Зменшення безробіття населення - важливе завдання соціальної політики України
Дослідження соціальних процесів, які відбуваються на ринку праці України, в тому числі проблеми зайнятості, безробіття та причин, які вплинули на виникнення та розвиток певних негативних тенденцій. Визначення основних напрямів вирішення даних проблем.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.03.2018 |
Размер файла | 33,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зменшення безробіття населення - важливе завдання соціальної політики України
О.О. Добренко,
к.е.н., Бердянський університет менеджменту і бізнесу
У статті досліджуються соціальні процеси, які відбуваються на ринку праці України, в тому числі проблеми зайнятості, безробіття та причини, які вплинули на виникнення певних негативних тенденцій.
Запропоновано основні напрями вирішення проблем зниження безробіття як складової механізму регулювання незайнятості населення.
Ключові слова: ринок праці, безробіття, зайнятість, працевлаштування, працездатне населення, робоча сила, міграційні процеси.
О.О. ДОБРЕНКО,
к.е.н., Бердянский университет менеджмента и бизнеса
Снижение безработицы населения - важная задача социальной политики Украины
В статье исследуются социальные процессы, присущие рынку труда Украины, в том числе проблемы занятости, безработицы и причины, повлиявшие на возникновение определенных тенденций.
Предложены основные направления решения проблем снижения безработицы как составляющие механизма регулирования незанятости населения.
Ключевые слова: рынок труда, безработица, занятость, трудоустройство, трудоспособное население, рабочая сила, миграционные процессы.
O. DOBRENKO,
k.e.n., Berdyansk university management and business
The decline in unemployment of the population - the important tasks of social policy of Ukraine
The article examines the social processes that are inherent in the labor market of Ukraine, including the problem of employment, unemployment and the reasons that have influenced the emergence of certain trends.
The basic directions of solutions to reduce unemployment, as a component of the mechanism of regulation of the unemployed population.
Keywords: labor market, unemployment, employment, employment, working-age population, labor force, migration processes.
Постановка проблеми. Структурні зрушення, що відбуваються на сучасному етапі розвитку національної економіки, призводять до суттєвих негативних змін на ринку праці, зокрема до достатньо значних обсягів і рівня безробіття економічно активного населення і, як наслідок, до неефективного використання робочої сили. При цьому розвиток підприємництва, малого і середнього бізнесу та інші ринкові перетворення не в змозі на належному рівні вирішити проблеми забезпечення ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення якості життя населення тощо. Одним із негативних наслідків цих процесів є формування значного рівня безробітного населення та посилення таких тенденцій в період ринкових перетворень. праця соціальний зайнятість безробіття
Через це актуальною є розробка і вдосконалення напрямів зниження обсягів незайнятого населення та підвищення рівня використання робочої сили з урахуванням особливостей її розподілу та сучасної кон'юнктури ринку праці. Важливим залишається дослідження проблем впливу окремих факторів на скорочення обсягів і рівня безробіття; визначення взаємозв'язку результативності процесів ринкових перетворень на забезпечення ефективної зайнятості; розробка і вдосконалення механізмів державного регулювання обсягів незайнятого населення та підвищення рівня використання робочої сили з урахуванням особливостей її розподілу та сучасної кон'юнктури ринку праці.
Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Економічні проблеми безробіття розглядаються у працях відомих українських вчених В.І. Вернадського, М.І. Туган-Баранов- ського. Вивченню і розв'язанню теоретичних, концептуальних та прикладних проблем регулювання ринку праці, безробіття присвячені численні наукові розробки провідних українських та закордонних економістів і науковців: Л. Абалкіна, В. Да- нюка, І. Бондар, Д. Богині, С. Бандура, В Геєця, Б. Кваснюка, Л. Антошкіної, О. Рудченка, Н. Ушенко, Е. Лібанової, В Покри- щука, О. Пазюк, Н. Анішиної, Л. Колєшні, О. Кузнєцової.
Питання, пов'язані з рівнем життя населення, привертають увагу дослідників: А. Колота, В Новикова, А Базилюк, О. Павловської, О. Уманського, М. Шаповала, Т. Кір'ян, Г. Ярошенко та інших.
Однак у контексті обставин, які склалися в Україні, можна стверджувати про існування досі невирішених науково-теоретичних та практичних завдань щодо удосконалення системи регулювання безробіття. Суть завдання полягає в обґрунтуванні напрямів вирішення проблем зниження безробіття як складової системи державного регулювання незайнятості.
Тому методологія сучасних досліджень повинна спрямовуватись насамперед на вивчення трансформаційних процесів в економіці, які вплинули на зростання безробіття та докорінно нові механізми щодо регулювання цих процесів.
Державне регулювання безробіття безпосередньо пов'язане з ринком робочої сили і базується на збалансуванні попиту і пропозиції робочої сили. Пріоритетні напрями регулювання попиту і пропозиції робочої сили повинні вирішуватись у комплексі, охоплюючи різні рівні формування і використання робочої сили у поєднанні з ринковими важелями та напрямами державної політики на ринку праці.
Мета статті - аналіз основних факторів, які впливають на формування зайнятості населення та зниження безробіття в умовах реструктуризації економіки України, а також розробка основних напрямів скорочення безробіття.
Виклад основного матеріалу. Проблеми сучасного стану реформування економіки, посилення міграційних процесів унаслідок нестабільної ситуації в державі спричинили зниження загального рівня зайнятості, а відповідно і зростання безробіття, труднощі з працевлаштуванням молоді, жінок та інших соціально незахищених верств населення.
За даними вибіркового обстеження населення (домогос- подарства) з питань економічної активності, середньомісячна кількість економічно активного населення віком 1570 років у 2014 році порівняно з 2013 року зменшилась на 4,3%, а в порівнянні з 2000 роком - відповідно на 12,8%.
У динаміці за період 2000-2014 років спостерігається щорічне зниження чисельності економічно активного населення (табл. 1).
Із зазначеної кількості економічно активного населення в 2014 році 18,1 млн. осіб, або 90,7%, були зайняті економічно активною діяльністю, а решта 1,8 млн. осіб безробітні. Також спостерігається зниження рівня економічної активності осіб працездатного віку на 1,5 відсоткового пункту в порівнянні з 2013 роком і на 1,9 відсоткового пункту у порівнянні з 2000 роком.
У 2014 році найвищий рівень економічної активності був характерний для осіб віком 30-49 років (82,6-84,8%), а найнижчий - для молоді віком 15-24 років (38,4%) та осіб віком 60-70 років (15,5%).
Кількість зайнятого населення в 2014 році віком 15-70 років порівняно з 2013 роком зменшилася на 1,2 млн. осіб, або на 6,4%, та становила 18073,3 тис. осіб, з яких особи працездатного віку становили 17 188,1 тис. осіб.
У 2014 році рівень зайнятості скоротився на 3,6 відсоткового пункту в порівнянні з попереднім роком. Рівень зайнятості осіб працездатного віку також скоротився на 2,8 відсоткового пункту (табл. 2).
Відповідні процеси відбувалися в період 2013-2014 років щодо рівня зайнятості в міських поселеннях та сільському населенні.
Що стосується регіонів, то в усіх регіонах без виключення в 2014 році в порівнянні з 2013 роком знизився рівень зайнятості в середньому на 3,6 відсоткового пункту, в тому числі осіб працездатного віку відповідно на 2,8 відсоткового пункту.
Таблиця 1. Динаміка економічної активності населення України у 2000-2014 роках
Показник |
Рік |
2014 у % до 2000 |
2014 у % до 2013 |
||||
2000 |
2007 |
2013 |
2014 |
||||
Економічно активне населення, тис. Осіб |
22830,8 |
22322,3 |
20824,6 |
19920,9 |
87,3 |
95,7 |
|
Рівень економічної активності, % |
63, 2 |
62,6 |
64,9 |
62,4 |
- |
- |
|
в тому числі: |
|||||||
працездатного віку, тис. осіб |
21150,7 |
20606,2 |
19399,7 |
19035,2 |
90,0 |
98,1 |
|
рівень економічної активності, % |
73,3 |
71,7 |
72,9 |
71,4 |
- |
- |
|
За категоріями: |
|||||||
чоловіки, тис. осіб |
|||||||
рівень економічної активності, % |
68,5 |
68,9 |
71,4 |
69,3 |
- |
- |
|
жінки, тис. осіб |
|||||||
рівень економічної активності, % |
58,4 |
57,1 |
59,0 |
56,1 |
- |
- |
|
Міське населення, тис. осіб |
|||||||
рівень економічної діяльності, % |
63,9 |
61,6 |
63,4 |
62,6 |
- |
- |
|
Сільське населення, тис. осіб |
|||||||
рівень економічної діяльності, % |
61,5 |
65,1 |
68,4 |
61,8 |
- |
- |
Таблиця 2. Динаміка і рівень зайнятості населення в Україні в 2000-2014 роках
Показник |
Рік |
2014 у % до 2000 |
2014 у % до 2013 |
||||
2000 |
2007 |
2013 |
2014 |
||||
Зайняте населення у віці 15-70 років, всього, тис. осіб |
20175,0 |
20904,7 |
19314,2 |
18073,3 |
89,6 |
93,6 |
|
рівень зайнятості, % |
55,8 |
58,7 |
60,2 |
56,6 |
- |
- |
|
у тому числі: |
|||||||
працездатного віку, всього, тис. осіб |
18520,7 |
19189,5 |
17889,4 |
17188,1 |
92,8 |
96,1 |
|
рівень зайнятості, % |
64,5 |
66,7 |
67,3 |
64,5 |
- |
- |
|
Міське поселення |
|||||||
рівень зайнятості, % |
55,1 |
57,4 |
58,8 |
56,9 |
- |
- |
|
Сільське населення |
|||||||
рівень зайнятості |
57,3 |
61,5 |
63,4 |
55,9 |
- |
- |
Зниження рівня зайнятості населення в 2014 році безпосередньо вплинуло на розвиток економіки в державі, оскільки цей показник являє собою узагальнену характеристику її економіки.
У цих умовах особлива увага держави в сфері політики зайнятості має бути зосереджена на таких основних напрямах:
- пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації соціально-економічної політики;
- посилення відповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади та соціальних партнерів за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;
- ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття;
- консолідації зусиль сторін соціального діалогу у вирішенні проблем зайнятості населення.
Слід зауважити, що в контексті реалізації цих основних принципів політика держави у сфері зайнятості має бути спрямована на координацію зусиль органів влади всіх рівнів, взаємодії державного регулювання і ринкового механізму, вдосконалення механізмів регулювання всіх сфер економіки. Це створює умови підвищення рівня зайнятості, зміни її структури, поліпшення якісних характеристик робочої сили, її конкурентоспроможності на внутрішньому і міжнародному ринках праці.
Завдання поєднання та ефективної взаємодії механізмів ринкового саморегулювання і державного регулювання мають бути вирішені у процесі проведення економічних реформ в Україні.
Рівень зайнятості населення перебуває у взаємозв'язку та взаємозалежності з показниками, що характеризують загальний стан економіки, зокрема з обсягами інвестицій, динамікою виробництва, доходів, податків, інших складових фінансової системи, що виконують роль дійових механізмів макроекономічного регулювання. Активно впливаючи на них, держава може змінювати роль і структуру зайнятості.
В умовах ринкової економіки спостерігається поширення неформальної зайнятості населення. Зазначене явище включає сукупність неформальних робочих місць як у неформальному, так і в офіційному (формальному) секторі економіки.
У 2014 році кількість зайнятого населення, яке працювало на неформальних робочих місцях, становило 4,5 млн. осіб, або 25,1% від загальної кількості зайнятого населення (табл. 3).
Неформальна зайнятість населення зосереджена в певних секторах економіки та соціально-економічних групах.
Самостійно зайнятих у 2014 році було зафіксовано 72,7% у відповідності до чисельності працюючих не за наймом.
Більше половини неформально зайнятих осіб (50,6%) були мешканцями сільської місцевості.
Регулювання зайнятості в неформальному секторі економіки має стати невід'ємною складовою державної політики щодо забезпечення реалізації прав людини у сфері праці, формування продуктивної зайнятості населення.
У цілому ж державна політика має передбачити не ліквідацію неформального сектора як такого, а усунення причин, що викликають його поширення.
В цих умовах вирішення проблем безробіття в сучасному суспільстві набуває все більшої актуальності внаслідок багатьох причин, і однією з них є соціальна гострота тих чинників безробіття, що мають регулюватись на державному рівні, оскільки держава виступає загальносуспільним інститутом, який створює умови для реалізації потреби в суспільно корисній праці суб'єктів суспільства. Тому зусилля щодо вирішення проблеми безробіття повинні бути спрямовані насамперед на цілеспрямоване державне регулювання суспільних відносин, що формуються на ринку праці.
Слід відмітити, що безробіття - невід'ємний елемент ринку праці, соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів і послуг. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Тобто безробіття - це таке явище, яке відповідає стану незайнятості працездатного населення, коли чисельність бажаючих отримати роботу є більшою, ніж кількість робочих місць (це і є переважанням пропозиції робочої сили над її попитом).
Безробіття вважається, з одного боку, важливими стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом, оскільки несе в собі економічні, демографічні та соціальні втрати для суспільства.
На зростання безробіття вплинуло ряд факторів:
- наявність кризових явищ в економіці, структурні деформації, розрив господарських та технологічних зв'язків;
- нестабільність соціально-економічної ситуації та посилення міграційних процесів;
- негативний вплив прихованого безробіття і тіньової зайнятості;
- проблеми щодо конкурентоспроможності робочої сили, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб ринку праці.
Кількість безробітних (за методологією МОЇ) у віці 1570 років у 2014 році порівняно з 2013 роком збільшилася на 337,2 тис. осіб, або на 22,3%, та становила 1,8 млн. осіб (табл. 4).
Таблиця 3. Зайняте населення за формами, статусом зайнятості та місцем проживання у 2014 році
Зайняте населення |
З них неформально зайняте населення |
|||||||||
усього, тис. осіб |
у тому числі працюючі |
усього |
у % До загальної кількості зайнятих |
за наймом |
не за наймом |
|||||
За наймом |
не за наймом |
тис. сіб |
у % До загальної кількості зайнятих відповідного статусу |
тис. осіб |
у % До загальної кількості зайнятих відповідного статусу |
|||||
Усього |
18073 |
15205,7 |
2867,6 |
4540,9 |
25,1 |
2455,0 |
16,1 |
2085,9 |
72,7 |
|
у тому числі: |
||||||||||
міські поселення |
12780,9 |
11682,3 |
1098,6 |
2243,0 |
17,5 |
1801,1 |
15,4 |
441,9 |
40,2 |
|
сільська місцевість |
5292,4 |
3523,4 |
1769,0 |
2297,9 |
43,4 |
653,9 |
18,6 |
1644,0 |
92,9 |
Таблиця 4. Стан і динаміка безробіття населення в Україні (за методологією МОП) у 2000-2014 роках
Показник |
Рік |
2014 у % |
||||
2000 |
2007 |
2013 |
2014 |
до 2013 |
||
Чисельність безробітного населення у віці 15-70 років, всього тис. осіб |
2655,8 |
1417,6 |
1510,4 |
1847,6 |
122,3 |
|
Рівень безробіття, %* |
11,6 |
6,4 |
7,3 |
9,3 |
- |
|
в тому числі: |
||||||
працездатного віку, тис. осіб |
2630,0 |
1416,7 |
1510,3 |
1847,1 |
122,3 |
|
Рівень безробіття, % |
12,4 |
6,9 |
7,8 |
9,7 |
- |
Рівень безробіття також зріс відповідно на 2,0 відсоткового пункту та становив 9,3%. Рівень безробіття осіб працездатного віку становив 9,7% в порівнянні з 7,8% в 2013 роком, або зростання становило 1,9 відсоткового пункту.
Якщо простежити поквартально, то рівень безробіття осіб працездатного віку в четвертому кварталі 2014 року становив 11% у порівнянні з відповідним періодом минулого року, зростання становило 2,8 відсоткового пункту, тобто відбулося стрімке зростання безробіття на початку 2015 року.
За причинами незайнятості слід відмітити такі коливання, визначеного за методологією МОЇ: за 2014 рік порівняно з 2013 роком у загальній кількості безробітних відбулося збільшення питомої ваги вивільнених з економічних причин (на 1,3 в.п.), звільнених з інших причин (на 0,7 в.п.), та непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів (на 0,3 в.п.). Водночас спостерігалося зменшення частки звільнених за власним бажанням (на 2,0 в.п.) та звільнених у зв'язку із закінченням строку контракту (табл. 5). Частка звільнення за причинами пов'язана зі зміною структури виробництва, невідповідності фахової підготовки вимогам роботодавців.
У 2014 році статус безробітних мали 1468,5 тис. осіб у порівнянні із 1478,9 тис. осіб у 2013 році, тобто 99,3%. Працевлаштовані 494,6 тис. осіб, або 33,7%. Це свідчить про низь- коефективні робочі місця, які пропонуються на ринку праці, а також невідповідні умови праці і недосконале регулювання даного процесу з боку держави та місцевих органів влади.
Середньомісячна номінальна заробітна плата в 2014 році становила 3480 грн., реальна заробітна плата - 93,5% до попереднього року. Тобто відбулося зниження життєвого рівня населення. В цих умовах збільшилася заборгованість заробітної плати в 3,2 раза та кількість працівників, яким вчасно не виплачено заробітну плату збільшилась в 7,1 раза.
У 2014 році рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) у чотири рази перевищує рівень зареєстрованого безробіття (9,7% у порівнянні із 2,4%), тобто спостерігається розходження між рівнем безробіття на загальному та зареєстрованому ринку праці. Перший показник базується на даних вибіркових обстежень робочої сили, виходячи з критеріїв МОП, другий, за яким безробітний вважається таким за рішенням органів державної служби зайнятості. Відповідно розраховуються два взаємодоповнюючих показника - повного (або «мопівською») та офіційного безробіття. У зарубіжних країнах перевагу віддають показникам, які базуються на результатах обстежень робочої сили.
Що стосується попиту на реєстрованому ринку праці у професійному розрізі, то слід відмітити, що у 2014 році найбільшим залишається попит роботодавців на кваліфікованих робітників з інструментом (18,1% від загальної кількості заявлених вакансій), а найменшим - на кваліфікованих робітників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства (1,0%) (табл. 6).
Таблиця 5. Безробітне населення (за методологією МОП) за причинами незайнятості у 2010-2014 роках* (у середньому за період]
Рік |
Безробітне населення у віці 15-70 років, усього, тис. осіб |
За причинами незайнятості, відсотків |
|||||||
вивільнені з економічних причин |
звільнені за власним бажанням |
демобілізовані з військової строкової служби |
не працевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації |
звільненні за станом здоров'я, через оформлення пенсії за віком, інвалідністю |
звільнені у зв'язку з закінченням строку контракту |
інші причини безробіття |
|||
2010 |
1713,9 |
39,3 |
29,6 |
1,3 |
15,7 |
0,9 |
10,0 |
3,2 |
|
2011 |
1661,9 |
34,6 |
32,6 |
1,2 |
18,3 |
0,9 |
9,2 |
3,2 |
|
2012 |
1589,8 |
32,3 |
36,5 |
1,4 |
17,0 |
1,5 |
8,4 |
2,9 |
|
2013 |
1510,4 |
30,3 |
38,4 |
1,0 |
17,0 |
1,2 |
8,1 |
4,0 |
|
2014 |
1847,6 |
31,6 |
36,4 |
0,3 |
17,3 |
1,4 |
7,8 |
5,2 |
Таблиця 6. Попит і пропозиція робочої сили за професійними групами у 2013-2014 роках (на кінець року)
Потреби роботодавців у працівниках для заміщення вільних робочих місць (вакантних посад), тис. осіб |
Навантаження безробітних Н робочих місц посад |
зареєстрованих а 10 вільних ь, (вакантних ), осіб |
|||
2013 |
2014 |
2013 |
2014 |
||
Усього |
42,5 |
35,3 |
110 |
145 |
|
Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) |
3,8 |
2,7 |
131 |
219 |
|
Професіонали |
7,2 |
5,2 |
57 |
94 |
|
Фахівці |
4,8 |
4,0 |
94 |
126 |
|
Технічні службовці |
1,3 |
1,4 |
203 |
202 |
|
Працівники сфери торгівлі та послуг |
5,4 |
5,0 |
124 |
147 |
|
Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства |
0,4 |
0,4 |
532 |
671 |
|
Кваліфіковані робітники з інструментом |
8,3 |
6,4 |
67 |
92 |
|
Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин |
5,5 |
5,2 |
167 |
180 |
|
Найпростіші професії* |
5,8 |
5,0 |
121 |
147 |
Упродовж 2014 року спостерігалося скорочення потреби роботодавців у працівниках усіх професійних груп, крім технічних службовців, а найбільше - у законодавцях, вищих державних службовцях, керівниках, менеджерах (управителях) (на 29,3%) і професіоналах (на 28,5%).
Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією є фактором, що обмежує як можливості працевлаштування безробітних, так і задоволення потреб роботодавців у працівниках.
Навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) у цілому по країні збільшилося зі 110 осіб на кінець 2013 року до 145 осіб на кінець 2014 року.
Одним із напрямів соціального захисту безробітних є організація оплачуваних громадських робіт, які забезпечують тимчасову зайнятість. На таких роботах у 2014 році працювали 230,4 тис. осіб проти 228,0 тис. осіб у 2013 році.
З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних державна служба зайнятості здійснює їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). У навчальних закладах усіх типів упродовж 2014 року професійне навчання проходили 202,2 тис. зареєстрованих безробітних, що на 3,3% менше, ніж у 2013 році.
Процес формування ринкових відносин в Україні супроводжується кардинальними змінами в системі соціально- економічних відносин, і перш за все розвитком різних форм власності, структурною перебудовою економіки, демократизацією в усіх формах діяльності. На сьогодні не існує можливостей для ринкового саморегулювання та підтримки оптимального співвідношення зайнятості та безробіття.
Загроза зростання безробіття в умовах України пов'язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку (як у західному світі), а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мають місце в економічній системі та можуть бути спричинені неефективною соціально-економічною політикою.
В умовах соціально ринкової трансформації держава має виступати соціальним рушієм перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових адекватних ринковим вимогам засадах.
Проведене дослідження дало змогу констатувати, що основні напрями зниження безробіття як складові механізму регулювання незайнятості в цілому мають включати:
- забезпечення розробки нових проектів, перегляд і адаптація чинних законодавчих і нормативних актів і міжнародних договорів з питань регулювання процесів незайнятості з метою приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними нормами і принципами, запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці України;
- реалізацію Державної та регіональних програм зайнятості населення, акцентуючи увагу на розширенні сфери прикладання праці за рахунок збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць, особливо в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, насамперед у вугільних регіонах, сільській місцевості, малих монофункціональних містах;
- розроблення і затвердження на державному рівні концептуальних засад формування та розвитку єдиної цілісної системи безперервної професійної освіти, зорієнтованої на задоволення поточних і перспективних потреб у кадрах для сучасного виробництва та сфери послуг;
- сприяння стабільній діяльності провідних промислових підприємств, які визначають зайнятість в Україні з метою максимального уповільнення темпів скорочення чисельності зайнятих в промисловості, створенню в економіці нових робочих місць;
- удосконалення управління процесами вивільнення працівників, в першу чергу, з підприємств, що реструктуруються або відносно яких порушені справи про банкрутство, з метою збереження робочих місць та соціального захисту працівників, регулювання цих питань через колективні договори;
- вирівнювання освітнього потенціалу між регіонами країни за рахунок трансформації мережі вищих навчальних закладів; зменшення міграційних потоків молоді;
- розвиток системи виробничого навчання персоналу підприємств і організацій, а також випереджаючого навчання працівників, що підлягають вивільненню, як важливого засобу підвищення їх конкурентоспроможності в умовах реформування окремих галузей економіки;
- створення системи оцінки професійних якостей працівників, що ґрунтується на визначенні їх компетентності і здатності гнучко реагувати на безперервні зміни вимог до кваліфікації і професійної підготовки у відповідності до вимог професійних стандартів;
- створення умов для підвищення територіальної, професійної і соціальної мобільності робочої сили, регулювання процесів трудової міграції, розвиток співробітництва з державами, що мають спільні кордони з Україною;
- розвиток соціального партнерства на всіх рівнях, розробка механізмів взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів при вирішенні проблем незайнятості населення.
Список використаних джерел
1. Колективна монографія «Проблемні питання реформування соціальної сфери» // За ред. заслуженого економіста України Т.М. Кір'ян. - К.: «Соцінформ».
2. Сайт Держстату України [Електрон. ресурс]. Ринок праці.
3. Близнюк В.В. Напруженість на регіональних ринках праці як індикатор ринкових перетворень суспільства: Збірник наукових праць. Вип. 29 / К.: Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, 2001.
4. Закон України «Про зайнятість населення». - Урядовий кур'єр. - №34 (169) від 12.09.2012.
5. Волгин А. Цели и задачи кадровой политики // Проблемы теории и практики управления. - №4. - М.: 1992. - С. 45-49.
6. Закон України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 №4312-IV. - Урядовий кур'єр. - №2 від 11.02.2012.
7. Продовження навчання та здобуття професії. Статистичний бюлетень. Державна служба статистики України, 2012.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз економічної характеристики ринку праці України в сучасний період. Стан зайнятості населення в країні. Особливості суспільно-географічного дослідження безробіття. Перспективи використання трудового потенціалу. Територіальна організація ринку праці.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 08.12.2014- Ринок праці, зростання і зайнятість населення. Механізми державного регулювання зайнятості населення
Поняття ринку праці та його особливості. Причини виникнення та основні види безробіття. Механізм державного регулювання зайнятості населення. Розробка і реалізація економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць.
курсовая работа [144,3 K], добавлен 07.12.2015 Сутність та форми зайнятості населення. Поняття безробіття, його види та причини. Аналіз сучасного стану безробіття в Україні, проблеми ринку праці на сучасному етапі. Шляхи подолання безробіття, проблеми державного регулювання зайнятості в Україні.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 02.10.2014Теоретичні аспекти розвитку ринку праці та його структури. Сутність, види та форма зайнятості і безробіття. Порівняльна характеристика ринку праці та зайнятості населення Росії та України. Правове та законодавче регулювання відносин у сфері зайнятості.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 14.02.2011Економічна активність населення України протягом 2004–2010 років. Динаміка зайнятості та безробіття населення. Стан ринку праці в Україні в 2010 році. Економічна активність та рівень безробіття населення за регіонами. Деформована структура економіки.
статья [67,6 K], добавлен 30.08.2012Проблеми зайнятості населення та формування розподілу і використання трудових ресурсів в Україні. Форми, причини і соціально-економічні наслідки безробіття. Аналіз інфраструктури ринку праці. Державна політика зайнятості й соціальний захист безробіття.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 27.02.2013Аналіз ринку праці в Україні та закордонного досвіду регулювання зайнятості. Вивчення соціально-економічної сутності та видів зайнятості. Методика обчислення основних показників зайнятості та безробіття. Шляхи підвищення зайнятості й захисту безробітних.
курсовая работа [101,4 K], добавлен 17.04.2014Розгляд сутності ринку праці та основних підходів до аналізу його функціонування. Застосування державою заходів, направлених на подолання стану безробіття. Структура та функції Центру зайнятості. Система показників ринку праці Держкомстату України.
курсовая работа [135,6 K], добавлен 10.09.2010Основні визначення моделей ринку праці. Модель конкурентного ринку праці. Аналіз попиту та пропозиції робочої сили у 2010-2014 роках. Аналіз зайнятості та безробіття населення. Аналіз працевлаштування зареєстрованих безробітних. Механізм дії ринку праці.
курсовая работа [230,2 K], добавлен 10.12.2015Класифікація робочої сили. Рівень безробіття - найважливіший показник ринку праці, методика його розрахунку. Поняття економічно неактивного населення. Відмінності між окремими типами безробіття. Сутність повної зайнятості. Основні потоки на ринку праці.
реферат [19,9 K], добавлен 19.01.2011