Регулювання зайнятості населення в умовах розвитку підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Регулювання зайнятості населення в умовах розвитку підприємництва в Україні

Коваль С.П.

Предметом статті є дослідження політики зайнятості населення в Україні, спрямованої на формування механізму державного регулювання в сучасних умовах розвитку ринку праці. У статті розглянуто і проаналізовано сучасний стан вітчизняного підприємництва.

У дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, експертних оцінок тощо.

Результати роботи. Проведено аналіз теоретичних підходів до ринкових засад розвитку сфери зайнятості населення в Україні. Надано пропозиції щодо формування механізму та інструментів державного регулювання ринку праці в сучасних умовах розвитку підприємництва.

Результати дослідження можуть бути використані всіма зацікавленими сторонами, у тому числі органами державної виконавчої влади при вдосконаленні механізмів реалізації соціально-економічної політики зайнятості та державного регулювання ринку праці України.

Висновки. 1. На сьогодні система державного управління процесами на ринку праці потребує використання комплексного підходу у вигляді формування дієвого механізму регулювання.

2. Розв'язання цього та багатьох інших завдань полягає, зокрема, у розробці дієвих інструментів механізму державного регулювання ринку праці. підприємництво зайнятість населення ринок праця

3. Обґрунтовано необхідність формування відповідних економічних заходів, що дадуть змогу підвищити ефективність функціонування підприємницького сектору та забезпечити значні позитивні перспективи розвитку зайнятості населення. підприємництво зайнятість ринок праця

Ключові слова: державне управління, механізм регулювання, зайнятість населення, ринок праці, законодавчо-правова база, інструменти регулювання, політика зайнятості, підприємництво.

РЕГУЛИРОВАНИЕ ЗАНЯТОСТИ НАСЕЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА В УКРАИНЕ

Коваль С.П.

Предметом статьи является исследование политики занятости населения в Украине, направленной на формирование механизма государственного регулирования в современных условиях развития рынка труда. В статье рассмотрено и проанализировано современное состояние отечественного предпринимательства.

В исследовании использовались общенаучные и специальные методы: анализа и синтеза, аналогии и сопоставления, экспертных оценок и др.

Результаты работы. Проведен анализ теоретических подходов к рыночным основам развития сферы занятости населения в Украине. Предоставлены предложения относительно формирования механизма и инструментов государственного регулирования рынка труда в современных условиях развития предпринимательства.

Результаты исследования могут быть использованы всеми заинтересованными сторонами, в том числе органами государственной исполнительной власти при усовершенствовании механизмов реализации социально-экономической политики занятости и государственного регулирования рынка труда Украины.

Выводы. 1. На сегодня система государственного управления процессами на рынке труда требует использования комплексного подхода в виде формирования действенного механизма регулирования.

Решение этой и многих других задач состоит, в частности, в разработке действенных инструментов механизма государственного регулирования рынка труда.

Обосновано необходимость формирования соответствующих экономических мероприятий, которые дадут возможность повысить эффективность функционирования предпринимательского сектора и обеспечить значительные положительные перспективы развития занятости населения.

Ключевые слова: государственное регулирование, механизм регулирования, занятость населения, рынок труда, законодательно-правовая база, инструменты регулирования, политика занятости, предпринимательство.

THE REGULATION OF EMPLOYMENT IN TERMS

OF ENTREPRENEURSHIP DEVELOPMENT IN UKRAINE

Koval' S.P.

The subject of article is a research of employment policy of population in Ukraine, aimed at the formation of the mechanism of State regulation in the modern conditions of the development of labor market. The article reviews and analyzes the current state of domestic business.

In the research were used to general scientific and special methods: analysis and synthesis, analogies and comparisons, expert assessments, etc.

The results of work. The analysis of theoretical approaches to market principles the development of employment in Ukraine was conducted. A proposes on forming mechanism and tools of State regulation of the labor market in the modern conditions of development of entrepreneurship were given.

Results of the research may be used by all interesting parties, including organs of State executive power in improving the mechanisms for the implementation of socio-economic policy employment and State regulation of the labor market of Ukraine.

The conclusions. 1. At present, the system of State regulation processes at the labor market requires the use of an integrated approach in the form of forming an effective mechanism of regulation.

Solve this and many other tasks stay, in particular, in the formation of effective tools of the mechanism of State regulation of the labor market.

Substantiation of necessity of formation of appropriate economic measures that will increase the efficiency of the functioning of the business sector and provide significant positive development prospects of employment.

Key words: state governance, mechanism of regulation, employment, labor market, legal framework, the tools of regulation, the policy of employment, entrepreneurship.

Постановка проблеми

Проблема розвитку підприємництва та зайнятості населення в Україні на даний час є досить актуальною. Адже це пов'язано, по-перше, з тим, що підтримка розвитку підприємництва є одним з найважливіших завдань державної політики.

При цьому створення умов становлення та розвитку національного підприємництва, у першу чергу малого і середнього бізнесу є одним із напрямків політики ринкової трансформації економіки України. Його місце і роль у структурі ринкової економіки визначаються тим, що цей бізнес становить основу дрібного виробництва та зайнятості населення, а підприємництво взагалі є однією з найважливіших ознак ринкової економіки та основною передумовою розвитку будь-якої країни.

По-друге, спрямування національних програм підтримки малого підприємництва сприяє створенню інфраструктури бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультаційних та інформаційних систем тощо. Світовий досвід і практика господарювання доводять, що саме існування і взаємодія великих, середніх і малих підприємств, їх природно регульоване оптимальне співвідношення, у тому числі і за рахунок антимонопольного законодавства, становлять характерну рису ринкової економіки. Як особливий сектор ринкової економіки мале і середнє підприємництво здійснює швидку окупність витрат, широку свободу ринкового вибору, забезпечує насичення ринку товарами, послугами та додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці тощо.

Розвиток підприємництва країни є своєрідним індикатором змін у ринковому середовищі. Проте військові дії, що ведуться на території нашої держави, стрімке падіння курсу національної валюти та, як наслідок, різке зниження інвестиційної привабливості української економіки - це лише окремі проблеми, які ставлять під сумнів перспективи розвитку підприємництва та зайнятості населення в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання функціонування ринку праці та принципів його регулювання знайшли висвітлення в численних працях науковців, дослідженнях вчених-економістів, соціологів, фахівців з державного управління: З.П.Бараник, Д.П. Богині, О.В. Бокова, В.С. Васильченка, М.І. Долішнього, Т.М. Кір'ян, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, В.В. Онікієнка, Л.Г. Рождєственської, В.А. Савченка, Г.Г. Трофімової, О.М. Уманського, В.М. Шамоти, Л.С. Шевченко та ін.

Але на даний час в Україні бракує фундаментальних наукових праць, в яких би був присутній комплексний підхід до вивчення проблем державного регулювання в сучасних умовах розвитку ринку праці та підприємницького сектора.

Метою статті є дослідження формування механізму та основних інструментів державного регулювання процесів на ринку праці в умовах розвитку підприємництва в Україні.

Виклад основного матеріалу

В усіх розвинених країнах світу управління зайнятістю населення займає одне з провідних місць у механізмах реалізації державної політики. Це невипадково, оскільки стан ринку праці, забезпечення достатнього для конкретних демосоціальних умов рівня зайнятості характеризують загальний соціально-економічний стан країни, спроможність державної політики вирішувати найбільш гострі проблеми свого розвитку та соціальної безпеки.

У загальносвітовій практиці найбільш відомими є принаймні два основних механізми регулювання зайнятості населення: державно-централізований та децентралізований. Співвідношення чи перевага одного відносно іншого значною мірою залежить від технологічного, структурного та інституціонального складу економіки, положення у міжнародному розподілі праці, включення у процеси глобалізації. Але незалежно від цього, у кожній цивілізованій країні регулювання зайнятості, намагання підтримувати баланс на ринку праці є пріоритетним напрямом державної політики.

В Україні за часи радянської влади сформувалась централізована державна система регулювання зайнятості населення. Слід зазначити, що цей механізм також був поширений у багатьох країнах з ринковою економікою і вважався доволі об'єктивним і соціально справедливим, особливо в кризові періоди.

Як відзначається багатьма відомими економістами, використання в регулюванні зайнятості населення як головного механізму державного централізованого управління є найбільш прийнятним для рівня індустріального розвитку суспільства.

Але поступово під впливом переходу до більш прогресивного рівня розвитку, а саме до постіндустріального, а потім інформаційного суспільства економіки знань, централізована спрямованість державного регулювання теж трансформується у більш гнучку модель, а саме: модель створення необхідних умов для більш вільного вибору кожним громадянином своєї форми зайнятості, можливості її зміни протягом свого життя, розвитку підприємницької ініціативи.

Сьогодні різні вчені в поняття «підприємництво» вкладають [1, с. 25]:

діяльність заради мети отримання прибутку за рахунок власних або залучених коштів;

діяльність, засновану на новаторстві і творчому пошуку;

діяльність з використання майна;

діяльність з виявленням особистих якостей: ініціативи, спроможності йти на ризик, прагнення знайти спільну мову з контрагентами;

створення господарських товариств заради виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), з метою прогнозу очікуваного прибутку тощо.

У сучасній Україні склалась неоднозначна ситуація, пов'язана з розвитком підприємництва. По-перше, в Конституції України у статті 43 йдеться, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Тобто кожен громадянин одержав право вільно обирати для себе зайнятість, сферу своєї діяльності. Це свідчить, що державне централізоване регулювання зайнятістю передає свої повноваження безпосередньо людині як носію своєї робочої сили. По-друге, держава не тільки передає це право громадянину, але й покладає на нього відповідальність за своє майбутнє у професійному розвитку, забезпеченні конкурентоспроможності на ринку праці та одержанні доходів [2].

Якщо з цих позицій оцінювати сучасний механізм регулювання зайнятості населення, то слід зазначити, що на даному етапі цей механізм ще не може працювати в повну силу. Цьому існує низка причин, а основними є:

перехідний етап соціально-економічної системи суспільства від адміністративно-централізованої моделі до ринкової соціально-орієнтованої;

значний вплив кризових явищ на соціально-економічний розвиток суспільства і, як наслідок, поширення безробіття та зростання його рівня, поява такого явища, як хронічне (застійне) безробіття;

знецінення вартості робочої сили, поява люмпенізованого прошарку відчуження населення та інших соціальних небезпечностей.

Цивілізований бізнес взагалі не повинен нехтувати проблемами суспільства, і в цьому полягає пояснення прагнення підприємств знайти компроміс між максимізацією прибутку і необхідністю задовольняти деякі суспільні потреби, зокрема брати участь у реалізації такої соціальної гарантії, як право на працю.

У наш час у різних країнах світу найбільш розповсюджені такі форми участі підприємств у сприянні зайнятості:

обов'язкові відрахування у фонд зайнятості (фонд безробіття);

обов'язкові повідомлення (під загрозою штрафу) державній службі зайнятості (біржі праці) про наявність вакансій на своїх підприємствах.

У той же час відомо, що в США за останні 15 років фірми з чисельністю персоналу до 200 чоловік створили до 60% нових робочих місць, головним чином у сфері послуг. За цей же період малі підприємства надали роботу 25 млн. осіб, в той час, коли великі корпорації скоротили кількість зайнятих майже на 3 млн. осіб.

У США однією з основних соціально значущих галузей підприємництва є так званий «четвертий сектор» державно-приватного партнерства. Суть його полягає в тому, що державні структури (штатів або муніципалітетів) визначають пріоритетні напрямки розвитку бізнесу на своїх територіях, вкладають кошти і на конкурсній основі передають приватним підприємцям функції з обслуговування - протипожежна охорона, прибирання сміття, поштові послуги тощо.

Впровадження аналогічної системи в Україні може не тільки підвищити зайнятість тимчасово вивільнених з виробництва, але й знизити витрати на утримання робочої сили, підвищити якість обслуговування населення, що дуже актуально в сучасних умовах.

В Україні розвиток підприємницької діяльності стримують насамперед процедури її державного нагляду, відсутність правових гарантій для підприємців, непослідовність ринкових реформ, нерозвиненість умов для чесного підприємництва, недосконалість законодавства та системи оподаткування в цій сфері тощо.

Проте, не зважаючи на наведені проблеми, що ускладнюють діяльність підприємств, значних перспектив у своєму розвитку підприємництво може досягти у короткотривалій і довготривалій перспективах у разі впровадження на державному рівні таких заходів [3, с. І05]:

зменшення податків для малого та середнього бізнесу;

надання кредитів для стимулювання експорту;

ліквідація регуляторних бар'єрів та регулювання тарифів на користь національних виробників;

формування інфраструктури, забезпечення державних замовлень і прозоре проведення тендерів;

розширення структури пропозицій на внутрішньому ринку товарів та послуг;

створення ефективного конкурентного середовища;

стимулювання інноваційного розвитку;

відродження підприємницької ініціативи населення;

створення додаткових робочих місць та підвищення гнучкості зайнятості;

зміцнення регіональних економік;

оптимізація державного регулювання підприємницького сектора за допомогою заходів дерегуляції, спрямованих на досягнення європейських стандартів;

підвищення соціальної відповідальності;

активізація участі громадськості в прийнятті управлінських рішень стосовно покращення бізнес- середовища;

розвиток державно-приватного партнерства в Україні.

Держава, формуючи правове поле, повинна сприяти розвитку бізнесу, розв'язуючи проблеми, що одна за одною неминуче виникають під час запровадження нових принципів господарювання. Але, на жаль, переважна більшість цих позитивних надбань упродовж останніх років потонула у вирі законодавчих і підзаконних актів, які часто є неефективними. Підтвердження вищезазначеного демонструють статистичні дані стосовно зменшення кількості суб'єктів підприємництва в Україні у 2015 порівняно з 2010 роком (табл. 1).

Таблиця 1. Кількість суб'єктів підприємництва в Україні у 2010-2015 роках

Джерело: [4].

Аналіз наявного стану сучасного підприємництва в Україні дає змогу стверджувати, що нестабільність політичного середовища наносить відчутну шкоду економічному розвитку нашої країни. Підприємництво, особливо мале і середнє, у першу чергу, реагує на негативний вплив дестабілізаційних факторів. Така реакція найчастіше знаходить своє вираження у формі скорочення кількості підприємств приватного сектору, зниження обсягу виробництва та зменшення чисельності працюючих (табл. 2).

Таблиця 2. Чисельність зайнятих працівників у суб'єктів підприємництва в Україні у 2010-2015 роках

Джерело: [4].

Як бачимо, у структурі зайнятості працівників найбільшу частку становлять зайняті у суб'єктів малого підприємництва. Як свідчить досвід багатьох країн, кардинальне розширення масштабів діяльності малого підприємництва та збільшення їхнього внеску в економічну і соціальну стабілізацію потребує створення системи адресної державної підтримки малого підприємництва на всіх рівнях: державному, регіональному й місцевому. Під «державною підтримкою» слід розуміти, з одного боку, свідоме створення державними структурами економічних і правових умов, стимулів для розвитку й конкурентної стійкості малого підприємництва, а з іншого боку - вкладання в цю сферу відповідних матеріальних і фінансових ресурсів. Головним принципом державної підтримки є поступове скорочення адміністративно - директивного регулювання малого бізнесу та створення економічних і правових умов для нормальної діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Проте, несприятливе економічне та правове середовище щодо ведення підприємницької діяльності в Україні сприяє створенню бар'єрів для повноцінного розвитку підприємництва, а тому, як наслідок, маємо протягом останніх років регресивну динаміку чисельності зайнятих працівників у суб'єктів підприємництва, в тому числі й малого (рис.1).

Рисунок 1. Динаміка чисельності зайнятих працівників у суб'єктів підприємництва в Україні у 2010-2015 роках

Все це викликає необхідність збереження, хоча і в модифікованому вигляді, механізмів державного регулювання зайнятості населення - напрямів політики обмеження безробіття як складового загальнодержавного механізму управління економікою у поєднанні з новими правовими принципами зайнятості. Нині у державі існує система регулювання зайнятості, яка складається з органів, головною функцією яких є саме вирішення проблем зайнятості населення та підтримки збалансованості на ринку праці.

Зокрема, Міністерство соціальної політики України, територіальні управління зайнятості, які створені і працюють на всіх рівнях, а також відповідні управління в системі державних адміністрацій - створюють досить потужний механізм регулювання процесів зайнятості на загальнодержавному та регіональному рівнях. Поступово в цьому механізмі набувають значення відносини соціального партнерства та формування підприємницьких структур, що беруть на себе функцію працевлаштування в країні та за кордоном безробітних, які мають високий професійний рівень.

Не менш значущою слід вважати діяльність різних державних установ, що сприяють організації підприємницької діяльності, навчанню ведення власного бізнесу. Важливою особливістю нових підходів до вирішення проблем зайнятості в сучасному механізмі регулювання є те, що поряд зі створенням через державні важелі системи працевлаштування діє система підвищення конкурентоспроможності на ринку праці людей, які бажають працювати, але недостатньо для цього підготовлені. Це свідчить про наявність у цьому механізмі активної складової щодо відповідальності держави за виконання своїх функцій відносно захисту конституційних прав громадян на працю та одержання мінімального доходу чи матеріальної підтримки під час безробіття.

Створення механізму страхування на випадок безробіття та спеціальних фондів для здійснення активної політики щодо працевлаштування теж є важливим механізмом державної політики у сфері зайнятості населення.

Головні напрями та заходи, спрямовані на сприяння громадянам у працевлаштуванні та їх соціальний захист у період безробіття мають бути відображені у програмі зайнятості населення, яка представляє собою перспективний документ органів державної влади. Ними, зокрема, є:

сприяння розвитку малого й середнього бізнесу та самозайнятості незайнятого населення;

підвищення рівня взаємодії з роботодавцями щодо підтримки, збереження існуючих та створення додаткових робочих місць, в тому числі за рахунок дотацій роботодавцям і продуктивної зайнятості населення;

забезпечення зайнятості громадян, неспроможних конкурувати на ринку праці на рівних умовах з іншими претендентами на робочі місця;

підвищення кваліфікації незайнятих осіб шляхом професійної орієнтації та професійного навчання;

соціальний захист безробітних і членів їх сімей, удосконалення грошової допомоги безробітним;

фінансове забезпечення інфраструктури ринку праці тощо.

Особливо слід виділити необхідність сприяння самозайнятості населення, залучення населення до підприємницької діяльності, видачі патентів, які б давали право громадянам надавати різні послуги.

Метою державної підтримки малого підприємництва має стати, зокрема:

створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

підтримка вітчизняних виробників;

формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка малого бізнесу має здійснюватися за такими основними напрямами:

формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

залучення суб'єктів малого бізнесу до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних і регіональних потреб.

З метою ефективного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки, прискорення економічних реформ, вирішення соціальних проблем і забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність необхідно, зокрема:

поліпшити умови для залучення до підприємницької діяльності соціально незахищених категорій населення, безробітних тощо;

розробити та запровадити в установленому порядку механізм надання одноразової допомоги безробітним для організації ними підприємницької діяльності в межах кошторису витрат державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі;

вжити заходів щодо створення у вищих навчальних закладах бізнес-центрів і використання інших форм підготовки молоді до започаткування підприємницької діяльності та роботи у сфері малого підприємництва;

вжити заходів щодо впровадження ефективних форм підготовки, перепідготовки, перекваліфікації незайнятих громадян для роботи у сфері малого підприємництва;

забезпечити розробку та реалізацію інформаційних заходів, спрямованих на стимулювання створення та діяльності суб'єктів малого підприємництва, підготовку населення до зайняття власним бізнесом, на формування позитивної громадської думки стосовно підприємництва.

Висновки

Узагальнюючи вищезазначені поняття підприємництва, можна зробити висновок, що підприємництво - це діяльність, де господарюючі суб'єкти, використовуючи свої особисті якості, виконують на інноваційній, ризиковій основі відповідні функції для отримання прибутку чи доходу. Базуючись на даному визначені, слід вважати, що в сучасних умовах у країнах з трансформаційною до ринку економікою підприємництво характерне переважно для малих підприємств. Так звана мала економіка - важливий сектор повноцінного ринку. Без малого бізнесу неможливе становлення цивілізованої ринкової економіки. Малий бізнес виконує декілька функцій, з числа яких можна виділити найбільш суттєві:

По-перше, боротьба з безробіттям. Існує думка, що якщо в бюджеті недостатньо коштів, то всі їх потрібно направляти в соціальну сферу і немає потреби в таких умовах говорити про підтримку малого бізнесу, нібито дешевше платити допомогу із безробіття. Але ця думка є неперспективною. Як свідчить світовий досвід, підтримка малого бізнесу є найбільш розумною та ефективною формою боротьби з безробіттям. Вартість створення робочих місць у цій сфері в півтора рази дешевше, ніж в будь-якій іншій. Тобто, підприємці беруть участь у вирішенні державної проблеми забезпечення трудової зайнятості. Для України на даний час це особливо актуально, так як обсяги безробіття безперервно зростають.

По-друге, підприємницьку діяльність можна розглядати як своєрідну форму самозайнятості у разі відкриття власного бізнесу у формі одноосібного володіння.

По-третє, підприємці виступають як роботодавці, адже відкриваючи нове підприємство вони тим самим створюють нові робочі місця для інших людей.

По-четверте, це сприяє формуванню середнього класу. Як показує практика, приватне виробництво народжується з великими труднощами. За короткий час неможливо створити на підприємстві повноцінного власника, сформувати нову ринкову психологію. А підтримка малого бізнесу - це і є найбільш ефективний засіб генерування приватної власності.

По-п'яте, пожвавлення конкуренції. Конкурентоспроможність товарів є найважливішою умовою виходу фірми на зовнішні ринки. Формування конкурентного середовища в значній мірі залежить від умов, які створені для розвитку підприємництва та малого бізнесу. Поява на ринку безлічі малих фірм і створює для розвитку економіки сприятливе конкурентне середовище. Жодна, навіть найбільш конкурентоспроможна фірма в ринкових умовах не може бути спокійною за свої ринкові позиції, якщо вона не буде своєчасно оновлювати свою технологію, підвищувати якість та розширяти асортимент продукції. Малі підприємства здатні швидше пристосуватися до змін споживчого попиту, знайти свою нішу в ринковому середовищі, проводити постійний пошук нетрадиційних рішень і нових способів дій.

Тому роль і місце малого бізнесу в економіці України важко переоцінити. В умовах переходу України до ринкової економіки активізуються проблеми розвитку підприємницької діяльності, з якою пов'язуються надії на соціально-економічне зростання країни і підвищення рівня життя населення саме завдяки забезпеченню його повної, продуктивної та ефективної зайнятості.

Список використаних джерел

Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посібник /З.С. Варналій. 3-тє вид., випр. і доп. - К. :

Знання-Прес, 2006. - 350 с.

Господарський кодекс України в редакції від 22.03.2012 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/zakon.rada.gov.ua/cgi$bin/laws/main.cgi? nreg=436T15.

Кашуба О.М. Підприємництво в Україні: проблеми і перспективи розвитку /О.М. Кашуба. // Економіка та держава. - 2015. - №6. - С. 103-106.

Офіційний сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

Размещено на Allbest.ru