Особливості адаптивного управління економікою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості адаптивного управління економікою

С.І. Оліферук,

М.Н.С., Інститут економіки та прогнозування НАН України

У статті розглянуто підходи до визначення понять «адаптація» та «адаптивне управління» в теорії управління та економічній теорії. Виділено особливості адаптивного управління порівняно з іншими його типами.

Ключові слова: адаптація, адаптивне управління, типи управління, зворотний зв'язок.

С.И. ОЛИФЕРУК,

М.Н.С., Институт экономики и прогнозирования НАНУ

Особенности адаптивного управления экономикой

В статье рассмотрены подходы к определению понятий «адаптация» и «адаптивное управление» в теории управления и экономической теории. Выделены особенности адаптивного управления по сравнению с другими его типами.

Ключевые слова: адаптация, адаптивное управление, типы управления, обратная связь.

* Публікацію підготовлено за виконання НДР «Формування державної політики сільського розвитку на основі адаптаційного потенціалу громад», державний реєстраційний №0112U002418

S. OLIFERUK,

junior scientist, Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine

Features of adaptive management of economy

The paper describes approaches to definitions of «adaptation» and «adaptive management» in the theory of management and economics. The features of adaptive management were pointed out in comparison with other their types.

Keywords: adaptation, adaptive management, types of management, feedback.

Постановка проблеми. Євроінтеграційний вектор розвитку відкриває нові можливості для економіки України, однак вимагає розв'язання ряду нагальних задач. Першою чергою це стосується виконання завдань, задекларованих в угоді про асоціацію. По-друге, запровадження поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом з 1 січня 2016 року змінює правила гри для вітчизняних та європейських виробників. З одного боку, спрощується доступ виробників ЄС на вітчизняний ринок, що створюватиме конкуренцію національним виробникам. З іншого - українським виробникам спрощується доступ до європейського ринку за умови виконання ними всіх зазначених в угоді вимог. Отже, актуалізується необхідність виваженої економічної політики та нових підходів в управлінні з метою адаптації до нових умов та викликів. Останнім часом у вітчизняній економічній науці все частіше порушується проблематика адаптації та адаптивного управління економічних суб'єктів в умовах невизначеності та динамічних змін зовнішнього середовища.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Адаптивне управління досліджували у своїх роботах А. Александров, М. Бутнік, А. Карпов, Т. Клебанова, С. Кравченко, Т. Ландіна, Б. Одягайло, А. Охтень, Л. Растригін, Дж. Сардіс, В. Токарева та інші. Проте автори-економісти переважно розглядають пристосування економічних суб'єктів до певних умов середовища, вчені-кібернетики - описують властивості систем управління та умови їх застосування. Однак відсутнє теоретичне узагальнення особливостей адаптивного управління у порівнянні з іншими його типами, чому присвячена дана стаття.

Метою статті є визначення особливостей адаптивного управління в економіці у порівнянні з іншими його типами. Для цього передбачається систематизація підходів до визначення змісту понять «адаптація», «адаптивна система» та «адаптивне управління» в теорії управління та економічний теорії, з'ясування структури адаптивного типу управління та специфіки його застосування у порівнянні з лінійним та замкнутим управлінням. адаптивний управління економічний замкнутий

Виклад основного матеріалу. Терміни «адаптація», «адаптивна система», «адаптивне управління» широко використовуються в науці та практиці починаючи з другої половини XX ст. Термін «адаптація» походить від латинського adaptation (пристосування) і має певні аспекти у різних науках. У біології під адаптацією розуміють «сукупність морфологічних, фізіологічних, поведінкових, популяційних та інших особливостей біологічного виду, які забезпечують можливість виживання в певних умовах зовнішнього середовища»[3, 10]. У кібернетиці адаптацію визначають як процес накопичення та використання інформації для досягнення оптимального стану системи чи її поведінки в мінливих або невизначених умовах [18]. В економіці у широкому розумінні адаптація тлумачиться як пристосування економічної системи та її окремих суб'єктів, працівників до мінливих умов зовнішнього середовища, виробництва, обміну, життя [15, 11]. У вузькому розумінні вчені-економісти під поняттям адаптації розглядають процес пристосування до середовища; результат цього пристосування і сукупність заходів, завдяки яким відбувається пристосування, і стан відповідності суб'єкта середовищу (табл. 1).

На нашу думку, адаптація - це процес набуття об'єктом необхідних ознак (зміна структури, функцій, алгоритму) для виживання у мінливому середовищі, а у випадку взаємодії між собою однотипних об'єктів - врівноваження їх інтересів.

Здатністю до адаптації є спроможність економічних суб'єктів реагувати на впливи мінливих факторів, виявляти найбільш вагомі з них, моделювати і порівнювати різні їх сценарії, визначати та реалізувати оптимальний сценарій дій. А сукупність факторів зовнішнього середовища, від яких залежить функціональність економічних суб'єктів, становить середовище адаптації. Своєю чергою, адаптація має певний діапазон функціонування - межі змін зовнішнього середовища, в межах яких не знижується стійкість і функціональність об'єкта [5].

Залежно від форми прояву адаптації вона може носити два різновекторні напрями: пристосування до певного середовища (активна адаптація) і пошук оптимального для діяльності середовища (пасивна адаптація). В залежності від способу прояву адаптивних змін виділяють: структурну адаптацію - якщо змінюється структура об'єкта, параметричну - якщо змінюються параметри, адаптацію алгоритму при зміні алгоритму функціонування. Структурна адаптація за змінами рівня організації та кількістю можливих модифікацій (варіантів) об'єкта поділяється на альтернативну, еволюційну та дегенерацію. Еволюційна адаптація (ароморфоз) це якісно нові перетворення, що дозволяють освоювати нове середовище існування чи оптимальніше пристосовуватись до існуючого. Альтернативна адаптація (ідіоадаптація) є лише незначною модифікацією структури, що забезпечує часткові пристосування до життя в конкретних умовах зовнішнього середовища. Дегенерація - перехід на нижчий рівень організації (рис. 1) [16, с. 11-40; 3, с. 37-222].

Поряд із терміном «адаптація» активно використовується і термін «адаптивна система». Більшість вчених вважають, що основною ознакою адаптивної системи є здатність автоматично змінювати свою структуру та параметри функціонування для самозбереження і оптимального стану в мінливих умовах зовнішнього середовища, а в основі їх функціонування лежить механізм зворотного зв'язку [14; 19; 22]. Дж. Сарідіс та Л. Растригін основною властивістю адаптивних систем вважають здатність до самоорганізації, і цю особливість пов'язують з ендогенними закономірностями їх функціонування. Тому автори наголошують на необхідності визначення внутрішніх критеріїв системи, необхідних для оптимального її функціонування відповідно до викликів зовнішнього середовища [16; 17]. Адаптивна система передбачає наявність об'єкта (який має власну структуру та закономірності функціонування), середовища його існування і управлінського впливу, для забезпечення пристосування об'єкта до змін середовища.

Таблиця 1 - Трактування змісту терміну «адаптація»

Рисунок 1. Класифікація адаптивних змін за різними ознаками

Адаптивні системи поділяються на самоналаштовуючі, коли змінюються лише параметри керуючої складової, та само- організовуючі - змінюється також і її структура. Своєю чергою, управлінський вплив може бути спрямований на внутрішні параметри об'єкта управління чи фактори зовнішнього середовища, або взагалі на зміну цілей розвитку системи. Об'єкт може піддаватися фіксованому регулюючому впливу (безпошукові системи) або ж регулюючому та додатковому диференційованому впливу, що базується на результатах аналізу функціонування об'єкта з метою підтримання його в екстремальному стані (пошукові системи). Своєю чергою, для налаштування керуючої системи безпошукові системи можуть отримувати інформацію з еталонної моделі (яка розраховується наперед і є динамічною) або з налаштовуючої моделі.

Системи з еталонною моделлю поділяються на системи із сигнальною, параметричною та комбінованою адаптацією. У перших налаштування відбувається за рахунок зміни інтенсивності керуючого впливу в певному діапазоні, у других - через зміну параметрів цього впливу, а третіх - поєднання сигнальної та параметричної адаптації. Система з ідентифікатором формує управлінський вплив двома способами: опосередковано - проводиться оцінка параметрів об'єкта на основі якої моделюються параметри управлінського впливу, безпосередньо - на основі відомого впливу керуючої системи на об'єкт проводиться його налаштування (рис. 2) [1; 17; 22].

Зазначені вище загальнотеоретичні положення щодо адаптивних систем використовуються для формування адаптивного управління в економіці. Адаптивне управління - це таке управління, яке здатне змінювати структуру та параметри впливу у відповідності до зміни внутрішніх параметрів об'єкта чи зовнішніх факторів середовища з метою забезпечення стабільного функціонування об'єкта управління. Управління розглядається як процес проектування та регулювання траєкторії розвитку об'єкта за визначеними критеріями і коригування цього розвитку у відповідності до плану. На етапіпланування траєкторії розвитку об'єкта необхідно проаналізувати та спрогнозувати стан об'єкта і середовище його функціонування, а також визначити цільові параметри розвитку [21].

З метою уточнення сутності та особливостей адаптивного управління розглянемо основні типи систем управління в економіці.

Розімкнуте управління має лінійну структуру, що передбачає наявність блоку управління та об'єкта управління, а також відсутній зворотний зв'язок (рис. 3). При відхиленні отриманих результатів від очікуваних (запланованих) проводиться аналіз причин невідповідності для корекції управлінського впливу в новому циклі.

Замкнуте управління передбачає зворотний зв'язок, який дає можливість коректувати управлінський вплив залежно від отриманого результату в «контрольних точках». За рівнем складності замкнуте управління поділяється на моносценарне та адаптивне (багатосценарне) управління. При моносценарному замкнутому управлінні проводиться передплановий аналіз і прогноз та враховуються фактори, які формалізуються в цілях та завданнях одного сценарію розвитку. Однак цей тип управління є не досить ефективним через значний проміжок часу між впливом фактора і реакцією управління на зміни.

Адаптивне (багатосценарне) управління є різновидом замкнутого характеризується зворотним зв'язком та блоком аналізу, що працюють синхронно. Блок управління отримує інформацію про об'єкт управління та зовнішні фактори його функціонування до моменту прийняття управлінських рішень і в процесі їх реалізації. Блок аналізу є складнішим, ніж при замкнутому управлінні, що зумовлено необхідністю оцінювати та прогнозувати вплив факторів на об'єкт управління для розробки альтернативних сценаріїв розвитку. Багатосценарне планування, повсякчасний аналіз і періодичний контроль за умови гнучкої структури організації управлінського процесу дозволяють оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища. За такого підходу здійснюється посилення позитивних чи нейтралізація негативних факторів впливу за допомогою зворотного зв'язку.

Адаптивні системи за аспектом спрямування управлінського впливу

і За способом самоналаштування 3 параметричною адаптацією 3 сигнальною адаптацією Комбіновані

Рисунок 2. Класифікація адаптивних систем за різними ознаками управлінського впливу

Рисунок 3. Типи управління в економіці та їх структура

Складено на основі [8, о. 40-41].

Для управління об'єктом, коли ігноруються фактори впливу чи не визначено їхній характер, застосовують розімкнуте управління. За умови врахування характеру впливу факторів протягом короткого проміжку часу використовують замкнуте управління. При наявності непередбачуваних факторів постає потреба застосовувати адаптивне управління, що здатне швидко самоналаштовуватись, корегуючи управлінський вплив на об'єкт та реагуючи на зміни зовнішнього середовища.

В Україні використовують усі зазначені вище типи управління економічним розвитком. Прикладом розімкнутого управління є оперативне управління, замкнутого моносценарного - короткострокові галузеві та цільові програми розвитку. По закінченні встановлених термінів проводиться аналіз їх реалізації, однак не вносяться зміни безпосередньо у процесі управління.

Довгострокові програмно-цільові документи мають ознаки управління замкнутого полісценарного типу. У процесі їхньої реалізації проводиться аналіз виконаних етапів, після чого коректуються певні складові управлінського впливу. Систему управління на рівні підприємств та організацій також можна віднести до замкнутого типу. Так, на основі аналізу результатів попереднього року та прогнозованих показників макросередовища та ринкової кон'юнктури здійснюється корекція управлінського впливу на поточний рік [24].

Таблиця 2 - Економічна доцільність адаптивного управління за твердженням вчених

Необхідність використання моделі адаптивного управління соціально-економічними об'єктами В. Токарева пов'язує з особливостями цих об'єктів, а саме:

великою кількістю факторів впливу;

динамічністю внутрішніх і зовнішніх параметрів процесів;

нерегулярністю та періодичністю прояву процесів та факторів;

складністю визначення та динамічністю кінцевих параметрів розвитку об'єктів [21].

Адаптивне управління дозволяє досягти певних економічних завдань різними способами (табл. 2).

Основними аргументами на користь використання адаптивного управління економічним розвитком в Україні є такі:

відсутність взаємоузгодженої системи стратегічних документів управління економічним розвитком;

розподіл функцій управління економічним розвитком між різними міністерствами та низький рівень координації, щодо прийняття й узгодження управлінських рішень;

недосконалість інституційного середовища забезпечення економічного розвитку;

посилення демографічних, соціальних та екологічних проблем економічного розвитку;

форсований курс євроінтеграційних процесів;

зростання впливу внутрішніх та зовнішніх викликів (нестабільність національного макросередовища, затягування у проведенні реформ, загроза посилення чи замороження військового конфлікту та інші).

Висновки

Адаптацію доцільно розглядати як процес пристосування економічних суб'єктів, населення до нових умов функціонування чи викликів. В економічній літературі більше уваги приділяється пристосуванню економічних об'єктів до умов зовнішнього середовища і менше - формування управління адаптивного типу. Очевидною є необхідність міждисциплінарного підходу до формування адаптивного управління економічним розвитком, що вимагає поєднання економічних напрацювань з досягненнями теорії управління. Важливість адаптивного управління актуалізується його спроможністю забезпечувати корегування розвитку керованого об'єкта у відповідності до спроектованої траєкторії.

Можливість динамічної зміни структури та параметрів впливу у відповідності до внутрішнього стану об'єкта чи зовнішніх факторів, а у разі потреби - динамічне реформування об'єкта управління і відповідної корекція регуляторної політики (в тому числі й актуалізація параметричних показників стратегічних цілей та відповідне уточнення завдань розвитку) актуалізують важливість застосування адаптивного управління соціально-економічними процесами.

Виходячи з особливостей соціально-економічних систем актуальним є використання управління адаптивного типу.

Формування адаптивного управління економічним розвитком передбачає:

виокремлення галузей, секторів та окремих аспектів розвитку як самостійних напрямків державної політики (що також передбачає створенням відповідного інституційного середовища та механізмів впливу);

формування чітких, реальних стратегічних цілей розвитку на далекострокову перспективу (обґрунтованих на основі аналітичної та прогнозної інформації) та їх деталізація на проміжних етапах: системи необхідних програмно-цільових документів нижчого рівня;

організація передпланового аналізу та прогнозу, з метою моделювання сценаріїв розвитку на далекострокову перспективу;

повсякчасний аналіз макросередовища та контроль виконання управлінських рішень, що у поєднанні з можливістю швидкої корекції управлінського впливу дозволить оперативно та ефективно реагувати на негативні фактори та актуалізувати цілі розвитку відповідно до викликів часу та суспільних потреб.

Список використаних джерел

1. Александров А.Г. Оптимальные и адаптивные системы / А.Г. Александров. - М.: Высшая школа, 1989. - 263 с.

2. Алексеев С.Б. Адаптивное управление конкурентоспособностью предприятия: Монография. - Донецк: ДонНУЭТ, 2007. - 170 с.

3. Биологический энциклопедический словарь / [Редкол.: Л.А. Баев, Г.Г. Виноерг, Г.А. Заварзин и др.]; Гл. ред. М.С. Гиляров - М.: Сов. энциклопедия, 1986. - 831 с.

4. Бурсак А.М. Поняття адаптації та адаптивного управління підприємством. - [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www. confcontact.com/2009_03_18/ek1_borsuk.htm

5. Бутнік М.М. Адаптація промислових підприємств до ринкових умов господарювання: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / М.М. Бутнік; Харк. держ. екон. ун-т. - X., 2002. - 19 с.

6. Економіка України: шокові впливи та шлях до стабільного розвитку / [О.Г. Білоцерківець, Т.В. Бурлай, Н.Ю. Гончар та ін.]; за ред. д-ра екон. наук І.В. Крючкової; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2010. - 480 с.

7. Калінчик М.В. Наукові основи економічної адаптації сільського господарства до навколишнього середовища / М.В. Калінчик - К.: РВПС НАН України, 1997. - 263 с.

8. Карпов Л.Е. Адаптивное управление по прецедентам, основанное на классификации состояний управляемых объектов / Л.Е. Карпов, В.Н. Юдин // Труды Института системного программирования РАН. - 2007. - Т. 13. - Часть 2. - С. 37-58. - [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.ispras.ru/ru/proceedings/ docs/2007/13/2/isp_2007_13_2_37.pdf

9. Клебанова Т.С. Математические модели трансформационной экономики: Учеб. пособие / Т.С. Клебанова, Е.В. Раевнева, К.А. Стрижиченко и др. - X.: ИД «ИНЖЭК», 2004. - 280 с.

10. Кравченко С.А. Адаптация экономического механизма функционирования сельскохозяйственных предприятий к условиям рынка: Монография / С.А. Кравченко - К: ННЦ ИАЭ, 2008. - 444 с.

11. Ландина Т.В. Организационно-экономические механизмы адаптации предприятия к условиям рынка / Т.В. Ландина - К.: Наукова думка, 1994. - 150 с.

12. Лисецький А. Аграрний сектор України: адаптивний саморозвиток і глобальні виклики у регіональному вимірі / А. Лисецький, М. Соломко, І. Думич // Економіка України. - 2007.- №11. - С. 57-69.

13. Макаренко П.Н. Организация и экономический механизм адаптации аграрного хозяйствования к рыночно-предпринимательской среде / П.Н. Макаренко - К.: Наукова думка, 1999. - 621 с.

14. Охтень А.А. Теоретические основы адаптивного планирования производства / А.А. Охтень, О.Р. Виноградова // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія 1, Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2009. - №3 (4). - С. 115-121.

15. Райзен Б.А. Современный экономический словарь / Б.А. Райзен, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародибцева - М.: ИНФРА-М. - 1996 - 496 с.

16. 1 6. Растригін Л.А. Адаптация сложных систем. - Рига: Знание, 1981. - 375 с.

17. Саридис Дж. Самоорганизующиеся стохастические системы управления / Дж. Саридис. - М.: Наука, 1980.- 400 с.

18. Скурихин В.И. Проектирование систем адаптивного управления производством / В.И. Скурихин, В.А. Забродский, Ю.В. Копей- ченко - X.: Вища школа, - 1984. - 172 с.

19. Срагович В.Г. Адаптивное управление / В.Г. Срагович. - М.: Наука, 1981. - 384 с.

20. Теория управления: Учеб. для вузов / В.Ф. Уколов, Ф.М. Масс, И.К. Быстряков - 3-е изд., доп. - М.: ЗАО Издательство «Экономика», 2007. - 704 с.

21. Токарева В.И. Адаптивный механизм как основополагающий элемент концепции управления национальными экономическими системами / В.И. Токарева - [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2007_1/0374.pdf

22. Тюкин И.Ю. Адаптация в нелинейных динамических системах / И.Ю. Тюкин, В.А. Терехов. - (Серия: Синергетика: от прошлого к будущему). - С-Пб.: ЛКИ, 2008. - 384 с.

23. Українець А.І. Механізм адаптації та інноваційного розвитку машинобудівних підприємств / А.І. Українець, Т.В. Кулініч // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2008. - №628: Проблеми економіки та управління. - С. 666-673.

24. Царегородцев Е.И. Основы адаптивного управления в сельском хозяйстве / Е.И. Царегородцев. - Йошкар-Ола: МарГУ. - 1996. - 114 с.

Размещено на Allbest.ru