Особливості узгодження економічних інтересів суб’єктів інноваційної діяльності на нанорівні

На зламі століть, коли на зміну hightech приходить high-Hume, розширюється потік удосконалень і нововведень, відбуваються якісні зміни у суспільному житті та поширюється усвідомлення потужності, масштабності і ефективності інноваційного джерела економічного розвитку. За умов народження багатьох ключових інновацій, не стільки на великих підприємствах, скільки в малих фірмах і в окремих фізичних осіб, реальним стає «бізнес зі швидкістю думки», скорочується тривалість життєвого циклу інновацій, а також зростає ефективність віддачі від їх впровадження.

Швидкоплинність сьогодення вимагає глибинних змін щодо створення умов активізації інноваційної діяльності із залученням потенцій населення, переведення її із латентного стану в явний і масовий на підґрунті узгодження економічних інтересів. У широкому розумінні механізм узгодження економічних інтересів з приводу інноваційної діяльності, охоплює множину рівнів і національної (макро-, мезо-, мікро-, нано-), і міжнародної (мега-економічний інтерес, узгодження, стратегія та мезорівень) економіки. Однак на особливу увагу заслуговує дослідження специфіки інноваційної діяльності саме на нанорівні, що знаходить свій прояв на інших рівнях економічної системи.

Реалії інноваційно-орієнтованої економіки вимагають від людини засвоєння нових для неї стереотипів економічної поведінки і мислення, нового світосприйняття завдяки коригуванню багатокомпонентної системи цілей, інтересів і форм поведінки. У статті людина розглядається як суб'єкт нанорівня економічної системи, а також суб'єкт інноваційної діяльності як окрема фізична особа.

Діалектика самовизначення людини відповідно до викликів сучасності та його зворотної дії (як індивідуальної, так і через асоціювання в певні інститути) на розвиток зовнішнього середовища передбачає перманентне прийняття рішень щодо участі в інноваційній діяльності на підставі узгодження економічних інтересів. Багатоаспектний характер означеної проблеми вимагає враховувати не тільки наукові праці, безпосередньо присвячені заявленій темі, а й такі, що присвячені теоретичним і методологічним аспектам інноваційної діяльності (М. Аокі, Ю. Бажала, К. Брокхофа, В. Гейця, С. Ілляшенко, А. Колота, К. Крістенсена, В. Макарова, Р. Нельсона, С. Острі, Б. Санто, Ю. Яковця); викладенню концептуальних підходів до визначення наноекономіки (К. Ерроу, Г. Клейнера, Р. Лукаса, В. Ляшенко, Г. Россинської, Г. Сімонса); широкому колу поведінкових економічних теорій (М. Алле, Дж. Неймана, А. Рота, В. Сміта, П. Фішберна); адаптації особистості (Т. Заславської, Т. Парсонса, Р. Ривкіна); тематиці вивчення економічних інтересів та їх подальшого узгодження (Л. Абалкіна, В. Базилевича, Б. Гершковича, Р. Капелюшнікова, Н. Колесова, B. Мау, В. Радаєва, В. Рибалкіна, В. Тарасевича, І. Урусової) та ін.

Слід зазначити, що сучасні потужні аналітики як неокласичного напряму, так і інституційно-еволюційної економічної теорії, на думку К. Ерроу, стикаються із проблемою відображення раціональної поведінки економічних суб'єктів, визначенням її меж, урахуванням нерозкладного елемента творчості (наприклад, опис творчості економіста-дослідника, економіста-агента). Зважаючи на це, Г.Б. Клейнер, пропонує спрямовувати теоретичні дослідження не тільки на зовнішні умови існування суб'єкта та стратегії його включення в різноманітні соціальні групи, але і на особливості його внутрішньої психологічної та ментальної конституції, досвіду та звичних підходів до вирішення проблем. Адже поведінка частково ірраціонального суб'єкта має і творчі прояви, і схильність до «алгебри» розрахунків найкращого результату, і позалогічного, часом натхненного, а часом і апатичного у пошуку [1] власної економічної рівноваги. Таким чином, економічний суб'єкт нанорівня має розглядатися не тільки як елемент, що входить до складу економічної системи, але і як окрема система.

Незважаючи на значну кількість праць, пов'язаних з різними аспектами досліджуваної проблеми, подальшої розробки потребують питання узгодження економічних інтересів суб'єктів нанорівня інноваційної діяльності.

Метою статті є з'ясування глибинних основ участі людини як суб'єкта нанорівня економічної системи в інноваційній діяльності на основі узгодження економічних інтересів, що стає основою, джерелом і рушійною силою економічного розвитку.

Подамо економічного суб'єкта нанорівня умовно як сукупність його сутнісних сил, тобто таких «елементів», як потреби, здібності, стереотипи поведінки й свідомості [2, с. 152-161], соціально-економічні та функціональні ролі [3, с. 4956], інтереси. В інноваційній діяльності її суб'єкт і об'єкт (до яких, на нашу думку, можна віднести особисті, речові фактори та результати виробництва, відповідні економічні відносини та інститути) перебувають у діалектичному взаємозв'язку. З одного боку, суб'єкт через розпредметнення об'єкта отримує можливість створити інноваційний продукт в ідеальній формі та шляхом опредметнення останнього створює продукт в матеріально-предметній формі. З іншого боку, супровідний процес олюднення передбачає перетворення властивостей об'єкта і результату інноваційної діяльності у тому вигляді, в якому вони існують у собі і для себе, у сутнісні сили суб'єкта. Тобто відбувається і створення продуктів інноваційної діяльності (зміна об'єкта), і зміна самого суб'єкта.

Ґрунтуючись на результатах проведеного дослідження, ми вважаємо, що основу системи економічних інтересів суб'єкта нанорівня з приводу інноваційної діяльності становлять відносини власності щодо ресурсів, умов і результатів цієї діяльності, у які суб'єкт включений через форми привласнення. Серед критеріїв, згідно з якими відбувається усвідомлення (персоніфікація) економічних інтересів з приводу інноваційної діяльності суб'єктом нанорівня, виділяють такі: соціально-економічна позиція суб'єкта (наприклад, окремий індивід або представник асоційованої групи), певна функціональна форма участі в інноваційній діяльності (від однієї і більше), особисте ставлення до засобів і результатів інноваційної діяльності, ступінь участі в управлінні інноваційною діяльністю, форми доходів від означеної діяльності.

Узгодження економічних інтересів суб'єкта з приводу інноваційної діяльності (або його самодаптаця) є також діяльністю, що спрямована на досягнення стану динамічної рівноваги (має місце відносна рівновага) людини щодо максимального задоволення потреб на основі балансу (гармонії) означених інтересів. Досягнення такого стану потребує діалектичної взаємодії і розвитку сутнісних сил людини, включаючи зв'язки між складовими цих сил, адекватно наявним умовам та вимогам інноваційної діяльності.

Вірогідність участі людини в інноваційній діяльності можна подати таким чином:

Pn(k) = Cknpkqn-k , (1)

де Pn(k) вірогідність досягнення стану динамічної рівноваги економічних інтересів суб'єкта з приводу інноваційної діяльності;

n кількість економічних інтересів суб'єкта з приводу інноваційної діяльності;

к кількість означених інтересів, які узгоджено;

Cnk кількість сполучень означених інтересів, які узгоджено;

pkqn-k вірогідність узгодження ( pk ) або неузгодження ( qn-k ) економічних інтересів суб'єкта з приводу інноваційної діяльності в певній послідовності.

Прийняття рішення щодо інноваційної діяльності суб'єктом нанорівня відбувається через його самодіяльність і самоврядування, як індивідуально, так і в складі асоційованої групи індивідів. При цьому узгодження відповідних інтересів опосередковується адаптивною діяльністю суб'єкта щодо зміни себе (внутрішня адаптація) та інших економічних суб'єктів (адаптація інших), включаючи зміну зовнішнього середовища, наприклад, норм та правил поведінки (зовнішня адаптація), а також сполучення означених видів адаптації. Внутрішня самоадаптація суб'єкта до інноваційної діяльності відбувається за будь-яких умов, навіть у разі відсутності або недостатності умов для зовнішньої самоадаптації. Наявність останніх зумовлює перетворення процесу самоадаптації суб'єкта з обмеженого у комплексний, що сприяє і узгодженню означених інтересів, і реалізації його творчого потенціалу.

Механізм узгодження економічних інтересів стосовно інноваційної діяльності на рівні людини є складним та багаторівневим і включає як зовнішні рівні (мегамакро-, мезо-, мікро-, нано-), так і внутрішні, особисті: суб'єктний (цілі, цінності, мотиви і вибір), особистісно-психологічний (особистісні смисли, ініціатива і вольове зусилля), практичний (інноваційна діяльність).

Аналіз узгодження економічних інтересів інноваційної діяльності суб'єктом нанорівня дозволив виділити складові алгоритму означеної діяльності (рис. 1), а саме: моніторинг розвитку мотивів і очікувань щодо інноваційної діяльності; усвідомлення економічних інтересів з її приводу; з'ясування їх внутрішніх суперечностей; з'ясування суперечностей інтересів суб'єкта з іншими суб'єктами; гармонізація (узгодження) внутрішніх економічних інтересів; узгодження означених інтересів з іншими суб'єктами; закріплення балансу інтересів у нормах поведінки суб'єкта; закріплення балансу інтересів у неформальних угодах та нормативно-правових документах; коригування сутнісних сил людини, нормативно-правових документів та механізмів узгодження інтересів; реалізація означених економічних інтересів та подальший моніторинг розвитку мотивів і очікувань щодо інноваційної діяльності. За методом «спроб та помилок» людина відпрацьовує особисті стратегії узгодження економічних інтересів. Результати дослідження означених стратегій дозволяють виділити за сферами прояву їх складові напрями інформаційний, страховий, продуктивний і громадський.

Так, інформаційний напрям передбачає особистий моніторинг зовнішнього середовища, своєчасну обробку й оцінку інформації, що передбачає застосування як явного, так і неявного (інтуїтивного) знання суб'єкта. В умовах ринку розвиток сутнісних сил суб'єкта в цьому напрямі набуває значущості специфічного активу [4, с. 49-52], стає джерелом отримання певної економічної квазіренти. Так, більше половини тих, хто знайшов або змінив роботу, використовували, за даними досліджень, інформацію, отриману з особистих джерел, а не формальних оголошень. Страховий напрям, пов'язаний із зниженням ризику невдалого узгодження економічних інтересів або збитків від інноваційної діяльності, включає такі компоненти, як система резервів, розподіл ризику, пошук гранту, інтеграція в певні утворення та інститути. Продуктивний напрям безпосередньо пов'язаний із створенням та впровадженням інновацій. Проте акумулювання зв'язків і контактів людини, що, за концепцією «соціальних зв'язків» М. Грановеттера, підвищує його горизонтальну та вертикальну мобільність, також сприяє узгодженню економічних інтересів. Четвертий напрям передбачає активну громадську позицію суб'єкта, яка сприяє реалізації його економічних інтересів в умовах розбудови громадянського суспільства.

Визначення суб'єктом особистої стратегії узгодження інтересів відбувається за вищеозначеними напрямами, їх сполученням та формуванням власної комплексної стратегії (рис. 2).

Ця частка була у Фінляндії (3,27 і 2,33%), Данії (3,16 і 2,1%), Ісландії (2,96 і 2,02%) та Швеції (2,71 і 1,73%); найнижчою у Румунії (0,46 і 0,28%), Туреччині (0,68 і 0,57%) та Кіпрі (0,70 і 0,49%).

Людина як фізична особа (так само як і юридична особа) у статистиці інноваційної діяльності розглядається як одиниця гомогенного виробництва (одиниця, яка характеризується одним видом діяльності), що може відповідати інституційній одиниці або бути її частиною. Проте інноваційну активність людини на нанорівні за даними Держстатуту України з'ясувати складно. Так, загальна кількість виконавців наукових досліджень і розробок (дослідників, техніків і допоміжного персоналу) у 2013 р. [5, с. 29] становила 123,2 тис. осіб, що менше на 5,2% порівняно з 2012 р., а їх частка у загальній кількості зайнятого населення у 2013 р. становила лише 0,49% (у 2011 р. 0,54%, у 2012 р. 0,52%,), у т. ч. дослідників 0,32% (0,35 і 0,34%). Для порівняння, за даними Євростату, у 2011 р. найвищою у напрямі покращання таких елементів, як: статистика інноваційної діяльності суб'єктів нанорівня; інфраструктура їх інноваційної діяльності, включаючи організаційні механізми інформаційного і ресурсного забезпечення; інституціональні умови їх діяльності (правові, організаційні, економічні, етичні); порядок і умови надання їм підтримки.

До вже відомих типів державної інноваційної політики (технологічного поштовху, ринкової орієнтації, соціальної орієнтації, спрямованої на реформування економічної структури господарського механізму) [6, с. 64-65], має додатися такий, що створює засади підвищення задоволення потреб населення на основі балансу інтересів з приводу інноваційної діяльності як на нанорівні, так і на інших рівнях економічної системи.

Список використаних джерел

1. Клейнер Г. Наноэкономика / Г. Клейнер // Вопросы экономики. 2004. N° 12. С.70-93.

2. Завгородня О.О. Інноваційна динаміка національної економіки: монографія / О.О. Завгородня. Дніпропетровськ: Пороги, 2014. 408 с.

3. Булганина С.Н. Природа и структура экономических субъектов: монография / С.Н. Булганина. Оренбург: ГОУ ВПО ОгУ, 2003. 340 с.

4. Тимошенков И.В. Человек, институты и рынки в системе образования: монография / И.В. Тимошенков; Нар. укр. акад. Харьков: Изд-во НУА, 2010. 468 с.

5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2013 р. Статистичний збірник / Державна служба статистики України. К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держстату України», 2014. 314 с.

6. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент в умовах трансформаційної економіки / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов. К.: ЦУЛ, 2012. 448 с.

References

1. Bulganina, S.N. (2003) Priroda i struktura jekonomicheskih sub#ektov : Monografija [The nature and structure of economic subjects: Monograph]. Orenburg, GOU VPO OGU Publ., 340p.

2. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy (2014) Naukova ta innovatsijna diial'nist' v Ukraini u 2013 rotsi [Research and innovative activity in Ukraine in 2013]. Kyiv, DP “Informatsijno-vydavnychyj tsentr Derzhstatu Ukrainy”, 314 p.

3. Klejner, G. (2004) Nanojekonomika [Nanoeconomics]. Voprosy Jekonomiki [Questions of Economics], no. 12, pp.70-93.

4. Timoshenkov, I.V. (2010) Chelovek, instituty i rynki v sisteme obrazovanija: monogr. [The man, institutions and markets in the education system: monogr.]. Har'kov, NUA Publ., 468 p.

5. Zakharchenko, V.I., Korsikova, N.M., Merkulov. M.M. (2012) Innovatsijnyj menedzhment v umovakh transformatsijnoi ekonomiky [Innovation management in conditions of transformation economy]. Kyiv, TsUL Publ., 448 p.

6. Zavhorodnia, O.O. (2014) Innovatsijna dynamika natsional'noi ekonomiky: monohrafiia [Innovative dynamics of the national economy: Monograph]. Dnipropetrovs'k, Porohy Publ., 408 p.

Размещено на Allbest.ru