Рефінансування дебіторської заборгованості як засіб підвищення фінансової стійкості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рефінансування дебіторської заборгованості як засіб підвищення фінансової стійкості підприємства

Чередник В.А.

Предметом дослідження виступає система фінансових операцій як категорій, котрі забезпечують підвищення платоспоможності підприємства.

Мета написання статті. Полягає в дослідженні шляхів покращення управління дебіторською заборгованістю підприємства, визначення методів рефінансування.

Завдання дослідження. Розглянути основні форми рефінансування дебіторської заборгованості, зокрема такі як: факторинг, форфейтинг, облік векселів, виданих покупцям продукції.

Методологія проведення роботи. Робота виконана за результатами дослідження сучасних вітчизняних і зарубіжних поглядів вчених на управління дебіторською заборгованістю.

Результати роботи. Висвітлено основні форми рефінансування дебіторської заборгованості та визначено переваги застосування: факторингу, форфейтингу, обліку векселів, виданих покупцям продукції.

Галузь застосування результатів полягає в тому, що викладені пропозиції з питань рефінансування дебіторської заборгованості можуть бути використані керівниками та фахівцями

підприємств з метою підвищення якості та ефективності управління дебіторською заборгованістю.

Висновки Отже, використання форм рефінансування дебіторської заборгованості не лише дасть змогу підприємствам уникнути кризових явищ, а й стане потужним поштовхом для його подальшого розвитку, отримання великих прибутків, сприятиме підвищенню показників фінансової стійкості та збільшення ринкової вартості підприємств.

Ключові слова: дебіторська заборгованість; факторинг; форфейтинг; облік векселів, виданих покупцям продукції; рефінансування дебіторської заборгованості; фінансова стійкість.

РЕФИНАНСИРОВАНИЕ ДЕБИТОРСКОЙ ЗАДОЛЖЕННОСТИ

КАК СРЕДСТВО ПОВЫШЕНИЯ ФИНАНСОВОЙ УСТОЙЧИВОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

Чередник В.А.

Предметом исследования выступает система финансовых операций как категорий, которые обеспечивают повышение платоспоможности предприятия.

Цель написания статьи. Заключается в исследовании путей улучшения управления дебиторской задолженностью предприятия, определение методов рефинансирования.

Задачи исследования. Рассмотреть основные формы рефинансирования дебиторской задолженности, в том числе такие как: факторинг, форфейтинг, учет векселей, выданных покупателям продукции.

Методология проведения работы. Работа выполнена по результатам исследования современных отечественных и зарубежных взглядов ученых на управление дебиторской задолженностью.

Результаты работы. Освещены основные формы рефинансирования дебиторской задолженности и определены преимущества применения: факторинга, форфейтинга, учета векселей, выданных покупателям продукции

Область применения заключается в том, что изложенные предложения по вопросам рефинансирования дебиторской задолженности могут быть использованы руководителями и специалистами предприятий с целью повышения качества и эффективности управления дебиторской задолженностью.

Выводы Таким образом, использование форм рефинансирования дебиторской задолженности не только позволит предприятиям избежать кризисных явлений, но и станет мощным толчком для его дальнейшего развития, получения больших прибылей, будет способствовать повышению показателей финансовой устойчивости и увеличение рыночной стоимости предприятий.

Ключевые слова: дебиторская задолженность; факторинг; форфейтинг; учет векселей, выданных покупателям продукции; рефинансирования дебиторской задолженности; финансовая устойчивость.

REFINANCING OF RECEIVABLES AS A MEAN

OF IMPROVING THE ENTERPRISE'S FINANCIAL STABILITY

Cherednyk V.A.

The subject of research is the system of financial transactions as categories that provide increase the enterprise's solvency.

The purpose of research is to study ways of improving the enterprise's receivables management and to determine the methods of their restructuring.

Research tasks are to consider the basic forms of receivables refinancing, particularly such as factoring, forfeiting, discounting, which given out for customers of products.

Methodology of scientific research was based on research of modern domestic and foreign scientists' views as regards the receivables management.

The results of scientific research are to clear up the basic forms of receivables refinancing and to determine the advantages of their application: factoring, forfeiting, discounting, which given out for customers of products.

Practical implications. Offered recommendations for receivables refinancing may be used by leaders and experts of enterprises to improve the quality and efficiency of the receivables management.

Conclusions. Thus, application forms of receivables refinancing not only will help avoid the crisis for enterprises, but will be a powerful impetus for its further development, obtaining large profits, improving indicators of financial stability and increase the enterprises' market value.

Key words: receivables; factoring; forfeiting; discounting, which given out for customers of products; refinancing of receivables; financial stability.

Актуальність

Стан дебіторської заборгованості підприємства, його розмір і якість мають сильний вплив на фінансовий стан підприємства. Дебіторська заборгованість, яка протягом тривалого часу не повертається, перш за все погіршує фінансовий стан підприємства, тобто відбувається погіршення платоспроможності підприємства, внаслідок недоотримання грошових коштів. Крім того, відбувається сповільнення оборотності грошових коштів. Унаслідок дії цих факторів збільшується кредиторська заборгованість підприємства перед своїми постачальниками. Зниження рівня платоспроможності підприємства становить загрозу погіршення результатів діяльності та гальмування його розвитку.

Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграє рефінансування дебіторської заборгованості, що являє собою систему фінансових операцій, які забезпечують прискорену трансформацію дебіторської заборгованості у грошові активи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та методологічні аспекти політики управління дебіторською заборгованістю знайшли відображення в наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків, серед яких: І. Бланк, Ф. Бутинець, Дж. Ван Хорн, В.П. Завгородній, О. Іванілов, С. Кузнецова, В.О. Лялина, А.А. Мазаракі, С.І. Маслова, Н. Новікова, А. Поддєрьогіна, І. Пономарьов, В. Сопко, І. Данильчук, М. Уткіна та інших.

Метою статті Метою дослідження є визначення шляхів покращення управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Нині переважна більшість підприємств виявилася неспроможною ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка завдає економічної шкоди підприємству-кредитору - гроші втрачають свою купівельну спроможність внаслідок інфляції, зростають збитки від втрачених можливостей, підприємство виплачує банку відсоток за кредит, пов'язаний із нестачею власних оборотних коштів. Як правило, українські підприємства мало використовують загальноприйняті у світовій практиці методи управління дебіторською заборгованістю.

Управління дебіторською заборгованістю зводиться лише до її обліку, що призводить до втрати фінансових ресурсів підприємства і зменшує ефективність управління ними [4, с. 59].

Рефінансування дебіторської заборгованості - це система фінансових операцій, що забезпечують прискорену конвертацію дебіторської заборгованості в грошові активи [2].

Незалежно від виду операції, рефінансування її використання базується на єдиних принципах:

загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;

витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості;

витрати на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у випадку затримки платежів.

Основними методами рефінансування дебіторської заборгованості є:

факторинг;

облік векселів, виданих покупцям продукції;

форфейтинг [3, с. 83].

Факторинг - банківська операція, що проводиться на комісійних умовах та договірних засадах. Основна задача факторингу - це забезпечення системи взаємовідносин покупця та постачальника товарів при якій постачальник міг би надавати конкурентні відстрочення платежу своїм клієнтам, не відчуваючи при ньому дефіциту в обігових коштах.

Основне завдання факторингу - забезпечити таку систему взаємовідносин з покупцями, при якій постачальник міг би надавати конкурентні відстрочки платежу своїм клієнтам, не відчуваючи при цьому дефіциту в оборотних коштах. Це можливо завдяки дострокового фінансування поставок з відстрочкою платежу банком-фактором зручному для постачальника режимі.

Схема факторингу. Джерело: [7]

Схема факторингу виглядає наступним чином:

Поставка товару на умовах відстрочки платежу.

Уступка права вимоги боргу за постачання Банку (або Фактору).

Фінансування (до 90% від суми поставленого товару) відразу після поставки.

Оплата за поставлений товар.

Виплата залишку коштів з поставки за мінусом комісії Фактора.

Фінансування здійснюється в день надання накладної на відвантажену партію товару. Розмір дострокового платежу становить до 90% від суми поставки. Залишок коштів (від 10%) за вирахуванням комісії Фактора повертається відразу після оплати поставки покупцем [7].

За час існування факторингу в Україні було виділено ряд переваг та можливостей, які він надяє поряд з іншими інструментами рефінансування:

гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість;

відсутність застави;

прискорення оборотності коштів;

розширення клієнтської бази та встановлення стабільних відносин з покупцями, які матимуть можливість закупати товар з відстрочкою оплати;

можливість здійснювати оптові закупки за більш вигідними цінами та підтримувати розширений асортимент продукції;

поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

зміцнення ринкової позиції [6, с. 167].

Облік векселів, які надаються покупцям продукції, є фінансовою операцією з продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб'єкту господарювання за визначеною (дисконтною) ціною, яка встановлюється залежно від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка містить: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівень премії за ризик у разі сумнівної платоспроможності векселедавача. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.

За цієї форми рефінансування вексель продається банку з дисконтом (знижкою з ціни). Ставка дисконту в цьому випадку є ціною рефінансування і обчислюється за формулою:

х 360 дн.,

де CTg - ставка дисконту, (%);

Вн - номінал векселя (грн.);

Дн - кількість днів до оплати векселя (днів);

СТП - ставка банківського процента з урахуванням премії за ризик (%);

360 дн. - 360 днів.

Маючи статус цінного папера перехідний вексель може бути також предметом купівлі-продажу на фондовому ринку, а в окремих випадках загальні витрати на рефінансування складаються із виплаченої біржовим посередникам комісійної винагороди та можливої курсової різниці при продажу векселя за ціною, меншою за номінал.

Переваги такої форми рефінансування для підприємства-постачальника полягають у:

гарантії, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можуть бут рефінансовані у банку за вигідною відсотковою ставкою;

підвищенні рівня ліквідності активів.

Ефективність операції з обліку векселів підприємство-постачальник може оцінити порівняння додаткових доходів, які сподівається отримати від використання коштів протягом періоду, який залишається до кінця погашення векселя, з розміром дисконтної ціни [3, с. 83].

Форфейтинг - це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі [1, c. 33].

Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський кредит. У цьому випадку продаж боргу, оформленого оборотними документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у разі, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним. Але для того, щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Величина цього дисконту і виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтинга.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах;

основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі - прості та переказні;

кредитування експортера здійснюється через купівлю векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких випадках - до семи років.

Зміст і послідовність здійснення форфейтингової операції:

експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати;

експортер шукає форфейтера;

імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі;

направлення в банк експортера гарантованих або авальованих векселів;

поставка товарів;

дозвіл на передання векселів експортеру;

надання векселів експортеру;

продаж векселів експортером форфейтеру;

надходження коштів від проданих векселів.

Застосовуючи форфейтинг, підприємства можуть мати такі переваги:

можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшить ліквідність підприємства;

при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього терміну кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

відсутність ризиків, оскільки підприємство продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

відсутність витрат часу та коштів на управління дебіторською заборгованістю або на організацію її погашення;

простота документації та оперативність її оформлення;

робить зайвим експортне страхування.

Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових (багаторічних) експортних постачань і дозволяє експортерові негайно діставати грошові кошти шляхом обліку векселів. Однак його недоліком є висока вартість, тому підприємству-експортерові варто проконсультуватися з банком (факторинговою компанією) ще до початку переговорів з іноземним імпортером продукції, щоб мати можливість включити витрати по форфейтинговій операції у вартість контракту.

Для того щоб операції рефінансування в управлінні дебіторської заборгованості на підприємствах були ефективними, персоналу потрібно притримуватися таких принципів:

загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;

витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості;

витрати, на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у випадку затримки платежів [4, с. 62].

Висновок

Склад дебіторської заборгованості впливає на фінансовий стан підприємства. Коли спостерігається збільшення дебіторської заборгованості та її частки в оборотних активах - це означає, що ведеться неефективна політика на підприємстві щодо покупців, збільшення обсягів реалізації або ж про неплатоспроможність частини покупців.

Для покращення фінансового стану підприємства необхідне ефективне управління дебіторською заборгованістю, яке передбачає мінімізацію ризиків виникнення прострочених боргів та рефінансування дебіторської заборгованості.

Використання форм рефінансування дебіторської заборгованості, які були розглянуті, не лише дасть змогу підприємствам уникнути кризових явищ, а й стане потужним поштовхом для його подальшого розвитку, отримання великих прибутків та збільшення ринкової вартості підприємств.

Одним із головних умов при управлінні дебіторською заборгованістю - створення чітких правил, яких підприємство буде жорстоко дотримуватися. Дуже важливо, щоб ці правила були зрозумілі не тільки менеджерам підприємства, а й його клієнтам.

Список використаних джерел

Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації/ Т.Е. Белялов //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9 (51). - С. 30-36. - Бібліогр.: 9.

Гнєушева І., Кацило О. Вплив застосування методів рефінансування дебіторської заборгованості на фінансову стійкість підприємства /1. Гнєушева, О. Кацило //Економічний аналіз.- 2011. - Вип. 8 (2). - ст.82-85. - Бібліогр.: 10. фінансовий дебіторський заборгованість форфейтинг

Данильчук І. В. Рефінансування дебіторської заборгованості як засіб підвищення платоспроможності підприємств на сучасному етапі/1. В. Данильчук // Економічний вісник університету. Зб. наук. праць. - 2013. - Вип. 20/1. - ст. 58-63. - Бібліогр.: 9.

Моісеєнко Г.І. Дебіторська заборгованість: сутність та класифікація / Г. І.Моісеєнко // Науковий вісник Ужгородського університету. Економіка. - 2010. - Вип. 29, Ч. 2 : Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності в сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці. - С. 96-99.

Рибалко, О.М. Деякі аспекти ефективного управління дебіторською заборгованістю /

О.М. Рибалко, М.Б. Сичова // Вісник Запорізького нац. університету: Економічні науки. - 2011. - N1(9). - С. 164-169. - Бібліогр.: 7.

Селезень О.М. Факторинг - як метод управління дебіторською заборгованістю / О.М. Селезень // Вісник СНАУ Серія Фінанси і кредит. - 2014. - с. 45. - Бібліогр.: 5.

Размещено на Allbest.ru