Взаємозалежність моделі сталого розвитку і конкурентоспроможності національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Гук О.В.

Сталий розвиток національної економіки стає стратегічним напрямом економічної політики. Поки що в українській практиці відсутній стратегічний компонент, головні зусилля спрямовані на поточні проблеми. Сталий розвиток є цілою системою дій влади, населення і підприємництва щодо підтримки стабільних показників розвитку, постійного зростання продуктивності праці, мінімізації коливань доходів секторів економіки, сукупного попиту, високої якості соціальних та екологічних умов життя, ресурсозбереження і задоволення потреб населення в товарах, послугах і робочих місцях. В Україні не створено засади для сталого розвитку. Як це робити в умовах постійних криз, падіння ВВП і фінансових крахів (девальвації й інфляції), залишається проблемою номер один для української економіки. Один із напрямів сталого розвитку - формування конкурентоспроможної економіки, з'ясування впливу різних її факторів на соціальний, економічний та екологічний складники.

Проблемі моделі сталого розвитку в сучасній науковій літературі присвячено роботи значної кількості вітчизняних та закордонних науковців. Питання конкурентоспроможності та сталого розвитку торкалося тією чи іншою мірою в наукових працях М.І. Бойчика [5], Н.І. Горбаля [6], І.В. Крючкова [2], А.О. Ходжаян [4], К.М. Ханнакова [7], С. Юрпалова [1] та ін. Водночас у даних роботах не приділено достатньої уваги взаємозалежності моделі сталого розвитку і конкурентоспроможності національної економіки в сучасних умовах. З огляду на це, потребують подальшого розроблення засади дослідження через вплив факторів конкурентоспроможності на розвиток економіки із формуванням економіко-математичної моделі статистичних залежностей між факторною базою і результатами розвитку економіки.

Метою даної роботи є поєднання процесів підвищення рівня конкурентоспроможності та забезпечення сталого розвитку, яке можливе саме на основі побудови, відображення факторних взаємозалежностей між системою умов для сталого розвитку (через конкурентоспроможність) і його стратегічними цілями (якість життя) із подальшим переходом до основ «зеленої» економіки.

Результати дослідження. Конкурентоспроможність національної економіки - це здатність економічної системи забезпечувати за будь-якого впливу внутрішніх і зовнішніх чинників соціально-економічну оптимальність, яка проявляється у високому громадському ефекті через приріст якості життя в країні. Для чіткішого бачення напрямів забезпечення стійкого розвитку необхідно з'ясувати вплив різних чинників на соціальний, економічний та екологічний складники. Серед проблем, які стримують процес розвитку України в умовах глобалізації, існують проблеми регулювання, а саме: відсутність структури більш високої ієрархії, здатної зняти кризові явища; дерегуляція; неефективність діючих економічних інструментів і важелів стимулювання впровадження екологобезпечних, енергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій; низька ефективність інвестицій, відсутність комплексності у вирішенні завдань раціоналізації природокористування.

Істотними для України чинниками, які гальмують розвиток, також є: неузгодженість у розвитку споріднених галузей економіки, у т. ч. фінансового і реального секторів, міжрегіональна і міжгалузева структурна розбалансованість, відсутність довгострокової стратегії реформ, спрямованих на створення оптимального режиму для розвитку економіки [1, с. 35]. Суть концепції сталого розвитку закладена в його місії і цілях, сформованих по трьох головних аспектах: економічному, соціальному й екологічному. Нині природно-ресурсний чинник формує значний вплив на розвиток країни. Питання його ефективного використання і розвитку через нагальні поточні проблеми залишаються поза увагою як влади, суб'єктів господарювання, науковців, так і самого соціуму, що негативно впливає на перспективи реалізації моделі сталого розвитку та її логічного продовження на засадах «зеленої» економіки.

На стійкий розвиток економіки впливають економічні, екологічні і соціальні чинники. Дослідження факторних залежностей моделі сталого розвитку припускає об'єднання трьох базових груп показників: економічної, соціальної й екологічної. Крім класичних економічних параметрів розвитку (ВВП, інвестиції, зайнятість, продуктивність праці), вплив екологічних чинників характеризують поводження з відходами, дія на атмосферне повітря і стан водопостачання і водовід- ведення. Окремими чинниками є ресурсозбереження (ресурсоефективність) і фінансування природоохоронних заходів. Організаційні принципи забезпечення переходу України до стійкого сталого розвитку представлені в табл. 1.

Конкурентоспроможність є активним фактором у реалізації моделі сталого розвитку, який забезпечує належне місце продукції національних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринку. В умовах глобалізації і відкритості економіки треба вигравати постійну конкурентну боротьбу з імпортом на внутрішньому ринку і підтримувати експорт. Структурний склад конкурентоспроможності (інтегрального критерію) і складових елементів моделі сталого розвитку має багато спільного і відмінного.

Згідно з визначеними видовими групами факторів економічного зростання, які будуть деталізовані нижче, у зведеному (інтегральному) індексі спроможності економіки до соціально-економічного зростання виділяють поточну та стратегічну конкурентоспроможність національної економіки (рис. 1).

До поточної (внутрішньої) конкурентоспроможності належать індекс виробничої конкурентоспроможності, індекс фінансової конкурентоспроможності та індекс конкурентоспроможності рівня життя. До оцінки стратегічної конкурентоспроможності належить індекс зовнішньо-економічної та інноваційної конкурентоспроможності. Індекс конкурентоспроможності освіти, науки, охорони здоров'я та індекс екологічної конкурентоспроможності належить до обох видів (поточної та стратегічної) конкурентоспроможності.

Таблиця 1 Організаційні принципи забезпечення трансформації національної економіки до сталого розвитку

Джерело: розробка автора

Для дослідження (оцінки) сталого розвитку з урахуванням дії конкурентоспроможності використано сім груп показників, серед яких такі:

I. Показники зовнішньої конкуренції - Кзе<3: обсяг експорту; прямі інвестиції з України в інші країни світу.

II. Виробнича конкурентоспроможність - Квир: обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг); рентабельність операційної діяльності; знос основних фондів; кількість суб'єктів господарювання на 10 тис. населення.

III. Фінансова конкурентоспроможність - Кфін: сальдо торгового балансу; обсяг ПІІ в Україну; державний борг; норма накопичення; облікова ставка НБУ; рівень інфляції.

IV. Інвестиційна та інноваційна конкурентоспроможність - Кін: обсяг капітальних інвестицій в основні засоби; обсяг інвестицій у нематеріальні активи; загальні витрати на інновації; питома вага підприємств, що займаються інноваціями; питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової продукції.

V. Конкурентоспроможність охорони здоров'я, освіти, науки - Коон: кількість студентів ВНЗ на 1 тис. населення; кількість випущених фахівців різної спеціалізації; співвідношення кількості загальноосвітніх установ, що вчаться, і вчителів; середня тривалість життя при народженні; смертність дітей у віці до одного року на тисячу, що народилися; кількість лікарів усіх спеціальностей на 10 тис. населення; число лікарняних ліжок на 10 тис. населення; кількість наукових співробітників; обсяг виконаних наукових і науково- технічних робіт; питома вага наукових і науково-технічних робіт у ВВП.

VI. Конкурентоспроможність рівня життя - Крж: ВВП на особу населення; середньомісячний доход на одну особу; співвідношення середньомісячного доходу на одну особу з прожитковим мінімумом; питома вага населення із середньомісячними доходами нижче прожиткового мінімуму; рівень безробіття.

VII. Конкурентоспроможність екології - Кек: використання води з природних водних об'єктів; спожито свіжої води; загальне відведення стічних вод; потужність очисних споруд; загальний обсяг відходів, накопичених під час експлуатації, у місцях видалення відходів; утворення відходів; утилізація відходів; спалювання відходів; викиди діоксиду сірки; викиди оксидів азоту; викиди діоксиду вуглецю; загальні обсяги викидів забруднюючих речовин; капітальні інвестиції і поточні витрати на екологічні цілі.

Інтегральний (загальний) показник конкурентоспроможності національної економіки (Іконк) доцільно представити у вигляді суми групових показників конкурентоспроможності з урахуванням їх питомої ваги, оскільки міра впливу чинників окремих груп на загальну конкурентоспроможність національної економіки неоднакова, тому що критерій конкурентоспроможності є комплексним показником, який ураховує головні параметри конкурентних переваг; важливим моментом тут є питання про те, скільки й які параметри макроекономічних чинників економічного розвитку необхідно застосовувати через економічну політику як сценарні умови моделі сталого розвитку (для досягнення запланованих цілей). Коефіцієнти за групових індексів показують важливість цієї групової конкурентоспроможності для оцінки загальної (інтегральної).

Іконк= 0, 1Кзе<3 + 0, 2Квир + 0, 1Кфін + 0.1Кін ++ 0, 08Коон + 0, 07Крж + 0, 05 Кес + 0, 2 Кзрост + ⁽¹⁾ + 0.05Кантикриз. + 0, 05Квнутр

Із представленої формули узагальнення конкурентоспроможності найбільш суттєвими треба вважати локальні оцінки спроможності економіки до виробництва товарів і послуг (реальний сектор) і спроможність економіки показувати високі темпи зростання. За безумовної важливості соціальних та екологічних факторів важливим залишається інвестиційна спроможність економіки до нагромадження капіталу, до приросту виробництва і зростання.

Для економіко-математичної формалізації моделі сталого розвитку факторною базою взято наведений вище типовий перелік показників конкурентоспроможності (сім груп), а саме:

- зовнішньої конкуренції (Кзе<3);

- виробничої конкурентоспроможності (Квир);

- фінансової конкурентоспроможності (Кфін);

- інвестиційної та інноваційної конкурентоспроможності (Кін);

- конкурентоспроможності охорони здоров'я, освіти, науки (Коон);

- конкурентоспроможності рівня життя (Крж);

- конкурентоспроможності екологічного стану (Кес).

Виходячи з особливостей саме сталого розвитку, до цього переліку доцільно додати такі аспекти, як конкурентність економіки з погляду темпів зростання, конкурентність виходячи зі стійкості економіки до кризових спадів, конкурентність через акцент на внутрішній ринок і внутрішній попит:

- спроможність національної економіки до розвитку (стабільність темпів зростання та їх чутливість до класичних заходів стимулювання зростання ВВП) - Кзрост.;

- мінімальна реакція економіки на кризові процеси в зовнішньому середовищі і чутливість до заходів класичної антикризової політики - Кантикриз.;

- суттєвість внутрішнього ринку в обсязі сукупного попиту на національну продукцію (розвиненість внутрішнього ринку і його джерел фінансування) - Квнутр.

Для дослідження впливу факторів конкурентоспроможності на розвиток економіки сформовано економіко- математичну модель статистичних залежностей між факторною базою (10 груп показників конкурентоспроможності) і результатами розвитку (три цілі). На основі моделі визначено три головні аспекти з 10 досліджених, які найсуттєвіше можуть впливати на результативність розвитку.

Показниками цілі у формалізованій моделі сталого розвитку обрано продуктивність (ВВП на одного зайнятого), рівень безробіття і тривалість життя. Таким чином, було представлено взаємозв'язок конкурентоспроможності та моделі сталого економічного розвитку. На її основі можна досліджувати вплив кожного елементу конкурентоспроможності на досягнення цілей сталого розвитку. Під кожну ціль розвитку побудовано свою систему рівнянь статистичної залежності від 10 вказаних факторів. Використовувалися однофакторні та двофакторні рівняння, які показали найбільш суттєві статистичні залежності між показниками-факторами і показником цілі.

Групові індекси конкурентоспроможності, які входять до складу інтегрального індексу, відбивають економічний (зовнішньоекономічний, виробничий, фінансовий та інноваційний) і соціальний (охорона здоров'я, освіта, наука, рівень життя) складники конкурентоспроможності [2]. Головною метою сталого розвитку є забезпечення високої якості життя і здоров'я людей, їх екологічної і соціальної захищеності за рахунок збалансованого, соціально-економічного й екологічного розвитку, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу країни з урахуванням можливостей задоволення відповідних потреб у природних ресурсах майбутніх поколінь [3].

Для підвищення конкурентоспроможності доцільно розробити стратегію конкурентної економіки, яка базувалася б на: поєднанні монетарної стабільності з економічним зростанням; переході до стимулюючої функції державних фінансів; механізмах довгострокового кредитування; заохоченні інноваційних процесів, детінізації [4]. Проведене дослідження дало змогу виявити найбільш значущі показники, які впливають на конкурентоспроможність національної економіки й є саме складниками сталого розвитку.

Висновки

Конкурентоспроможність дає змогу національній економіці успішно конкурувати на внутрішньому (з імпортованими товарами) і зовнішньому (для просування українського експорту) ринках. Зростання національної конкурентоспроможності є метою державної економічної політики й інструментом реалізації моделі сталого економічного розвитку. Структура аспектів оцінки конкурентоспроможності (інтегрального критерію) і складових елементів моделі сталого розвитку мають багато спільного, але не співпадають повністю. Для дослідження впливу факторів конкурентоспроможності на розвиток економіки сформовано економіко-математичну модель статистичних залежностей між факторною базою (10 груп показників конкурентоспроможності) і результатами розвитку (три цілі). На основі моделі визначено три головні аспекти з 10 досліджених, які найсуттєвіше можуть впливати на результативність розвитку.

Для деталізації моделі сталого розвитку до галузевого рівня доцільно використати методологічні засади «зеленої» економіки. «Зелена» економіка є стратегічним напрямом пріоритетного розвитку тих галузей, що орієнтовані на ресурсозбереження, збереження навколишнього природного середовища та підвищення добробуту населення, Модель «зеленого» розвитку як державна стратегія є тим фундаментальним чинником, який має спрямовувати інвестиційні потоки до пріоритетних «зелених» галузей. Для визначення «зелених» ВЕД (галузей) і прогнозування їх розвитку доцільно використовувати методологію таблиць «витрати - випуск» (у складі системи національних рахунків) для аналізу структури і тенденцій розвитку «зеленої» економіки, планування ефективних пропорцій між окремими галузями на основі оцінки потреб і переваг від реалізації «зеленої» політики на засадах ресурсоефективності та екоінноваційності.

національний економіка конкурентоспроможність трансформація

Список використаних джерел

1. Юрпалов С. Конкурентоспособность территориальной системы: сущность и методы оценки / С. Юрлапов // Интеграция: власть, наука, производство. - 2003. - № 1. - С. 33-37.

2. Крючкова І.В. Концепція Державної програми підвищення конкурентоспроможності національної економіки на 20072015 рр. / І.В. Крючкова. - К.: ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, 2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.iee.org.ua/ru/publication/85.

3. Конкурентоспроможність національної економіки та чинники, що впливають на неї [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fireartides.com/derzhavne-reguluvannya-economiky/288-konkurentospromozhnist-natsionalnoi-ekonomiky.html.

4. Ходжаян А.О. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність, методи оцінювання, сучасний стан: [монографія] / А.О. Ходжаян ; Черкас. держ. технол. ун-т. - Черкаси: Вертикаль, 2010. - 431 с.

5. Бойчик М.І. Національна конкурентоспроможність: сутність, аспекти / І.М. Бойчик // Сталий розвиток економіки. - 2013. - Вип. 3. - С. 34-40.

6. Горбаль Н.І. Оцінювання конкурентоспроможності української економіки / Н.І. Горбаль, О.І. Дорош, Л.В. Іванець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2010. - № 691. - С. 310-314.

7. Ханнаков К.М. Анализ факторов и оценка конкурентоспособности регионов / К.М. Ханнаков // Вестник ОГУ - 2011. - № 8(127).

Размещено на Allbest.ru