Особливості розвитку і формування корпорацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ І ФОРМУВАННЯ КОРПОРАЦІЙ

Баглей Р.Р.

Постановка проблеми. У сучасній економіці еволюційним шляхом владу захопили корпорації. Вони є ядром економічної системи, від їхнього зростання залежать макроекономічні показники, рівень життя та добробут населення - виробляють основну частку валового національного продукту, надають робочі місця, виступають суб'єктами лобізму та лідерами громадської думки. Корпорація, з характерною для неї інституціоналізацією внутрішніх економічних відносин, контролем процедур прийняття та реалізації управлінських рішень, при одночасному механізмі обмеження свободи дій керуючих - є досить досконалою структурою. Саме ці аспекти обумовлюють можливість цілеспрямованої та ефективної діяльності корпорації для реалізації найбільш ефективних ринкових стратегій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у створення наукового підґрунтя для формування та функціонування корпорацій досліджувалися у працях зарубіжних і вітчизняних вчених: І. Ансоффа, Р. Брейлі [1], Ю. Брігхема [2], П. Друкера, П. Самуєльсона, М. Портера, М. Ерхардта.

Сьогодні не має сумнівів - корпорація як суперечливе, але важливе явище сучасної економіки вимагає уважного та всебічного вивчення. Однак існуючі наукові роботи вирішують далеко не всі проблеми, які стоять перед сучасною теорією корпорації. Частина з них носить макроекономічний або гранично загальний політекономічний характер. У таких роботах предметом вивчення стає «корпоративний сектор», або «капітал», уособленням якого виступають корпорації. Інші роботи пропонують дослідження поведінки корпорацій на ринку, у відносинах обміну та розподілу продукту. У цьому напрямку теж є багато невирішених проблем, таких як структура капіталу, корпоративне управління, формування маркетингової та фінансової політики. Однак, предмет вивчення таких теорій - корпорація-явище. При всьому різноманітті аналогічних робіт внутрішні механізми, рушійні сили та суперечності сучасних корпорацій доволі часто ігноруються. Третій напрям дослідження корпорації сучасними авторами, що виконується в течії неоінституціональної школи, розкриває внутрішній механізм корпорації, проте заснований на одній лише трансакційній теорії, що призводить до занадто високого ступеня абстракції та веде від рішення багатьох справді нагальних проблем, які в загальному можна позначити як дисфункції примусу та мотивації.

Отже, існуючі підходи потребують адаптації в напрямі вдосконалення управління економічним і структурним розвитком корпорацій, та посилення їх ролі у забезпеченні конкурентоспроможності економіки України.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає в узагальнені сучасних теоретичних та прикладних аспектів формування механізму управління корпорацією та виявленні особливостей її функціонування в умовах глобалізаційних процесів у світі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перехід в 90-х роках XX століття від галузевого управління до корпоративного ознаменував якісно новий етап розвитку економіки України, що спричинило зміни в організації та управлінні підприємствами. Адаптація до постійних мінливих зовнішніх умов і посилення конкурентної боротьби зумовила створення корпорацій і холдингів.

Корпорація (від лат. Corporatio - об'єднання) - сукупність фізичних і юридичних осіб або капіталів, котрі об'єдналися для досягнення загальних цілей, здійснення спільної діяльності. Корпорація об'єднує в собі “головну” компанію та мережу дочірніх підприємств, філій та інших господарських утворень, що мають різний юридичний статус і різний ступінь оперативно-господарської самостійності, це єдина організація, що характеризується максимальною централізацією, авторитарністю керівництва, корпоративною культурою і традиціями [3, с. 577].

Становлення корпорацій в нашій країні відбувається з урахуванням досвіду країн Європи, США та Японії. Організації в цих країнах на практиці довели свої переваги перед традиційними структурами, тому найбільш успішні міжнародні корпорації перебудували свій бізнес у відповідності з принципами їх високоефективних систем і стали транснаціональними.

Транснаціоналізація - головний механізм і одночасно найважливіша складова загальних процесів глобалізації. Через транснаціональні корпорації і пов'язані з ними транснаціональні банки проходять товарні та фінансові потоки, які й визначають розвиток світового господарства. Транснаціональні корпорації (ТНК) сьогодні є основними суб'єктами світової економіки та міжнародних економічних відносин. Ці компанії в країнах перебування і в закордонних філіях виробляють більше половини світового ВВП, на них припадає 4/5 міжнародного обміну технологіями, 2/3 міжнародного переміщення капіталу та міжнародної торгівлі. На сьогоднішній день ТНК є безпосередніми учасниками всіх світогосподарських зв'язків, постають перед нами, умовно кажучи, «локомотивами» світової економіки. У сферу їхньої діяльності входять всі галузі національного господарства. За своєю економічною потужністю більшість корпорацій можуть бути порівнянні з державами, які є традиційними учасниками міжнародних економічних відносин. З цієї причини в процесі своєї діяльності, яка спрямована на отримання максимального прибутку, корпорації здійснюють значний вплив на економічний розвиток як базових (материнських) країн, так і дочірніх країн, відіграючи важливу роль у формуванні міжнародної конкурентоспроможності країн.

ТНК як складна організаційна конструкція, що реалізує економічні інтереси та детермінується низкою факторів (глобалізації, інтернаціоналізації, диверсифікації діяльності), що склалася у відповідь на об'єктивні процеси, котрі протікають в національних соціально-економічних системах. За останні роки сформувалася тенденція перетворення міжнародних фірм в глобальні компанії, котрі активно розвивають глобальні виробничо-збутові мережі, формують глобальні ринки, зростає роль міжнародних інститутів.

Корпорація як форма організації бізнесу відіграє провідну роль в сучасних умовах. У список 2000 найбільших публічних компаній світу у 2013 р., за чотирма ключовими індикаторами: виручка, прибуток, активи та ринкова капіталізація увійшли компанії з 62 країн світу. США розширили представництво на 21 учасника - до 564. Японія зберігає за собою друге місце серед країн світу - 225 компаній, на 26 менше, ніж у попередньому списку. Китай (разом з Гонконгом) представлений 207 локомотивами національної економіки (+ 25 за рік). Компанії з Китаю зайняли верхівку рейтингу: банк ICBC вдруге поспіль опинився на вершині списку. Друге місце дісталося ще одній кредитній організації з Китаю - China Costruction Bank. Трійку лідерів замикає представник банківського сектора країни - Agricultural Bank of China. Американський JP Morgan Chase (один з найстаріших фінансових конгломератів на планеті) опустився на четверту сходинку. За ним слідують ще чотири «американця»

- інвестиційна імперія Уоррена Баффета Berkshire Hathaway, нафтогазова корпорація ExxonMobil, концерн General Electric і банк Wells Fargo. Замикають десятку учасників ще два представники Китаю - Bank of China і нафтогазова компанія PetroChina. Найдорожча компанія світу Apple в списку залишилася на 15-й позиції. Найбільш вражаючий ривок у рейтингу зробила найбільша соціальна мережа світу Facebook, яка піднялася на 510-у сходинку, завдяки зростанню виручки на 55% і прибутку на 2711%, подолавши відразу 561 позицію [7].

Лідером по виручці є американська компанія-рітеймер Wal-Mart Stores (476, 5 млрд. дол.), за прибутком - іпотечний гігант Fannie Mae - 84 млрд. дол., наступним є іпотечне агентство Freddie Mac 48, 7 млрд. дол., промисловий комерційний банк ICBC - 42, 7 млрд. дол., по активах - також Fannie Mae - 3, 270 трлн. дол., по капіталізації - компанія Apple - 483, 1 млрд. дол. Щодо галузевої структури, то в Forbes Global 2000 домінують представники фінансового сектора - 467 учасників (23%). Їх наздоганяють нафтогазові - 125 учасників (6, 25%), страхові - 114 і сервісні компанії - 110 [7].

ТНК активно впливають на міжнародні економічні відносини, формують нові та видозмінюють старі відносини і їх форми. Вони перетворили світову економіку в міжнародне виробництво, а також забезпечили розвиток НТП по всіх напрямах: технічний рівень і якість продукту; ефективність виробництва; поліпшення форм управління підприємствами.

Причини появи ТНК є дуже різноманітними, але в основному вони всі пов'язані з недосконалістю ринку, з сильною монопольною владою виробників, з існуванням бар'єрів і обмежень на шляху розвитку торгівлі між країнами, а також з відмінностями у податковому законодавстві. Загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій можна назвати інтернаціоналізацію капіталу та виробництва на основі розвитку продуктивних сил, які переростають межі однієї держави. Також, окрім створення нових закордонних філій, розвитку міжнародного виробництва ТНК притаманна тенденція підвищення ролі транскордонних злиттів і поглинань іноземних компаній, яка полягає в придбанні зарубіжних підприємств. До основних причин транскордонних злиттів і поглинань можна віднести: дерегулювання та зростання міжнародної конкуренції, глобалізацію ринків, потреба в підвищенні прибутку. До інших причин виникнення ТНК можна віднести їх економічну ефективність, яка обумовлена чималими масштабами виробництва в низці галузей.

Принципова відмінна риса сучасних корпорацій проявляється в головній функції - цілеспрямованому формуванні сучасних виробничо-господарських організацій з домінуванням соціального партнерства, що обумовлюють їх конкурентоспроможність і процвітання. Внаслідок цього формується загальне розуміння корпоративізму як цілеспрямованої колективної поведінки, в ході якої організації вступають у взаємодію між собою та з органами державної влади з метою вироблення та прийняття управлінських рішень з наступною їх реалізацією.

Корпорація - це механізм координації господарської діяльності своїх суб'єктів, відмінний як від ринку, так і від ієрархічного адміністрування, і від мережевої взаємодії, і не зводиться ні до яких їх комбінацій. З'являється нова якість взаємодії, і для його опису потрібна нова когнітивна рамка. Ми пропонуємо розглядати корпорацію як інституційну систему, що володіє набором елементів інституційної природи, які взаємопов'язані та готові до взаємодії між собою. Ці елементи можуть бути особливим чином класифіковані та ідентифіковані в конкретних корпораціях.

В рамках сучасної економічної науки недостатньо дослідженими залишаються інституціональні фактори економічного зростання корпорацій, які при цьому мають величезний вплив на їх зростання. Це зумовлено такими інституціональними факторами економічного зростання, як ефективність контрактних відносин, рівень податкового навантаження, якість корпоративних інститутів. Інституціональні фактори є непрямими, так як впливають на рівень ефективності основних виробничих факторів, визначаючи напрям розвитку всієї економічної системи (табл. 1).

транснаціоналізація корпорація глобалізація управління

Таблиця 1. Класифікація факторів і показників економічного зростання корпорацій