Сучасні підходи до моделювання маршрутів авіаційних перевізників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні підходи до моделювання маршрутів авіаційних перевізників

Формування загальносвітового економічного простору дає можливість повітряному транспорту займати ключову позицію у розвитку сучасної економіки. Динамічний розвиток авіакомпанії значно залежний від багатьох зовнішніх факторів, таких як стан економічної кон'юнктури, динаміки основних макроекономічних показників, зміни у сфері регулювання повітряного транспорту, політики лібералізації, зміни у структурі галузі, укладання союзів між авіакомпаніями, жорсткої конкуренції між перевізниками, особливо на міжнародному рівні, проблем оновлення парку повітряних суден. З метою завоювання нових позицій на ринку авіаційних послуг багато авіакомпаній розпочали освоювати нові магістральні та внутрішні маршрути, впроваджувати технологію моделювання діючих маршрутів на основі аналізу попиту на них та обсягу пасажирообороту, тим самим посилюючи й так украй гостру конкуренцію.

Активний розвиток та зростання попиту на перевезення є основними завданнями для перевізника[1]. Проте, певна часка маршрутів для українських авіакомпаній є збитковими, що чітко спостерігається на етапі освоєння нового сегменту ринку. З метою забезпечення прибутковості таких рейсів пропонується ряд основних заходів:

· продовження маршруту на незначну відстань до пункту, що має важливе туристичне чи геополітичне значення;

· «розрив» маршруту для комерційної вигоди на основі детального аналізу попиту на даний пункт;

· застосування спільних дій з авіакомпанією-партнером для комерційного завантаження;

· підписання угоди з партнером про спільну експлуатацію з визначенням блоку місць до кінцевого пункту маршруту;

· підписання угоди щодо блоку місць для організації туристичних поїздок;

У зв'язку із цим актуальним є проведення дослідження у галузі авіаційних перевезень та їх моделювання, розробка теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності їх діяльності в умовах мінливого ринкового середовища.

Наукові дослідження та теоретичні розробки у сфері моделювання авіаційних перевезень були розглянуті в роботах таких науковців, як Н.Є. Полянська, Д.О. Бугайко, К.О. Похиленко, І.О. Козлюк, А.Євтушенко, М.Сікеріна.

Дослідження процесів моделювання авіаційних маршрутів та розвитку механізму їх встановлення, що створюється в сучасних умовах, відкриває нові наукові напрямки у теорії та практиці перевезень на авіаційному транспорті. Отже, розвиток такого механізму дає поштовх перетворенню авіаційної галузі на ринково орієнтовану, здатну ефективно функціонувати та мати змогу інтегрувати в загальноєвропейську транспортну систему.

Складність об'єкту дослідження та нестабільність економічних показників, що призводить до зниження пасажирообороту, а внаслідок цього до збитковості рейсів є основною причиною дослідження та запровадження нових стратегічних заходів для забезпечення беззбитковості маршрутів авіакомпаній.

Метою статті є аналіз проблемних питань стратегічного розвитку пасажирських перевезень, розробка методики побудови перспективних заходів при побудові маршрутної сітки авіакомпанії.

Авіація є втіленим продуктом науково-технічного прогресу, поступу науки, що дозволив людині опанувати та використовувати повітряний простір. Ефективна господарська діяльність підприємств авіаційної галузі, що можлива лише за умови високого рівня їх економічної безпеки, виступає, в сучасних умовах, ключовим критерієм розвитку держави, визначає її місце у світовому співтоваристві [1-2].

Попри те, що історія авіації в Україні нараховує не одне десятиліття, сучасний стан цієї пріоритетної, в умовах інноваційного розвитку світової економіки та зростання міжнародної конкуренції, галузі не можна вважати прийнятним[3].

Рівень добробуту населення у найбільшій мірі визначає інтенсивність використання авіаційного транспорту, а відтак і впливає на ефективність господарської діяльності авіаційних компаній. Висловлене знаходить підтвердження в наслідках останньої фінансової кризи, коли в Україні зменшився рівень ВВП у розрахунку на одну особу і, одночасно, ситуація у авіаційній галузі значно погіршилась. Водночас, виявлені тенденції є підґрунтям для визначення подальших тенденцій розвитку вітчизняної авіації[4].

Одним з найбільш ефективних важелів економічного регулювання повітряного транспорту є комерційна співпраця між авіакомпаніями з метою забезпечення беззбитковості авіарейсів, забезпечення комфортних маршрутів для пасажирів шляхом їх моделювання. Відбувається це по різних причинах, проте найчастіше з метою беззбитковості рейсу, розширення продаж своїх перевезень та адаптації до умов жорсткої конкуренції.

При цьому на початковому етапі відбувається освоєння та завоювання ринкової ніші. Після цього зазвичай спостерігається значне зменшення їх частки при збільшенні величини витрат. Ситуація, при якій постійні витрати не супроводжуються зростанням продаж, свідчать про насиченість ринку та заповнення ринкової ніші[5].

Моделювання маршрутів та об'єднання крупних авіакомпаній значно утверджує позицію авіакомпанії на ринку повітряних перевезень. При впровадженні таких заходів слід відмітити ряд позитивних складових даного процесу:

· розрахунок та задіяння необхідної кількості працівників та різноробочих;

· скорочення системи управління;

· оптимізація маршрутів та рейсів для оптимальної вигоди пасажирів та авіакомпанії;

· зниження витрат за рахунок контролю за конкуренцією через застосування єдиних авіа тарифів по даних авіалініях;

· спільна (між авіакомпаніями-перевізниками) продаж, реклама, що сприяють розширенню мережі агентств з продажу без збільшення витрат;

· покращення фінансового становища перевізників;

· спільне (між авіакомпаніями-перевізниками) здійснення акційних програм для постійних клієнтів;

· здійснення спільного обслуговування та закупок, маркетингу;

При відкритті нових напрямків авіакомпанії здійснюють ряд важливих заходів щодо збору необхідної інформації, її аналізу та прогнозуванню власного об'єму перевезень з урахуванням роботи конкурентів та ряду інших факторів, що впливають на діяльність авіакомпанії.

Перспективний об'єм перевезень по кожній авіалінії визначають на основі аналізу з урахуванням темпів росту/падіння ринку. При цьому керуються різноманітними методами прогнозування клієнтури. Після складання плану авіаційних перевезень формують план руху повітряного судна.

Для побудови плану руху повітряного судна необхідно по даних плану авіаційних перевезень визначити кількість рейсів по кожному типу ПС у відповідності з раціональною розстановкою ПС, на основі чинника економічно комфортної відстані польоту. На кількість рейсів прямий вплив здійснюють такі показники як:

· прогнозований пасажиропотік пасажирів;

· середня місткість певного типу повітряного судна;

· плановий коефіцієнт занятості пасажирських рейсів[3].

Зміна маршрутів або їх моделювання безпосередньо впливають на параметри економічної та виробничої діяльності авіакомпаній. Даний процес нерозривно пов'язаний із корегуванням тарифної політики авіаперевізника та формуванням певних чинників, що пливають на обсяг авіаційних перевезень.

 Фактори, що впливають на обсяг авіаційних перевезень

Розширення та подальше укрупнення кожного з рівнів та існуюча між ними конкуренція викликала ряд важливих питань, котрі можуть мати негативні наслідки для розвитку добросовісної конкуренції, можливостей для нових перевізників та задоволення потреб пасажирів[6].

Практика створення альянсів авіакомпаній вже отримала широке розповсюдження, проте, партнерські взаємовідносини в цих альянсах доволі складні і заплутані. Альянси, особливо масштабні, продовжують залишатися в центрі уваги регламентуючих органів влади. Адже вони мають безпосередній вплив на доступність ринку та конкуренцію[7].

Аналіз сучасного ринку авіаційних перевезень дає змогу оцінити та виділити наступні фактори впливу на тенденції у розвитку сфери комерційної діяльності:

· погіршення діяльності традиційних авіакомпаній у зв'язку з активним просуванням на ринку низькобюджетних перевізників;

· зменшення пасажирообороту;

· укрупнення сегментів ринку повітряних перевезень завдяки вступу авіакомпаній в альянси чи створення інших об'єднань, що в кінцевому результаті призводить до консолідації фінансових ресурсів авіакомпаній.

Економічна стабільність авіакомпанії це діяльність направлена на оптимізацію параметрів діяльності та її інтенсивність. Забезпечення стабільних параметрів діяльності і достатніх показників платоспроможності можна досягнути за умови приросту вхідних грошових потоків і оптимізації вихідних[6]. Приріст грошових потоків вказує не просто на еквівалентне зростання доходів і витрат, а на реальне збільшення прибутку авіакомпанії.

Висока вартість авіаційної техніки, швидке моральне старіння і вичерпування ресурсу експлуатації, необхідність у розвиненій наземній інфраструктурі не дає змогу замкнути дослідження важливих чинників забезпечення стабільності та стійкості експлуатанта лише на самій авіакомпанії, а піднімає цю проблему на галузевий рівень. Саме ця особливість сприяла формуванню такої сособливої риси авіаційних підприємств як об'єднання авіакомпаній. Об'єднуючи зусилля і ресурси, суб'єкти авіатранспортної діяльності мають змогу швидше досягнути поставлених завдань. Розуміючи, що авіаційний комплекс є стратегічним для кожної розвиненої країни світу, то державна підтримка як на законодавчому так і виконавчому рівні - життєво необхідна[6].

Специфіка діяльності авіакомпаній полягає у значній капіталоємності процесу організації повітряного перевезення. Необхідно зазначити, що авіатранспортна діяльність ускладнена жорсткою конкуренцією як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.

Отже дані умови діяльності ставлять особливі вимоги до процесу управління авіакомпанією і потребують ряду заходів, які не лише дозволять забезпечити ефективну організацію рейсів, а й закріплення компанії на ринку повітряних перевезень в умовах кризи. Даний аспект діяльності визначає таку особливу рису авіатранспортних підприємств як конгломеративність, тобто постійне прагнення до об'єднання з іншими компаніями При цьому відбувається вирішення завдань зменшення витрат за рахунок зниження виробничих видатків, що досягається шляхом об'єднання виробничої програми та структури управління, оптимізація маршрутів та їх моделювання, корегування роботою ПС з метою збільшення комерційного завантаження та отримання прибутку.

Література

авіакомпанія перевізник ринок стратегічний

1. Ареф'єва О.В. Розвиток підприємств авіаційної галузі в контексті економіки знань: моногр. / О.В. Ареф'єва, А.М. Штангрет. - Львів: Укр. акад. друкарства, 2011. - 243 с.

2. Ареф'єва О.В. Сучасний стан та ключові загрози для розвитку підприємств авіаційної галузі в Україні [Електронний ресурс] / О.В. Ареф'єва, А.М. Штангрет // Проблеми системного підходу в економіці. - 2011. - №1. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2011_1/index.html

3. Полянська Н.Є Организация коммерческой работы на воздушном транспорте: Моногр. - 2-е изд., перераб и доп. - К.: НАУ.2006.-396 с.

4. Кулаев Ю.Ф. Економика гражданской авиации Украины: Моногр. - К.:Феникс.2004.-667 с.

5. Марінцева К. Класифікація методів державного регулювання міжнародних авіаційних перевезень // Збірник наукових праць ДЕТУТ. Серія «Економіка і управління». - 2011. - Вип.17.С. 230-236.

6. Олексійчук О.П. Організаційно-економічні та управлінські інструменти забезпечення стійкого розвитку авіакомпанії // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті - 2011. - №37.С. 124-136.

7. Грінін В.Г. Використання досвіду транснаціональних альянсів і союзів еврорегіонів // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля - 2011. - №2 [156] частина 1.С. 53-58.

Размещено на Allbest.ru