Фінансування спортивно-оздоровчих послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансування спортивно-оздоровчих послуг

Стахів Ірина

Розглянуто особливості фінансування спортивно-оздоровчих послуг як з боку держави, так і недержавного. Проаналізовано ефективність надання спортивно- оздоровчих послуг для населення. Наведено авторську розробку щодо конкретних видів фінансування спортивно-оздоровчих послуг в Україні.

Ключові слова: спортивно-оздоровчі послуги, фінансування, ринок, економіка спорту, сфера діяльності.

Рассмотрены особенности финансирования спортивно-оздоровительных услуг как со стороны государства, так и негосударственного. Проанализирована эффективность предоставления спортивно-оздоровительных услуг для населения. Приведена авторская разработка по конкретным видам финансирования спортивно-оздоровительных услуг в Украине.

Ключевые слова: спортивно-оздоровительные услуги, финансирование, рынок, экономика спорта, сфера деятельности.

Постановка проблеми. Спортивно-оздоровчі заклади беруть участь в організації роботи з розвитку фізичної культури і спорту серед різних груп населення, створюють умови для охорони і зміцнення здоров'я населення, проведення спортивних змагань та навчально- тренувальних заходів, підвищують економічний розвиток території (регіону), де вони розташовані, забезпечують спортсменам і тренерам необхідні умови для тренувань, а також сприяють досягненню високих спортивних результатів.

Фахівці розглядають цю галузь як новий і досить перспективний сектор національної економіки. Зміни, що відбулися в економічному і політичному житті України останніми роками, суттєво вплинули на сферу спортивно-оздоровчих послуг. Цей вплив, що має неоднозначний, суперечливий характер, зачіпає всі елементи соціально-економічного механізму функціонування галузі: типи та види суб'єктів спортивно- оздоровчої діяльності, джерела їх фінансування, умови господарювання, особливості проведення державної політики у цій галузі тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження теоретичних і прикладних проблем економіки спорту в умовах ринку висвітлено у працях зарубіжних дослідників, а саме: В. Галкіна [1], М. Золотова [2], К. Хоманна [3] та ін. Питаннями державної політики у галузі фізичної культури почали займатися також і вітчизняні науковці, серед яких А. Площинська [4] та О. Кузьменко [5]. Проте практично немає наукових праць, в яких би розглядалися фінансові аспекти функціонування організацій спортивно-оздоровчої сфери в умовах формування в Україні основ соціально орієнтованої економіки ринку.

Тому метою цієї статті є аналіз фінансування спортивно-оздоровчих послуг в Україні та формулювання за його результатами пропозицій щодо основних шляхів покращання ефективності фінансування досліджуваної сфери.

Матеріали та методи. Матеріалами досліджень слугували дані щодо фінансування спортивно-оздоровчих послуг в України, а саме практика розвинених країн, оцінка рейтингу України серед країн світу за показником створення сприятливих умов для розвитку спортивно- оздоровчих послуг. У статті використано спеціальні та загальнонаукові методи економічних та соціальних досліджень, зокрема узагальнення, системного, порівняльного, структурного аналізу та порівняння, систематизації та ін.

Результати дослідження. У спортивно-оздоровчій сфері працюють комерційні і некомерційні організації. Комерційні успішно функціонують у сфері професійного спорту, надання платних спортивно-оздоровчих послуг, організації видовищних спортивних заходів (спортивні концерти, виставки, змагання). Здебільшого це професійні та аматорські комерційні спортивні клуби й оздоровчі центри, спортивно-оздоровчі організації, платні спортивні секції тощо. Однак, як показує практика, послуги, надані цими організаціями, часто недоступні широким верствам населення через досить високу ціну. Крім того, значну частину спортивно-оздоровчих послуг можна віднести до соціально значущих благ, отже, вони не можуть забезпечуватися тільки комерційними структурами. Йдеться про масовий любительський спорт, фізичну культуру і спорт інвалідів, розвиток фізичної культури в дитячих дошкільних і освітніх установах, на виробництві, за місцем проживання. У нашій країні надання цих послуг традиційно забезпечувалося державою та громадськими організаціями (в основному, профспілками) [6, с. 159]. На сьогодні держава не спроможна фінансувати більшість соціально-необхідних, спортивно-оздоровчих послуг у повному обсязі через обмеженість бюджетних ресурсів. Громадські організацій з великими труднощами адаптуються до ринкових умов.

Таким чином, виникає необхідність у створенні і розвитку нових форм організацій, які поєднували б сучасні методи ведення господарювання з розвитком соціально-необхідних напрямків спортивно- оздоровчої діяльності. Цими можливостями наділені некомерційні організації, які функціонують у різних формах: громадські об'єднання та асоціації, фонди, громадські клуби та установи спеціальної професійної освіти тощо.

Спортивно-оздоровчі заклади можуть бути членами міжнародних спортивних об'єднань, набувати права і нести обов'язки відповідно до статусу членів міжнародних спортивних об'єднань, якщо такі права й обов'язки не суперечать законодавству України. Спортивно-оздоровча організація може бути як комерційною, так і некомерційною, якщо тільки вона не займається освітньою діяльністю. Комерційні та (або) некомерційні організації можуть об'єднуватися в асоціації та спілки.

Державна підтримка фізичної культури і спорту здійснюється за широким спектром напрямів. Зокрема підтримка надається на законодавчому рівні, закріплюючи сприятливі умови для функціонування і розвитку фізичної культури і спорту, або в частині прямого фінансування фізкультури і спорту. Держава виділяє кошти з бюджетів усіх рівнів на: утримання управлінського апарату; науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки в досліджуваній галузі; спортивну освіту; утримання спортивних команд і деякі інші заходи; у вигляді непрямого фінансування. Наприклад, якщо держава у законодавчих та нормативних актах передбачає пільгове оподаткування та кредитування, часткове або повне звільнення від сплати митних зборів, то це фактично еквівалентно наданню фінансової допомоги, оскільки дозволяє працювати спортивно-оздоровчим організаціям на більш вигідних економічних умовах, прямо брати участь у будівництві стадіонів, басейнів, спортивних і туристичних комплексів, обслуговувати великі змагання. У створенні та зміцненні матеріальної бази фізичної культури і спорту також беруть участь місцеві органи влади та місцеве самоврядування. За рахунок своїх бюджетів вони зводять нові спортмайданчики і гімнастичні зали, несуть витрати по ремонту та утриманню вже існуючих об'єктів спортивного, спортивно-оздоровчого призначення, фінансують місцеві змагання. спортивний оздоровчий послуга фінансування

Держава здійснює фінансування не хаотично і безсистемно, а на основі спеціально розроблених перспективних планів [7]. Плани розвитку фізичної культури і спорту формуються на державному, обласному та регіональному рівнях, а також на рівні окремих районів і спортивно- оздоровчих організацій. Усі ці плани взаємопов'язані й узгоджуються один з одним, утворюючи цілісний єдиний план державного розвитку фізичної культури і спорту з обґрунтованим виділенням певних грошових сум на заплановані заходи [1, с. 102].

Планування забезпечує цілеспрямований і узгоджений громадський вплив на розвиток фізичної культури і спорту, в тому числі спортивно- оздоровчих послуг на основі єдиного плану з метою найбільш повного задоволення потреб суспільства і кожної окремої особистості у спортивно-оздоровчому вдосконаленні. Максимальне задоволення потреб споживачів є основним завданням економіки будь-якої держави.

Здійснюючи бюджетне фінансування спортивно-оздоровчої сфери, держава прагне до всебічного розвитку людини, закріплення здорового способу життя, формування умов для будь-якої діяльності з надання спортивно-оздоровчих послуг, організації професійно-прикладної підготовки, профілактики захворювань, викорінення шкідливих звичок і правопорушень [8, с. 302]. Розвиваючи національний спорт, у тому числі спорт вищих досягнень, держава тим самим консолідує націю, цілеспрямовано формує почуття патріотизму та гордості за свою країну.

Фінансування спортивно-оздоровчих послуг забезпечує процес надання спортивно-оздоровчих послуг наявним грошовим капіталом для використання в комерційних та некомерційних цілях. Потреби професійної спортивно-оздоровчої діяльності в капіталі можуть бути коротко- і довгостроковими. Основні джерела коротко- і довгострокового капіталу можуть бути поділені на внутрішні та зовнішні. До основних організацій, що можуть бути джерелом фінансування бізнесу, належать комерційні банки, кредитні союзи, ощадно-позикові асоціації, факторингові компанії, облікові будинки, фінансові будинки (промислові банки) та інвестиційні банки. Отже, слід розрізняти такі види фінансування спортивно-оздоровчих послуг, як бюджетне та позабюджетне.

Бюджетне фінансування - це надання в безповоротному порядку коштів з державного бюджету підприємствам (організаціям) для повного або часткового покриття їх витрат [2, с. 214].

Бюджетне фінансування спортивно-оздоровчих послуг, що являє собою надання з бюджету у безповоротному порядку коштів на видатки, пов'язані із здійсненням державних замовлень, виконанням державних спортивно-оздоровчих програм, утриманням державних і комунальних установ та організацій спортивно-оздоровчого характеру, ґрунтується на двох основних принципах: плановості виділення та цільовому характері використання коштів.

Усі зазначені групи джерел фінансування значно розрізняються за своєю економічною природою, а також за формами й способами отримання грошових коштів (рисунок). Більш того, навіть всередині однієї групи інструменти фінансування можуть досить істотно диференціюватися.

Фінансування спортивно-оздоровчих послуг в Україні (розроблено автором)

Проте фінансування галузі не обмежується бюджетними коштами. В умовах формування ринкової економіки дедалі більшого значення набувають позабюджетні джерела фінансування фізичної культури і спорту, а саме спортивно-оздоровчі організації, адже більшість з них фінансується саме за рахунок позабюджетних коштів.

Позабюджетне фінансування фізичної культури і спорту здійснюється за рахунок різних джерел, а саме: доходів фізкультурно-неспор- тивних організацій від підприємницької діяльності, надходжень з різноманітних позабюджетних фондів, сприяння розвитку фізичної культури і спорту, від спонсорів, спортивних лотерей, а також інших доходів, які не заборонені законодавством [5, с. 227]. Особливе місце серед позабюджетних джерел фінансування фізичної культури та спорту посідають податкові та інші пільги.

Державне регулювання здійснюється через систему спортивних комітетів і підрозділів з фізичної культури і спорту [9]. Їх діяльність фінансується з державного бюджету і доходів організацій та підприємств, що належать їм. Щодо спортивно-оздоровчих організацій, керованих спілками та громадськими організаціями, то вони фінансуються як міністерством, так і профспілками і частково за рахунок залучення коштів населення.

Фінансування фізичної культури та спорту в умовах ринкових відносин передбачає різні джерела надходження фінансових ресурсів: державними органами, профспілковими організаціями, позабюджетними фондами, освітніми структурами [10]. Крім того, кошти на спортивно-оздоровчу сферу надходять по лінії міжнародних спортивних, благодійних, наукових та інших організацій, а також від окремих меценатів та спонсорів. Багато спортивно-оздоровчих клубів та організацій здійснюють власну підприємницьку діяльність - видають газети, журнали, довідники, випускають сувеніри, значки та іншу спортивну символіку, продають права на теле- та радіотрансляції змагань та інтерв'ю, проводять трансфери (купівлю-продаж) спортсменів тощо.

Висновки

В Україні розвиток некомерційного сектора в спортивно-оздоровчій сфері гальмується через довготривалість цільової державної програми підтримки та розвитку спортивно-оздоровчої сфери, неефективність реалізації регіональних та територіальних програм, а також слабкий інтерес вітчизняних і зарубіжних інвесторів до вкладення коштів у цю сферу через недостатність податкових пільг та інших стимулюючих преференцій. Донині не отримали достатнього розвитку інститути спонсорства та меценатства. Крім цього, чинні інституційні механізми та організаційні форми суб'єктів спортивно- оздоровчої сфери бізнесу не забезпечують їх функціонування за сучасними вимогами, їх потенціал не може бути реалізований повною мірою в рамках лише комерційного сектора з урахуванням їх низької підприємницької привабливості.

Крім прямого фінансування з державного та місцевих бюджетів розвитку фізичної культури і спорту, доцільно надавати непряму фінансову допомогу через податкові механізми, зокрема через:

надання пільг на кошти, які спрямовуються підприємствами на спортивно-оздоровчу та спортивно-масову роботу;

надання пільг організаціям, а також фірмам і особам, які роблять пожертви до бюджетів спортивних організацій та об'єднань;

соціальну рекламу в засобах масової інформації щодо спортивно- оздоровчих заходів на пільговій основі;

дотації державою вартості участі в оздоровчих заходах, у тому числі для соціально незахищеного населення до 100 %;

надання на кілька років податкових пільг суб'єктам господарювання, які організовують спортивно-оздоровчі клуби, центри;

звільнення від оподаткування державних і надання пільг недержавним спортивним організаціям на закупівлю обладнання, спорядження, включаючи й імпортне.

Діюча методика обчислення фінансових витрат у бюджетній сфері в цілому і в спортивно-оздоровчому комплексі регіональних утворень зокрема не стимулює скорочення витрат. Додатковими джерелами на фінансування потреб спортивно-оздоровчої сфери можуть бути кошти від надання платних послуг та послуг інфраструктурного комплексу, а також створення недержавних організацій системи спортивно-оздоровчих послуг.

Список використаних джерел

1. Галкин В. В. Экономика спорта и спортивный бизнес : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / В. В. Галкин. -- М. : Кнорус, 2006. -- 291 с.

2. Золотов М. И. Экономика массового спорта : учеб. пособие / М. И. Золотов, Н. А. Платонова. -- М. : Физ. культура, 2005. -- 300 с.

3. Хоманн К. Экономическая и предпринимательская этика / К. Хоманн, Ф. Бломе Дрез. -- М. : Политическая и экономическая этика, 2001. -- 289 с.

4. Площинська А. Розвиток державної політики в галузі фізичної культури та спорту в сучасній Україні / А. Площинська // Молода спортивна наука України. -- 2008. -- Вип. 12. -- Т. 2. -- С. 158-162.

5. Кузьменко О. О. Реалізація державної програми у сфері фізичної культури і спорту / О. О. Кузьменко // Наук. вісн. молодих вчених. -- 2010. -- Вип. 1 (1). -- С. 225-229.

6. Кузин В. Ж. Экономика физической культуры : учеб. пособие / под общ. ред. В. Ж. Кузина. -- М., 2004. -- 496 с.

7. Социальные инициативы и бизнес. Участие социально ответственных предпринимателей в решении общественно значимых задач. -- Режим доступу : http://cloudwatcher.ru/analytics/1/view/23.

8. Назарова М. Г. Курс социально-экономической статистики / М. Г. Назарова. --М. : Финстатинформ, 2002. -- 662 с.

9. Виступ голови Державної служби молоді та спорту України Равіля Сафіулліна на ІІІ Спортивному конгресі України / М-во молоді та спорту України [сайт]. -- Режим доступу : http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/8732.

10. Звіт про результати роботи Міністерства молоді та спорту України у 2013 році / М-во молоді та спорту України [сайт]. -- Режим доступу : http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/13138.

Размещено на Allbest.ru