Розробка системи протидії ризикам на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет технологій та дизайну

УДК 658:65.012.8

Розробка системи протидії ризикам на підприємстві

Н.В. Нетребська, к.е.н.,

доцент кафедри фінансів,

І.О. Вдовенко, студент

Обґрунтування теоретичних основ ризиків, визначення головних засад побудови системи управління ризиками на підприємстві та визначення її основних складових.

Ключові слова: ризики, система управління ризиками, методи протидії ризикам.

Н.В. НЕТРЕБСКАЯ, к.з.н., доцент кафедры финансов, Киевский национальный университет технологий и дизайна,

ИА. ВДОВЕНКО, студент кафедры финансов, Киевский национальный университет технологий и дизайна

Разработка системы противодействия рискам на предприятии

Обоснование теоретических основ рисков, определение главных принципов построения системы управления рисками на предприятии и определение ее основных составляющих.

Ключевые слова: риски, система управления рисками, методы противодействия рискам.

N.V. NETREBSKA, C. ES associate professor of finance, Kyiv National University of Technologies and Design, Kiev,

VDOVENKO, a student at the Department of Finance Kyiv National University of Technologies and Design

Development of system of counteraction to risks is on enterprise

Ground of theoretical bases of risks, determination of main principles of construction of control system by risks enterprise and determination of her basic constituents.

Keywords: risks, control system by risks, methods of counteraction to the risks.

Постановка проблеми. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішити такі завдання: дослідити сутність і значення фінансово ї безпеки діяльності підприємства, проаналізувати ризики економічній безпеці підприємства і виявити фактори, що їх зумовлюють, розробити систему управління ризиками підприємства, визначити основні принципи її побудови.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Питання вдосконалення управління ризиками підприємства постійно висвітлюються у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, проблеми ідентифікації, запобігання, передбачення, страхування і оптимізації втрат від ризиків розглядаються такими вченими, як А.П. Альгін, І.А. Бланк, Н.А. Брегін, Г.І. Великоіва- ненко, Г.Л. Вербицька, Н.М. Внукова, І.В. Ніколаєв, О.Ю. Полякова, М.А. Рогов, О.Л. Устенко, А.С. Шапкін та ін. Вагомий внесок у розвиток методології моделювання економічних та фінансових ризиків зробили В.В. Вітлінський, А.Б. Камінський, А.В. Матвійчук та ін. Різні аспекти моделювання в умовах ризику та невизначеності відображені у працях Т.С. Кпебанової, Л.М. Малярець, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, О.В. Раєвнє- вої, В.В. Христіановського та ін.

Мета статті. Визначення поняття «ризик» та основних напрямів протидії ризикам на підприємстві. Реалізація основних можливостей забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства.

Виклад основного матеріалу. Велика кількість наукових робіт щодо проблем управління ризиками підприємств підтверджує важливість їх подальших розробок. Але деякі аспекти зазначеної проблематики потребують постійного вдосконалювання, використання новітніх методів, оскільки сучасні підприємства функціонують в умовах зовнішнього середовища, яке стрімко змінюється. Так, необхідно вдосконалювати модельний базис управління ризиками підприємства, використовуючи сучасні методи економіко-математичного моделювання, такі, як імітаційне моделювання, сценарний аналіз, нечітка логіка та ін. Разом із тим потребують вдосконалення методичні положення щодо формування інформаційного простору для діагностики фінансового стану підприємства та засоби визначення ступеня ризиків. Необхідно більше уваги приділяти розробці управлінських рішень стосовно протидії фінансовим ризикам підприємства, а також їх ефективності.

Термін «управління ризиками» являє собою такий процес впливу на суб'єкт господарської діяльності, при якому забезпечується максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків, їх розумне прийняття й зведення ступеня їхнього впливу на суб'єкт господарювання до мінімально можливих меж, а також розробка стратегії поведінки даного суб'єкта у випадку реалізації конкретних видів ризиків. З іншого боку, управління ризиками - це управлінська діяльність, спрямована на класифікацію, ідентифікацію, аналіз і оцінку, розробку шляхів захисту від ризику.

Під ризиком у роботі розуміється ризик, пов'язаний із можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед партнерами в результаті використання для фінансування діяльності підприємства кредитів та інших залучених коштів.

Для більш повного розуміння цього явища необхідно представити процес управління ризиками підприємства як систему, виділити об'єкт і суб'єкт управління. Під об'єктом системи управління ризиками розуміються господарська діяльність підприємства. Суб'єктом системи управління ризиками на підприємстві є управлінці вищої ланки, такі як фінансові менеджери.

Головні принципи, які покладені в основу побудови системи управління ризиками, такі:

- системності - управління повинно базуватися на розгляді підприємства як складної економічної системи, яка піддається дії зовнішнього середовища;

- керованості - на підприємстві існують певні важелі, які дозволяють компенсувати негативний вплив і локалізувати розвиток ризикової ситуації;

- адекватності - комплекс управлінських рішень щодо зниження фінансових ризиків на діяльність підприємства повинен відповідати певному виду і ступеню ризику, а його ефективність - оцінюватися з погляду поліпшення загального фінансового стану підприємства;

- модульності - система управління фінансовими ризиками повинна складатися з логічно пов'язаних модулів, кожен з яких вирішує конкретну задачу ідентифікації, визначення ступеня, локалізації ризиків і оцінки ефективності управлінських заходів.

У цілому система управління ризиками має реалізовувати основні функції управління відповідно до процесного підходу: аналіз, планування, організація, координація, прогнозування, контроль.

Центральним елементом системи управління ризиками підприємства є комплекс економіко-математичних моделей, за допомогою якого реалізується основна мета управління ризиками - мінімізація фінансових втрат, пов'язаних з дією ризиків.

Комплекс економіко-математичних моделей має базуватися на таких концептуальних положеннях:

1. Управління ризиками передбачає розгляд підприємства як складної економічної динамічної системи, стан якої може бути виміряний сукупністю показників (або узагальнюючим показником).

2. Реалізація комплексу економіко-математичних моделей підтримується моделями оцінки фінансового стану підприємства, сценарного прогнозування наслідків здійснення ризикової ситуації, вибору антиризикових заходів.

3. Розроблювальний комплекс економіко-математичних моделей призначений для розв'язання завдань управління фінансовими ризиками в тактичному і стратегічному плані. У зв'язку з цим завдання управління націлені на локалізацію одиночних ризиків або їх комбінацій.

4. Для цілей тактичного і стратегічного управління ризиками імовірнісний підхід має обмежену сферу застосування, тому завдання управління розглядаються в умовах невизначеності.

5. Оцінка ступеня ризику ґрунтується на оцінці тих наслідків для стану підприємства, які внесе ризикова ситуація, що здійснилася.

Оскільки ведення господарської діяльності неможливо без впливу ризиків, необхідно навчитися їх передбачати й мінімізувати їхні негативні наслідки. А саме - негайною потребою стає розробка комплексу активних сценаріїв розвитку підприємства, за якими можливо здійснювати передбачення та управління ризиками. Перевагою використання такого підходу є високий ступінь різноманіття вибору прийнятих управлінських рішень, що не залежать від інших суб'єктів господарської діяльності.

На відміну від існуючих методів керування ризиками пропонована модель ураховує, в якому фінансовому стані перебуває підприємство, клас ризиків, що на нього впливають, і дозволяє розмежувати рекомендації для певних напрямів діяльності підприємств.

Зазвичай розрізняють такі основні групи методів керування ризиками:

1. Запобігання ризику. Найбільш простим методом у системі внутрішніх механізмів нейтралізації є їхнє запобігання. Воно полягає у розробці таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид ризику

2. Диверсифікація. Використовується насамперед для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних (специфічних) видів ризиків. Принцип дії механізму диверсифікації заснований на поділі ризиків. Диверсифікація не рятує від можливості втрат, вона зменшує ймовірність втратити все відразу.

3. Страхування ризику. Засновано на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяють переборювати негативні фінансові наслідки, а також перенесення ризиків на контрагента. Дана група заходів дозволяє знижувати втрати від дії різних видів ризиків.

4. Лімітація концентрації ризику. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується звичайно по тим їхнім видам, які виходять за межі припустимого їхнього рівня, тобто по фінансових операціях, здійснюваним у зоні критичного або катастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом установлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів у процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності. Лімітування концентрації фінансових ризиків є одним із найпоширеніших внутрішніх механізмів ризик-менеджменту, що реалізують фінансову ідеологію підприємства в частині прийняття цих ризиків і не потребують високих витрат.

5. Хеджування. Хеджування фінансових ризиків шляхом здійснення відповідних операцій з виробничими цінними паперами є високоефективним механізмом зменшення можливих фінансових втрат при настанні ризикової події. Однак воно вимагає певних витрат на виплату комісійної винагороди брокерам, премій по опціонах тощо. Проте рівень цих витрат значно нижче, ніж рівень витрат по зовнішньому страхуванню ризиків.

На підставі результатів і класифікації фінансових ризиків по класифікаційній ознаці «ступінь припустимості» сформовані класи ризиків (припустимий, критичний, катастрофічний).

Класи фінансових станів (критичне, неблагополучие, задовільне, стабільне, абсолютно стабільне) виділені за допомогою моделі розпізнавання класу фінансового стану підприємства. Для додаткового уточнення й спрощення прийняття рішення організації протидії ризикам визначається, для якого виду діяльності підприємства (виробниче, фінансове, кадрове, маркетингове, науково-дослідне) необхідно здійснювати захід щодо усунення ризиків.

Далі було сформовано множину активних сценаріїв розвитку подій, тобто сценаріїв із введенням керуючих елементів. Керуючі впливи, вони ж є специфічними рекомендаціями, сформовані на підставі експериментів з розробленою імітаційною моделлю впливу ризиків на діяльність підприємства та виділених показників-індикаторів поліпшення пасивних сценаріїв.

При встановленні основної структури сценаріїв спочатку будуються вкрай песимістичні та вкрай оптимістичні сценарії. При сучасній динамічності економіки вкрай оптимістичний сценарій є нереальним, а вкрай песимістичний - непотрібним варіантом розвитку подій. Весь спектр реальних сценаріїв розвитку знаходиться між цими двома формами сценаріїв. Для більш наочної та зрозумілої їх інтерпретації побудована матриця розподілення зон дії різних форм сценаріїв, на підставі сценарного дослідження та характеристик лінгвістичних змінних «ступінь фінансового ризику» і «стан підприємства».

На підставі аналізу результатів моделювання сформовані такі специфічні рекомендації щодо управління фінансовими ризиками.

1. Зниження собівартість продукції, що випускається. Використання менш дорогих матеріалів, вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць, кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти складові за меншими цінами тощо, впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості та ін.

2. Збільшення доходу від реалізації продукції. Орієнтація на збільшення обсягів реалізації та максимізації своєї частки ринку у боротьбі з конкурентами, на отримання підприємством цільової норми та маси прибутку з кожної одиниці товарів, що реалізуються, у визначенні рівня ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася.

3. Зниження поточних зобов'язань. Проведення переговорів з банком про отримання кредитних канікул, прискорення оборотності оборотних коштів.

4. Стимулювання попиту, використовуючи маркетингові методи, а саме зниження ціни на вироблену продукцію, проведення маркетингових досліджень даного сегменту ринку, розширена реклама, супровід та ін.

5. Збільшення оборотних активів. Збільшити вартість оборотних активів балансу можна дооцінкою короткострокових фінансових вкладень до їхньої ринкової вартості або видачею власних векселів.

6. Оптимізація податкового навантаження підприємства. Оптимізувати в рамках закону податкове навантаження підприємства. Наприклад, запропонувати підприємству податкові канікули або податкові пільги та ін.

7. Підвищення рівня конкуренції. Цей захід можливий за рахунок впровадження інновацій (за підтримки банківських кредитів, інвесторів та ін.).

У результаті дослідження була розроблена та апробована модель протидії ризикам на підприємстві, також сформована матриця розподілення зон дії різних ризиків за різними формами сценаріїв розвитку ризикових ситуацій на підприємстві.

Використання сценарного підходу до моделювання управління ризиками дозволяє провести всебічне дослідження причин негативних та кризових явищ, які виникають при функціонуванні підприємства, виробити керуючі впливи та визначити можливі шляхи до їх вдосконалення.

фінансовий ризик управління

Список використаних джерел

1. Бабак О. Фінансові ризики та основні методи 'їх нейтралізації / О.А. Бабак // Вісник УАБС. - 2010. - №6 (23). - С. 71-78.

2. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) / О.І. Барановський. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 759 с.

3. Бондарчук Ю.В. Безпека бізнесу: організаційно-правові основи: Наук.-прак. посібник / Ю.В. Бондарчук, А.І. Марущак. - К.: Скіф, КНТ, 2008. - 372 с.

4. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, 2005. - 600 с.

5. Ігнатенко А.В. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації / А.В. Ігнатенко, В.Г. Кабанов, О.І. Харченко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №5 (95). - С. 136-144.

6. Москвин В.А. Механизмы нейтрализации финансовых рисков / В.А. Москвин // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www. elitarium.ru/2008/02/05/nejjtralizacija_finansovykh_riskov.html

7. Некрасова А.В. Управління фінансовими ризиками в Україні в сучасних умовах / А.В. Некрасова, В.М. Пастухов // Економічний простір. - 2011. - Вип. 16 (125). - С. 112-121.

Размещено на Allbest.ru