Ключові питання інноваційного розвитку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ

Реферат

на тему: «Ключові питання інноваційного розвитку підприємств»

Виконав:

Осадчук А.Ю.

Київ 2017

План

Вступ

1. Тотожність і відмінність понять «новації», «винахід» і «відкриття»

2. Класифікація інновацій та їх особливості

3. Поняття та сутність інноваційного процесу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Підвищення економічної ролі інновацій, зміна темпів, та напрямів і механізмів розвитку інноваційних процесів є з ключових чинників, що зумовили радикальні структурні зрушення економіки промислово розвинутих країн і багатьох країн. Вони виявляється у зростанні інвестицій у освіту й науку, технологічні і організаційні нововведення; випереджальної динаміці високотехнологічних секторів промисловості у разі підвищення технологічного рівня традиційних галузей господарства; виникненні нових видів діяльності тощо.

Специфіка інноваційної діяльності:

* орієнтацію на систему довгострокових технологічних пріоритетів, що формується з урахуванням глобальних тенденцій, внутрішніх соціально-економічних завдань, що з стійким розвитком, підвищенням конкурентоспроможності та національної стратегії безпеки;

* пошук оптимального співвідношень між масштабами прямих бюджетних дотацій і інструментами стимулювання досліджень, розробок, інновацій;

* сприяння інноваційного розвитку широкому економічному контексті, який передбачає створення сприятливих умов, стимулювання інноваційної поведінки всіх економічних гравців. Особливого значення у цьому надається підвищення ефективності громадських та державних інститутів, націлених на демонстрацію і тиражування ефективних моделей та правових механізмів, з розробки й використанню нестандартних методів і інструментів регулювання;

* нарощування зусиль у пошуку нових ефективних інструментів, і форм приватно-державного партнерства. Забезпечуючи і підтримуючи такі альянси, сучасну державу подає бізнесу «інноваційні сигнали», сприяє у реалізації його інноваційних стратегій і великих інноваційних проектів (соинвестирование, створення інфраструктури, сприяння трансферу наукових результатів і технологій та інших.) і водночас домагається підвищення віддачі власних інвестицій;

* зростання інтересу сектора наукомістких послуг і нетехнологічним інноваціям (організаційним, управлінським, маркетинговим, споживчим), значною мірою обумовленого визнанням вирішального значення інформаційних і комунікаційних технологій.

Останні 10--15 років майже всі промислово розвинені і призначає нові індустріальні країни, включаючи Китай, стали фіксувати мети може сфері науку й інновацій в програмних і стратегічних документах своєї політики, причому й у якісному, і кількісно вираженні. Така фіксація як така є стимулом для дослідної й інноваційної активності, як у державному, і приватному секторах.

Два принципово важливих явища надають ключове вплив на довгострокові перспективи інноваційного розвитку -- і, формування інноваційних стратегій.

По-перше, це глобалізація та глобальний конкуренція,спрессовивающие час виходу ринки, що їх та самої компанії і країни прискорювати інноваційні дії, дедалі швидше виробляти життєздатні товари та. Дедалі більше активне впливом геть інноваційні процеси надає появу у світовому науково-технологічному просторі нових глобальних гравців. Посилюється роль міжнародного обміну технологіями, транснаціональних корпорацій, мобільності кадрів ін. Одночасно всі більше інноваційних стають запропоновані розв'язання глобальних проблем (боротьби з хворобами, енергетика, зміна клімату, вода, безпека продукції та протистояння тероризму).

По-друге, це ускладнення інновацій, міждисциплінарний, міжгалузевий характер яких робить відповідні інвестиції дорожче ірискованней. Більшість фірм не можуть займатися інноваціями самотужки, підтримувати всі потрібні дослідження, одержувати інформацію про ринках та інших. Проблема у цьому, як об'єднувати зусилля, залучати знання із боку, не втрачаючи самостійності не завдаючи шкоди власних інтересів.

Увага фокусується на відкритих інноваціях, які забезпечують як швидкої окупності наукових закладів та інноваційних витрат, а й залучення талановитих людей різноманітними компетенціями, наростаюча необхідність яких є також прикметою сьогодення. Здатність швидко змінюватися, гнучкого реагування на отримані ззовні знання, застосовувати їх ключем до успіху інновацій й отримання вигоди від знань, які створюються всередині компанії.

Необхідність адаптації інноваційної політики до комплексної, просторово розподіленої, мінливою природі інновацій безпосередньо зачіпає такі її напряму, і інструменти, як оподаткування; підтримка розвитку людського і "соціального капіталу; регулювання ринків праці та інвестицій; проведення досліджень, і розробок; демонстрація кращих практик у сфері стратегію розвитку підприємств, корпоративних фінансів, управління та інших.

1. Тотожність і відмінність понять «новації», «винахід» і «відкриття»

Формально відмінність між словами «новація» та «інновація» полягає в додаванні приставки до другого варіанту. Цим обумовлюється різниця в змісті двох термінів. Розглянемо детальніше кожне явище і з'ясуємо, чим відрізняється новація від інновації.

Новацією називають щось унікальне, яке з'явилося недавно і пропоноване для подальшого ефективного застосування. Це може бути будь-якого роду винайдений прилад, пристрій, виробнича технологія, наукова розробка, метод та інше.

Під інновацією розуміють процес введення у вживання новації. Крім того, цим словом називають сам успішно реалізований продукт, технологію, організаційно-управлінський метод.

Обидва поняття пов'язані з появою чогось цінного, що приводить до корисних змін в будь-якій життєвій сфері: наукової, інформаційної, освітньої, займається обслуговуванням населення або інший. А відмінність новації від інновації полягає в тому, яке місце вони займають в цьому процесі.

Новація - це перша ступінь. Принципово важливим тут стає сам факт появи предмета або нематеріального елемента, не існував раніше. Порівняно зі своїми аналогами (якщо вони є) подібні об'єкти мають зовсім іншими якостями. Наприклад, що став у свій час новацією мобільний телефон влаштований зовсім не так, як стаціонарний, і набагато більш функціональний.

Щоб виникла новація, необхідно докласти багато інтелектуальних зусиль, і найчастіше потрібні грошові витрати. Але з точки зору ринку створений предмет є лише «напівфабрикатом», який згодом може стати товаром, що володіє споживчою цінністю. Для отримання кінцевого позитивного результату потрібно органічно включити новацію в повсякденне життя, тобто перетворити її в інновацію. Приклад - впровадження в побут і масове використання комп'ютера.

Щоб краще зрозуміти, в чому різниця між новацією та інновацією, слід більш детально розглянути деякі їх ознаки. Так, новація є предметом, ще недостатньо відомим у суспільстві, і не викликає споживчий інтерес. Коли ж стався інноваційний процес, цей предмет стає відомим і затребуваним. Відбувається його освоєння, переведення в розряд звичайних речей. Інновація завжди приносить помітну вигоду, наприклад, у вигляді підвищення продуктивності праці, мінімізації витрат, поліпшення умов життя.

Винаходи та відкриття сприяють розвитку прогресу, спрощують наше життя і підвищують її якість. Але ці досягнення слід відрізняти один від одного. Розглянемо, в чому різниця між винаходом і відкриттям.

Винаходом найчастіше називають щось нове, створене людиною для вирішення проблем, які виникають в різних областях діяльності, найбільш зручним, раніше невідомим способом. Винайдено може бути матеріальний об'єкт (пральна машина) або щось, що не відноситься до матеріального (новий метод у виробництві). Треба сказати, що крім корисних існують і непотрібні винаходи (жувальна гумка), а то й шкодять (сигарети).

Відкриття - первинне виявлення об'єктивно існуючих у всесвіті явищ, властивостей предметів, закономірностей. Відкриття помітно підвищують рівень пізнання людиною навколишньої дійсності.

Одним з істотних моментів, що становлять відміну винаходи від відкриття, є те, що винайдена річ або спосіб дії раніше ніколи не існували. Відкриття ж - це виявлення того, що завжди було присутнє в світі, але раніше знаходилося поза людського знання.

Наприклад, колись були винайдені пісочний годинник, які стали дуже затребуваною річчю, що допомагає враховувати час. До момента винаходу подібних годинників у світі не існувало, тому не можна сказати, що вони були відкриті. Разом з тим ніхто не назве закон всесвітнього тяжіння винаходом. Це саме відкриття, оскільки такий закон існував і діяв і до того, як його сформулював Ньютон.

Проаналізуємо тепер, як з'являються винаходи. Перш за все, подібний процес має на увазі використання певних знань і досвіду, звернення до інтуїції, творчу працю, конструювання. Часто винахід стає результатом напружених зусиль великої кількості людей.

У той же час деякі відкриття можна назвати випадковою знахідкою, коли абсолютно незаплановано виявляється щось важливе, що допомагає пояснити явища дійсності або приносить практичну користь. Джерелом інших відкриттів є гіпотеза, яка згодом знаходить своє підтвердження за допомогою досвіду.

Знати, чим відрізняється винахід від відкриття, особливо важливо, коли виникають питання патентування досягнень. Щодо винаходу подібна процедура визнається правомірною, оскільки в такому випадку завдяки конкретній людині чи групі людей в світі з'являється щось цінне і унікальне. Відкриття не можуть бути запатентовані (наприклад, закони термодинаміки патентувати було б абсурдним).

На закінчення слід зазначити, що між двома видами досягнень існує тісний взаємозв'язок. Винахід передбачає застосування відкритих колись закономірностей для отримання певного продукту. А вчинення відкриттів часто не обходиться без використання створених раніше винаходів.

2. Класифікація інновацій та їх особливості

За ступенем радикальності й значущістю в розвитку економіки інновації поділяються на базисні, поліпшуючі й модифіковані.

За цим поділом стояти два різні інноваційні процеси: піонерний й здоганяючий.

Піонерний процес означає досягнення світової першості (наприклад, США). При такому процесі створюються базисні інновації, котрі реалізують крупні винаходи й стають основною формування нових поколінь й напрямків техніки.

Процес здоганяючий дешевший й може дати швидкий результат (наприклад, Японія). При такому процесі створюються поліпшуючі й модифіковані інновації, пов'язані із удосконаленням властивостей існуючих технологій виробництва й продуктів.

Поліпшуючі інновації реалізують дрібні й середні винаходи, що сприяє значному удосконаленню існуючої продукції та технології виробництва.

Модифіковані інновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки й технологій без помітного впливу на переметри, властивості, вартість продукції й способи її виробництва.

За типом новизни на ринку інновації поділяють на:

· світового масштабу - інноваціям ніде немає аналогу, це перше у світі впровадження;

· у масштабах країни - інновація носити відтворювально-адаптаційний характер; немає аналогу в стране, але й він існує за кордоном;

· у масштабі даного виду економічної діяльності, регіону, підприємства - інновації мають аналоги, але й не застосовувались раніше в даному виді економічної діяльності, регіоні, підприємстві.

Виходячи із позицій мікроекономічного розвитку, не має значення, що продукт й технології десь відомі; для даного підприємства, що їхнього раніше знала чи не застосовувало, безсумнівно, є інноваціями.

2/3 інновацій продуктові, а в Японії - процесні. Японії більша кількість закуплених ліцензій.

3. Поняття та сутність інноваційного процесу

Одним з основних понять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу.

Незважаючи на те, що в спеціальній літературі трапляється багато різноманітних підходів до визначення цього явища, суть їх зводиться до одного висновку, а саме: інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Автори «Модульної програми для менеджерів» інноваційний процес розглядають з різних позицій: як паралельно-послідовне проведення науково-технологічної діяльності; як послідовні зміни фаз життєвого циклу продукту і як інвестиційний проект за стадіями фінансування досліджень та розробок, поширення новацій і їх комерціалізації.

Фундатор інноваційної теорії Й. Шумпетер розглядав інновацію в динаміці, тобто як інноваційний процес, а саме: «виготовлення нового продукту, а не «новий» продукт;

Упровадження нового методу, а не «новий метод»; освоєння нового ринку...; отримання нового джерела сировини...; проведення реалізації...».

За визначенням американського дослідника Б. Твісса, інноваційний процес -- це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб. Звичайно, світ нововведень не обмежується тільки технікою і технологіями. Удосконалення, зміни систем управління та організації процесів виробництва теж здійснюються через уведення інновацій. Нові організаційні структури, методи розробки управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями-спеціалістами, освоюються і впроваджуються так само, як і нові прилади, технологічні лінії чи обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові організаційні форми -- усе це є результатом інноваційних процесів, які розвиваються на основі певних принципів: спочатку усвідомлюється необхідність змін, визначається мета, розроблюється інновація, освоюється, поширюється, використовується і «відмирає». На думку А. Пригожина, «нововведення -- це процес, тобто перехід певної системи з одного стану в інший» [5]. Інноваційний процес має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, який забезпечує певний технічний і соціально-економічний ефект.

Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання. На розвиток інноваційного процесу впливають: «стан-зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);- стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);- специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість наскрізного планування інновації за стадіями, з урахуванням кон'юнктурних змін.

На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес не завершується тільки впровадженням новації (техніки, технології, продукту) у виробництво, а має неперервний характер, оскільки «з поширенням (дифузією) інновація вдосконалюється, стає ефективнішою, набуває нових споживчих якостей. Це відкриває для неї нові можливості застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, котрі сприймають даний продукт, технологію або послугу як нові саме для себе» [4].

Таким чином, інноваційний процес можна вважати засобом задоволення суспільних потреб на основі впровадження досягнень науки і технології.Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому має складну структуру.

Інноваційний процес -- це не тільки складний, але і взаємопов'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади, устаткування, організація виробництва).

Інноваційний процес -- це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці -- від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

Сутність кооперації в науці, як і в матеріальному виробництві, полягає в одночасності зусиль, без яких необхідний результат не може бути досягнутим.

Ефект кооперації дослідників в інноваційній сфері полягає в тому, що зі збільшенням кількості вчених

по-перше, з'являється можливість зібрати й опрацювати значний обсяг наукової інформації;

подруге, з'являється велика кількість різноманітних точок зору на вирішення науково-технічних проблем і зростає ймовірність прийняття правильного рішення;

по-третє, легше розподіляти обов'язки відповідно до особистих здібностей і можливостей науковців.

Проте зростання кількості членів колективу ускладнює процес організації взаємодії і управління, знижує відповідальність індивіда за результати роботи.

Подальший розвиток кооперації супроводжується розподілом наукової праці, коли- вчені спеціалізуються на вивченні певної категорії об'єктів: фізичних, хімічних, економічних, історичних тощо (предметний розподіл праці).

Слід зазначити, що на відміну від виробничого процесу інноваційний процес характеризується:* високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;* неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки;* необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу;* залежністю від соціально-економічного середовища, у якому він функціонує і розвивається.

Потреба в інноваційному процесі формується під впливом такої суперечності, як співвідношення між реальною і бажаною ситуацією в розвитку суспільства. Започатковує інноваційний процес настанова на зміну ситуації або її вдосконалення.

Розрізняють три види інноваційного процесу [7,9]:

· простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

· простий міжорганізаційний (товарна форма)

· розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає безпосередньо товарної форми. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами. Розширений інноваційний процес виявляється з появою нових виробників нововведення, порушуючи монополію виробника -- піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей нововведення.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1) створення інновації та її поширення; 2) дифузія нововведення.

Поширення інновації -- це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежать від комунікаційних каналів, спроможності суб'єктів господарювання сприймати цю інформацію та практично використовувати. Справа в тому, що суб'єкти господарювання, діючи в реальному економічному середовищі, виявляють неоднозначне ставлення до пошуку та впровадження нововведень.

Дифузія інновацій -- це процес передавання (трансферту) технологій фірмами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів. Неперервність інноваційних процесів обумовлює швидкість та межу дифузії нововведення. Згідно з теорією Й. Шумпетера, дифузія інновації -- це процес кумулятивного збільшення кількості імітаторів (послідовників), які впроваджують нововведення слідом за новаторами, очікуючи більших прибутків. Слід зважувати на те, що процес дифузії інновацій може здійснюватись як по міжфірмових каналах незалежних іноземних фірм, так і через внутрішні канали транснаціональних корпорацій у разі впровадження нововведень в будь-якому з їхніх відділень, розміщених в інших країнах.

Процес передавання технологій тісно пов'язаний з теорією життєвого циклу інновації. На етапі «дослідження і розробка» передавання технології (новації) не відбувається, бо ще не відомі сфери її використання і витрати на розробку. На етапі «впровадження» з'являється новий товар, виробництво якого є монопольним. Конкуренція відсутня. Дифузія інновації здійснюється у формі експорта товарів. На етапі «зростання» інновація поширюється в інших країнах, проте ще повністю не освоєна. З настанням періоду «зрілості» виникає поширення і обмін інноваціями між різними країнами. Поступово нова технологія удосконалюється і стандартизується, іде активне її передавання в країни, що розвиваються. Вона одержує загальне поширення, цінність її знижується, в розвинених країнах припиняється виробництво, експорт товару змінюється імпортом. Виникає нова хвиля передавання технології з країн, що розвиваються, в слаборозвинуті країни.

Висновок

Економічне зростання значною мірою обумовлений впливом нею багатьох чинників, зокрема і такі, як збільшується кількість і якість природних ресурсів, їх доступність від використання, об'єм і якісних параметрів основний капітал, рівень технології, сприйнятливість до нових технологічним системам, наявність трудових ресурсів, їх освітні і кваліфікаційних характеристик, попит на вироблені товари та спроможність до повного використанню розширюваного обсягу ресурсів, здатність розподілу є у національному господарстві наявних щоб одержати максимальної кількості високоякісної продукції і на ін. Для ефективного впливу кожного з цих факторів необхідно освоєння досягнень науково-технічного прогресу у впровадженні інновацій, що забезпечують створення нововведень, і їх реалізацію як нового товару, вкладення коштів, які забезпечують зміну поколінь техніки і технології, ефективне використання цих нововведень, економічного зростання.

У сучасному економіці роль інновацій значно зросла. Без застосування інновацій практично неможливо було створити конкурентоспроможну продукцію, має високий рівень наукоємності і новизни. Отже, трапилося в ринковій економіці інновації є ефективний засіб конкурентної боротьби, оскільки ведуть до створення нових потреб, до їх зниження собівартості продукції, до припливу інвестицій, до підвищення іміджу (рейтингу) виробника нових продуктів, на відкриття і захоплення нових ринків, зокрема і зовнішніх.

Інноваційний потенціал - одне з найважливіших елементів, який спочатку визначатиме не лише окремих регіонів, але й країни загалом, а функціонування організацій. Інновації - це зміни, що б ефективність управління й що визначають розвиток фірми, зміцнюють позиції фірми. Інновації - це стихійно виникаючі зміни, а заплановані і розроблені, реалізовані і реалізовувалися. Інновації - це нововведення, що покращують діяльність й його результати.

Інноваційна діяльність є систему заходів із використанню наукового, науково-технічного і інтелектуального потенціалу для одержання нової чи поліпшеного продукту або ж послуги, нового способу їх виробництва задоволення як індивідуального попиту, і потреби товариства у нововведеннях загалом.

економічний інновація правовий

Список використаної літератури

1. Аналіз ефективності інвестиційної й інноваційної діяльності підприємства:Учеб. посібник для студентів поекон. спеціальності/ КриловЭ.И., Власова В.М. - 2-ге вид., перераб. ідоп.- М.: Фінанси і статистика, 2003.

2. Аниконов Н.Б., Бабков О.Г. Інновації і зростання.// Інновації 7 (74), вересень 2004, з. 10-13

3. Балдин К.В., Баришева А.В.,Передеряев І.І. та інших. / Під ред. А.В.Баришевой. Інновації. - М.: Дашков і Ко, 2008. - 382 з.

4.БездуднийФ.Ф., Смирнова Г.А., НечаєваО.Д. Сутність поняття "інновація" та її класифікація.// Інновації, 1998. 2-3 (13).

5. Бекетов Н.В. Циклічність розвитку економічної системи та інноваційні відносини у конкурентному середовищі // Економічний аналіз. Теорія і практика. - 2008. - № 2. - З. 7-10.

6. Бєляєв В.Б. Основні тенденції формування інноваційних технологій // Законодавство і економіка. - 2008. - № 2. - З. 12-15.

7. Береговий В.А. Інновації на фінансові ринки за умов глобалізації економіки.// Інновації, 2 (79), березень 2005, з. 37-43

8. Бородін А. Економічні механізми сталого розвитку.// Економіст, 2005, 4,с.63-73.

9.Гамидов Г.С., ИсмаиловТ.А. Інноваційна економіка - стратегічний напрям розвитку Росії у XXI в.// Інновації 1, 2003.

10. Гітельман Л.Д.Преобразующий менеджмент: Лідерам організації та консультантам із управління. -- М.: Річ, 1999 395

11. ДрукерП.Ф. Бізнес та інновації. - М.: Вільямс, 2007. - 432 з.

Размещено на Allbest.ru