Внутрішній ринок як фактор розвитку металургійної галузі України

Джерело: складено за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні за 1999-2015 рр. / Держстат України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua

Сприятлива кон'юнктура на світовому ринку металопродукції протягом 20012007 рр. забезпечила зростання обсягів виробництва та експорту вітчизняної металопродукції. Однак через світову фінансово-економічну кризу у 2009 р. на світовому ринку металопродукції спостерігалося скорочення попиту на 7, 5% порівняно з аналогічним періодом 2008 р. (рис. 8). Від такого скорочення постраждала більшість металургійних країн та найбільше - Україна. Зокрема, якщо темпи приросту виробництва сталі у світі в 2008 р. порівняно з 2007 р. знизилися на 0, 3%, а в 2009 р. - ще на 7, 8%, то в Україні у 2008 р. - на 12, 9%, а в 2009 р. іще на 19, 8% (рис. 9).

Рис. 8. Світове виробництво та споживання сталі у 2000-2015 рр., млн т

Джерело: складено та розраховано за даними: Steel Statistical Yearbooks 2010; 2016 / World Steel Association. URL: https://www.worldsteel.org

Рис. 9. Темпи приросту виробництва сталі в Україні та світі у 2001-2016 рр., %

Джерело: складено та розраховано за даними: Steel Statistical Yearbooks 2010; 2016; Monthly production 2017-2016 / World Steel Association. URL: https://www.worldsteel.org

Наслідком скорочення обсягів виробництва металопродукції в Україні стало зниження рівня рентабельності металургійних підприємств з 8, 3% у 2007 р. до -2, 3% у 2009 р. (рис. 10) та зменшення чисельності виробничого персоналу з 420 тис. осіб у 2007 р. до 355 тис. осіб у 2009 р. та подальшим його скороченням (рис. 11).

Роки

Рис. 10. Рівень рентабельності у сфері металургійного виробництва у 2003-2015 рр., %

Джерело: Рентабельність операційної діяльності підприємств за видами промислової діяльності за 20032015 рр. / Держстат України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua

Звичайно це не увесь перелік негативних наслідків, спричинених світовою фінансово-економічною кризою. Хоча вже їх достатньо для підтвердження тези про високу залежність вітчизняних виробників від зовнішньоекономічної кон'юнктури, яка у кризові періоди негативно впливає на розвиток не лише металургійної галузі, а й економіки країни загалом.

Рис. 11. Динаміка чисельності працівників металургійної галузі України, 2000-2014 рр.

Джерело: Промисловість України у 2001-2007 роках / Держкомстат України. Київ, 2008. 304 с.; Промисловість України у 2007-2010 роках / Держстат України. Київ. 2011. 306 с.; Статистичний щорічник України за 2014 рік / Держстат України. Київ, 2015. 585 с.

Чи здатне збільшення обсягів вітчизняної металопродукції всередині країни знизити залежність українських виробників від коливань зовнішньоекономічної кон'юнктури та забезпечити їм певний базис стабільності? На наш погляд, так. Проте тут існує ряд умов, без вирішення яких досягти бажаних результатів буде досить важко.

По-перше, внутрішній ринок металопродукції є значно вужчим за існуючі можливості металургійної галузі. Зокрема, якщо найбільші обсяги споживання металопродукції на внутрішньому ринку було зафіксовано у 2007 р. на рівні 9, 7 млн т, то обсяги виробництва сталі у цей період становили 42, 8 млн т, а це в 4, 4 раза більше, ніж може спожити внутрішній ринок (рис. 12).

Рис. 12. Динаміка внутрішнього споживання металопродукції у 2000-2015 рр.

Джерело: складено за даними: Steel Statistical Yearbooks 2010; 2016 / World Steel Association. URL: https:// www.worldsteel.org

По-друге, незважаючи на суттєве перевищення обсягів металургійного виробництва над внутрішнім споживанням, на вітчизняному ринку металопродукції протягом 2000-2015 рр. спостерігалися значні обсяги імпорту (рис. 13). Так, частка імпорту металопродукції у загальних обсягах внутрішнього споживання у зазначений період коливалася від 9, 1% у 2000 р. до 29, 6% у 2008 р.

Рис. 13. Частка імпорту металопродукції у загальних обсягах внутрішнього споживання у 2000-2015 рр., %

Джерело: розраховано за даними: Steel Statistical Yearbooks 2010; 2016 / World Steel Association. URL: http s://www.worldsteel.org

Варто також зазначити, що місткість внутрішнього ринку металопродукції України серед одинадцяти найбільших країн - виробників сталі є найнижчою. Зокрема, з виробленої у 2015 р. майже 23, 0 млн т сталі на внутрішньому ринку України було спожито лише 16, 6% (рис. 14). Водночас у Німеччині обсяги споживання металопродукції майже дорівнюють обсягам її виробництва - 99, 1%. У Китаї частка внутрішнього споживання у загальній структурі виробництва становила 87, 1%; у Південній Кореї - 83, 4%; Бразилії - 71, 2%; в Японії - 64, 5%; у Росії - майже 63%. Також серед одинадцяти найбільших країн - виробників сталі у 2015 р. чотири країни спожили металопродукції більше, ніж виробили. До таких країн належать: США (137, 4%); Італія (118, 6%); Туреччина (116, 2%); Індія (100, 4%). Тобто ринки цих країн певною мірою залежать від імпорту металопродукції.

З огляду на світові тенденції, на наш погляд, Україна має перейняти досвід провідних виробників сталі та переорієнтуватися на задоволення потреб внутрішніх споживачів. Звичайно, сьогодні не йдеться про співвідношення 90% - внутрішній ринок і 10% - експорт, водночас досягнення співвідношення хоча б 50:50 є цілком реальним, і, як свідчить досвід, ще й виправданим з точки зору зниження негативних наслідків зовнішньоекономічної кон'юнктури. Проте, враховуючи існуючі металургійні потужності та обмежені можливості внутрішнього ринку ме- талопродукції, які, за оцінками фахівців, максимально оцінюються в 13-15 млн т, виникає об'єктивне запитання - яким чином це можна зробити? Щоб відповісти на нього, необхідно достеменно знати, хто є основними споживачами металопродукції на внутрішньому ринку країни.

Рис. 14. Частка внутрішнього споживання металопродукції найбільшими країнами - виробниками сталі у загальній структурі металургійного виробництва у 2015 р.

Джерело: складено та розраховано за даними: Steel Statistical Yearbooks 2016 / World Steel Association. URL: https://www.worldsteel.org

За даними таблиці "витрати-випуск" у 2014 р. найбільшим споживачем металургійної продукції була сама металургійна галузь [10]. Зокрема, у вартісній структурі проміжного споживання її частка сумарно з виробництвом металевих виробів становила - 50, 3% (42, 4 та 7, 9% відповідно). Частка будівельної галузі у вартісній структурі проміжного споживання становила 10, 4%. У галузі з виробництва машин і устаткування споживається 7, 4% металопродукції; у сфері постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря - 7, 3%; у сфері з виробництва електричного устаткування - 5, 2%; у сфері з виробництва автотранспорту - 1, 4%. Загалом на перелічені галузі припадає близько 87% споживання металопродукції.

З наведеної вище структури внутрішнього споживання металопродукції можна зробити висновки про те, що частка таких галузей вітчизняної економіки, як будівництво, машинобудування, автомобілебудування та металообробна галузь є досить низькою. Проте потенційно саме вони можуть суттєво забезпечити зростання попиту на металопродукцію вітчизняного виробництва. На підтвердження цієї тези наведемо світову структуру основних споживачів металопродукції. Т ак, за даними World Steel Association, основними споживачами сталі у світі у 2014 р. були [11]: будівельний сектор - 50, 0%; машинобудування - 16, 0%; автомобілебудування - 13, 0%; вироби з металу - 11, 0%; інший транспорт - 5, 0%; виробництво електроустаткування - 3, 0%; виробництво побутової техніки - 2, 0%.

Зазначимо, що розширення внутрішнього ринку металопродукції за рахунок перелічених галузей вітчизняної економіки є цілком реальним, проте без активної участі держави воно може й надалі залишитись предметом марних розмірковувань, які постійно актуалізуватимуться в періоди погіршення кон'юнктури світового ринку металопродукції.

У свою чергу активна участь держави полягатиме насамперед у створенні передумов та активізації розвитку основних металоспоживаючих галузей, зокрема в розробленні та реалізації національних програм у промисловості, особливо в будівництві, машинобудуванні, транспорті, енергетиці та житлово-комунальному господарстві, де негайної заміни вимагають понад 60, 0% вітчизняних тепломереж, які працюють понад нормативний термін експлуатації [12, с. 112].

Загалом, за підрахунками фахівців ДП "Укрпромзовнішекспертиза", сумарний металофонд країни оцінюється в межах 600 млн т металу, у структурі якого близько 390 млн т, або 65%, займає повністю зношений метал, який потребує негайної заміни [13]. Це реальна можливість забезпечити роботу вітчизняним металургам на найближчі 15 років зі щорічним попитом у 25 млн т.

При розробленні та реалізації національних програм з розвитку металоспоживаючих галузей необхідно:

- визначити потенціал та реальну місткість внутрішнього ринку металопродукції, яка може досягати 25 млн т щорічно;

- на законодавчому рівні створити сприятливі умови для стимулювання споживання на внутрішньому ринку металопродукції вітчизняних виробників;

- удосконалити інституційну базу щодо стимулювання та підтримки українських металовиробників, що не суперечить вимогам СОТ та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Водночас необхідно розуміти, що виконання означених вище завдань можливе лише за умов збільшення обсягів виробництва металопродукції глибокої переробки та створення її нових видів, підвищення якості та конкурентоспроможності металопродукції, зниження її ресурсомісткості, а також інноваційного вдосконалення техніки і технології виробництва металопродукції; зниження шкідливої дії підприємств галузі на навколишнє природне середовище. Досягти зазначених цілей неможливо без проведення докорінної модернізації металургійних підприємств. До цього спонукає наявність у галузі ряду проблем, зокрема:

- висока енергоємність виробництва;

- неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів, що призводить до значних витрат природного газу, збільшуючи залежність галузі від імпорту енергоресурсів;

- відсутність інноваційних зрушень;

- занепад галузевої науки та недієвість механізмів залучення потенціалу академічних інститутів для виконання прикладних розробок, що поглиблює технічну і технологічну відсталість металургійної галузі;

- високий ступінь зношування основних виробничих фондів (мартенівських печей, енергоємного обладнання аглофабрик, збагачувальних підприємств, прокатних цехів, доменних печей тощо), що дедалі збільшує збитковість металургійного виробництва;

- скорочення іноземного інвестування галузі;

- неефективне використання виробничих потужностей;

- низький рівень продуктивності праці;

- зростаючі екологічні проблеми тощо.

З метою проведення докорінної модернізації металургійних підприємств необхідно розробити Державну програму модернізації та розвитку металургійної галузі України до 2027 року. її метою має стати: модернізація виробничих потужностей на основі визначення пріоритетних напрямів структурної перебудови га- лузі, орієнтованих на виробництво екологічно чистої та конкурентоспроможної металопродукції.

Основними завданнями Державної програми модернізації та розвитку металургійної галузі мають стати такі.

1. Оптимізація металургійних потужностей до оптимально прийнятних меж з урахуванням максимально можливого розширення внутрішнього ринку. Реалізація цього завдання має відбуватися насамперед на основі виведення з експлуатації застарілих мартенівських та інших надлишкових потужностей, з урахуванням тенденцій та сучасної структури металургійного виробництва у провідних країнах-виробниках.

2. Розроблення та реалізація інноваційної моделі розвитку галузі шляхом створення та впровадження у виробництво принципово нових наукоємних та ефективних технологій, а також ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій світового рівня.

3. Розвиток ринків збуту металопродукції. На наш погляд, пріоритетним ринком збуту вітчизняної металопродукції має стати внутрішній ринок. Це пояснюється тим, що національні товари і послуги спочатку виводяться на внутрішні галузеві ринки, де їх виробництво стає масовим, а потім починає додатково розширюватися за рахунок експорту. Тому кожна країна, що ставить за мету підвищити конкурентоспроможність національної економіки, забезпечити її прискорене зростання в майбутньому, розпочинає втілювати ці плани зі збільшення власного внутрішнього ринку, перетворюючи його на платформу для експансії національної інноваційної та якісно кращої продукції у світовому господарстві [14, с. 314]. Крім того, в умовах погіршення кон'юнктури та посилення конкуренції на зовнішньому ринку внутрішній ринок є ключовим важелем для стабілізації та розвитку металургійної галузі України.

4. Удосконалення державної політики щодо розвитку металургійної галузі. Першочерговим завданням має стати переорієнтація державної промислової політики у галузі на заходи стратегічного значення. Реалізація цього напряму Державної програми дасть змогу поступово відійти від домінуючих на сьогодні оперативно-тактичних антикризових заходів, що мають, як правило, короткострокові стабілізаційно-компенсаційні ефекти. Більше того, саме стратегічна орієнтація державної підтримки дозволить забезпечити необхідний баланс інтересів держави, металургійної галузі та бізнесу інших галузей.

Нова стратегія розвитку галузі повинна формуватися на пріоритетах концепції неоіндустріалізації національної економіки. В її основі лежать: власні ресурси; нові технології; активний внутрішній попит. Саме вони є тими вирішальними факторами, які зможуть вивести металургійну галузь на шлях економічного зростання та глобальної конкурентоспроможності.

Висновки

Отже, проведене дослідження показало, що металургійна галузь України, зорієнтувавшись на задоволення зовнішнього попиту, мимоволі стала заручником зовнішньоекономічної кон'юнктури, яка у несприятливі періоди негативно впливає на її розвиток. Негативний вплив проявляється насамперед у скороченні обсягів вітчизняного виробництва та експорту металопродукції, зниженні прибутковості металургійних підприємств, скороченні чисельності виробничого персоналу.

З метою зниження негативного впливу зовнішньоекономічної кон'юнктури на розвиток національних виробників металопродукції провідні країни світу значну увагу приділяють розвитку металоспоживаючих галузей, забезпечуючи тим самим стабільний попит на металопродукцію власних підприємств.

Проведений аналіз основних споживачів вітчизняної металопродукції на внутрішньому ринку України засвідчив наявність потужного потенціалу для розширення. Проте для того, щоб він почав працювати, необхідно:

- створити сприятливі умови для прискореного оновлення та модернізації основних виробничих потужностей до світового рівня з метою суттєвого зниження енергетичних і матеріальних витрат на виробництво металопродукції;

- диверсифікувати виробництво та оптимізувати його структуру в результаті збільшення номенклатури нових сортаментів;

- постійно координувати плани розвитку підприємств металургійної галузі зі стратегічними планами металоспоживаючих галузей економіки України;

- сконцентрувати ресурси на вирішення пріоритетних завдань;

- створити сприятливі інституційні умови для розвитку внутрішнього ринку та забезпечення потреб країни власною металопродукцією;

- сформувати дієву та ефективну підтримку науково-технічного потенціалу країни, фундаментальних та прикладних досліджень, спрямованих на забезпечення інноваційного розвитку металургійної галузі.

На наш погляд, реалізація зазначених пропозицій сприятиме не лише розширенню внутрішнього ринку металопродукції та зниженню залежності вітчизняних виробників від зовнішньоекономічної кон'юнктури, а й створить передумови для її ефективного виробництва, підвищення конкурентоспроможності, розв'язання енергетичних та екологічних проблем, збалансованого розвитку та соціальної стабільності країни Тобто внутрішній ринок може стати потужним фактором у подальшому розвитку не лише вітчизняної металургійної галузі, а й основних металоспоживаючих галузей та економіки країни загалом.

металургійний фінансовий економічний попит

Список використаних джерел

1. Осташко Т.О., Лір В.Е., Венгер В.В., Олефір В.К., Биконя О.С. Зміна традиційних позицій українського експорту. Економіка і прогнозування. 2017. № 2. С. 57-74.

2. Большаков В.І., Тубольцев Л.Г. Чорна металургія і національна безпека України. Вісник НАН України. 2014. № 9. С. 48-58.

3. Власюк Т.О. Металургійна галузь України на світовому ринку: проблеми та пріоритети. Науковий вісник Національної академії статистики, обліку та аудиту. 2016. № 3. С. 91-103.

4. Кулик І.М. Сучасний стан та основні фактори розвитку чорної металургії в Україні. Бізнес Інформ. 2012. № 5. С. 116-121.

5. Кулицький С. Проблеми розвитку українського гірничо-металургійного комплексу на сучасному етапі. Україна: події, факти, коментарі. 2015. № 14. URL: http://nbuviap.gov.ua/ images/ukraine/2015/ukr14.pdf

6. Оболенська Т., Довгань Д. Україна на світовому ринку чорних металів. Вісник Львівського університету. Серія '"Міжнародні відносини". 2015. Вип. 36, част. 3. C. 169-176.

7. Кирій В.В., Чічкань О.В. Засади формування фінансово-промислових груп в Україні. Інноваційна економіка. 2012. № 2. С. 269-272.

8. Венгер В.В., Точилін В.О. Особливості взаємодії держави та бізнесу у сфері гірничо- металургійного комплексу України: від підтримки до партнерства. Економіка і прогнозування. 2010. № 2. С. 114-128.

9. Закон України "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо- металургійного комплексу України" від 17.07.1999 р. № 934-XIV (втратив чинність). URL: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=934-14

10. Таблиця "витрати-випуск" за 2014 р. / Держстат України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua Steel - The Permanent Material in The Circular Economy / World Steel Association. URL: https://www.worldsteel.org

11. Проблеми, напрями та чинники сприяння розвитку внутрішнього ринку України (реальний сектор економіки) / НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. НАНУ. Київ, 2013. 292 с.

12. 65% металлофонда Украины занимает полностью изношенный металл / Втормет. URL: http://vtormet.dp.ua

13. Пустовойт О.В. Інституційна природа економічних циклів. Досвід України / НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозув. НАН України". Київ, 2016. 388 с.

Размещено на Allbest.ru