Ринок земель сільськогосподарського призначення: світовий та українській досвід

Размещено на http://www.allbest.ru

РИНОК ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ДОСВІД

Межевська Л.В.,

старший викладач кафедри

цивільного права та процесу

Майорова А.О.,

студентка юридичного факультету

Дніпропетровський державний

університет внутрішніх справ

У цій статті досліджується обґрунтованість створення державою ринку земель сільськогосподарського призначення на території України. Розкрито значення ринку землі та виділено основні підходи до розуміння головних понять, на основі цього сформульовані найважливіші аспекти необхідності ведення ринку землі на території України, базуючись на зарубіжному досвіді. Розглянуті шляхи вибору єдиної правильної концепції для створення ринку землі, враховуючи всі аспекти економічного, політичного та соціального розвитку України.

Ключові слова: земля, землі сільськогосподарського призначення, ринок землі сільськогосподарського призначення, власність, система економіко-правових відносин.

ринок земля держава сільськогосподарський

В данной статье исследуется обоснованность создания государством рынка земель сельскохозяйственного назначения на территории Украины. Раскрыто значение рынка земли и выделены основные подходы к пониманию главных понятий и на основе этого сформулированы самые важные аспекты необходимости ведение рынка земли на территории Украины, основываясь на зарубежном опыте. Рассмотрены пути выбора единственно правильной концепции для создания рынка земли, учитывая все аспекты экономического, политического, социального развития Украины.

Ключевые слова: земля, земли сельскохозяйственного назначения, рынок земли сельскохозяйственного назначения, собственность, система экономико-правовых отношений.

Thus, this article examines the feasibility of establishing of a state market of lands of agricultural purpose on the territory of Ukraine. This article identifies the value of the land market and the main approaches to understanding basic concepts and on this basis it formulates the main aspects of the necessity of keeping a land market in Ukraine based on foreign experience. And to choose the correct concept for creation of a land market taking into consideration all aspects of economic, political, and social development of Ukraine.

Key words: land, agricultural land, market ofagricultural land, property, system ofeconomic - legal relations.

Постановка проблеми

Аграрна реформа в Україні триває вже багато років. Незважаючи на це ринок земель у нашій державі є досить не ефективний, оскільки невідповідність норм Конституції України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів не дає реального уявлення про функціонування земель сільськогосподарського призначення на території України. На даний час продовжує діяти мораторій на відчуження та зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення. Це обмежує права власників земельних ділянок, що записані в ст. 90 Земельного кодексу та ст. 41 Конституції України. При цьому виникає інша проблема: неналежне використання земель сільськогосподарського призначення.

Незважаючи на найвищій рівень родючості земель, різноманітність природних ресурсів та інші аспекти, які повинні позитивно впливати на більш ефективний розвиток аграрного сектору, на практиці це виглядає по-іншому. Наприклад, Ігор Яцук зазначив, що фактично мораторій не стимулює операції з купівлі-продажу сільськогосподарських земель, а лише ставить їх поза законом України, створюючи тіньовий ринок. У свою чергу, Президент Асоціації орендарів і власників землі, виступає за продаж земель сільськогосподарського призначення і вважає, що не треба боятися, що всі землі скуплять, оскільки останнім часом землі настільки виснаженні, що мінімум 5 років їх треба консервувати для поновлення ефективності їхньої родючості [5, с. 52].

Отже, ситуація, яка склалась, сповільнює розвиток сільського господарства. На нашу думку, причина такого становища - це неефективний ринок землі, відсутність чіткого і загальноприйнятого розуміння сутності ринку сільськогосподарських земель, що є вагомою перешкодою для аграрного сектору. Для вирішення даної проблеми треба звернути увагу на досвід зарубіжних країн, щоб створити ефективні умови для вирішення даних проблем.

Актуальність зазначеної теми. Проблеми теорії та практики розвитку земельних відносин та питання ринку земель сільськогосподарського призначення досліджували багато науковців: Ю.Д. Білик, П.Ф. Кулинич, А.С. Даніленко, В.В. Носік, В.М. Заяць, І.Г. Кириленко, З.П. Паньків, О.С. Песцова, В.А. Торчук, М.М.Федоров, Л.М. Шалінова та інші. Комплексу питань щодо теоретичного обґрунтування запровадження ринку сільськогосподарських земель присвячені наукові дослідження Г.М. Дудика, В.С. Дієсперова, М.В. Зось-Кіор. Беручи до уваги чисельність досліджень як вітчизняних, так і європейських науковців, можна сказати, що вони різняться і мають неоднорідний характер. Враховуючи перехідний етап у формуванні належного ринку землі, аграрні реформи та складність питання, виникає потреба більш детально дослідити дану тему та провести аналогію з зарубіжними країнами, щоб на їх прикладі виробити єдиний раціональний підхід для ведення в Україні ринку земель сільськогосподарського призначення.

Мета статті - на основі аналітичного огляду й результатів досліджень інших науковців дослідити підходи до сутності поняття «ринок землі сільськогосподарського призначення» і на основі цього сформулювати необхідність ведення ринку землі для сільськогосподарського призначення в такому вигляді, в якому він запроваджений у зарубіжних країнах.

Виклад основного матеріалу

Україна - потужна аграрна держава з великим економічним потенціалом, який залежить від функціонування ринкових ресурсів, де головне місце займають земельні ресурси. Проте питання стосовно необмеженого ринку землі сільськогосподарського призначення призвело до обурення власників землі та категоричної відмови щодо його ведення на території України.

Із моменту введення земельної реформи пов'язують функціонування фермерських господарств та агрохолдингів на належному рівні. У той час, як в Україні тільки «зароджується» необмежений ринок земель сільськогосподарського призначення, в інших країнах світу він вже успішно працює.

Аналіз результатів проведення соціального дослідження керівників агрофірм та власників земельних паїв Північного - Західного регіону України (Житомирська, Полтавська, Рівненська й Волинська області) показує негативне ставлення респондентів до запровадження ринку сільськогосподарських земель для іноземних осіб у зв'язку з невідповідністю нормативно-правового та інфраструктурного забезпечення, відсутності платоспроможних вітчизняних покупців, нестабільністю економічного становища в країні - всі ці аспекти на їхню думку ставлять вітчизняних покупців в нерівні умови з іноземцями. Зазначені умови можуть призвести до того, що Україна залишиться без земельного фонду, що є неприпустимим на даний час [3, с. 56].

У наукових колах відсутня однозначність щодо тлумачення ринку земель сільськогосподарського призначення. Зважаючи на те, що земельна ділянка є абсолютно нерухомим об'єктом, багато дослідників визначають ринок земель переважно через призму права і зводять визначення даного поняття до двох категорій: землі сільськогосподарського призначення для особистого вживання та землі сільськогосподарського призначення для реалізації продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках.

Розглядаючи поняття «ринок землі сільськогосподарського призначення» як економічну категорію, вчені керуються загальним визначенням ринку, на якому відбувається обмін товарами й послугами між виробниками та споживачами через третіх осіб під впливом попиту та пропозиції. Зважаючи на це, ринок земель трактується як сфера економічних відносин, де здійснюються купівля-продаж земельних ділянок під впливом зазначених умов. Таке прирівнювання ринку сільськогосподарських земель виключно до купівлі-продажу землі створює розуміння процесу й стає перешкодою на шляху його розвитку. Але не всі автори згідні із зазначеним твердженням та вважають недоцільним зводити ринок землі сільськогосподарського призначення тільки до економічних умов.

М.Й. Хорунжий та О.С. Песцова у своїй роботі тезу щодо зведення розуміння сутності ринку землі тільки до купівлі-продажу вважають хибною. Адже купівля-продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення є лише одним із ринкових елементів, що відображають рух земельних ділянок [1,с. 225].

У наукових колах існує думка, що під ринком землі, передусім, треба вбачати визначення вартості самої земельної ділянки. М.М.Федоров зазначає, що в основу земельного ринку має бути покладено не тільки визначення землі товарам з урахуванням її специфічних властивостей, але й включення землі як капіталу в економічний обіг нарівні з іншими засобами виробництва. Саме цей учений найточніше і найширше визначає поняття «ринок земель сільськогосподарського призначення», розглядаючи його як систему економіко-правових відносин, що забезпечує його суб'єктам здійснення свого спеціального права згідно з цивільно-правовими та конституційними нормами угод із приводу переходу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення у встановленому законом порядку з урахуванням попиту та пропозиції[1,с. 227].

Отже, аналізуючи науковців, можна сказати, що ринок земель сільськогосподарського призначення - це система економіко-правових відносин, у якій відповідно до чинного законодавства, з урахуванням попиту і пропозиції та обов'язковим включенням вартості землі в капітал відбувається перехід права власності чи користування земельною ділянкою між її власниками й користувачами.

Доцільно буде зазначити, що обґрунтованого законодавчого визначення поняття «ринку землі сільськогосподарського призначення» не існує, тому важко визначити загальне твердження щодо поняття і можливий його розгляд тільки в науковому аспекті, що має не досить широкий характер.

Передумовою формування українського ринку земель сільськогосподарського призначення є використання вже наявного досвіду інших держав (наприклад, Німеччина, США, Болгарія, Італія та багато інших). Зазначені країни мали подібні завдання у питанні реформування земельних відносин в умовах переходу до нових форм господарювання з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель, а головне введення іноземних інвестицій на земельний ринок для підвищення економічної складової держави [4, с. 165-166].

Потрібно зауважити, що ринок землі за кордоном вже давно сформовано. Для вітчизняних науковців України, найбільшу цінність має вивчення досвіду тих країн, де ринок земель сільськогосподарського призначення розвивається та успішно працює. Переважно це такі країни, як США, Німеччина, Великобританія, Франція. Водночас без перебільшення можна констатувати, що інтерес також викликають питання становлення ринку земель та їх оцінки в колишніх країнах соціалістичного табору, зокрема у Словаччині, Польщі, Чехії, частково в Угорщині [8, с. 18-23].

Німеччина - одна з багатьох зарубіжних країн, яка має досить вільний ринок земель сільськогосподарського призначення, але з додатковим захистом від тіньового ринку. Усі правочини про продаж паю чи земельної ділянки, яка має розмір більше одного гектара перевіряються спеціальними органами місцевої влади, щоб не завдати економічної шкоди регіону, де зареєстрована земельна ділянка. Пріоритетними покупцями згідно з чинним законодавством Німеччини потрібно вважати фермерів та аграрні підприємства [1, с. 224-226].

Експерт Союзу німецьких фермерів Вольфранг Крюгер зазначає, що, коли власник земельної ділянки вирішив її продати людині або фірмі, котра не має приналежності до аграрного сектора і є ще один претендент, аграрник, то орган може зупинити правочин з фірмою та продати земельну ділянку людині, яка займається аграрним секторам. При цьому громадянство претендента на покупку землі не має значення [5, с. 52].

У Болгарії більшість земель сільськогосподарського призначення сконцентрувались в руках людей. На даний момент купити земельну ділянку чи пай може як фізична (юридична ) особа-громадянин Болгарії, так і фізична юридична особа-іноземець, за умови, що вони ведуть власний аграрний бізнес чи проживають на території Болгарії не менше 5 років [7, с. 40-41].

На законодавчому рівні в Болгарії закріплені права нерезидентів купувати землі сільськогосподарського призначення через цивільні договори, які перевіряються спеціальними органами судової системи. Якщо на підприємстві укладено міжнародний договір про співробітництво, система покупки землі представниками цих фірм значно спрощується.

Великобританія відрізняється лібералізованим ринком землі сільськогосподарського призначення. У цій країні детально регламентований на законодавчому рівні ринок земель, який не має жодних обмежень щодо права власності іноземних підприємств чи фізичних осіб. Так само не має обмежень щодо площі, яка може перебувати у власності іноземця, крім Шотландії. При цьому жодних обмежень щодо строків оренди не має, а податкова ставка нижча за інші європейські країни [6].

Треба звернути увагу, що Великобританія не є аграрним гігантом, який займається виготовленням сільськогосподарської продукції. Фермерство не є популярним серед корінного населення держави, але іноземні агрохолдинги завдяки сприятливим економічним умовам змогли вивести Великобританію на перші місця з продажу сільськогосподарської продукції.

Отже, у Великобританії дуже прозора система законів, що робить покупку землі достатньо простою для будь-якої фізичної та юридичної особи. Спеціаліст по продажу земель сільськогосподарського призначення, Марк Єндрю, на своїй сторінці в соціальній мережі зазначив, що прозора та проста система купівлі землі у Великобританії є основною перевагою порівняно з іншими країнами, тому що в інших країнах не зрозуміло, хто є власником земельної ділянки, чи має право він продати цю земельну ділянку, а у Великобританії все просто: тільки треба прийти і заявити про свій намір купити земельну ділянку.

У Євросоюзі продовжується боротьба за єдиний вільний ринок для всіх країн спілки. Але не всі держави бажають переходити на вільний ринок землі сільськогосподарського призначення, ставлячи свої обмеження щодо операцій, пов'язаних із купівлею-продажем земель. Наприклад, Польща не бажає цілком відкривати ринок земель для іноземців і ставить перед ними дуже сурові умови, для права бути претендентом на покупку землі сільськогосподарського призначення. Так, іноземець, який виявив бажання купити частку землі, не більше 2 гектарів, повинен надати державі пакет документів, до яких входить: сертифікат про рівень знання мови, наявність вищої освіти в аграрній сфері, підтвердження, що ця особа зможе належним чином піклуватися про землю та утримувати її на належному рівні [6].

Отже, майже у всіх країнах Європи є ринок земель сільськогосподарського призначення. Для належного функціонування економічної складової це є основним факторам, оскільки іноземні інвестиції дають змогу державі вийте на новий ринок збуту завдяки новим прогресивним методам. І тільки Україна та Білорусь не бажає відкривати свій ринок землі для іноземців, тим самим даючи змогу розвиватись тіньовому продажу землі без належного законодавчого закріплення, тим самим підриваючи економічну складову держави.

Висновок

Отже, ринок землі сільськогосподарського призначення є системою економіко-правових відносин, в якій відповідно до чинного законодавства, з урахуванням попиту і пропозиції та обов'язковим включенням вартості землі у капітал, відбувається перехід права власності або користування земельними ділянками між їхніми власниками й користувачами не залежно від статусу. Треба зазначити, що поняття «ринок земель» є вужчим від поняття обігу, та ринок і обіг земель взаємопов'язані поняття, адже саме ринок є системою, в якій здійснюється обіг земель сільськогосподарського призначення.

Ефективність функціонування ринку сільськогосподарських земель можна визначити тільки у контексті того, чи досягла держава цілей, які вона ставила при трансформації земельних відносин. Якщо це соціальний механізм для захисту населення, як теоретично передбачає Польща та Угорщина, то успіхом є розвиток сільських територій. Якщо ж головний пріоритет у державі - розвиток сільського господарства та підвищення його ефективності, то дана стратегія потребує ефективного функціонування ринку землі на міжнародному ринку для значної кількості інвесторів, щоб покращити потужність виготовлення якісної продукції не тільки для внутрішнього ринку, але і для зовнішнього для більш потужної економічної складової держави, як, наприклад, у Великобританії.

У країнах-членах ЄС не існує абсолютно вільного ринку земель сільськогосподарського призначення та необмеженого права приватної власності на землю, безконтрольні операції з її купівлею-продажем. У Польщі, Румунії окрім економічних методів регулювання земельних відносин дедалі ширше застосовується адміністративно-правовий важіль для вирішення поставлених проблем.

Державні органи зобов'язують власників землі здійснювати охоронні заходи за відповідно розробленим планом, який контролюється органами влади на всіх рівнях, для того щоб контролювати ефективність використання земельних ділянок іноземцями, а при необхідності, відчужувати у фонд держави.

Переходячи до України, можна стверджувати, що наша держава ще не готова відкрити ринок земель сільськогосподарського призначення у повному обсязі. Можна запропонувати частково відкрити право іноземцям на придбання українських земельних ділянок сільськогосподарського призначення за умови наявності у них належної освіти та певного досвіду у аграрному секторі. Крім того, необхідно здійснити реальні розрахунки соціально-економічних наслідків від продажу сільськогосподарських земель та створити спеціальну групу, до якої би входили спеціалісти для перевірки землі та для вирішення проблем стосовно знищення земельного фонду.

Список використаних джерел:

1. Зось-Кіор М.В. Використання моделей при прогнозуванні ефективності управління національними земельними ресурсами / М.В. Зось-Кіор II Вісник Сумського нац. аграрного університету: зб. наук. пр. Серія «Економіка і менеджмент». - 2015. - № 8(65). -

С. 224-229.

2. Мартин А.Г. Регулювання земельного ринку України: автореф. дис. ... д-ра екон. наук: спец. 08.00.06 «Економіка природокористування»/А.Г. Мартина - К., 2013. -42 с.

3. Федоров М.М. Земельна реформа і розвиток земельних відносин /М.М. Федоров II Економіка АПК. -2011. -№7,- С. 55-60.

4. Шарий Г.І. Закордонний досвід управління та реформування земельних відносин / Г.І. Шарий II Інноваційна економіка. - 2013. - № 6.-С. 165-166.

5. Рогач С.М. Екологічні аспекти купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення / С.М. Рогач. Земельна реформа в Україні: суспільно-політичні та економічні очікування: матеріали X Міжнародної науково-практична конференції (м. Київ, 19 листопада 2015 р.).- 2016. - 52 с.

6. Апостол М. Ринок землі чи маніпуляція свідомістю суспільства?/ М. Апостол. - М.: Юрид. літ., 2015.

7. Ступень М., Дума Ю. Ринок земель в Україні: основні проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / М. Ступень, Ю. Дума II Економіст. - 2015.-№4.-С. 40-41.

8. Черевко Г. Ринок землі і держава [Електронний ресурс] / Г. Черевко // Аграрна економіка. -2015. -Т. 8,- № 3-4. -С. 18-23.

Размещено на Allbest.ru