Кон'юнктура ринку зернових в Україні і світі

490

900

-

· промислова переробка

500

260

300

400

Експорт

1000

1200

700

1100

Запаси на кінець року

3403

1200

2390

1795

Співвідношення кінцевих запасів до загального використання

0,21

0,076

0,14

0,19

Попит

Сумарний попит на ринку зерна буде складатися з попиту на продовольче, фуражне, насіннєве, зерно для промпереробки. Крім того, враховуються втрати на стадіях зберігання, транспортування, переробки зерна та обсяги його експортних поставок.

Внутрішній попит на продовольче зерно у 1998/99 р. як і в 1997/98 р. матиме тенденцію до незначного зростання.

Його (попиту) величина є похідною від попиту на хлібопродукти. На протязі останніх років в Україні відмічається спад душового і сумарного споживання хлібопродуктів. Це відбувалося в результаті скорочення чисельності населення України в межах 300 тис. чоловік щорічно у 1998/99р., залишатиметься тенденція до зниження чисельності населення і часткового зниження середньодушового споживання хлібопродуктів по категоріях малозабезпеченого населення, яке опустилося до 124 кг. З 1997/98 року почалося поступове зростання споживання на душу (127 кг). І в 1998/99р. воно може скласти 129 кг. Це відбуватиметься з, одного боку, за рахунок того, що ціни на хлібопродукти стабілізувались і на протязі 1997/98 р. утримувалися незмінними. Не очікується їх суттєвого підвищення і в прогнозованому періоді. З іншого боку на середньодушове споживання хлібопродуктів впливає приріст реальних сукупних доходів, що спостерігався у 1997 р. (5,6 % до попереднього року) і перспектива поступового, хоч і дуже повільного подальшого їх зростання.

З урахуванням цих двох різнонаправлених тенденцій споживання зерна на продовольчі цілі зросте порівняно із минулим приблизно на 250 тис. т (3 %) і досягне 8670 тис. т.

Попит на фуражне зерно був, є і залишатиметься першою за розміром статтею внутрішнього споживання зерна. Обсяги його залежать від кількості поголів'я худоби, і перш за все, тих видів, які є найбільшими споживачами концкормів - свиней, птиці, а також від рівня годівлі і питомої ваги в раціонах концентрованих кормів. Після несприятливого для зернового господарства 1996/97 маркетингового року, коли через нестачу кормів поголів'я худоби різко скоротилося, у 1997/98 р. спостерігається призупинення темпів спаду, бо зернофуража було достатньо, і ціни на кормове зерно були невисокими.

Вірогідне збільшення попиту на фуражне зерно, однак такий попит стримується низьким кінцевим попитом споживачів м'ясо-молочної і птахівницької продукції. Незначний приріст реальних сукупних доходів населення, який можна очікувати на 1998/99р., навряд чи буде направлений на збільшення споживання тваринницької продукції.

Виходячи з усього вищевикладеного, використання зерна на корми у 1998/99 р. в Україні може скласти 13,5 млн тонн, що практично стільки ж, як у минулому році.

Збільшення майже на 100 тис. т зерна на насіннєві цілі пов'язане із вірогідним збільшенням площ посіву під урожай 1999 р. порівняно з осіннім посівом 1997 р. та весняним - 1998 р.

Втрати в процесі зберігання та використання зерна поки що залишаються досить високими (4 % від загальної пропозиції), але, вірогідно, що вони залежатимуть і від погодних умов в період збирання урожаю. Зерно, зібране при сухій погоді та в кращі агротехнічні строки, зберігається краще.

Використання зерна для цілей промислової переробки в попередні два роки упало до 400-500 тис. т зерна, що, перш за все, пов'язано із зниженням попиту на світовому ринку і внутрі країни на спирт. Споживання пива через низький платоспроможний попит населення також упало і не перевищує 13-14 л на душу населення. Однак по мірі зростання платоспроможного попиту, цей показник поступово зростатиме. Використання імпортованого солоду зменшує потреби в пивоварному українському ячмені. Значні обсяги останнього з року в рік використовуються на корм худобі, зменшуючи тим самим доходи його товаровиробників.

Загальне використання зерна, включаючи експорт і втрати, дорівнюватиме 30,6 млн т.

Експортні поставки зерна через низьку його якість, незадовільний маркетинг іноземних ринків зростають дуже мляво. У 1995/96 р. вони складали 1,4 млн т, у 1996/97 р. - 1,8, в урожайному 1997/98 р. лише 1,2 млн т.

Минулий рік виявився особливо несприятливим для експорта, оскільки світові ціни на зерно знижались, попит на низькоякісну пшеницю був також низьким (урожай фуражного зерна у світі в 1997/98 р. був рекордно високим), а у пропозиції в Україні переважало кормове зерно.

В минулі роки в українському експорті найбільша питома вага відводилась пшениці і пшенично-житнім сумішам, ячменю, а також пшеничному та іншим видам борошна, солоду для пивоваріння.

У 1998 році експортовано пшениці на $ 58,5 млн (в 1997 р. - $ 85,05 млн), крім того - пшеничного борошна - $ 69,02 млн (1996 р. - $ 101,2 млн). Головним чином, пшениця експортується у країни колишнього СРСР - 67 % (з них у Білорусь - 95 %, у Молдову - 2 %). Одна третина української пшениці, що експортується, потрапляє у країни Східної Європи (Словаччина - 35 %) та Азії (Ізраїль - 21 %, Північна та Південна Корея - 15 %). Серед товарів, що домінували в експорті, був ячмінь.

Очікується, що 1999/2000 р. у світі стане другим по валовому збору зерна після рекордно-урожайного 1998/99 р. В такі роки через високий ступінь самозабезпеченості країн зерном, міждержавний товарообмін зменшується, очікується, що він не перевищуватиме по пшениці 96 млн т. По фуражних зернових культурах обсяги його торгівлі хоч і незначно, але зростатимуть і складуть 90 млн т. Збільшуватимуться обсяги торгівлі фуражним ячменем, зменшуватиметься попит на кукурудзу, пивоварний ячмінь і солод.

Очікується, що в 1999/2000 р. ціни світового ринку на продовольче зерно стабілізуються або навіть матимуть тенденцію до незначного підвищення, про що свідчать коефіцієнти співвідношення кінцевих залишків і споживання пшениці у світі (1997/98 р. - 0,19, 1998/99 р. -0,23, 1999/2000 р. -0,21).

По фуражних культурах сподіватися на підвищення цін світового ринку підстав немає. Запаси тут зростають, а коефіцієнт співвідношення їх і споживання стабілізувався на рівні минулорічного 0,15.

У 1999/2000 р. можна очікувати прирост експорту з України у 1,5 рази (до 1,8-2 млн т). Збільшення експорту може відбуватися, в основному, за рахунок високоякісного продовольчого зерна. В сусідніх країнах у цьому році урожай буде нижчий, ніж очікувалося, а тому попит на високоякісне продовольче зерно буде, вірогідно, підвищеним. Відтак перспективи для експорту з України у цьому році більш сприятливі, ніж у минулому.

2.3 Основні маркетингові канали реалізації зерна

На світовому ринку спостерігається чітка тенденція до зменшення перехідних запасів і збільшення споживання, що є індикатором тенденції подальшого нарощування світових цін, У зв'язку з тим, що на світовому ринку українське зерно користується попитом, а в країні намічається зміна пріоритетів в каналах розподілу і очікується вал дещо більший, ніж у минулому році, передбачаємо збільшення обсягів експорту до 3,5 млн.т, в тому числі пшениці - 2,5 млн.т.

Внутрішнє споживання разом з експортними поставками і втратами на всіх етапах бідтворювального процесу складе у 1997/98 маркетинговому році близько 35,3 млн. т., що вище попереднього року на 27 %. Кінцевий залишок матиме тенденцію до незначного зростання. Враховуючи, що ринок зерна один з найбільш регульованих на всіх рівнях і розвиток його відбувається одночасно під дією комплексу ринкових факторів та адміністративнім заходів, загальна цінова тенденція може бути нестійкою, хоч діапазон коливань буде незначним.

Україна сьогодні поставлена перед питанням: як інтегруватись у світовий ринок, одночасно пропонуючи надійні засоби своїм господарствам, приватним чи колективним, прогнозуючи доходи з наступного врожаю. Мається на увазі гнучка система, яка може дати гарантію, що базується на ціні світового ринку, але також бере до уваги вартість виробництва залежно від регіонального потенціалу. Проблеми не існує, якщо собівартість виробництва плюс прийнятний доход нижче за світову ціну, але яку систему цін слід використовувати, коли ця сума виявляється вищою за ринкову ціну?

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою ціни на сільськогосподарську продукцію мають визначені гарантії, маючи на увазі підтримку держави (модель Сільськогосподарської політики в ЄС), чи фінансова підтримка фермерів (США). Сьогодні, враховуючи недавнє вдосконалення нової Спільної політики ці системи підлягають значним змінам з метою наближення їх до реального світового ринку Не варто також забувати, що багато десятиріч ціни світового ринку на сільськогосподарську продукцію були лише цінами, за якими країни-виробники прагнули збути свої лишки. Ось чому «світова ринкова ціна» зазнала багато змін: найнижча означає перевиробництво завдяки високим урожаям, а найвища - недовиробництво рослинної продукції через несприятливі погодні умови. Тому країни запроваджують системи гарантованих цін, щоб захистити своїх виробників від таких коливань і надати їм можливість планувати майбутні надходження.

Сьогодні проблема полягає в тому, щоб знайти таку систему ціноутворення, яка б пропонувала мінімум гарантій виробнику і не створювала необхідності субсидувати експорт продукції. Так звана «квант-система» для виробництва зерна створена і існує у Франції: гарантована ціна існувала тільки при закупці продукції у достатній кількості для потреб країни, а лишки йшли на експорт за нормальною світовою ринковою ціною без будь-яких субсидій. Ця система застосовувалась і до виробництва цукру.

Однією з необхідних умов існування досконалої системи ціноутворення є наявність повної і доступної інформації про кон'юнктуру ринку, чого в Україні на жаль на сьогодні бракує.

Зерно протягом багатьох років для сільськогосподарських виробників України є прибутковим товаром і витрати на його виробництво -- значно нижчі, ніж в багатьох розвинутих країнах. Це конкурентноспроможний товар на світовому ринку за умов дотримання світових вимог якості зерна. Загальний прогноз щодо цін на зерно свідчить, що ціни на зовнішньому ринку впливатимуть на ціни внутрішнього, тобто -- спричинять зростання останніх. Травень та червень, як правило, відрізняються відносним спокоєм на біржах. Пожвавлення торгівлі відбувається у кінці серпня -- вересні.

Для господарств України зерно і зернопродукція є пріоритетними і високоліквідними товарами. Зерно забезпечує господарствам достатню окупність витрат по всіх каналах реалізації (у 1996 р. господарства отримали в середньому по 0,61 грн прибутку на 1 грн витрат, а в 1997 - 0,37) За рахунок зерна та соняшника дотуються, практично, всі інші галузі сільського господарства, саме тому обсяги реалізації зерна коливаються значно менше, ніж пропозиції.

Основними постачальниками зерна на ринок є господарства суспільного сектору (табл. 2.5.).

Обсяги продажу через заготівельні підприємства можуть зрости через більш активне погашення заборгованості перед Пенсійним і Чорнобильським фондом, за рахунок погашення заборгованості попередніх років за поставлені матеріальні ресурси та розрахунків з державним лізинговим фондом за отриману техніку.

В умовах, коли зернофуража в господарствах недостатньо, а пшениця - доброї якості, поставка в рахунок вищеперерахованих фондів переважно буде здійснюватися за рахунок пшениці (табл. 2.6.).

Таблиця 2.5. - Канали розподілу і ціни зерна, реалізованого господарствам громадського сектора у 1997/98 та 1998/99 рр.

Канали реалізації	1997/98 р.	1998/99 р.
	Обсяги, тис. т	Структура каналів, %	Середня ціна, грн/т	Обсяги, тис. т	Структура каналів, %	Середня ціна, Грн/т
Реалізовано - всього	17914	100,0	173	16110	100,0	176
в тому числі:
·заготівельним та переробним організаціям	4300	24,0	216	7909	49	220
·організаціям споживспілки	16	0,1	192	20	0	195
·населенню	4512	25,5	130	5454	34	140
·на ринках	3676	20,5	170	1190	7	170
·за бартерними угодами, продажа комерційним структурам	5336	29,8	176	1517	10	180
·на біржах, зарубіжним країнам	13	0,1	232	20	0	180

Таблиця 2.6. - Маркетингові канали реалізації пшениці сільськогосподарськими виробниками

Канали реалізації	1997/98 р.	1998/99 р.
	Кількість, Тис. т	%	кількість, тис. т	%
Реалізовано, всього	11270	100,0	10700	100,0
в тому числі:
· заготівельним організаціям та переробним підприємствам по прямих зв'язках	3300	29,0	5100	48,0
· організаціям споживспілки	11	0,0	10	0,0
· населенню, через систему громадського харчування (з урахуванням продажу і видачі в рахунок оплати праці)	2780	25,0	2670	25,0
· на ринках, через магазини, ларки, палатки	2060	18,0	1820	17,0
· по бартерних угодах	3115	28,0	1095	10,0
· на біржах безпосередньо товаровиробниками	4	0,0	5	0,0

Оцінюючи баланс зерна пшениці і зернофуражних культур можна передбачати, що у зв'язку з тим, що коефіцієнти відношення запасів до споживання зменшуються порівняно з минулим роком, то середньорічна ціна в цілому по зерну мала би бути вище минулорічної на 3-5 % і може скласти близько 176-180 грн за тонну.

Зростання ціни у певній мірі можливе також за рахунок більш високої якості пшеничного зерна урожаю 1998 р.

Ситуація на зерновому ринку у серпні-вересні буде складатися для товаровиробників досить драматично. Ціни біржового ринку, які стали орієнтиром для більшості угод, вірогідно, будуть достатньо низькими. Необхідність проведення розрахунків за придбані в рахунок майбутньої реалізації зерна матеріально-технічні ресурси і необхідність закупівлі останніх під проведення осінньо-польових робіт примусить товаровиробників " викинути" на ринок значну масу зерна. Зменшення пропозиції спрацює на пониження цін.

Заготівельні підприємства і оптовики-трейдери, заінтересовані у покупці зерна по найбільш дешевій ціні, спробують " взяти реванш" за минулий рік, коли ціни на зерно на ринку України були завищеними, оскільки на них впливали ціни держзамовлення ( 270 грн за 1 тонну пшениці III класу, а зерно всіх інших видів - по коефіцієнту до ціни цієї якості). Покупці намагатимуться утримати свою ціну на рівні 215-225 грн за тонну пшениці III класу, 200 і менше - за IV клас, 160-165 грн - за ячмінь фуражний. Для сільськогосподарського товаровиробника, який продавав своє зерно до жовтня 1998 р. заготівельним організаціям по ціні 270 грн ( без вирахування ПДВ) запропонована в цьому сезоні ціна буде видаватися занадто низькою. Це, до певної міри, стримуватиме збільшення пропозиції на ринку і, в кінцевому підсумку, може привести до підвищення цін.

Із середини IV кварталу 1998 р. ціни на всі види зернових, вірогідно, будуть мати тенденцію до підвищення.

В цілому прогнозуєма тенденція внутрішніх цін на продовольче і фуражне зерно буде співставною із світовими тенденціями. Виключення може складати лише кукурудза. У зв'язку із слабим запиленням (результат високих температур) очікується зниження валового збору у країні, що на фоні зменшення виробництва по групі зернових культур буде сприяти підтриманню достатньо високих цін на кукурудзу.

У 1998-1999 роках приділялась увага формуванню ринку сільськогосподарської продукції, його інфраструктурі. З метою здійснення єдиної політики щодо формування біржового ринку та недопущення монополізму розроблено концепцію створення біржового сільськогосподарського ринку, на основі якої створена система бірж з реалізації сільськогосподарської продукції, які об'єднались, в Національну асоціацію аграрних бірж України (Українська аграрна біржа та 22 регіональні біржі). Це дає можливість спільно виробляти політику щодо розвитку біржового ринку.

Одним із головних завдань біржового ринку) особливо в умовах повної відсутності нормального ринкового середовища, що має місце в Україні,- це формування реальних прозорих цін, що базуються на співвідношенні попиту і пропозиції не тільки на внутрішньому, а й на світовому ринку.

Через недостатню організованість біржевого ринку реалізація сільськогосподарської продукції здійснюється через цілу систему дрібних посередників, як правило, за зниженими цінами, а купівля матеріально-технічних ресурсів - за завищеними цінами і всі втрати від таких операцій відносяться на рахунок товаровиробників. Особливо не витримуються паритетні ціни у бартерних контрактах, питома вага яких в торгівлі сільськогосподарською продукцією сягає 34%.

Невирішеність проблеми інтервенції для підтримки рівня цін на біржовому ринку. недосконалість законодавчих актів стосовно організації і функціонування бірж призводять до різкого коливання цін, відставання їх від світового рівня.

Перехід від планово-розподільчої системи до ринкової економіки вимагає особливої уваги до формування вільних цін на товари і, передусім, на продукти харчування. Досвід таких країн, як Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія засвідчує активну участь держави у формуванні цін на сільськогосподарську продукцію шляхом інтервенційних процесів на ринку, що допомагає запобігати різким коливанням їх і відповідно стабілізувати доходи товаровиробників та захистити споживачів від надмірних витрат на закупівлю цих продуктів. На жаль, невідрегульованість цих процесів в Україні призводить до різких коливань цін не тільки на біржовому ринку, а й в цілому на ринках України .

Організація продажу сільськогосподарської продукції через біржовий ринок сприяла значному зростанню цін на окремі види продукції, наблизивши їх до рівня світових та зменшила диспаритет цін між сільськогосподарською та промисловою продукцією, що дозволило сільським товаровиробникам знайти нові шляхи для реалізації сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.7 - Кількість бірж (одиниць).

	1991	1996	1997	1998
Всього зареєстровано	66	88	191	223
- агропромислові	4	9	23	25
- універсальні	22	19	46	46
- товарні і товарно-сировинні	28	25	54	75
-фондові та товарно-фондові	2	14	24	24
Інші	10	21	44	53

Таблиця 2.8 - Обсяг укладених угод на біржах (млн.гривень).

	1996	1997	1998
Всього	544	1149,4	1188,9
- сільськогосподарська продукція	220,8	312,7	42,2
- продукти харчування	5,3	5,5	42,0
- транспортні засоби	41,0	125,1	126,3
- паливо	2,8	48,3	23,3
- вугілля	1,7	45,9	19,7
- цінні папери	5,5	33,5	25,0
- послуги	0,3	4,9	56,3
- нерухомість	257,5	600,6	843,3
- земельні ділянки	0,1	0,1	1,1
- інші	7,8	15,5	-

Ці кошти були вагомим фінансовим джерелом для придбання матеріально-технічних ресурсів та забезпечення проведення сільськогосподарських робіт.

Відбувається процес створення торгових домів та інших установ ринкової інфраструктури.

Створено Державну комісію з питань організації біржового сільськогосподарського ринку та підготовлено ряд нормативних методичних документів щодо організації та проведення торгів сільськогосподарською продукцією.

Проте біржовий ринок потребує значного удосконалення, особливо в стосунках між покупцями та продавцями.

Повільна організація, торгівлі ф'ючерсними та форвардними контрактами, відсутність чіткої розрахункової системи, складність з фінансовим становищем господарств призвели до різкого зменшення обсягів біржових торгів. При цьому значно зросли обсяги позабіржової торгівлі, що призвело до безконтрольного вивозу зерна та зернопродуктів і соняшнику.

З метою забезпечення формування загальнонаціонального та регіонального біржового ринку виникла необхідність законодавчої регламентації діяльності його учасників. Міністерства і відомства опрацьовують проект відповідного Закону України.

Враховуючи ситуацію, що склалася в країні з розвитком товарного і біржового ринку, на думку спеціалістів Мінагропрому України необхідно здійснити такі заходи:

*провести сертифікацію товарних бірж;

*встановити порядок та вимоги до сертифікації товарних бірж:

*здійснювати експорт найважливіших видів продукції лише за контрактами зареєстрованими на товарних біржах;

*затвердити перелік товарів, експорт яких здійснюється лише через біржові контракти;

*розробити і впровадити систему розрахункових палат бірж, що забезпечить своєчасність розрахунків та гарантуватиме виконання укладених біржових угод;

*створити інвестиційний фонд , з метою впливу на процес формування цін на ринках країни;

*заборонити колективним сільськогосподарським підприємствам продаж зерна з готівку, що дасть можливість уникнути постійного демпінгу цін.

Вже протягом двох років в Україні йде мова про створення Агенції сільськогосподарської продукції та сировини, мета якої - регулювання цін на продукцію господарств. Агенція формуватиме та контролюватиме інтервенційний запас продукції, який буде складати 20% від її загального споживання в країні. Мінсільгосппрод має отримати деяку продукцію з фондів Держкомітету матеріальних ресурсів з врожаю для створен інтервенційного фонду. Діяльність Агенції, якою буде керувати Відділ продовольства Мінсільгосппроду, повинна сприяти регулюванню споживчих та заготівельних цін сільськогосподарську продукцію. Закупівля має здійснюватися за допомогою державних дотацій.

Завдяки постійному досить високому попиту на такий продукт як зерно на внутрішньому та світовому ринках, та зважаючи на великий природній потенціал і наявність робочої сили, зерновий субсектор України має великі перспективи розвитку за умов ринкової економіки. На сьогодні собівартість виробництва продукції у цьому секторі дозволяє йому виходити на світовий ринок, він може розвиватись самостійно, без будь-якої державної підтримки. Держава має тільки скоригувати свою політику так, щоб надати можливість цій галузі вільно розвиватись, а якщо і допомагати, то тільки у період становлення.

2.4 Експортні можливості українських зерновиробників

Протягом декількох останніх років у світі намітилась чітка тенденція до перевищення споживання зерна над пропозицією. Недовиробництво пшениці у за останні 5 років в середньому склало приблизно 3.6 млн. тон у рік. Спостерігається скорочення зернових запасів: за той же період, 5 останніх років (з 1992 по 1996), показник відношення запасів до спожитого зерна скоротився з 24.6% до 16.8%. Така ситуаія до певної міри завдячує постійно зростаючим споживанням зерна на Середньому та Далекому Сході і зменшенню пропозиції. Підвищення попиту і зниження пропозиції закономірно відбилося на рівні світових цін, які останнім часом відчутно зросли, і, згідно прогнозам, ще деякий час протримаються на досить високому рівні. Така кон'юнктура ринку зерна у світі на сьогодні створює досить сприятливі умови для виходу на нього нових виробників.

З позиції українських експортерів зерна найближчі ринки знаходяться українах СНД, з якими Україна має досить тісні історичні зв'язки, а також ринок ЄС. Обсяги імпорту зерна країнами колишнього СРСР, хоча і суттєво знизилися за останні 5років, але все ще залишаються на високому рівні: 4.8 млн. тон у рік. Збільшився майже у 2 рази імпорт зерна країнами ЄС через нову "Загальну Сільськогосподарську Політику", згідно якої експорт зерна більше не субсидується, що призвело до зменшення посівних площ зернових майже на 15%.

Слід також розглянути можливості експорту на Середній Схід, зокрема Ірак та Іран. У такій торгівлі існує можливість украдання вигідних бартерних угод для українських зерновиробників. У зазначених країнах зерно можна обміняти на нафту та нафтопродукти, які експотуються країнами Середнього Сходу і дуже потрібні в Україні.

Морським шляхом Україна має прекрасний зв'язок з країнами Північної Африки, а морський транспорт є найдешевшим для перевізок зерна. Крім того таблиця 2.20 свідчить про наявну і суттєву потребу у імпортному зерні у Єгипті, Алжирі та Марокко.

Не слід також нехтувати можливостями збуту зерна у Китаї та на Далекому Сході (Японія, Південна Корея). Не зважаючи на віддаленість цих ринків, вони мають і свої переваги: досить великі обсяги імпорту і високі ціни, особливо у Японії.

Звичайно, пошук уже знайомого імпортера у СНД, з яким існують старі зв'язки, потребуватиме менше зусиль, ніж пошук нового ринку збуту на Сході чи у Африці, але у останньому випадку винагородою за зусилля буде певна гарантія платіжоспроможності покупця і оплата у конвертованій валюті.

На світовому ринку майже будь-якого товару панує жорстка конкуренція. І ринок зерна не є виключенням. Хоча країн- експортерів цього товару набагато менше ніж країн імпортерів. Це перш за все зумовлено особливими кліматичними умовами і природними ресурсами, які притаманні лише деяким частинам світу і необхідні для виробництва зерна.

Найбільшим у світі експортером пшениці і нехлібного зерна є США, які займають 37% світового ринку пшениці і 70% міжнародного ринку нехлібного зерна. Зерно американських виробників знаходить покупців у Південній Америці, Японії, на Середньому Сході, у деяких країнах Європи, у Африці, тобто майже по всьому світі.

Другим досить відомим конкурентом у міжнародній торгівлі зерном вважається Канада. На цьому ринку вона завоювала визнання як партнер, що торгує товаром (зерном) досить високої якості і чітко дотримується строків і умов поставки. Багато країн є постійними клієнтами-покупцями зерна з Канади. Експорт пшениці є дуже важливим джерелом доходу цієї країни, і вона, займаючи 20% ринку пшениці, експортує її майже в усі частини світу.

Іншими досить великими експортерами зерна є Аргентина. Яка головним чином забезпечує Південну Америку, та Австралія, чиї ринки знаходяться в Океанії та на Далекому Сході, тому ці дві країни не представляють великої конкуренції для України.

Серед країн ЄС існує ще один досить вагомий конкурент тому, що він давно продає зерно на більш перспективних приоритетних ринках для українських експортерів на Середньому Сході, у Північній Африці та у Країни Європи. Цей конкурент -- Франція, яка протягом довгого періоду часу була постійним постачальником зерна у Африку та європейські країни. Серед країн колишнього СРСР найбільшим конкурентом для України є Казахстан, ефективність виробництва зерна у якому знаходиться на досить низькому рівні, але має великі посівні площі і потенціал для зростання у зерновому секторі.

За умов такої досить щільної конкуренції українські виробники повинні мати певні переваги перед іншими експортерами зерна, щоб вийти на світовий ринок. Такою перевагою, на мою думку, є родючість природні ресурси, завдяки яким собівартість виробництва знаходиться на нижчому рівні, ніж у багатьох конкурентів. Низька собівартість створює наявну можливість зниження ціни продукції. Що можливо дозволить відвоювати частку світового ринку. Крім того. Урожайність зернових на сьогодні в Україні досить далека від потенційно можливої, а урожайність. Без перебільшень, може бути у 2 рази вищою, як у країнах ЄС. Але неповна реалізація ресурсного потенціалу у зерновиробляючій галузі завдячує загальному занепаду економіки країни, і сільськогосподарські виробники знаходяться не у найкращому становищі. Відомо, щоб отримати бажаний урожай, необхідно мати якісне насіння, достатню кількість мінеральних, органічних добрив та пестицидів; необхідно мати нову ефективну зернозбиральну техніку, щоб вчасно і без втрат провести збирання врожаю. Нажаль, сьогодні зовсім небагато виробників зерна в Україні можуть засвідчити про повну забезпеченість їх виробництва.

А якщо припустити, що середня урожайність зерна з гектара 4 - 5 тон з тими ж виробничими витратами $280 США, то собівартість виробництва 1 тони зерна складе $60 - $70. Світова ціна на пшеницю на сьогодні тримається на рівні $170 - $180 США за тону навіть на умовах ЕХУУ (франко-склад). З поданих цифр нетяжко переконатись у високій рентабельності такого бізнесу як експорт зерна. Але, нажаль, це лише потенційні можливості. Крім того підвищення загальної середньої урожайності у 1.5 - 2 рази навіть при тих самих посівних площах дозволить щорічно мати валовий збір зерна в країні не 27 млн. тон, як у минулому році, а всі 50 млн. тон, з яких 20 млн. тон можна буде експортувати, бо внутрішня потреба країни складає біля ЗО млн. тон, а 20 млн. тон -- це 10% світового ринку зерна.

Одним з суттєвих недоліків українського експортного зерна є у багатьох випадках його низька якість. Нажаль, дуже часто українське зерно не відповідає міжнародним стандартам. Більш того, ситуація ускладнюється й тим, що українські нормативи якості дещо не збігаються з міжнародне визнаними. Траплялися випадки, коли зерно,що мало бути експортоване з України, повертали з пункту передачі його від продавця до покупця через те, що воно не відповідало вимогам якості зазначеними контрактом. Такий стан справ також у деякій мірі є причиною загальної кризи у економіці країни. Адже якість зерна у великій мірі залежить від технології очистки, сушки та зберігання, чудовим станом яких теж небагато виробників можуть похвалитися. Оцінку якості зерна, що йде на експорт має давати спеціалізована сертифікована лабораторія, яка повинна мати необхідні прилади, реактиви і кваліфікованих спеціалістів, щоб дати відповідну оцінку, але в умовах нашої країни ще не кожна лабораторія здатна точно оцінити якість продукції. І це є насправді актуальною проблемою виробників, що бажають продавати зерно за кордон. Наприклад, якщо покупець матиме дві альтернативи: купувати зерно за однаковою ціною у продавця з США чи Канади, то він напевно обере канадського експортера, бо його країна має репутацію продавця зерна, що завжди суворо дотримується умов якості і поставки продукції. Тому в процесі розвитку міжнародної торгівлі українські імпортери повинні з самого початку завойовувати відповідну репутацію, яка у майбутньому віддасть належне.

У минулому році з України було експортовано лише біля 1 млн. тон пшениці, але мав місце в імпорт зерна -- головним чином твердої пшениці, внутрішнє виробнийтво якої не задовільняє внутрішніх потреб.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що Україна має потенціал і можливості розвивати і розширювати експорт зерна і зернопродукції. І цей вид зовнішньоекономічної діяльності є досить прибутковим і може виявитись дуже важливим у період становлення держави. Нажаль, однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є те, що його не можна розварнути чи звернути за невеликий проміжок часу. Тому навіть при всьому бажанні і підтримці з боку держави суттєво збільшити обсяги виробництва зерна за наступні 2-3 роки навряд чи можливо. Але експорт зерна на світовому ринку -- це майбутнє України.

Зовнішня торгівля України зерновими культурами і борошном представлена як експортом, так і імпортом.

Експорт зернових в країни СНД та на світовий ринок.

За обсягом експорту в 1997 році зернові культури зайняли п'яте місце серед сільськогосподарських товарів, продукція борошномельного виробництва - восьме місце. Дані про фізичні обсяги експорту зернових культур і продукції борошномельного виробництва в 1997 році, а також про питому вагу зазначених товарів в загальному обсязі експорту товарів і в обсязі експорту сільськогосподарських товарів наведені в таблиці 2.9. і в таблиці 2.10.

Експорт зернових культур України скоротився більше, ніж вдвічі в 1997 році (127,8 млн дол. США) у порівнянні з 1996 роком (377,1 млн дол. США) і досяг приблизно рівня 1995 року (123,4 млн дол. США). Сальдо зовнішньоторговельного балансу по зернових культурах є позитивним і дорівнює 108,1 млн дол. США.

Експорт продукції борошномельного виробництва в 1997 році склав 104 млн дол. США, що нижче більше, ніж вдвічі рівня експорту 1996 року (216,8 млн дол. США) і незначно нижче за обсяг експорту 1995 року (126,3 млн дол. США). Сальдо зовнішньоторгівельного балансу по продукції борошномельного виробництва є позитивним і дорівнює 87,8 млн дол. США.

Географічна структура експорту та імпорту України зернових культур і продукції борошномельного виробництва в даній роботі розглянута за даними Держкомстату за 1997 рік.

Україна експортувала зернові культури (група 10) в 41 країну, серед яких найбільший обсяг експорту прийшовся на Білорусь (36388,54 тис.дол. США). Друге та третє місця за критерієм обсягу експорту з України зернових культур посіли відповідно Словаччина і Саудівська Аравія. Нижче наведене загальна географічна структура українська експорту зернових культур в 1997 році:

Таблиця 2.9 - Географічна структура експорту з України зернових культур в 1997 р.

Країни	Обсяг експорту,тис.дол.США FOB	Питома вага, %
Всього	127826,39	100,00
Країни колишнього СРСР	49730,78	38,90
112 Білорусь	36388,54	28,47
051 Вірменія	8,97	0,01
268 Грузія	594,04	0,46
498 Молдова, Республіка	3597,86	2,80
643 Російська Федерація	6125,30	4,79
762 Таджикистан	38,08	0,03
795 Туркменистан	459,75	0,36
233 Естонія	149,70	0,12
428 Латвія	320,16	0,25
440 Литва	2066,38	1,62
Європа	30978,68	24,23
300 Греція	309,53	0,24
372 Ірландія	704,94	0,55
380 Італія	125,47	0,10
438 Ліхтенштейн	46,54	0,04
442 Люксембург	211,71	0,17
470 Мальта	271,51	0,21
276 Німеччина	2887,46	2,26
616 Польща	5589,67	4,37
642 Румунія	402,15	0,31
703 Словаччина	17473,92	13,67
705 Словенія	71,68	0,06
348 Угорщина	22,35	0,02
203 Чеська Республіка	493,44	0,39
756 Швейцарія	2368,31	1,85
Азія	36032,49	28,19
376 Ізраїль	9868,27	7,72
400 Йорданія	1414,98	1,11
196 Кіпр	5737,94	4,49
408 Корейська НДР	1847,29	1,45
422 Ліван	2357,41	1,84
410 Корея, Республіка	2113,33	1,65
682 Саудівська Аравія	11876,52	9,29
792 Туреччина	816,75	0,64
Африка	2643,27	2,07
012 Алжир	890,50	0,70
818 Єгипет	392,53	0,31
434 Лівійська Арабська Дж.	768,00	0,60
504 Марокко	592,24	0,46
Америка	8441,17	6,60
060 Бермуди	2015,40	1,58
092 Віргінські острови	3745,56	2,93
212 Домініка	11,37	0,01
136 Острови Кайман	1899,73	1,49
840 США	769,11	0,60

( Держкомстат України)

Україна в 1997 році експортувала продукцію борошномельного виробництва (група 11) в 34 країни, серед яких найбільший обсяг експорту прийшовся на Туркменистан (52329,08 тис.дол. США). Друге та третє місця за критерієм обсягу експорту з України продукції борошномельного виробництва посіли відповідно Росія і Білорусь. Нижче наведена загальна географічна структура українського експорту продукції борошномельного виробництва в 1997 році:

Таблиця 2.10 - Загальна географічна структура українського експорту продукції борошномельного виробництва в 1997 році

Країни	Обсяг експорту, тис.дол.США FOB	Питома вага, %
Всьго	104056,37	100
Країни колишнього СРСР	102012,25	98,04
031 Азербайджан	2876,70	2,76
112 Білорусь	11199,39	10,76
051 Вірменія	419,86	0,40
268 Грузія	1484,21	1,43
398 Казахстан	7,05	0,01
417 Киргизстан	80,46	0,08
498 Молдова, Республіка	3542,88	3,40
643 Російська Федерація	24375,00	23,42
762 Таджикистан	741,72	0,71
795 Туркменистан	52329,08	50,29
860 Узбекистан	2104,50	2,02
233 Естонія	918,32	0,88
428 Латвія	926,80	0,89
440 Литва	1006,28	0,97
Європа	1080,13	1,04
040 Австрія	18,98	0,02
056 Бельгія	5,39	0,01
070 Боснія і Герцеговина	6,53	0,01
300 Греція	58,36	0,06
208 Данія	26,61	0,03
528 Нідерланди	7,03	0,01
276 Німеччина	496,95	0,48
616 Польща	2347,86	0,23
703 Словаччина	8,26	0,01
348 Угорщина	13,44	0,01
191 Хорватія	166,77	0,16
203 Чеська Республіка	33,95	0,03
Азія	732,27	0,70
376 Ізраїль	410,79	0,39
156 Китай	0,54	0,00
196 Кіпр	181,45	0,17
422 Ліван	76,66	0,07
792 Туреччина	62,83	0,06
Америка	231,72	0,22
092 Віргінські острови	1,06	0,00
124 Канада	38,35	0,04
840 США	192,31	0,18

(Держкомстат України)

Україна експортувала в 1997 році продуцію борошномельного виробництва восьми товарних позицій (всього їх дев'ять, тобто за виключенням клейковини), серед яких перше місце за обсягом експорту посіло борошно пшеничне (69194 тис дол США), а друге і третє - відповідно крупа та гранули зернових (11.03) і борошно та крупа із сушених бобових культур (11.06). Товарна структура експорту продукції борошномельного виробництва України в 1997 році наведена нижче:

Таблиця 2.11 - Товарна структура експорту продукції борошномельного виробництва України в 1997 році

Код товарної позиції		Обсяг експорту, тис.дол.США FOB	Питома вага, %
Всього		104056,37	100
11.01	Борошно пшеничне або пшенично-житнє	69194,00	66,50
11.02	Борошно інших зернових, крім пшеничного або пшенично-житнього	2473,05	2,38
11.03	Крупа і гранули зернових	20510,45	19,71
11.04	Зерно, оброблене іншими засобами (наприклад, лущене,плющене, перероблене в пластівці,обрушене, у вигляді січкі або дроблене), крім рису зазначеного в товарній пропозиції 10.06;зародки зернових,цілі, плющені, у вигляді пластівців або молоті	1672,47	1,61
11.05	Борошно, крупа, пластівці і гранули картопляні	4,36	0,00
11.06	Борошно і крупа із сушених бобових культур, із серцевини сагової пальми, із корнеплодів або клубнеплодів; борошно, крупа і порошок із продуктів класифікованих в групі	4006,72	3,85
11.07	солод, зокрема, підсмажений	2560,69	2,46
11.08	крохмаль, інулін	3634,63	3,49

(Держкомстат України)

Україна експортувала в 1997 році зернові культури семи товарних позицій (всього їх вісім, тобто за виключенням сорго), серед яких перше місце за обсягом експорту посіла пшениця і пшенично-житня суміш (58481,51 тис.дол. США), а друге і третє - відповідно ячмінь і кукурудза. Товарна структура експорту зернових культур України в 1997 році наведена нижче:

Таблиця 2.12 - Товарна структура експорту зернових культур України в 1997р.

Код товарної позиції	Обсяг експорту,тис.дол.США FOB	Питама вага, %
Всього	1278226	100
10.01 Пшениця або пшенично-житня суміщ	58481,51	45,75
10.02 Жито	2865,47	2,24
10.03 Ячмінь	50590,99	39,58
10.04 Овес	141,94	0,11
10.05 Кукурудза	9966,79	7,80
10.06 Рис	52,41	0,04
10.08 Гречка, просо і насіння канаркове; інші зернові	5727,28	4,48

(Держкомстат України)

Імпорт зернових з України

За обсягом імпорту в 1998 році зернові культури зайняли 13-те місце серед товарів сільського господарства, а продукція борошномельного виробництва - 15-те місце. Дані про фізичні обсяги імпорту зернових культур і продукції борошномельного виробництва в 1997 році, а також про питому вагу зазначених товарів в загальному обсязі імпорту і в обсязі імпорту сільськогосподарських товарів наведені в таблиці 2.13 і в таблиці 2.14.

Україна імпортувала зернові культури (група 10) із 40 країн, серед яких найбільший обсяг імпорту прийшовся на Індію (4976,73 тис. дол США). Друге та третє місця за критерієм обсягу імпорту в Україну зернових культур посіли відповідно В'єтнам і Угорщина. Нижче наведена загальна географічна структура українського імпорту зернових культур в 1997 році:

Таблиця 2.13 - Загальна географічна структура українського імпорту зернових культур в 1997 році

Країни	Обсяг експорту, тис.дол.США FOB	Питома вага, %
Всього	19662,21	100,00
Країни колишнього СРСР	1312,06	6,67
398 Казахстан	217,83	1,11
498 Молдова, Республіка	421,42	2,14
643 Російська Федерація	662,04	3,37
233 Естонія	10,77	0,05
Європа	5505,05	28,00
040 Австрія	140,26	0,71
056 Бельгія	91,93	0,47
826 Великобританія	4,35	0,02
208 Данія	2,70	0,01
372 Ірландія	0,54	0,00
724 Іспанія	10,58	0,05
380 Італія	329,41	1,68
438 Ліхтенштейн	1,10	0,01
528 Нідерланди	13,38	0,07
276 Німеччина	330,98	1,68
616 Польща	84,71	0,43
703 Словаччина	405,73	2,06
705 Словенія	71,68	0,06
348 Угорщина	2573,79	13,09
250 Франція	1160,19	5,90
191 Хорватія	46,57	0,24
203 Чеська Республіка	78,33	0,40
756 Швейцарія	35,57	0,18
752 Швеція	30,90	0,16
891 Югославія	164,03	0,83
Азія	10292,79	52,35
704 В»єтнам	4526,74	23,02
376 Ізраїль	3,77	0,02
356 Індія	4976,73	25,31
364 Іран (Іслам.Республіка)	3,20	0,02
156 Китай	98,50	0,50
586 Пакистан	614,06	3,12
764 Таїланд	57,57	0,29
792 Туреччина	10,60	0,05
392 Японія	1,62	0,01
Африка	959,56	4,88
818 Єгипет	959,56	4,88
Америка	1592,21	8,10
032 Аргентина	30,16	0,15
076 Бразилія	1,62	0,01
124 Канада	90,37	0,46
188 Коста-Ріка	0,53	0,00
840 США	1465,29	7,45
740 Сурінам	4,24	0,02
Австралія і Океанія	0,54	0,00
544 Нова Зеландія	0,54	0,00

( Держкомстат України)

Імпорт продукції борошномельного виробництва в 1997 році збільшився відносно імпорту 1996 і 1995 років. За зазначений період обсяг імпорту підвищився з 4 млн дол. США в 1995 році до 16,2 млн дол. США в 1997 році.

Географічна структура імпорту України зернових культур і продукції борошномельного виробництва в даній роботі розглянута за даними Держкомстату за 1997 рік.

Україна імпортувала продукцію борошномельного виробництва (група 11) із 40 країн, серед яких найбільший обсяг імпорту прийшовся на Німеччину (5165,34 тис.дол. США). Друге та третє місця за критерієм обсягу імпорту в Україну продукції борошномельного виробництва посіли відповідно Чеська Республіка і Угорщина. Нижче наведена загальна географічна структура українського імпорту продукції борошномельного виробництва в 1997 році:

Таблиця 2.14 - Загальна географічна структура українського імпорту продукції борошномельного виробництва в 1997 р.

Країни	Обсяг експорту, тис.дол.США CIF	Питама вага, %
Всього	16201,16	100
Країни колишнього СРСР	1778,90	10,98
112 Білорусь	129,89	0,80
498 Молдова, Республіка	17,61	0,11
643 Російська Федерація	502,13	3,10
233 Естонія	857,44	5,29
428 Латвія	74,96	0,46
440 Литва	196,87	1,22
Європа	13068,80	80,67
040 Австрія	26,69	0,16
056 Бельгія	316,25	1,95
100 Болгарія	54,87	0,34
826 Великобританія	55,07	0,34
300 Греція	137,14	0,85
208 Данія	217,72	1,34
724 Іспанія	11,61	0,07
380 Італія	89,12	0,55
528 Нідерланди	95,33	0,59
276 Німеччина	5165,34	31,88
616 Польща	681,99	4,21
642 Румунія	221,69	1,05
703 Словаччина	153,82	0,95
348 Угорщина	2030,54	12,53
246 Фінляндія	20,32	0,13
250 Франція	144,64	0.89
191 Хорватія	9,49	0,06
203 Чеська Республика	2439,42	15,06
756 Швейцарія	38,23	0,24
752 Швеція	1380,16	8,52
Азія	1041,14	6,43
704 В'етнам	4,27	0,03
376 Ізраїль	3,77	0,02
356 Індія	250,36	1,55
586 Пакистан	14,25	0,09
764 Таїланд	2,75	0,02
792 Туреччина	762,51	4,71
392 Японія	3,23	0,02
Африка	78,92	0,49
818 Єгипет	78,39	0,48
478 Мавританія	0,53	0,00
Америка	232,86	1,44
660 Ангілья	15,83	0,10
092 Віргінські острови	6,50	0,04
124 Канада	4,82	0,03
840 США	205,71	1,27
Австралія і Океанія	0,54	0.00
554 Нова Зеландія	0,54	0,00

(Держкомстат України)

Товарна структура імпорту зернових культур і продукції борошномельного виробництва в Україні в даній роботі розглянута за даними Держкомстату за 1997 рік.

Україна імпортувала в 1997 році зернові культури шести товарних позицій (всього їх вісім, тобто за виключенням жита і вівса), серед яких перше місце за обсягом імпорту посів рис (13408,99 тис.дол. США), а друге і третє - відповідно кукурудза і пшениця. Товарна структура імпорту зернових культур України в 1997 році наведена нижче.

Таблиця 2.15 - Загальна географічна структура українського імпорту продукції борошномельного виробництва в 1997 р

Код товарної позиції	Обсяг експорту,тис.дол.США CIF	Питама вага, %
Країни	Обсяг експорту,тис.дол.США FOB	Питама вага, %
Всього	19662,21	100
10.01 пшениця або пшенично-житня суміш (меслін)	539,48	2,74
10.03 ячмінь	139,69	0,71
10.05 кукурудза	5568,7	28,32
10.06 рис	13408,99	68,20
10.07 сорго	1,09	0,01
10.08 гречка, просо і насіння канаркове; інші зернові	4,25	0,02

(Держкомстат України)

Україна імпортувала в 1997 році продукцію борошномельного виробництва всіх дев'яти товарних позицій серед яких перше місце за обсягом імпорту посів солод (12432, 12 тис. дол. США), а друге і третє - відповідно крупа та гранули зернових (11.03) і крохмаль та інулін (11.08). Товарна структура імпорту продукції борошномельного виробництва України в 1997 році наведена нижче.

Таблиця 2.16 - Товарна структура імпорту продукції борошномельного виробництва України в 1997 р

Код товарної позиції	Назва	Обсяг імпорту, тис.дол.США CIF	Питома вага, %
Всього		16201,16	100
11. 01	Борошно пшеничне або пшенично-житне	827,26	5,11
11.02	Борошно інших зернових, крім пшеничного або пшенично-житнього	313,97	1,94
11.03	крупа і гранули зернових	1402,63	8,66
11.04	зерно, оброблене іншими засобами (наприклад, лущене,плющене, перероблене в пластівці,обрушене, у вигляді січкі або дроблене), крім рису зазначеного в товарній пропозиції 10.06;зародки зернових,цілі, плющені, у вигляді пластівців або молоті	85,87	0,53
11.05	борошно, крупа, пластівці і грінули картопляні	237,41	1,47
11.06 08	борошно і крупа із сушених бобових культур, (позиція 07.13) із серцевини сагової пальми, із корнеплодів або клубнеплодів (07.14); борошно, крупа і порошок із продуктів класифікованих в групі	48,36	0,30
11.07	солод, зокрема, підсмажений	12432,12	76,74
11.08	крохмаль, інулін	845,63	5,22
11.09	Клейковина пшенична, висушена або сира	7,91	0,05

(Держкомстат України)

2.5 Регулювання зовнішньої торгівлі України зерновими

2.5.1 Імпортне мито

Імпортне мито України, як незалежної держави, на зернові культури і продукцію борошномельного виробництва було встановлено 11 січня 1993 року на однаковому рівні для всіх цих товарів (преференційна ставка - 0, пільгова - 10%, повна - 20%). В період з січня 1993 року по червень 1998 року були прийняті 11 нормативних актів, які вносили зміни в ставки мита на зазначені товари. Пільгові ставки імпортного мита на всі 9 позицій продукції борошномельного виробництва, а також на всі зернові культури, крім рису і сорго, збільшилися з 10% до 30%. На рис пільгові ставки імпортного мита лишилися незмінними (10%), а сорго - були збільшені з 10% до 20%. На сьогоднішній день стосовно всіх зернових культур і продукції борошномельного виробництва діють імпортні мита, преференційні, пільгові і повні ставки яких є рівними і становлять 30%. Виключеннями є рис, на який встановлені преференційні, пільгові та повні ставки в розмірі 10%, і сорго, ставки (преференційні, пільгові, повні) на яке також рівні і становлять 20%.

В 1993-1997 роках сезонні імпортні мита на товари, які є об'єктом дослідження в даній роботі, запроваджувались лише одного разу і стосувались ячменю пивоварного. Ці сезонні імпортні мита були введені Постановою КМУ N925 від 07.08.96 і мали застосовуватись з 15 червня по 15 вересня за пільговою ставкою 5% і повною - 30%.

В 1997 році сезонні імпортні мита були лише передбачені на майбутнє Законом від 17.07.97 №468. Цим Законом був визначений порядок застосування сезонних імпортних мит, а саме, те, що вони встановлюються щорічно в подвійному розмірі стосовно пільгових ставок імпортних мит на товари, які мають коди, зокрема, 10.01-10.05, 10.08 і при цьому обкладаються митом, пільгова ставка якого дорівнює або перевищує 30%. таким чином, у відповідності до цього положення зазначені сезонні імпортні мита мають торкатися пшениці, жита, ячменя, вівса, кукурудзи, гречки, проса і насіння канаркового.

В 1998 році сезонні імпортні мита, передбачені зазначеним вище Законом, були введені в дію Постановою КМУ N754 від 28.05.98, яка зафіксувала їх ставки (у відповідності до Закону N468_ і термін дії. Таким чином, на сьогоднішній день на Україні діють сезонні імпортні мита на такі зернові культури:

Таблиця 2.17 - Імпортні мита, що діють в Україні

Код ТН ЗЕД	Найменування товару	Ставка сезонного імпортного мита	Термін дії сезонного імпортного мита
10.01 (крім призначених для посіву)	Пшениця і пшенично-житня суміш (меслін)	60%, але не менше 80 екю за 1 т	З 1 вересня до 1 грудня
10.02 00 000	Жито	60%, але не менше 40 екю за 1 т	З 1 вересня до 1 грудня
10.03 00	Ячмінь	60%, але не менше 40 екю за 1 т	З 1 вересня до 1 грудня
10.04 00	Овес	60%, але не менше 40 екю за 1 т	З 1 вересня до 1 грудня
10.05 (крім призначених для посіву)	Кукурудза	60%, але не менше 40 екю за 1 т	З 1 вересня до 1 грудня
10.08	Гречка, просо, інші зернові	60%, але не менше 0,1 екю за 1 т	З 1 вересня до 1 грудня

2.5.2 Експортне мито

Експортне мито України як незалежної держави на зернові культури і продукцію борошномельного виробництва було введено 11 січня 1993 року і стосувалось всіх культур (за товарними кодами 10.01-10.08, крім 10.08 30 000 ) і переважної кількості продукції борошномельного виробництва (11.01-11.05).Ставка експортного мита на всі зазначені товари у відповідності до цього Декрету з урахуванням змін, внесених Декретом КМУ №54 від 20.05.93, дорівнювала 30%. За положенням Декрету КМУ №3-93 від 11.01.93 від сплати експортного мита звільняються товари, які вивозяться в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також товари, вироблені повністю з давальницької сировини, яка була попередньо імпортована. У відповідності до Декрету КМУ №6-93 від 12.01.93 сплата експортного мита може здійснюватись шляхом видачі простого векселя з відстроченням платежу на термін виконання експортного контракту, але не більше, як на 90 днів з моменту заповнення вантажних митних декларацій. Згідно з положеннями зазначеного Декрету експорт товарів, який здійснюється для погашення заборгованості за іноземними кредитами, наданими під гарантію КМУ, або іноземними кредитами, отриманими за індивідуальними ліцензіями НБУ, не обкладається експортним митом. 26 грудня 1993 року всі експортні мита були скасовані. В подальшому експортні мита не вводились і за станом на липень 1998 року їх немає.

2.5.3 Встановлення мінімальної митної вартості

Встановлення мінімальної митної вартості товарів, які є об'єктом дослідження даної роботи , в період з 1993 року по теперішній час застосовувалось лише одного разу. В 1997 році Постановою КМУ від 03.11.97 №1215 була зафіксована мінімальна митна вартість деяких зернових культур і продуктів борошномельного виробництва:

В 1994 році квотуванню та ліцензуванню мав підлягати експорт товарів за кодами 10.01-08 (крім 10.08 30 000) і 11.01-11.04 та імпорт товарів за кодами 10.01-10.08 (крім 10.01 10 100, 10.05 10 130, 10.05 10 150), що було затверджено Постановою КМУ від 17.12.93 №1046. Але спочатку для цієї Постанови була призупинена до 01.03.94, потім була призупинена її дія Постанови стосовно експорту до СНД за міжурядовими угодами до 01.04.94, в жовтні 1994 року ця Постанова взагалі втратила чинність, а в листопаді 1994 року було відновлено чинність Постанови, а саме , тієї її частини , яка стосується імпорту. Таким чином, замість зазначеної вище прийнятої і майже відразу призупиненої Постанови №1046 режим квотування і ліцензування регулювався Постановами «Про квотування і ліцензування експорту товарів у січні-лютому 1994 року» від 29.12.93 №1074 і «Про квотування і ліцензування експорту товарів до країн СНД у березні 1994 року» від 01.03.94 №128. У відповідності до Постанови №1074 були продовжені терміни дії ліцензій на експорт, які закінчуються 31.12.93, до 01.03.94. Також було зазначено, що до 01.03.94 квотуванню і ліцензуванню підлягає експорт товарів, перелік якх визначений на 1993 рік, тобто товари за кодами 10.01-10.08 (крім 10.08 30 000) і 11.01.-11.05. Постанова №128 продовжила терміни дії ліцензій на ексвпорт до СНД за міжурядовими угодами, які закінчуються 01.03.94, до 01.04.94. Також Постановою було визначено, що товари за кодами 10.01-10.08 (крім 10.08 30 000) і 11.01-11.05 при експорті до СНД за міжурядовими угодами підлягають квотуванню і ліцензуванню. При цьому з 01.03.94 скінчився термін призупинення Постанови №1046 від 17.12.93, і її положення, зазначені вище, набрали чинності (крім положень, які стосуються товарів, що експортуються до СНД за міжурядовими угодами).

В 1995 році Постановою від 18.01.95 №35 було визначено, що квотуванню і ліцензуванню підлягає експорт товарів за кодами 10.01.-10.08 (крім 10.01-10.08 30 000). Також цією Постановою було зафіксовано, що ліцензії на експорт, отримані і не реалізовані у 1994 році, є дійсними до 01.04.95, крім товарів за кодами 10.01 і 10.02.

В 1996 році Постановою від 30.12.95 №1071 було зафіксовано, що ліцензії, отримані і не реалізовані в 1995 році, дійсні до 01.03.96.

Таблиця 2.18 - Використання квотування і ліцензування ЗТ України зерном і борошном.

	Нормативне джерело	Експорт

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

дипломная работа "Кон'юнктура ринку зернових в Україні і світі" скачать

Подобные документы

• Підготовка та укладання зовнішньоторговельного контракту на експорт зернових культур ТОВ "СП Нібулон"

  Аналіз світового виробництва зерна та світової торгівлі. Український ринок зернових культур. Сегментація ринку. Техніко-економічні параметри зернових культур. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди. Тарифне регулювання.
  
  курсовая работа [359,3 K], добавлен 26.03.2019
  

• Економічна ефективність виробництва кукурудзи на зерно та шляхи її підвищення в СТОВ "Вікторія" Вільшанського району Черкаської області

  Проблеми розвитку виробництва кукурудзи на зерно. Місце України в формуванні світового ринку зерна кукурудзи. Економічна кон'юнктура і тенденції розвитку ринку зерна кукурудзи в Україні. Аналіз рівня ефективності виробництва на прикладі СТОВ "Вікторія".
  
  курсовая работа [75,3 K], добавлен 04.03.2014
  

• Економічна ефективність виробництва зерна

  Аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів зернових культур. Розрахунок продуктивності праці, собівартості, прибутку і рентабельності виробництва зерна в корпорації "Украгротех". Виконання основних робіт і витрати на вирощування зернових культур.
  
  курсовая работа [354,0 K], добавлен 20.03.2012
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

  Економічна ефективність та її визначення у зерновому господарстві. Основи аналізу ефективності виробництва та формування ринку зерна. Виробництво, динаміка виконання плану та урожайності зернових та зернобобових культур у господарстві "Асканійське".
  
  курсовая работа [66,8 K], добавлен 16.03.2008
  

• Аналіз посівних площ зернових культур

  Характеристика основних напрямків статистичного аналізу посівних площ. Розгляд динаміки урожайності зернових культур. Аналіз валового збору зерна та факторів, які зумовлюють його зміну. Шляхи підвищення економічної ефективності зернового виробництва.
  
  курсовая работа [297,1 K], добавлен 27.01.2012
  

• Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України

  Поняття, структура та економічна природа ринку праці як елемента ринкової економіки. Напрями державного регулювання трудових відносин в Україні, його переваги та недоліки. Основні проблеми та шляхи покращення розвитку сучасного ринку праці в Україні.
  
  курсовая работа [165,1 K], добавлен 18.07.2010
  

• Особливості та специфіка методики дослідження кон’юнктури світового ринку готельних і ресторанних послуг

  Поняття "економічна рівновага", її формування та дослідження в економіці. Характеристика економічного циклу та його фази: криза, депресія, пожвавлення та підйом. Причин циклічності в економіці та основи методики кон’юнктурних досліджень світового ринку.
  
  лекция [78,7 K], добавлен 20.06.2011
  

• Ринок праці України

  Теоретичні аспекти, необхідність та форми регулювання ринку праці в сучасних умовах. Державне та правове регулювання. Діяльність Державної служби зайнятості в Україні. Проблеми функціонування ринку праці, державна стратегія та ефективність регулювання.
  
  контрольная работа [31,3 K], добавлен 19.02.2009
  

• Державне регулювання ринку нерухомості в Україні

  Структура державного регулювання ринку нерухомості в Україні, визначення недоліків та розробка шляхів вдосконалення, необхідність формування єдиної інформаційної системи. Кадастровий розподіл території України. Державна реєстрація прав на нерухомість.
  
  реферат [25,6 K], добавлен 20.06.2010
  

• Кон’юнктура ринку тютюну України

  Оцінка загальногосподарської кон’юнктури ринку України. Виробництво, імпорт, експорт тютюну в Україні. Оцінка і прогнозування динаміки попиту і пропозиції за ціною товарного ринку. Побудова графіків тренду попиту, пропозиції та ціни досліджуваного товару.
  
  контрольная работа [2,9 M], добавлен 22.04.2014
  

Другие документы, подобные "Кон'юнктура ринку зернових в Україні і світі"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам