Теоретичні аспекти конкурентоспроможності торговельних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 658.8:334.735(477)

Полтавський університет економіки і торгівлі

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Криворучко О.С.

Постановка проблеми. Конкурентоспроможність, як складна категорія теорії та практики господарювання, відображає всі сторони економіки, визначає платоспроможність, фінансову стійкість господарюючих суб'єктів, їх місце та конкурентну позицію на ринку. Виходячи з того, що об'єктом конкурентоспроможності може виступати товар, підприємство, галузь, країна/регіон, а суб'єктом - товаровиробники, працівники підприємства, що намагаються покращити умови функціонування, імідж та якісні параметри об'єкта, конкурентоспроможність, безпосередньо, пов'язується з визначеним об'єктом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчаючи наукові праці Л. В. Балабанової, Д. О. Барабася, І. І. Білецької, С. П. Гаврилюка, І. З. Должанського, Ю. Б. Іванова, Дж. О'Шонессі, Науковий керівник: Тягунова Н. М. - к.е.н., професор

І. П. Отенко визначено, що одним з найбільш дискусійних питань є висвітлення сутності поняття «конкурентоспроможність». Зважаючи на це, дослідимо сутність конкурентоспроможності країни, галузі, підприємства, товару та більш детально зупинимося на теоретичних аспектах розуміння конкурентоспроможності торговельних підприємств.

Постановка завдання. Метою написання статті є обґрунтування теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення методичних підходів розуміння конкурентоспроможності торговельних підприємств. Об'єкт дослідження - підприємства роздрібної торгівлі. Предмет дослідження - теоретичні аспекти конкурентоспроможності торговельних підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. В економічній літературі досліджується поняття «конкурентоспроможність країни». Зокрема, на думку П. Зав'ялова, конкурентоспроможність країни - це особливе положення країни, що виражається системою обумовлених індикаторів [9, с. 15]. У ролі означених індикаторів можуть виступати такі показники: об'єм валового внутрішнього продукту, що характеризує ємність ринку та потенціал конкурентоспроможності; частка валових накопичень у структурі кінцевого споживання та частка витрат на кінцеве споживання; доходи (втрати) від операцій по експорту - імпорту, відношення до обороту експорту - імпорту [15, с. 47]; співвідношення індексу цін до товарів, що експортуються та імпортуються; зовнішня заборгованість держави; різниця між боргом країни та заборгованістю перед країною [17, с. 102]; золотовалютні резерви; накопичена величина експорту/імпорту інвестованого капіталу; частка виробництва (видобутку) енергоносіїв у світовому виробництві [18, с. 55]; частка стратегічно важливих товарів у структурі внутрішнього валового продукту; питома вага витрат на оплату праці у структурі внутрішнього валового продукту [19, с. 44].

Ми, в свою чергу, схиляємося до наукової точки зору Ю. Кормнова, що визначає конкурентоспроможність країни як взаємодію наступних факторів: економічний потенціал; ступінь участі у міжнародній торгівлі та інвестиційних потоках; стимулююча роль держави; функціонування ринку капіталу та якість фінансових послуг; відповідність ресурсів базовим потребам бізнесу; управління, інновації, прибутковість, здатність адаптації до мінливих ринкових умов; потенціал та результативність НДДКР; чисельність та якість трудових ресурсів [12, с. 35].

Розглядаючи конкурентоспроможність, як характеристику переваги над конкурентами, ми дійшли висновку, що конкурентна галузь - це галузь, що поєднує в собі виробництво/реалізацію високоякісної продукції із застосуванням адаптивних (інтенсивних) технологій, оптимального підбору системи обладнання та машин, використанням висококваліфікованої праці.

В економічній літературі відсутня усталена система показників, що характеризують конкурентоспроможність галузі, їх зводять переважно до характеристик товару чи підприємства. Але, на нашу думку, визначальними критеріями конкурентоспроможності галузі цілком логічно вважати такі показники, як: абсолютні - прибуток, валовий дохід; відносні - індекс віддачі (отриманого прибутку) на вкладений капітал, прибуток у розрахунку на величину використаних ресурсів, рівень сукупної рентабельності тощо. Крім того, показники конкурентоспроможності галузі можуть поєднуватися з показниками конкурентоспроможності товару, якщо дана галузь представлена одним товаром. Але головним залишається те, що галузь характеризується з позиції внутрішньої та зовнішньої конкуренції на технологічному рівні.

Індикаторами конкурентоспроможності галузі виступає застосування нових технологій, високого рівня механізації праці, використання висококваліфікованих кадрів. Але сучасні умови розвитку суспільства для підтримки вищезазначених показників на належному рівні вимагають застосування раціональних форм і методів управління ними.

Конкурентоспроможність товару - це відповідність товару вимогам та запитам ринку [16, с. 48], це сукупність характеристик товару, що роблять його відмінним у порівнянні з товаром конкурентом як за ступенем задоволення конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її задоволення [18, с. 14]. Основною домінантою конкурентоспроможності товару виступають оціночні критерії кінцевого споживача, для якого не мають значення такі важливі з точки зору виробника властивості товару, як трудоємність, матеріалоємність, енергоємність його виробництва [19, с. 43].

Виходячи з цього, на нашу думку, конкурентоспроможність товару - це здатність товару вигідно відрізнятися від аналогів-конкурентів за системою якісних та соціально-економічних ознак. Індикаторами конкурентоспроможності товару виступають його призначення (корисність), якісна складова, ціна.

На відміну від конкурентоспроможності товару, що може бути досягнута у короткий термін, стійка конкурентоспроможність підприємства досягається протягом довготривалого періоду. Оскільки це більш складна категорія, що поєднує значну кількість показників функціонування підприємства (частка ринку збуту; наявність ліценцій, торговельної марки; показники рівня обслуговування споживачів; показники, що відображають якість підготовки та перепідготовки персоналу тощо). Але, в першу чергу, конкурентоспроможність підприємства - це результат раціонального управління та ефективної організації виробничого/торговельного процесу.

На нашу думку, конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, яка відображає відмінності у розвитку даного підприємства від розвитку аналогічних підприємств, що виражаються у рівні задоволення товарами/послугами потреб споживачів, ефективній ринковій діяльності.

Ми вважаємо, що саме рівень задоволення чи незадоволення існуючих потреб споживачів товарною пропозицією підприємства визначає передумови його подальшого існування на певному ринку.

Таким чином, ключовим аспектом, який поєднує категорії «конкурентоспроможність країни», «конкурентоспроможність галузі», «конкурентоспроможність товару», «конкурентоспроможність підприємства» є здатність досягнення ними перевершуючих позицій функціонування відносно конкурентів у різних формах прояву конкуренції. Але, в залежності від об'єкта конкурентних відносин, конкурентоспроможність характеризується різними критеріями.

На нашу думку, конкурентоспроможність торговельного підприємства має прояв у такій структурі критеріїв (рис. 1).

Рис. 1. Структура основних критеріїв конкурентоспроможності торговельно підприємства

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства зумовлює отримання відповідного економічного та соціального ефекту його функціонування, що насамперед залежить від наявних конкурентних переваг. Формування стійких конкурентних переваг на ринку товарів та послуг дозволить підприємствам зайняти бажану конкурентну позицію, забезпечити ефективну комерційну діяльність в довгостроковій перспективі та досягти максимального синергетичного ефекту від цієї діяльності. Зважаючи не це, необхідності набуває ретроспективний аналіз поняття «конкурентні переваги».

Дослідження сутності конкурентних переваг дозволило виявити, що вітчизняні та зарубіжні вчені розглядають їх з точки зору таких основних підходів: ресурсного, компаративного, ціннісно- компетентісного, які втілюють у собі відмітні характеристики конкурентних переваг та особливості їхнього формування.

На думку науковців, які підтримують ресурсний підхід, підприємство може сформувати й утримувати конкурентні переваги лише за рахунок ефективного використання наявних і формування джерел потенційних ресурсів як основи майбутніх переваг, оскільки кожне підприємство відрізняється власним специфічним ресурсним набором, що визначає їхню прибутковість, стійкість функціонування, конкурентну позицію на ринку та передумови розвитку.

Так, згідно ресурсного підходу, Д. Барабась розглядає конкурентні переваги як випередження конкурентів за рахунок реалізації суттєвих чинників ринкової та ресурсної орієнтації, які можуть вплинути на довгостроковий успіх суб'єкта господарювання [3, с. 5]. Однак, В. Бурр вважає, що для збереження стійкої конкурентної переваги необхідно мати одночасно всі характеристики ресурсів внутрішнього та зовнішнього середовища [5, с. 109], проте необхідно враховувати галузеві особливості функціонування підприємства, оскільки саме вони обумовлюють сукупність та визначають структуру необхідних ресурсів та створюють передумови їх раціонального використання, враховуючи зміни у зовнішньому оточенні, для забезпечення ефективності діяльності підприємства на ринку та зміцнення своїх конкурентних позицій. В свою чергу, С. Гаврилюк розуміє конкурентні переваги, як активи та сфери діяльності, що стратегічно важливі для підприємства та дозволяють йому перемагати у конкурентній боротьбі [6, с. 77]; І. Должанський - як рівень ефективного використання наявних у розпорядженні підприємства видів ресурсів [7, с. 34-35].

Досить поширеним у економічній літературі, присвяченій дослідженню конкурентних переваг підприємства є компаративний підхід, сутність якого полягає у їхньому трактуванні з точки зору можливості випереджати своїх конкурентів, оскільки сама конкурентна перевага має порівняльний характер, і піддається оцінюванню лише шляхом порівняння певних характеристик різних підприємств, що надає загальне уявлення про здатність підприємства успішно конкурувати на визначеному ринку.

Зокрема, Г. Азоєв визначає конкурентні переваги як концентрований прояв переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяги продажів) [1, с. 48]; Л. Балабанова - як сильні сторони підприємства, що забезпечують перевагу над конкурентами і є важливими для цільового ринку [2, с. 282-284]; Ю. Іванов - як позитивні відмінності підприємства від конкурентів в деяких або в усіх видах діяльності, які забезпечують підвищення соціально-економічної ефективності в короткостроковому періоді й виживання в довгостроковому за рахунок постійного пошуку можливостей і швидкої адаптації до навколишнього оточення та умов конкурентної боротьби, що змінюються [11, с. 32]; Е. Малевський - як концентрований прояв результату, більш ефективної за конкурентів адаптації господарської діяльності підприємства до умов конкурентного середовища за рахунок інноваційного розвитку кількісних та якісних характеристик процесу або продукту [13, с. 198].

Ціннісно-компетентісний підхід до визначення конкурентних переваг підприємства полягає у дослідженні їхньої сутності з точки зору можливості використання актуальних і перспективних компетенцій та/або цінностей підприємства, як основи його стійкого функціонування, джерела розвитку переваг та формування стратегічних напрямів забезпечення відповідного конкурентного статусу.

Згідно даного підходу, І. Білецька розуміє конкурентні переваги як можливість підприємства випереджати своїх конкурентів внаслідок відмінностей в операційній ефективності; здатність приваблювати споживачів та зберігати їх відданість; нововведення, що надають реальний приріст бізнес-успіху; індикатор положення підприємства в конкуренції; реалізована ключова компетенція [4, с. 8]; П. Забєлін і Н. Моісєєва - як інтегральну стосовно конкурентоспроможності й конкурентного потенціалу величину, що характеризує здатність підприємства успішно конкурувати у коротко- і довготерміновому періодах [8, с. 43]; О. Зозульов - як сукупність заходів, спрямованих на вдосконалення власної діяльності підприємства, безпосереднє послаблення конкурентів і вплив на зміну ринкового середовища [10, с. 33]. Дж. О'Шонессі визначає конкурентні переваги як чинник успіху та основну компетенцію підприємства, які дають йому перевагу порівняно з ринковими конкурентами та розглядаються в таких аспектах: концентрація на собі; концентрація на конкурентах; концентрація на клієнтах; орієнтація на ринкову перспективу [14, с. 304].

Автор статті дотримується розуміння конкурентних переваг в рамках компаративного підходу. На нашу думку, говорити про конкурентоспроможність підприємства можна лише у разі порівняння його ресурсів, можливостей, здобутків (іншими словами, - конкурентних переваг) з аналогічними показниками підприємств-конкурентів.

Узагальнення вказаних вище підходів до визначення досліджуваної категорії дозволяє нам окреслити такі основні властивості конкурентних переваг підприємства:

- адаптивність, під якою розуміють можливість адаптації конкретної конкурентної переваги до умов функціонування підприємства;

- відтворюваність, яка пов'язана з можливістю конкурентів виявити основні характеристики переваги, встановити доцільність та наслідки її копіювання, визначити склад і обсяг ресурсів, які необхідні для її реалізації з метою зниження конкурентного статусу підприємства-конкурента;

- відносність - конкурентна перевага проявляється тільки внаслідок порівняння окремих аспектів господарської діяльності ринкових суб'єктів, тобто вона має порівняльний характер. Відносність конкурентних переваг окреслюється конкретним товаром і умовами конкуренції;

- залежність від впливу різнорідних неконтрольованих факторів (наприклад, сучасна технологія сприяє створенню переваг у сфері якості, але може погіршити параметри собівартості товару внаслідок високих витрат на його придбання); конкурентний стратегічний резерв синергічний

- здатність забезпечити підприємству ринкове положення, що на тривалий час може вигідно відрізнити його від конкурентів;

- значущість з точки зору умов конкуренції в галузі та вимог ринку, тобто відповідність ключовим факторам успіху;

- здатність до зміцнення, що полягає у можливості підприємства вдосконалити відповідність існуючих напрямів діяльності до обраної стратегії, розробити ефективну політику стійкого функціонування для досягнення цільових параметрів та визначення джерел розвитку;

- динамічність, оскільки у процесі свого існування основні параметри конкурентної переваги змінюються при переході від однієї стадії її життєвого циклу до іншої;

- націленість на визначені запити реальних та потенційних споживачів;

- прив'язаність до конкретних ринкових умов і особливостей функціонування підприємства;

- стійкість, яка визначає тривалість життєвого циклу конкурентної переваги, й ефективність, які дають змогу комплексно оцінити досліджувану категорію.

Таким чином, конкурентна перевага формується, з одного боку, порівняльним та динамічним характером, здатністю зміцнення та пристосованістю до змін зовнішніх і внутрішніх параметрів діяльності підприємства, відтворюваністю, стійкістю та ефективністю, що надають змогу оцінити можливості сталого функціонування підприємства в конкурентному середовищі, з іншого, - факторами, що обумовлюють конкурентні переваги, з урахуванням їхніх основних властивостей. Для забезпечення можливості набуття та утримання конкурентних переваг у довготривалій перспективі торговельним підприємствам необхідно насамперед переглянути існуючі та чітко окреслити нові напрями своєї діяльності, враховуючи достатність та можливості нарощування ресурсного потенціалу підприємства, умови конкурентного середовища; дослідити відповідність товарів/послуг, що реалізуються потребам конкретного сегмента ринку. Забезпечення стійких конкурентних переваг торговельних підприємств на довгострокову перспективу та підвищення їхнього конкурентного статусу вимагають врахування взаємозв'язку між складовими визначених переваг даних підприємств та внеску кожного з них у підвищення ефективності їх функціонування.

Спираючись на погляди науковців, що представляють основні підходи досліджуваної категорії (ресурсного, компаративного, ціннісно-компетентісного), конкурентні переваги, можна поділити на: структурні (місія підприємства, організаційна та виробнича структура, персонал, інформаційне і правове забезпечення, ступінь конкуренції у галузі); управлінські (рівень компетенції менеджерів, оптимальні підсистеми управління); ресурсні (сукупність виробничих, фінансових, кадрових, управлінських, маркетингових ресурсів та оптимізація й ефективність їх використання); технічні (конкурентоспроможний товар, обладнання); ринкові (позиція на ринку, унікальність товару, система постачання, організація збутової мережі).

Висновки

Таким чином, підвищення конкурентоспроможності підприємств у довгостроковій перспективі та їх своєчасна адаптація до змін конкурентного ринкового середовища вимагають вирішення проблем формування стійких конкурентних переваг на основі взаємоузгодженості стратегічних можливостей підприємств з внутрішнім потенціалом та невикористаними резервами з метою досягнення максимального синергічного ефекту діяльності.

Література

1. Балабанова Л.В. Управление конкурентоспособностью предприятий на основе маркетинга / Л.В. Балабанова, А.В. Кривенко. - Донецк : Донец. гос. ун-т экономики и торговли, 2004. - 147 с.

2. Барабась Д.О. Управління конкурентними перевагами підприємства (на прикладі швейної галузі) : автореф. дис... канд.. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Д. О. Барабась. - Киів : КНЕУ, 2003. - 18 с.

3. Білецька 1.1. Механізм підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства на олігополістичному ринку: автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / 1.1. Білецька. - Дніпропетровськ : Національний гірничний ун-т, 2006. - 18 с.

4. Бурр В. Концепция устойчивого конкурентного преимущества / В. Бурр // Проблемы теории и практики управления. - 2004. - № 4. - С. 107-113.

5. Гаврилюк С.П. Конкурентні переваги як основа розробки стратегії туристських підприємств / С.П. Гаврилюк // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - 2001. - № 4. - С. 7680.

6. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства : навчальний посібник / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.

7. Забелин П.В. Основы стратегического управления : учебн. пособ. / П.В. Забелин, Н.К. Моисеева. - М. : «Маркетинг», 1998. - 196 с.

8. Завьялов П. Конкурентоспособность и маркетинг / П. Завьялов // Российский экономический журнал. - 1995. - № 12. - С. 14-18.

9. Зозулёв А. Об усилении конкурентных преимуществ предприятия / А. Зозулёв // Экономика Украины. - 2003. - № 8. - С. 33-38.

10. Іванов Ю.Б. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток / Ю.Б. Іванов, П.А. Орлов. - Харків: ІНЖЕК, 2008. - 352 с.

11. Малевський Е.З. Реалізація стратегії досягнення конкурентних переваг за рахунок інноваційного розвитку у кожній функціональній сфері діяльності підприємства / Е.З. Малевський // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сборник трудов. - Донецк, 2006. - Т. 1. - С. 197-203.

12. О'Шонесси Дж. Конкурентный маркетинг: стратегический подход / Дж. О'Шонесси ; пер. с англ. Д. Ямпольского. - СПб. : Питер, 20о2. - 864 с.

13. Отенко І.П. Управління конкурентними перевагами підприємства / І.П. Отенко, Є.О. Полтавська. - Харків: ХНЕУ, 2005. - 212 с.

14. Прахова Т.С. Понятие и сущность конкурентоспособности / Т.С. Прахова // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия: Экономика. - 2005. - № 2. - С. 48-52.

15. Рыночная экономика / под. ред. Г.Я. Кипермана. - М. : Республика, 1993. - 524 с.

16. Уотермен Р. Фактор обновления: как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании / Р. Уотермен. - М. : Прогресс, 1998. - 362 с.

17. Яновский А.М. Конкурентоспособность товара и производителя продукции в системе рыночной экономики / А.М. Яновский // Стандарты и качество. - 1997. - № 2. - С. 43-44.

Размещено на Allbest.ru