Система національних рахунків. Зайнятість і безробіття як соціальні категорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Система національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних економічних показників та класифікацій, які відображають найважливіші аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

Взаємозв'язок показників СНР є базисом для моделювання макроекономічних процесів у національній економіці, що використовуються як інформаційна база для обґрунтування управлінських рішень, формування та реалізації економічної політики держави; оцінки кон'юнктури ринку і вироблення економічної стратегії суб'єктів господарювання, координації зовнішньоекономічної і міжнародної діяльності.

Систему національних рахунків застосовують практично в усіх країнах світу. Нею описують валовий внутрішній продукт на всіх стадіях його руху: виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве використання.

У 1926 р. в СРСР був опублікований перший баланс народного господарства за 1923-1924 рр., розроблений у ЦСУ під керівництвом П. І. Попова. Це були перші у світі офіційні розрахунки макроекономічних показників.

СНР була започаткована в кінці 20 -- на початку 30-х років XIX ст., коли в економіці панувала Велика депресія (1929-1933). Перші розрахунки національного доходу провели у США в 1932 р. американці Д. Кларк, М. Джилберт та С. Кузнець.

СНР ґрунтується на таких методологічних принципах:

1) в її основі лежить концепція економічного кругообігу, відповідно до якої, виробництво і споживання продуктів та послуг, а також розподіл, перерозподіл і використання доходів розглядаються як різні, але взаємопов'язані аспекти процесу відтворення;

2) в її основі закладено умову тотожності продукту і доходу, тобто вартість продукту є сумою затрат факторів виробництва, яка дорівнює сумі доходів, одержаних власниками цих факторів;

3) ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість, яка характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в економіці в цілому.

За змістом СНР - це комплекс балансових таблиць (рахунків) та система взаємопов'язаних показників, що відображають функціонування економіки, тобто економічний оборот.

Побудова СНР ґрунтується на принципах кореспонденції рахунків, подвійного запису, балансу активів і пасивів.

До основних категорій системи національних рахунків належать: інституційна одиниця, економічна операція та резидент.

Інституційна одиниця - це економічна одиниця, яка є юридичною особою, веде повний набір бухгалтерської звітності та характеризується єдністю поведінки і самостійністю у прийнятті рішень у сфері основної діяльності. Інституційна одиниця є базовою одиницею обліку в СНР.

У системі національних рахунків здійснюються економічні операції трьох видів: операції з продуктами і послугами, розподільчі та фінансові.

Резидентами країни вважаються особи або організації, центр інтересів яких зосереджується на території цієї країни.

Резидентів поділяють на: резиденти-особи та резиденти-підприємства.

В Україні національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики за міжнародним стандартом СНР ООН з 1993 р. У СНР використовують різні групування таких економічних категорій.

Відповідно до міжнародних стандартів система національних рахунків поділена на шість секторів:

v нефінансові корпорації, тобто усі підприємства, які виробляють товари та надають послуги з реалізації їх на ринку;

v фінансові корпорації - установи, які здійснюють фінансові операції: випуск та розподіл фінансових коштів, випуск та реалізацію цінних паперів, надання кредитів (банки, страхові компанії та ін.);

v сектор загального державного управління (державні установи та організації, тобто інституційні одиниці, які утримуються за рахунок державного бюджету);

v сектор домашніх господарств, до якого належать домогосподарства, які споживають товари і послуги і можуть виробляти продукти для власного споживання;

v сектор некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства (інституційні одиниці, що надають неринкові послуги домашнім господарствам);

v сектор зовнішньоекономічних зв'язків.

Сукупність інституційних одиниць з однорідним виробництвом називають галуззю. система національний рахунок безробіття

Групування за галузями в СНР здійснюється таким чином:

1) промисловість; 2) будівництво; 3) сільське, лісове, рибне господарства; 4) транспорт та зв'язок; 5) торгівля, заготівля, матеріально-технічне постачання та збут; 6) інші галузі матеріального виробництва; 7) галузі сфери нематеріального виробництва. Крім основних галузей, згідно з міжнародною класифікацією, виділяють близько ста підгалузей.

Економічні операції в СНР об'єднуються у рахунки. Згідно з принципом подвійного запису кожна економічна операція відбивається у рахунках двічі: у ресурсах (дебет) та у використанні (кредит). Сукупність двосторонніх рахунків утворює балансову таблицю. Відповідно до Міжнародних стандартів існує десять рахунків. В Україні поки що діючими вважають шість: 1) рахунок товарів і послуг; 2) рахунок виробництва; 3) рахунок утворення доходу; 4) рахунок розподілу доходу; 5) рахунок використання доходу; 6) рахунок капіталу.

Основним показником вимірювання обсягу виробництва у системі національних рахунків є валовий внутрішній продукт.

2. Втрати від безробіття

Визначаючи втрати від безробіття, слід виокремити природне і циклічне безробіття.

Природний рівень безробіття - рівень безробіття за умови повної зайнятості. Він дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Втрати від безробіття не пов'язані з природним безробіттям. Воно, як відомо, є необхідною передумовою для нормального функціонування економіки. Тому час, який витрачають фрикційні та структурні безробітні на пошук роботи, - це не втрати, а витрати, необхідні їм для пошуку найефективніших варіантів застосування своєї робочої сили. В кінцевому підсумку ці витрати сприяють підвищенню продуктивності праці та збільшенню обсягів виробництва продукції. Протилежним є висновок щодо циклічного безробіття, яке не необхідне для функціонування економіки, а виникає внаслідок відсутності вільних робочих місць. Тому таке безробіття є вимушеним і породжує для безробітних і суспільства в цілому певні втрати. Отже, втрати від безробіття - це втрати від циклічного безробіття.

Втрати від циклічного безробіття мають комплексний характер. Втрати підприємств полягають у тому, що останні скорочують випуск продукції і зменшують свої прибутки. Це у свою чергу скорочує надходження до державного бюджету і змушує державу витрачати бюджетні кошти на виплати по безробіттю. Але найбільші втрати несуть безробітні. Вони втрачають заробітну плату, яка частково компенсується виплатами по безробіттю, а в умовах тривалої професійної бездіяльності частково втрачають і свою кваліфікацію. Крім того, безробіття завдає людині психологічної травми, викликає невіру в себе, занепад моральних принципів, погіршання здоров'я тощо.

Узагальнюючою економічною ціною, яку суспільство платить за циклічне безробіття, є невироблена продукція. Оскільки певна частка робочої сили не використовується в процесі виробництва, то економіка не спроможна виробляти потенційно можливий обсяг товарів і послуг, тобто потенційний ВВП. Цей невироблений (втрачений) обсяг продукції свідчить про відставання фактичного ВВП від потенційного, яке називається «розрив ВВП». Розрив ВВП показує, на скільки процентів відхиляється фактичний ВВП від потенційного під впливом циклічного безробіття. Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є розрив ВВП і тим більшу величину ВВП втрачає економіка. Американський економіст Артур Оукен виявив для США емпіричну залежність між циклічним безробіттям і розривом ВВП. Згідно з його дослідженням кожний процент циклічного безробіття викликає 2,5-3,0 % відставання фактичного ВВП від потенційного. Ця залежність увійшла в макроекономічну науку під назвою «закон Оукена».

Задача

1. Кількість населення становить 220 млн. осіб. З них 180 млн. зайнятих, 30 млн. - особи поза робочою силою. Визначити рівень безробіття в країні.

Розв'язання:

Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних до робочої сили (у відсотках):

Для того щоб визначити рівень безробіття, знаходжу чисельність економічно активного населення:

Економічно активне населення = Населення - Економічно неактивне населення

Економічно активне населення = 220 млн. осіб - 30 млн. осіб = 190 млн. осіб, та кількість безробітних:

Безробітні = Економічно активне населення - Зайняті

Безробітні = 190 млн. осіб - 180 млн. осіб = 10 млн. осіб

Отже, рівень безробіття дорівнює:

Відповідь: рівень безробіття в країні становить 5,26 %.

2. За наведеними даними розрахуйте:

обсяг національного доходу;

обсяг ВВП на душу населення, якщо чисельність населення становить 20 млн. чол.

Розв'язання:

Розраховую обсяг національного доходу:

Національний дохід = заробітна плата + рента + чистий відсоток + прибуток корпорацій = 40 + 2 + 6 + 20 = 68 млрд. грн.

Для того щоб розрахувати обсяг ВВП на душу населення, розраховую ВВП. ВВП - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які виготовлені в країні за певну кількість часу (1 рік).

ВВП (Y) = заробітна плата + рента + чисті відсотки + прибуток корпорацій + (валові інвестиції - чисті інвестиції) + непрямі податки.

Y = 40 + 2 + 6 + 20 + (50 - 25) + 20 = 113 млрд. грн.

Обсяг ВВП на душу населення - вартість виготовленої продукції на одну особу.

Відповідь: обсяг національного доходу = 68 млрд. грн., обсяг ВВП на душу населення = 5650 грн. чол.

3. До економічних функцій держави не відноситься: в) підтримка розвитку духовної сфери;

4. Зміна доходу дорівнює 60 млрд. грн., зміна інвестицій - 10 млрд. грн.

Чому дорівнює мультиплікатор інвестицій?

Розв'язання:

Мультиплікатор інвестицій (mI) - число, яке показує у скільки разів збільшується урівноважений дохід (Y) за умови збільшення автономних інвестицій (I):

Y = mI х I;

Мультиплікатор інвестицій розраховується за формулою:

Відповідь: мультиплікатор інвестицій дорівнює 6 млрд. грн.

5. Шоки сукупної пропозиції спричинені: г) змінами в законодавстві;

6. Економіка країни описується рівняннями:

Y = C + I, C = 100 + 0,7Y, I = 120 + 0,1Y.

Визначте рівноважний рівень ВВП.

Розв'язання:

За кейнсіанською моделлю рівноваги рівноважний дохід визначається за умови тотожності доходу та планових витрат. Планові витрати представлені функціями споживання та інвестицій:

Y = 100 + 0,7Y + 120 + 0,1Y

Y = 220 + 0,8Y

Y - 0,8Y = 220

0,2 Y = 220

Y = 220 : 0,2 = 1100.

Відповідь: рівноважний дохід дорівнює 1100 млрд гр. од.

7. Крива попиту на гроші описується рівнянням: r = - 0, 05D + 0,15, де r - відсоткова ставка; D - загальний попит на гроші. Пропозиція грошей S становить 200 млн. грн. Чому дорівнює рівноважна ставка відсотка?

Розв'язання:

S = D (умова рівноваги)

R = - 0,05 D +15;

R = - 0,05 x 200 +15;

R = - 10 +15;

R = 5.

Відповідь: рівноважна ставка відсотка дорівнює 5.

8. Рівень фактичного безробіття становить 10 %, рівень природного безробіття 6 %. Потенційний ВВП становить 200 млрд. гр. од. Розрахуйте фактичний ВВП.

Розв'язання:

Обчислюю відсоток відставання фактичного ВВП від потенційного:

Розраховую ВВП фактичний (реальний):

Фактичний ВВП = 200 - (200 х 0,125) = 175 млрд. грн. од.

Відповідь: фактичний ВВП становить 175 млрд. грн. од

9. Розрахуйте темп приросту ВВП у поточному році, якщо ВВП становив 900 млрд. грн. а в базовому році - 820 млрд. грн.

Розв'язання:

Темп приросту ВВП визначається як частка від ділення різниці ВВП поточного року і ВВП базового року та ВВП базового року (у відсотках).

Темп приросту розраховують за формулою:

Відповідь: темп приросту ВВП у поточному році становить 9,75%.

10. За один день у країні А виробляють 10 телефонів або 1 телевізор, у країні В -- 3 телефони або 5 телевізорів.

Якими є відносні ціни в цих країнах за відсутності торгівлі? Що будуть вивозити (експортувати) країни після встановлення торговельних відносин?

Розв'язання:

За відсутності торгівлі відносини будуть такими:

У країні А: 1телефон = 1/5 телевізора або 1телевізор = 5телефонам,

У країні В: 1телефон = 2 телевізорам або 1 телевізор = 1/2 телефону.

1 телефон відносно дешевий у країні В (2 проти 1/5), тому його вигідно вивозити з країни В і продавати в країні А.

1 телевізор відносно дешевий у країні А (5 проти 1/2), тому його вигідно вивозити країни А і продавати в країні В.

Відповідь: телефони вигідно вивозити з країни В і продавати в країні А, телевізори вигідно вивозити з країни А та продавати в країні В.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Тести. Ситуаційні завдання. Практикум розв'язання: навчальний посібник / В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 142 с.

2. Батура О.В. Макроекономіка: навчальний посібник / О. В. Батура, О. Ф. Івашина, Л.Ф. Новикова. К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 236 с.

3. Кулішов В.В. Макроекономіка: основи теорії і практикум. Навчальний посібник / В.В. Кулішов. - Львів: Магнолія плюс, 2004. - 253 с.

4. Малиш Н.А. Макроекономіка: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. -- К.: МАУП, 2004. -- 184 с.

5. Мельникова В.I. Макроекономіка: навчальний посібник / В. I. Мельникова, Н. I. Климова. 2-ге вид., доп. К.: Професіонал, 2005. - 396 с.

6. Отрошко О.В. Основи економічної теорії: макроекономічний аспект. Навчальний посібник / О. В. Отрошко. - К.: Знання, 2006. - 222 с.

7. Савченко А.Г. Макроекономіка: підручник / А. Г. Савченко. - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2007. - 442 с.

Размещено на Allbest.ru