Кон'юнктура ринку зернових в Україні і світі

Імпорт

1993

Декрет КМУ від 12.01.93 №6

10.01-10.08(крім 10.08 30 000)

11.01-11.05

-

1994

З 1 січня по

1 березня

Постанова КМУ від 29 .12.93

№1074

10.01-10.08(крім 10.08 30 000)

11.01-11.05

-

З 1 березня

По 1 квітня

Постанова КМУ від 01.03.94

№128

10.01-10.08(крім 10.08 30 000)

11.01-11.05

при експорті до СНД за міжурядовими угодами

З 1 березня

По 24 жовтня

Постанова КМУ від 17.12.93

№1046, яка була призупинена до 01.03 Постановою КМУ №1074

10.01-10.08(крім 10.08 30 000(

11.01-11.04

крім експорту до СНД за міжурядовими угодами (це регулюється Постановою №128)

10.01-10.08(крім

10.01 10 100,10.05

10 130,10 05 10 150)

З 16 листопада до кінця року

Постанова КМУ від 16.11.94

№775, у відповідності до якої набувають чинності певні положення КМУ від 17.12.93 №1046

-

10.01-10.08 (крім

10.01 10 100,10.05

10 130, 10.05 10 150)

1995

Постанова КМУ від 18.01.95 №35

10.01-10.08(крім 10.08 30 000

1996

-

-

1997

-

-

1998(липень)

-

-

2.5.4 Акцизний збір і податок на додану вартість

В 1993-1998 роках зернові культури та продукція борошномельного виробництва не підлягали справлянню акцизного збору.

Щодо ПДВ, то в липні 1995 року зернові культури і продукція борошномельного виробництва наряду з усіма іншими товарами, які імпортуються господарюючими суб'єктами для виробничих і власних потреб, були звільнені від сплати ПДВ при імпорті. Але в подальшому було прийнято чотири нормативних актів, які скасовували або відтворювали надані пільги з ПДВ стосовно зазначених товарів. Практика оперування ПДВ при імпорті зернових культур і продукції борошномельного виробництва в Україну наведена нижче:

Таблиця 2.19 - Оперування ПДВ при імпорті зернових культур і продукції борошномельного виробництва в Україну

	Надаються пільги з сплати ПДВ	Скасовуються пільги з сплати ПДВ
Указ Президента від 30.06.95 №499	10.01-10.08 11.01-11.09	-
Постанова КМУ від 31.05.96 №602	-	10.01(крім 10.01 10 100,10.01 90 100, 10.01 90 910)
Постанова КМУ від 08.11.96 №1356	10.02 (за винятком насіння) 10.01 90 990	-
Постанова КМУ від 23.01.97 №53	-	10.03-10.08 11.01-11.09
Постанова КМУ від 05.05.97 №415	10.03 10.06	-

Таким чином, від ПДВ при імпорті (господарюючими суб'єктами для виробничих і власних потреб) звільнені за останніми даними товари за кодами 10.02, крім насіння (жито), 10.03 (ячмінь), 10.06 (рис), а також певні субпозиції пшениці -10.01 100,10.01 90 100, 10.01 90 910. 10.01 90 990. Ці товари у відповідності до Постанови КМУ від 07.10.97 належать до товарів критичного імпорту. Це означає, що зазначені товари підпадають під дію Закону від 15.10.97, згідно з яким ввезення товарів критичного імпорту для вітчизняного виробництва в момент перетину кордону до 1 січня 1999 року здійснюється без сплати податку на додану вартість.

2.5.5 Митні збори

Митні збори на товари, які розглядаються в даній роботі, такі ж, як і для всіх інших. Уваги заслуговує лише один фрагмент практики використання митних зборів для регулювання ЗТ України. В 1995 році у відповідності до Постанови ВР від 14.02.95 №55 від справляння митних зборів при імпорті був звільнений, зокрема, посадковий матеріал і насіння сільськогосподарських культур, які ввозились безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками.

ІІІ. Економічна ефективність зовнішньоекономічних контрактів експорту зернових

3.1 Організаційно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України та загальна характеристика міжнародних договорів купівлі-продажу товарів

Зовнішня торгівля відіграє важливу роль в економічній структурі будь-якої сучасної держави. Це відноситься і до забезпечення її економічного та політичного суверенітету. Економічний суверенітет - це право та реальна можливість будь-якої держави розпоряджатися наявним у неї природним, виробничим, трудовим та інтелектуальним потенціалом. Однією з форм такого розпорядження є можливість використання власних ресурсів в зовнішньоекономічних відносинах.

Слід мати на увазі, що зараз у світі немає країн, які були б у змозі задовольнити усі свої потреби тільки за рахунок власного виробництва, обійтись без зовнішньоекономічних зв'язків. Це, зрозуміло, стосується й України, для задоволення внутрішніх потреб якої необхідне придбання за кордоном значної кількості різноманітних товарів.

Необхідність виходу на зовнішній ринок залежить, насамперед, від природніх факторів (обмеженість або цілковита відсутність деяких корисних копалин, сировини). Для України це - енергоносії, деякі кольорові метали, бавовна тощо). Треба брати до уваги й економічні фактори: порівняльну величину витрат виробництва, якість продукції, наявність валютних ресурсів. Певну роль можуть відігравати і політичні фактори.

Забезпечення енергоносіями, як і весь так званий критичний імпорт, мають для України не тільки економічне, а й політичне значення. Дефіцит енергоносіїв, кольорових металів, бавовни, деревини та інше призводить до обмеження, а деколи й до закриття виробництва. Результатом є відсутність багатьох споживчих товарів, зростання безробіття, соціальна та політична напруженість у суспільстві. Кінець-кінцем, така ситуація може негативно позначитися на політичному суверенітеті України.

Верховна Рада та уряд України приділяли та приділяють багато уваги проблемі зовнішньоекономічних зв'язків. Перш за все, треба було вирішити принципове питання - зберегти або скасувати жорсткий контроль держави над зовнішньою торгівлею. Це питання було вирішене на користь лібералізації зовнішньої торгівлі, що відповідає загальній стратегічній лінії на перехід до ринкових відносин.

Крім того, будь-яка діяльність в організованому суспільстві повинна мати чітку законодавчу і нормативну базу, яка адекватно і збалансовано відображає інтереси держави в цілому і кожного суб'єкта господарської діяльності окремо.

Недосконалість законів і прорахунки, що допускаються законодавством, відразу негативно впливають на регулюєму ними сферу життя суспільства. В повній мірі це відноситься і до сфери зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних відносин.

За останні п'ять років законодавство України в області зовнішньоекономічної діяльності постійно обновлювалось, так повністю і не сформувавшись. В той же час немала частина законодавчих актів бувшого Радянського Союзу продовжувала бути дійсною в Україні. Крім того, в законодавстві України відразу після її виникнення як незалежної держави почали застосовуватися закони, що були прийняті Верховною Радою СРСР в 1991 р., причому які в самому Союзі не вступили в дію. Всі закони, прийняті українським парламентом в процесі економічної реформи і, в першу чергу, в області зовнішньоекономічної діяльності, мали загальну тенденцію - кожен закон якби писався знову, без посилань на законодавство, що існувало перед цим. Це було пов'язано з тим, що попередня законотворчість служила командно-адміністративній системі управління і мала свою внутрішню логіку, абсолютно далеку від ринкового господарювання. В підсумку законодавство останніх років набуло характеру не пов'язаних між собою документів.

Тим не менше, до досягнень в законодавчій і нормативній базі можна віднести прийняття парламентом України 16 квітня 1991 року Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність", який був доповнений постановою від 12 червня того ж року. Цими документами було визначено, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності може бути не тільки держава, але й практично усі юридичні та фізичні особи. За державними органами збереглося право визначення експортних квот та видачі ліцензій, а також загальний нагляд за зовнішньоекономічною діяльністю. Своїм правом на вихід на зовнішній ринок потягом 1993 року скористалося більш ніж 36 тис. підприємств, організацій, установ та окремих фізичних осіб. Цими актами було закладено правову основу організації зовнішньої торгівлі України в умовах її політичного суверенітету.

В той час, коли більшість країн СНД прийняли спеціальні акти про зовнішньоекономічну діяльність у вигляді коротких декларацій, в Україні був розроблений обширний документ, який склав справді правову енциклопедію з питань економічних відносин України із зарубіжними партнерами. Цей базовий для сфери зовнішньої торгівлі закон був створений для суб'єктів права, котрі не володіли необхідним досвідом на світових ринках, вміщував в собі роз'яснення зовнішньоторгових термінів, і вже одне це було корисним для начального етапу розвитку зовнішньоекономічної сфери.

На жаль, наступні дії, спрямовані на конкретизацію закону, у кінцевому рахунку призвели до практично підміни його нормативними актами у вигляді декретів і указів, які нерідко суперечили один одному і фактично заблокували його дію, що створило для зовнішньоекономічної діяльності виключно важкі умови.

У кінці 1993 року парламент відмінив повністю всі декрети, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, які були прийняті урядом в період його надзвичайних повноважень, і запропонував Міністерству зовнішніх економічних зв'язків керуватися саме "Законом про зовнішньоекономічну діяльність". В результаті законодавча база в області зовнішньоекономічної діяльності була відкинута на попередні позиції.

Рішення про відміну декретів уряду абсолютно не враховувало глибини кризи, в якій опинилася зовнішньоекономічна сфера. Воно внесло путанину в дії всіх органів, що регулюють цю область, а ще більше -дезорієнтувало зарубіжних партнерів, що розраховували вийти на український ринок. Відомий щотижневик "Економіст" (Лондон), розповідаючи в березневому номері 1995 року про специфіку регулювання ЗЕД в Україні, привів історію західного підприємця, який заради реалізації однієї торгової операції був вимушений 4 рази на один і той же товар отримувати ліцензію з розривом в 1,5-2 місяці із-за законодавства, що постійно змінюється, а також ускладненої процедури. В журналі також з чіткою ясністю повідомлялась калькуляція непередбачених витрат цього підприємця, які, природньо, відобразилися потім на кінцевій ціні товару. На жаль, і до початку 1996 року законодавча база зовнішньоекономічної діяльності не була доведена до рівня, елементарно необхідного для забезпечення умов активізації діяльності підприємств України на зовнішніх ринках. Це одна з форм "хвороби становлення" правової системи молодої держави.

Постановою Верховної Ради України введено в дію "Митний кодекс України". У ньому визначені принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки і росту активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мита і митних зборів.

Правовим полем будь-якого цивілізованого бізнесу є діюче в даній сфері законодавство. Досконало розвинена законодавча база сприяє швидкому розвитку нормальних економічних відносин. До числа основних законодавчих актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльніть в Україні, можна віднести: Закон "Про підприємництво" від 07.02.91р.. Закон "Про власність" від 07.02.91р.. Закон "Про підприємства" від 27.03.91р.. Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91р.. Закон "Про митну справу" від 25.06.91р.. Закон "Про систему оподаткування" від 25.06.91р.. Закон "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91р.. Закон "Про єдиний митний тариф" від 05.02.92р.. Указ Президента України "Про заходи по стимулюванню зовнішньоекономічної діяльності" від 19.03.92р., інші підзаконні акти.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в умовах країн з нерозвиненою законодавчою системою та нестабільною економікою експортуюча держава старається забезпечити повернення отриманої виручки в країну, так як ці грошові ресурси можуть стати важливим стабілізуючим фактором для економіки. З метою гарантування отримання виручки запроваджується державне регулювання розрахунків за договорами.

Згідно Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994р. Й 185/94-ВР виручка резидентів в іноземній валюті (по експорту продукцції) повинна бути зарахована на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у термін виплати заборгованості, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення митної декларації, а в разі експорту робіт, послуг з моменту підписання акту.

Імпортні операції резидентів повинні бути також завершенні шляхом отримання товарів у терміни, передбачені в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення платежу або виставлення векселя на користь постачальника.

Датою фактичного надходження продукції в Україну є проставлення митницею, що розташована у пропускному пункті на кордоні, штампа "Під митним контролем, імпорт" на товаросупровідних документах.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на проведення бартерних (товарообмінних) операцій по будь-яких видах товарів (робіт, послуг) без обмежень, крім випадків, передбачених статею 17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Законодавче регулювання бартерних операцій з часом, під впливом невтішної практики здійснення цих операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, ставало більш жорстким. 12 травня 1992 року Верховною Радою України була прийнята Постанова "Про порядок проведення бартерних операцій в 1992 році в сфері зовнішньоекономічної діяльності" .

Згідно Указу Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27.01.1995р. Й 84/95 експортно-імпортні операції поза бартерними договорами підлягають закінченню у строки, зазначені у договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення відповідних документів.

При здійсненні бартерних операцій, предметом яких є товари, зазначені у ст.6 Указу, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України відкривають в уповноважених банках України попередні імпортні депозити не пізніше як через 3 робочі дні з моменту набрання чинності бартерним договором, який повертається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України, протягом 3-х банківських днів з дати подання до відповідного банку копії митної декларації, яка засвідчує одержання товарів за імпортом у повному обсязі. Ця процедура проводиться завжди, крім здійснення бартерних операцій на виконання міжурядових угод України.

Кабінет Міністрів України та Національний банк України прийняли постанову від 21 червня 1995р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів)", які передбачають розрахунки в іноземній валюті.

У ній суб'єктам господарської діяльності рекомендується при укладенні зовнішньоекономічних угод застосовувати захисні перестороги, а саме:

при експорті товарів і послуг передбачати такі форми розрахунків: документарний акредитив, документарне інкасо ( з гарантією);

при імпорті товарів: документарне інкасо (без гарантії), документарний акредитив;

якщо іноземний партнер порушує умови угоди щодо строків розрахунків або відвантаження товару, повинні бути передбачені санкції, які українська сторона має право застосовувати до іноземного партнера.

Угодою повинно також передбачатись, що термін завершення розрахунків передбачається у строк до 90 днів.

5 жовтня 1995р. наказом МЗЕЗТ України затверджено "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)". Це Положення застосовується при укладанні договорів купівлі-продажу товарів та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форми власності та видів діяльності.

Договір може бути визнаним недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

На важливість розбудови сільського господарства для держави вказує вихід ряду нормативних документів, що стосуються цієї сфери економіки. Постановою від 26 вересня 1995 року Й 768 "Про заходи щодо розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні" Кабінет Міністрів України постановляє Міністерству сільського господарства і продовольства створити державний інтервенційний продовольчий фонд за рахунок бюджетних коштів.

Міністерство агропромислового комплексу повинно формувати зернові ресурси для державних потреб шляхом їх закупівлі на спотових та форвардних умовах на Українській аграрній біржі та інших аграрних біржах, при цьому з можливим продажем державних продовольчих ресурсів на аграрних біржах або на позабіржовому ринку за цінами, не нижчими від тих, що склалися на Українській аграрній біржі на день укладення угод.

Викликає подив і практика прийняття парламентом законів, момент вступу в силу яких чітко не визначається. Подібне положення відмічалося і з декретами, і з указами. Деякі з них вступали в дію не з моменту опублікування, а за місяць-два, а то і чотири до прийняття самого рішення. Це призвело до великих фінансових втрат з боку як українських, так і зарубіжних учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Зараз у світі існує декілька організацій, що вирішують питання зовнішньої торгівлі. Це зрозуміло, оскільки зовнішня торгівля за своєю суттю має міжнародний характер. Зрозуміло, що у зовнішній торгівлі стикаються економічні інтереси різних держав і виникає необхідність їх координації.

Україна протягом перших років самостійності провела значну роботу з налагодження торгово-економічного співробітництва з країнами Західної Європи. У багатьох випадках створено торгово-договірну базу, укладено нові угоди про співробітництво у конкретних галузях економіки з окремими державами.

Найбільшою міжнародною організацією, що пов'язана із зовнішньою торгівлею, є Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ-СОТ). Наприкінці 1993 року до її складу входило 111 держав.

У листопаді 1993 року до складу цієї організації було прийнято Україну. Зауважимо, що умовою прийняття до ГАТТ є ліберальна зовнішньоторговельна політика. Цим пояснюється, зокрема, той факт, що у 1986 році Радянському Союзу було відмовлено у прийомі до цієї організації через встановлену ним монополію зовнішньої торгівлі.

Метою ГАТТ-СОТ є лібералізація зовнішньої торгівлі, встановлення для учасників заохочувального експортно-імпортного мита. Члени ГАТТ-СОТ зобов'язуються надавати один одному у взаємній торгівлі режим найбільшого сприяння, щоправда, це далеко не завжди здійснюється на практиці.

15 липня 1994 року Верховна Рада України прийняла Закони "Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 року)" та "Про приєднання України до Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і Протоколу 1976 року до неї".

Важливим є також і Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" було постановлено, що всі суб'єкти України при укладанні договорів (контрактів), у тому числі зовнішньоекономічних, повинні додержуватися Правил ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою у 1953 році (у редакції 1990 року).

Поряд з умовами ІНКОТЕРМС застосовується і Конвенція 00Н 1980 року про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів, які разом утворюють чітку систему норм і правил міжнародної торгівлі.

Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 13.05.97 №452 "Про правила використання зерна, виробленого в Україні у 1997 році". Нею, зокрема, передбачено, що зерно й сортове насіння, закуплені за бюджетні асигнування, використовується виключно за розпорядженням Кабінету Міністрів України. Зерно, закуплене за кошти місцевих бюджетів та інших джерел фінансування в рахунок регіональних контрактів, використовується за рішенням Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Решта зерна, виробленого с.-г. товаровиробниками, а також зерна, одержаного в рахунок оплати праці й послуг, наданих фізичними і юридичними особами, використовується на розсуд його власників.

Зерно, поставлене в державне і регіональне замовлення і не оплачене в терміни, обумовлені контрактами або угодами, може реалізовуватись виконавцями цих замовлень самостійно.

Згаданою постановою передбачається також, що при виконанні с.-г. товаровиробниками договорів поставки зерна за державними і регіональними замовленнями не допускається будь-яке втручання центральних і місцевих органів виконавчої влади у діяльність цих товаровиробників щодо напрямків використання зерна, в тому числі й реалізації за межами України.

До найчастіше застосовуваних нормативних актів зовнішньоекономічного права, затверджених у встановленому порядку, відносяться: Закон України "Про вступ України в Міжнародний валютний фонд. Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Міжнародну фінансову корпорацію. Міжнародну асоціацію розвитку і Міжнародне агенство по гарантіях інвестицій"; Закон України "Про підприємства"; Закон України "Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"; Декрет Кабінету міністрів України "Про квотування і ліцезування експорту товарів (робіт, послуг)"; Закон України "Про іноземні інвестиції"; Декрет Кабінету міністрів України "Про єдиний митний тариф України"; Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"; Указ Президента України "Про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій";

Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" тощо.

Слід звернути також увагу на постанову Кабінету міністрів України "Про перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотування та ліцензуванню у 1996 році" від 10 січня 1996 р. №41, згідно якої сільськогосподарську продукцію, в тому числі зерно, було виключено з списку такої, що підлягає квотуванню та ліцензуванню у поточному році.

Двадцять дев'ятого березня Кабінет міністрів України встановив і Порядок визначення середньозважених цін на зерно по наслідках біржових торгів України.

Крім того, держава безпосередньо сама проводить закупівлю зерна в Україні. Це питання було врегульоване постановою Кабінету міністрів України "Про задоволення потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12 березня 1996 року №323.

Нині основні норми і правила, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні і її АПК, представлені у вигляді певної системи законодавчих актів, і вони в основному відповідають формуванню відкритої для зовнішнього світу господарської системи України. Однак міжнародна дійсність часто змінюється і стає непідвласною чіткому прогнозуванню. Тому потрібен глибокий об'єктивний підхід і гнучкі продумані заходи в напрямі вдосконалення законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Віденська конвенція ООН про міжнародні договори купівлі-продажу товарів

Дана Конвенція була прийнята державами-учасницями з метою розвитку міжнародної торгівлі на засадах рівності і взаємної вигоди, що є важливим елементом у справі сприяння розвитку дружніх стосунків між державами; з надією на те, що прийняття одноманітних норм, які регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів і враховують різні суспільні, економічні і правові системи, буде сприяти усуненню правових бар'єрів в міжнародній торгівлі і її розвитку.

Конвенція складається із чотирьох частин, які містять інформацію про сферу застосування даної Конвенції, процедуру укладення угоди, здійснення купівлі-продажу товарів, заключні положення.

Конвенція застосовується при укладенні угод між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах. При цьому ні національність, ні торговий статус сторін не беруться до уваги.

Процедура укладення угоди починається з того, що та сторона, яка хоче продати свій товар, надсилає одній чи декільком конкретним особам оферту (пропозицію про укладення угоди). Оферта є достатньо виражена, якщо в ній вказано товар, прямо або іншим чином встановлена ціна і кількість товару, або передбачається порядок їх визначення. Оферта вступає в силу з дня, коли вона отримана адресатом. Вона може бути відмінена оферентом, якщо ця подія відбулася раніше, ніж акцепт (погодження з цією офертою). Оферта, навіть у випадку, коли вона є безвідзивною, втрачає силу при отриманні оферентом повідомлення про відхилення оферти.

Акцепт оферти вступає в силу в момент, коли дане погодження отримане оферентом у встановлений ним строк.

У частині Конвенції, яка стосується купівлі-продажу товарів, викладено обов'язки продавця та покупця по поставці та прийняттю товарів. Продавець зобов'язаний поставити товар і передати право власності на товар у відповідності з вимогами договору і Конвенції. Покупець зобов'язаний сплатити ціну за товар і прийняти поставку товару у відповідності з вимогами договору і Конвенції.

У Конвенції викладено також умови, які передбачають розірвання договору з причини порушення його умов однією із сторін.

Але, не зважаючи на чисельність статей Конвенції, вона не може передбачити всі особливості поведінки сторін при здійсненні міжнародної торгівлі.

Віденська Конвенція стала значним досягненням у галузі міжнародної торгівлі, тому що містить умови здійснення торгових операцій, які мають силу при різних законодавствах.

3.2 Зовнішньоекономічний експортний контракт купівлі-продажу товарів

Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України №75 (від 5.10.95) було затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Умови, які повинні бути передбачені в контракті:

назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;

преамбула;

предмет контракту;

кількість та якість товару;

базисні умови поставки товарів (прийому/здачі виконаних робіт або послуг);

ціна та загальна вартість контракту;

умови платежів;

умови здачі (приймання) товару (робіт або послуг);

упаковка та маркування;

форс-мажорні обставини;

санкції та рекламації;

арбітраж;

юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін. За домовленістю сторін в договорі можуть визначатись додаткові умови:

страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору, агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, мит, зборів та інші.

За даними контракту (див. додаток) продавець зобов'язаний поставити товар на прикордонну станцію ЧОП в період з 25 лютого по 30 березня 1997 року. Після цього покупець оплачує 100% вартість товару протягом 10 діб при пред'явленні продавцем необхідних документів.

Текст контракту, покладеного в основу роботи, містить деякі недоліки. По-перше, у контракті немає преамбули, яка визначає певних осіб як контрагентів обох сторін, які уповноважені підписати договір. По-друге, юридичні адреси сторін, які вказані на початку контракту, повинні бути вказані в кінці. Крім того, у контракті немає статті "Умови поставки" як такої, але ці умови визначені у статті, де вказана ціна товару. Також контракт не містить статті, де б велась мова про упаковку та маркування товару; форс-мажорні обставини.

Це пов'язано з тим, що сторони даної угоди вже тривалий час працюють разом і деякі умови щодо поставки продукції були обговорені раніше, і сторони довіряють одна одній.

У контракті є стаття "Інші умови", згідно якої всі інші положення і умови, які не суперечать вищевикладеним, розглядаються як аналогічні положення і умови типового контракту №64 Асоціації по торгівлі Продовольчим і фуражним зерном (про що сторони домовляються, що ознайомлені і повідомлені).

Угоду укладено українською і англійською мовами, кожна з яких має юридичну силу.

Продукцією, яка експортується з України, є фуражна пшениця в кількості 1800 тон (+/-10% за вибором продавця), що має таку якість:

* вологість - max 14%;

* питома вага - min 71/72 кг/л;

* домішки - max 1%;

* зернові домішки - max 5%;

* незаражений живими комахами, включаючи довгоносика. Покупець має право повернути товар, якщо його якість не відповідає контрактним умовам.

Ціна 1 тони пшениці на DAF - $70.00 США. За умовами контракту продавець поставляє товар на прикордонну (українсько-словацький кордон) станцію Чоп (Україна) на умовах DAF. Форма розрахунку, яка використовується в даному контракті, -документарне інкасо.

За контрактом покупець оплачує 100% вартості товару, поставленого на прикордонну залізничну станцію Чоп для покупця протягом 10 банківських днів, по представленню продавцем таких документів:

* належним чином підписаного комерційного інвойсу на умовах ДАФ-Чоп/Черна над Тисою;

* копій з.-д. накладних із вказанням:

призначення - заліз. станція ______ ;

вантаж для "Ленокс Трейдінг ЛТД";

* Сертифікату (ів) Походження, виданого(их) ТІШ України, що під-тверджує(ють) українське походження товару (один оригінал+одна завірена копія);

* Фітосанітарного Сертифікату офіційної української організації, який підтверджує, що товар не містить шкідників і насіння карантинних рослин, згідно з міжнародними нормами (одна завірена копія);

*Сертифікату Радіоактивності, виданого компетентною уповноваженою організацією;

* належним чином завірена копія Ветеринарного Сертифікату, виданого офіційною українською організацією.

По контракту допускається оплачувати (одним чи декількома платежами) відвантажений продавцем товар протягом ЗО днів по представленню певних документів.

Контракт вступає в силу з дати його підписання (20 лютого 1997 року). Він затверджений підписами і печатками обох сторін.

3.3 Базова умова поставки товару - «ІНКОТЕРМС»

"Інкотермс" являють собою зібрання умов, на яких заключаються контракти купівлі-продажу товарів між продавцем і покупцем, підприємства яких знаходяться в різних державах. Ці умови визначають:

коли продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці товару;

хто здійснює очищення товару для експорту та імпорту, виконує митні процедури та несе пов'язані з цим витрати та ризики;

хто організовує та сплачує перевезення товару і несе пов'язані з цим ризики та витрати;

які документи необхідні в зв'язку з поставкою товару;

яка упаковка необхідна для товару і хто її забезпечує;

інші обов'язки по здійсненню контракту.

За даними контракту передбачається поставка товару на умовах DAF. Такі умови застосовуються для сухопутного перевезення товару (в основному, залізничним транспортом). Ці умови передбачають приблизно однакові витрати та ризики, пов'язані з купівлею-продажем товару, як для продавця, так і покупця.

Згідно цих умов обов'язки продавця вважаються виконаними тоді, коли він поставить товар на прикордонну станцію Чоп, завантажить його у вагони і надасть покупцю потрібні документи і сертифікати якості.

Продавець також на свій ризик і за свій рахунок повинен отримати експортну ліцензію і звільнити товар від мита на експорт.

Обов'язки покупця полягають в тому, що він повинен оплатити вартість товару, яка вказана в контракті; за свій рахунок і на свій ризик придбати імпортну ліцензію.

3.4 Розрахунок транспортних та інших витрат, пов'язаних з реалізацією товару

За умовами контракту товар - фуражна пшениця - реалізується на умовах DAF - український кордон. Ціна на DAF приблизно на 20% вища від ціни на ЕХW, тому що продавець несе певні витрати, пов'язані з доставкою товару на прикордонну станцію і передачею його покупцеві. Витрати, пов'язані з реалізацією фуражної пшениці:

* Отримання сертифікатів:

- сертифікату походження товару, виданого ТГШ України. Видача сертифікату на 1 вагон (60 тон) коштує 26 грн., що становить 780 грн. в розрахунку на 30 вагонів (1800 тон);

- фітосанітарного сертифікату офіційної української організації, який підтверджує, що товар вільний від шкідників і насіння карантинних бур'янів згідно міжнародних норм. Такий сертифікат коштує 0,4-0,7 грн. за перевірену тону. Загальні витрати, пов'язані з отриманням цього сертифікату, складуть 720-1260 грн.;

- сертифікату радіоактивності на вміст цезію, який коштує приблизно 7 грн. за тону. Загальні витрати -12600 грн.;

- ветеринарного сертифікату, який видається офіційною українською організацією. Цей сертифікат коштує 15-20 грн. за вагон, а витрати на всю партію складають 450-600 грн.

* Транспортування до кордону залізницею:

- тариф на перевезення певного обсягу продукції на певну відстань розраховується в касах "Укрзалізниці" за тарифною сіткою. При цьому у вартість перевезення включаються інші витрати, пов'язані з відправкою партії товару. У даному випадку такі витрати становлять 26 грн. за тону; загальні витрати - 46800 грн..

* Завантаження у вагони:

- завантаження може коштувати 9-15 грн. в залежності від елеватора. Затрати при завантаженні 1800 тон пшениці складуть 16200-27000 грн..

* Митні платежі:

згідно умов даного контракту і діючого митного законодавства всі витрати продавця по митним обов'язкам складаються з:

- митного збору, який складає 0,15% від загальної вартості контракту;

- оплати митних декларацій (35 грн. за кожну);

- оплати роботи працівників митниці (8-18 грн. за годину).

Але окрім цих витрат варто враховувати також і непередбачені витрати, які можуть виникнути у зв'язку із терміновим замовленням вагонів або, скажімо, із виплатою штрафів за простій вагонів.

3.5 Фінансова форма розрахунку експортного контракту

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" і додатку №1 до цієї постанови передбачаються такі форми розрахунків, зважаючи на їх вигідність для української сторони: документарний акредитив і документарне інкасо.

Платіжні умови даного договору передбачають розрахунок із застосуванням документарного інкасо.

Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами (транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів.

Текст контракту не визначає інкасо як типову форму розрахунку згідно умов цього договору. Але саме платіжні умови даного договору дають зрозуміти, що розрахунки здійснюються за типовою формою документарного інкасо (оплата за поставлений товар відбувається за умов подання уповноваженим банком продавця відповідної комерційної документації).

За контрактом покупець оплачує 100% вартості товару, поставленого на прикордонну залізничну станцію Чоп для покупця протягом 10 банківських днів, по представленню продавцем таких документів:

* належним чином підписаного комерційного інвойсу на умовах ДАФ-Чоп/Черна над Тисою;

* копій з.-д. накладних із вказанням:

призначення - залізн. станція ______ ;

вантаж для "Ленокс Трейдінг ЛТД";

* Сертифікату (ів) Походження, виданого(их) ТПП України, що підтверджує(ють) українське походження товару (один оригінал+одна завірена копія);

* Фітосанітарного Сертифікату офіційної української організації, який підтверджує, що товар не містить шкідників і насіння карантинних рослин, згідно з міжнародними нормами (одна завірена копія);

* Сертифікату Радіоактивності, виданого компетентною уповноваженою організацією;

* належним чином завірена копія Ветеринарного Сертифікату, виданого офіційною українською організацією.

По контракту допускається оплачувати (одним чи декількома платежами) відвантажений продавцем товар протягом 30 діб по представленню певних документів.

3.6 Розрахунок прибутку експортера від реалізації

Прибуток експортера від проведення даної операції визначається як різниця між виручкою від реалізації фуражної пшениці та затратами експортера, які пов'язані з реалізацією товару. З цього прибутку експортер має сплатити 30% податку.

Подальші розрахунки проведено в гривнах за курсом 3,7 грн. за 1 дол. США.

Ціна пшениці за даними контракту складає 252 грн. за тону. Кількість зерна - 1800 тон. Отже, виручка від реалізації становить 453,60 грн.

Таблиця 3.1. - Витрати на придбання і реалізацію 1800 т. фуражної пшениці на умовах ДАФ (кордон України).

Статті витрат	Сума витрат, грн
Отримання сертифікатів:
* сертифікат походження	780
* фітосанітарний	1,26
* радіологічний	12,60
* ветеринарний	600
Транспортування залізницею	48,60
Завантаження	27,00
Митні платежі:
* митний збір	680
* митні декларації	360
* робота робітників митниці	1,7
Всього витрат по реалізації	93,59
Собівартість придбання продукції	263,41
Всього витрат	357,00

Тепер, маючи дані про виручку і витрати на реалізацію продукції, можемо розрахувати суму неоподаткованого прибутку:

453,60-357,00=96,60 (грн).

Експортер із цієї суми повинен сплатити 30% податку на прибуток, тобто 28,98 грн.

Розрахуємо чистий прибуток:

96,60-28,98=67,62 (грн).

Тепер розрахуємо рентабельність даної операції:

Висновки та пропозиції

Валове виробництво зернових у всіх категоріях господарств очікується близько 30,0 млн т, що на 5,5 млн (15 %) менше минулорічного. Вал пшениці скоротиться у порівнянні з минулорічним на 2,9 млн т через зменшення площ посіву і погану перезимівлю. Група зернофуражних культур постраждала від літніх посух, через що обсяги виробництва зменшаться на 2,6 млн т.

Продовольче зерно урожаю 1998/99 р. має високу споживчу якість.

Імпорт зерна і зернопродуктів може бути дещо більшим, ніж у попередньому році, але не перевищуватиме 150 тис. т.

Загальна пропозиція зернових завдяки високим перехідним запасам складе 37,8 млн т, що на 1 % вище минулорічного.

Внутрішнє використання зерна залишиться практично на рівні минулорічного, а загальне використання зросте на 2 % і складе 30,6 млн т.

Експорт зерна можливий у межах 1,8-2 млн т, в ньому, вірогідно, переважатиме продовольча пшениця. Ціни світового ринку на продовольче зерно стабілізуються, або матимуть тенденцію до несуттєвого підвищення. По фуражних культурах підвищення цін не очікується.

На внутрішньому ринку зерна можна очікувати тенденцію на підвищення цін товаровиробника (на 3-5 %), оскільки кінцеві залишки зерна в 1998/99 р. очікуються нижчі минулорічних. Середньорічна ціна на пшеницю може зрости за рахунок зниження її пропозиції і більш високої якості зерна. За рахунок зменшення пропозиції і збільшення внутрішнього попиту можна очікувати зростання цін на фуражний ячмінь.

Проведене дослідження регулювання зовнішньої торгівлі України зерновими культурами і продукцією борошномельного виробництва в 1993-1998 роках дозволяє зробити наступні висновки:

Зернові культури і продукція борошномельного виробництва складають десяту та одинацяту групи ТН ЗЕД і охоплюють 17 товарних позицій (10.01-10.08, 11.01-11.09).

За обсягом експорту і імпорту зернові культури в Україні в 1997 році зайняли відповідно п'яте (127,83 млн.дол.США) і 13-те (19,66 млн дол.США) місця.

За обсягом експорту і імпорту продукція борошномельного виробництва в Україні в 1997 році зайняла відповідно восьме (104,06 млн дол.США) і 15-те (16,2 млн дол США) місця.

Сальдо зовнішньотогівельного балансу по продукції борошномельного виробництва є позитивним і дорівнює 87,8 млн дол.США.

Обсяги експорту та імпорту зернових культур та експорту продукції борошномельного виробництва в 1997 році зменшились у порівнянні з рівнями 1996 року, а обсяг імпорту борошна в 1997 році стосовно обсягу 1996 року збільшився.

За географічною структурою експорту зернових культур України в 1997 році перше місце посідає Білорусь, імпорту- Індія.

За географічною структурою експорту продукції борошномельного виробництва України в 1997 році перше місце посідає -Туркменистан, імпорту -Німеччина.

За товарною структурою експорту зернових культур України в 1997 році перше місце посідає пшениця, імпорту - рис.

За товарною структурою експорту продукції борошномельного виробництва України в 1997 році перше місце посідає борошно пшеничне, імпорту -солод.

Тарифне регулювання ЗТ зерном і борошном в Україні представлено такими інструментами, як імпортне мито, експортне мито і встановлення мінімальної митної вартості.

В період з січня 1993 року, коли були затверджені імпортні митні ставки, до липня 1998 року було прийнято 11 нормативних актів, які вносили зміни до цих ставок.

В період з 1993 по 1998 роки пільгові ставки імпортного мита на всі дев'ять позицій продукції борошомельного виробництва, а також на всі зернові культури, крім рису і сорго,збільшились з 10% до 30 %. На рис пільгові ставки імпортного мита лишились незмінними(10%), а на сорго - були збільшені з 10% до 20%.

На сьогоднішній день стосовно всіх зернових культур, крім рису і сорго, і всієї продукції борошномельного виробництва діють імпортні мита, переференційні, пільгові та повні ставки яких є рівними і становлять 30%. Ставка імпортного мита (преференційна,пільгова і повна) на рис дорівнє. 10%, а сорго -20%.

Сезонне імпортне мито було встановлено в 1997 році на ячмінь пивоварний на термін з 15 червня по 15 вересня за пільговою ставкою 5%, і за повною -30%. В 1998 році сезонні імпортні мита були введені щодо пшениці, крім призначеної для посіву, жита, ячменя, вівса, кукурудзи, крім призначеної для посіву , і гречки за ставкою 60%, але не менше 0,1 екю за кг на термін з 1 вересня по 1 грудня.

Експортне мито на всі зернові культури, крім однієї субпозиції - 10.08 30 000, і на переважну кількість продукції борошномельного виробництва(11.01-11-.05) було введено 11 січня 1993 року і дорівнювало 30%. 26 грудня 1993 року це мито було скасовано, і більше експортні мита на зерно і борошно не запроваджувались.

Мінімальна митна вартість була встановлена в 1997 році стосовно пшениці, за винятком певних її субпозицій, ячменя, кукурудзи,гречки, круп і гранул зернових, крохмалю та інгуліну. Положення про мінімальну митну вартість зазначених товарів діють і сьогодні.

Позатарифне регулювання ЗТ України зерновими культурами і продукцією борошномельного виробництва представлено такими інструментами, як квотування і ліцензування, податок на додану вартість, митні збори.

Квотування і ліцензування в 1993 році підлягає експорт зернових культур і борошна, в 1994-експорт зернових культур і борошна та імпорт культур, а в 1995 -експорт зернових культур. В подальшому жоден з зернових товарів кількісним обмеженням не підлягав.

Зернові культури і борошно не є підакцизними товарами.

На сьогоднішній день(і до 01.01.99) від сплати ПДВ при імпорті товарів господарюючими суб'єктами для виробничих і власних потреб звільняються жито, крім насіння, ячмінь, рис і чотири субпозиції пшениці, а всі інші зернові культури, а також продукція борошномельного виробництва підлягають справлянню ПДВ.

Митні збори лише одного разу використовувались як регулятор ЗТ України зерном, а саме в 1995 році, коли від справляння митних зборів при імпорті був звільнений посадковий матеріал і насіння сільськогосподарських культур, які ввозились безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками.

Враховуючи значні резерви АПК (а більше третини виробленої тут продукції втрачається на шляху «виробник-покупець») підвищення конкурентоспроможності його продукції шляхом створення індустрії її збирання, переробки й збереження, поліпшення її якості і зовнішнього виду, - переоснащення переробних і харчових галузей згідно з сучасним технологічним рівнем дасть швидку віддачу і приорітетним напрямком нарощування експортного потенціалу.

Вирішуючи питання нарощування експортного потенціалу зерна України слід враховувати й доцільність використання зарубіжних технологій окремо або у поєднанні з вітчизняними Цей підхід сприятиме модернізації діючих виробництв та розвиткові нових вітчизняних технологій і галузей промисловості (досвід Японії у запозичені найновіших науково-технічних досягнень шляхом масової закупівлі патентів та ліцензій). Досягнення стабілізації доходів від експорту вимагає ефективного діагностування конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» //Відомості ВР України.- 1991.- №29

Закон України про ПДВ //Галицькі контракти.- 1997. - №43

Закон України «Про підприємства в Україні» //Галицькі контракти. - 1998. - №11

Постанова Кабінету Міністрів №768 від 26.09.1995 «Про заходи щодо розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні» // Галицькі контракти. - 1995. - №44.

Указ Президента України від 19.03.1992 «Про заходи по стимулюванню зовнішньоекономічної діяльності» //Голос України.- 1992. - №44

Указ Президента України від 18.11.1994 «Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій» //Галицькі контракти. - 1994. - №49

Базові умови поставки товарів - «Інкотермс» // Галицькі контракти. - 1996. - №46

Особливості нового Закону України «Про ПДВ» //Галицькі контракти. - 1997. - №51

Як використовувати зерно // Зерно і хліб. - 1997. - №3

Як використовувати зерно // Зерно і хліб. - 1997. - №4

Алексеева М.А. Прямые связи и ценообразование /Совет экономической взаимопомощи, секретариат. - М., 1990. - 53с.

Бобровников Г.Н. Качество продукции и НТП. М.: Издательство стандартов, 1988. - 80 с.

Внешнеторговые сделки /Составитель И.С.Гринько - Сумы: Фирма «Реал», 1994. - 464с.

Валютне регулювання в Україні. - К.: Компас, 1996. - 176с.

Галушко В.П. Економіка світового сільського господарства. К.: НАУ, 1996. - 514 с.

Григорьев Ю.А. Учет, анализ и контроль внешнеэкономической деятельности и валютных операций. - М.: ПАИМС, 1993

Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. - М.:Российское право, 1992. - 416 с.

Как продать товар на внешнем рынке. - М.: Мысль, 1990. - 302с.

Как заключать международные торговые контракты. - К.: МККУ, 1992. - 120 с.

Котлер Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1992. 733 с.

Курьеров В.Г. Внешнеэкономический курс республиканской администрации США. - М.:Международные отношения, 1987. - 176 с.

Личко Н.М. Оснонвы стандартизации продукции растенииводство. М.:Агропромиздат, 1988. - 130 с.

Новицкий В.Е. Внешнеэкномическая деятельность и маркетинг. - К.: Либра, 1994. - 190с.

Покупка и продажа в малом бизнесе. М.: Аудит, Юнити, 1996. - 231с.

Украина. Закон. - Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности.

Украинская таможня: сборник нормативных документов по внешнеэкономической деятельности / Под ред. М.С.Муравьева. - К.: Либра, 1995. - 504 с.

Фатрел Чарльз. Основы торговли.

Худолій А.М., Клбута І.В. - Ринок зернових в Україні: поточна кон'юнктура і прогноз на 1998/1999 маркетинговий рік.

29 Дані мережі Інтернет.

30. FAPRI 1994 International Agriculture Outlook

Р е ц е н з і я

на дипломну роботу студентки економічного факультету

Національного аграрного університету

на тему:

«Ефективність виробництва зернових та формування експортного потенціалу (на прикладі зовнішньоекономічного контракту експорту зерна)»

Тема дипломної роботи актуальна, так як становленння зернового виробництва і формування ринку зерна в умовах ринкової економіки має важливе значення для економіки України.

Автор дипломної роботи проводить комплексний аналіз як світового ринку зерна, так і стану цієї галузі в Україні. Кваліфіковано викладено теоретичну частину досліджень, проаналізовано стан виробництва зерна в Україні, здійснено глибокий аналіз ринку зерна та його виробництва, системи ціноутворення та розподілу зерна, його споживання та перспективи розвитку зернового ринку в Україні.

Добре подано матеріал про державне регулювання зовнішньої торгівлі України зерновими культурами та експорту зерна з України.

Я вважаю, що дипломна робота Торгонської А.Л. відповідає вимогам і заслуговує високої оцінки, а її автор - Торгонська Анжела Леонідівна присвоєння кваліфікації «економіст підприємств».

Рецензент - зав.кафедрою

економічної кібернетики

професор, д.е.н. В.А.Кадієвський

Размещено на Allbest.ru