Стан та перспективи розвитку туризму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та перспективи розвитку туризму в Україні

туристичний дохід путівка дохід

Туристичний бізнес став однією з найбільш динамічних галузей, що швидко набирає темпи у господарській діяльності країн світу. Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації ООН (UNWTO) на її частку припадає 5% світового ВВП, 6% від загального обсягу експорту. Експерти відзначають, що в 2015 році попит на міжнародні подорожі був стабільним навіть на фоні сильних коливань курсів валют, падіння цін на нафту та інші сировинні продукти. Аналіз динаміки міжнародного туризму демонструє, що для країн Близького Сходу показники діяльності туристичної галузі зросли на 3%, у африканських країнах вони знизились на 3%, а найвищі темпи розвитку туризму спостерігалися в країнах Європи, Азіатсько-Тихоокеанськогорегіону, Північної Америки та Південної Америки і склали в середньому 5% [4 с. 16-17].

Згідно з прогнозом UNWTO в 2016 році число міжнародних туристичних поїздок склало більше 1 млрд., а надходження від туризму досягнули більше 1,2 трлн. дол. США. Туризм здійснює величезний вплив на такі сектори господарства, як транспорт, зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання. Туристична індустрія сприяє збільшенню надходжень до бюджету, створенню нових робочих місць покращенню соціально-економічних показників території, де вона розвивається. Її визначальна роль полягає не тільки у фінансовому вкладі, але й у стимулюванні інших супутніх галузей, які виконують як допоміжну, так і самостійну функції. На світовому ринку туристична галузь посідає лідируючі позиції, щороку зростає інвестиційний потік у її розвиток.

Незважаючи на світовий масштаб, туризм залишився регіональним і національним за змістовим наповненням. Ця галузь підтримує національні традиції, стимулює розвиток народних промислів. В багатьох країнах світу туризм розвивається як система, яка надає можливості для ознайомлення з культурою, звичаями, історією, релігійними і духовними цінностями відповідної держави та її народу, а також є джерелом збагачення національної економіки, сприяє диверсифікованості економіки. Ці фактори переконують у пріоритетності та важливості розвитку цієї сфери, тому досить актуальним залишається питання щодо вивчення сучасних тенденцій розвитку туризму. Цікавим є питання розвитку туристичної сфери в Україні, яка володіє величезним ресурсним потенціалом. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому туристичному ринку потрібно більш активно інформувати світ про Україну як країну привабливу та безпечну для туризму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження розвитку туристичної сфери в Україні висвітлюється в працях О.О. Бей - дика, Л.С. Гринів, В.Г. Гуляєва, М.І. Долішнього, В.Ф. Кифяка, В.С. Кравціва, М.П. Мальської, О.І. Мілашовської, М.П. Афанасьєва, О.О. Любіцева.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, незважаючи на велику кількість публікацій, в науковій літературі, як зарубіжній, так і вітчизняній, відсутні дослідження, що здійснюють достатньо глибокий аналіз туристичної діяльності України та характеристику сучасних тенденцій її розвитку.

Мета статті полягає в аналізі сучасного стану та динаміки показників туристичної галузі, тенденцій та перспектив його подальшого розвитку в Україні.

Для розвитку туризму Україна має величезний природний, різноманітний етнографічний, багатий історичний потенціал, вигідне географічне розташування, відносно невелику, але розвинену туристичну інфраструктуру [3]. Тільки курортні та рекреаційні території займають біля 17% всієї території країни.

Відповідно до прогнозу світових тенденцій розвитку туризму кількість міжнародних туристичних відвідувань України у 2030 році зросте до 1,8 мільярда. Тобто ми маємо велику й перспективну галузь, яка повинна розвиватися швидкими темпами з метою прийняття в Україні частини цього світового потоку туристів та забезпечення їм належного рівня послуг [6].

Аналіз динаміки видів та структури туризму за 2011-2015 роки показує, що в Україні найбільша питома вага припадає на виїзний туризм, до того ж його динаміка у структурі туристичних потоків зростає (табл. 1).

Таблиця 1. Види та структура туризму в Україні за 2011-2015 роки

туристичний дохід путівка

Станом на 2013 рік кількість виїзних туристів зростає на 98,6% порівняно з 2011 роком, однак подальший аналіз демонструє спадну динаміку. Цей процес викликаний чинниками економічного та соціально-політичного характеру. Проблеми розвитку туристичної галузі зумовлені також неефективністю використання всіх видів туристичних ресурсів та недосконалістю комплексного розвитку туристичної інфраструктури. Значний вплив на туристичний ринок здійснюють коливання курсів євро та долара, оскільки ціни на туристичні продукти часто наведені у валюті. Зміна валютних курсів вносить нестабільність в національний туристичний ринок та вимагає перерахунку туроператорами вартості турів, що викликає негативне ставлення туристів до національних компаній і знижує попит на подорожі закордон.

Значну частку у структурі туристичних потоків займає внутрішній туризм. Питома вага внутрішнього туризму залишається відносно стабільною. Однак порівняно з 2012 роком внутрішні туристичні потоки 2015 року зменшились майже вдвічі.

Незначну частину у структурі туристичних потоків займає в'їзний туризм, питома вага якого скоротилася з 10,6% у 2011 році до 0,8% у 2015 році. Значно скоротилась чисельність туристів, що відвідали Україну, а саме з 270 064 туристів у 2012 році до 15 159 у 2015 році [6].

У 2015 році Україна втратила близько 65% іноземних туристів, що, відповідно, зменшило находження до бюджету та показники зайнятості населення. Досить вагомих збитків зазнали туристична та супутні галузі України із втратою Криму та частини Донбасу.

Незначною є також частка туристичних послуг у структурі ВВП, а загальний обсяг валютних надходжень від туристичної діяльності є незадовільним.

Дослідження мотивації туристичних подорожей показало, що у 2015 році близько 85 зі 100 туристів за мету поїздки мали дозвілля та відпочинок. Така ж тенденція зберігалась протягом періоду, що аналізується. Незначну питому вагу займають туристи, метою яких є службові та ділові поїздки (8,8%). Решта туристів відвідують Україну з метою лікування, участі в спортивному та спеціалізованому туризмі (табл. 2).

Таблиця 2. Розподіл туристів України за метою поїздки за 2011-2015 роки

Динаміка суб'єктів підприємницької діяльності на ринку туристичних послуг показана на рис. 1.

Кількісний аналіз суб'єктів підприємницької діяльності в галузі туризму за аналізований період свідчить про його негативну динаміку, хоча за період 2011-2013 років простежувалосьзростання чисельності суб'єктів туристичної діяльності (на 5,7%). Порівняно з 2011 роком загальна кількість суб'єктів туристичної діяльності Україні у 2015 році скоротилась з 5 346 до 3 182 (на 33,6%).

У 2015 році загальна кількість суб'єктів туристичної діяльності України була представлена 1 785 юридичними особами, з яких 500 туроператорів (28%) і 1 228 турагентів (68,8%). Крім того, 57 суб'єктів здійснювали екскурсійну діяльність. Решту суб'єктів туристичної діяльності становили фізичні особи-підприємці (1 397 осіб) [5].

Кількісну характеристику суб'єктів туристичної діяльності за регіонами на 2015 рік наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Кількість суб'єктів туристичної діяльності України за регіонами в 2015 році

Ринок туристичних послуг вимагає кваліфікованих фахівців. Одним із провідних навчальних закладів, що здійснює підготовку фахівців для сфери туризму у західному регіоні, є Львівський інститут економіки і туризму. Навчання здійснюється на трьох факультетах, які формують замкнений цикл підготовки фахівців туристичної індустрії. На кожному з факультетів проводиться підготовка студентів, які спроможні працювати у сфері підприємницької діяльності, вміють аналізувати та прогнозувати тенденції, що відбуваються на ринку туристичних послуг, мають хорошу економічну та менеджерську підготовку.

В інституті органічно поєднується підготовка фахівців економічного та туристичного спрямування, формується комплексне бачення процесів, які відбуваються у сфері економіки та туристичного бізнесу.

Середньооблікова кількість штатних працівників - суб'єктів туристичної діяльності загалом по Україні за 201-2015 роки показана в табл. 4.

Таблиця 4. Середньооблікова кількість штатних працівників - суб'єктів туристичної діяльності України в 2011-2015 роках за областями

Як бачимо, середньооблікова кількість штатних працівників - суб'єктів туристичної діяльності загалом по Україні за 2011-2015 роки зменшилась на 14,8%, зокрема в Закарпатській області вона зменшилась на 76,9%, Тернопільській - на 21,9%. Позитивним є збільшення показника в інших досліджуваних областях України.

Аналіз середньооблікової кількості штатних працівників - суб'єктів туристичної діяльності у 2011-2015 роках засвідчує, що половина з них не мають вищої або середньої спеціальної освіти в галузі туризму. Більшість працюючих складають жінки (72%) до 30 років [5]. Отже, аналіз ринку праці туристичної індустрії засвідчує зацікавленість ринку у підготовці кваліфікованих фахівців.

Проаналізуємо кількість реалізованих путівок суб'єктами туристичної діяльності (рис. 2) і доходи, які отримали суб'єкти туристичної діяльності (рис. 3).

Аналіз динаміки реалізованих туристичних путівок засвідчує негативну динаміку. Найбільшу кількість туристичних путівок було реалізовано в 2011 році, а саме 2 535 765. Однак за аналізований період кількість реалізованих путівок зменшилась на 72,7%. Найбільшу кількість путівок було продано громадянам України для виїзду за кордон, а саме 62,7% в 2011 році та 76,5% в 2015 році. Позитивним можна вважати зростання внутрішнього туризму, проте світова фінансова та політична криза негативно вплинула на динаміку в'їзних потоків.

Однак існує певна суперечність між кількістю реалізованих путівок і доходом від реалізації путівок. Дані 2015 року засвідчують обернену залежність: зменшення реалізованих путівок супроводжується зростанням доходу. Цей ефект пояснюється зростанням цін на внутрішньому ринку та значними коливаннями курсів євро та долара (оскільки ціни на туристичні продукти часто наведені у валюті). Отже, це свідчить про зростання номінального, а не реального доходу.

Найбільший дохід за роки, що аналізуються, припадає на Львівську та Хмельницьку області. Однак динаміка доходів Львівської області демонструє нестійку тенденцію. Порівняно з 2011 роком доходи від туристичної діяльності в 2014 році знизились на 88,2%, а в 2015 році номінальні доходи зросли порівняно з 2014 роком в 4,5 рази.

Найменші доходи від туристичної діяльності отримали Рівненська, Івано-Франківська та Тернопільська області відповідно.

Про туристичну привабливість окремих регіонів можна дізнатися з наукових публікацій. Недостатню роботу з надання туристичних послуг і, як наслідок, недоотримання доходів від підприємницької діяльності мають суб'єкти туристичної діяльності Тернопільської області. Тут переважають архітектурні пам'ятки та подієві ресурси; важливими природними туристичним ресурсами є об'єкти й території, що входять до складу національного природного парку «Дністровський каньйон». Тому пріоритетними напрямами є пізнавальний, археологічний, сакральний, фестивальний, екологічний, спортивний, зокрема екстремальний, види туризму. На особливу увагу тут заслуговують спелео - ресурси, які використовуються для спелеотуризму. Територія Придністров'я має всі умови для розвитку сільського, «зеленого» туризму, зокрема для проживання в історичному середовищі, та екотуризму. Центрами замкового туризму є замки в селах, котрі належать до національного історично-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля», і це лише невелика частка багатих туристичних ресурсів Тернопільщини. Між тим доходи Тернопільської області від продажу туристичного продукту склали у 2015 році тільки 0,08% від загальної суми отриманого доходу [5].

Туристичні пропозиції обмежені і не дають змогу повною мірою розкрити потенціал країни. Це зумовлено тим, що не кожна туристична фірма може собі дозволити запровадження інноваційних підходів та новітніх технологій. Такі процеси потребують підтримки з боку держави чи інвестицій. Органом, що регулює сферу туризму в Україні, з 2015 року є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Більшість чинних програм розвитку туризму носять декларативний характер. Вони містять загальну інформацію про стан галузі, основні проблеми, наявний ресурсний потенціал. Отже, можемо з упевненістю сказати, що однією з проблем розвитку туризму в Україні є слабка державна підтримка галузі через запровадження законів та державних програм, а також недостатнє фінансування туристичної галузі з боку держави.

Найбільшою популярністю серед громадян України щодо вибору місця туристичних мандрувань користуються Австрія, Білорусь, Болгарія, Чехія, Греція, Ізраїль, Польща, Румунія, Російська Федерація, Об'єднані Арабські Емірати, Туреччина і Єгипет. З 2012 року кількість туристів, які виїжджають до таких країн, як Китай, Хорватія, Франція, Німеччина, Угорщина та Італія, значно скоротилася. Практично не є цікавими для українських туристів країни Азії, Ближнього Сходу та СНД [5].

Якщо розглянути динаміку показників привабливості України як туристичної держави для іноземних громадян, то можна зробити висновки, що основними споживачами туристського продукту є Білорусь, Польща, Росія, США, Велика Британія і Туреччина.

За результатами експертно-статистичної оцінки найпривабливішими областями України були такі регіони: Одеська, Запорізька та Львівська області [1]. З втратою Криму економіка України, зокрема туристична галузь, понесла досить вагомі втрати, як наслідок, матимуть негативні результати і супутні галузі.

Висновки. Україна має всі потенційні можливості для розвитку туристичної галузі як у напрямі відпочинку і оздоровлення, так і у напрямі підвищення інтелектуальних можливостей і культурного рівня людини. Все це можуть забезпечити унікальні природно-кліматичні, історичні, культурні та етнографічні ресурси.

Проте на сучасному етапі туристична галузь України знаходиться під впливом великої кількості негативних чинників, особливо це стосується нестабільної політичної та економічної ситуації в державі, недосконалого механізму державного регулювання туристичної галузі. Це приводить до гальмування інвестиційного клімату, належного фінансування, налагодження міжнародних зв'язків та розвитку туристичної індустрії загалом. Необхідно докласти усіх зусиль, щоб український туристичний ринок був інтегрований в міжнародний туристичний бізнес і зайняв гідні конкурентні позиції на світовому ринку.

Для цього необхідно підвищити якість та конкурентоспроможність туристичних послуг; впроваджувати гнучку візову політику; здійснювати реконструкцію та модернізацію туристичної інфраструктури; активізувати розвиток пріоритетних видів внутрішнього туризму; розширювати рекламу туристських послуг України за кордоном і підвищити її ефективність; удосконалювати систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів сфери туризму; створювати умови для залучення інвестицій; поширювати інформацію щодо туристичного потенціалу України та її позитивного іміджу на міжнародному туристичному ринку.

Бібліографічний список

1. Антошкіна Л.В. Програмно-цільовий підхід до управління регіональним розвитком туристичної сфери / Л.В. Антошкіна, Д.О. Стеченко // Вісник ДГТБ. - 2006. - №10. - С. 93-98.

2. Папп В.В. Розвиток інфраструктури як важливого чинника активізації туризму в регіоні / В.В. Папп // Економіка та держава. - 2015. - №9. - С. 23-27.

3. Савченко В.Ф. Роль держави у розвитку туристичної індустрії / В.Ф. Савченко, С.О. Стойка // Науковий вісник ЧДІЕУ - 2013. - №1. - С. 9-15.

4. Тищенко О.М. Особливості туристських кластерів як синтетичних утворень / О.М. Тищенко. Н.О. Петрова // Проблеми економіки. - 2009. - №3. - С. 24-30.

5. Туристична діяльність в України: статистичний збірник / Державна служба статистики України. - К.: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2016. - 76 с.

6. Ястремська О.О. Сучасні світові тенденції розвитку туризму / О.О. Ястремська // Проблеми економіки. - 2013. - №1. - С. 22-27.

Размещено на Allbest.ru