Механізм управління конкурентоспроможністю молокопереробних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ірина Б.

Зеленчук

Постановка проблеми. Конкурентоспроможність молокопереробного під приємства визначається його здатністю конкурувати з іншими подібними під приємствами та утримувати стійкі позиції на внутрішньому ринку, поступово розширюючи межі ведення торгівлі на світовий ринок, а також забезпечуючи підвищення якості молочної продукції, покращення продуктивності праці та інноваційні зміни. Важливою умовою економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності молокопереробного підприємства є ефективне управління його потенційними ресурсами, зокрема, в умовах кризового роз витку. З огляду на це, особливого значення набуває вміння керівників або спе ціальних структурних підрозділів (відділів) підприємства зосереджувати увагу на конкурентних перевагах молокопереробного підприємства та здійснювати управління його діяльністю в умовах обмеженості сировинних ресурсів.

Research Center Industrial Problems of NAS of Ukraine, Kharkiv, Ukraine.

Аналіз досліджень і публікацій. У сучасній світовій та вітчизняній літерату рі запропоновано достатньо підходів до оцінки конкурентоспроможності молокопереробного підприємства та його продукції. Зокрема, питання роз витку конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності широко висвіт люється у працях вітчизняних науковців: Я.Б. Базилюк [1], Л.В. Балабанової [2], М.Й. Маліка [9], О.А. Нужної [9], Б.Й. Пасхавера [6], Л.І. Піддубної [11], П.Т. Саблука [4], І.В. Сухої [12], В.М. Трегобчука [6], Л.С. Шевченка [17] та ін.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Працями цих вчених охоп лено більшість проблемних питань конкурентоспроможності молочної галузі, але разом з тим, зміни середовища господарювання вимагають подальших наукових розробок. Особливої актуальності набуває необхідність розробки нових підходів до забезпечення високого рівня конкурентоспроможності молокопереробних підприємств, дослідження факторів, що його формують, визначення стратегій управління молокопереробним підприємством задля досягнення рівня ефективного використання потенціальних ресурсів такого підприємства та отримання сталих прибутків.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності вдосконалення механіз му управління молокопереробним підприємством задля досягнення високого рівня його конкурентоспроможності та підвищення ефективності його управ ління.

Основні результати дослідження. Молочна галузь, до складу якої входять маслоробна, сироробна, молочноконсервна підгалузі, а також виробництво продукції з незбираного молока, на сучасному етапі є однією з провідних в структурі харчової індустрії України. Молочна продукція є одним з основних продуктів харчування та супутнім компонентом при виробництві різноманіт них товарів харчової промисловості, зокрема, кондитерських виробів, соусів, майонезу. Окрім цього, молочні продукти і молоко є надзвичайно цінними та незамінними продуктами харчування, особливо для осіб похилого віку і дітей [7, І55]. З огляду на це, ринок молокопродуктів займає значну частину ринку продуктових товарів та претендує на визнання його одним із прибуткових ринків держави. Водночас, зважаючи на складні соціально-економічні умови, досягти прибутку у молокопереробній галузі може не кожне підприємство, а лише ті, що спрямовують свої зусилля на підтримку стабільної позиції на ринку молочних продуктів, постійно працюють над підвищенням ефективно сті виробництва, стабільно забезпечують якість молочної продукції та вста новлюють оптимальне співвідношення між якістю та ціною, тобто загалом можуть конкурувати. Досягнення такого результату діяльності молокопере робного підприємства та забезпечення конкурентоспроможності можливе лише завдяки ефективному управлінню діяльністю усіх структурних підрозді лів підприємства -- від заготівлі молочної сировини до контролю за збутом.

К.Є. Курбатков зазначає, що конкурентоспроможність є однією з най важливіших категорій сучасної ринкової економіки [8, 38--39]. Зауважимо, що об'єктивною умовою існування і розвитку ринкової економіки є конкуренція, яка означає суперництво, змагання між організаціями, які мають за мету забезпечити кращі можливості збуту продукції, задоволення різноманітних потреб покупця. Становлення конкурентного середовища вимагає відповід ного пристосування підприємств до нових умов, розробки нових і корекції вже існуючих методів господарювання, стратегії і тактики поведінки на ринку, можливостей реалізувати свої цілі. Л.І. Піддубна зазначає, що найбільш кон курентоспроможними є ті підприємства, які найкраще організували роботу всіх підрозділів та служб. Оцінка роботи кожного підрозділу передбачає оцін ку ефективності використання всіх ресурсів фірми [11, 28]. Зауважимо, що одним із перспективних напрямів підвищення конкурентоспроможності молокопереробних підприємств є ефективне використання сировини, трудо вих ресурсів та запровадження у виробництво новітніх технологій.

Однак, підвищення конкурентоспроможності молокопереробних підпри ємств шляхом введення нових технологічних розробок у виробництво можли ве лише на підставі проведення відповідних розрахунків та подальшого конт ролю за допомогою таких методів:

- прогнозування матеріальних витрат підприємства (витрат на енергоре сурси та оновлення обладнання);

- аналіз та прогнозування попиту на нову продукцію з урахуванням сезонних коливань;

- визначення обсягу необхідних інвестицій на переобладнання вироб ництва основними фондами і оборотними засобами;

- оцінка прибутковості виробництва й реалізації нового молочного про дукту, визначення періоду відшкодування початкових витрат;

- створення плану забезпечення фінансування науково-технічної роз робки, виробництва й реалізації нових молочних продуктів.

Вищезазначене свідчить, що молокопереробним підприємствам для під вищення власної конкурентоспроможності на основі випуску нового виду конкурентної продукції необхідно ретельно підходити до технологічного про гнозування та планування цього процесу. Завдяки підвищенню технологічно го рівня, впровадженню науково-технічних розробок, реструктуризації систе ми управління для молокопереробних підприємств стане можливим знижен ня рівня витрат, підвищення фінансової стійкості та конкурентоспроможнос ті.

Ресурсозберігаючі технології базуються на постійному контролі показни ків якості сировини й готової продукції, що неможливо без удосконалення й оновлення матеріально-технічної бази [3, 20]. Напрямом підвищення конку рентоспроможності також є впровадження комп'ютерних технологій, викори стання сучасної високоефективної вимірювальної техніки, експрес-методів мікробіологічного й фізико-хімічного контролю якості, виробництво молоч них продуктів високої якості, що відповідають міжнародним стандартам. Адже, як слушно зауважує Д.Г. Черевко, основними чинниками, що стри мують розвиток експортного потенціалу та вихід вітчизняних молокоперероб них підприємств на зовнішній ринок, є низька якість їх сировинної бази і якість продукції, а також відсутність належної державної підтримки [14, 16]. Отже, конкурентоспроможність молокопереробного підприємства прямо пропорційно залежить від вміння забезпечувати високу якість молочної про дукції при збереженні обсягу витрат на заготівлю та обробку молочної сиро вини. Велике значення у цьому відіграє запровадження ефективного механіз му управління усіма структурними підрозділами молокопереробного підпри ємства, включаючи і відділ, що займатиметься розробкою та впровадженням новітніх технологій виробництва молочної продукції.

Наукові розробки на молокопереробних підприємствах варто спрямову вати на створення маловідходних технологій переробки молочної сировини, що дасть змогу підвищити економічну ефективність виробництва та збільши ти випуск молочних продуктів, забезпечить високий рівень конкурентоспро можності продукції і виробництва, сприятиме оновленню основних та вироб ничих фондів.

Важливим напрямом наукових досліджень у молокопереробних підпри ємствах має стати технологія якості для забезпечення споживачів повноцін ними збалансованими за складом молочними продуктами. В європейських країнах з розвиненою економікою частіше всього використовується концеп ція комплексного управління якістю (TQL), яку трактують як останню фазу сучасного процесу розвитку концепції якості, яка, крім функції управління і контролю якості, враховує також функції політики підприємства, планування, організації управління персоналом і створення умов для розвитку управління [15, 112]. Дану концепцію забезпечення якості молочної продукції доцільно використовувати молокопереробним підприємствам, на яких передбачається комплексна, якісна орієнтація на потреби споживачів, їх постійно зростаючі вимоги та очікування.

Вирішення цієї проблеми вбачається у використанні біотехнологій. Новітні технології дають змогу повністю зберегти біологічно корисні речови ни у продукції та підвищити техніко-економічні показники виробництва завдяки використанню біокаталізаторів і зменшенню відходів. Одним із головних напрямів наукових розробок для молокопереробних підприємств є пошук нових джерел білка та поліпшення якості харчових продуктів. З огляду на це, постає необхідність конструювання рецептур продуктів «нового поко ління», збалансованих за хімічним складом. При цьому, повинні враховувати ся такі чинники, як забезпечення організму харчовими речовинами та енергі єю. Для вирішення цього питання слід розробляти ресурсозберігаючі техноло гії одержання білкових препаратів із заданим складом і функціональними характеристиками.

Впровадження на молокопереробних підприємствах нових науково-тех нічних розробок вплине на збільшення їх конкурентних переваг через розв'язання проблеми комплексної переробки сировини, розширення асор тименту продукції та підвищення споживчих властивостей молочних продук тів, зменшення витрат на всіх стадіях у ланцюгу: виробництво молочної сиро вини -- транспортування -- зберігання -- переробка -- реалізація -- споживан ня.

Наразі науково-технічний та виробничий потенціал молокопереробних підприємств не повною мірою задовольняють потреби часу, як за кількісними, так і за якісними показниками. Один з важливих резервів інтенсифікації -- використання виробничих потужностей. Враховуючи зазначене, у перспекти ві слід здійснити значний обсяг робіт з реконструкції та модернізації молоко переробних підприємств. Як показали дослідження, з переходом до ринку змі нились економічні пріоритети. Якщо раніше молокопереробні підприємства розвивались переважно екстенсивно, то тепер вирішення багатьох завдань можливе лише на основі інтенсифікації виробництва, підвищення ефективно сті і якості роботи, використання досягнень науково-технічного прогресу. Як зазначає І. Єгоров, інноваційна діяльність у молокопереробній галузі -- це зде більшого технологічні або процесні, сировинні та продуктові інновації. Український молочний ринок знаходиться на порозі глобальних трансформа цій. Усі ці зміни вимагають серйозних інвестицій у розвиток і модернізацію існуючих виробничих потужностей молочних компаній [5, 33]. Таким чином робимо висновки, що провідними напрямами економічного й науково-тех нічного прогресу на молокопереробних підприємствах у ринкових умовах є інтенсифікація виробництва, раціональне використання молочної сировини й матеріалів, ефективне використання обладнання, прискорення виробничих процесів.

Водночас зауважимо, що впродовж тривалого часу інвестування молоко переробних підприємств було недостатнім, тому за його рахунок неможливі структурні зміни та підвищення ефективності діяльності підприємств. Враховуючи це, актуалізується необхідність пошуку резервів збільшення інве стиційних потоків, зокрема: звільнення від оподаткування частини прибутку, що використовується підприємствами на модернізацію; спрямування вивіль нених коштів вітчизняних інвесторів переважно у АПК; формування держа вою привабливого інвестиційного середовища в молочній промисловості.

Державі у вирішенні питання конкурентоспроможності відведена роль юридичного гаранта та регулятора економічних відносин, яка має розробити програму стабілізації і розвитку молокопереробних підприємств. Вважаємо, що напрямами державного впливу на молокопереробні підприємства є відпо відна економічна політика, яка б забезпечувала їх розвиток, створення конку рентного середовища, правовий захист та забезпечення економічної безпеки. Усі ці заходи формують механізм підвищення конкурентоспроможності моло копереробних підприємств (рис. 1).

Механізм управління молокопереробним підприємством задля підви щення рівня його конкурентоспроможності передбачає зміцнення конкурент них переваг підприємств на ринку та його реструктуризація, яка передбачає здійснення заходів, спрямованих на вдосконалення організаційної структури підприємства, управління, форми власності. Такі заходи здатні покращити фінансовий стан підприємства, збільшити обсяги випуску молочної продукції і, як наслідок, підвищити його конкурентоспроможність. Усі ці заходи мають виконуватися підприємством у межах вибудованої керівником конкурентної стратегії розвитку молокопереробного підприємства. В.Д. Нємцов зазначає, що конкурентна стратегія визначає, як підприємство має намір конкурувати в певній галузі, дає змогу проаналізувати, яким чином воно створює собі при вабливе становище на ринку, досягає прихильності споживачів до продукції тощо [10, 336]. Тобто, конкурентна стратегія формується залежно від конку рентної позиції, яку займає підприємство на ринку. Вона базується на певних конкурентних перевагах, серед яких, на нашу думку, треба виділити: якість продукції, ціну, широту асортименту, частку ринку, рекламний бюджет, підтримку збуту та ін. Конкурентна стратегія спрямована на посилення конкурен тоспроможності, збереження існуючих та розвиток додаткових конкурентних переваг, формування механізму швидкого реагування на зовнішні зміни та об'єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів [13, 42].

молокопереробний конкурентоспроможність технологічний процесуальний

Передусім, важливе значення має організаційна та фінансова структура об'єднання молокопереробних підприємств, виробників сировини, обслуго вуючих підприємств у холдинги. Згідно з проведеними дослідженнями, в Україні холдинги в т.ч. і ті, які включають виробників сирого молока, викори стовують у своєму управлінні та плануванні фінансову структуру, а не показ ники стратегії, які є фінансовими та нефінансовими. Це є стратегічною помилкою, оскільки фінансова структура є лише базисом для побудови бюд жетного процесу на окремому підприємстві або в холдингу та відображає не всі показники діяльності. Підприємства за такої схеми управління отримують переважно показники рентабельності. На нашу думку, власників має цікавити зростання вартості бізнесу, тому, крім фінансової структури, повинні бути роз роблені також стратегічні показники роботи з клієнтами, показники внутрі шніх бізнес-процесів, інновацій та зростання. Через таку систему молокопе реробні підприємства реалізовуватимуть свої стратегічні цілі.

На нинішньому етапі інтеграції молокопереробних підприємств доцільно зосередити управління фінансами, бюджетний процес, контроль виконання бюджетів у керуючої компанії. Слід акцентувати увагу на відповідальності під приємств за повну виробничу собівартість, оскільки закупівлями значної частини сировини займається керуюча компанія. Водночас, надалі повинна скластися ситуація, коли виробничі майданчики будуть формувати повну виробничу собівартість. Пропонуємо для цього в холдингу впроваджувати єдину систему бюджетного планування та управлінської звітності. При скла данні звітності слід здійснювати корегування з метою адекватної консолідації управлінської звітності всієї групи та виключити взаєморозрахунки.

Окрім цього, важливу роль в конкурентоспроможності молокоперероб них підприємств відіграє оборотний капітал. Управління ним є важливим питанням реструктуризації молокопереробних підприємств та містить такі елементи: принципи управління оборотним капіталом холдингу в сучасних умовах; показники ефективності використання оборотного капіталу бізнес- одиниць; шляхи переходу до бюджетного управління фінансовими потоками холдингу; основні напрями факторного аналізу використання оборотного капіталу. Так, О.П. Швидка слушно зазначає, що на більшості молокопере робних підприємств застосовується функціональний підхід до управління, однак процесне управління є більш вдалим для молокопереробних підпри ємств та відрізняється від функціонального тим, що виділяє поняття «бізнес- процес» як послідовність дій, націлену на досягнення кінцевого, вимірного, конкретного результату. Для вітчизняних молокозаводів, враховуючи високу матеріаломісткість, особливо актуальним є питання комплексного управління всіма елементами оборотного капіталу. Для підвищення ефективності функ ціонування оборотного капіталу необхідно визначати особливості управління кожним його елементом та формувати ефективну систему менеджменту [16, 42].

З огляду на те, що капітал холдингу складається переважно з цінних папе рів та інших швидколіквідних активів, сконцентрованих в резервних та інве стиційних фондах, а не з товарно-матеріальних запасів, незавершеного вироб ництва і поточної дебіторської заборгованості, яка належить дочірнім компа ніям, джерела його збільшення вбачаємо в зростанні його ринкової капіталі зації, додатковій емісії акцій та корпоративних облігацій, реструктуризації боргових зобов'язань за нижчої прибутковості, капіталізації прибутку, раціо нальному використанні амортизаційного фонду, тобто управлінні активами бізнес-групи (рис. 2).

Рис. 2. Джерела збільшення капіталу холдингу, до складу якого входять молокопереробні підприємства, авторська розробка

Ефективність використання оборотного капіталу холдингу слід оцінюва ти за показниками зростання ринкової капіталізації холдингової бізнес-групи, рентабельності використання капіталу, терміну окупності (повернення) інве стицій, співвідношення плати за кредит і рентабельності його використання. Водночас, для оцінки ефективності використання оборотного капіталу дочір ніх підприємств рекомендується збільшити швидкість обороту матеріальних оборотних коштів, виробничих запасів тощо. З огляду на те, що управління фінансовими потоками в холдингу пов'язане з операціями на фондовому, кре дитному і валютному ринках, інвестиційними проектами, злиттям та погли нанням фірм, вважаємо, що одним із заходів управління оборотним капіталом холдингу є випуск корпоративних облігацій, що зумовить такі переваги: облі гації безпечні з точки зору захисту від поглинань конкурентами; зменшать залежність від одного кредитора; у порівнянні з банківськими кредитами та векселями облігації вигідніше з позицій податкових та вартісних переваг; збільшиться термін кредитування і знизиться ціна позикових коштів.

Водночас, однією з проблем, що може мати істотний вплив на діяльність молокопереробних підприємств і особливо холдингів, є здатність керівництва компанії контролювати підпорядковані підприємства. Основами управління для молокопереробних підприємств мають стати: обов'язкова формалізація всіх процедур управління (бізнес-процесів), застосування типових процедур і структур управління на всіх підприємствах холдингу, формування ефективних структур внутрішнього контролю підприємств з боку власників і керуючих структур.

Обов'язкова формалізація всіх процедур управління повинна проводити ся на основі типової схеми, що включає взаємодіючі бізнес-процеси, а саме: розробки нового продукту, просування і продажів продукції, виробничої діяльності, відтворення матеріальних ресурсів та основних засобів, відтворен ня компетенції персоналу, розрахунків з контрагентами. Застосування типо вих процедур і структур управління на підприємствах холдингу полягатиме в розробці комплекту типових регламентів взаємодії, їх адаптації для кожного підприємства холдингу та обов'язковість їх застосування. При цьому, розроб лятимуться регламенти горизонтальної (між службами підприємств) і верти кальної (між керуючою компанією і підприємствами) взаємодії.

Формування ефективної структури внутрішнього контролю молокопере робних підприємств з боку власників і керуючих структур вбачаємо у введен ні «контрольних точок» у бізнес-процеси і регламенти взаємодії. Вважаємо, що система контролю в інтеграційних утвореннях молокопереробних підпри ємств має базуватись на певних принципах. Здійснення контролю має відбу ватись лише за стратегічними напрямами. У даному контексті стратегічними напрямами для молокопереробних підприємств є фінансові питання, що є кінцевою метою діяльності, юридичні питання, оскільки від них багато в чому залежить існування підприємства, питання організаційного розвитку, тому що вирішення цих питань забезпечує прозорість систем управління.

Висновки

В умовах розвитку ринкових відносин існують різні методичні підходи до підвищення конкурентоспроможності молокопереробних підпри ємств. В основному, така діяльність зводиться до вміння ефективно управляти конкурентними перевагами молокопереробного підприємства, вміння зба лансовано використовувати ресурсний потенціал та в умовах обмеженості сировинних ресурсів досягати поставленого результату. Задля його досягнен ня керівник підприємства зобов'язаний укладати та контролювати виконання обраної підприємством стратегії його розвитку. Вибір маркетингової конку рентної стратегії повинен базуватися на вже досягнутому рівні конкурентос проможності і спиратися на ретельний аналіз існуючих резервів покращення становища певного підприємства. Для мобілізації можливостей молокопере робного підприємства потрібно переглянути фактори, які формують його стратегічний потенціал (виробництво, фінанси, маркетинг, менеджмент, впровадження інновацій тощо). Проведений аналіз дасть можливість краще вивчити внутрішнє середовище підприємства, обрати та розробити маркетин гові конкурентні стратегії для забезпечення подальшого розвитку.

Основними показниками конкурентоспроможності підприємства є: еко номічний потенціал та ефективність діяльності (активи, власний та позико вий капітал, обсяг продажів, частка ринку, прибуток); рівень управління (форми організації і досвід функціонування елементів господарського меха нізму з позиції нововведень і відповідальності); виробничий та збутовий потенціали, які вказують на можливість підприємства виробляти та реалізову вати ту чи іншу продукцію в потрібній кількості та в необхідні терміни (наявність сировинної бази, використання виробничої потужності, обсяг та напрямок капіталовкладень в розвиток молокопереробного підприємства тощо); фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність, структура капіталу -- відношення власного капіталу до загальної суми активів підприємства тощо); імідж підприємства, його ринкова стратегія, інноваційна діяльність. За допомогою їх визначення та аналізу можна оцінити рівень кон курентоспроможності молокопереробного підприємства.

Дослідження діяльності молокопереробних підприємств показало, що основним методом контролю холдингу повинні бути попереджувальні дії. В області фінансів доцільно ввести обов'язковість варіантного планування і затвердження декількох варіантів планів (бюджетів), що дозволить врахувати можливі негативні тенденції на ринку, обмежити суми договорів, які директо ри підприємств укладатимуть без узгодження з керівництвом холдингу або власниками, ввести процедури попереднього обговорення та захисту річних планів (бюджетів) та інвестиційних проектів підприємств, що забезпечить обґрунтованість планів розробки та затвердження. У сфері юридичних питань доцільною є фіксація в нормативних документах зазначених вище обмежень на суми договорів, які перша особа підприємства буде укладати без узгоджен ня з керуючою компанією або власником.

Література

1. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забез печення: Монографія. - К.: НІСД, 2002. - 132 с.

2. Балабанова Л.В., Холод В.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможні стю підприємств: Навч. посібник. -- К.: Професіонал, 2006. -- 448 с.

3. Грек О.В., Лихолат О.С. Аспекти ресурсозбереження в молочній галузі // Молокопере- робка.-- 2012.-- №5. -- С. 20--23.

4. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: Монографія / П.Т. Саб- лук, В.І. Бойко, Т.Л. Мостенська та ін. -- К.: ННЦ ІАЕ, 2005. -- 340 с.

5. Єгоров І., Маслюківська А. Активізація інноваційної діяльності -- як фактор підвищення конкурентоспроможності вітчизняних молокопереробних підприємств // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-- 2013.-- №12. -- С. 32--35.

6. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрі шньому і зовнішньому ринку: Наук. доповідь / В.М. Трегобчук, Б.Й. Пасхавер, О.М. Бородіна та ін.; За ред. В.М. Трегобчука, Б.Й. Пасхавера. -- К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2007. -- 260 с.

7. Комарницький І.М., Цар Г.В. Формування механізму організаційно-економічної підтрим ки молокопереробних підприємств, орієнтованих на експорт // Маркетинг і менеджмент іннова цій.-- 2010.-- №2. -- С. 155--159.

8. Курбатков К. Є. Маркетинг і організаційно-економічні умови розвитку збутової діяльно сті в ринкових умовах. -- Харків: Основи, 2000. -- 243 с.

9. Малік М.Й., Нужна О.А. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми: Монографія. -- К.: ННЦ ІАЕ, 2007. -- 270 с.

10. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. -- К.: ЕксОб, 2001. -- 559 с.

11. Піддубна Л.І. Конкурентоспроможність економічних систем: теорія, механізм регулю вання та управління: Монографія. -- Харків: ІНЖЕК, 2007. -- 368 с.

12. Суха І.В. Економічна сутність конкурентоспроможності в сучасних умовах господарю вання // Збірник наук. праць Черкаського держ. технологічного ун-ту.-- Серія: Економічні науки.-- 2005.-- Вип. 15. -- С. 309--313.

13. Суха І.В. Формування маркетингових конкурентних стратегій підприємств молокопере робної промисловості // Наук. праці Нац. ун-ту харч. технологій.-- 2006.-- №19, Ч. І. -- С. 40--43.

14. Черевко Д.Г. Підвищення конкурентоспроможності молокопереробних підприємств в умовах членства України в СОТ: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / Львів. нац. аграр. ун-т. - Львів, 2010. - 20 с.

15. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства. Маркетингове та логі- стичне забезпечення. -- Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2002. -- 314 с.

16. ШевченкоЛ.С. Конкурентное управление: Учеб. пособие. -- Х.: Эспада, 2004. -- 520 с.

Анотація

Размещено на Allbest.ru