Паливно-енергетичний комплекс України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСИВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реферат

на тему: «Паливно-енергетичний комплекс України»

Зміст

паливний енергетичний промисловість галузевий

1. Значення паливно-енергетичного комплексу в системі продуктивних сил України

2. Роль паливно-енергетичного фактора в народному господарстві

3. Територіально-галузева структура паливно-енергетичного комплексу України

3.1 Вугільна промисловість

3.2 Газова промисловість

3.3 Нафтова промисловість

3.4 Електроенергетика

Висновки

Список використаних джерел

1. Значення паливно-енергетичного комплексу в системі продуктивних сил України

У паливно-енергетичному комплексі зосереджена значна частина основних виробничих фондів промисловості (будівлі підприємств, машини і обладнання, транспортні засоби тощо) та працюючих. Навколо великих енергетичних об'єктів виросли міста і селища з розвинутою інфраструктурою. Сучасні впорядковані населені пункти в останні десятиліття в Україні формувалися тільки на базі будівництва великих атомних і теплових електростанцій.

У 50-80 роках в Україні поступово зростала видобуток палива, особливо газу. У структурі споживання палива почала знижуватися частка вугілля й нафти і збільшуватися газу. У 80-ті роки частка газу в структурі паливного балансу також як і нафта почала знижуватися.

Загальний видобуток палива в Україні зростала до 1987р. Однак, в останні роки, абсолютні розміри видобутку палива почали знижуватися. Це пояснюється головним чином погіршенням гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільністю роботи нафтової промисловості, скрутним фінансово-економічним становищем країни в наш час і жахливим кризою 90-х років.

Збільшення витрат на видобуток і транспортування палива вимагає обгрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічні розрахунках використовують показники кінцевих витрат, які дають можливість виявити в розрізі Україні та її економічних районів суспільно виправданий верхній рівень витрат, необхідних для отримання окремих видів палива. Так, на підставі кінцевих витрат встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.

Науково-технічний прогрес, поліпшення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництво визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому закономірно, що у всіх розвинених країнах інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять приблизно 40% сумарних капітальних вкладень у промисловість. Але в нашій Української енергетиці за останні роки накопичилося стільки складних проблем, що про великих інвестиціях можна забути. Серед цих проблем можна виділити низький рівень енергетичної безпеки України, мала кількість енергозберігаючих технологій, низький технологічний рівень, спад виробництва і.т.д.

Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії і палива, хоча в основному використовуються такі види енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

ПЕК є базовою галуззю в економіці країни, значно впливає на рівень її розвитку.

Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, автоматизація і відповідно інтенсифікація виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база.

Підприємства Паливно-енергетичного комплексу - основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства нашої країни. На базі розміщення об'єктів енергетики виникли потужні промислові центри і вузли, які стали ядрами освіти ТПК і промислових районів.

Основними споживачі палива в Україну є чорна металургія

Теплові електростанції, а так само житлово-комунальні господарства.

У структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Паливно-енергетичний комплекс виробляє 11% вартості промислової продукції України

2. Роль паливно-енергетичного фактора в народному господарстві

Цей фактор, за характером впливу на розміщення виробництва, близький до сировинного, бо паливо, як і багато інших видів сировини також мінеральний ресурс. Виробництва, на які сильно впливає паливно-енергетичний фактор, називають енергоємними. Вони поділяються на електроємна і паливомістких.

По класу енергоємності виділяються високоенергоємних види виробництва (частина паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво продукції), среднеенергоемкіе (15-30%) і неенергоємних (менше 15%).

До енергоємним видів виробництва відносяться плавлення легких металів (алюміній, титан, магній), електролітічную плавку міді, нікелю, феросплавів та сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва повинні розміщуватись недалеко від великих джерел електроенергії - бажано біля гідроелектростанцій, що дають дешеву енергію. Так найбільший український алюмінієвий завод розташований у Запоріжжі, біля Дніпрогес.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, а й на територіальну організацію народного господарства, в першу чергу металургії та машинобудування.

Можна сказати, що в народногосподарському комплексі України електроенергетиці належить найважливіша роль. Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, газ уран), яке Україна має чи одержує з інших країн, а також енергія деяких річок використовується для виробництва електро-і теплоенергії. Електроенергетика забезпечує науково-технічний прогрес у всіх без винятку виробництвах, поліпшує умови праці та побуту.

Розвиток електроенергетики, особливо будівництво потужних електростанцій, сприяє створенню нових промислових вузлів. Спочатку розвиваються переважно електроємна виробництва. Вони територіально тяжіють до великих джерел дешевої електроенергії (найпотужніші електростанції). Навколо них виникають супутні, допоміжні й інші виробництва, де виготовляються комплектуючі деталі, переробляються відходи виробництва, виникає можливість більш раціонально використовувати трудові ресурси і т. д.

До паливомістких відносяться виробництва, які споживають багато тепла. Сюди відносяться виробництво глинозему (напівфабрикат для одержання алюмінію), на одну тонну якого витрачається 3 тонни умовного палива, віскозного шовку (15 т у.п.), випічка хліба (2 т у.п.), виплавка нікелю (50 т у.п.), виробництво соди (0,5 т у.п.), синтетичного каучуку, целюлози, скла, виплавки цинку.

Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на пальне становлять значну частину собівартості готової продукції, перебуває під величезним впливом енергетичного фактора. Переробка палива - основа формування промислових комплексів, особливо нафто-і вуглехімічний. Велику роль відіграє паливо як райвно-виробничий фактор. Вплив його тим більше, чим могутніше запаси і високі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, формує спеціалізацію господарства району. Разом з тим слід зазначити, що паливо використовується також в енергетиці і є сировиною для одержання різноманітних цінних продуктів. Наприклад, з нафти одержують не тільки паливні матеріали, а й різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси, миючі речовини, синтетичні волокна, добрива. З природного газу виробляють синтетичні спирти і білкові препарати, виділяють сірку. Вугілля є цінним джерелом для одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва.

Україна відчуває брак енергетичних ресурсів, тому проблеми енергозбереження є для неї особливо актуальними. Як свідчать статистичні дані, в структурі витрат на виробництво промислової продукції з першої половини 90-х років втричі зросла ціннісна складова енергоресурсів у матеріальних витратах на продукцію, сягнувши 42 відсотків від їх загального обсягу. За оцінкою вчених, енергоємність ВВП України за останнє десятиріччя збільшилася на 33 відсотки і сьогодні є найвищою в Європі. Енергозбереження істотно впливає на енергетичну безпеку держави, оскільки неефективне внутрішнє споживання паливно-енергетичних ресурсів вимагає збільшення їх імпорту, що призводить до значної залежності від країн-експортерів. Разом з тим потенціал енергозбереження в Україні складає більше 45 відсотків від обсягу споживання паливно-енергетичних ресурсів. Його реалізація дозволить зняти гостроту зовнішньої енергетичної залежності. На графіку 2.3 наведені дані підкреслюють гостру необхідність енергозбереження

3. Територіально-галузева структура паливно-енергетичного комплексу України

3.1 Вугільна промисловість

Хоча вугілля так і залишається основним вітчизняним ресурсом, вугільна галузь переживає сьогодні не найкращі свої часи.

Справа в тому, що енергетичні ресурси Донбасу призначалися для всієї колишньої наддержави-СРСР, і як наслідок відпрацьовувалися потужні пласти, і з плином часу погіршувалися умови видобутку, застарівало обладнання.

Серед видобуваються органічних паливних ресурсів на вугілля припадає (залежно від оцінки) 65-90%. Історично воно відіграло велику роль у світовому промисловому розвитку. Вугілля забезпечив енергетичну основу першої промислової революції.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості.

3.2 Газова промисловість

Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості України. Промисловість природного газу включає в себе розвідку, видобуток, транспортування, зберігання і переробку природного газу супутнього нафтового газу, який видобувається разом з нафтою. Ця галузь енергетики розвивається швидше за все, тому що її роль в енергопостачанні постійно зростає.

Природний газ застосовується у багатьох галузях, але більша його частина використовується в енергетиці, тому що це паливо найменше забруднює атмосферу.

Газова промисловість як галузь сформувалася у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. Саме інтенсивний розвиток газова промисловість набула у першій половині 70-х років.

Але, вже починаючи з другої половини 70-х років і до теперішнього часу видобуток газу в Україну знизився більш, ніж у три рази.

Першою була освоєна Прикарпатська нафтогазова галузь. Зараз на її частку припадає 3,1% всього видобутку газу в Україну. Цей район досить перспективний, бо газ видобувають в основному з незначних глибин. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд. м3.В цілому у Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу складають понад 600 млн. т умовних одиниць палива. Причому більш ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5-6 км, що є основною технічною проблемою його видобутку.

У Прикарпатті Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Більче-Волинське газове родовище експлуатується з 1949р. Космацької газоконденсатне родовище, яке експлуатується з 1969р., Є дуже цінним для хімічної промисловості. Його газовий конденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.

Опарське, Угорське і Рудківське родовища ще експлуатуються, але їхні запаси вичерпані. Косівське і Кадобнянское газові родовища використовуються для місцевих потреб. Крім перерахованих газових родовищ у Прикарпатті виявлено ще ряд родовища і газопроявлень промислового значення. Це-Судно-Вишнянское, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське та ін.

Зменшення видобутку газу в Прикарпатській нефтегазоностной області пояснюється вичерпанням газу із старих родовищ, нераціональна вироблення значної частини родовищ, оскільки велика частина газу залишається під землею, а недавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не ведуться розробки на них.

Фахівці вважають, що в Прикарпатті можна збільшити видобуток газу, але для цього необхідно оновити запущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння, забезпечити бурові організації обладнання для буріння свердловин глибиною 5-7 тис.. м.

Дніпровсько-Донецьку газоносну область поставлено поряд з покладами нафти в Днепрвско-Донецької впадіне.Основние родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько-Донецька нафтогазова область найбільша в Україну, на її частку припадає 93,8% видобутку газу в країні. Основні родовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенського, Кегичівське, Дружелюбівське і Западнохрестіщенское); Сумській (Рибальський, Качанівське); Полтавській (Солоха-Диканському); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнединское) областях. Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу становлять 785,4 млрд. м3.

Найбільше з перерахованих родовищ-Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів України. Друге місце в Україні за запасами газу займає Западнохрестіщенское газоконденсатне родовище, яке - одне з найпродуктивніших в Україні з 1960 р.

Геологорозвідники і сьогодні виявляють нові родовище газу, в тому числі в Луганській області, яка свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини.

У Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області відкрито і експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3. Найбільші з них: Голіцинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. Тепер на дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень (підземних і в той же час підводних структур).

Специфічною рисою газодобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток орієнтована на вигідні умови експлуатації родовища.

Приблизно 4 / 5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.

Супутні гази, які є на ряді невеликих нафтової родовищ, - дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газобензінних заводах одержують бензин.

Значну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу з твердого палива. У Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікації вугілля.

Основним напрямом ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектора і масштабного переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600-700 кг нафтохімічної сировини, вартість якого в багато разів вище перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги використовується 17 млрд. куб м газу, а на виробництво електроенергії - майже 34 млрд. куб м газу на рік.

Промислові запаси в Україну становлять 1,1 трл. куб. м, відкриті - 500 млрд. куб. м. У Причорномор'ї та Приазов'ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіценское, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілецьке.

«Природного газу в 1997 році добули 18 млрд. куб м, хоча в перспективі його видобуток може зрости до 50 млрд. куб м. Зараз тільки родовища Харківської області дають 50% природного газу Україні. Видобуток газу на знаменитому Шебелинському родовищі постійно знижується через збільшення глибини буріння (5-6 км). »1

Україна щорічно потрібно було більше 85 млрд. куб. м газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані.

Так, з 1 січня 2007 року Україна переживає справжній шок від значного підвищення цін на природний газ для населення (від двох до п'яти разів) і тарифів на централізоване теплопостачання (від 2,5 до чотирьох разів). І держава, і населення виявилися не готові до такого енергетичного і цінового удару. 2008 продовжує сумну традицію шокової цінової газової "терапії", тому що Росія підвищила ціни на газ для України з 130 до 179,5 дол за тисячу кубометрів. Не за горами перехід на ринкові засади формування ціни на газ. Наші сусіди, поляки, словаки та угорці, подолали шлях до світових цін на енергоносії за 10-15 років. Україна змушують пройти цей шлях за два-три роки і, як бачимо, методами болісної шокової терапії, оскільки над факторами економічного характеру тут тяжіють чинники політичні.

Ціна на газ, її зростання, ситуація з монопольним газозабезпеченням є загрозою не тільки енергетичної безпеки України, а й її суверенітету. Для її попередження в Україні є можливість послідовно використовувати положення Європейської енергетичної хартії, співпрацювати в рамках СОТ, підтримувати раціональну геополітику. Тільки б вистачило волі, оскільки поки Україна не матиме трьох рівноцінних джерел газопостачання, доти існуватиме тільки "умовно ринкова" ціна на газ.

Поза всяким сумнівом, ціни на газ, теплову енергію, електроенергію, воду є головною і хворий темою виживання для десятків мільйонів українських сімей, які стали заручниками зазначених обставин та недостатньої політики держави за 16 років його незалежності.

Існує загроза втратити державний суверенітет внаслідок енергетичної залежності від зовнішніх поставок газу, нафти та ядерного палива з одного джерела. Більшість прийнятих рішень щодо диверсифікації джерел енергоносіїв не виконуються. Негативними чинниками є неконкурентоспроможність і низька енергоефективність, украй незадовільні макроекономічні показники енергокористування.

Енергоємність ВВП України у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу. Причина - надмірне споживання в галузях економіки (енергорасточітельние основні фонди металургійної, хімічної та інших галузей промисловості). Рівень енергозабезпечення держави, який визначається показником питомого споживання первинної енергії на одну особу, на жаль, не характеризує енергоекономного. В Україні марнотратно споживаються дефіцитні енергетичні ресурси. Енергетичне марнотратство вже вкоренилося в свідомості українців - для виправлення становища потрібні надзвичайні зусилля. Тенденції динаміки цих красномовних цифр мають постійно перебувати під відповідною увагою і опікою суспільства і бути керованими.

3.3 Нафтова промисловість

Нафта - основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше та найзручніший паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, транспорті, в побуті. Основна частина продукції використовується для виробництва енергії, тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Частина нафти й нафтопродуктів йде на нафтохімічну переробку.

Нафта має значні природні переваги порівняно з твердим паливом: більша ефективність на одиницю об'єму й ваги, висока теплотворна здатність, відносна дешевизна перевезень наливними суднами великої вантажопідйомності, значно менші витрати із завантаження та розвантаження, швидкості згоряння (що полегшує механізацію та автоматизацію видобутку і транспортуванні ), - все це сприяє затвердження нафти як основного енергоносія як сировини для хімічної промисловості.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості її видобутку можуть бути більше. У зв'язку зі значним виснаженням нафтових родовищ старопромислових західних районів поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного та Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де в останні роки видобувають промислову нафту.

Україна не багата нафтою. Виділяються три райони: Прикарпатський, Дніпровсько - Донецький і Причорноморський.

3.4 Електроенергетика

Електоенергетіка є складовою частиною енергетичного комплексу України. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання. Електроенергетика має велике значення для спеціалізації районів. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає їх виробничу спеціалізацію, є основою формування територіально-виробничих комплексів. Електроенергетика - капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу будь-якої країни, його базова галузь.

У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих районних електростанцій, які використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси; комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст та індустріальних центрів.

Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Поки що місце будівництва ДРЕС вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені створять високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані...

Висновок

ПЕК є одним з найважливіших елементів національної економіки. Але, на жаль, для його успішного функціонування в країні немає явних передумов: ресурсна виснаженість, технічна відсталість, маленькі заробітні плати, найнижча інвестиційна привабливість, зовнішній борг за газ і т. д.

Проблеми минулого в сумі з новими проблемами, пов'язані з катастрофічною політичної та економічної ситуаціями в країні жахливо згубно впливають на ПЕК, а втім, і на інші елементи народного господарства.

Список використаної літератури

1. . Бурлак Г. Нафтопереробна промисловість України: стан і перспективи / / Економіка України. 2006. № 7. с. 19-24.

2. Долінській А.А "Енергозбереження та екологічні проблеми енергетики" / / Вісник НАН Україні. 2006. № 10. с. 24.

3. Оганян Г. Енергоносії - головний біль Україна / / Економіка України.-2005. № 11. с. 56-59.

4. Сургай М. Вугілля, І Тільки Вугілля врятує Україну / / Економіст. 2007. № 5. с. 40-42.

5. Притика О. Вугільна промисловість-чорна діра державного бюджету чи основа енергетичної безпеки України? / / Дзеркало неделі. 2008. № 14. с. 8.

Размещено на Allbest.ru