Виходячи з актуальності наукового дослідження метою статті є, на основі аналізу особливостей існуючих методичних підходів до оцінки економічної безпеки підприємства, запропонувати рекомендації щодо визначення рівня економічної безпеки з позицій стійкого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для визначення рівня економічної безпеки підприємства в науковій літературі запропоновано декілька підходів: ресурсно-функціональний, індикаторний (пороговий), комплексний, підхід на основі оцінки ймовірності банкрутства підприємства. З точки зору ресурсно-функціонального підходу [1; 3-6] загальний показник визначається як середньозважена оцінка складових економічної безпеки підприємства. Запропонований методичний підхід дає можливість інтерпретувати рівень безпеки за кожною складовою.С. Ілляшенко [1] додає ринкову складову, яка відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім та інтерфейсну, яка характеризує надійність відносин підприємства з економічними контрагентами. Але, на нашу думку, не зовсім доцільним є віднесення до функціональних складових економічної безпеки правової та силової. Забезпечення підприємствами даних видів безпеки є характеристикою неспроможності держави виконувати свої функції та перекладання їх на підприємства. Захист від рейдерства повинен бути прерогативою держави, яка встановлює відповідні правила гри та формує відповідне інституційне середовище. В зарубіжних країнах головна роль у забезпеченні економічної безпеки підприємств відводиться державі [2]. Сак Т. пропонує здійснювати оцінку на основі ринкової, політико-правової та інтерфейсної безпеки, визначивши по кожній складовій загрози та алгоритм діагностування. Серед переваг даного підходу є побудова матриць. Складання анкет-опитувальників для проведення аналізу в умовах обмеженості інформації, надає можливість врахувати недоліки у діяльності підприємства та вжити відповідні заходи, але хотілося б зауважити на певній суб'єктивності використання запропонованого методичного підходу [3]. Системний підхід до оцінювання економічної безпеки, запропонований Фроловою Л.В. [4] передбачає виділення п'яти груп показників (обсягу, динаміки, структури, співвідношення, ефективності) по кожній із семи запропонованих складових економічної безпеки (трудових ресурсів, фінансових ресурсів, матеріальних ресурсів, нематеріальних ресурсів, управління, маркетингу, виробництва) значно деталізує ідентифікацію проблем на підприємстві, але значно ускладнює процес оцінювання. Сформований автором набір показників по деяких складових є дещо дискусійним - ефективність оборотних і необоротних активів характеризують безпеку ресурсів. Ринкові позиції автор оцінює лише за часткою ринку, не приймаючи до уваги спроможність підприємства до розширення своїх позицій.

Вахлакова В.В., відмовляючись від традиційної згортки нормалізованих показників при визначенні загального показника, пропонує здійснювати оцінку лише на основі двох складових: ринкової та фінансової [5]. Перевагою даного підходу є візуалізація досягнутого рівня по кожній складовій, але запропонований автором перелік індикаторів по ринковій складовій характеризує скоріше наслідок, аніж причину досягнутого стану, що не дає можливості провести аналіз саме причин досягнутого рівня економічної безпеки підприємства.

Артеменко Л, та Дьяченко О. запропонована узагальнена модель негативного впливу факторів на безпеку підприємства [6]. Визначальним при оцінці рівня економічної безпеки автори вважають виявлення та нейтралізацію загроз. З цією метою авторами здійснено оцінку впливу факторів на складові економічної безпеки. Перевагою запропонованого підходу є графічна модель розподілу оцінок функціональних складових економічної безпеки підприємства, яка надає можливість кращого сприйняття результатів проведеного оцінювання. Але, слід зауважити, що досить важко врахувати всі фактори та ідентифікувати їх вплив на діяльність підприємства.

При індикаторному підході оцінювання рівня економічної безпеки підприємства відбувається на основі співставлення характеристик об'єкта з індикаторами-взірцями. Індикаторний підхід до оцінки економічної безпеки підприємства розглядається в працях [7-9]. Скриньковський Р.М. пропонує проводити діагностику рівня економічної безпеки підприємства на основі вдосконаленого ним методу, який полягає у інтегральному згортанні одиничних індикаторів за складовими економічної безпеки: фінансовою, кадрово-інтелектуальною, інвестиційною, інноваційно-техніко-технологічною, маркетингово-ринковою, політико-правовою, обліково-аналітико-інформаційною, екологічною [8]. Позитивним в даному підході є його всеохоплюваність та динамічність. Недоліком даного підходу є постійна потреба у розробці обґрунтованих значень порогових показників у відповідності зі зміною умов функціонування підприємства.

Ми цілком підтримуємо точку зору Козаченко Г. та Погорелова Ю. щодо низької ефективності використання індикаторного підходу при визначенні рівня економічної безпеки. На їх думку, така оцінка характеризується наближеністю та умовністю. Достатньо точно оцінити та проаналізувати стан безпеки, на думку авторів, дає використання матричного підходу [9]. Але, на наш погляд, за допомогою запропонованих авторами матриць можна структурувати інформацію та отримати узагальнену картину загроз та переваг з точки зору обґрунтування вибору підприємством стратегічного напряму розвитку. На основі матричних методів отримати відповідь щодо конкретного стану безпечного розвитку підприємства неможливо.

Підхід на основі оцінки ризику, зокрема ризику банкрутства, який розглядається в працях [10-12] дає можливість швидко оцінювати рівень економічної безпеки підприємства. Доценко І.О. пропонує здійснювати розрахунок інтегрального індексу економічної безпеки підприємства на основі оцінки впливу чинників підприємницького ризику, виділяючи при цьому групи підприємницьких ризиків за складовими економічної безпеки [10]. На думку автора, процес запобігання збиткам від негативних дій, шляхом оцінки ризиків, є рівнозначним процесу забезпечення економічної безпеки. Перевагою даної методики є врахування рівня підприємницьких ризиків, як основного фактору формування економічної безпеки. Але, надмірна громіздкість розрахунків та згортання призводить до неможливості глибокого аналізу при прийнятті рішень. Оцінку безпечності функціонування підприємства до оцінки ймовірності банкрутства зводить також і Кривов'язюк І.В. [11]. Але, на нашу думку, вибір фінансового результату від звичайної діяльності не може бути достовірним, а тим паче єдиним критерієм оцінки стану економічної безпеки, в зв'язку з тим, що зниження прибутку, а деколи і відсутність, в поточному періоді можливе у випадку проведення підприємством відповідних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності заради значного його зростання у майбутньому. І навпаки, високі прибутки сьогодні, ще не дають гарантії підприємству в майбутньому уникнути певних загроз, або, хоча б при їх виникненні, швидко і з мінімальними витратами відновити свою діяльність.

Ми вважаємо, що в умовах значної мінливості зовнішнього середовища, загострення конкурентної боротьби, орієнтація лише на недопущення кризових явищ не може бути запорукою розвитку підприємства, як основної мети його функціонування. Використання моделей діагностики кризового стану та ймовірності банкрутства може бути виправданим лише для оперативної оцінки економічної безпеки підприємства.

Врахування потенціалу та ринкових позицій при проведенні експрес-діагностики [12] надає можливість оцінити спроможність підприємства до подальшого розвитку, але недоліком даної методики, на нашу думку, є те, що автори за критерій ефективності використання потенціалу взяли показник відношення прибутку до чисельності працюючих. Відтік кадрів, як одна із найчастіших тенденцій при передкризовому стані підприємства, може бути розцінений як підвищення ефективності використання потенціалу підприємства.

На тісному взаємозв'язку економічної безпеки та розвитку неодноразово наголошували Янковець Т., Отенко І., Яртим І., Єфімова Г., Марущак С. [13-15]. Цими вченими обґрунтована залежність між даними категоріями. На думку Янковець Т. [13] ефективне використання потенціалу є шляхом до досягнення економічної безпеки, що забезпечить у підсумку розвиток економічної системи. Автор зазначає, що економічна система має можливість до розвитку, коли вона знаходиться в стані захищеності. Але визначення безпеки як захищеності зосереджує свою увагу лише на збереженні сталості параметрів його розвитку. Захищеність є важливою характеристикою економічної безпеки, але не єдиною, так як не врахована сама сутність підприємства, яка полягає в прагненні до розвитку.

Єфімова Г., Марущак С вважають, що достовірна діагностика економічної безпеки є основою для планування безпечного розвитку підприємства [14]. Ними обґрунтовано вісім складових, які характеризуються системою показників. Досить слушною є пропозиція авторів щодо використання нечіткого логічного висновку при проведенні діагностики економічної безпеки, так як проведення поглибленого аналізу супроводжується появою нових джерел невизначеності. Але дискусійною є пропозиція щодо градації рівнів економічної безпеки: запропонована лінгвістична оцінка рівня безпеки як "абсолютна безпека". Слід зазначити що досягнення стану абсолютної безпеки є неможливим, так як процес розвитку небезпек постійний і нескінченний. Безпека і небезпека є як джерелами, так і наслідками розвитку.

Більш вдало, з нашої точки зору, здійснена спроба оцінки економічної безпеки у взаємозв'язку з розвитком у роботі [15]. Сформовані авторами показники характеризують економічну безпеку в процесах розвитку. Запропонована система показників включає в себе п'ять груп показників: стійкості, ефективності діяльності, результативності інвестиційно-інноваційної діяльності, ефективності виробничого потенціалу та ефективності інтелектуально-кадрового потенціалу. Здійснено групування підприємств машинобудівної галузі за рівнем і тенденціями змін факторів економічної безпеки. Але запропонована автором система з 40 показників надмірно перевантажує дослідження, використовуються показники, які, в деякій мірі характеризують одні і ті ж сторони діяльності підприємства.

Таким чином, аналіз науково-методичних підходів щодо оцінки економічної безпеки підприємства засвідчив відсутність єдиного методичного підходу. Розрахунок узагальнюючого показника економічної безпеки має сенс у випадку необхідності порівняння підприємств з позиції зовнішніх користувачів інформації щодо діяльності підприємства, але, слід зазначити, виходячи з позиції сутності безпечного розвитку, визначення рівня економічної безпеки підприємства лежить в основі інтересів, перш за все, менеджерів підприємства, тому оцінювання повинне охоплювати не тільки доступну для зовнішніх користувачів інформацію. В даному випадку розрахунок узагальненого показника економічної безпеки втрачає сенс та лише ускладнює процес розпізнавання загроз діяльності підприємства.

Вирішити проблему оцінки економічної безпеки підприємства можливо завдяки використанню системного підходу, який полягає у вивченні об'єкта як цілісної множини елементів у їх сукупності і зв'язків між ними. Підприємство розглядається у вигляді складної підпорядкованої системи інтересів, яка тісно пов'язана із зовнішнім середовищем.

Базуючись на визначенні сутності економічної безпеки підприємства, як динамічної характеристики життєздатності підприємства [16], тобто спроможності економічної системи до самовиживання і стійкого розвитку в умовах дестабілізуючого впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, при визначенні рівня економічної безпеки підприємства слід орієнтуватися не на функціональні складові, а здійснювати оцінку за здатністю підприємства до стійкого розвитку. Тобто, спроможність підприємства до розвитку, на основі сформованих ним конкурентних переваг, і становить основу його подальшого безпечного розвитку. Процеси розвитку є бажаними, але розвиток може нести певні загрози для підприємства, тому постає потреба у передбаченні найбільш безпечних векторів руху об'єкта розвитку.

При формуванні системи оцінки економічної безпеки підприємства слід виходити із узгодженості цілей підприємства і методів досягнення цих цілей. Оцінка економічної безпеки - це конкретний вираз сукупності економічних параметрів підприємства, які характеризують здатність підприємства забезпечити стійкий розвиток як у поточному періоді, так і на перспективу. Рівень економічної безпеки являє собою ймовірнісну оцінку здатності підприємства забезпечувати реалізацію економічних інтересів в умовах дії негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, тобто це оцінка ступеня забезпечення на підприємстві умов для його стійкого розвитку.

Отже, при формуванні методичного підходу слід виходити з того, що:

критеріями економічної безпеки слугують ознаки, на підставі яких визначається спроможність підприємства до стійкого розвитку в умовах дії дестабілізуючих чинників;

оцінку економічної безпеки доцільно здійснювати не за функціональними складовими, а за спроможністю підприємства до стійкого розвитку;

важливим принципом оцінки і забезпечення економічної безпеки є принцип причинно-наслідкових зв'язків. Тобто, при діагностиці визначивши наслідок (рівень безпеки) необхідно вияснити причину отриманого стану;

визначити рівень економічної безпеки підприємства можливо лише врахувавши всі аспекти сьогоднішнього та майбутнього стану підприємства;

при оцінці слід враховувати не тільки кількісні показники, а і якісні;

обов'язковим є врахування специфіки діяльності підприємства;

методика визначення рівня економічної безпеки повинна мати певну гнучкість, тобто можливість коригування набору показників в залежності від зміни умов діяльності;

обов'язковою повинна бути можливість матричного та графічного представлення результатів оцінки, як в розрізі окремих сфер оцінки, так і показників.

На нашу думку, слід виділити три рівні дії системи економічної безпеки: рівень виживання підприємства; рівень ефективності, передбачає наявність економічного потенціалу та ефективне його використання; рівень конкурентного розвитку, включає в себе оцінку можливостей забезпечення розвитку підприємства. Вищезазначені рівні становлять основу вертикального виміру економічної безпеки і, слід зазначити, що кожен наступний рівень включає в себе попередній, доповнюючи його певними параметрами. В той же час кожний рівень має свій горизонтальний вимір, в якому оцінка здійснюється за певними складовими.

Таким чином, можна виділити три підсистеми оцінки економічної безпеки підприємства: перша підсистема базується на оцінці з позицій забезпечення стійкості. З даної точки зору це безпека виживання, де практично не враховані майбутні зміни у функціонуванні підприємства. Другим, вищим рівнем оцінки економічної безпеки підприємства є оцінка стану підприємства з точки зору наявності потенціалу підприємства та ефективного його використання. Метою оцінки даної підсистеми є виявлення негативних тенденцій: втрати ресурсної незалежності та зниження ефективного використання ресурсів. Оцінка з позицій даного підходу полягає у виділенні складових економічної безпеки з точки зору їх функціональності. Третя підсистема оцінки економічної безпеки ґрунтується на оцінці майбутнього бачення місця підприємства на ринку та загроз, які виникають в зв'язку з цим. Отже, третій, найвищий рівень оцінки економічної безпеки полягає в оцінці можливих вигід та втрат. Як бачимо кожна підсистема має свою ціль та об'єкти оцінки.

Рис 1. Вертикальний вимір рівня економічної безпеки підприємства

В залежності від визначених рівнів можна сформувати систему показників для оцінки економічної безпеки підприємства. Оцінювання першого рівня характеризує наскільки підприємство віддалене від можливого банкрутства, тобто зони припинення функціонування підприємства. В зв'язку з цим буде доцільним взяти найінформативніші показники фінансового стану, запропоновані Матвійчуком [17], які найбільше характеризують наближеність підприємства до кризи, а саме Х₁ - рентабельність капіталу, Х₂ - оборотності активів. Х₃ - швидкої платоспроможності, Х₄ - фінансової автономії, Х₅ - забезпеченості власними оборотними засобами, Х₆ - покриття боргів власним капіталом. Оцінювання другого та третього рівня слід здійснювати виходячи із галузевої специфіки діяльності підприємства та сформованих цілей. Нормування показників другого та третього рівня буде доцільним здійснювати у порівнянні із середньогалузевими значеннями.

Так як економічна безпека є досить складною характеристикою та залежить від багатьох чинників, які можуть бути виражені як через кількісні так і якісні параметри, а визначення рівня економічної безпеки підприємства здійснюється в умовах обмеженості та неповноти інформації найбільш ефективним є використання методів, які дадуть можливість привести різнорідні показники до єдиного виміру. В зв'язку з цим, підходом за яким можна оцінити стан безпечного розвитку може бути підхід на основі нечіткої логіки [14; 17; 18]. Використання теорії нечітких множин дає можливість врахувати міру відхилення від бажаного стану фактичних показників, які не мають точної числової оцінки, а лише межі або рекомендований напрям змін.

Визначення рівня економічної безпеки на основі нечітко-множинного підходу передбачає послідовне виконання наступних етапів. Спочатку здійснюється вибір та визначення кількісних та якісних показників. Наступним етапом є визначення нечітких множин лінгвістичних змінних та розбиття множин на рівні. Для кожної вибраної змінної Хі безліч його значень µ_i доцільно розбити на три підмножини:

µ_{i1 -} підмножина "низький рівень показника Хі";

µ_i2 - підмножина "середній рівень показника Хі";

µ_i3 - підмножина "високий рівень показника Хі".

Для результуючої лінгвістичної змінної Е "економічна безпека підприємства", яка включає множину безпечних станів розвитку підприємства, використаємо:

Е1 - підмножина "критичного рівня економічної безпеки підприємства" - підприємство має критичний рівень показників, показники мають стійку тенденцію до погіршення, велика ймовірність кризи та припинення функціонування підприємства;

Е2 - підмножина "середнього рівня економічної безпеки підприємства" - параметри підприємства підтримуються на достатньому рівні, підприємство характеризується стійкістю та достатньою наявністю та ефективністю використання ресурсів;

Е3 - підмножина "високого рівня економічної безпеки підприємства" - підприємство має значні конкурентні переваги, високі показники ефективності використання наявного потенціалу. Показники мають стійку тенденцію до підвищення.

На основі розрахованих значень кількісних показників і визначених рівнях якісних показників та розробленого класифікатора рівнів здійснюється розпізнавання рівнів значень показників. Кінцевим етапом є лінгвістичний опис рівня економічної безпеки.

Перевага запропонованої моделі оцінки на основі нечіткої логіки в тому, що результуючий показник економічної безпеки підприємства буде наглядно структурований за допомогою матриці подання результатів, що надасть можливість детально дослідити вплив кожного чинника на рівень економічної безпеки підприємства. Запропонований методичний підхід до оцінки економічної безпеки на основі аналізу здатності підприємства до розвитку дає можливість виявити слабкі місця у діяльності підприємства.

Висновки та перспективи подальших досліджень