Сьогодні державні підприємства установ виконання покарань ДКВС України мають у своєму розпорядженні багатопрофільне технологічне устаткування і виробляють продукцію машинобудування, металообробки, деревообробки, легкої промисловості, а також виконують різні види робіт і надають послуги. Г оловними цілями діяльності названих підприємств є:

залучення до суспільно-корисної праці осіб, які відбувають кримінальне покарання і забезпечення трудової зайнятості засуджених;

отримання доходу для фінансування програм розвитку кримінально-виконавчої системи, задоволення внутрісис - темних потреб в матеріально-технічних ресурсах;

розвиток матеріальної і соціальної інфраструктури установ виконання покарань;

отримання, збереження запасів матеріально-технічних ресурсів і забезпечення ними установ і органів кримінально-виконавчої системи;

виробництво продукції для задоволення суспільних потреб.

У період реформування економіки України у виробничому комплексі Державної кримінально-виконавчої служби України відбулося значне зниження обсягів виробництва, скоротилися обсяги реалізації, зменшилась кількість засуджених, які залучаються до суспільно-корисної праці в матеріальному виробництві.

Відсутність у управлінського персоналу кримінально-виконавчої системи професійних економічних знань фінансового менеджменту, ціноутворення, маркетингу стало причиною зростання залишків готової продукції на складах. Плинність кваліфікованих кадрів рядового і начальницького складу установ виконання покарань у динамічний недержавний сектор економіки також негативно відобразилося на фінансових результатах роботи підприємств установ виконання покарань. У зв'язку з цим у сучасних умовах є актуальним напрямом дослідження розширення ділових можливостей державних підприємств, а також розробка заходів по ліквідації поточних фінансових проблем з метою подальшого розвитку виробництва.

Сучасна економічна дійсність така, що для державних підприємств установ виконання покарань характерним є постійне вилучення фінансових ресурсів для поповнення спеціального фонду як результату недостатнього бюджетного фінансування Державної пенітенціарної служби України, що призводить до постійної нестачі оборотних коштів підприємств.

Ефективне вирішення проблеми нестачі оборотних засобів підприємств може по-різному виглядати на підприємствах народного господарства і державних підприємствах виправних колоній. Підприємства установ виконання покарань дещо відрізняються специфікою своєї діяльності і поставленими цілями (табл.2).

Ситуація дефіциту оборотних коштів на підприємствах установ виконання покарань не тільки не покращує їхній стан, а й ставить під загрозу існування самого виробничого комплексу. В такій ситуації аналізується проблема підвищення економічної ефективності виробництва в кримінально-виконавчій системі з одночасним забезпеченням зайнятості у сфері матеріального виробництва засуджених, що неможливо без вдосконалення організаційно-економічного механізму управління оборотними коштами підприємств і установ виконання покарань. "Сучасний організаційно-економічний механізм покликаний забезпечити максимально ефективне використання наявних ресурсів (основних, оборотних, трудових), а також створити передумови для послідовного зростання ресурсного потенціалу підприємства" [1].

На складах підприємств установ виконання покарань зберігаються запаси матеріальних ресурсів, які не використовуються у виробничому процесі. Рано чи пізно такі матеріальні запаси очікує списання, що є нульовою ефективністю їхнього використання. Це ж саме стосується і окремих видів готової продукції, яка морально застаріває та стає непридатною для використання.

Концептуальне вирішення означеної проблеми, не було запропоновано вченими. Проаналізуємо, як саме вирішення проблеми відновлення оборотних коштів підприємств установ виконання покарань була запропонована різними авторами. На нашу думку, всі запропоновані в науковій літературі варіанти можна класифікувати на дві групи, а саме:

державний - це вирішення фінансових проблем, у тому числі і з обіговими коштами, завдяки державній підтримці, з врахуванням закордонного досвіду;

ринковий - це використання внутрішніх механізмів і прихованих ресурсів самих підприємств; вирішення фінансових проблем силами самих підприємств виправних колоній на основні нових інструментів і методів.

На думку Л.В. Синельник, "при розробці механізму державної підтримки" необхідно використовувати закордонний досвід, де основна увага приділяється праці засуджених - це створення максимально наближених умов праці до тих умові методів роботи, які використовуються поза установою виконання покарань" [1]. Стосовно кримінально-виконавчої системи України, то, на нашу думку, є ефективним укладання трьох сторонніх угод між органами державної влади (органами місцевого самоврядування) і керівництвом територіальних органів Державної пенітенціарної служби та об'єднанням роботодавців (підприємців). У цій угоді має бути оговорена необхідність укладання галузевих угод, колективних договорів з організаціями всіх форм власності і сприяння в працевлаштуванні та професійному навчанні осіб, позбавлених волі. Реалізація даних угод має бути відкритою і публікуватися в регіональних засобах масової інформації.

Таблиця 1. Обсяги виробництва та реалізації продукції виробничим комплексом ДКВС України

Таблиця 2. Порівняльний аналіз основних цілей, завдань і функцій підприємств, які функціонують у народному господарстві, і державних підприємств виробничого комплексу ДКВС України

Одним із можливих шляхів реалізації ресурсного потенціалу підприємств установ виконання покарань є їхня інтеграція з комерційними структурами. Взаємодія з підприємствами різних форм власності щодо залучення інвестиційних ресурсів у розвиток виробничо-господарської діяльності виправних закладів і створення нових робочих місць для засуджених є одним з важливих і складних завдань, які стоять перед підприємствами виправних закладів. Тому є можливість створення виробничо-інвестиційних чи фінансових груп у межах кримінально-виконавчої системи. Таке організаційне реформування передбачає використання механізмів приватно-державного партнерства, яке визначає, що не держава залучає до бізнесових проектів, а навпаки, держава пропонує взяти участь у реалізації суспільно важливих (значимих) проектів, у тому числі і в межах Державної кримінально-виконавчої служби України.

До основних форм державно-приватного партнерства у сфері економіки і державного управління можна віднести: будь-які взаємовигідні форми взаємодії держави і бізнесу; державні контракти; орендні відносини; фінансову оренду (лізинг); державно-приватні підприємства; угоди про розподіл продукції та концесійні угоди.

Другий напрям, а саме ринковий, дозволяє, на нашу думку, змінити стан справ на підприємствах установ виконання покарань і більш ефективно виконувати поставлені завдання. Кожне підприємство володіє певним ресурсним потенціалом, тому система управління має забезпечити найбільш ефективне використання наявних ресурсів (основних, оборотних, трудових), а також створити умови для послідовного зростання ресурсного потенціалу виробничого комплексу Державної кримінально-виконавчої служби України і підприємств установ виконання покарань зокрема. Для покращення ситуації і відновлення внутрішньої збалансованості і цілісності виробництва необхідна цілеспрямована, скоординована діяльність на всіх рівнях управління. Одним із таких інструментів підвищення ефективності діяльності підприємств є, на думку фахівців, контролінг.

Сьогодні контролінг виступає невід'ємною частиною сучасної системи управління компанією. Застосування контролінгу здатне суттєво підвищити ефективність функціонування виробничого комплексу. Окрім контролінгу іншим способом підвищення економічної ефективності виробничого комплексу є активізація торгівлі і збуту та зростання обсягів продажу за рахунок пошуку і залучення нових, таких які раніше не використовувались підприємствами виправних колоній.

Можливість відходу підприємств установ виконання покарань від економічно недоцільної схеми, робота за принципом "робота під замовлення", "нема замовлень - немає роботи для засуджених". Тому постає необхідність організації служби збуту або відділів маркетингу. В зв'язку з цим необхідно розширити традиційні шляхи і конкретні механізми реалізації матеріальних запасів і готової продукції, виробленої на підприємствах виправних колоній, у тому числі через механізм оптової і роздрібної торгівлі, инеобхідності проведення моніторингу ринкових за умови обов'язкового оновлення матеріально-технічної бази і асортименту продукції, яка виробляється. Крім того, можливе переведення державних підприємств у категорію позабюджетної діяльності бюджетних установ.

Реорганізація державних підприємств установ виконання покарань у власне виробництво бюджетної установи і позбавлення статусу юридичної особи дозволить без додаткової реєстрації реалізувати необхідні функції у межах підприємницької чи іншої діяльності, яка б приносила дохід (прибуток) як некомерційна організація. Відповідальність установи в цьому випадку розповсюджується лише на грошові кошти, які знаходяться в їх розпорядженні, і не стосується майна, яким установа користується на правах оперативного управління.

Управління виробничо-господарською діяльністю підприємств установ виконання покарань є безперервним процесом, який реалізується завдяки функціям менеджменту. В системі управління оборотним капіталом виділяють керовану і керуючу підсистеми, які відповідно представлені суб'єктами і об'єктом управління. В керуючій підсистемі слід виділити відповідні суб'єкти управління - служби і органи управління, які використовують специфічні методи цілеспрямованого впливу на оборотні кошти. Від діяльності яких і залежить багато в чому ефективність їх використання.

Висновки