Характеристика глобалізації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобалізація є складним і багатовимірним процесом, у межах якого виокремлюють техносферну, економічну, геополітичну, соціокультурну та інші складові.

Глобалізація економіки - домінантна складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір (рис. 22.5).

Загальновизнано, що глобалізація не є завершеним процесом. На думку багатьох дослідників, на сьогодні світове господарство перебуває у своєрідній "точці біфуркації"; і його подальший розвиток пов'язаний з формуванням якісно нової гомеостатичної системи взаємозалежних саморегульованих та динамічних процесів, що протікають у планетарному масштабі.

Концепції економічної глобалізації

Кінець ХХ - початок ХХІ століть охарактеризувався різким посиленням глобалізаційних процесів, які здійснили величезний перетворювальний вплив на всі сфери життя сучасного суспільства.

З огляду на зростання масштабів глобалізації міжнародних економічних відносин, протягом останнього часу було розроблено ряд теорій економічної глобалізації, що визначають суть, передумови та наслідки інтеграційних процесів як для світового господарства загалом так і для національних економік зокрема. Основними концепціями сучасної глобалістики є :

Перша з них -- концепція "межі зростання". Проблема меж економічного зростання є основною ідеєю тематики доповідей Римського клубу. У свій час засновники цього клубу зіткнулися з труднощами в реалізації корпоративних проектів і програм. Вони вважають, що глибинними причинами цих труднощів є глобальні системні ефекти, тобто, наслідки деструктивних змін у світовій економічній системі. Локальні зусилля щодо їх подолання були маловтішними.

Практичним результатом досліджень в рамках цієї концепції були спроби моделювання світової економічної динаміки. При цьому за змінні бралися п'ять величин: населення, капіталовкладення, виробництво продовольства, використання невідновлюваних ресурсів, забруднення природного навколишнього середовища. Цільова функція визначається робочою гіпотезою про дисфункціональність глобальної системи, її перевірка привела до висновку про те, що в умовах збереження наявних тенденцій зростання людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі демографічної та економічної експансії. Причому, зростання наштовхується не тільки на планетарно-ресурсні обмеження, а й на внутрішні обмеження людства: егоцентризм елітарних країн і транснаціональних корпорацій, архаїчний суверенітет великої кількості країн і їх конфліктна конкуренція, дезінтеграція людського співтовариства. Це розвиток без будь-якого майбутнього і як альтернатива йому висувається глобальна проблема нового Гуманізму.

Інша концепція отримала назву "сталого розвитку". Дотримуючись ідеї про існування планетарних меж економічного зростання, автори її вважають, що критичний поріг сталого зростання світової спільноти уже подоланий, тому що людство споживає значно більше ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціонування глобальних екосистем. Необхідно, стверджують вони, зупинити глобальний демографічний вибух у країнах, що розвиваються, і піддати критиці концепції економічного зростання західного типу.

Концепція "універсального еволюціонізму" розвивається на базі ноосферного вчення В. Вернадського. В ній піддаються критиці ідеї, сформульовані "римським клубом". Глобальна природа розглядається як самоорганізована система. Реакція цієї системи хоч і є непрогнозованою через величезну кількість критичних порогових факторів, але неминуча в довгостроковому плані. Прибічники цієї концепції закликають враховувати реакцію біосфери на процеси глобального розвитку.

Спільний розвиток світової людської спільноти і біосфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодженим і ефективним. В результаті конструктивної коево-люції може сформуватися ноосферна цивілізація, що відкриває шлях до розвитку нової якості.

Концепція "мітозу біосфер" розглядає ноосферу як гармонійний синтез біосфери та техносфери. Під техносферою розуміють "глобатех" -- тип нової культури, яка охоплює весь планетарний ринок. Експансія "глобатеху" в Космос означає досягнення певної економічної рівноваги за умови виходу за межі земної біосфери. Це є підставою перетворення ноосфери на важливий фактор еволюції Всесвіту.

Концепція "світ системного аналізу" розглядає розвиток економік, історію систем і цивілізації. Криза капіталістичної світ-системи кінця XX ст. трактується як перехід до посткапіталістичної системи. Капіталістична світ-система розглядається як перша історична форма глобальної системи, яка безупинно розвивається у взаємодії ядра (капіталістичної метрополії), напівпериферії і периферії світу.

Концепція "контрольованого глобального розвитку" обґрунтовує створення системи моделей альтернативного глобального розвитку і рекомендацій щодо вибору оптимальних систем управління цим розвитком. Перехід до інформаційного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем.

Найбільш досконалим як з теоретичної, так і з практичної точки зору є ліберальний підхід західної демократії.

Західні пропозиції з глобальної модернізації можна звести до трьох узагальнених позицій:

1) ринкове господарювання;

2) раціональне знання в повному обсязі його ідей, дисциплін, інститутів і технологічного оснащення в їх історичній трансформації;

3) принцип правозахищеної гідності людини.

Це є альтернатива традиційним принципам:

1) влада власності;

2) медитативно-сакральне знання;

3) затверджений ззовні статус людської особистості.

За умов глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

- формується глобальне світове виробництво на основі зародження наднаціональних відтворювальних ядер, планетарного охоплення світової економіки впливом транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність, переходу від фордистської моделі економічного розвитку, характерної для індустріального суспільства XX ст.

- кардинально змінюється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи збільшення виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

- змінюються спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологіч-иою продукцією між розвиненими країнами;

- якісно перетворюється фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо.

- зростають роль І значення глобального капіталу, який не може бути однозначно зарахований до жодного національно-державного утворення; інтенсифікуються його територіальна експансія та функціональна диверсифікація, сформуються віртуальні ринки глобального капіталу, засновані на новітніх інформаційних і фінансових технологіях;

- посилюється орієнтація розвинутих економік на розширення всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;

- інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.

глобалізаційний еволюціонізм економіка господарство

Рис. Функціональні блоки глобальної економіки

Глобалізація є складною ієрархічною системою, яка розгортається на різних рівнях.

Сучасні дослідники широко використовують так званий індекс глобалізації, розроблений журналом "Foreign Policy" спільно з консалтинговою компанією "А.Т. Kearney". Цей показник характеризує рівень глобалізації окремої країни на основі врахування таких показників:

1) рівня економічної інтеграції країни, що визначається на основі аналізу даних щодо руху товарів, послуг, капіталів, частки країни в міжнародній торгівлі, відкритості національної економіки, зіставлення внутрішніх і світових цін;

2) рівня інтенсифікації грошових потоків, що визначається на основі аналізу обсягів і спрямованості прямих іноземних інвестицій, портфельного капіталу, надходжень від іноземних інвестицій тощо;

3) рівня політичної інтеграції, що визначається з урахуванням участі країни в міжнародній дипломатичній діяльності, системі міжнародної безпеки, членства в міжнародних організаціях, участі в міжнародних миротворчих місіях і т. ін.;

4) рівня особистих контактів за межами країни, що визначається на основі аналізу обсягів міжнародного туризму, міжнародних телефонних зв'язків, грошових переказів та інших міжнародних трансферів;

5) рівня поширення Інтернету, що визначається на основі врахування кількості користувачів, інтернет-хостів та безпечних провайдерів

Рис. Рівневі вияви глобалізації

Наслідки глобалізації для світової економіки загалом та для окремих національних господарств

Глобалізація світової економіки вирізняється суперечливим впливом на весь перебіг сучасного світового господарського розвитку та на національні економіки.

Розглянемо наслідки глобалізацій них процесів в контексті двох груп країн: більш та менш розвинутих.

Соціально-економічні наслідки глобалізації світової економіки для більш розвинутих країн.

Для цієї групи країн в більшій мірі проявляються позитивні аспекти:

1) Зростання обсягів зовнішньої торгівлі в результаті поглиблення спеціалізації країн. Оскільки національні корпорації промислово-розвинених країн володіють сучасними технологіями та ефективним менеджментом, лібералізація торгівлі сприяє розширенню ринків збуту і як наслідок обсягів зовнішньої торгівлі країн.

2) Експансія національного капіталу на закордонні ринки. Ринки капіталу розвинених країн як правило характеризуються надлишком капіталу та низькою дохідністю його використання в той час, коли в менш розвинених країнах спостерігається дефіцит капіталу та відповідно висока дохідність його використання. Лібералізація інвестиційних режимів, що супроводжує процеси глобалізації дає можливості для національного капіталу промислово-розвинених країн розширити сфери діяльності за рахунок інших країн і підвищити ефективність використання капіталу.

3) Доступ до ресурсів інших країн. Лібералізація ринків ресурсів, що супроводжує процеси глобалізації, дає змогу ТНК промислово-розвинених країн отримати доступ до більш дешевих та більш дефіцитних ресурсів, насамперед, природних, людських, науково-технічних та інших.

4) Використання переваг міжнародного поділу праці та в результаті цього оптимізація виробничо-господарських комплексів національних ТНК і, як наслідок, підвищення їх конкурентоспроможності.

В той же час поряд з позитивними, можна виділити ряд негативних наслідків глобалізаційних процесів для розвинутих країн,а саме:

1) Неконтрольований приплив дешевої некваліфікованої робочої сили. На сьогоднішній день кількість іммігрантів в промислово-розвинених країнах світу сягнула тієї межі, коли вони починають створювати суттєві фінансові, соціальні, політичні та інші проблеми. Тому, незважаючи на посилення процесів глобалізації у світі, сучасний ринок праці характеризується обмеженням режиму в'їзду громадян з боку розвинених країн.

2) Зменшення податкових надходжень та рівня керованості фінансовим сектором. ТНК, активно використовуючи офшорні зони цілком легально мінімізують рівень оподаткування в країнах базуванням, акумулюючи фінансові ресурси в податкових гаванях. Високий рівень ліквідності та прозорості фінансових ринків сприяє швидкому перетіканню капіталу під впливом спекулятивних очікувань, що негативним чином може відбитися на фінансовій системі тієї чи іншої країни.

3) Поширення тероризму, транснаціональної злочинності. Відкритість ринків та інтенсифікація міграційних процесів створюють терористичні та кримінальні загрози для окремих країн.

Загалом глобалізаційні процеси несуть переважно позитивні наслідки для промислово-розвинених країн, що в значній мірі визначається їх значним виробничо-технічним та фінансово-економічним потенціалом. В той же час соціально-економічні наслідки для менш розвинених країн доволі суперечливі і в більшій мірі проявляються негативні аспекти

Соціально-економічні наслідки глобалізації світового господарства для менш розвинених країн

Позитивні аспекти:

1) Зростання ринків збуту продукції національних підприємств. Хоча це переважно сировинні ресурси та напівфабрикати, однак це дає змогу в результаті спеціалізації збільшити доходи місцевих підприємств.

2) Залучення інвестицій. Менш розвинені країни в основному характеризуються дефіцитом інвестиційних ресурсів. Глобалізація сприяє залученню прямих іноземних інвестицій і, як наслідок, збільшення обсягів національного виробництва, кількості робочих місць, податкових надходжень.

3) Долучення до новітніх технологій. Характерною особливістю країн, що розвиваються є низький науково-технічний рівень їх розвитку. Вкладання прямих іноземних інвестицій сприяє долученню цих країн до сучасних науково-технічних розробок, якими володіють ТНК.

4) Доступ до дефіцитних ресурсів з інших країн. Глобалізація сприяє більш рівномірному розподілу ресурсів в межах світового господарства та кращому забезпеченню дефіцитними ресурсами та капітальними товарами за рахунок їх імпорту з інших країн.

5) Зростання конкуренції, що сприяє підвищенню ефективності національних виробників, покращення якості товарів та послуг, розширенню асортименту, зниженню цін на продукцію.

В той же час можна виділити ряд негативних аспектів, а саме:

1) Банкрутство окремих неконкурентоспроможних виробників і навіть галузей промисловості в результаті високого рівня спрацювання основних фондів, низького науково-технічного потенціалу, неефективного менеджменту і, як наслідок, зростання безробіття, соціальної напруги та податкових надходжень.

2) Вилучення ресурсів з країни. В результаті використання механізмів трансфертного ціноутворення ТНК вилучають з приймаючих країн природні ресурси за заниженими цінами. Вилученню такого підлягають інтелектуальні та фінансові ресурси менш розвинених країн.

3) Високий рівень залежності економіки країни від зовнішньоекономічної кон'юнктури та неспроможність уряду ефективно впливати на динаміку макроекономічних показників.

4) Нівелювання національних звичаїв та традицій. В умовах поглиблення інтеграційних процесів створюється глобальний інформаційний простір, в якому починають домінувати мова, культура, шоу-бізнес, кінематограф найбільш економічно розвинених націй планети. В результаті цього, менш економічно розвинені нації поступово втрачають свою культурну та національну самобутність шляхом доручення до загальносвітової культури, а по суті до культурних надбань найбільш розвинених країн.

Загалом для менш розвинених країн світу позитивні аспекти глобалізації проявляються в меншій мірі, а негативні в більшій порівняно з найбільш розвиненими націями планети.

Глобалізація світової економіки загострила цілий комплекс проблем, що виникають на межі взаємодії людини, природи і суспільства. Характерними ознаками цих проблем є загальносвітовий характер, реальна загроза людству чи його окремим спільнотам та потреба невідкладного вжиття заходів з метою їх вирішення. До таких глобальних проблем сучасності можна віднести:

збереження миру та безпеки на планеті;

вичерпування ресурсів та поступовий перехід на відновлювальні види енергії;

охорона природного навколишнього середовища;

забезпечення людства продовольством;

подолання соціально-економічного відставання багатьох країн світу;

боротьба з голодом, епідеміями, бідністю та ін.

Вирішення глобальних проблем сучасності, забезпечення майбутнього цивілізації людства вимагає розробки та реалізації колективної програми економічної, військово-політичної безпеки людства.

Тобто, на початку III тисячоліття світ перетворився у глобальну економічну систему, в якій практично не залишилось можливостей для сповідування стихійних ринкових відносин між державами. Виник глобально-функціонуючий, світовий, виробничо-господарський механізм, складовими якого стали окремі національні економіки.

Размещено на Allbest.ru