Мікро- та макроекономіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Задача 1

Використовуючи наведені у таблиці дані, зробіть необхідні обчислення та заповніть пропуски

дефлятор ВВП = номінальный ВВП / реальний ВВП.

Залежно від того, підвищився або знизився загальний рівень цін (як правило, визначуваний за допомогою дефлятора) за період часу, що пройшов від базового до поточного року, номінальний ВВП може бути як більше, так і менше реального ВВП. Якщо за цей період загальний рівень цін підвищився, дефлятор ВВП > 1, то реальний ВВП буде менше за номінальний. В цьому випадку проводиться операція дефлювання (зниження рівня цін поточного року до рівня цін базового року, або штучна дефляція). Якщо ж за період від базового року до поточного рівень цін знизився, дефлятор ВВП < 1, то реальний ВВП буде більше за номінальний. В цьому випадку проводиться операція инфлювання (підвищення рівня цін поточного року до рівня цін базового року, або штучна інфляція).

Задача 2

Галина одержала 10 одиниць корисності від споживання останнього тістечка і 20 од. корисності від споживання останньої порції морозива. Що слід зробити Галині, щоб максимізувати корисність від споживання цих товарів, якщо тістечко коштує 5 грн., а морозиво - 4 грн?

Необхідно перевірити набір товарів за правилом максимізації корисності: гранична корисність від споживання останнього тістечка, поділена на його ціну, повинна дорівнювати граничній корисності від споживання останньої порції морозива, поділеній на його ціну.

10/5 = 2 і 20/4 = 5, тобто рівняння не виконується 2 < 5.

Таким чином, Галині можно запропонувати перерозподілити свої кошти на користь морозива.

Тести

1. Яке твердження найкраще описує проблему обмеженості ресурсів?

а) у будь-якій економіці завжди чогось не вистачає;

б) бідні країни у більшій мірі відчувають обмеженість ресурсів, ніж багаті;

в) чим менше якого-небудь ресурсу, тим він більше обмежений;

г) ресурсів завжди не вистачає для задоволення усіх людських потреб.

2. Яку залежність ілюструє закон спадної граничної корисності:

а) зменшення граничної корисності блага при збільшенні доходу споживача;

б) зменшення граничної корисності блага при зменшенні обсягів його споживання;

в) зменшення граничної корисності блага при зростанні ціни на нього;

г) зменшення граничної корисності блага при збільшенні обсягів споживання певного блага.

3. Якщо ціна на білий хліб значно зросла, то крива попиту на чорний хліб:

а) може зсунутися як вправо, так і вліво;

б) обов'язково зсунеться вправо;

в) обов'язково зсунеться вліво;

г) стане більш пологою.

4. В умовах ринкової економічної системи середній рівень заробітної плати програмістів визначається:

а) кількістю працівників, які мають професію програміста і готові працювати за цією спеціальністю при існуючому рівні оплати праці;

б) попитом на працівників, які мають професію програміста;

в) взаємодією пропозиції і попиту на працівників, які мають професію програміст;

г) трудовим законодавством.

5. Зобразіть графічно наступну зміну на ринку сталі: попит зріс у зв'язку зі зростання обсягів експорту.

6. Для визначення вкладу фірми у ВВП необхідно з ринкової вартості її продукції вирахувати - вартість благ чи послуг. придбаних фірмою у інших фірм - прибуток фірми - амортизаційні витрати на оновлення її основного капіталу - сплачені фірмою непрямі податки ( закресліть непотрібні показники).

ВВП за доходами = W + Рг + і + R + Am + IT,

де W - заробітна плата; Рг - прибуток; і - відсоток; R - рента; Am - амортизація; IT - непрямі чисті податки.

7.В макроекономіці інвестиціями вважають вкладення у:

а) фінансові активи;

б) збільшення запасу матеріальних активів;

в)споживчі товари тривалого використання;

г)заощаджу вальні банківські рахунки.

Теоретичні запитання

1. Дайте характеристику сутності, необхідності і основних видів трансфертних платежів

Трансфертні платежі - одна з основних статей витрат бюджета держави. Трансфертні (тобто перерозподільні) платежі являють собою переведення частини доходів державного бюджету в приватний сектор - населенню і підприємствам. Умовно можна виділити три категорії трансфертних платежів: допомоги і дотації на соціальні нестатки, субсидії підприємцям, виплати відсотків по державному боргу.

До першої категорії відносяться:

- допомоги з безробіття, засновані на соціальних програмах;

- дотації багатодітним родинам і незаможнім прошаркам населення; пенсії;

- різноманітні виплати ветеранам і інші допомога із соціального забезпечення.

За допомогою такого роду трансфертних платежів держава перерозподіляє податкові доходи, отримані від усіх платників податків, визначеним прошаркам населення, зменшуючи тим самим нерівність доходів у суспільстві.

За допомогою субсидій підприємцям регулюються галузеві і регіональні пропорції суспільного виробництва, стимулюються НДДКР і т.п.

Третю категорію трансфертних платежів складають виплати державою відсотків по державному боргу. Вони йдуть у пенсійні фонди, населенню, банкам, які купують державні цінні папери.

Таким чином, трансфертні платежі являють собою форму перерозподілу доходів у суспільстві через державний бюджет.

Головна роль у зменшенні нерівності в розподілі доходів належить саме трансфертним платежам, ціль яких не допустити зубожіння окремих прошарків, згладити гостроту соціально-економічних протиріч. Можливості використання трансфертних платежів як каналу перерозподілу доходів не безрозмірні. Це означає, що збільшення розмірів і тривалості виплат допомоги з безробіття або допомоги незаможнім шарам населення послабляють стимули до праці. Це, у свою чергу, негативно впливає на економіку і соціальну атмосферу суспільства. Потрібно помітити, що державні закупівлі вносять вклад у національний доход і безпосередньо використовують ресурси, у той час як трансферти не використовують ресурси і не зв'язані з виробництвом.

Державні закупівлі приводять до перерозподілу ресурсів від частки до суспільного споживання товарів. Вони дають можливість громадянам користуватися суспільними товарами. Трансфертні платежі мають інше значення: вони змінюють структуру виробництва товарів індивідуального споживання. Суми, узяті у вигляді податків в одних шарів населення, виплачуються іншим. Однак ті, кому призначаються трансферти, витрачають ці гроші на інші товари, чим і досягається зміна структури споживання.

Розрізняють державні і приватні трансфертні платежі.

Державні трансфертні платежі включають виплати по соціальному страхуванню, допомоги по безробіттю, пенсії, і інші соціальні виплати. Основною особливістю цих платежів є те, що їхні одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять ніякого внеску в створення поточного обсягу виробництва.

Приватні трансфертні платежі -- наприклад, стипендії, субсидії, що отримуються студентами від близьких, дарунки від родичів -- не є результатом виробництва, а передачею засобів від однієї особи іншій.

2. Грошові агрегати в економіці: їх основні характеристики

Грошові агрегати -- види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

У розвинених країнах для визначення грошової маси використовується різна кількість грошових агрегатів (в Англії та Франції - два, Японії та Німеччині - три, США - чотири).

Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені наступні грошові агрегати:

· М0 - готівкові гроші в обігу, банкноти і монети;

· Ml = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках в банках, дорожні чеки;

· М2 = М1 + строкові вклади в банках;

· МЗ = М2 + цінні державні папери.

3. Монетарна політика держави

Монетарна або грошово-кредитна політика є одним з інструментів державного регулювання економіки. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження та подолання спаду виробництва.

Мета грошово-кредитної політики -- досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду виробництва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей (експансивна), а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження (рестрикційна).

Головним суб'єктом монетарної політики держави є Центральний банк, який здійснює грошову емісію та регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Головною функцією Центрального банку кожної країни (в Україні -- Національного банку) є регулювання грошової маси, забезпечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином стійкої купівельної спроможності грошей, що є дуже важливою умовою нормального функціонування ринкового механізму.

Фінансова політика Центрального банку зумовлена станом економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується і відбувається спад виробництва, скорочення робочих місць, Центральний банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит. Якщо ж витрати стають загрозливо збитковими, внаслідок чого зростають ціни і вивільняється багато робочих місць, він робить усе можливе, щоб зменшити грошову масу і кредит.

Центральний банк з метою впливу на кількість грошей або на процентні ставки використовує наступні інструменти грошової політики:

1. За об'єктами впливу:

- стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія). Кредитна експансія має за мету збільшення зайнятості і підйом виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей;

- стримування кредитної емісії (кредитна рестрикція). Кредитна рестрикція має за мету запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей.

2. За характером параметрів:

- кількісні інструменти впливають на стан кредитних можливостей комерційних банків;

- якісні інструменти -- пряме регулювання банківських кредитів.

3. За формою впливу:

- адміністративні (прямі) інструменти -- у формі директив, інструкцій від НБУ, мета яких -- обмежити сферу діяльності кредитних установ (лімітне кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки, ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям);

- ринкові (непрямі) інструменти -- способи впливу НБУ на грошову пропозицію шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів.

4. За строками впливу:

- короткострокові інструменти, за допомогою яких досягаються проміжні цілі грошово-кредитної політики;

- довгострокові інструменти діють від одного року і більше з метою фінансової стабілізації та сприяння довгостроковому економічному зростанню.

До основних інструментів грошово-кредитної політики відносяться операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки (дисконтна політика), зміна норми обов'язкових резервів. Операції на відкритому ринку -- найбільш важливий інструмент з точки зору регулювання пропозиції грошей. Суть цього інструменту полягає в купівлі-продажу Національним банком урядових цінних паперів на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу цих паперів Національний банк вступає у відносини з комерційними банками, нефінансовими організаціями і населенням, купуючи або продаючи урядові цінні папери.

Якщо НБУ продає урядові цінні папери, то в результаті у комерційних банків, нефінансових організацій і населення зосереджуються цінні папери, а в НБУ -- гроші. Це скорочує банківські резерви і здатність комерційних банків до кредитування. Скорочення резервів у комерційних банках призведе і до скорочення грошової пропозиції, внаслідок чого відсоткова ставка на кредити і депозити зросте, а інвестування знизиться. Це так звана політика "дорогих" грошей, яка є одним з елементів рестриктивної політики держави.

Якщо уряд, здійснюючи політику експансії, хоче знизити відсоткову ставку і пожвавити тим самим інвестиції, то грошово-кредитний механізм діє у зворотному напрямку: НБУ починає скуповувати цінні папери у комерційних банків, нефінансових організацій і населення, збільшуючи таким чином резерви комерційних банків та їх здатність до кредитування. В свою чергу, це збільшує пропозицію грошей та знижує відсоткову ставку. Інвестиції на ринку капіталів зростають і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це так звана політика "дешевих" грошей.

Комерційні банки, нефінансові організації і населення погоджуються на купівлю урядових цінних паперів, тому що ціни облігацій і відсоткові ставки знаходяться в оберненій залежності. НБУ продає цінні папери за низькою ціною, а купує їх за більш високою ціною. Отже, НБУ здатен продавати урядові цінні папери і завдяки цьому безпосередньо впливати на пропозицію грошей.

Вказані інструменти грошово-кредитної політики дозволяють здійснювати ефективне антициклічне регулювання в країнах з ринковою економікою. Уряд проводить жорстку грошово-кредитну політику, підтримуючи на визначеному рівні обсяг грошової маси, або гнучку грошово-кредитну політику, утримуючи на деякому заданому рівні ставку процента. Вибір конкретного варіанта грошово-кредитної політики залежить від того, які фактори вплинули на зміну попиту на гроші. Якщо, наприклад, його зростання пов'язане з підвищенням темпу інфляції і "перегрівом" економіки, то доцільне проведення жорсткої грошово-кредитної політики.

номінальний споживання трансфертний монетарний

Размещено на Allbest.ru