Розробка стратегії розвитку потенціалу підприємства за умов глобалізації та євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

О.І. Гончар

Хмельницький національний університет

Обґрунтовано необхідність застосування стратегічних підходів до вирішення питань розвитку потенціалу вітчизняних промислових підприємств за умов глобалізації та євроінтеграції. Зроблено акцент на необхідності удосконалення інноваційної та інтелектуальної складових, як визначальних факторів підвищення конкурентоспроможності.

Визначено стратегічні пріоритети та фінансові механізми розбудови потенціалу господарюючих суб'єктів.

Зроблено висновки про необхідність врахування ризиків та невизначеностей при обґрунтуванні стратегічних напрямів розвитку потенціалу.

Ключові слова: потенціал підприємства, фактори розвитку, управління потенціалом, глобалізація, євроінтеграція, невизначеності, ризик, фактори інноваційного розвитку, промислові підприємства.

Development of enterprise potential increase strategy in terms of globalization and european integration. O.I. Gonchar

Abstract - The necessity of use of a strategic approach to solving the issues of domestic industrial enterprise potential development in terms of globalization and European integration was grounded. The necessity of innovation and intelligent components improvement as determinants of increase in competitiveness was emphasized.

Strategic priorities and financial mechanisms for increase of economic entities potential were defined.

Conclusions about the necessity of taking into account the risks and uncertainties while grounding for a strategic course of enterprise potential development were made.

Keywords: potential enterprise development factors, potential management, globalization, European integration, uncertainty, risk factors of innovation development industry.

Постановка проблеми. Створення в країні перспективних та тривалих умов для стійкого економічного зростання, динамічний розвиток суб'єктів господарювання, можливо забезпечити лише шляхом сформованої системи управління їх потенціалом. Процеси глобалізації та входження України у світовий економічний простір зумовлюють необхідність нарощування й ефективного використання економічного потенціалу промислових підприємств, розширення можливостей його реалізації в процесі поглиблення інтеграції національної економіки у світові утворення. Особливий акцент при цьому слід робити на інноваційній та інтелектуальній складовій потенціалу.

Такі завдання обумовлюються необхідністю реалізації стратегічних орієнтирів нової сучасної парадигми зовнішньоекономічної стратегії як України в цілому, так і окремих підприємств що виходять із товарами та послугами на міжнародні ринки за умов посилення конкуренції та зростання невизначеностей і ризиків. В контексті збільшення товаропотоків між Україною та країнами Євросоюзу, актуалізується необхідність розвитку інноваційного та інтелектуального потенціалу євроінтеграції кожного підприємства, формування конкурентних переваг, підвищення конкурентоспроможності економіки в цілому. Саме це стає головною передумовою успішної адаптації до умов сучасного ринку. Якісна зміна ринкової діяльності підприємств повинна відбуватись за рахунок підвищення частки продажу продукції та послуг із високою доданою вартістю, високотехнологічними характеристиками. Це потребує розробки нового науково-методологічного підходу до формування ефективної системи управління потенціалом як цілісності так і його елементів -підсистем.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню перерахованих проблем присвячені праці багатьох як іноземних, так і вітчизняних науковців. В останній період вчені концентрують увагу на дослідженні потенціалу підприємства як інтегратора потенційних можливостей суб'єктів господарювання. Це автори: Л.І.Абалкін, Л.В.Балабанова, Є.А.Бельтюков, М.П.Войнаренко, А.Е.Воронкова, В.П.Галушко, А.О.Заїнчковський, І.А.Ігнатьєва, Н.В.Ізмайлова, Н.С.Краснокутська, Б.М. Мізюк, О.І.Олексюк, І.П.Отенко, І.М.Рєпіна, Б.Я.Райзберг, О.С.Федонін та інші.

Однак, обсяг досліджень і ступінь наукової розробленості проблеми управління формування і використання потенціалу підприємства в цілому ще не можна назвати вичерпними. Диференціація досліджень елементів потенціалу, його структуризація, підходи щодо оцінки та комбінування їх взаємодії приводить до існування численних визначень і понять, вкладених у категорію економічного потенціалу. Крім того, динамічність, складність та високі темпи науково-технічного прогресу і трансформація суспільних відносин, євроінтеграція, що розвивається постійно додають до існуючих питань нові аспекти, які вимагають наукового дослідження.

Метою статті є дослідження аспектів розробки стратегії розвитку потенціалу підприємства за умов глобалізації та євроінтеграції та можливості зниження невизначеностей і ризиків.

Результати досліджень. Глобалізація та Євроінтеграція відкривають нові можливості як для України так і для усіх підприємницьких структур. Одночасно, інтеграція в міжнародний економічний простір формує нові ризики та невизначеності, може завдати суттєвих негативних наслідків для тих підприємств, які не обґрунтували ефективну стратегію формування та розвитку свого конкурентоспроможного потенціалу . Актуальність питань зростає в умовах загострення глобальної конкуренції, нав'язування інтеграційних правил поведінки, застосування загальних для всіх суб'єктів конкурентної боротьби принципів, правил і норм, поглиблення фінансової кризи, недосконалості вітчизняного законодавства.

Сучасна економіка є надзвичайно динамічною та багатогранною системою відносин, які формуються в умовах розширення невизначеностей, диференціації та зростання ризиків, особливо - економічних. Статус стратегічної переваги отримує доступ до ринків ресурсів, в першу чергу - ринків інноваційних продуктів та фінансових ресурсів. Конкурентні переваги отримують часто фінансово слабші підприємства, але ті, які мають можливість залучати дефіцитні ресурси, впроваджувати інновації. Відбуваються інтенсивні ринково-орієнтовані трансформаційні процеси, тому вектори формування потенціалу підприємств повинні спрямовуватись в напрямку впровадження інновацій, залучення та розвитку джерел формування фінансових ресурсів (із оптимізацією структури, збалансуванням коротко-, середньо та довгострокових), технічним переоснащенням та впровадженням прогресивних технологій на підприємства, з метою підвищення безпеки та конкурентоспроможності економіки. Консолідуючим елементом стає не лише класично трудовий потенціал підприємств, а саме - інтелектуальний. Сприяння його розвитку та «включенню» у діяльність підприємств через механізм мотивації повинні бути стержнем стратегії розвитку потенціалу підприємств за умов євроінтеграції.

В Україні сформовано потужний промисловий комплекс. Однак, економічна криза світового господарства, фінансова нестабільність більшості держав, у тому числі й України, є причиною дефіциту капіталу, зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції, скорочення робочих місць, зниження темпів економічного розвитку, в тому числі і у машинобудівному комплексі [1].

У наукових джерелах наводиться статистика про те, що в економічно розвинутих країнах у машинобудуванні зазвичай виготовляється від 30 до 50% загального обсягу промислової продукції. Найбільшим цей відсоток є у Німеччині (53,6%) та Японії (51,5%); в Англії він займає - 39,6 %, Італії - 36,4 %, Китаї - 35,4%. Деякі із науковців підкреслюють, що тільки такий рівень розвитку машинобудування забезпечує технічне переоснащення всієї промисловості кожні 7 - 10 років [2, 3, 4]. При цьому частка продукції машинобудування у ВВП країн Євросоюзу складає 36-45%, в США - 40% [3, 4].

Розвиток вітчизняного машинобудування це джерело формування промислового потенціалу України, воно забезпечує експортні можливості, реалізацію завдань соціально-економічного характеру, самодостатність і конкурентоспроможність національної економіки в цілому. Машинобудування є вагомим сектором промисловості України. Тут функціонують понад 11 тис. підприємств, серед них - понад 82% малих, близько 1,5% великих та 16 % середніх [2]. У машинобудуванні зосереджено понад 15% вартості основних засобів і майже 6% оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22% кількості найманих працівників. Однак, частка машинобудування в структурі промисловості України має негативну тенденцію до зниження і є недостатньою для забезпечення ефективності євроінтеграції. Так, якщо в 1991 році частка машинобудування в структурі промислового виробництва складала понад 30 відсотків, то в останні роки вона ледве перевищує 10 % [2,4]. Таким чином цей показник навіть у відносних величинах в 2-2,5 рази менший ніж у розвинутих країнах світу. Це, на нашу думку, є основною причиною відставання української промисловості за технічним рівнем від промислово розвинутих країн. Близько 50% виготовленої в Україні продукції машинобудування експортується, однак, величина імпорту цієї продукції більш ніж у 2 рази перевищує обсяги її експорту.

Основні напрямки стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 рр. передбачають, що розвиток машинобудування повинен відбуватися випереджаючими темпами і має забезпечити, в першу чергу, зростання випуску конкурентоспроможної інноваційної продукції для потреб внутрішнього ринку - переважне оновлення основних виробничих фондів української економіки. Такі зміни повинні мати місце як по народногосподарському комплексу в цілому, так і по усіх регіонах [5]. Нами проводилось детальне дослідження формування економічного потенціалу промислових підприємств Хмельницької області. Головними пріоритетами розвитку виробничо-економічного потенціалу Хмельницької області та стратегічними завданнями на період до 2015 р. відповідно до «Стратегії економічного та соціального розвитку Хмельницької області на 2004-2015 роки» визначено прискорений розвиток машинобудування та оновлення основних фондів цієї галузі [6].

До настання економічної кризи 2008 року, машинобудування займало лідируючі позиції щодо темпів обсягів реалізації продукції серед інших галузей промисловості. У першому півріччі 2008 збільшення виробництва по галузі становило 29,5% (у середньому по промисловості - 7,7%). Машинобудування почало активно виходити на зовнішні ринки. У січні 2009 обсяги виробництва в машинобудуванні зменшилися в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 58,3% [7 ].

У контексті задекларованих тверджень було проведено порівняльний аналіз господарської діяльності підприємств машинобудування Хмельниччини з метою визначення, наскільки їх реальний стан відповідає бажаному. Результати аналізу показників динаміки темпів зростання виробництва продукції промислових підприємств Хмельниччини представлені на рисунку 1.

Рис.1. Показники динаміки обсягів випуску промислової продукції по Хмельницькій області за 2008-2013 роки, побудовано за даними [8]

Так, для промислового комплексу Хмельниччини, як і України в цілому, є характерною висока нестабільність динаміки. Після економічної кризи мало місце зменшення попиту на продукцію на як на внутрішньому так і на зовнішніх ринках. У 2008-2009 роках мав місце суттєвий спад обсягів виробництва продукції, як по промисловості загалом, так і по продукції машинобудування.

Однак, починаючи із 2010 року підприємства машинобудування забезпечили зростання виробництва (114,8 % в порівнянні із 2009 роком). Крім того у 2010 р. темпи зростання виробництва продукції машинобудування суттєво перевищили динаміку виробництва продукції промисловості (114,8 % проти 104,9%) хоча і не досягли докризового рівня (рисунок 2).

Рис. 2. Індекси зміни обсягів продукції промисловості Хмельницької області за 2005 - 2013 роки, за даними [8]

Машинобудівна промисловість відрізняється від інших галузей низкою специфічних особливостей, які впливають на формування потенціалу промислових підприємств. Так, дана галузь є наукоємною, її розвиток може бути швидким і ефективним за умови впровадження у виробництво нових технологій, інноваційних проектів. Тому, як уже зазначалось, особливу увагу слід приділяти розвитку інноваційної складової потенціалу [9]. Це, насамперед, забезпечується інтеграцією (об'єднанням, спільною роботою) науково-дослідних установ із заводами, а також інтенсифікацією власних науково-дослідних зусиль. З іншої сторони, промислова галузь і, особливо, машинобудування є трудомісткою. Для її розвитку потрібні трудові ресурси високої кваліфікації. Процеси їх забезпечення вирішуються формуванням трудового та інтелектуального потенціалу. Крім того продукція машинобудування характеризується високою металомісткістю, матеріаломісткістю загалом та енергоємністю. Це вимагає прискіпливої уваги до використання ресурсних складових економічного потенціалу.

Машинобудівні підприємства мають розгалужені виробничі зв'язки, часто інтегрують зусилля із різноманітними підприємствами галузі, та з підприємствами інших галузей. Крім вітчизняних підприємств відбувається кооперація із зарубіжними підприємствами. Експорт продукції підприємств машинобудування України становить 53 % обсягу реалізованої продукції галузі. Продукція експортується до 74 країн світу. При цьому експорт до країн СНД у 2013 році становив 90,8 % загального обсягу експорту, в тому числі до Російської Федерації - 68,2 % загального обсягу експорту (75,1 відсотка експорту до країн СНД) [10].

Враховуючи події минулого 2014 року, тенденції у змінах партнерських взаємовідносин із підприємствами Росії та підприємствами тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, слід зазначити що не лише збільшуються невизначеності господарської діяльності, але і зростають ризики її ведення, розміри можливих додаткових витрат і втрат, скорочення попиту на «традиційні» види продукції, «звуження» ринків збуту [11].

Констатуючи те, що суттєвого прискорення розвитку машинобудівної галузі у 2013 - 2014 роках не відбулося - мало місце зменшення промислової продукції, а також враховуючи очікувані негативні тенденції та ризики, слід зробити висновок, що галузь машинобудування потребує суттєвого реформування у напрямку прискореної реконструкції, диверсифікації виробництва, модернізації та розширення асортименту продукції, оновлення партнерських взаємовідносин, значною мірою встановлення їх на засадах кластеризації. Саме ці аспекти повинні покладатись в основу побудови стратегії розвитку економічного потенціалу машинобудівної галузі в цілому, і окремих підприємств, зокрема.

Удосконалення практики управління потенціалом машинобудівних підприємств повинно базуватись на ґрунтовному аналізі та виваженому врахуванні факторів впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. Проблема полягає у невизначеності та мінливості , які поглиблюються в сучасних умовах, багатьох ключових питань господарської діяльності.

З іншої сторони - із розвитком глобальних та євроінтеграційних процесів підвищується роль факторів зовнішнього середовища, як реальних можливостей розширення сфер та видів діяльності підприємств, можливостей забезпечення стратегічного розвитку потенціалу підприємств [12]. У цьому зв'язку потребує удосконалення система управління формуванням і використанням можливостей. Стержнем цієї системи є потенціал підприємства, який у просторі та часі повинен ефективно та упереджувально адаптуватися до невизначеностей та змін.

Сьогодні, економічна наука намагається вивчити світовий досвід управління, як передумову подальшого швидкого прогресу нашого суспільства, виявити внутрішні рушійні сили економіки, чинники та резерви значного якісного росту та удосконалення. У цьому контексті постає невідкладне методологічне завдання - систематизувати, розкрити й оцінити теоретичний арсенал, визначити шляхи обґрунтованого та найбільш ефективного прискорення соціально-економічного розвитку.

Початковою ідеєю, що відображає сутність моделі стратегічного управління потенціалом підприємства, є ідея необхідності врахування та оптимізації взаємозв'язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства та напрямків розвитку його потенціалу. В даному контексті стратегії виступають як інструменти досягнення цілей, в свою чергу - для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало, а елементи його потенціалу - використовувались у стратегічному режимі.

Модель стратегічного управління потенціалом підприємства лежить в основі стратегічного способу мислення, обґрунтування управлінських рішень, а її застосування характеризується специфічними рисами. Основні з них:

1) враховуючи характеристику підприємства як відкритої соціально-економічної системи, необхідно управління його потенціалом здійснювати на засадах цільового, системного, комплексного, синергетичного та ситуаційного підходів. Лише таким чином забезпечується максимальна ефективність використання ресурсного потенціалу та можливості розвитку у перспективі;

2) статус стратегічного ресурсу отримує інформаційний потенціал. Вірогідна та оперативна інформація формує переваги підприємств у конкурентній боротьбі, дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації;

3) ґрунтовний факторний аналіз, дослідження умов функціонування підприємства, встановлення тісноти зв'язків і залежностей, що забезпечують швидку та результативну адаптацію до динамічного зовнішнього середовища, збалансування елементів потенціалу та можливість отримання синергетичного ефекту використання ресурсної складової;

4) необхідність та можливість прогнозування результатів управлінських рішень щодо формування і використання потенціалу підприємства. Формується можливість попередження негативних наслідків, удосконалення комунікацій, коригування дій та стратегій;

5) застосування загальних та специфічних методів, інструментів і важелів управління потенціалом підприємства.

Наведені характеристики не повністю відображають сутність моделі стратегічного управління, але дають змогу визначити найбільш суттєві її складові. Стратегічне управління потенціалом підприємства відбувається через механізм управління, основні складові якого наведені на рисунку 3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Складові механізму стратегічного управління потенціалом підприємства

Існує багато описів послідовності проходження окремих етапів стратегічного управління підприємством та його потенціалом. На практиці процес стратегічного управління неможливо організувати як послідовність точних, розділених між собою етапів: часто виникають непередбачувані обставини, оскільки більшість робіт виконується одночасно, спостерігається повернення до вже «пройдених» етапів для уточнення; розмивається межа між окремими етапами та видами робіт. З іншої сторони, стратегічне управління потенціалом підприємства, визначення векторів його розвитку не може відбуватись ізольовано від внутрішніх змін: кризові ситуації, неузгодженості, конфлікти або, навпаки, прогресивні досягнення в певній сфері знань, діяльності, інноваційні здобутки знаходять своє відображення в управлінні потенціалом, роблячи його процесом динамічним і безперервним.

Висновки. Узагальнюючи, слід зазначити, що перспективи подальшого розвитку інтеграції України і ЄС потрібно визначати з урахуванням можливостей конкурентоспроможного потужного національного інноваційного потенціалу та його взаємодії з європейським і світовим інноваційним простором на взаємовигідних умовах. За цих умов на перший план виходить завдання забезпечення зростання потенціалу кожного господарюючого суб'єкта. В даному контексті особливої актуальності набувають аспекти розробки виваженої стратегії розвитку потенціалу підприємств.

В сучасних умовах євроінтеграції підприємства особливо часто стикаються із невизначеністю та ризиками, непередбачуваними ситуаціями, коли еволюційні підходи, побудова екстраполяційних прогнозів та планів, за «прирістними» методами, не можуть забезпечити правильної орієнтації розвитку у майбутньому, а отже, виживання та можливості забезпечення ефективності діяльності. Вирішувати ці проблеми слід шляхом застосування методів стратегічного управління потенціалом підприємства як багатопланового, управлінського процесу, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії формування і розвитку потенціалу, спрямовані на результативне балансування взаємовідносин між підприємством, включаючи його окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягнення встановлених цілей, формування нових можливостей і переваг.

Література

1. Авдєй О.К. Тенденції розвитку машинобудівного комплексу України: сучасний стан та перспективи / О.К. Авдєй // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць ДонДУУ. - Т. XІII. - 2012. - С. 143-147

2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

3. Коваленко Е.О. Машиностроение в контексте активизации глобализационных процессов в мировой экономике / Е.О.Коваленко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_3/1404.pdf

4. Машиностроение Украины: текущие тенденции - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minprom.ua/print/755.html

5. Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004 - 2015 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/493/2004

6. Стратегія економічного та соціального розвитку Хмельницької області на 2004-2015 роки» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://oblrada.km.ua/doc/strategija2010.pdf

7. Міністерство промислової політики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: industry.kmu.gov.ua

8. Сайт головного управління статистики у Хмельницькій області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.km.ukrstat.gov.ua

9. Гончар О.І. Інтелектуальний потенціал як один із основних факторів розвитку промислового підприємства / О.І. Гончар, В.М. Намясненко // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, 2013. - № 3, Т. 2. - С.55-58.

10. Статистичний збірник Хмельниччина - 2013 / За ред. Л.О. Хамської - Хмельницький : Головне управління статистики у Хмельницькій області, 2014. - 161 с.

11. Гончар О.І. Ідентифікація ризиків в управлінні потенціалом підприємства / О.І. Гончар // Europejskie Studia Spoleczno-Gospodarcze / - Polska : Europejskie Stowarzyszenie Promocji Nauki. - 2013, № 1, С. 20-33.

12. Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: рекомендації на основі досвіду країн Східної Європи: наукова доповідь / за ред. акад.. НАН України В.М. Гейця; чл.-кор. НАН України А.І. Даниленка, чл.-кор. НАН України, д-ра екон. наук Т.О. Осташко ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». - К., 2015. - 104 с.

References

1. Avdyej O.K. Tendenciyi rozvy`tku mashy`nobudivnogo kompleksu Ukrayiny`: suchasny`j stan ta perspekty`vy` / O.K. Avdyej // Rozvy`tok finansovy`x metodiv derzhavnogo upravlinnya nacional`noyu ekonomikoyu: zb. nauk. pracz` DonDUU. - T. XIII. - 2012. - S. 143-147.

2. Oficijny`j sajt Derzhavnogo komitetu staty`sty`ky` Ukrayiny` [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu : www.ukrstat.gov.ua

3. Kovalenko E.O. Mashy`nostroeny`e v kontekste akty`vy`zacy`y` globaly`zacy`onnыx processov v my`rovoj эkonomy`ke / E.O.Kovalenko [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_3/1404.pdf

4. Mashy`nostroeny`e Ukray`nы: tekushhy`e tendency`y` - [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu: http://minprom.ua/print/755.html

5. Strategiya ekonomichnogo i social`nogo rozvy`tku Ukrayiny` na 2004 - 2015 rr. [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/493/2004

6. Strategiya ekonomichnogo ta social`nogo rozvy`tku Xmel`ny`cz`koyi oblasti na 2004-2015 roky`» [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu: http://oblrada.km.ua/doc/strategija2010.pdf

7. Ministerstvo promy`slovoyi polity`ky` Ukrayiny` [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu: industry.kmu.gov.ua

8. Sajt golovnogo upravlinnya staty`sty`ky` u Xmel`ny`cz`kij oblasti [Elektronny`j resurs]. - Rezhy`m dostupu: http:// www.km.ukrstat.gov.ua

9. Gonchar O.I. Intelektual`ny`j potencial yak ody`n iz osnovny`x faktoriv rozvy`tku promy`slovogo pidpry`yemstva / O.I. Gonchar, V.M. Namyasnenko // Visny`k Xmel`ny`cz`kogo nacional`nogo universy`tetu. Ekonomichni nauky`, 2013. - № 3, T. 2. - S.55-58.

10. Staty`sty`chny`j zbirny`k Xmel`ny`chchy`na - 2013 / Za red. L.O. Xams`koyi - Xmel`ny`cz`ky`j : Golovne upravlinnya staty`sty`ky` u Xmel`ny`cz`kij oblasti, 2014. - 161 s.

11. Gonchar O.I. Identy`fikaciya ry`zy`kiv v upravlinni potencialom pidpry`yemstva / O.I. Gonchar // Europejskie Studia Spoleczno-Gospodarcze / - Polska : Europejskie Stowarzyszenie Promocji Nauki. - 2013, № 1, S. 20-33.

12. Implementaciya Ugody` pro asociaciyu mizh Ukrayinoyu ta YeS: rekomendaciyi na osnovi dosvidu krayin Sxidnoyi Yevropy`: naukova dopovid` / za red. akad.. NAN Ukrayiny` V.M. Gejcya; chl.-kor. NAN Ukrayiny` A.I. Dany`lenka, chl.-kor. NAN Ukrayiny`, d-ra ekon. nauk T.O. Ostashko ; NAN Ukrayiny`, DU «In-t ekon. ta prognozuv. NAN Ukrayiny`». - K., 2015. - 104 s.

Размещено на Allbest.ru