Особливості впровадження екологічної відповідальності в стратегію розвитку промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

FEATURES OF IMPLEMENTATION OF ENVIRONMENTAL RESPONSIBILITY IN THE DEVELOPMENT STRATEGY OF INDUSTRIAL ENTERPRISES

аспірант кафедри економіки підприємства

Національного гірничого університету

Анотація

У статті розглянуто місце та роль екологічної відповідальності в стратегії розвитку промислових підприємств. Обгрунтовано складники алгоритмів оцінки рівня екологічної відповідальності та її запровадження у діяльність підприємства. Розглянуто вплив зовнішніх і внутрішніх факторів оточення підприємства на даний процес. Виділено основні інструменти регулювання системи екологічної відповідальності на локальному рівні. На основі критерію рівня екологічної відповідальності запропоновано відповідні типи стратегій розвитку промислових підприємств.

Ключові слова: алгоритм, оцінка, екологічна відповідальність, система, стратегія розвитку.

екологічний відповідальність промисловий підприємство

Постановка проблеми

Загострення кризових явищ в економіко-політичному оточенні країни змушує підприємства провідних галузей до пошуку альтернативних шляхів розвитку. Інтеграція України до Європейського Співтовариства неможлива без прийняття та адаптації до вітчизняних умов провідних підходів до господарювання. Одним із них є слідування принципам екологічної відповідальності. Саме цьому фактору історично приділялося найменше уваги в процесі економічного розвитку вітчизняних підприємств. Результатом цього є відсутність підходів, методів, інструментів регулювання і стимулювання екологічної відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним підгрунтям для розвитку поняття екологічної відповідальності як окремої економічної категорії стали роботи Г. Друкера, А. Керолла, О. Грішнової, С. Івченка, А. Кос- тіної, Е. Лібанової, Г. Назарової, С. Туркіна, М. Фрідмана, Р Фрімана, В. Шаповал, О. Шарова, Л. Юзик, В. Якимця.

Питання управління підприємством на засадах екологічного підходу дістало подальший розвиток у наукових роботах Н. Андрєєвої, О. Веклич, Л. Гринів, М. Пашкевич, А. Садєкова, С. Харічкова.

Водночас питання запровадження і реалізації екологічної відповідальності в стратегії розвитку підприємств, формування дієвого набору інструментів для її регулювання, проблема методичних підходів до оцінки рівня екологічної відповідальності потребують подальшого вивчення і розроблення, особливо в розрізі застосування у практиці діяльності промислових підприємств, зокрема підприємств гірничо-металургійного комплексу. Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зазначених аспектів зумовили вибір теми, мету і завдання дослідження, викладеного в даній статті.

Мета статті полягає у поглибленні методичних підходів до запровадження системи екологічної відповідальності в стратегію розвитку промислових підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для ефективної реалізації стратегії промислового підприємства з урахуванням його екологічної відповідальності має бути сформоване коло критеріїв, за якими може бути визначений наявний її рівень. Усі критерії запропоновано розділити на дві групи: ті, які належать до сфери дотримання екологічних зобов'язань, іншими словами - до екологічного обов'язку, і ті, які належать до власної екологічної ініціативи підприємства і визначаються як добровільні (табл. 1). До групи критеріїв власної екологічної ініціативи доцільно віднести дві підгрупи показників: управління екологією виробництва й ефективність комунікацій із зацікавленими сторонами [1, с. 125; 2, с. 168].

Таким чином, використовуючи дані критерії, можна зробити висновок про наявність і дотримання концепції екологічної відповідальності на конкретному підприємстві. Як бачимо, поряд з адміністративними і ринковими інструментами регулювання природокористування велике значення набувають також інструменти і методи здійснення екологічної політики, засновані на добровільних угодах між підприємствами-природокористувачами, органами державного управління, населенням щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері виробництва і споживання продукції, оздоровлення довкілля тощо [3, с. 829].

Процес запровадження екологічної відповідальності на промисловому підприємстві характеризується необхідністю узгодження цілей, завдань, напрямів діяльності всього спектру його підсистем. Цілеспрямоване запровадження принципів екологічної відповідальності в стратегію розвитку промислового підприємства потребує розроблення послідовної, планомірної схеми з реалізації даного завдання.

Враховуючи вищенаведені критерії, процес оцінки рівня екологічної відповідальності промислового підприємства пропонується проводити, згідно з чітко визначеною послідовністю дій, у три етапи (рис. 1). На першому етапі в ході проведення якісного та кількісного аналізу показників визначається бальна оцінка рівня екологічної ініціативи підприємств, розраховуються показники екологічності виробничої системи та ефективності системи екологічного управління. На другому етапі за допомогою розрахунку інтегрального показника екологічності виробничої системи підприємства визначається індекс рівня екологічного обов'язку, розраховуються темпи зміни показників, на основі бальних оцінок екологічної ініціативи підприємства визначається індекс її рівня. На третьому етапі проводиться комплексна оцінка отриманих індексів, визначається наявний стан системи екологічної відповідальності промислового підприємства, проводиться моніторинг і визначаються резерви для подальшого її розвитку. На цьому етапі доцільно також проводити SWOT-аналіз системи екологічної відповідальності.

На процес запровадження екологічної відповідальності чинять вплив як зовнішні, так і внутрішні фактори. Так, вимоги локальних і регіональних органів владних повноважень, установлені ліміти на скиди в навколишнє природне середовище, діяльність міжнародних екологічних організацій, вимоги інших стейкхоледрів слід віднести до зовнішніх по відношенню до підприємства факторів. Діяльність профспілкових комітетів, політика акціонерів, наявність сертифікатів серії ДСТУ [4; 5], ВО 1400, наявний стан капітальних споруд природоохоронного значення належать до внутрішніх факторів. Отже, процес запровадження екологічної відповідальності на промисловому підприємстві має відбуватися за визначеним алгоритмом. На нашу думку, для здійснення алгоритму впровадження екологічної відповідальності на промисловому підприємстві необхідні такі кроки. Маючи розроблений механізм її запровадження, необхідно провести аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на можливість підприємства впровадити конкретні заходи екологічної відповідальності. Наступним етапом алгоритму є дослідження результату аналізу можливості підприємства впровадити екологічну відповідальність. Негативне значення результату веде назад до пошуку нових можливостей, а позитивний результат аналізу веде до наступного кроку алгоритму - пошуку методів та інструментів запровадження. Весь спектр вибраного інструментарію повинен спиратися на чітко визначену інформаційну базу досліджень. Таким чином, можна перейти до наступного кроку алгоритму - формування інформаційної бази.

До завершальних етапів належить процес контролю над виконанням упровадження екологічної відповідальності, який, своєю чергою, як контролюючий фактор впливає на попередні кроки алгоритму. І останній етап - отримання ефекту від упровадження екологічної відповідальності. До основних наслідків запровадження системи екологічної відповідальності пропонуємо віднести:

- поліпшення стану навколишнього природного середовища;

- зниження рівня штрафів та платежів за порушення лімітів на скиди в НПС;

- оптимізацію витрат на управління екологічно орієнтованою діяльністю;

- поліпшення комунікацій із представниками зовнішнього оточення підприємства;

- формування позитивного екологічно свідомого іміджу підприємства;

- оптимізацію інвестиційної політики у сфері охорони НПС;

- підвищення рівня екологічності виробничої системи підприємства.

Окрему увагу доцільно приділити процесу імплементації розробленої системи екологічної відповідальності в загальну стратегію розвитку підприємства. Говорячи про велике промислове підприємство, під час формування його стратегії нерідко визначаються базові напрями розвитку, за якими так само складаються окремі міні-стратегії, які потім інтегруються у загальну, тим самим реалізуючи комплексний підхід до вирішення поставленого завдання. Одним із найважливіших факторів під час прийняття рішення про вибір стратегії розвитку для будь-якого промислового підприємства є підвищення його конкурентоспроможності [6]. Для промислових підприємств одними з таких факторів є екологічність виробничих систем та демонстрація прийняття концепції екологічної відповідальності. Однак досі головною проблемою для наявних типів стратегій розвитку все-таки є відсутність у них довгострокового бачення екологічного складника. Очевидно, що формування стратегії розвитку організації на основі додержання концепції екологічної відповідальності є тією її складовою частиною, без якої неможливе виконання ключових завдань бізнесу [7, с. 162].

Як відомо, поняття екологічно відповідального промислового підприємства передбачає наявність окремої екологічної стратегії, що входить у загальну стратегію його розвитку. На прийняття рішення про розроблення такої стратегії зазвичай впливають такі чинники [8, с. 83]:

- вимога споживачів до відкритої інформації по екологічності виробництва продукції все більше поширюється у світі;

Размещено на http://www.allbest.ru

- банки і страхові організації під час прийняття рішення про видачу кредиту і вибору страхової політики враховують ділову репутацію організацій, в яку входить їх екологічний статус;

- державний екологічний контроль стає все більш жорстким;

- зміцнення міжнародних стандартів екологічного менеджменту тощо.Таким чином, система екологічної відповідальності промислового підприємства має стати органічною частиною стратегії його розвитку. У зв'язку із цим під стратегією розвитку підприємства нами пропонується розуміти спосіб удосконалення і підвищення поточної діяльності підприємства на основі використання його конкретних стратегічних переваг. Основними тенденціями, характерними для проблеми визначення стратегії розвитку промислового підприємства на нинішньому етапі суспільного розвитку, є:

- проактивний характер розроблюваних стратегій, що зумовлює власну ініціативну діяльність підприємства;

- врахування світових тенденцій до екологізації виробництва й упровадження концепції екологічної відповідальності в усі сфери діяльності промислових підприємств, у тому числі й у процес стратегічного планування;

- інтеграція до міжнародних ринків, що вимагає запровадження на вітчизняних підприємствах актуальних підходів до сталого господарювання.

Під час формування стратегії розвитку промислового підприємства, спрямованої на дотримання концепції екологічної відповідальності, необхідно враховувати не тільки зовнішні фактори, що відображають державний контроль, думку споживачів, екологічний статус конкурентів, а й витримувати внутрішні принципи екобезпеки. Тільки у цьому разі організація зможе досягти одночасно стану збалансованого природокористування та економічного зростання [9, с. 93].

Отже, формування стратегії організації з урахуванням принципів екологічної відповідальності є тією складовою частиною її загальної економічної стратегії, без якої неможливе виконання ключових завдань розвитку економіки як окремого підприємства, так і країни у цілому.

Таким чином, очевидним стає факт, що тип стратегії розвитку підприємства пов'язаний зі ступенем його екологічної відповідальності. Підприємство, яке тільки забезпечує дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища (стратегія достатності), не може мати високої екологічної відповідальності. Основні напрями діяльності підприємства, яке дотримується стратегії достатності у сфері екологічної відповідальності, включають у себе: очищення викидів, скидів, поховання відходів наприкінці виробничо-технологічного циклу; дотримання процедур зниження забруднення; дотримання вимог зовнішньої екологічної звітності; наявність екологічної служби [10, с. 85].

Зниження емісій підприємств до ефективного рівня (компромісна стратегія) в умовах зростання деградації навколишнього середовища має, на нашу думку, тільки середній ступінь екологічної відповідальності. З іншого боку, слід підкреслити, що провідні галузі вітчизняної економіки сьогодні неспроможні дотримуватися стратегії ненанесення шкоди, адже специфіка, наприклад, гірничо-металургійного комплексу передбачає викиди шкідливих речовин, навіть якщо вони й мінімізовані. Тому нині найбільш адекватною стратегією для даних підприємств є стратегія компромісного забруднення, яка включає в себе такі напрями діяльності: зниження емісій до нормативно встановленого рівня; внутрішній екологічний аудит (різних типів і спрямованості); довгострокові природоохоронні заходи, включаючи зміни технологій; відповідальність менеджерів у підрозділах за дотримання параметрів екологічності.

Промислове підприємство з високою екологічною відповідальністю має спиратися на стратегію збалансованого природокористування, що відповідає виявленим тенденціям у сфері стратегічного менеджменту та сталого розвитку. Напрями діяльності за дотримання даної стратегії включають у себе: попереджуюче зниження емісій; відповідність екологічним стандартам ефективності на міжнародних ринках; відображення концепції сталого розвитку у звітності підприємства; зовнішній і міжнародний аудит.

До основних переваг додержання кожного типу запропонованих стратегій розвитку щодо зовнішнього та внутрішнього оточення підприємства можна віднести [10, с. 117]:

- стратегію достатності - зменшення витрат, підвищення прозорості (громадський контроль);

- компромісну стратегію - соціальна комплексність, встановлення соціального діалогу зі стейкхолдерами;

- стратегію збалансованого природокористування - унікальність (специфіка організації), ефективне співробітництво бізнесу, влади і громадськості.

Висновки

Таким чином, запропонована система оцінки екологічної відповідальності підприємства дає змогу кількісно виміряти її рівень, оцінити стан виконання як екологічних зобов'язань, так і зацікавленість підприємства в реалізації власних екологічних ініціатив. Рівень екологічної відповідальності розраховується на основі комплексного показника, який включає у себе інтегральний показник екологічності виробничої системи й інтегральний показник рівня екологічної ініціативи підприємства. У дослідженні запропоновано класифікацію стратегій розвитку промислових підприємств на основі наявного рівня їх екологічної відповідальності. Наведений алгоритм для запровадження системи екологічної відповідальності промислового підприємства дає змогу ефективно реалізувати завдання з екологізації виробництва та переходу до сталого розвитку.

Список використаних джерел:

1. Сталинская Е.В. Комплекс показателей для оценки устойчивости развития металлургических предприятий. Рефлексивные процессы и управление в экономике: тезисы докл. и матер. II Всеукр. науч.-практ. конф. (Херсон, 10-12 июня 2011 г.). Донецк: ИЭП НАН Украины, 2011. С. 122-125.

2. Половян А.В. Типология инструментария обеспечения устойчивого развития социально-экономических систем. Праці ХІІ міжнар. наукової конф. студентів і молодих вчених «Управління розвитком соціально-економічних систем: Глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання»; ред. кол. С.В. Беспалова (гол.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2011. Ч. 3. С. 167-169.

3. Экологический гудвилл как элемент стоимости современного предприятия в информационной экономике / А.И. Карин- цева, И.Д. Дегтярева, С.В. Тарасенко. Социально-экономические проблемы современного общества. Сумы: Университетская книга, 2010. С. 825-838.

4. ДСТУ КО 19011-2003 Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління. ШЬ: http://dstu.at.ua 36.

5. ДСТУ 3051-95 (ГОСТ 30166-95). Ресурсозбереження. Основні положення. Чинний від 01.01.97. К.: Держстандарт Укра- їни,1996. 15 с.

6. Bounds A. Environment: Going green. Financial Times. 2012. URL: http://www.ft.com/intl/-cms/s/2/5c122b6a-fbc2-11e1- 87ae-00144feabdc0.html.

7. Shapoval V, Ashcheulova A. Ecologic Component of Social Responsibility of Business (Experience of Poland and Ukraine). Єдина Європа: перспективи розвитку: монографія = United Europe: prospects of development: Monograph; Національний гірничий університет, Дніпропетровськ; Вища банківська школа, Вроцлав; наук. ред. О.І. Амоша. Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2010. 254 с.

8. Heath D. Stakeholder Theory, Corporate Governance and Public Management. Journal of Business Ethics. 2004. № 53. 265 р.

9. Бережна М.В. Стратегія чистого виробництва як результат реалізації екологічної відповідальності підприємств. Проблеми сталого розвитку економіки України в умовах інтеграційних процесів: матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (Ужгород, 5-6 грудня 2014 р.): у 2-х ч.; за заг. ред. М.М. Палінчак, В.П. Приходько. Ужгород: Гельветика, 2014. Ч. 1. С. 92-95.

10. Шаповал В.М. Соціальна відповідальність бізнесу в структурі управління економікою: монографія. Д.: Національний гірничий університет, 2011. - 357 с.

Аннотация

В статье рассмотрены место и роль экологической ответственности в стратегии развития промышленных предприятий. Обоснованы составляющие алгоритмов оценки уровня экологической ответственности и ее внедрения в деятельность предприятия. Рассмотрено влияние внешних и внутренних факторов окружения предприятия на данный процесс. Выделены основные инструменты регулирования системы экологической ответственности на локальном уровне. На основе критерия уровня экологической ответственности предложены соответствующие типы стратегий развития промышленных предприятий.

Ключевые слова: алгоритм, оценка, экологическая ответственность, система, стратегия развития.

Summary

The place and the role of ecological responsibility in the strategy of development of industrial enterprises are considered in the article. The components of algorithms for assessing the level of environmental responsibility and its introduction into the activity of the enterprise are substantiated. The influence of external and internal factors of enterprise's environment on this process is considered. The basic tools of regulation of the system of ecological responsibility at the local level are introduced. The types of strategies for the development of industrial enterprises based on the criterion of the level of environmental responsibility are proposed.

Key words: Algorithm, assessment, ecological responsibility system, development strategy.

Размещено на Allbest.ru