Сучасні інновації у складанні і поданні корпоративної звітності

Використовуючи теорію дифузії інновацій, розвинуту Е.М. Роджерсом [14] як міждисциплінарний підхід для формування методології дослідження, зосередимо увагу на детальному структурному аналізі кожної з наведених технологічних інновацій з позиції незалежних змінних, які асоціюються зі сприйняттям інновацій та процесом їх поширення (впровадження). Серед таких змінних традиційно розглядають відносні переваги, сумісність, складність інновацій, простоту їх апробації та можливість спостереження ефекту від їх упровадження (табл. 1).

Доцільність застосування положень теорії дифузії інновацій у ході дослідження обумовлюється можливістю структуризації окреслених технологічних інновацій з позиції їх поширення в умовах формування конвергентної моделі обліку, звітності й аудиту на національному ґрунті та в умовах переходу до міжнародних стандартів обліку та аудиту.

Розташовані у порядку облікового циклу (відображення операцій в обліку, складання звітності після завершення звітного періоду, підтвердження звітності аудиторами), розглянуті технологічні інновації дають уявлення про перспективи розвитку сучасної системи корпоративного звітування з огляду на дію чинників, що обумовлюють їх дифузію. Розглянемо їх дію більш детально, з урахуванням того факту, що чинник (змінна) відносних переваг є визначальною та може поєднувати і посилювати дію інших змінних. При цьому, варто зауважити, що вагомим чинником, що визначає сумісність більшості розглянутих інновацій, насамперед і в Україні, є необхідність розроблення адекватного кадрового, організаційного, технологічного (програмного), організаційного та методологічного забезпечення для повноцінного їх запровадження. А простота апробації цих інновацій прямо залежить від рівня розвитку професійних компетенцій бухгалтерів і аудиторів та визначається обізнаністю і потребами стейкхолдерів у прозорій інтегрованій корпоративній звітності, що подається у режимі реального часу.

Трансформація підходів до складання і подання корпоративної звітності останніми роками супроводжується надзвичайним поширенням величезної кількості даних різного характеру (чинник складності), які постійно збираються за допомогою пристроїв і технологій, таких як кредитні картки та картки лояльності клієнтів, Інтернету та соціальних медіа і все частіше, через датчики WiFi і електронні мітки, так званих «великих даних» [9].

Саме на першочергове значення професійних бухгалтерів в узагальненні, аналізі, інтерпретації та використанні при підготовці звітності «великих даних» наголошують професійні організації. Так, в анкетуванні АССА та ІМА в 2012-2013 рр. щодо технологічних тенденцій, 78% респондентів - членів цих організацій, заявили, що вони очікують широкого впровадження «великих даних» упродовж найближчих двох років (можливість спостереження) [13].

За визначенням компанії Gartner «великі дані» - це інформаційні активи великого обсягу, високої швидкості, та/або високої різноманітності, які вимагають нових форм обробки, щоб дозволити здійснювати покращання прийняття рішень, відкриття ідей і оптимізацію процесів» [16](чинник сумісності). Розглядаючи відносні переваги «великих даних», варто зауважити, що вони надають інтегрованій звітності основу для існування - сукупність різного роду фінансової і нефінансової інформації для створення обґрунтованої картини діяльності компанії. Проте для використання переваг «великих даних» та інтегрованої звітності необхідні радикальні зміни у навичках та компетенціях бухгалтерів, які торкнуться оцінювання активів даних, використання «великих даних» у процесі прийняття рішень та управлінні ризиків компаній (чинник апробації).

Таблиця 1. Характеристика сучасних інновацій у складанні і поданні корпоративної звітності на основі теорії дифузії інновацій (розробка авторів)

Використання віддалених серверів даних та корпоративної інформації, на думку Дж. Девіда та П. Штейнбарта [11], підвищує якість та ефективність аудиту через скорочення часу доступу до даних та здійснення їх аналізу, що, у свою чергу, сприяє ранньому виявленню та попередженню маніпуляцій з фінансовою звітністю, підтвердження законності та доцільності транзакцій компанії. Цим самим обумовлена важливість інновації «великих даних» і для розвитку аудиторської практики.

З огляду на висвітлення одного аспекту в діяльності компанії, а саме фінансово-господарських операцій, фінансова звітність потребує істотного доповнення екологічною, соціальною, управлінською звітністю (звітністю за ЕЗС-критеріями - Environmental, Social and corporate Governance) в умовах розширення інформаційних запитів стейкхолдерів. Перехід до «триєдиної» концепції звітування (звітності зі сталого розвитку), яка на відміну від традиційної враховує названі критерії як опори концепції сталого розвитку, дає новий поштовх до розвитку методології відповідних видів обліку (соціального, екологічного та управлінського) - чинник відносних переваг.

Для найбільш повного розкриття інформації про ці сфери діяльності компаній та створення системного бачення траєкторії її розвитку, ризиків та ефективності використання поряд з виробничим і фінансовим людського та природного капіталів потребують уточнення та чіткого окреслення методики формування та розкриття інформації про індикатори соціальної справедливості, захисту прав людини, розвитку людського капіталу, збереження природного капіталу, впровадження енергоефективних технологій, методик ризик-менеджменту, досягнення цілей корпоративної стратегії тощо на основі системного підходу та концепції сталого розвитку (чинник складності інновації).

Наприкінці 2010 р. на Всесвітньому конгресі бухгалтерів і аудиторів, що відбувся в Малайзії було запропоновано використання концепції сталого розвитку як напряму реформування ролі бухгалтерів і аудиторів та звітності в системі управління компанією (врахування чинника можливості спостереження інновації). Втілення цієї концепції вбачається у розширенні переліку звітної інформації та створенні інтегрованих звітів, що ілюструють місію, стратегію, бізнес-модель та ризики компанії, ефективність використання нею усіх видів ресурсів - матеріальних, фінансових, людських, рівень її соціальної відповідальності та якість корпоративного управління.

Звертаючи увагу на цей факт, варто сказати, що саме розвиток концепції інтегрованої звітності, яка на відміну від традиційної звітності надає комплексну картину роботи компанії (відносні переваги), на сьогодні є центральною тенденцією у складанні корпоративної звітності.

На підставі King III Code on Governance (Кодексу корпоративного управління Кінга) 2 серпня 2010 року рішенням Глобальної ініціативи зі звітності (1997 р.) та Проекту принца Уельського щодо звітності у сфері сталого розвитку (A4S, 2004) створений Міжнародний комітет з інтегрованої звітності, а 1 липня 2010 року - Міжнародна комісія з інтегрованої звітності (IIRC), з якою Міжнародна федерація бухгалтерів (IFA) уклали «Меморандум про взаєморозуміння». У 2011 році Міжнародною комісією з інтегрованої звітності випущений документ, що має назву «На один крок ближче до інтегрованої звітності. Новий підхід у XXI столітті» та визначає підхід до інтегрованого формату звіту.

Згідно з Консультаційним проектом міжнародної структури інтегрованої звітності, випущеним Міжнародною комісією з інтегрованої звітності у квітні 2013 р., інтегрований звіт - це інформація про те, як стратегія, управління, виконання та перспективи організації у контексті зовнішнього середовища ведуть до створення цінності впродовж короткострокового, середньострокового та довгострокового періоду.

Щодо світового визнання, то найбільші світові компанії активно долучаюся до складання звітності в інтегрованому форматі. Загалом за 13 років (за період 1991-2014 рр.) згідно з даними Реєстру нефінансових звітів, який веде Corporateregister.com у світі 11 122 компаніями, підготовлено 55 747 звітів, що можуть претендувати на роль інтегрованих. Цим самим забезпечується можливість до спостереження інновації для стейкхолдерів.

Регулятори також не залишаються осторонь просування та забезпечення спостереження інновації. Так, у Данії топ-100 найбільших компаній зобов'язані публікувати інтегровані звіти, завірені аудиторами. З січня 2008 року шведські компанії з державною участю також повинні випускати інтегровані звіти. Вимоги, згідно з якими річні звіти компаній повинні включати як фінансові, так і нефінансові показники, містяться в Директиві щодо прозорості та Директиві з модернізації звітності Європейського Союзу.

На конференції «Ріо +20» фондові біржі таких країн, як NASDAQ (США), BM & FBOVESPA (Бразилія), Johannesburg Stock Exchange (JSE, ПАР), Istanbul Stock Exchange (Туреччина) і Egyptian Exchange (Єгипет), виступили з заявою про наміри працювати з лістинговими компаніями у напрямах просування інвестування у сталий розвиток та зростання вимог щодо розкриття ними інформації з урахуванням ESG критеріїв (близько 4 600 компаній), а вищезгадана біржа ПАР запровадила правило щодо подання інтегрованого звіту своїми компаніями ще з 1 червня 2010 р.

Поряд із появою нових технологій оброблення, аналізу та візуалізації «великих даних» необхідно згадати наступну інновацію в поширенні корпоративної інформації (у т. ч. й інтегрованої звітності) у режимі реального часу.

Під звітністю у режимі реального часу розуміють поширення даних компанії у безперервному режимі, а не у визначені періоди часу, як це відбувається зараз [18], що ілюструє чинник відносних переваг цієї інновації. Втім, єдиного підходу до визначення «швидкості» поширення та оприлюднення звітності не створено: існують різні думки щодо необхідності оновлення звітної інформації як щохвилинно, так і погодинно. У будь-якому разі наближення до реального часу вважається важливим кроком у досягнені потрібної оперативності надання інформації.

А за даними опитування, проведеними АССА серед 300 інституційних інвесторів, підтверджується той факт, що компанії, які оприлюднюють звітність у режимі реального часу, сприймаються інвесторами як такі, що мають більш прозоре корпоративне управління (73% респондентів), зрозумілу корпоративну стратегію і діяльність (71%), здатність приваблювати інвесторів (70% опитаних). На готовність платити більше за інформацію у режимі реального часу, що має зовнішнє підтвердження, зголосилися 75% серед опитаних інвесторів [18].

Загалом, підкреслюючи безумовні переваги складання і подання корпоративної звітності у режимі реального часу, які стосуються більш широкої агрегації та глибшого аналізу звітних показників, особливо щодо грошових потоків, моніторингу цін, фінансового планування, управління ризиками, дебіторською та кредиторською заборгованістю; збільшення цінності даних для стейкхолдерів внаслідок скорочення облікового циклу підготовки та їх затвердження, що відповідає вимогам мінливих фінансових ринків, оскільки дані, які публікуються з лагом, навіть терміном 90 днів можуть вважатися надто історичними, щоб бути корисними; компанії, які швидко закінчують обліковий цикл, у свою чергу, розглядаються стейкхолдерами як більш прозорі та відкриті, необхідно зосередити увагу і на певних застереженнях щодо такого формату їх подання.

Передусім ці застереження, що ілюструють складність у поширенні інновації, стосуються поглиблення нестабільності та короткострокової волатильності на фінансових ринках з огляду на швидке реагування інвесторами на оприлюднену у режимі реального часу звітність емітентів, необхідність створення нових форм взаємодії з регуляторами та конкурентами. Поряд із цим корпоративна звітність, що подається у режимі реального часу, потребує більшого рівня впевненості у наявності її якісних характеристик достовірності, доречності та ін., тобто у цьому зв'язку зростає роль проведення більш оперативного аудиту та інших супутніх послуг, що пов'язано з таким чинником просування інновації, як складність.

Варто відмітити, що з появою інновації звітності у режимі реального часу перед інвесторами актуалізується дилема «швидкість - упевненість» у звітності. Причому впевненості надається перевага у контексті загальної фінансової інформації і ліквідності.

Таким чином, зі зміною парадигми складання і подання корпоративної звітності, необхідне також переосмислення значення аудиторської думки та можливості її надання не лише відносно більш широкого кола звітних показників, які досить часто матимуть нефінансовий характер (результату функціонування системи корпоративної звітності), а й щодо надійності і відповідності прийнятій Концептуальній основі самого процесу складання і її подання. Особливо застарілою виглядає парадигма аудиторського надання впевненості відносно корпоративної звітності компаній, що подається у форматі реального часу та щодо ESG-критеріїв. Потенційне рішення окресленої проблеми менеджмент корпорації та аудитори вбачають у розвитку та імплементації методології безперервного аудиту, що інноваційним способом трансформує усталену парадигму надання традиційних аудиторських послуг із часовим лагом, долає брак впевненості стейкходерів у прийнятті рішень щодо звітності, підготовленої за короткі проміжки часу та надає їм відносні переваги.

Уперше питання методології безперервного аудиту (Continuous auditing, СА) як інноваційного процесу надання аудиторських послуг через підвищення їх ефективності, скорочення вартості та витрат праці аудиторів розглядали у своїх працях М. Васерхели, Ф. Хелпер [19], Д. Чен [10]. Дієвість нової парадигми безперервного аудиту продемонстрували найбільші корпорації світу: AT&TCorp., Siemens, HCAInc, ItauUnibanco, IBM, HP, MetLife, and Proctor&Gamble, що може бути пов'язане із реалізацією можливості спостереження цієї інновації.

Сутність безперервного аудиту найбільш повно виявляється у ході його зіставлення з традиційною парадигмою надання аудиторських послуг. Визначальними особливостями безперервного аудиту є його частота, проактивний та автоматизований підходи до реалізації, зосередження уваги аудитора на виняткових операціях та інтерпретації результатів роботи СААТ, а не рутинних операціях збору аудиторських доказів, тестування та аналітики, і, що найголовніше - зміни в етапізації аудиторського завдання, яке в умовах реального часу включає стадії автоматизації аудиторських процедур, моделювання аудиторських даних та визначення бенчмарків, аналізу даних і звітності.

Поряд з упровадженням цілісної методології безперервного аудиту, просування технологічних інновацій у ході здійснення аудиторських завдань за допомогою СААТ є невід'ємною інновацією сучасного процесу розвитку корпоративної звітності, що ґрунтується на засадах сталого розвитку та реального часу. Наприклад, за даними опитування 250 найбільших компаній, що звітують, членів аудиторських комітетів та користувачів фінансової звітності підвищення якості традиційного аудиту насамперед асоціюється з інтенсивним впровадженням передових технологій його здійснення (70% компаній, 76% представників аудиторських комітетів та 84% опитаних користувачів звітності) [8].

Яскравим прикладом у цьому зв'язку є впровадження системи штучного інтелекту «Argus» що супроводжує процес прийняття рішень аудиторами компанії Deloitte та визнане аудиторською інновацією року у 2015 р. [12].

Глобальний характер фінансових ринків та зростання їх взаємозалежності, нові об'єкти та види обліку на сьогодні потребують єдиних стандартів складання і подання корпоративної звітності (Глобальних загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (GGAAP) Global General Accepted Accounting Principles), незалежно від обраної національної моделі обліку - англо-американської, континентальної, ісламської, латиноамериканської чи системи стандартів МСФЗ або ж Загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку США, зрозумілим стейкхолдерам, насамперед інвесторам у різних країнах світу.

Поєднуючи машинну та природну мови (machine learning technique sand natural language processing) «Argus» дозволяє автоматично ідентифікувати та вилучати ключову облікову інформацію з будь-якого електронного документа, створючи основи для більш легкого і швидкого аналітичного процесу. Лише за 1 місяць ним аналізуються понад 30 тис. документів, що дозволяє аудиторам фокусуватися на проблемних сферах управління ризиками, професійного скептицизму, і загалом підвищувати якість надання аудиторських послуг.

Подібною інноваційною спрямованістю вирізняються програми нового покоління Disclosure Analytics, яка дозволяє здійснювати пошук у режимі реального часу та порівнювати інформацію за вимогами аудиторів, клієнтів з огляду на процес оцінювання ризиків, та Deloitte Optix, яка дозволяє виконувати аналіз за усією популяцією «великих даних» у режимі реального часу [12].

Поряд із цим необхідно зауважити, що і впровадження безперервного аудиту, і СААТ з огляду на чинник складності інновацій наштовхується на методологічні та регулятивні виклики, пов'язані з переглядом діючих Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг.

XBRL (eXtensible Business Reporting Language) - розширена мова ділової звітності, поєднує визначені інновації розвитку корпоративної звітності у єдину систему і представляє універсальний стандарт маркування звітних даних з метою їх публікації, обміну, аналізу та зіставлення для найбільш ефективного та своєчасного їх поширення між учасниками міжнародних фінансових ринків та регуляторами.

Визначення стандарту спирається на розшифровування його абревіатури (табл. 2).

Таблиця 2. Сутність терміна «розширена мова ділової звітності» (складено авторами)