Об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності в підприємствах АПК

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА

Постановка проблеми у загальному вигляді

На сьогоднішній день підприємницька діяльність впевнено ввійшла в усі галузі сільського господарства. Ринкової економіки відродила в Україні активний розвиток підприємництва та вимагає від підприємців нової психології, освоєння нових професій, нових підходів до людей, до їх діяльності і найголовніше -- нових знань. Виробництво конкурентоздатної продукції на сучасних підприємствах вимагає від підприємців високої компетенції та кваліфікації під час здійснення підприємницької діяльності. Глибоке знання ринкових відносин та основних законів ринкової економіки, зокрема організації підприємницької діяльності потрібні всім -- і тим хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням проблеми функціонування підприємницької діяльності в підприємствах АПК присвячено багато наукових праць як вітчизняних так і зарубіжних науковців. Серед них: Л.Г. Агафонова, В.Г. Андрійчук, Г.О Андрусенко, З.С. Варналій, В.П. Галушко, О.Д. Гудзинський, З.М. Захарчишин, О.О. Красноруцький, Г.Є. Мазнев, Г.М. Підлісецький, Л.І. Шваб, О.В. Шкільов, А.Д. Черняховський.

підприємницький підприємство економічний стійкість

Формулювання цілей статті

Мета дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних, методичних та організаційних засад що до забезпечення та оцінки економічної стійкості функціонування підприємницької діяльності в підприємствах АПК.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для безпосередньої організації підприємницької діяльності в сільському господарстві потрібні знання з багатьох дисциплін. В першу чергу йдеться про економічну теорію, менеджмент та маркетинг, які є підґрунтям для створення та функціонування власного бізнесу в цілому та знання спеціальних галузевих наук зокрема.

Трансформація і розвиток ринкової економіки активізували структурні перетворення в галузях рослинництва та тваринництва, а також в переробній галузі яка, передусім, викликала зміни в організаційно-правових формах власності, структурах підприємств, їх розмірах та асортименті виробленої продукції, який формується з безпосереднім визначенням попиту та пропозиції.

Підприємець повинен володіти головними знаннями з економічної теорії, які полягають у з'ясуванні закономірностей, причин і факторів, що визначають ринкову ціну товару, переходу індивідуальних витрат виробництва в суспільну ринкову ціну.

Знання з маркетингу дасть змогу визначити таку систему організації роботи фірми, коли рішення про обсяги виробництва приймаються на основі спеціального визначення потреб споживачів, їх прогнозу та управління. Виробник товарів або продукції, послуг від пасивної функції виробництва і пропозиції товарів переходить до активної поліфункції формування попиту поряд із виробництвом товарів [1].

Ключову роль у формуванні підприємства відіграє рівень підготовки кадрів: вивчення передових методів підприємництва, створення мережі консультативних центрів. Велике значення має створення правового поля. Це, насамперед, наявність законів, які регулюють підприємницьку діяльність, створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва, спрощена процедура відкриття та реєстрації підприємства, захист підприємця від державного бюрократизму, вдосконалення податкового законодавства, розвиток співпраці із зарубіжними країнами. Менеджмент-це сукупність принципів, методів і заходів управління виробництвом з метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку [2].

У сучасних економічних дослідженнях виділяють такі елементи підприємницького середовища: економічний стан; політична ситуація; правові, соціально-культурні, технологічні, географічні, інституціональні, організаційно-технічні. Останніми роками вчені- економісти, характеризуючи особливості ситуації в Україні, все частіше вдаються до таких визначень, як «нестабільна економіка» або «економічна криза». Крім кризового забарвлення, специфіка економічної ситуації в Україні має широкий спектр ознак моделі національного господарювання. Серед них історико-економічні традиції, національно-культурні навички праці і підприємництва, демографічні особливості господарювання в його ретроспективі та інші фактори, врахування котрих обов'язкове як при теоретичному обґрунтуванні національної концепції підприємництва, так і в практиці економічного розвитку України [3].

Немало українських учених розглядають підприємництво - як перш за все організацію економічної діяльності, а потім уже одержання прибутку. У ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Якщо порівняти визначення підприємницької діяльності, котре подане у Господарському кодексі України, з визначенням у Законі України «Про підприємництво», то незмінним залишилось виділення таких рис підприємницької діяльності, як самостійність, ініціативність, систематичність і наявність власного ризику в процесі здійснення господарської діяльності [4].

Підприємницька діяльність неможлива без залучення інвестицій для розвитку власної справи, вона вимагає детальної розробки штатного розкладу, розрахунку необхідної кількості матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, дослідження ринків збуту, визначення конкурентоспроможності продукції,та обґрунтування оптимальної стратегії розвитку підприємства. Для успішного розвитку підприємницької діяльності в умовах ринку підприємці найчастіше стикаються з проблемою-брак коштів.

Становлення цивілізованого підприємництва в нашій державі можливе тільки за умови ліквідації впливу всіх негативних чинників і причин, що їх породжують.

До основних причин можна віднести: недостатню теоретичну базу; відсутність дієвих механізмів реалізації державної політики, спрямованої на підтримку підприємництва; високий податковий тиск; обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів; недосконалість системи підготовки і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності; стихійні, невпорядковані дії підприємців внаслідок інформаційної ізоляції.

Підприємницька діяльність за своєю природою є дуже вразливою в умовах нестабільності і різних коливань ринкової кон'юнктури. Саме тому підприємництво вимагає формування специфічного середовища, яке б сприяло його динамічному розвитку.

Підприємницьке середовище інтегрує в собі суспільно-економічну ситуацію, що охоплює ступінь економічної свободи, наявність підприємницького інституту, домінування економічних зв'язків ринкового типу, діапазон можливостей для формування і використання капіталу (фінансових ресурсів) [2].

Із метою забезпечення зайнятості населення та економічної стабільності в східноєвропейських країнах велика роль відведена середньому і малому підприємництву. Результати досліджень, проведені українськими вченими, свідчать, що наша держава відстає від економічно розвинених країн світу у частці внеску малих підприємств у ВВП країни таблиця 1.

Таблиця 1

Міжнародна характеристика підприємств малого і середнього підприємництва