Студенти-подоляни у Київському комерційному інституті - свідчення важливої ролі Поділля в економічному житті України початку XX століття

Враховуючи помітну роль єврейської громади в житті України загалом та Поділля зокрема, логічно припускати, що серед вихідців з Поділля, котрі навчались у першому в Україні виші економічного профілю були й євреї, тим більше, що вони утворювали найбільшу етнічну групу серед студентів Київського комерційного інституту. І це підтверджується документально. Наприклад, з родини єврейських міщан Меджибіжа Подільської губернії походив Йосип Аврум Меєрович Франкфурт (народився у 1886 р.)147. 13 липня 1908 р. він подав заяву про вступ на комерційне відділення Київського комерційного інституту148. З його документів слідувало, що він закінчив приватну чоловічу гімназію Арєєва в Одесі149. Як і по решті вступників, інститут направив запит щодо його благонадійності і отримав позитивний відгук: «В моральному та політичному відношенні ні в чому негідному не помічений»150. Зазначу, що документи подібного роду зазвичай носили доволі формальний характер. Наприклад, аналогічно позитивний відгук від поліції було отримано і щодо К. Баумана151 і це при тому, що він вже був активно втягнутий у політичне життя та сповідував соціалістичні погляди ворожі офіційній політиці Російської імперії.

Повертаючись до особи Й. Франкфурта зазначу, що внаслідок вступу до Київського комерційного інституту він отримав відстрочку щодо відбування військового обов'язку до закінчення терміну навчання152. Також варто наголосити на тому, що у виборі навчального закладу для здобуття вищої освіти Й. Франкфурт не зупинився. Зокрема, у 1910 р. він надсилав свої документи до Одеського університету, але забрав їх153 - вочевидь не вступив через обмежувальну квоту на вступ для євреїв. На початку 1912 р. він прохав канцелярію Київського комерційного інституту направити його документи до Демидівського юридичного ліцею у Ярославлі154.

14 квітня 1911 р. Й. Франкфурт отримав від Київського комерційного інституту посвідчення на надання закордонного паспорту для поїздки за кордон «зі спеціальною метою»155, що було звичною практикою серед студентів вишу і передбачало їх підготовку до написання дипломної роботи.

Внаслідок смерті батька і неможливості надавати матеріальну допомогу зі сторони матері (як він стверджував) у вересні 1911 р. Й. Франкфурт звернувся до керівництва інституту з проханням про звільнення від плати за навчання у поточному семестрі, але отримав лише її зменшення на 15 руб.156 Тому він знов прохав бодай про дозвіл відстрочити сплату решти 35 руб. до 15 грудня 1911 р.157

У січні 1912 р. Й. Франкфурт клопотався перед керівництвом інституту про звільнення від плати за навчання за поточний семестр у зв'язку із матеріальною скрутою158.

20 березня 1912 р. знову звернувся до керівництва Київського комерційного інституту з проханням звільнити його від сплати половини вартості навчання за семестр, а сплату решти 25 руб. просив відстрочити до 1 серпня, оскільки заявляв, що «впевнений, що літні заробітки дозволять мені внести потрібну суму»159. Це зайвий раз підтверджує як факт незаможності більшості студентів цього вишу, так і те, що для студентів було властиве заробітчанство, зокрема і в літній період. Попри те, що адміністрація Київського комерційного інституту дозволила відстрочити сплату 25 руб. до 1 травня, але Й. Франкфурт (як видно з інших документів) не сплатив цих коштів і в серпні, а тому знов прохав про відстрочку в їх сплаті до 16 жовтня, але в цьому йому було відмовлено160.

З опитувального бланку щодо надання субсидії або звільнення від плати за навчання видно, що Й. Франкфурт: винаймав у Києві кімнату «з товаришем» і платив за неї 6 руб.; був членом Одеського земляцтва (тобто вступив до земляцтва міста де навчався, а не звідки походив); харчувався в студентській їдальні (за 6 руб. на місяць); з підробітків мав «один урок за 8 руб. інший за 6 руб.» (тобто займався репетиторством). У графі щодо отримання коштів від рідних чи близьких зазначено, що отримував 5 руб. щомісяця від брата161.

З іншого подібного документу слідувало, що Й. Франкфурт мешкав у Києві по вул. Інститутській, у буд. №8 і платив за квартиру щомісяця 7 руб., харчувався в їдальні Швидкої допомоги нужденним студентам, двічі отримував субсидії від Товариства потребуючих студентів Київського комерційного інституту та двічі - від Одеського земляцтва. Про себе він зазначав, що неодружений; а про батьків - що батько помер, а мати «займається посередництвом»; також є один брат, котрий також навчається162. На цьому бланку щодо надання субсидії зазначено, що «відомості невірні, уроків не має, отримує 25 руб.» (тобто з дому йому надсилали не 5, а 25 руб., але за вирахуванням заявленої ним суми отримуваної від уроків виходимо на ту ж цифру). В підсумку було зазначено, що він таки «потребуючий» і тому йому було надано зменшення суми плати за навчання на 15 руб.163, тобто майже на третину від вартості навчання за семестр.

29 грудня 1929 р. Й. Франкфурт отримав довідку з Київського інституту народного господарства (так тоді називався Київський комерційний інститут) з якої слідувало, що студент навчався в інституті до вересня 1912 р. і вибув «не скінчивши повного курсу інституту»164. Його вибуття може бути пояснене тим, що цього року він здобув вищу юридичну освіту. Це підтверджується копією його диплома виданого у вересні 1912 р. Демидівським юридичним ліцеєм у Ярославлі. З неї слідує, що Й. Франкфурт отримав диплом кандидата юридичних наук, оскільки склав усі необхідні іспити та подав дипломну роботу на тему «Нариси з економії страхування життя».

Присутність представників єврейської громади серед студентів Київського комерційного інституту була явищем властивим для вихідців з різних регіонів України і загалом вони становили до половини студентів цього вишу. Але вихідці з Поділля, котрі навчались у Київському комерційному інституті, представляли й польську громаду, що засвідчувало помітну роль поляків в економічному житті Поділля. Зокрема, в 1910 р. до Київського комерційного інституту вступила Марія-Яніна Станіславівна Голинська165. Відомо, що вона походила з дворянської родини з Кам'янця-Подільського (народилась у 1890 р.), у 1909 р. закінчила Маріїнську жіночу гімназію Кам'янця-Подільського166. У липні 1910 р. М. Голинська подала заяву про зарахування студенткою на комерційне відділення Київського комерційного інституту167. Показово, що з цієї заяви слідує, що М. Голинська мала щеплення проти віспи, яке було зроблено їй у 9-річному віці у Кам'янці-Подільському168. Скажу, що мною перевірено понад 1 тис. особових справ студентів цього вишу і це перший подібний випадок. Він також є свідченням того, що представники польської громади були більш вестернізовані і більшою мірою сприймали передові досягнення та новації. Варто наголосити і на надзвичайному ступіні консолідації в середовищі польської громади. Це засвідчується не лише тим, що хресними батьками М. Голинської були представники польської громади Кам'янця-Подільського (що в принципі було звичним явищем)169, але й тим, що для завірення копій своїх документів М. Голинська зверталась до нотаріуса, що теж належав до польської громади170.

В 1915 р. М. Голинська прохала надіслати її документи до відділення Червоного Хреста (тобто стала сестрою милосердя) і що як слідує з довідки канцелярії інституту, вона була відрахована за невнесення плати171.

З під Кам'янця був родом Сигізмунд-Петро Якович Цетнеровський, дворянин 1890 р. народження, котрий у 1909 р. закінчив сільськогосподарсько- технічне училище у Кам'янці-Подільському. 16 червня 1909 р. подав заяву про вступ на комерційне відділення Київського комерційного інституту172. Проте внаслідок хвороби у 1910 р. він пропустив два семестри і був відрахований за невнесення плати за навчання. Тож у листопаді 1910 р. С. Цетнеровський звертався до керівництва вишу поновити його173, а в січні 1911 р. прохав зарахувати бодай на перший семестр іншого (економічного) відділення, але йому було відмовлено174.

Вступ на навчання до Київського комерційного інституту поляків, які походили з Поділля, тривав навіть і попри початок Першої світової війни. Наприклад, у 1915 р. заяву про вступ на комерційно-технічне відділення Київського комерційного інституту подав Мечислав-Георгій Францевич Сеницький175. Його заява про вступ є показовою, оскільки це рідкісний випадок, коли людина зазначила свою національність. Він назвав себе поляком, і зазначив своє соціальне походження не з дворян (як практикувалось у Російській імперії), а зі шляхти176. З особової справи М. Сеницького також слідує, що він народився 1895 р. у с. Уладівка Подільської губернії. При цьому одним з його хресних батьків був австрійський підданий177, що може засвідчувати підтримку контактів між поляками, що мешкали в складі різних імперій. У 1915 р. він закінчив приватне комерційне училище І. Мазінга у Кам'янці-Подільському178. До цього, як слідує з автобіографії, М. Сеницький до дев'яти років «обучався в домі батьків», а з 1907 по 1913 р. навчався у вінницькому реальному училищі. В 1913 р. він перевівся до приватного комерційного училища у Варшаві, але «внаслідок військових дій був вимушений у 1914 р. перевестись в комерційне училище І. Мазінга у Кам'янці-Подільському»179.

Внаслідок евакуації Київського комерційного інституту до Саратова восени 1915 р. М. Сеницький прохав про надання йому відпускного квитка, оскільки він «не міг слідувати за інститутом»180. А 16 квітня 1918 р. М. Сеницький подав заяву про відрахування його з інституту та повернення всіх зданих при вступі документів181.

На цьому перелік виявлених вихідців з Поділля, котрі навчались у Київському комерційному інституті, поки що уривається. Однак і виявлені матеріали дають значну і різнобічну інформацію, що може прислужитись як у вивченні історії Поділля початку XX ст., так і стану вищої школи та різних аспектів життя студентства в Україні у той час. Зокрема, було доведено, що чимало вихідців з Поділля, котрі поступили на навчання до Київського комерційного інституту, походили з давніх священицьких родів. Це засвідчує високий ступінь емансипації та прогресивності місцевого священства, а також є підтвердженням кризи релігійності та традиційних цінностей (патріархальності, спадковості у виборі професії тощо) у середовищі українського суспільства загалом на початку XX ст. На підставі етнічної неоднорідності подолян, які навчались у Київському комерційному інституті, можна вести мову, що помітна роль в економічному житті цього краю належала представникам польської та єврейської громад.

Також аналіз поданої студентами інформації про себе для отримання субсидій, зменшення плати за навчання або й цілковитого звільнення від неї показав, що значна частина студентів (принаймні Київського комерційного інституту) на початку XX ст. належала до незаможних. Зокрема, їм доводилось винаймати житло - кімнату або її частину, часом у складчину (за 6-9 руб. на місяць). Ще приблизно ж стільки вони витрачали на харчування - у студентській їдальні, тобто харчувались за пільговими цінами, що безперечно позначалось і на якості самого харчування. Загалом, по міркам тогочасного Києва, це були мізерні кошти, оскільки для мінімального прожиття у місті потрібно було 50-70 руб. на місяць. До витрат студентів варто додати регулярні оплати вартості навчання - 50 руб. за семестр (це без додаткових оплат за користування бібліотекою, лабораторіями та заняття з іноземних мов). Натомість головне джерело підробітку - репетиторство - було нестабільним і давало мізерний дохід - від 5-6 до 12 рублів на місяць.

Отже, можна констатувати, що студенти Київського комерційного інституту (особливо ж приїжджі) весь час навчання перебували у доволі скрутному становищі. Підробітки (переважно у вигляді репетиторства) були тимчасовим і ненадійним джерелом прибутку. Так само незначними були й отримувані ними кошти від батьків або рідних внаслідок незаможності останніх. Закономірно, що фактично злиденне життя в умовах великого міста було додатковим подразником і перетворювало незаможну частину студентства на найбільш радикально й вороже налаштовану щодо офіційної влади силу. А тому студенти легко приставали до різних рухів антиурядового спрямування. Оскільки з початком Першої світової війни економічна ситуація почала різко погіршуватись, то це, у першу чергу, позначилось на студентстві і додатково підштовхувало його до антиурядових виступів забезпечивши революційний табір активною, готовою до будь-яких дій масою. Тож це фактично готувало успіх Української революції 1917-1921 рр., принаймні на початку, поки не довелось вступити у боротьбу за маси з іншими опозиційними політичними силами.

Примітки

1. Прошлое - крупным планом : Современные исследования по микроистории. СПб. : Европейский университет; Алетейя, 2003. 268 с.

2. Гинзбург К. Сыр и черви. Картина мира одного мельника, жившего в XVI в. М. : Росспэн, 2000. 272 с.

3. Золотухина-Аболина Е.В. Повседневность: философские загадки. К. : Ника-Центр, 2006. 256 с.

4. Любарт М.К. Семья во французском обществе XVIII - начала XX века / отв. ред. М.Ю. Мартынова. М. : Наука, 2005. 296 с.; Семья, дом и узы родства в истории / Под общ. ред. Т. Зоколла, О. Кошелевой, Ю. Шлюмбома. СПб. : Европейский университет в Санкт-Петербурге; Алетейя, 2004. 285 с.; Радимен

5. Плуг, мор і нафта : Як людство здобуло контроль над кліматом / пер. з англ. К. : Ніка-Центр, 2013. 272 с.

6. Чуткий А. І. Нариси з економічної історії України. Кн. 2 : Становлення житниці Європи (друга половина XV - перша половина XVII ст.). К. : Темпо- ра, 2015. С. 100-106.

7. Чуткий А. І. Нариси з економічної історії України. Кн. 1 : На перехресті торгових шляхів. К. : Темпора, 2013. С. 317-318, 322, 501; Чуткий А. І. Нариси з економічної історії України. Кн. 2 : Становлення житниці Європи (друга половина XV - перша половина XVII ст.). К. : Темпора, 2015. С. 100-106.

8. Давыдов М.А. Всероссийский рынок в конце XIX - начале XX вв. и железнодорожная статистика. СПб. : Алетейя, 2010. С. 373-378, 392-393. . С. 393. . С. 152-230.

9. Економічна історія України : іст.-екон. дослідж. : в 2 т. / Т. А. Балабушевич та ін.; відп. ред. В. А. Смолій]. Т. 1. К. : Ніка-Центр, 2011. С. 617; Еволюція ринкових інститутів в Україні : монографія : у 2 ч. - Ч. 1 / [В. В. Небрат, Н. А. Супрун та ін.]. К., 2012. С. 225.

10. Чуткий А. І. Вихідці з Поділля в стінах Київського комерційного інституту (нові матеріали до історії Поділля початку XX ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : Історичні науки. Кам'янець-Подільський : ТОВ «Друкарня-Рута», 2015. Т. 25. 380-391.

11. Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 6, спр 1166, арк. 1., арк. 37. , арк. 38-38 зв. , арк. 5.

12. Чуткий А.І. Микола Дашкевич (1852-1908). К. : Темпора, 2008. С. 100, 102-103.

13. Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр 303, арк. 41. , оп. 6, спр. 1166, арк. 7. , арк. 8 , арк. 9. , оп. 8, спр. 1327, арк. 1 зв. , оп. 6, спр. 1166, арк. 9. , арк. 9 зв.

14. Чуткий А. І. Український студентський гурток у Київському комерційному інституті (1908-1914 рр.) // Пам'ятки : археографічний щорічник. К., 2008. Т. 8. С. 122-128.

15. Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спомини, враження, рефлексії. Інсбрук, 1960. 720 с.; Білорус М. А. Член Центральної Ради Саватій Березняк : в 2 ч. К. : ПП Бабіч П.М., 2009. Ч. 1. 64 с.; Чуткий А. І. Нотатки до біографії Сергія Остапенка : аналіз перших наукових досліджень // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Історія». 2015. Вип. 4 (127). С. 37-41.

16. Чуткий А. Праця О. О. Русова в Київському комерційному інституті // Сіверянський літопис. Чернігів, 2015. № 4 (124). С. 148-156.

17. Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 8, спр. 358, арк. 4. , арк. 7. , арк. 8. , арк. 50. , оп. 6, спр. 1166, арк. 40-40 зв. , оп. 8, спр. 20, арк. 7, 23; , спр. 29, арк. 11, 45 зв. , спр. 212, арк. 14, 29. , спр. 212. , оп. 6, спр. 1166, арк. 44. , оп. 8, спр. 18, арк. 1 зв., 2 зв., 7 зв.; , спр. 193, арк. 56; , спр. 198, арк. 77; , спр. 297, арк. 36 зв. , оп. 6, спр. 1166, арк. 10. , арк. 44л зв. , оп. 7, спр. 1742, арк. 1. , арк. 2-3а зв. , арк. 5-6 зв. , арк. 12. , арк. 15. . , арк. 17. , арк. 107 зв.., арк. 19., арк. 107., арк. 20., арк. 21., арк. 24., арк. 104., арк. 13, 18., арк. 26., арк. 28., арк. 29., арк. 29-29 зв., оп. 1, спр. 52., оп. 7, спр 1742, арк. 30., арк. 101., арк. 102-102 зв., арк. 31., арк. 32., арк. 33., арк. 53 зв.-55 зв., 87-94., арк. 34., арк. 37., арк. 41., оп. 8, спр. 675, арк. 8 зв.; , спр. 676, арк. 28., оп. 7, спр. 1742, арк. 44, арк. 48-49, 51., арк. 51., оп. 5, спр. 8811, арк. 29-31., арк. 20-20 зв., арк. 37., арк. 35., арк. 32, 34. , арк. 4. , арк. 42, 43. , арк. 41. , арк. 38. , арк. 39.

18. , арк. 7, 9. , арк. 12. , арк. 20 зв. , арк. 11. , арк. 3. , арк. 1. , оп. 6, спр. 1239, арк. 12. , арк. 23, 26 зв. , арк. 21. , арк. 3. , арк. 6, 18. , арк. 6, 18.

19. Чуткий А. І. Український студентський гурток у Київському комерційному інституті (1908-1914 рр.) // Пам'ятки : археографічний щорічник. К., 2008. Т. 8. С. 122-128.

20. Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 454, арк. 5, 6., арк. 2., арк. 9., арк. 7., арк. 8., арк. 1., оп. 4, спр. 3130, арк. 1., арк. 2., оп. 5, спр. 6459, арк. 8., оп. 9, ч. І, спр. 1019, арк. 1., оп. 5, спр. 6459, арк. 7., оп. 9, ч. І, спр. 1019, арк. 1 зв.-2., арк. 2 зв.-3., арк. 3 зв.-4., арк. 6-9 зв., оп. 5, спр. 6459, арк. 2., арк. 34., арк. 33., арк. 30., арк. 43-45.

21. Законы и распоряжения по обстоятельствам военного времени. К., 1914. 40 с.

22. Держархів м. Києва, ф. 153, оп. 5, спр. 6459, арк. 49 зв., арк. 4., оп. 8, спр. 142, арк. 26., арк. 15., оп. 6, спр. 817, арк. 5., арк. 9., арк. 12, 13., арк. 3., арк. 1, 4., оп. 8, спр. 142, арк. 15., оп. 6, спр. 35, арк. 15., арк. 25., арк. 8., арк. 7., оп. 3, спр. 1769, арк. 2., спр. 4034, арк. 1., арк. 48., арк. 57-59., арк. 61-62., спр. 3311, арк. 40., арк. 43., арк. 39., арк. 14., оп. 7, спр. 262, арк. 5., оп. 3, спр. 3311, арк. 33., арк. 32., арк. 28., оп. 4, спр. 3130, арк. 3., арк. 6., арк. 7., оп. 3, спр. 3311, арк. 19., арк. 21., арк. 15., арк. 20., арк. 18 зв., арк. 17., арк. 1., оп. 6, спр. 308, арк. 19., арк. 4, 6., арк. 9., арк. 15., арк. 18., арк. 19 зв., арк. 1, 3, 8., оп. 3, спр. 3801, арк. 15., арк. 9., арк. 8., оп. 4, спр. 5085, арк. 6., арк. 6., арк. 10., арк. 8 зв., арк. 18., арк. 21., арк. 5.

Размещено на Allbest.ru