Залучення іноземних інвестицій в економіку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залучення іноземних інвестицій в економіку України

Постановка проблеми. Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що незважаючи на значні територію й кількість населення, потужний промисловий і науково-технічний потенціал, Україна суттєво відстає від інших постсоціалістичних країн у залученні прямих іноземних інвестицій (ПІІ), які на даний час є домінуючою формою іноземного інвестування в економіку нашої країни. Великі іноземні інвестори розглядають Україну як доволі нестабільний та інвестиційно малопривабливий регіон. Тому особливої ваги набуває дослідження суті іноземного інвестування, насамперед прямого, закономірностей його здійснення та інструментів стимулювання в умовах трансформаційної економіки. На особливу увагу пряме іноземне інвестування заслуговує ще й з огляду на сучасну світову фінансову кризу, котра справила масштабний вплив на економіку України в цілому, та на окремі її сфери, зокрема - і на інвестиційну. В таких умовах пошук методів та способі інтенсифікації, відновлення інвестиційних процесів є актуальним завданням не лише в теоретико-пізнавальному, але й у практичному аспекті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розроблення теоретичних і практичних питань розвитку та регулювання іноземних інвестицій зробили такі відомі зарубіжні економісти, як Е. Берлоу, Є. Брігхем, Х. Грей, Р. Коуз, А. Ругман, П. Семюелсон, П. Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та інші. Дослідження різноманітних аспектів сфери прямого іноземного інвестування знайшло відображення у працях провідних українських учених, зокрема О. Барановського, Е. Балацького, В. Гейця, Б. Данилишина, Я. Дропа, І. Іващука, М Макаренко, К. Маркевича, А. Маценко, Ю. Пахомова, Р. Павличенко, О. Рогача, А. Румянцева, О. Свідрака, А. Філіпенка, Д. Хариновича, М. Чумаченка, Л. Шинкарук, І. Юрчика та ін Проте подальшого дослідження потребує пошук методів та способі інтенсифікації, відновлення інвестиційних процесів, на вивчення яких і спрямоване дане дослідження.

Метою статті є дослідження і наукове обґрунтування особливостей та закономірностей іноземного інвестування, вивчення досвіду стимулювання прямого іноземного інвестування в період загострення економічної кризи та розробка практичних рекомендацій щодо його активізації в економіку України за умов сучасної фінансової кризи.

Для досягнення визначеної мети у статті поставлено такі завдання:

- дослідити поняття прямих іноземних інвестицій;

- охарактеризувати мотиви здійснення прямих іноземних інвестицій та їх динаміку на сучасному етапі;

- визначити особливості активізації процесів іноземного інвестування в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підприємницька діяльність у будь-якій організаційно-правовій формі неможлива без інвестицій: вже стартовий капітал варто розглядати як інвестицію, що стає матеріальною та/або інтелектуальною базою приватного, колективного або державного підприємства. У найбільш широкому сенсі під інвестиціями розуміють механізм, необхідний для фінансування зростання і розвитку країни.

Взагалі, термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладати [1, с. 48]. В найбільш широкому тлумаченні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому, приріст капіталу повинен бути достатнім для того, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за цей ризик та відшкодувати збитки від інфляції в наступному періоді.

В залежності від різних форм, які набувають інвестиції як фактор виробництва, вони мають значну кількість визначень в економічній літературі (табл. 1).

Таблиця 1. Види інвестицій

інвестиція фінансовий іноземний економіка

Таким чином, поняття «інвестиції» в наукових літературних джерелах має різне трактування, проте загальна думка зводиться до того, що інвестиціями є всі засоби, які вкладаються в будь-яку підприємницьку діяльність з метою отримання вигоди. Для підтвердження цієї тези розглянемо декілька визначень поняття «інвестиції». Так, М. Макаренко вважає, що інвестиціями є вкладення вільних грошових засобів у різні форми фінансового та матеріального багатства [5, с. 73]. О. Свідрак трактує інвестиції як вкладення капіталу з метою його наступного збільшення [7, с. 263]. К. Маркевич визначає інвестиції як довгострокові вкладення капіталу у власній країні або за кордоном в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти [6, с. 249]. На переконання Я. Дропа, інвестиції - це процес створення нового капіталу [3, с. 49].

Щодо визначення іноземних інвестицій, то спектр тлумачення даної категорії набагато ширший. Це пояснюється тим, що кожна країна має свій рівень економічного розвитку, свою інвестиційну привабливість, культуру тощо. Якщо розглядати поняття «іноземні інвестиції» у широкому розумінні, то їх можна визначити як будь-які інвестиції в іншу країну, що здійснюються приватною особою або компанією на відміну від державної допомоги. Окремі дослідники вважають, що «міжнародними є ті інвестиції, реалізація котрих передбачає взаємодію учасників, які належать різним державам (резидентів та нерезидентів по відношенню до конкретної країни)» [6, с. 251]. Інші вчені трактують іноземні інвестиції як «надання іноземним інвестором коштів, за якого обов'язковою є економічна діяльність (з участю або без участі місцевого капіталу), що призводить до створення виробничого об'єкта, який сприяє розвитку економіки молодої держави, підвищенню її економічного потенціалу» [1; 2; 4]. М. Макаренко., характеризуючи сутність іноземних інвестицій, зокрема говорить про «іноземний капітал - власність у різних видах та формах, які вивезенні з однієї держави і вкладені у підприємства на території іншої» [5, с. 74].

На нашу думку під іноземними інвестиціями слід розуміти будь-який вид майнових цінностей, вкладених іноземними інвесторами в іншу країну, враховуючи рухоме та нерухоме майно і пов'язані з ним майнові права, в т.ч. право під заклад: акції, облігації, різноманітні форми участі в компаніях; права вимоги на грошові засоби та послуги, які мають економічну цінність; права промислової та інтелектуальної власності тощо.

Поза тим, незважаючи на форму залучення інвестицій, основним чинником, що детермінує їх надходження, є інвестиційна привабливість об'єкта інвестиційних капіталовкладень, незалежно від того, чи є ним окреме підприємство, регіон, чи держава в цілому.

У зв'язку з цим, зазначимо, що при аналізі привабливості країни для прямих іноземних інвестицій дослідники часто оперують поняттям «інвестиційний клімат». Інвестиційний клімат - це сукупність макро - та мікроекономічних, політичних, соціальних та соціокультурних передумов, що визначають привабливість і доцільність інвестування в ту чи іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації). Інакше кажучи, під інвестиційним кліматом розуміємо все те, на що зважає інвестор, коли оцінює наскільки сприятливі чи несприятливі в тій чи іншій країні умови для вкладення капіталу, включаючи макро - та мікроекономіку, політику, культуру.

Говорячи про інвестиційний клімат, слід зазначити, що у світовій економіці упродовж 2008-2016 рр. розгорнулася найглибша після Великої депресії фінансово-економічна криза. Основними причинами її виникнення стали: криза на ринку іпотечних кредитів США (обсяг іпотечних цінних паперів тут зріс до 10-12 трлн. дол. США), зростання обсягу спекулятивних операцій з деривативами (світовий ринок деривативів оцінюється у 600 трлн. дол. США), нестабільність світового валютного ринку, підвищення світових цін на енергоносії і продовольство. Кредитна криза переросла у глобальну кризу, внаслідок якої банки та інші фінансові інститути втратили значну частину активів, скоротилися обсяги міжбанківського кредитування та кредитування приватного і корпоративного сектору, зменшилися обсяги виробництва і світової торгівлі тощо.

За даними Державного комітету статистики України, станом на 01.01.2017 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 37325,0 млн. дол. США прямих інвестицій, що становить лише 86,1% надходжень 2016 року. Тобто, має місце практично «спадний інвестиційний тренд» (табл. 2).

Таблиця 2. Прямі іноземні інвестиції в економіці України у 2010-2017 рр., (млн. дол. США)

У цілому, спостерігається скорочення сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці (рис. 1).

Рис. 1 Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці України

Надалі характеризуючи пряме іноземне інвестування економіки України розглянемо географічну структуру, яка формується під впливом багатьох чинників, головних серед яких є розвиток зовнішньоекономічних зв'язків зі стратегічними партнерами. Так раніше основним партнером були США та Російська Федерація, в сучасних же умовах станом на 01.01.2017 р. головним стратегічним економічним партнером України є ЄС (рис. 2).

Рис. 2. Структура прямих іноземних інвестицій в економіці України за країнами світу станом на 01.01.2017

Таким чином, в останні 5 років існує схильність інвесторів до фінансових зловживань і відмиванням коштів. Високий ступінь інвестування з такої країни, як Нідерланди пояснюється суттєвими пільгами для зареєстрованих у них іноземних компаній, а значить, їм притаманні певні елементи офшорності, проте неспівставні з Кіпром. Режим офшорної зони, що діє на Кіпрі, сприяв здійсненню з території острова «опосередкованих» прямих іноземних інвестицій, які значно перевищують власні кіпрські інвестиції. Так, зазначимо, що значну частину прямих іноземних інвестицій з Кіпру здійснюють дочірні структури українських підприємств у фінансову та страхову сфери та торгівлю (рис. 3).

Рис. 3. Структура прямих іноземних інвестицій в економіці України за видами економічної діяльності станом на 01.01.2017

Вирішення завдань забезпечення сталого економічного розвитку України в умовах світової економічної кризи зумовлює необхідність активізації пошуку та залучення джерел фінансування та здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, реалізація стратегії економічного та соціального розвитку України протягом 2009-2017 років має передбачати суттєве зростання інвестицій в основний капітал. При цьому наголошується, що головним для періоду випереджаючого економічного зростання є ефективне поєднання інвестицій та інновацій. Зокрема, йдеться про ситуацію, за якою як мінімум 70-80% інвестицій мають бути, з одного боку, інноваційними, з іншого - такими, що сприяють прогресивним змінам української економіки. Все це зумовлює необхідність вдосконалення структури та елементів механізму державного регулювання інвестиційної діяльності.

З метою створення адекватної політики щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні, слід насамперед визначити співвідношення інтересів конкретного інвестора та країни його базування з набором інтересів, що представляють країну - реципієнта та її суб'єктів господарювання, а також визначити категорію «добросовісної інвестиції», за якої ці інтереси є збалансованими та узгодженими.

Інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, для реалізації яких інвестори претендують на одержання додаткових пільг та гарантій, мають бути представлені лише «добросовісними» інвестиціями і належати до встановлених державною стратегією пріоритетних сфер соціально-економічного розвитку, а саме:

- мати довгострокове спрямування, орієнтуватись на високий рівень реінвестування прибутку;

- сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються інвестиції, і в економіці України загалом;

- передбачити високий ступінь використання сировини, комплектуючих, обладнання українського виробництва;

- орієнтуватися на раціональне використання сировинної бази України і зниження імпортозалежності;

- сприяти розвитку експортного потенціалу;

- сприяти технологічному та інноваційному розвитку країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

- пом'якшувати міжгалузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.

Спеціальні заходи щодо стимулювання припливу іноземних інвестицій мають передбачати:

- зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями при перевищенні певного розміру інвестицій, збільшенні зайнятості;

- введення більш жорсткого регулювання процесу репатріації капіталу - часової відстрочки від вступу підприємства до ладу до початку репатріації прибутку, обмеження частки, дозволеної для репатріації тощо;

- розвиток практики надання гарантій під іноземні кредити та страхування ризиків комерційними банками та їхніми об'єднаннями через створення для цього належної інфраструктури;

- розробку дієвих механізмів публічного контролю над наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвестиційних зобов'язань. Запровадження персональної відповідальності урядовців за терміни і напрямки використання іноземних інвестицій, по яких надано пільги, а також широке інформування про це громадськості;

- запровадження обов'язкового контролю за походженням інвестицій, вивчення надійності інвестора, введення обмежень на вік фірми-інвестора та інших показників його надійності щодо інвестицій, які претендують на здобуття пільгових умов;

- вжиття постійних зусиль для зміцнення міжнародного іміджу країни, широке розповсюдження інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціал та інвестиційні перспективи.

Застосування названих концептуальних положень повинне сприяти встановленню партнерських стосунків української держави із зарубіжними інвесторами, переведенню їх в режим економічного прагматизму та усвідомленої взаємоповаги економічних інтересів, цінностей та пріоритетів.

Висновки та пропозиції. Підбиваючи підсумки проведеного дослідження особливостей залучення інвестицій в економіку України, слід наголосити на наступних його головних результатах.

1. Іноземні інвестиції слід розглядати як будь-який вид майнових цінностей, вкладених іноземними інвесторами в іншу країну, враховуючи рухоме та нерухоме майно і пов'язані з ним майнові права, в т.ч. право під заклад: акції, облігації, різноманітні форми участі в компаніях; права вимоги на грошові засоби та послуги, які мають економічну цінність; права промислової та інтелектуальної власності тощо.

2. Рівень залучення іноземних інвестицій в міжнародні інвестиційні проекти залежить від інвестиційного клімату держави. Під інвестиційним кліматом слід розуміти сукупність усіх факторів, які враховуються потенційними інвесторами під час прийняття рішення про інвестування.

3. Обсяг іноземних інвестицій в економіку України є вкрай низьким і за останній рік можна спостерігати зниження інвестиційної активності, незважаючи на те, що потреба української економіки в інвестиційних ресурсах становить не менше 60 млрд. доларів США. Державна політика щодо іноземних інвестицій є недосконалою і потребує змін. Основними негативними факторами інвестиційного клімату в Україні є упереджене ставлення державних органів влади до іноземних інвесторів, вкрай нестабільне правове поле, правова неврегульованість ряду питань, безпосередньо пов'язаних з підприємницькою діяльністю, високий рівень корупції, недосконала інституційна структура, нестабільність валютного курсу та надмірна ступень цінового контролю з боку держави, низький рівень споживчого попиту, відсутність розвинутого банківського сектору та фондового ринку (зокрема, відсутність інвестиційних банків), вкрай недосконала податкова система, яка носить відверто фіскальний характер, нерозвинутість лізингових відносин, непропорційна структура промисловості, недосконале екологічне законодавство. Вищезазначені питання потребують вдосконалення та реформування, для чого у статті пропонуюься окремі шляхи та напрямки покрашення інвестиційного клімату в державі в умовах світової фінансової кризи.

Література

1. Балацкий Е.P, Павличенко Р.O. Иностранные инвестиции и экономический рост: теория и практика исследования. // Мировая экономика и международные отношения. - 2012. - №1. - С. 52-64.

2. Державна служба економічної статистики України // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Дропа Я.Б. Підприємства з іноземними інвестиціями як форма залучення іноземного капіталу в Україну // Молодий вчений. 2015. - №8 (2). - С. 48-53.

4. Іващук І. О. Позиціонування країн у світових рейтингах за основними ознаками рівня відкритості економіки // http://www.nbuv.gov.ua Portal natural Vchnu Ekon 2009_1/ zmist.files/_17.pdf.

5. Макаренко М.П. Залучення іноземних інвестицій в економіку України // Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Актуальні проблеми розвитку українського суспільства. 2016. - №13. - С. 73-75.

6. Маркевич К.Л. Поточний стан та перспективи прямого іноземного інвестування в економіку України // Науковий вісник Мукачівського державного університету: 2015. - №2 (1). - С. 249-255.

7. Свідрак О.В. Прямі іноземні інвестиції як фактор зростання валового внутрішнього продукту країни та активізації економічного розвитку // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2014. - №2 - С. 263-266.

8. Харинович Д.О. Інвестиційний потенціал України та проблеми формування у період фінансової кризи // http://intkonf.org/harinovich-do-investitsiyniy-potentsial-ukrayini-ta-problemi-formuvannya-u-period-finansovoyi-krizi.

9. Фінансовий портал Мінфін // Режим доступу: http://minfin.com.ua/

Размещено на Allbest.ru