Теоретичні аспекти утворення та розвитку кластерних структур в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти утворення та розвитку кластерних структур в Україні

Н.Р. Сітковська

У статті аналізуються теорія утворення кластерних структур, ефективність розвитку та застосування на практиці моделі кластеризації. Визначається необхідність кластерного підходу, ступінь актуальності даного процесу. Обгрунтовано необхідність використання кластерної політики в Україні.

Ключові слова: кластер, кластерні структури, ефективність розвитку, моделі кластеризації, конкурентоспроможність, інновації, регіональний потенціал.

The article analyzes the theory of the formation of cluster structures, the effectiveness of the development and practical application clustering model is determined cluster apрproach, competing this process, the necessity of the use of cluster policy in Ukraine.

Key words: cluster, cluster structure, efficiency of development, clustering model, competitiveness, innovation, regional capacity.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

В умовах переходу української економіки на інноваційну основу розвитку зростає роль кластерів. Кла- стерна форма організації підприємств покликана стати визначальною в стратегіях розвитку окремих галузей, що обумовлює необхідність розвитку основ кластерної теорії стосовно територіальної організації виробництв. Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що кластерний підхід, спочатку використовувався у дослідженнях проблем конкурентоспроможності, тепер став застосовуватися при розробці та реалізації стратегій, програм розвитку, насамперед інвестиційного та інноваційного профілю, а також служити основою для вирішення такого важливого завдання, як ефективна взаємодія великого і малого бізнесу, наукових установ та державних владних органів.

Починаючи з 90-х років, країни Організації Економічного Співробітництва й Розвитку (ОЕСР), країни Ев- ропейського союзу, США, Китай та багато інших прийняли кластерну концепцію інноваційного розвитку й підвищення конкурентоспроможності економіки. Масштаби кластеризації у світі зростають. За даними Кластерної обсерваторії в ЄС налічується близько 3 тисяч кластерів, у яких зайнято приблизно 40% робочої сили [10]. Частка ВВП США, виробленого в кластерах, становить 61%. У багатьох розвинених країнах кластер- ний підхід до структурування економіки, уже є загальновизнаним. Так, наприклад, у Японії успішно функціонує 18 великих кластерів [10].

Закордонний досвід свідчить про ефективність кла- стерної політики і її позитивному впливові на конкурентоспроможність економіки. Кластеризацию уже охоплено більшість країн з розвиненою економікою, починаються процеси кластеризації й у країнах пострадянського простору -- Латвії, України, Казахстані, Росії. Таким чином, вивчення теорії кластеру стає затребуваним у всьому світі, що призводить до більш детального вивчення та розгляду кластерної політики.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ Й ПУБЛІКАЦІЙ

Теорія кластерного підходу, зміст кластерної політики та проблеми моделювання та прогнозування розвитку регіонів розкриті в роботах російських, українських і зарубіжних вчених А. Б. Альошина, П. Бекатіні,

І.П. Данилова, Е. Дахмія, Є.В. Зарів'я, В.М. Захарова, Н.П. Кетовой, С.Г. Коннікова, А. Леша, А. Маршал, Ю.В. Міхєєва, Т.Е. Мусатова, Ф. Перру, І.В. Піліпенко, К.І. Плетньова, А.Н. Празднічних, М. Портера, Ю.В. Ряб- ченюка.

Останнім часом зростає інтерес до кластерного підходу серед вітчизняних вчених М. Афанасьєва, A. Мігра- няна, М. Войнаренко, В. Євтушенко, А. Олійник, Л. Мясникова, І. Приходька. У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі досить детально висвітлені теоретичні та практичні підходи до формування і розвитку кластерів, але питання залишається актуальним і вимагає подальших досліджень і розробок.

МЕТА СТАТТІ

Метою статті є аналіз теорії утворення кластерних структур, ефективність розвитку та застосування кластерної моделі, обгрунтування необхідності використання кластерної політики в Україні.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Процес кластеризації є одним з базових напрямків у розвитку сучасної регіональної економіки. Експерти в галузі державного управління регіональною економікою пов'язують із ним інноваційний розвиток, процеси глобалізації, формування промислової структури інформаційної економіки та ін.

Кластерні групи виступають важливим чинником ефективної організації виробництва національного та регіонального багатства тому, що вони створюють нові додаткові сфери зайнятості, виробляють продукцію з високою часткою доданої вартості і сприяють зростанню ділової активності в регіоні [4].

Одним з перших виклав свою теорію про кластер Майкл Портер. Портер як популяризатор поняття економічного кластера показав, що конкурентоспроможність компанії, багато в чому, визначається конкурентоспроможністю її економічного оточення, яка, в свою чергу, залежить від базових умов (загального ресурсу) і конкуренції всередині кластеру.

Портер розробив широко відому методику аналізу конкурентоспроможності, а також описав стадії зростання конкурентоспроможності національної економіки (від стадії "первинних чинників" таких, як дешева праця, до стадії конкуренції на основі інновацій та останній стадії -- конкуренції на основі багатства) [5].

Процес кластеризації знаходить сьогодні все більшої актуальності, визначається як взаємодоповнююча система заходів організаційно-економічного характеру, які проводяться регіональними органами влади з метою об'єднання всіх організацій -- учасників у єдиний кластер, а також встановлення внутрішніх взаємозв'язків між ними. Кластерною можна назвати таку модель держави, яка спрямована саме на підтримку процесу кластеризації, а не окремих підприємств. Гідність кластера як раз полягає в тому, що вони дозволяють оптимізувати вплив різних організацій, фірм, поліпшити кооперацію між ними, а так самопогоджувати документи та плани організацій, які беруть участь у тих чи інших процесах.

Процес утворення кластерів передбачає різні напрями зв'язків, а саме:

нові виробники, що приходять з інших галузей, прискорюють свій розвиток, стимулюючи науково- дослідні роботи та забезпечуючи необхідні кошти для впровадження нових стратегій;

відбувається вільний обмін інформацією та швидке поширення нововведень каналами постачальників або споживачів, які мають контакти з іншими конкурентними підприємствами (фірмами);

взаємозв'язки всередині кластера, часто абсолютно несподівані, зумовлюють появу нових напрямів у конкуренції, які породжують цілком нові можливості;

людські ресурси й ідеї утворюють нові комбінації.

У цілому відрізняють три широковживані визначення кластерів, кожне з яких підкреслює основну рису його функціонування:

регіонально обмежені форми економічної активності всередині споріднених секторів, які зазвичай прив'язані до певних наукових установ (науково-дослідних інститутів, університетів тощо);

досить вузько визначені сектори, в яких суміжні етапи виробничого процесу утворюють ядро кластера (наприклад, ланцюг "постачальник -- виробник -- збу- товик -- клієнт"). До цієї ж категорії потрапляють і мережі, що формуються навколо головних підприємств (фірм);

галузі економіки, визначені на високому рівні агрегації (наприклад, кластер "сільське господарство"), або сукупності секторів на ще вищому рівні агрегації.

Основною метою реалізації кластерної політики є забезпечення високих темпів економічного зростання та диверсифікації економіки за рахунок підвищення конкурентоспроможності підприємств, постачальників обладнання, комплектуючих, спеціалізованих виробничих та сервісних послуг, науково-дослідних та освітніх організацій, що утворюють територіально-виробничі кластери.

У процесі впровадження кластерна модель спочатку використовувалась з метою вирішення проблем конкурентоспроможності. Нині кластерний підхід застосовується при вирішенні ширшого кола завдань, зокрема:

як основа стимулювання інноваційної діяльності;

під час аналізу конкурентоспроможності держави, регіону, галузі;

як основа загальнодержавної промислової політики;

під час розробки програм регіонального розвитку;

як основа взаємодії усіх форм підприємництва

Реалізація кластерної політики сприяє зростанню конкурентоспроможності бізнесу за рахунок реалізації потенціалу ефективної взаємодії учасників кластера, пов'язаного з їх географічно близьким розташуванням, включаючи розширення доступу до інновацій, технологій, спеціалізованих послуг і висококваліфікованих кадрів, а також зниженням трансакційних витрат, що забезпечує формування передумов для реалізації спільних коопераційних проектів і продуктивної конкуренції. Результатами реалізації кластерної політики є зростання продуктивності та інноваційної активності підприємств, що входять в кластер, а також підвищення інтенсивності розвитку малого та середнього підприємництва, активізація залучення прямих інвестицій, забезпечення прискореного соціально-економічного розвитку регіонів базування кластерів [6]. Це ще одна перевага кластерів, яка полягає в можливості залучення інвестиційних ресурсів у забезпечені інноваційної діяльності.

Кластерний підхід може створити в країні більш сприятливий підприємницький клімат, який допомагатиме розвиватися існуючим фірмам та залучати нові компанії до регіону і країни.

Як свідчить світовий досвід, велика кількість територіальних одиниць у багатьох країнах обрали клас- терну модель основою своєї політики економічного розвитку. Багато професіоналів, задіяних в сфері економічного розвитку, визнають, що кластерна стратегія пропонує ефективний спосіб впровадження програм, спрямованих на розвиток промисловості, зміцнення регіональної економіки та прискорення економічного розвитку держави в цілому [7]. Кластери також сприяють зміцненню контактів між галузями та організаціями. Впровадження кластерної стратегії потребує тісної співпраці між та лідерства з боку місцевих органів влади, підприємницьких структур та навчальних закладів.

Програма розвитку кластерів повинна базуватися на трьох принципах:

орієнтація на конкретний економічний результат;

орієнтація на виробництво;

орієнтація на малий та середній бізнес.

Основою для розробки програм розбудови кластерів на регіональному рівні в Україні можуть бути агенції з регіонального розвитку, в яких важливу роль відіграє державна допомога. Саме ця ланка пов'язує національне бачення та стратегію економічного розвитку і регіональний потенціал, які можуть забезпечити реальний розвиток [2].

В Україні концепцію галузевих кластерів почали застосувати на практиці у 1998 р. Проте в процесі її впровадження виникли проблеми щодо поширення концептуальних економічних і методичних знань про кластери, їх організацію та підтримку. У 2005 р. у чотирьох областях почалось активне впровадження кластерів, основні напрями діяльності яких було сконцентровано у таких областях:

-- Хмельницькій (швейний, будівельний, харчовий, туристичний кластери, кластер зеленого туризму);

-- Івано-Франківській (туристичний кластер, кластер виробників декоративного текстилю);

-- Черкаській (кластер перевізників);

-- Житомирській (кластер каменедобування та ка- менеобробки) [9].

У 2010 р. до них долучилася Дніпропетровська область, в якій було започатковано роботу кластерів "Сільське господарство" та "Будівництво".

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; підвищена сприйнятливість до можливостей інновацій та високої спеціалізації; розширений доступ до ринків збуту, спеціалізованих постачальників, послуг, кваліфікованій робочій силі, технологічним знанням; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність.

Можливі труднощі: недоліки фізичної інфраструктури; нестача доступного капіталу; слабка структура технологічних інститутів; регіональна ізольованість і замкнутість; недолік кваліфікованої робочої сили; ієрархія кластерів -- труднощі для постачальників "нижнього" рівня; "несвоєчасні" кластери можуть бути неконкурентоспроможні [1].

У останнє десятиріччя кластери та регіональна політика, що заснована на них, слугують найбільш успішним інструментом економічного розвитку регіонів у західних країнах. Кластерні ініціативи, що підтримують форми кооперації між підприємствами, державним сектором та інституціями (університетами, дослідницькими центрами), є рушійними силами економічного зростання та зростання зайнятості в багатьох регіонах світу. Для України, яка тільки починає будувати свою регіональну політику представляється особливо актуальним вивчення регіональної політики розвинених країн, заснованої на кластерному підході у світлі орієнтації на європейську інтеграцію [8].

ВИСНОВКИ

Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою для відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного розвитку та конкурентоспроможності. Кінцева мета -- зайняття Україною гідного місця у глобальній системі економічного та політичного розвитку. Саме для України, особливо в умовах все зростаючої глобалізації та конкуренції, питання скорішого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об'єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, у якій на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме: інформацією, інноваціями та інтелектом. кластерна політика конкурентоспроможність

Кластерні об'єднання на сьогоднішній день є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, форм регіонального розвитку, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній. Об'єднання у кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже, виконують функції структуроутворюючих елементів глобальної системи.

Економіка, що формується на основі кластерів, -- це модель конкурентоздатної та інвестиційно -- привабливої економіки, що забезпечує високий рівень та якість життя населення. Кластери потрібні, бо процеси інновації вимагають ресурсів і компетенції, які перебувають часто за межами окремо взятої компанії; кластери -- це: сполучення конкуренції та співробітництва, "колективна ефективність", "гнучка спеціалізація"; використання ефектів масштабу; полюси зростання; кластери -- частина більш широкої концепції конкурентоздатності. Кластерні механізми або локальні мережі територіально-виробничі системи є джерелами та факторами економічного зростання територій.

Кластерний підхід використовується: при аналізі конкурентоздатності держави, регіону, галузі; як основа політики економічного розвитку; при розробці програм регіонального розвитку; як основа стимулювання інноваційної діяльності; як "магніт" для залучення інвестування; як основа взаємодії великого і малого бізнесу. Основна мета кластера -- підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоздатність його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробітництва, наукових досліджень та інновації, освіти, навчання і заходів політики підтримки.

Література

1. Блудова С.Н. Переваги кластерного підходу в управлінні економікою // Сб наук. тр. СевКавГ- ТУ. -- 2006 -- № 1. Серія "Економіка". -- С. 72 -- 78.

2. Войнаренко М.П. Механізми адаптації кластерних моделей до політико-економічних реалій України // Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій / Матеріали конференції 1--2 листопада 2001 р. -- Київ: Спілка економістів України, 2001. -- С. 25--33.

3. Корабейников І.Н., Спешилов С.М. Кластерний підхід до організації регіонального виробничого комплексу: теоретичні та практичні аспекти / І.М. Корабейников, С.М. Спешилов. -- Оренбург: ІПК ГОУ ОДУ, 2009. С. 21.

4. Мигранян А.А. Теоретичні аспекти формування конкурентоспроможних кластерів. -- М.: Атіка, 1997. 215 с.

5. Портер М. Конкуренция / М.Е. Портер. -- М.: Изд. дім "Вільямс". -- 2001. -- С. 207.

6. Смирнова, Ю.В. Кластери як чинник інноваційного розвитку / Ю.В. Смирнова // Мат-ли науч. конф. "Актуальні питання економіки і управління", м. Москва, 2011 р. / За заг. ред. Г.Д. Ахметовой. -- М.: ПРІОР, 2011, апр. -- С.42--45.

7. Татаркін, А. І. Кластерна політика регіону // промислової політики в Російській Федерації. -- 2008. -- № 8. -- С. 11 -- 19.

8. Хасаєв Г.Р., Міхєєв Ю.В. Кластери -- сучасні інструменти підвищення конкурентноздатності регіону (через Партнерство до майбутнього). Частина 1 // Журнал "Компас промислової реструктуризації". -- №1. -- 2003. -- С. 1 -- 13.

9. http://www.politanaliz.ru/articles_695.html

10. www.clusterobservatory.eu

11. Bludova, S.N. (2006), "Advantages of the cluster approach in managing the economy", Sb nauk. tr. SevKavHTU, Seriia "Ekonomika", vol. 1, pp. 72 -- 78.

12. Voynarenko, M.P. (2001), "Mechanisms cluster models adapt to the political and economic realities of Ukraine", Svitovyj ta vitchyznianyj dosvid zaprova- dzhennia novykh vyrobnychykh system (klasteriv) dlia zabezpechennia ekonomichnoho rozvytku terytorij [World and domestic experience in introducing new production systems (clusters) for economic development of territories], Union Economists of Ukraine, Kiev, Ukraine, 1--2 November 2001, pp. 25 -- 33.

13. Korabeynikov, J.H. and Speshilov, S.M. (2009), Klasternyj pidkhid do orhanizatsii rehional'noho vyrobnychoho kompleksu: teoretychni ta praktychni aspekty [Ouster approach to the organization of a regional industrial complex: theoretical and practical aspects], IPK HOU ODU, Orenburg, Russia.

14. Mihranyan, A.A. (1997), Teoretychni aspekty formuvannia konkurentospromozhnykh klasteriv [Theoretical aspects of the formation of competitive clusters], Atika, Moscow, Russia.

15. Porter, M.E. (2001), Konkurentsia [Competition], Williams, Moscow, Russia.

16. Smirnov, V. (2011), "Clusters as a factor of innovation development", Mat-ly nauch. konf. "Aktual'ni pytannia ekonomiky i upravlinnia" [Materials of scientific. Conf. "Current Issues in Economics and Management"], Moscow, Russia, Apr. 2011, pp. 42 -- 45.

17. Tatarkin, A.I. (2008), "Cluster policy in the region", Industrial Policy in the Russian Federation, vol 8, pp. 11 -- 19.

18. Hasayev, G.R. and M^eev, Y.V. (2003), "Clusters - suchasm mstrumenti p^vischennya konkurentnozdatnost reg^n^', Compass promislovoyi restrukturizatsn, vol. 1, pp. 1 --13.

19. Koloshin, A. Razguljaev, K. Timofeeva, Ju. and Rusinov, V. (2009), "Analysis of foreign experience to increase the sectoral, regional and national competitiveness through cluster development", Politanaliz.Ru, available at: http://www.politanaliz.ru/articles_695.html (Accessed 16 January 2009).

20. European Cluster Observatory (2015), available at: www.clusterobservatory.eu (Accessed 20 Nov 2015).

Размещено на Allbest.ru