Теоретичні аспекти прогнозування розвитку підприємства

Ознаками проведеного прогнозування є особливості, за якими можна визначити подальший економічний розвиток підприємства в умовах ринку.

На відміну від планування прогнозування переважно спрямоване в майбутнє і, будучи складником планування, суттєво відрізняється від останнього.

За періодом прогнозування, тобто часом, на який розрахований прогноз, виокремлюють:

— поточні прогнози -- до одного місяця (до року);

— середньострокові -- до п'яти років;

— довгострокові -- до 15 років і більше.

Принципи прогнозування розвитку представлено на рис. 1 [5; 6].

Прогнозування дає змогу менеджерам підприємств не тільки передбачати далеку та близьку перспективи свого розвитку, а й запропонувати альтернативні шляхи та строки виконання своїх комплексних програм. Комплексна програма -- це система взаємозв'язаних між собою за змістом, строком, ресурсами та місцем проведення заходів, дій, які скеровані на досягнення єдиної мети, вирішення загальної проблеми [6].

Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку підприємства та економічних ресурсів, що забезпечують його динаміку, для виявлення найбільш імовірних й економічно ефективних варіантів довго-, середньострокових і поточних планів, обґрунтування основних напрямів економічної і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і здійснюваних заходів.

У процесі прогнозування поетапно вирішуються такі питання [7]:

1) постановка цілей (цілевстановлення) -- передбачає встановлення очікуваного (ідеального) результату діяльності;

2) планування -- здійснюється проекція в майбутнє результатів діяльності для досягнення поставлених цілей за умов використання наявних засобів та перетворення інформації про майбутнє на рішення для цілеспрямованої діяльності;

3) проектування -- створення конкретних образів майбутнього, конкретних деталей розроблених програм.

Таким чином, прогнозування дає змогу не тільки передбачити напрями розвитку, а й краще зрозуміти, які цілі необхідно встановити і яких наслідків можна очікувати від різних дій, воно допомагає обрати способи оптимального розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Залежно від прогнозованих параметрів і цільової спрямованості прогнозування, вибирають наявні методи і математичний апарат. Безліч методів вирішення задач прогнозування має одну загальну ідею: виявлення екстраполяційних зв'язків між минулим і майбутнім, між інформацією про сучасний процес і характером його протікання надалі. Характер екстраполяційних зв'язків визначатиме апарат рішення задачі прогнозування. Від точності описання досліджуваних зв'язків залежить точність прогнозування. Оскільки ці зв'язки можуть бути детермінованими, то частина задачі вирішується ефективніше при комбінуванні різних методів (прийомів, способів) і математичного апарата різних напрямів короткострокового прогнозування [8].

Для прогнозування розвитку підприємства застосовують різні методи [9].

Кількісні методи (прийоми) базуються на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни певних параметрів та маючи статистично достовірні залежності, що характеризують основну діяльність об'єкта управління (аналіз тимчасових рядів, каузальне (причинно- наслідкове) моделювання). Якісні методи засновані на експертних оцінках фахівців (методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах)). Складні об'єкти прогнозують із використанням різних кількісних і якісних методів.

Сучасна економічна наука застосовує майже 150 методів прогнозування, серед яких можна виділити значно меншу кількість базових методів, від яких решта відрізняється лише окремими прийомами і послідовністю їх застосування (рис. 2).

Результатом прогнозування є прогноз, що дає аргументовані уявлення про майбутній стан об'єкта управління. Залежно від способу опису тенденцій зміни об'єкту, процесу або формування параметрів, що характеризують об'єкт, процес, виділяють різні підходи у прогнозуванні (рис. 3).

Існує декілька основних методологічних підходів до прогнозування. Перший -- генетичний (його ще називають дескриптивним). Його сутність полягає у тому, що оцінювання проводиться на основі встановлених дослідженнями причинно- наслідкових взаємозв'язків між явищами.

Генетичний підхід припускає, що можуть бути сформульовані будь-які правдоподібні, науково обґрунтовані кількісні та якісні, загальнонаукові та часткові гіпотези відносно факторів та умов майбутнього розвитку, включаючи гіпотези визначення економічної політики й інших форм активного свідомого впливу на виробничі та економічні процеси [11].

Інший підхід -- нормативно-цільовий. Він ґрунтується на визначенні результатів, які повинні бути досягнуті в майбутньому. Якщо за першого підходу взаємозв'язок і послідовність явищ розглядаються в напрямі від сучасного до майбутнього, то в другому -- від майбутнього до сучасного. Від майбутнього до сучасного розгортаються і досліджуються ланцюг подій, які можуть відбутися, і заходи, які необхідно вжити, щоб досягти нормативно заданого результату в перспективі. Нормативно- цільовий підхід має цілу низку загальних рис із генетичним підходом.

Трендовий підхід у прогнозуванні припускає екстраполяцію вирівняних значень динамічного тимчасового ряду прогнозованого показника, тобто перенос сформованих у минулому тенденцій прогнозованого показника на майбутній його розвиток.

Факторний підхід заснований на оцінці впливу різних факторів та їх комбінацій на розвиток можливого майбутнього стану об'єкта управління. У зв'язку із цим виникає необхідність у визначенні кола факторів (регуляторів), що впливають на прогнозований показник (індикатор), процес, і форм їхнього взаємозв'язку. У рамках цього підходу може здійснюватися прогноз із керуючим фактором, тобто включення у факторний прогноз кількісних оцінок можливих наслідків використання різних варіантів соціальної (мотиваційної) політики, політики регулювання взаємодії суб'єктів ринку, фінансової, інвестиційної, кадрової, нормативно-правової, зовнішньоекономічної, митної політики [8].

Надзвичайно важливо оцінювати прогноз. Серед безлічі надійних методів є декілька, які найпростішими, але, поєднані разом, вони дають безпомилкову оцінку якості поданого плану продажу та його фактичного виконання. Це:

— середнє абсолютне відхилення -- Mean Average Deviation (MAD);

— сума помилок прогнозу зростаючим підсумком -- Running Sum of Forecast Error (RSFE);

— сигнал відслідковування -- Tracking Signal (TS) [12].

Загальні принципи економічного прогнозування відповідають ринковій структурі виробництва. Аналіз можливостей економічного розвитку країни з ринковою економікою визначається з оцінки наявності первинних ресурсів виробництва. Оцінка обмежень зростання ґрунтується на розрахунку суспільного попиту, зокрема платоспроможного попиту населення. Для економічного планування в країнах із ринковою економікою використовуються економетрія, економіко-математичні методи і моделювання [13].

Таким чином, мета прогнозування на підприємстві -- найточніше передбачати далеку й близьку перспективи свого розвитку, щоб запобігти економічним ризикам, і вибору правильного курсу розвитку.

Висновки