належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати досліджень, що містяться в дисертації, пройшли апробацію, були оприлюднені та одержали позитивну оцінку на 9 науково-практичних конференціях, зокрема: на Другій міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми фінансів підприємств в агробізнесі та шляхи їх вирішення" (м. Київ, 10 листопада 2011 р.); Причорноморській - регіональній науково практичній конференції професорсько-викладацького складу (м. Миколаїв, 27-29 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія економічного розвитку харчової промисловості та забезпечення продовольчої безпеки країни" (м. Одеса, 29-31 жовтня 2012 р.); Причорноморській регіональній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу (м. Миколаїв, 18-20 жовтня 2012 р.); Третій всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Роль науки у підвищенні технологічного рівня і ефективності АПК України" (м. Тернопіль, 16-17 травня 2013 р.); Причорноморській регіональній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів (м. Миколаїв, 24 квітня 2013 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток країни в умовах глобалізації: технологічні, економічні, соціальні та екологічні проблеми" (м. Тернопіль, 23-24 травня 2013 р.); Сьомій міжнародній науково-практичній конференції "Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин" (м. Умань, 16-17 травня 2013 р.); Сьомій міжнародній науково-практичній конференції "Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання" (м. Київ, 27 червня 2013 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 16 наукових працях, серед них - 4 статті у наукових фахових виданнях України (з них 1 у співавторстві) - 1,34 авт. арк., 2 публікації у виданні іноземної держави - 1,56 авт. арк., 9 публікацій у матеріалах конференцій - 0,91 авт. арк., 1 препринт - 1,36 авт. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 154 найменувань на 15 сторінках та 31 додаток на 20 сторінках. Зміст робити викладено на 214 сторінках друкованого тексту, що включають 160 сторінок основного тексту, 35 таблиць та 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методичні основи управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств" розглянуто теоретичні засади та економічну суть поняття ризик. Аналіз літератури дозволив зробити висновок, що ризиком є ??кількісне вираження невизначеності. Невизначеність виникає у разі невпевненості в отриманні запланованих або очікуваних результатів у процесі підприємницької діяльності. Оцінюючи ймовірність подій або результатів діяльності, які відрізняються від очікуваних результатів, ми отримуємо показник ризику. Показник ризику може бути кількісним (мати числову форму з чітко визначеним методом отримання цього числа) або якісним (мати форму думки експерта або певної вибірки експертів).

Процес управління ризиками складається з трьох етапів - ідентифікації ризику, його оцінки та мінімізації. З безлічі класифікацій ризиків сільськогосподарської діяльності, які зустрічаються в літературі, виділено чотири основних види ризику: виробничий, ціновий, екологічний та ризик, що пов'язаний з персоналом. Причиною звуженої класифікації ризиків є обмежені можливості оцінки та мінімізації ризиків сільськогосподарської діяльності. Встановлено, що відношення суб'єкта до ризику не в змозі впливати на результати оцінки ризику для підприємства, так як ризик - категорія об'єктивна, а підприємство має встановлену конкретну мету свого функціонування.

Основою більшості методів кількісної оцінки ризику є стандартне відхилення, яке показує наскільки результат може відхилятися від очікуваного виходячи з історичних даних. Багато хто використовує тільки цей показник при оцінці ризику, але стандартне відхилення не дає повного уявлення про ризик керівнику підприємства. Для вирішення цієї проблеми пропонується використовувати показник вартісної міри ризику, який показує максимальний очікуваний обсяг втрат врожаю або падіння ціни реалізації з заданою вірогідністю. Існує кілька методів розрахунку показника вартісної міри ризику: параметричний, історичний та метод моделювання Монте-Карло. Залежно від наявних вихідних даних, кожен з методів має свої переваги.

Серед методів мінімізації ризику виділені три основні методи, які можуть використовуватися сільськогосподарськими підприємствами на поточному етапі розвитку економіки України: диверсифікація, страхування і хеджування. Диверсифікація в першу чергу є стратегією розвитку підприємства. У процесі диверсифікації змінюється виробничий портфель підприємства, виникають нові види виробництва, перерозподіляються ресурси підприємства, змінюється структура активів та їх фінансування. Здійснюючи диверсифікацію з метою зменшення ризиків діяльності підприємства, необхідно враховувати можливі негативні наслідки, що пов'язані в першу чергу з можливим зменшенням ефективності використання ресурсів підприємства. Негативний вплив диверсифікації на рентабельність власного капіталу і, отже, на вартість підприємства може мати місце і носить назву диверсифікаційної знижки.

Користування страховими послугами з метою мінімізації ризиків діяльності сільськогосподарського підприємства ускладнюється фундаментальними проблемами страхування в сільському господарстві. Основними перепонами для страхування є систематичність ризиків у сільському господарстві (коливання цін реалізації і врожайності схожі для всіх підприємств регіону), несиметричність інформації (страхувальник володіє більшою інформацією про ризики, ніж страховик) і несумлінність страхувальників. Ці проблеми вирішуються за допомогою встановлення франшизи страховиками та субсидування страхової премії з боку держави. Без підтримки держави, високий розмір франшиз і страхових премій буде стримувати попит на страхування і робити його невигідним для підприємств.

Хеджування є найбільш ефективним і дешевим методом мінімізації цінового ризику. Однак для хеджування необхідно мати доступ до строкових контрактів на міжнародних біржах, який ускладнюється поточним законодавством для малих і середніх сільськогосподарських підприємств. У разі хеджування за допомогою строкових контрактів на міжнародних біржах, виникає базисний ризик, який з'являється при неідеальній кореляції між коливаннями ціни строкового контракту на біржі і ціною реалізації або закупівлі продукції підприємством. Базисний ризик знижує ефективність мінімізації ризику шляхом хеджування і є неминучим для вітчизняних сільгоспвиробників, які бажають вдатися до хеджування з метою мінімізації цінових ризиків.

У другому розділі "Ідентифікація та оцінка ризиків сільськогосподарських підприємств" проаналізовано стан розвитку сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за останнє десятиліття. Зростання обсягів спостерігається у виробництві продукції зернових і олійних культур, паралельно зі стагнацією тваринницької галузі (табл. 1).

Таблиця 1 Обсяги виробництва продукції сільськогосподарськими підприємствами Миколаївської області, тис. тонн

Види продукції	Роки	Темп росту, %
	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Зерно	819	1258	1400	468	1685	1623	1409	1636,4	751,2	16,7
Насіння соняшнику	236	313	349	196	378	417	439	521,5	549,1	11,3
М'ясо всіх видів	14,4	4,7	5,8	7,6	5,8	5,5	5,9	5,9	6,0	-4,1
Яловичина і телятина	9,9	2,1	2,2	2,4	1,6	1,3	1,4	1,1	1,0	-17,5
Свинина	3,5	1,8	2,8	4,4	3,3	2,8	3	3,2	3,3	5,1
М'ясо птиці	0,7	0,7	0,8	0,7	0,8	1,3	1,5	1,6	1,7	13,4
Молоко	91,2	40,9	38,7	32,3	29,8	30,5	29,2	32,2	36,1	-8,0

Джерело: Головне управління статистики Миколаївської області, розрахунки автора

Збільшенню обсягів виробництва продукції рослинництва сприяє зростання врожайності культур, що вирощуються. Протягом десяти років врожайність основних зернових та олійних культур демонструє зростання. Середній рівень рентабельності основних видів продукції тваринництва, крім яєць, молочних продуктів і м'яса свиней, за період з 2005 по 2012 роки не піднімався вище нуля. У той же час частка прибуткових підприємств в області з кожним роком збільшувалася в середньому на 0,8%.

Дослідження вибірки підприємств Вознесенського району показує, що виробничий портфель більшості підприємств складається з соняшнику, озимої пшениці, озимого ячменю та озимого ріпаку. Не дивлячись на домінування чотирьох культур, дохід від реалізації цієї продукції є різноманітним і диверсифікованим.

У цьому розділі дисертації також проведено аналіз цінових, виробничих та екологічних ризиків для підприємств Миколаївської області. Оцінка виробничого ризику в цьому дослідженні складається з двох етапів: визначення рівня ризику для кожного з підприємств у вибірці і порівняння рівня ризику з даними врожайності по районах. Для обчислення варіації врожайності для більшості підприємств достатньо даних тільки для основних культур, що виробляються підприємствами: соняшник, озима пшениця, озимий ячмінь та озимий ріпак. Коефіцієнти варіації врожайності є різними серед підприємств. Для озимої пшениці, наприклад, коефіцієнт коливається від 0,04 до 0,44, а для соняшнику - від 0,00 до 1,23. На рис. 1 показано ранжування сільськогосподарських підприємств Вознесенського району за рівнем виробничого ризику, який визначається коефіцієнтом варіації врожайності культур, що виробляються на кожному підприємстві. Коефіцієнт варіації від 0 до 0,2 означає низький рівень ризику, від 0,2 до 0,4 - середній рівень ризику, від 0,4 до 0,6 - високий рівень ризику.



Рисунок 1 - Ранжування сільськогосподарських підприємств Вознесенського району за ступенем виробничого ризику

Джерело: дослідження автора

Для аналізу цінових ризиків використано методику вартісної міри ризику [5]. В процесі аналізу використовувалися статистичні дані Головного управління статистики в Миколаївській області за середніми цінами реалізації сільгосппродукції в районах області. Згідно з даними дослідження, максимально можливе очікуване падіння ціни реалізації належить насінню соняшника і знаходиться на рівні 61,16% (табл. 2). В середньому показник очікуваного максимального падіння ціни не перевищує 34% по зерновим та олійним культурам і продукції тваринництва.

В середньому по області показник вартісної міри цінового ризику знаходиться на рівні 16,34%, який вимірює найгірше в наступні десять років зниження рівня ціни реалізації в порівнянні з минулим роком. З продукції рослинництва, після насіння соняшнику найбільший ціновий ризик має ячмінь: -19,09%. Пшениця і ріпак є найменш ризикованими із зернових та олійних культур з точки зору падіння ціни.

Таблиця 2 Показники цінового ризику та рівня рентабельності для сільськогосподарських підприємств Миколаївської області у середньому за 2000-2012 рр.

Види продукції	Показники цінового ризику	Рівень рентабельності (збитковості), %
	Вартісна міра ризику, %*	Очікуване максимальне зниження ціни, %**
Пшениця	-6,23	-14,71	11,83
Ячмінь	-19,09	-36,54	8,87
Кукурудза	-10,25	-22,38	18,80
Соняшник	-34,86	-61,16	41,03
Ріпак	1,44	-12,59	37,94
Велика рогата худоба	-29,43	-52,67	-42,58
Свині	-17,03	-44,11	-17,32
Птиця	-13,81	-23,32	-32,22
Молоко	-11,05	-26,35	-3,20
Яйця (за тис. шт.)	-23,04	-38,46	18,85

*Втрати доходу від падіння ціни в порівнянні з минулим роком з ймовірністю 10%.

** Втрати доходу від падіння ціни в порівнянні з минулим роком з ймовірністю нижче 10%.

Джерело: власні дослідження автора на базі даних Головного управління статистики в Миколаївській області

Оцінка ефективності управління ризиками сільськогосподарських підприємств показала, що сільськогосподарські підприємства Миколаївської області не мають вираженої тенденції збільшувати прибуток шляхом збільшення вразливості підприємства ризикам (табл. 3).

Таблиця 3 Кореляційна матриця показників ризику та рентабельності вибірки сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за 2007-2012 рр.

Показник ризику	Кореляція, %
Рівень диверсифікації (зворотній індекс Херфіндаля-Хіршмана)	-17,86
Вплив фінансового важеля	-1,16
Вплив операційного важеля	-3,12
Коефіцієнт фінансового ризику	-14,04
Коефіцієнт покриття	-24,64
Коефіцієнт швидкої ліквідності	7,38
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	3,53
Бета (за прибутком)	0,65

Джерело: власні дослідження автора

Політика підприємства щодо позики капіталу і збільшення постійних витрат прямо не пов'язана з ризиком. Однак при недостатній наявності ліквідних коштів на підприємстві, воно піддається ризику в умовах негативних коливань ринкової кон'юнктури і економічної активності в країні в цілому. Тобто зменшення ліквідних активів на підприємстві з метою збільшення прибутку, принаймні, у звітні періоди, має місце і збільшує ризики діяльності підприємств, тому що зростає ймовірність не розрахуватися по зобов'язанням.

У третьому розділі "Формування системи управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств" викладено пропозиції щодо оптимізації організаційної структури сільськогосподарських підприємств з позиції управління ризиками, а також пропозиції щодо вдосконалення таких методів управління ризиками як хеджування і страхування.

Управління ризиками діяльності сільськогосподарського підприємства - високотехнологічний процес, який потребує кваліфікованого персоналу. Оптимізація організаційної структури для сільськогосподарських підприємств зі створенням кадрового персоналу для виконання функцій управління ризиками наведена ??в табл. 4. Ефективність управління ризиками залежить від фінансової спроможності підприємства утримувати штат аналітиків, що накладає обмеження на малі підприємства і дає переваги більш великим.

Серед перешкод, що заважають використовувати хеджування для мінімізації ризиків діяльності сільськогосподарських підприємств, є недосконалість законодавства та існування значного базисного ризику.

Таблиця 4 Склад персоналу/підрозділів, що займаються управлінням ризиками

Вид підприємства (за розміром)	Розмір підприємства за річним доходом	Виконавці функцій управління ризиками	Функції
Малі підприємства	менше 5млн грн	Керівник підприємства	Функції обмежені кваліфікацією виконавця
Середні підприємства	від 5млн грн до 50млн грн	Економічний аналітик; консалтингова компанія, послугами якої може користуватися підприємство	Оцінка або моніторинг цінових та виробничих ризиків для продукції, що виробляється; оцінка впливу ризиків на економічний стан та стабільність функціонування підприємства; розрахунок наслідків використання методів мінімізації ризиків у короткостроковому, середньостроковому та довгостроковому періоді.
Великі підприємства та агрохолдинги	більше 50млн грн	Відділ управління ризиками: голова відділу та декілька молодших аналітиків, що займаються збором та класифікацією даних

Джерело: розробка автора

Альтернативна методика природного хеджування може бути ефективною для виробників окремих видів сільськогосподарської продукції. Цінові та виробничі ризики в сільськогосподарському виробництві взаємопов'язані. На закритому ринку, цінам реалізації і врожайності властива негативна кореляція, що теоретично обумовлюється законами попиту та пропозиції. Низька врожайність знижує пропозицію, що, в свою чергу, збільшує ціну, так як попит на сільськогосподарську продукцію має низький рівень еластичності. Для управління ризиками це має велике значення через природну властивість знижувати мінливість доходу. Негативну кореляцію між ціною і врожайністю в сільському господарстві називають "природним хеджуванням" (англ. natural hedge), тому що воно пасивно знижує ризики сільськогосподарської діяльності.

Від'ємна кореляція між цінами реалізації продукції і врожайністю має місце для всіх основних видів культур, що вирощуються у регіоні, окрім ріпаку (табл. 5).

Таблиця 5 Кореляція цін реалізації продукції та врожайності культур по сільськогосподарськім підприємствам Миколаївської області

Види продукції	Коефіцієнт кореляції щорічної зміни цін реалізації продукції та врожайності культур за 2000-2012 р.	Доля експорту в загальному обсязі виробництва в Україні у середньому за 2007-2010 роки, %
Пшениця	-0,622	31,4
Ячмінь	-0,316	44,6
Кукурудза	-0,503	36,2
Соняшник	-0,575	73,4*
Ріпак	0,173	91,3

*Доля експорту насіння соняшнику, соняшникової олії та макухи в загальному обсязі виробництва насіння соняшнику.

Джерело: дослідження автора на базі даних Головного управління статистики в Миколаївській області, даних FAOSTAT та USDA FAS.

Чим меншим є абсолютне значення коефіцієнта кореляції між ціною реалізації і обсягом виробництва продукції, тим меншою є варіація доходу і, отже, нижчим є ризик.

Підприємству не потрібно при цьому приймати ніяких активних дій, тому що процес природного хеджування працює пасивно, сам по собі. Для деяких видів продукції механізм природного хеджування є більш ефективним, а для деяких не працює взагалі.

Механізм природного хеджування не обмежується кореляцією між врожайністю і ціною реалізації для сільськогосподарського виробника. Автором виділено прояв природного хеджування в сільськогосподарській діяльності, що пов'язаний з кореляцією статей витрат і доходів. Виробляючи деякі сільськогосподарські культури, підприємство може хеджувати цінові ризики, що пов'язані з паливно-мастильними матеріалами і добривами. Фундаментальний взаємозв'язок між ціноутворенням паливно-мастильних матеріалів, які використовуються в сільськогосподарському виробництві, і виробленою продукцією, що може використовуватися у виробництві біопалива, створює природний хедж, який в певних умовах здатний значно знижувати цінові ризики.

Виробничий цикл більшості сільськогосподарських підприємств Миколаївської області, що аналізуються в дисертації, дозволяє використовувати для природного хеджування ріпак, при реалізації якого мінімізується мінливість цін на дизельне паливо, азотні добрива і саму продукцію ріпаку.

Використовуючи портфельну теорію, автором розраховано вплив природного хеджування на цінові ризики для підприємств Миколаївської області, які виробляють ріпак, а так само потенційно максимальний рівень мінімізації ризику при оптимальних обсягах виробництва ріпаку (табл. 6).

Таблиця 6 Коефіцієнт варіації цін на продукцію, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами Миколаївської області, витрат і можливості природного хеджування

Продукція/сировина	Коефіцієнт варіації	Сукупній коефіцієнт варіації, %
		Дійсний	Оптимальний*
Пшениця	16,40	-	-
Ячмінь	24,20	-	-
Насіння соняшнику	22,70	-	-
Кукурудза	21,8	-	-
Ріпак	20,03	-	-
Дизельне паливо	33,20	-	-
Азотні добрива (сечовина)	42,13	-	-
ДП + добрива (сукупні витрати)	39,35	-	-
Ріпак - дизельне паливо	-	7,42	6,50
Ріпак - азотні добрива	-	8,47	7,35
Ріпак - (дизельне паливо + азотні добрива)	-	16,40	6,41

*З точки зору мінімізації ризику як сукупної варіації.

Виробництво оптимальної кількості активу для хеджування (в даному випадку ріпаку) знижує коефіцієнт варіації цін з 20-40% до 3-7 відсотків. Це означає, що скориставшись механізмом природного хеджування сповна, підприємства може знизити цінові ризики, пов'язані із закупівлею палива і добрив, а так само з реалізацією ріпаку, приблизно в 6 разів.

У дисертації математично обґрунтовано низьку популярність агрострахування серед сільськогосподарських підприємств України. Це дозволило розробити інструментарій для визначення вигідності страхування і відповісти на питання: яким є ефект мінімізації ризику, якими є витрати і що входить у вартість страхової послуги, який рівень ризику для підприємства безпечний і на скільки його мінімізувати, але найголовніше - які альтернативи є у страхування. Для цього проводиться порівняння доходів підприємства від страхування і доходів при відмові від страхування шляхом знаходження різниці [6]. Розглядаються два варіанти вибору: страхування і поглинання ризику шляхом відмови від страхування. Страхування визначено як вибір А, а відмова від страхування визначено як вибір В. До кінця календарного року вибір А призведе до грошових надходжень С_А, а вибір В до грошових надходжень С_В. Чим більше різниця С_А - С_В, тим більш вигідним є страхування, чим менше різниця, тим менш вигідним для підприємства буде страхування. Якщо різниця між С_А і С_В негативна і при цьому значна, то страхування є невигідним. Різницю між С_А і С_В визначено як ДС і вона визначається наступною формулою:

,(1)

де ДС - фінансовий стимул до страхування;

L_e - компенсація втрат;

Р - це розмір страхової премії на момент сплати;

r_i - це рентабельність інвестиційного портфеля страховика;

ТЕ - власний капітал страховика;

ТР - загальний обсяг премій, що страховик збирає за рік;

RoIE - рентабельність власного капіталу страховика;

O_e - адміністративні та операційні витрати;

G - державні субсидії;

ц - компенсація при настанні страхового випадку з врахуванням ймовірності настання;

R - розмір страхового резерву підприємства;

RoFE - рентабельності власного капіталу підприємства;

y_r - рентабельність страхового резерву підприємства;

г являє собою суму негативних економічних наслідків, з якими сільгоспвиробник стикається через те, що підприємство зазнає певних збитків в один момент часу, а не на протязі декількох періодів.

Емпіричне тестування проведено для українського аграрного сектору та для сфери аграрного страхування США з використанням вичерпних статистичних даних. Результати порівняння умов і наслідків аграрного страхування в розвиненій економіці та економіці, що розвивається, дозволяє прогнозувати перспективи агрострахування для вітчизняних підприємств. Порівняльна таблиця результатів дослідження фінансового стимулу до страхування для сільськогосподарських підприємств України та США представлені в таблиці 7.

Таблиця 7 Вхідні дані та фінансовий стимул до страхування для сільгоспвиробників України та штату Канзас, США, 2002-2012 рр.

Параметр	Україна	Штат Канзас, США
Відсоткова ставка (%)*
Середнє	14,4	2,1
Стандартне відхилення	3,2	1,7
Рентабельність власного капіталу сільськогосподарських підприємств (%)
Середнє	13,0	1,1
Стандартне відхилення	7,0	1,6
Рентабельність власного капіталу страхових компаній (%)
Середнє	5,8	7,1
Стандартне відхилення	5,0	4,1
Відношення власного капіталу до загального обсягу премій страховика
Середнє	0,63	1,09
Стандартне відхилення	0,26	0,30
ДC**	Грн,	Дол, США ($)
Середнє	-0,18	1,15
Стандартне відхилення	0,43	0,34

*Дохід 3-місячних депозитних вкладів для України та однорічних державних облігацій для США.

**Фінансовий стимул до страхування в гривнях на одну гривню страхової премії, що сплачує страхувальник (сільгоспвиробник).

Джерело: власні дослідження автора на основі даних організацій: USDA RMA, the Federal Reserve, Insurance Services Office, Державної служби статистики України та річних звітностей підприємств.

Страхування не повинно бути життєздатним при істотно низьких значеннях ДC в середньостроковому і довгостроковому періоді, якщо немає інших неврахованих у ДC факторів, які компенсували б негативний вплив показника. Порівняльний аналіз показує, що фінансовий стимул до страхування для українських сільгоспвиробників за 10 років в середньому дорівнює -0,18 грн на 1 грн страхової премії (табл. 7). У той же час аналогічний показник для аграрного сектору США дорівнює 1,15 дол. на 1дол. страхової премії. Фінансовий стимул до страхування в США настільки високий через значні субсидії та наближені до нуля відсоткові ставки. Українські страхові компанії працюють в умовах підвищеного ризику, занижуючи співвідношення власного капіталу до загального обсягу премій. Це демонструє взаємовідношення між компонентами ДC і попитом на послуги страхування. Негативне значення ДC може бути одним із бар'єрів для розвитку аграрного страхування через невигідність такого методу мінімізації ризиків для сільгоспвиробників. Дослідження показало, що метод можна застосовувати не тільки для вітчизняних підприємств, але й в інших ринкових економіках.

У дисертації запропоновано проект бізнес-плану управління ризиками для ДП "Племрепродуктор "Степове". Через те, що страхування є невигідним для даного підприємства через низький рівень рентабельності, пропонується створити резерв самострахування з високоліквідних активів. Такими активами можуть бути грошові кошти в короткострокових державних облігаціях або строкові вклади в банках. У разі несприятливих коливань доходу підприємства, ці грошові кошти можуть бути використані для компенсації недоотриманого доходу від реалізації продукції рослинництва. Мінімальний розмір резерву самострахування пропонується встановити на рівні інтегрального показника вартісної міри ризику помноженого на коефіцієнт Херфіндаля-Хіршмана (показник диверсифікації), що дорівнює 0,2. Суму резерву самострахування розраховано у розмірі (тис. грн).

ВИСНОВКИ

У дисертації було проведено узагальнення і розвиток науково-методичних засад, розроблено інструментарій і зроблені практичні рекомендації щодо управління ризиками діяльності сільськогосподарських підприємств. Наукові та практичні результати, що одержані автором, містяться в наступних висновках та пропозиціях:

1. В результаті теоретичного дослідження запропоновано наступне визначення ризику у сільському господарстві. Ризик - це ймовірнісне вираження непевності в результатах діяльності сільськогосподарського суб'єкта. Серед найнебезпечніших у сільському господарстві є ризики, що пов'язані з погодними умовами, епідеміологічною обстановкою і шкідниками, наявністю і станом техніки, цінами реалізації, закупівлі, валютними коливаннями, людським фактором, трудовими ресурсами і ринками реалізації. Враховуючи специфіку кількісної оцінки ризиків та методів їх мінімізації, пропонується виділити чотири категорії ризиків в сільськогосподарській діяльності: виробничий ризик, ціновий ризик, ризик персоналу та екологічний ризик.

2. Ставлення до ризику пропонується не враховувати в процесі оцінки ризику діяльності підприємств, а відхилення від раціонального, об'єктивного ставлення до ризику розглядати як критерій оцінки ефективності роботи керівника підприємства. При оцінці ризиків слід віддавати перевагу кількісним методам через те, що результати кількісної оцінки можна застосовувати на наступній стадії управління ризиками - в процесі мінімізації ризику.

3. Для отримання повної інформації про розмір ризику пропонується використовувати методику вартісної міри ризику. Вартісна міра ризику сполучає величину втрат від ризикової події і її ймовірність для всього імовірнісного розподілу. При цьому вартісна міра ризику може бути розрахована декількома способами залежно від повноти і довжини історичних даних.

4. Проведений у дисертації аналіз показав, що серед зовнішніх факторів ризику, які впливають на сільськогосподарські підприємства, найбільший вплив мають коливання цін реалізації та врожайності - цінові та виробничі ризики. Оцінка виробничих ризиків підприємств Миколаївської області показала, що коливання врожайності для таких культур як соняшник та ріпак не є систематичними, тобто є різними для різних підприємств району. У той час як коливання врожайності для ячменю і пшениці мають певну систематичність і частково збігаються для підприємств одного району.

5. Кількісний аналіз цінових ризиків показав, що найбільша ймовірне падіння ціни порівняно з минулим роком спостерігається у насіння соняшнику -34, 9% з імовірністю 10%, для ячменю -19,1% з імовірністю 10%. Для продукції тваринництва найбільші цінові ризики у ВРХ -29,4%, і у яєць птиці -23,4% з тою ж ймовірністю. З продукції тваринництва найменш ризикованими з точки зору цінового ризику є м'ясо птиці, молоко і молочні продукти, а з продукції рослинництва - пшениця.

6. Оцінка ефективності диверсифікації виявила диверсифікаційну знижку, тобто диверсифіковані підприємства виявилися менш рентабельними. Кореляційний аналіз інших показників ризику і рентабельності підприємства не виявив тенденції збільшувати прибуток шляхом збільшення вразливості підприємства до ризиків. Оцінка впливу ризик-факторів на стабільність діяльності підприємств показала, що в періоди економічної кризи в економіці, вразливість підприємств ризикам значно зростає. Перевищення граничних показників ризику в періоди економічної кризи має велику ймовірність привести до порушення діяльності підприємства. Найбільш небезпечним для підприємств виявилося перевищення показника впливу фінансового важеля. В емпіричному аналізі використовувалися звітності 55 підприємств Миколаївської області з 2007 по 2012 роки.

7. Для ідентифікації, оцінки та мінімізації ризиків на сільськогосподарському підприємстві пропонується наймати одного висококваліфікованого главу відділу управління ризиками і, залежно від розміру підприємства, кількох молодших аналітиків. Молодші аналітики займаються процесом оцінки ризиків, який представляє собою встановлений алгоритм. Глава відділу інтерпретує показники оцінки ризиків і вибирає один або декілька методів мінімізації ризиків, основні з яких: диверсифікація, страхування чи хеджування. Висока технологічність процесу встановлює обмеження на використання методів управління ризиками для підприємств з невеликим рівнем доходів. Малі підприємства мають серйозні перешкоди в організації процесу управління ризиками і поступаються більш великим підприємствам.

8. Розроблена автором модель дозволяє врахувати значущі фактори, які можуть вплинути на рішення щодо страхування раціонального суб'єкта агробізнесу, і визначити фінансовий стимул до страхування в грошових одиницях для будь-якого розміру страхової премії (3.24). Встановлено, що в середньому на 1 грн сплаченої страхової премії сільгоспвиробник в Україні втрачає 0,18 коп., у той час як в США для сільгоспвиробників штату Канзас витрачений на страхування 1 долар приносить вигоду підприємству у розмірі 1,15 дол. США. Виявлено, що фінансовий стимул до страхування знижується зі збільшенням процентних ставок, які в Україні з моменту незалежності є досить високими.

9. Незалежно від того, який метод мінімізації ризиків використовується, необхідно враховувати кореляцію між динамікою ціни реалізації і динамікою врожайності. Для більшості видів виробленої продукції ця кореляція є негативною завдяки законам попиту та пропозиції і називається природним хеджуванням. Серед основних видів сільськогосподарської продукції, що виробляється в Миколаївській області, найменша кореляція цін реалізації і врожайності спостерігається у пшениці на рівні -62,2%, а найбільша у ріпаку на рівні 17,3%. Встановлено, що закупівельні ціни на паливо та добрива та ціни реалізації сільськогосподарської продукції мають позитивну кореляцією, що так само знижує цінові ризики.

10. У дисертації демонструється, що при оцінці цінових ризиків потрібно враховувати залежність внутрішніх цін на сільськогосподарську продукцію і паливо від світових цін і від стану економіки найбільших країн. Додатковим фактором ризику для українських підприємств служать валютні коливання. Через політику Національного банку України, яка прив'язує гривню до долара, створюється потенціал різкої девальвації гривні. Подібна ситуація відбивається на сільгоспвиробниках, тому що в момент девальвації реальний дохід від реалізації продукції різко падає.

11. Розроблено проект бізнес-плану управління ризиками для підприємства ДП "Племрепродуктор "Степове". Визначено, що використання послуг страхування є невигідним через низьку рентабельність відповідно до запропонованої методики оцінки фінансового стимулу до страхування. Пропонується створити резерв самострахування з врахуванням рівня диверсифікації виробничого портфеля підприємства у розмірі 1739,3 тис. гривень. Для виконання плану та щорічного перерахунку розміру резерву пропонується найм спеціаліста з управління ризиками або використання послуг агроконсалтингової компанії.