Українська економіка за період незалежності демонструвала періоди стрімкого занепаду і відносно динамічного зростання. Однак, роки стагнації та скорочення ВВП переважали роки успішного економічного розвитку. У 90-ті роки ВВП України впав до 40% рівня 1990 року. у 1999 році стало зрозуміло, що економіка сягнула свого дна: того року вона скоротилася лише на 0,2%. З 2000 року почався період економічного зростання, який тривав до 2008 року включно. За цей час економіка України наблизилась до 75% рівня ВВП 1990 року. Але зростання тих часів було оманливим. Воно відбувалося на застарілій сировинно-промисловій базі і ґрунтувалося на високих цінах на українську експортну сировину, в першу чергу на метали та продукцію сільського господарства. Тому, коли почалася світова економічна криза, українська економіка рухнула разом з світовою. При чому падіння ВВП України знову встановило світовий рекорд і сягнуло 15,1% у 2009 році. На фоні такої вражаючої цифри, складається думка, що світова економічна криза взагалі почалася в Україні. Насправді ж вона зумовлена тим, що ніяких серйозних фундаментальних реформ у 2000-ті роки проведено не було [5].

У 2010-2011 роках економіка дещо пожвавлюється. Але вже з другої половини 2012 року вона увійшла у фазу стагнації. Ріст ВВП впав до нуля. Нова криза розпочалася у 2014 році. Її пік прийшовся на 2015 рік. За два роки ВВП впав на 20% відносно до рівня 2013 року. У 2016 році економіка демонструвала тенденції до зростання, але вони були надто мізерні, щоб говорити про відродження. Та й базувалися вони на низьких показниках 2015 року. Загалом Україна може похвалитися тим, що її економіка за останні 25 років демонструє найвищі темпи падіння серед країн світу - мінус 35% ВВП. У той час як у світі зростання становило майже 100%. По суті ми досі не оговталися від кризових явищ 90-х років, а головне - не зуміли перебудувати господарство відповідно до нових ринкових реалій та потреб економіки 21-го століття.

2017-й рік був успішним для банківської системи. На сьогодні рівень системних ризиків є помірним, проте існує ймовірність його підвищення в наступному році. Ключові ризики для фінансової стабільності - припинення співпраці з МВФ, повільні структурні зміни в економіці, низька ефективність роботи державних банків та слабкість правової системи, - йдеться у Звіті Нацбанку.

У другій половині 2017 року не відбулося суттєвих змін у макроекономічному середовищі. Економічне зростання було повільним, проте прискориться до понад 3% із 2018 року. Волатильність обмінного курсу була помірною. Інфляція вища, ніж очікувалося на початку року і перевищує ціль НБУ. Висока інфляція ускладнює середньострокове та довгострокове кредитування. Щоб знизити інфляційні ризики, у IV кварталі НБУ двічі підвищував облікову ставку загалом на 2 в. п. до 14.5%. Після завершення етапу очищення банківський сектор знову прибутковий, тенденція продовжиться й наступного року. Ключовий макроекономічний ризик для фінансової стабільності у найближчі роки - припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом. Без підтримки міжнародних інституцій успішне рефінансування 20 млрд дол. суверенного та гарантованого державою боргу з терміном погашення у 2018-2020 роках малоймовірно. Україні варто розпочати перемовини про запуск нової програми співпраці з МВФ ще до завершення нинішньої на початку 2019 року.

Протягом кризових років НБУ зосереджувався на нормалізації роботи банківського сектору. Тепер фокус уваги регулятора зміщується на запобігання майбутнім кризам та наслідкам від них для банківського сектору. Із 2018 року НБУ інтенсивно гармонізуватиме вимоги до роботи банків із рекомендаціями Базельського комітету з банківського нагляду (Базель ІІІ) та європейськими директивами.

У 2018 році буде впроваджено новий норматив ліквідності - коефіцієнт покриття ліквідністю (liquidity coverage ratio, LCR). Він посилить стійкість банків до різких відтоків коштів. Також наступного року НБУ надасть банкам проект положення, що визначатиме нову структуру регулятивного капіталу та критерії прийнятності його складових. Усі нововведення будуть впроваджені після детального кількісного аналізу та врахування їхнього впливу на банківський сектор.

Важливим елементом забезпечення стійкості банків стане щорічне стрес-тестування банків. Незалежні аудитори проводитимуть аналіз якості активів усіх банків, а НБУ самостійно проводитиме регуляторне стрес-тестування. Йому підлягатимуть банки, чиї активи сукупно становлять не менше 90% загальних активів банківського сектору [4].

НБУ надалі підвищуватиме стандарти розкриття банками фінансової та пруденційної звітності. Із 2018 року почнеться публікація звітів про структуру регулятивного капіталу. Надалі вимоги до розкриття звітності ставатимуть жорсткішими. НБУ має за мету забезпечити повну прозорість діяльності та фінансового стану банківських установ. Буде впроваджена єдина Система фінансової звітності, яка дозволить здійснювати прийом, обробку, перевірку та розкриття фінансової звітності підприємств у єдиному електронному форматі. Основою для роботи Системи стане стандарт XBRL. Система пропонуватиме єдиний стандарт звітності в залежності від видів діяльності компаній та буде обладнана єдиним вікном для її подання. Нова Система фінансової звітності запроваджуватиметься на базі НКЦПФР, її запуск відбудеться у 2019 році. Питання удосконалення фінансової звітності є одним з ключових елементів Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року [3].

Чого нам чекати у 2018 році? Розквіту економіки звісно не відбудеться. В кращому випадку ВВП може зрости на 2,5% - 3%. А може і не зрости. Якщо ми рухатимемося з такими темпами, то до показників 2013 року треба йти ще років вісім-десять. Таким чином, у 2025 році економіка України вийде на рівень 2013 року. Але хіба це може бути предметом гордості? Якщо наша економіка розвиватиметься з такою черепашою швидкістю, то за Україною забезпечене місце найбіднішої держави Європейського континенту. Але ж ми хочемо вийти на рівень розвитку як мінімум сусідніх країн Східної і Центральної Європи. А для цього потрібне зростання на рівні10% ВВП як мінімум протягом десяти - двадцяти років. Зрозуміло, що прогнози розвитку економіки України у 2017 році ніяк не дають підстав вважати про достатні темпи розвитку. Для того, щоб почалося реальне економічне зростання, а не стагнація зі знаком плюс, потрібні реальні реформи, а не їх імітація. Україна має величезний потенціал для розвитку. Інвестори не хочуть вкладати в Україну, тому що не вірять у чесну конкурентну боротьбу. Те, що ситуація зміниться найближчим часом, підстав стверджувати немає. Тому у 2018 році відчутного поліпшення рівня життя не буде. Хоча і можна чекати на деяке пожвавлення внутрішнього попиту.

Стійке економічне зростання та якісне поліпшення рівня життя населення абсолютно реально одержати в найближчій перспективі. Для цього існують чіткі та зрозумілі шляхи, перевірені багатьма країнами, яким у надзвичайно складних умовах, попри песимістичні прогнози, вдавалося зробити стрибок на новий рівень розвитку та продемонструвати феномен "економічного дива". Необхідні заходи давно та добре відомі, питання тільки в їхній реалізації.

Батько сінгапурського "економічного дива" Лі Куан Ю, патріотичний, мудрий і високоосвічений лідер, світогляд якого сформувався під глибоким впливом ідей конфуціанства, каже про прості та важливі принципи: чесний компетентний уряд; ставка на людський капітал, високі технології та максимальну активізацію підприємницької активності; прагматизм, швидкість й ефективність державного управління [7].

За рівнем ВВП на душу населення Сінгапур є однією з найбагатших країн у світі (з 53,3 тис. дол. входить до першої двадцятки), зовнішній борг цієї країни дорівнює нулю, профіцит державного бюджету - близько 1 млрд дол. (для довідки: з 3,5 тис. дол. на душу населення Україна посідає 115-те місце з 186 країн). Такий стрімкий стрибок Сінгапуру з третього світу в перший для багатьох країн став джерелом уроків політичної та економічної мудрості" [6].

Пан Лі зробив Сінгапур процвітаючим, сучасним, ефективним і практично вільним від корупції - і туди попрямували іноземні інвестори. Розважливий стратег і прагматик, він перетворив Сінгапур з крихітного острова без жодних природних ресурсів на процвітаючу економіку [8].

Порівняно із Сінгапуром на стартовій стадії реформ, Україна перебуває в кращій ситуації та має набагато потужніший економічний потенціал. У нового уряду існують усі шанси запустити процес швидкого відродження економіки та формування феномену українського "економічного дива".

економіка україна банківська установа

Висновки і пропозиції