Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Ще однією тенденцією, що можна спостерігати у процесі залучення ПІІ в економіку України, є непропорційний розподіл обсягів залучення іноземних інвестицій по регіонах (табл. 2).

Виходячи з даних табл. 2 основними регіонами, в які спрямовувалася переважна більшість інвестицій, станом на 31.12.2014 є промислово розвинені області, а саме: м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Київська, Одеська, Львівська та Полтавська. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвиненими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів.

Таке спрямування прямих іноземних інвестицій і капітальних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвиткові регіонів, а навпаки, посилює диспропорції в їхньому розвитку.

У цілому Україна не належить до переліку країн, що мають сприятливий інвестиційний клімат та високу інвестиційну привабливість. Водночас окремі регіони України, як і окремі галузі промисловості, мають неоднорідну інвестиційну привабливість. Інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності (рис. 3).

Так, станом на 01.01.2015 більша частина інвестицій припадає на українську промисловість - $14,817 млрд., або 32,3% прямих інвестицій, а також на установи фінансової і страхової діяльності - $11,537 млрд., або 25,1 %, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів - $6,019 млрд., або 13,1 %, організації з роботи з нерухомістю - $3,804 млрд., або 8,3%, наукові і технічні організації - $2,837 млрд., або 6,2% [3]. Тож можна зробити висновок, що інвестиції спрямовуються у ті галузі, де можна отримати якомога більший прибуток за менший проміжок часу.

На жаль, у поточному році, за прогнозами експертів, ситуація кардинально не зміниться, на Україну чекає «інвестиційний голод». Протягом 2015 року країна повинна орієнтуватися на приплив прямих іноземних інвестицій на рівні, що не перевищує $1 млрд. [3]. Це вкрай маленька сума для української економіки. Дуже багато залежить від швидкості проведення необхідних реформ, але це складно реалізувати в умовах економічної рецесії, конфлікту на сході країни, спостережуваного відтоку капіталу тощо. Основна зарубіжна фінансова допомога у 2015 році буде надходити від міжнародних організацій, таких як МВФ, Світовий банку та ін.

Звісно, в зальному розумінні Україна є державою з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України, тобто наявність цілої низки проблем, які кардинально стримують іноземних інвесторів і притік іноземних інвестицій в національну економіку.

Найбільші західні компанії, що працюють в Україні, головними проблемами, зв'язаними з реалізацією інвестиційних проектів, вважають: ігнорування вимог законодавства українськими учасниками проектів та високий рівень корупції. Авжеж, цей перелік є не вичерпним.

На підставі проведених досліджень до основних проблем залучення іноземного капіталу в економіку України, на нашу думку, варто віднести такі:

- нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури;

- низьку ефективність функціонування національного фондового ринку;

- підвищений рівень інфляції;

- негативний міжнародний імідж України, низькі позиції у міжнародних рейтингах;

- високий податковий тиск на капітал підприємств;

- відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;

- недостатню інформованість потенційних інвесторів у багатьох країнах про стан і перспективи розвитку України;

- складність реєстраційних, ліцензійних і митних процедур;

- бюрократію і відсутність прозорості: дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, та й сам процес отримання непослідовний і незрозумілий для інвестора;

- корупційні та дискримінаційні процеси, що підривають економічні основи держави, блокують надходження іноземних інвестицій, породжуючи страх в інвесторів за свої вкладення;

- недосконале законодавство. Вся законодавча база має принаймні два основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге, відсутність комплексності та узгодженості в самих законодавчих актах;

- нестабільний політичний курс країни, який змінюється з проведенням нових виборів або Президента, або Верховної Ради;

нестабільність політичної ситуації на сході країни. Так, у 2014 році українська економіка не отримала понад $40 млрд. валютних інвестицій через те, що інвестори злякалися ситуації в Донбасі та захотіли захистити свої капітали.

¦І Промисловість (32,3%)

Фінансово-стахові установи (25,1%)

¦ Підприємства оптової і роздрібної торгівлі, ремонту автотр-них засобів і мотоциклів (13,1%)

¦ Організації з роботи з нерухомістю (8,3%)

Рисунок 3. Розподіл прямих іноземних інвестицій за сферами економічної діяльності [3]

Для активізації інвестиційної діяльності передбачається ряд заходів, зокрема:

- сприяти розвитку інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме шляхом становлення індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу, створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу;

- пожвавити інвестиційну діяльності у спеціальних економічних зонах;

- створити необхідні умови для ефективного функціонування фондового ринку шляхом консолідації фондових бірж, забезпечення захисту прав споживачів інвестиційних послуг, створення центрального депозитарію цінних паперів, системи клірингу та розрахунків, які забезпечують мінімізацію ризиків під час виконання угод з цінними паперами тощо;

- брати активнішу участь у міжнародних заходах з метою розкриття інвестиційних можливостей України;

- укладати міждержавні угоди про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування;

- реалізовувати інвестиційні проекти за принципом «єдиного вікна»;

- забезпечити подальше реформування податкової системи країни, шляхом введення певних пільг, що сприяли б зменшенню податкового тиску на залучений іноземний капітал протягом початкового періоду його використання;

- запровадити економічний механізм страхування ризиків іноземного інвестування;

- створення сучасної системи державних гарантій захисту іноземних інвестицій та врегулювання комерційних спорів між суб'єктами інвестиційного процесу;

- створити додаткові стимули для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки, а саме у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність. Для того щоб зробити ці сфери інвестиційно привабливими для іноземних інвесторів, країні необхідно перш за все реалізовувати свій економічний потенціал у напрямі розвитку саме цих галузей економіки;

- створити та впровадити освітні програми, що сприятимуть розвитку винахідницької діяльності та формуванню поваги до права інтелектуальної власності;

- прискорити здійснення митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

- гармонізувати національне законодавство, узгодити його з європейським та запровадити неможливість зміни законів, що стосуються інвестування, принаймні на найближчі три роки. Відповідно, таким чином держава має забезпечити надійний інституційний захист прав інвесторів, вдосконалити нормативно-правову бази підприємницької та інвестиційної діяльності;

- необхідно зменшити рівень корумпованості та бюрократизації органів влади через підготовку переліку заходів щодо посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів;

- вирішити гострі політичні питання стосовно східної частини України. З одного боку, така політична нестабільність призводить до породження негативного іміджу нашої держави в очах іноземних інвесторів, а з іншого - це стримує розвиток країни загалом, оскільки на території Донецької та Луганської областей зосереджена значна частина промислового капіталу. Тож вирішувати дане питання треба негайно.

Отже, всі перераховані напрями поліпшення інвестиційного клімату в Україні мають забезпечити сприйняття іноземним інвестором нашої країни як стабільної і передбачуваної держави, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, а також економічну структуру, яка постійно модернізується. Іншими словами, запровадження розглянутих програм приведе до покращення інвестиційного іміджу України, збільшення обсягу залученого іноземного капіталу та успішного розвитку національної економіки в цілому.

Висновки