Економічні відносини охорони здоров’я як макроекономічна корпорація (до проблеми державного управління здоровоохоронною сферою)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.77

Економічні відносини охорони здоров'я як макроекономічна корпорація (до проблеми державного управління здоровоохоронною сферою)

Economic relations health as macroeconomic corporation (the issue of governance of health)

АНОТАЦІЯ

У статті з погляду науки державного управління розглядаються проблемні питання економіки охорони здоров'я. Основна увага приділена висвітленню економічних відносин у здоровоохоронній сфері. Акцентується увага на характеристиці медичної послуги як блага, що надається у формі діяльності та існує тільки в момент його отримання. Наголошується на тому, що джерелами розвитку соціально-економічних відносин охорони здоров'я є позитивні зміни, які обумовлюють покращення здоров'я населення і реалізуються через адекватні нормативно-правові, організаційні, фінансово-економічні, технологічні та управлінські механізми взаємодії суб'єктів взаємовідносин, включаючи координуючі та регулюючі функції держави.

Сучасна система економічних відносин в охороні здоров'я поки що не дозволяє повністю гарантувати доступність і відповідні стандарти якості медичної допомоги усім категоріям громадян.

Як відомо, підтримка здоров'я населення певною мірою залежить від економічного росту, виробки і реалізації дієвої державної політики щодо зміцнення здоров'я, створення комфортного довкілля, від роботи багатьох галузей і сфер, які обслуговують охорону здоров'я чи впливають на зміни здоров'я населення, від поведінкових і біологічних факторів. Контроль за вказаними факторами та управлінський вплив на них з метою досягнення очікуваних результатів вимагають розвитку корпоративних відносин в охороні здоров'я, координації зусиль не тільки різних відомств і установ, громадських, приватних організацій, але й використання регулюючих функцій зі сторони держави (центральних і місцевих органів влади) [4].

Автор цілком поділяє думку тих дослідників, які вважають, що сучасна концепція охорони здоров'я повинна включати між секторальну сукупність заходів економічного, політичного, правового, соціального, культурного, наукового, медичного, санітарно-епідеміологічного характеру, а також активну роль держави. Саме тому пріоритетним напрямом є формування гнучкої моделі корпоративного управління охороною здоров'я. У даному випадку під корпорацією розуміється союз, що об'єднаний спільністю професійних інтересів його учасників, які працюють на ринку медичних послуг і покликаних забезпечувати процес покращення здоров'я громадян. У цьому розумінні економічні відносини здоровоохорони за формою, змістом та соціально-економічною природою відображають діяльність макроекономічної корпорації, що об'єднує різнопрофільні виробництва, галузі та сектори економіки, які регулюються державою. Усі вони прямо або опосередковано обслуговують охорону здоров'я (рис. 1) [3].

Ґрунтуючись на викладеному вище, робимо висновок про те, що важливим напрямом організаційного розвитку корпоративних відносин в охороні здоров'я повинно бути формування мережевих систем, які покликані забезпечувати різні форми взаємодії господарських об'єктів на рівні галузі, регіону і держави. Принципом формування таких систем є визнання автономії та необхідності взаємодії суб'єктів корпоративних відносин.

При цьому усі суб'єкти мають рівні права, а ступінь їх участі в макроекономічній корпорації визначається потенційним внеском у досягнення міжгалузевої мети (у даному випадку -- зміцнення здоров'я громадян). Керівництво і контроль у такій корпорації можна здійснювати за допомогою угод, шляхом спільного прийняття рішень, розробки нормативних оцінок тощо.

Діяльність кожного суб'єкта корпорації орієнтована на проміжні галузеві завдання, однак кінцева мета повинна бути реалізована у вигляді узагальнюючого результату їх взаємодії. У зв'язку з цим структурна перебудова галузей, які обслуговують охорону здоров'я, передбачає перехід до міжгалузевих показників роботи, орієнтованих на покращення здоров'я населення. В якості інтегральної оцінки результатів діяльності макроекономічної корпорації можуть вважатися: середній прибуток, обсяг інноваційного продукту, продуктивність, ступінь задоволення потреб у послугах і товарах медичного призначення. При цьому економічний механізм реалізації відповідальності за покращення здоров'я населення повинен володіти гнучкістю правових, фінансово-економічних відносин, а активізація міжсекторальних дій обумовлена наданням пільг, податкових преференцій, субсидій і безпроцентних кредитів галузям економіки, які працюють на підвищення ефективності здоровоохорони [5].

Розвиток кооперативних зв'язків всередині макроекономічної корпорації повинен призвести до формування стратегічних альянсів, які дозволять спільно вирішувати питання технологічного зростання та створення нових благ медичного призначення, що покращують здоров'я громадян. економіка охорона здоров'я благо

У здоровоохоронній сфері в цьому випадку народжується модель "керованої медичної допомоги", яка і функціонує як корпорація. Саме ця корпорація розробляє загальні правила управління та адміністрування, а для визначення обсягів фінансування використовує норматив на душу населення. Специфічні риси соціального сектору як елемента структури суспільного виробництва також визначають розвиток економічних відносин в охороні здоров'я. Саме тому необхідно виявляти особливості соціального сектора, вплив яких на економіку здоровоохорони передбачають наявність конкретної сукупності витрат на соціальну допомогу, соціальне страхування та соціальні послуги [6].

Відомо, що послуга соціального сектора виступає як суспільне чи приватне добро (благо).

На думку автора, у контексті викладеного вище, доцільно детальніше зупинитися на виокремленому понятті.

ПослугаМова йде про нематеріальні послуги, до яких відноситься більша частина послуг охорони здоров'я. -- це добро (благо), що надається у формі діяльності; не володіє матеріальним вираженням та існує тільки в момент його отримання.

Російські дослідники А.В. Решетников зі співавторами усі життєві блага ділять на 4 основні групи [3, с. 25]:

— виключне суспільне (колективне) благо (добро);

— загальне благо (добро);

— чисте приватне благо (добро);

— чисте суспільне благо (добро).

За такого підходу до розподілу благ, на думку вказаних вище російських авторів, в основу покладено два критерії: ступінь виключності з використання та ступінь конкурентности. Для послуг, які надаються в системі охорони здоров'я як суспільне добро (благо), характерні наступні властивості [3, с. 26]: обмеженість дії принципу виключності зі споживання, тобто відсутність способу виключення індивіду з процесу користування цими благами;

— неподільність, тобто часто виникає неможливість надання даних послуг окремим особам;

— важкість нормування при визначенні витрат на виробництво і використання; важкість вираження у вартості (грошовому еквіваленті);

— перевищення кількості тих, хто користується медичними послугами, над тими, хто їх закуповує.

Як відомо, послуги охорони здоров'я відносяться до галузі нематеріального виробництваНематеріальне виробництво -- це сфера прикладання сервісної праці, в якій у рамках економічних відносин виробляються як матеріальні, так і нематеріальні послуги, а також організується обслуговування процесу використання соціальних послуг.. Критеріями віднесення здоровоохорони до сфери нематеріального виробництва можуть слугувати [3, с. 27]:

— соціальна спрямованість послуг (мета надання послуг -- задоволення соціальних потреб людини);

— одночасність виробництва і отримання послуги (споживач може оцінити корисність і якість послуги тільки після її отримання);

— неможливість збереження і транспортування послуг;

— зв'язок послуги з її виробником (у процесі надання послуги відбувається особистий контакт споживача і виробника).

Соціальний сектор, у тому числі охорона здоров'я, являються важливою частиною макроекономічної корпорації. Економічні відносини охорони здоров'я за формою, змістом і соціально-економічною природою повинні відображати діяльність цієї корпорації, яка об'єднує різнопрофільні виробництва та сектори економіки, що регулюються державою.

Діяльність кожного із суб'єктів корпорації повинна бути орієнтована на проміжні галузеві завдання, які стратегічно, через гнучкі фінансово-економічні, матеріальні та мотиваційні механізми підпорядковані кінцевій меті -- покращення здоров'я населення, яке отримує послуги в системі охорони здоров'я.

ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Ґрунтуючись на викладеному вище, робимо наступні висновки:

1. Джерелами розвитку соціально-економічних відносин охорони здоров'я є позитивні зміни, які обумовлюють покращення здоров'я населення і реалізуються через адекватні нормативно-правові, організаційні, фінансово-економічні, технологічні та управлінські механізми взаємодії суб'єктів взаємовідносин, включаючи координуючі та регулюючі функції держави.

2. Соціально-економічні механізми охорони здоров'я громадян -- це стійка система соціально-економічної взаємодії соціальних груп між собою, а також державою на ринку медичних послуг в умовах функціонування обов'язкового медичного страхування у сфері виробництва, розподілу, обміну і використання медичних послуг.

3. Система соціально-економічної взаємодії в здорово- охоронній сфері регулюється доцільною економічною поведінкою соціальних груп, суспільними потребами доступної та якісної медичної допомоги і соціальними інститутами суспільства.

Перспективними у цьому контексті є подальші дослідження здоров'я як економічної категорії, економічних ресурсів здорово охорони, сучасної фінансової системи та соціального сектора.

Література

1. Долот В.Д. Система охорони здоров'я в Україні: шляхи виходу з кризи / В.Д. Долот // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2014. C. 184 190.

2. Экономика здравоохранения: учебн. пособие / Под общ. ред. А.В. Решетникова. -- М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. -- 272 с.

3. Ляховченко Л.А. Актуальні питання фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я: теорія та практика: монографія; за заг. ред. проф. Я.Ф. Радиша. -- К.: Київ, 2012. -- 212 с.

4. Назарова В.В. Рынок медицинских услуг: особенности конкурентной ситуации / В.В. Назарова // Вестник СПбГУ. -- Сер. 5, 2008. -- Вып. 4. -- С. 26 -- 32.

5. Поляков И.В., Зеленская Т.М., Ромашов П.Г., Пивоварова Н.А. Экономика здравоохранения в системе рыночных отношений: учебное пособие. -- СПб. -- 1997.

1. Dolot, V.D. (2014), "The health care system in Ukraine: ways out of the crisis", Efektyvnist derzhavnogo upravlinnya, vol. 38, pp. 184--190.

2. Reshetnikov, A.V. (2003), Ekonomyka zdravookh- ranenyia [Health Economics], Moskov, Russia.

3. Lyzkhovchenko, L.A. Dolot, V.D. Pozhyvilova, O.V. and Radysh, Ya.F. (2012), Aktualni pytannia finansovoho zabezpechennia zakladiv okhorony zdorov'ia: teoriia ta praktyka, Kyiv, Ukraine.

4. Nazarova, V.V. (2008), "The market of medical services: features of the competitive situation", Vestnik SPbGU, vol. 4, pp. 26 -- 32.

5. Poliakov, Y.V. Zelenskaia, T.M. Romashov, P.H. and Pyvovarova, N.A. (1997), Ekonomyka zdravookhranenyia v systeme rynochnykh otnoshenyi [Health Economics in the system of market relations], Saint Petersburg, Russia.

Размещено на Allbest.ru