Технічне забезпечення як складова підвищення ресурсного потенціалу фермерських господарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технічне забезпечення як складова підвищення ресурсного потенціалу фермерських господарств

технічний фермерський господарство

Якість використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств безпосередньо залежить від наявності технічних засобів. Відтворювальний процес у сільському господарстві тісно пов'язаний з різними видами матеріально-технічних ресурсів, серед яких особливе місце належить технічним засобам. Основною умовою ефективного ведення сільськогосподарського виробництва є формування системи машин відповідно до виробничої програми підприємства та утримання їх у працездатному стані. Один із важливих чинників конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств - економічність виробничих витрат, результатом чого є підвищення рентабельності виробництва. Запорука зниження собівартості виробництва та підвищення продуктивності праці - наявність найновішої високопродуктивної техніки та ефективне її використання, адже здійснення технологічних процесів в оптимальні строки забезпечує отримання високих урожаїв та прибутку. Однак на сучасному етапі технічна оснащеність сільськогосподарського виробництва досягла свого критичного рівня, що суттєво знижує адаптацію сільськогосподарських підприємств до ринкових умов.

Теоретико-методологічні проблеми відтворення ресурсного потенціалу аграрної сфери досліджували Г. Підлісецький, М. Могилова [2], І. Бурковський [1], Я. Білоусько, Д. Соловей [3; 5], П. Саблук [4] та інші вчені. Для поліпшення стану матеріально-технічного забезпечення запропоновано чимало шляхів: надання пільгових кредитів на придбання техніки, часткова або повна компенсація банківських відсотків, створення машинно - технологічних і прокатних станцій, надання техніки на умовах лізингу тощо. Як аргументи наведено розрахунки економічного ефекту та показники ефективності використання машин. Однак більшість запропонованих заходів щодо створення сприятливих умов оновлення засобів механізації, в тому числі амортизаційної політики в аграрному секторі, так і не була реалізована, а проблема технічного оновлення галузі з кожним роком загострюється ще більше. Недостатньо дослідженими залишаються такі питання: визначення можливостей придбання техніки сільськогосподарськими підприємствами через оцінку їх економічного потенціалу; розміри фінансових вкладень у конкретне підприємство залежно від умов і масштабів виробництва; розробка і впровадження у виробництво якісно нових зразків техніки для аграрного виробництва.

Метою нашого дослідження є з'ясування стану матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств Львівщини та обґрунтування можливостей його відтворення.

Якщо врахувати, що фермерські господарства зазвичай створювали на основі майнових комплексів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які значною мірою були або зруйновані, або технічно й технологічно відсталими, то відповідно вони успадкували наявний комплекс проблем технічного забезпечення. Довготривала кризова ситуація, яка охопила сільськогосподарське виробництво, низька інвестиційна привабливість вітчизняного аграрного сектору, неможливість отримання довгострокових кредитних ресурсів ще більше погіршували стан технічної оснащеності фермерських господарств. Це у свою чергу зумовило масове порушення оптимальних строків виконання технологічних операцій у виробництві рослинницької і тваринницької продукції, спад сільськогосподарського виробництва, зниження його ефективності, погіршення фінансового стану і платоспроможності фермерських господарств.

Аналіз забезпеченості фермерських господарств Львівської області технічними засобами переконливо свідчить про її недостатній рівень [6]. Значна частина техніки потребує капітального ремонту і фізично зношена, за рахунок чого постійно зростають витрати на закупівлю запасних частин для ремонтних робіт. У середньому на фермерське господарство припадає 0,83 трактора (всіх марок), або 17 на 1000 га ріллі. Середнє навантаження на один трактор у фермерських господарствах становить 57,5 га ріллі. Тільки у шести районах області кожне фермерське господарство має трактор. Якщо на 1000 га ріллі в сільськогосподарських підприємствах припадає 7,3 сівалки, то у фермерських господарствах - 0,6. Сезонна завантаженість зернозбиральних комбайнів у фермерських господарствах становить 1254 га площ посівів зернових культур на один агрегат, а в сільськогосподарських підприємствах - 91 га. Такий стан технічного забезпечення не може не позначитися на ефективності виробництва. Наявна техніка відпрацювала свій ресурс, виробнича база тривалий час не оновлюється. Вибуття основних засобів у 10-15 разів перевищує їх надходження.

Експлуатація тракторів, комбайнів та інших видів техніки, яка відпрацювала свій амортизаційний термін, потребує зростання витрат на проведення ремонтних робіт з метою підтримання їх у працездатному стані. Знизився коефіцієнт готовності технічних засобів для виконання необхідних сільськогосподарських робіт. Враховуючи обмежені власні ресурсні можливості, фермерські господарства не мали змоги придбати техніку, яка б відповідала їх виробничим параметрам. Тому вони зазвичай, купуючи техніку, керуються не технологічними потребами, а наявними можливостями. Отже, на сьогодні сформувався склад техніки, який переважно не відповідає структурі та розмірам землекористування фермерських господарств. Фермерські господарства через низьку платоспроможність не можуть власними силами забезпечити нарощування технічної та енергетичної оснащеності виробництва, результатом чого є зниження їх фондозабезпеченості, погіршення забезпеченості запасними частинами, ремонтними і пально-мастильними матеріалами через відсутність коштів на їх закупівлю, що не дає змоги виконувати необхідний ремонт техніки та вчасно проводити агротехнічні операції. Наявна техніка характеризується великим фізичним зносом, знижується її технічна готовність.

Аналіз відтворення тракторного та комбайнового парку свідчить про незадовільний стан цього процесу у фермерських господарствах Львівської області (див. табл.). Негативною тенденцією є те, що енергооснащеність фермерських господарств знижується. У 2015 р. цей показник був на 2,8% нижчий, ніж у 1995 р., і на 4,1% нижчий, ніж у 2000 році. Це стало результатом швидкого розширення земельних наділів фермерських господарств, яке за темпами випереджало розширення технічної бази. Значною мірою це могло бути й наслідком оптимізації ресурсооснащеності фермерського виробництва, оскільки забезпечувало краще використання технічних засобів за більшої площі земель в обробітку.

Динаміка коефіцієнтів відтворення тракторного парку і комбайнів фермерських господарств Львівської області*

Для повної оцінки тенденції в тракторооснащеності фермерських господарств встановлено її зміну за 2000-2015 роки. Тенденція зміни кількості тракторів на 10 фермерських господарств характеризується рівнянням:

У_х = 8,72 + 0,0757.

Навантаженість угідь на один трактор описується таким виразом:

У_х = 44,312 + 0,3217.

Наведені рівняння та одержані результати вирівнювань прогнозують, що переважно збережеться тенденція до певного покращання тракторозабезпеченості фермерських господарств, і, очевидно, до їх повнішого завантаження. На сьогодні тракторозабезпеченість фермерських господарств є виробничо і технологічно необґрунтованою.

На сучасному етапі технічне оновлення сільськогосподарських підприємств можливе тільки за умов стабільної державної підтримки, оскільки традиційне джерело інвестицій у відтворення основних фондів - прибуток - є недостатнім. Формування технічного забезпечення фермерських господарств потребує комплексного підходу до вирішення питання зростання їх купівельної спроможності через вдосконалення фінансово-кредитних відносин, розвиток кооперації, інтеграційних процесів в АПК та державного регулювання. Результатом підвищення технічного забезпечення є зростання рівня платоспроможності, конкурентоспроможності, прибутковості, ліквідності активів, економічного потенціалу фермерських господарств, що забезпечить у майбутньому можливість формування власних джерел для інвестування.

Формування технічної забезпеченості фермерських господарств передбачає комплексний підхід до вирішення цього питання через вдосконалення фінансово-кредитних відносин, розвиток кооперації, інтеграційних процесів в АПК та державного регулювання. Основними складовими організаційно-економічного механізму технічної забезпеченості фермерських господарств є: формування амортизаційної політики відтворювального характеру; формування сприятливого інвестиційного клімату; удосконалення фінансово-кредитних відносин; розвиток інтеграційних процесів в АПК; розвиток кооперації; розробка і впровадження у виробництво якісно нових зразків вітчизняної техніки; інформаційна підтримка.

Бібліографічний список

1. Бурковський І.Д. Поліпшення технічного обслуговування аграрного сектору економіки / Д. Бурковський // Економіка АПК. - 2005. - №9. - С. 19-23.

2. Підлісецький Г.М. Підвищення рівня фондооснащеності аграрного виробництва як основа зростання його ефективності / Г.М. Підлісецький, М.М. Могилова // Еюноміка АПК - 2009. - №12. - С. 21-28.

3. Проблеми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі // [Я К Білусью, В.О. Бурилко, В.О. Галушко та ін.]; за ред. Я.К. Білоуська. - К.: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2007. - 216 с.

4. Саблук П.Т. Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології / П.Т. Саблук, М. Й Малік, К.І. Валентинов. - К.: ІАЕ, 2002. - 204 с.

5. Соловей Д.Ю. Аналіз кон'юнктури ринку сільськогосподарської техніки в Україні / Д.Ю. Соловей, Я.К. Білоусько // Економіка АПК. - 2014. - №12. - С. 40-44.

6. Фермерські господарства Львівщини: стат. зб. - Львів: ГУСуЛО, 2016. - 111 с.

Размещено на Allbest.ru