Особливості регіонального розвитку ділового туризму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету

Особливості регіонального розвитку ділового туризму в Україні

Заря Ігор Вікторович, кандидат економічних наук, доцент

Борисюк Оксана Анатоліївна, старший викладач

Анотація

Україна володіє різноманітними туристськими ресурсами, розміщеними по всій її величезній території. Але, на жаль, потенціал ділового туризму регіонів України поки недостатньо відомий українським і зарубіжним діловим колам. В статті розглядаються регіональні особливості та можливості ділового туризму в Україні. Особливе значення приділяється оцінці потенціалу регіонів України як популярних дестинацій ділового туризму.

Ключові слова: діловий туризм, дестинації, регіональнй потенціал , економічний регіон, туристичний регіон

Вступ

Постановка проблеми. Поняття «діловий туризм» відносно нове, навіть за міжнародними стандартами. Ця галузь туризму зародилася на Заході наприкінці 70-х років минулого століття. Політичний та соціально-економічний розвиток вимагав проведення численних зустрічей, конференцій, переговорів, виставок та інших корпоративних заходів. Відтак виникла індустрія їхньої організації - діловий туризм: розміщення в готелях, транспортне забезпечення, професійний переклад та багато інших супутніх послуг. Враховуючи те, що обслуговування зустрічей та конференцій проводилося на найвищому державному та бізнесовому рівні, діловий туризм набув великої популярності та почав приносити значні прибутки. За даними компанії «Мономакс», середня конференція міжнародної асоціації (приблизно 700 учасників) приносить прибуток 1 млн. $ US. Як правило, турист, що здійснює ділову поїздку - бізнесмен витрачає на день у 3 рази більше ніж звичайний турист. Так у звіті Міжнародної асоціації конгресів та конференцій (ICCA) за 2008 рік зафіксовано середні щоденні витрати одного делегата на міжнародній зустрічі у розмірі 547 $ US (для порівняння, достатньо забезпечений турист витрачає в середньому $100-200 за добу), що є найвищими за останні 10 років, а прибуток від проведення усіх міжнародних ділових зустрічей в світі за 2008 рік склав 12 млрд. $ US [1].

За даними Держслужби туризму й курортів України, у 2007 році загальний ринок ділового туризму становив приблизно $40 млн. Офіційна цифра мізерно мала -- приблизно 4% від усього ринку турбізнесу. Але оскільки громадяни Євросоюзу в'їжджають до України без візи й у графі «мета візиту» на картці тимчасової реєстрації пишуть стереотипну фразу «приватна поїздка», то можна припускати, що частина з них насправді є споживачами послуг саме бізнес-туризму. Отже, частка ділового туризму в структурі ринку туристичних послуг є реально принаймні в декілька разів вищою. Наприклад в Криму, за даними Міністерства культури й туризму, 80% готелів у міжсезоння отримують прибуток майже винятково від конференцій, симпозіумів й інших виїзних бізнес-заходів. Але темпи росту прибутків від ділового туризму поки що не ті, які мають бути освоєні в Україні найближчим часом, особливо за умов підготовки та проведення Євро-2012.

У зв'язку з цим підвищується роль регіонального потенціалу ділового туризму, актуальним є можливість залучення для цих цілей різноманітних ресурсів різних галузей економіки, визначення тих засад на основі яких діловий туризм в Україні зможе стати не тільки дохідною справою національного масштабу, а й пріоритетним напрямом конкуренто-спроможного позиціонування України в світовому туристичному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність і етапи зародження ділового туризму в світі та перспективність його розвитку на сучасному етапі розглядають у своїх працях такі науковці Агафонова Л., Агафонова О., Бейдик О., Гергуль А., Мунін Г., Попович С., Роглєв Х., Сокол Т., Уокер Д. та інші[2-5,8]. До ділового туризму UN WTO відносить подорожі для участі у з'їздах, зборах будь-якої організації, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах та нарадах, ярмарках, виставках та міжнародних салонах та інші ділові подорожі (установлення та налагодження обладнання, укладання контрактів). До числа ділових туристів UN WTO також включає водіїв вантажівок, комерційних агентів, стюардес та туристичних гідів, що постійно у роз'їздах та виконують свої професійні обов'язки за межами звичайного середовища [6]. Як визначає Александрова А.Ю., діловий туризм - це подорожі з діловою метою без отримання доходів в місці відрядження. На відміну від подорожей на відпочинок, рішення про відрядження, доходах та розмірах його фінансування приймають не самі туристи, а керівники організації [7]. За думкою Роглєва Х.Й. та Муніна Г.Б. «діловий туризм» - це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах [8]. Але питання розвитку ділового туризму на регіональному рівні залишається об'єктом подальших досліджень.

Формулювання цілей статті. Метою цієї статті є аналіз регіональних особливостей та потенціалу розвитку регіонів України з позиції поширення ділового туризму в умовах необхідності пошуку нових напрямів розвитку туристичної діяльності з входженням України в діловий європейський економічний простір.

Виклад основного матеріалу

Соціально-економічний регіон являє собою складне об'єднання численних ланок виробничих і невиробничих систем і соціальної інфраструктури, об'єднаних єдиною територією, господарською організацією і відповідними управлінськими структурами.

Основними рисами економічного регіону є:

соціально-економічна цілісність - соціально-економічний розвиток території будується на основі виконання чітко окресленої для даного регіону виробничої функції в загальнотериторіальному поділі праці;

наявність певного, характерного лише для даного регіону соціально-економічного потенціалу, розкриття і використання якого є потребою і перспективою розвитку соціально-економічного регіону;

історико-географічна складова - як необхідна умова визначення історичних та територіальних особливостей становлення та розвитку регіону для науково-пізнавальних цілей;

природно-рекреаційна складова - визначає перелік факторів щодо розвитку рекреаційних комплексів для надання різноманітних оздоровчих та інших послуг враховуючи різноманітні потреби споживачів;

інформаційний чинник - відіграє важливу роль у позиціонуванні регіону в системі національного соціально-економічного розвитку і визначає місце регіону в інформаційному постіндустріальному суспільстві.

Основою формування соціально-економічних регіонів є потреба взаємодії галузевого і територіального поділу праці в рамках єдиного комплексу завдань.

Туристичний регіон, в свою чергу, як складова соціально-економічної системи і як конкурентна одиниця включає:

суспільно-економічні фактори;

туристську політику;

ринкові умови;

відносини з навколишнім світом;

ресурсний потенціал;

екологічну систему;

інтереси населення.

Основною метою функціонування туристичного регіону є забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів туристичної галузі на тривалий період.

Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Маючи вигідне геополітичне розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Держава володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними пам'ятками, широкою індустрією подорожей та туризму.

Перспективи реалізації даного потенціалу на теренах України зберігають свою актуальність навіть при тому, що за даними Державної статистики туристичний потік в Україну цього року в порівнянні з 2008 роком скоротився на 18% , а для ділового туризму - на 29% (таблиця 1, рис. 1).

Таблиця 1 В'їзд іноземних громадян в Україну (2006- 2009 рр.)

* Без обслуговуючого персоналу транспортних засобів та транзиту.

Рис. 1. В'їзд іноземних громадян в Україну з діловою метою (2006- 2009 рр.)

Загальна тенденція скорочення кількості в'їздних туристів, у тому числі і з діловою метою, зберігається в і основних регіонах України, з кількістю туристів понад 100 тис. чол., представлена в таблиці 2 та на рис.2.

Таблиця 2 Туристичний рейтинг основних регіонів України за 2005-2008 рр.

Рис. 2. Туристичний рейтинг основних регіонів України за 2005-2008 рр.

У 2009 році дана тенденція посилилась і склала від 15,5% в Харківській області до 35,6% - в Дніпропетровській. Це свідчить про необхідність пошуку шляхів залучення туристів на нових туристичних напрямках для подальшої розбудови індустрії туризму в регіонах. Одним з напрямів концентрації зусиль в туристичній галузі є розвиток ділового туризму в Україні.

До початку 90-х років подорожі з такою метою в Україні та РСРС мали назву «відрядження». В англійській мові, що є міжнародною мовою бізнесу та туризму, термін Tourism не застосовується для визначення ділового туризму так як туризм у свідомості притолежен роботі, для цього є спеціальний термін - Business Travel, що відтіняє цю протилежність. Зараз в Україні з терміном «Business Travel» чи діловий туризм часто використовують абревіатуру «MICE» та поняття індустрія зустрічей. Англійський-термін абревіатура MICE, відображає структуру цього виду туризму: Meetings -- М (зустрічі), Incentives -- І (інсентів-заходи), Conventions -- С (конференції), Exhibitions -- Е (виставки) обовязково у множині.

1. Поїздки на конгреси, конференції, саміти, симпозіуми виділяються особливим складом учасників:

-- корпоративні учасники - великі, середні або дрібні компанії, чиї основні мотиви зустрічей мають комерційний характер. Це можуть бути зустрічі з питань маркетингу і продажів, тренінги менеджерів і таке інше. Корпоративний сегмент - найбільш ємкий (за кількістю заходів) сектор ділових поїздок на конгреси, конференції, саміти, з'їзди, симпозіуми (73-75 %). Але число учасників на корпоративних заходах невелике, коливається в середньому від 20 до 250 чоловік.

-- асоціації та їх члени. Асоціації проводять заходи для вирішення «цехових» проблем, часто торговельно-економічного або наукового (та іншого творчого) характеру. На некорпоративний сектор ділових поїздок на конгреси конференції, саміти, з'їзди, симпозіуми припадає близько 14-15 % усіх заходів. Ці зустрічі об'єднують широке коло учасників -- в середньому 200-250 делегатів, а трапляється збирається аудиторія в 2 тис. і більше делегатів.

2. Поїздки на виставки і торгові ярмарки. Ці заходи проводяться для презентації продуктів і послуг з метою інформування гостей і стимулювання продажів. Виставки і торгові ярмарки проходять на площах експозиційних центрів, в їх організації бере участь велика кількість професіоналів.

Існує багато класифікацій виставок і ярмарків за складом учасників (міжнародні, національні, міжрегіональні і місцеві), предметом експозиції (універсальні, тематичні, галузеві і міжгалузеві), частотою проведення (періодичні, сезонні, одноразові), способу проведення (постійні, пересувні), цілям (для здійснення оптових і роздрібних продажів, для надання інформації про досягнення, комунікаційні) тощо.

Учасників виставок і торгових ярмарків можна розділити на дві основні категорії:

- експоненти, що рекламують і продають свою продукцію;

- відвідувачі, які приїжджають з метою ознайомлення з останніми досягненнями в різних областях економіки, науки, мистецтва, для укладання операцій і підписання договорів.

Учасники конференцій і ярмарків є активними споживачами широкого набору послуг як безпосередньо пов'язаних із заходом, так і такими, що виходять за його рамки. Тому доходи від проведення виставок складаються не тільки з надходжень від продажу експозиційної площі, але й від надання сервісних послуг учасникам та відвідувачам (туристичні послуги, вхідні квитки, клубні заходи і презентації, громадське харчування і таке інше). Додаткові послуги забезпечують понад половину усієї суми надходжень від даного виду ділового туризму. Економіка деяких великих міст значною мірою орієнтована на виставкову діяльність, наприклад, одним з найвідоміших виставкових центрів Європи є Франкфурт-на-Майні (Німеччина).

3. Інсентив-заходи. Поява інсентив-туризму відноситься до 1960-х рр., а його розквіт припав на 1970-1980-і рр. Компанії (корпоратори) беруть участь в інсентив-заходах з двох причин. По-перше, для підтримки зовнішнього іміджу фірми. По-друге, для зміцнення внутрішньо-корпоративного клімату шляхом заохочення співробітників. Адже практика свідчить про те, що інсентив-тури є кращим стимулом до трудової діяльності в порівнянні з будь-яким споживчим товаром. Інсентив-заходи проводяться у різних формах: організація нарад і конференцій «без краваток», презентацій і просування продукції, поїздок на відпочинок, заохочення, навчання співробітників, тренінгів, виявлення творчих осіб. У них беруть участь співробітники, дилери і партнери компанії.

Середня тривалість інсентив-тура складає 6-7 днів. У складі інсентив-груп домінують керівний персонал (31 %) і менеджери з продажів (26 %), на партнерів припадає близько 29%, а на дистриб'юторів -- 14%.

Узагальнюючи вищенаведене, слід зазначити, що в сучасній структурі міжнародного ділового туризму за даними «Horwath Axe Consultants» превалюють класичні ділові поїздки (70 % всіх ділових поїздок). Частка поїздок на конгреси і конференції складає більше 15 %, на виставки і ярмарки -- понад 11 %. Приблизно 3-4 % поїздок припадає на інсентив-тури [5].

Фахівці зазвичай розглядають понятгя «Business Travel» як бізнес-систему, що складається з чотирьох підсистем: «компанії-замовники (вони направляють своїх співробітників у ділові поїздки)», «компанії-постачальники окремого виду послуг» (авіакомпанії, готелі, бюро з оренди автомобілів, страхові компанії і ін.), «компанії-постачальники повного комплексу послуг (туроператори) у сфері ділових поїздок» і «організації і фірми індустрії MICE».

У туристичній індустрії багато підприємств і організацій, які так чи інакше повинні вписуватися в єдину регіональну систему управління, метою якої є забезпечення тривалої конкурентоспроможності на ринку туристичних послуг. За допомогою системи управлінських засобів та аналізу структури визначається специфіка функціонування регіону в сегменті ділового туризму і на основі проведеного аналізу розробляється стратегія розвитку ділового туризму регіону з тим, щоб оптимізувати використання наявної інфраструктури ділового туризму та максимізувати отримання необхідного прибутку.

Аналіз структури ділового туризму підтверджує незначний вплив світової економічної кризи на окремі його сегменти. В першу чергу це стосується організації та проведенні виставок і семінарів. Участь у виставках - це ефективний засіб пошуку покупців товарів та послуг, бізнес-партнерів, проведення ефективної реклами компанії. Подібне сполучення «три в одному» робить участь у виставках ефективним антикризовим засобом. В умовах глобальної фінансово-економічної кризи суб'єкти господарювання змушені використовувати різноманітні запропоновані можливості. Таким чином, можна спрогнозувати пожвавлення ділової активності на ринку ділового туризму та індустрії MICE.

В інфраструктурі ділового туризму одне з центральних місць займають готелі і бізнес-центри. Це при тому, що ділові мандрівники потребують інших умов проживання і послуг, які не потрібні «звичайним туристам».

Сучасним готельним підприємствам в Україні для обслуговування ділових туристів властива типова структура послуг, низький асортимент та недостатня спеціалізація. Сьогодні лише 18% готелів України відповідають сучасним вимогам міжнародних стандартів якості за рівнем комфорту бізнес-класу. Як правило, такі готелі розташовані в Києві, Донецьку, Одесі, Львові, Харкові і Дніпропетровську, тобто в найбільших регіональних центрах.

На державному рівні поняття ділового туризму в Україні не відділене від туризму загалом. Відтак не існує цільової програми розвитку цього сегменту туристичної індустрії. Тим часом його частка складає близько 15 % від усього українського туризму, і надалі зростатиме, тож діловий туризм заслуговує на спеціальну увагу держави і окремий рядок у бюджетному фінансуванні національної туристичної галузі [5].

Виходячи з тенденцій міжнародного ділового туризму і враховуючи актуальність і перспективність даної галузі для України була створена Міжнародна асоціація ділового туризму, яка покликана об'єднати фірми і організації, що працюють у сегменті ділового туризму, і компанії-споживачі.

Міжнародна асоціація ділового туризму є незалежною громадською організацією міжнародного масштабу, діяльність якої направлена на всебічне сприяння переходу українського ділового співтовариства до міжнародних стандартів і етичних норм ведення бізнесу, інтеграції України в світовий економічний простір, налагодження конструктивного діалогу між владою і бізнесом, формування позитивного відношення до вітчизняного бізнесу в суспільстві і за кордоном. діловий туризм економічний україна

Асоціація надає особливе сприяння діловій громадськості регіонів України і світу в розумінні специфіки ділового туризму, а також їх участі в міжнародних галузевих виставках і ярмарках, спеціалізованих повчальних заходах, ознайомлювальних турах, важливості і необхідності професійної і цілеспрямованої підготовки до галузевих зустрічей.

Потенціал ділового туризму вперше був представлений на великій міжнародній регіональній туристичній виставці в Україні. Сьогодні цільова тематична спеціалізована виставка, ярмарок, конференція, зокрема у сфері туризму, є найпоширенішим типом експозиції. Виставки індустрії ділового туризму перетворилися на визнані і впливові ділові форуми, в багатокомпонентні заходи, які разом з демонстрацією конкретних послуг, проектів і т.п. супроводжуються насиченою діловою програмою (конференціями, семінарами, круглими столами, презентаціями і ін.). Такі виставки активно підтримуються адміністраціями на державному, регіональному і муніципальному рівнях, авторитетними галузевими об'єднаннями і корпоративними структурами, просуваються службами PR, їх зміст широко відбивається в спеціальних буклетах, збірках, каталогах, відеороликах, вони освітлюються в галузевих і суспільно-політичних ЗМІ.

Висновки

З урахуванням актуальності й перспектив ділового туризму в Україні необхідно сприяти розвитку інфраструктури цієї галузі, створити інформаційну базу даних щодо пропозицій та споживачів послуг шляхом просування і розвитку світової концепції ділового туризму, освітньої діяльності в туризмі.

Українська туристична індустрія стоїть на шляху створення альтернативних регіональних ділових центрів для проведення гідних цільових виставкових заходів щодо ділового туризму. Цьому сприятиме спеціалізація і добросовісна конкуренція між містами і регіонами - підстава масштабних перетворень регіонального ділового туризму. Виставки ділового туризму вносять додатковий стимул в розвиток і вдосконалення туристичного потенціалу регіонів країни, широку презентацію вітчизняного і зарубіжного досвіду та практичних досягнень у сфері бізнесу і індустрії ділового туризму, формування відношення до менеджменту зустрічей як до професійної діяльності.

Джерела та література

1. http://www.iccaworld.com/dcps/doc.cfm?docid=876

2. Пандяк І. Сучасний стан та проблеми розвитку бізнес-готелів в Україні // Вісник Львів. ун-ту. Серія міжнародні відносини. - 2008. - Вип. 24. - C. 224-229.

3. Гергуль А.І. Ринок ділового туризму і засоби розміщення // Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 6: Федерація профспілок України; Інститут туризму / О.О. Бейдик (ред.кол.). - К., 2005. - 473 с.

4. Попович С. І. З історії ділового туризму в Києві в кінці XIX - на початку XX ст. // Внутрішній туризм в Україні. Окремі аспекти: Збірка статей. - К., 2002. - С. 130-140.

5.Джон Р.Уокер. Введение в гостеприимство: учебник / Пер. с англ. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 274 с.

6. World Tourism Organization International Recommendations for Tourism Statistics 2008 Madrid and New York, 2008. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unwto.org/facts/eng/methodological.htm#3.

7. Александрова А. Ю. Экономика и территориальная организация международного туризма. - М., 1996. - 427 с.

8. Роглєв Х.Й., Мунін Г.Б. Стан та перспективи розвитку ділового туризму в Україні // Туризм:теорія і практика - 2005. -№1. - С.34-42.

9. http://www.travel.com.ru/adt/adt.htm

10. Бейдик О.О. Словник-довідник туристичних термінів. - К.: Палітра. - 1998 - 627 с.

Аннотация

Заря И. В., Борисюк О. А. Особенности регионального развития делового туризма в Украине / Институт международных отношений Национального авиационного университета.

Украина владеет различными туристическими ресурсами, которые размещены на всей ее территории. Но, к сожалению, потенциал делового туризма регионов Украины пока является недостаточно известным украинским и зарубежным деловым кругам. В статье рассматриваются региональные особенности делового туризма в Украине. Особенное значение уделяется оценке потенциала регионов Украины как популярных дестинаций делового туризма.

Ключевые слова: деловой туризм, дестинации, региональный потенциал, економический регион, туристический регион

Abstract

Zarya I. V., Borisyuk O. A Features of Regional Development Business Tourism in Ukraine / Institute of International Relations National Aviation University.

Ukraine owns various tourist resources, placed on all to its enormous territory. But, unfortunately, potential of business tourism of regions of Ukraine while not enough knows Ukrainian and foreign business communities. In the article regional features and possibilities of business tourism are examined in Ukraine. The special value is spared the estimation of potential of ukrainean regions as popular destinatsiy of business tourism.

Key words: business tourism destination, regional capacities, supporting basis regіon, tourist region

Размещено на Allbest.ru