Організаційно-економічний механізм регулювання сфери обміну знаннями в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ОБМІНУ ЗНАННЯМИ В УКРАЇНІ

ВЙОНЦЕК ОКСАНА СТЕПАНІВНА

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

Чернігів - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Семів Любов Казимирівна, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

завідувач кафедри економіки та управління персоналом

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Гонта Олена Іванівна,

Чернігівський національний технологічний університет

Міністерства освіти і науки України,

директор навчально-наукового інституту економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Цимбал Людмила Іванівна,

ДВНЗ „Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана”

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться „21” травня 2015 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті за адресою: 14033, м. Чернiгiв, вул. Стрiлецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернігівського національного технологічного університету за адресою: 14033, м. Чернiгiв, вул. Стрiлецька, 1.

Автореферат розісланий „20” квітня 2015 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор В.Г. Маргасова

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

обмін знання регулювання

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку світової економіки багатство держави залежить не тільки від володіння такими економічними ресурсами, як праця, земля чи капітал. Однією із найважливіших складових успішності економіки держави є накопичення та використання знань. Надання інтелектуальних послуг у сферах програмування, консалтингу, інжинірингу, аудиту, юриспруденції потребують не стільки капітальних витрат, скільки високого рівня знань, професіоналізму. Створення інформаційно-інноваційних технологій, їх упровадження у сферу послуг та виробництво є обов'язковими передумовами еволюції постіндустріального суспільно-економічного устрою.

Проте неоднакові можливості доступу до знань є однією із причин, через які багаті держави стають ще багатшими, а бідніші - ще біднішими. З метою рівномірного розвитку економік держав міжнародні та національні організації консолідують зусилля на шляху переходу до суспільства знань, здійснення трансформацій з метою гуманізації суспільства. За підрахунками науковців технології оновлюються кожні п'ять років, тому з метою збереження кваліфікації та професіоналізму робочої сили необхідно заохочувати громадян навчатись постійно. Наука та освіта стають важливими видами діяльності, від яких залежать якість і обсяг створення нових знань.

За умов переходу до нового типу економіки - економіки знань - розробка та впровадження механізму регулювання процесів обміну знаннями між їх виробниками та споживачами стає актуальним завданням для України. Це пришвидшить впровадження знань у виробництво, що сприятиме інноваційному розвитку національної економіки.

Проблематику застосування знань у національній економіці та механізм її регулювання досліджували вітчизняні вчені, зокрема: В. Александрова, Ю. Бажал, В. Вернадський, С. Вовканич, Т. Гандзій, В. Геєць, М. Глибовець, О. Гонта, О. Грішнова, М. Долішній, М. Згуровський, С. Злупко, І. Каленюк, В. Куценко, О. Лапко, Е. Лібанова, В. Маргасова, М. Матвіїв, О. Мураховський, Р. Патора, Ю. Присяжнюк, Є. Савельєв, В. Савченко, У. Садова, О. Свінцов, Л. Семів, Р. Семів, В. Семиноженко, Т. Смовженко, Л. Федулова, Л. Цимбал, А. Чухно, А. Шевчук та ін.

Аналогічні проблеми за кордоном вивчали Д. Амідон, Д. Белл, Л. Браян, А. Гапоненко, Т. Давенпорт, П. Друкер, Л. Едвінсон, Д. Енгельбарт, В. Іноземцев, М. Кастельс, С. Коробко, В. Макаров, С. Матліна, Ф. Махлуп, Б. Мильнер, І. Нонака, Е. Пилипенко, М. Поланьї, І. Прусак, О. Родіна, Д. Скірм, Р. Солоу, Й. Стігліц, Т. Стюарт, Х. Такеучі, А. Татаркін, Д. Тісс, Е. Тоффлер, Т. Шульц, Й. Шумпетер та ін.

Попри численність публікацій, присвячених дослідженню знань як економічного ресурсу, механізм регулювання відносин, які виникають у сфері обміну знаннями (СОЗ), обґрунтований недостатньо. Зважаючи на високий інтелектуальний потенціал України, стратегічну спрямованість на перехід до економіки знань, з'ясування сутності та проблематики формування СОЗ і механізму її регулювання є необхідними та актуальними питаннями, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України за темами: „Регіональна міграційна політика в умовах поліетнічного середовища” (номер державної реєстрації 0108U010370) - досліджено процеси інтелектуальної міграції в прикордонних областях; „Регіональні особливості організації праці в умовах системної кризи” (номер державної реєстрації 0109U007082) - виокремлено аспекти обміну знаннями за умов системної кризи; „Соціально-демографічний потенціал розвитку Карпатського регіону України” (номер державної реєстрації 0111U000706) - запропоновано організаційно-економічний механізм полегшення доступу до освіти для населення Карпатського регіону; „Формування і використання територіальних міграційних систем для забезпечення сталого розвитку регіонів” (номер державної реєстрації 0112U000462) - подано пропозиції щодо зниження наслідків інтелектуальної міграції для України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних основ формування організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ та розробка рекомендацій щодо вдосконалення функціонування цього механізму за умов переходу до економіки знань.

Для досягнення окресленої мети було поставлено й вирішено такі завдання:

- визначити роль знань у сучасній економічній системі, встановити особливості знань як товару та їх цінність для інноваційного розвитку національної економіки;

- охарактеризувати сутність СОЗ та організаційно-економічний механізм її регулювання;

- систематизувати міжнародний досвід регулювання СОЗ та оцінити можливості його адаптації до реалій України;

- виявити внутрішні та зовнішні фактори впливу на функціонування СОЗ;

- проаналізувати стан секторів СОЗ з метою виявлення проблем, які потребують організаційно-економічного регулювання;

- визначити мотиваційні аспекти функціонування сфери обміну знаннями;

- запропонувати шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ;

- встановити взаємозв'язок СОЗ з функціонуванням національної інноваційної системи та окреслити напрями регулювання обміну знаннями в межах цього взаємозв'язку;

- розробити напрями вдосконалення інфраструктурних зв'язків у системі організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ.

Об'єктом дослідження є процеси формування та функціонування сфери обміну знаннями у контексті переходу України до економіки знань.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти регулювання сфери обміну знаннями в Україні.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань у дисертації використано такі загальні та спеціальні методи наукового пізнання: теоретичного порівняння і узагальнення (при порівнянні характерних ознак освіти у традиційному суспільстві та у суспільстві знань); класичний, системний та інституційний підходи (для детального вивчення функціонування ринкових відносин у сфері обміну знаннями, для визначення поняття ринку знань), соціологічного опитування (для виявлення мотиваційних аспектів діяльності установ сфери обміну знаннями), методи економічного аналізу та статистичні методи (спостереження, середніх величин, графічний метод, кореляційно-регресійний аналіз та ін.), структурно-функціональний (при розробці та вдосконаленні організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ); абстрактно-логічний (для теоретичного узагальнення і формулювання основних положень, висновків та пропозицій дисертації).

Теоретичною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії, теорія економіки знань, теорія економічного розвитку, теорія інновацій.

Для обґрунтування основних положень дисертації використано праці вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні та методичні матеріали Міністерства освіти і науки України, Державної служби статистики України, Світового банку, ООН, ЮНЕСКО, а також результати соціологічних опитувань, власні аналітичні напрацювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у обґрунтуванні та розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо регулювання сфери обміну знаннями в Україні. Основні результати, що становлять наукову новизну є такі:

удосконалено:

- науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ, який поділяється на два напрями відповідно до об'єкта регулювання (обміну знаннями - суспільними та приватними благами), відмінність якого від існуючих підходів полягає у врахуванні впливу на СОЗ комплексу факторів (економічних, соціально-демографічних, освітніх, наукових, інноваційних, мотиваційних, організаційних), визначенні кола елементів структури (сектори створення, передавання, поширення, зберігання, упровадження знань), принципів регулювання (системності, динамічності, комплексності, самоорганізації, реалістичності, легітимності, доступності та балансу ресурсів, оптимальності), методів регулювання (адміністративних, економічних, правових, соціальних), інструментів впливу, а також означення того, що в сучасних умовах системотворчим елементом такого механізму є як ринкові атрибути (попит, пропозиція, ціна, конкуренція), так і неринкові цінності (довіра, репутація, рейтинг);

- категоріальний апарат економічної науки шляхом введення автором дефініції поняття сфери обміну знаннями, яка трактується як сукупність взаємопов'язаних видів соціально-економічної діяльності суб'єктів, спрямованої на створення, передавання, зберігання, поширення знань у соціумі з подальшим їх упровадженням, метою функціонування СОЗ є забезпечення доступу до знань усього населення та ефективного обміну знаннями за участю ринкового механізму;

- методичний підхід до структуризації СОЗ за її секторами: створення, передавання, поширення, зберігання, впровадження знань, зокрема, виокремлено суб'єкти СОЗ у межах секторів, законодавче поле, аспекти ціноутворення, що дозволило більш цілісно розглянути ринкові відносини у поєднанні з неринковими у цій сфері;

- ідентифікацію взаємозв'язків складових сфери обміну знаннями та елементів національної інноваційної системи, що, на відміну від існуючих підходів, дозволило сконцентрувати увагу та виокремити авторські пропозиції підсистемам генерації та впровадження знань як основних складових ринкових відносин у сфері обміну знаннями, через які простежується зв'язок із національною інноваційною системою;

отримало подальшого розвитку:

- обґрунтування ролі науково-інжинірингових центрів (НІЦ) як засобу інтеграції науки та виробництва, які сприяють налагодженню партнерських зв'язків між університетами, науковими установами, підприємствами із виготовлення інноваційної (найчастіше наукомісткої) продукції, установами щодо надання інтелектуальних послуг, що підсилить синергетичний ефект від створення наукових знань через забезпечення тісної співпраці науки, освіти та виробництва;

- визначення поняття ринку знань, яке трактується з позицій класичного, системного та інституційного підходів, що дозволяє його розглядати: як сферу ринкової економіки щодо обміну знаннями, представлених у інтелектуальних продуктах і послугах в царині функціонування науки, освіти, засобів масової інформації, інформаційно-комунікаційних технологій, бібліотек та інноваційних підприємств; як суб'єктів, процесів, механізмів ринку знань та зв'язків між його структурними елементами; як сукупність соціальних інститутів, які забезпечують формування середовища для проведення актів обміну знаннями для здійснення ціноутворення, інформування, забезпечення правової платформи укладення договорів купівлі-продажу товарів та послуг.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені у дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути застосовані для впровадження організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ та вдосконалення окремих його елементів. Запропоновані автором положення, висновки та рекомендації використані у роботі:

- Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці „Про проект Закону про Державний бюджет України на 2013 рік” (довідка № 05-9/12-35057 від 07.12.2012 р.) - концептуальні та аналітично-прогнозні розрахунки щодо вдосконалення механізму фінансування науки в Україні;

- Комісії з питань освіти та науки Львівської обласної ради (довідка №28 від 12.09.2011 р.) - рекомендації щодо соціально-економічного розвитку та вдосконалення механізмів обміну знаннями в області;

- Львівського національного університету ім. Івана Франка (довідка № 2901-Р від 28.11.2014 р.) - авторські розробки організаційно-економічного механізму регулювання сфери обміну знаннями використовуються у навчальному процесі при підготовці магістрів;

- Навчально-консультаційного центру Національного транспортного університету у м. Львові (довідка №60-02/15 від 23 лютого 2015 р.) - висновки та рекомендації щодо вдосконалення інфраструктури СОЗ використовуються у навчальному процесі при підготовці бакалаврів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою, в якій запропоновано авторське розв'язання важливого наукового завдання - вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ в Україні. Усі наукові результати і висновки, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи апробовані у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: звітній науковій конференції „Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення” (25 лютого 2011 р., м. Львів); VII Науково-технічній конференції науково-педагогічних працівників та студентів ,,Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні” (21-25 березня 2011 р., м. Львів); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції: „Стратегія інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта” (06-09 квітня 2011 р., м. Харків); VIІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку ХХІ століття” (27-28 жовтня 2011р., м. Львів); V звітній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми економічної безпеки в контексті ринкової трансформації економіки України” (16 грудня 2011 р., м. Львів); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій” (4-5 жовтня 2012 р., м. Львів); І Міжнародній науково-практичній конференції „Управління економічним розвитком: проблеми теорії і практики” (25-26 квітня 2013 р., м. Словянськ, м. Євпаторія); Міжнародній науковій конференції „Найновите научни постижения” (15-22 березня 2015 р., м. Софія, Болгарія).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 17 наукових працях загальним обсягом 5,16 друк. арк., у т. ч.: 1 підрозділ у колективній монографії обсягом 0,39 друк. арк.; 7 статей у фахових наукових виданнях загальним обсягом 3,16 друк. арк.; 2 статті у іноземних виданнях обсягом 0,59 друк. арк.; 7 робіт у інших наукових виданнях та збірниках загальним обсягом 1,02 друк. арк. Особисто автору належить 4,95 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 198 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 27 таблиць та 46 рисунків. Список використаних джерел включає 223 найменування на 21 сторінці; 14 додатків розміщено на 16 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, розкрито її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи функціонування та регулювання сфери обміну знаннями в умовах переходу до економіки знань” узагальнено теоретичне підґрунтя, окреслено основні аспекти та принципи формування і регулювання СОЗ та економіки знань в Україні, досліджено дуальну природу знань - як суспільного та приватного блага, а також аспекти формування ринкових відносин щодо обміну знаннями в національній економіці, здійснено огляд міжнародних засад регулювання СОЗ.

Враховуючи, що протягом останніх десятиліть, з формуванням у зарубіжних країнах економіки знань, зазнали змін погляди науковців на знання як на філософсько-економічну категорію, та їх стали досліджувати як ресурс, відокремлений від особи, який піддається обміну, виокремлено місце СОЗ у суспільстві. Проаналізувавши взаємозв'язок основних сфер суспільства, з'ясовано, що СОЗ знаходиться на перетині соціальної, економічної та духовної сфер (рис. 1).

Рис. 1. Місце СОЗ серед основних сфер суспільства (складено автором)

Обґрунтовано, що сфера обміну знаннями - це сукупність взаємопов'язаних видів соціально-економічної діяльності суб'єктів, спрямованої на створення, передавання, зберігання, поширення знань у соціумі, з подальшим їх упровадженням. Метою функціонування СОЗ є забезпечення доступу до накопичених знань та інформації, їх створення та обміну. До її структури входять: об'єкти СОЗ (знання, які перебувають у межах СОЗ в усіх можливих формах); суб'єкти СОЗ (установи та організації секторів СОЗ усіх форм власності, а також, держава, яка є як суб'єктом, так і регулятором одночасно); процеси, які забезпечують її функціонування; механізми, які забезпечують діяльність СОЗ; а також зв'язки між цими структурними елементами.

Обмін знаннями запропоновано поділити на дві частини: обмін знаннями без участі ринкового механізму (для обміну знаннями - суспільними благами) та обмін знаннями за допомогою ринкового механізму (для обміну знаннями - приватними благами) (рис.2). Більшість актів обміну знаннями у суспільстві тривалий час відбувалась поза ринковим механізмом, через природу знань як суспільного блага. Питання про формування ринкового механізму для обміну знаннями донедавна не розглядалось. Необхідність формування ринкових відносин щодо обміну знаннями назріла починаючи із 50-х років ХХ століття, коли власники знань усвідомили можливість отримання прибутку від їх обміну, а також від обміну знаннємісткими товарами та послугами.

СОЗ формується для обміну тими знаннями, які можна передати від одного власника до іншого за допомогою вербальних, інформаційних і фізичних способів передання. Частка знань (неявні знання), невіддільна від свого власника, участі в обміні не бере, отже, вона не може бути об'єктом СОЗ. Об'єктом СОЗ є матеріалізовані, кодифіковані та особистісні знання в будь-яких формах, що піддаються обміну.



Рис. 2. Структура відносин у СОЗ (складено автором)

Знання як загальнодоступне суспільне благо передається безкоштовно, і за відсутності складової ціноутворення ринковий механізм не бере участі в безоплатних обмінах знаннями. Водночас продаж знаннємістких товарів і послуг забезпечується ринковим механізмом, оскільки має головні ознаки ринку: попит, пропозицію, ціноутворення та конкуренцію.

Зазначено, що ринок знань охоплює ту частину обміну знаннями, яка відповідає вимогам функціонування ринкового механізму, одним з основних елементів якого є ціноутворення. У дисертації запропоновано визначення ринку знань та шляхи його регулювання з точки зору трьох підходів: класичного, системного та інституційного.

За класичним підходом, ринок знань - це сфера ринкової економіки, пов'язана з обміном знань, представлених у знаннємістких товарах і послугах, яка охоплює такі види соціально-економічної діяльності: науку, освіту, культуру та мистецтво, діяльність засобів масової інформації, інформаційно-комунікаційних технологій, виготовлення знаннємістких товарів та надання аналогічних послуг. Регулювання ринку знань з точки зору класичного підходу передбачає мінімальне втручання держави, більшу свободу вибору його суб'єктам, яка є необхідною для формування творчого середовища як середовища створення знань.

За системним підходом, ринок знань - це система суспільних відносин, представлена сукупністю всіх форм представлення знань, суб'єктів, які створюють та використовують знання, процесів функціонування ринку знань, тобто процесів, які забезпечують створення, впровадження, передавання та зберігання знань, механізмів, які забезпечують діяльність ринку знань і зв'язків між його структурними елементами. Системний підхід до розгляду ринку знань дає можливість виокремити зв'язки в системі між її структурними елементами та виявити можливості їх регулювання.

За інституційним підходом, ринок знань - це сукупність соціальних інститутів, в межах яких регулярно відбуваються акти обміну знаннями, причому інститути забезпечують формування середовища для проведення цих актів обміну, а саме: здійснюють ціноутворення на ринку, інформування покупців про товар чи послуги, інформування продавців про попит на їхні товари чи послуги, забезпечують правову платформу укладання договорів купівлі-продажу товарів та послуг. Інститутом-регулятором на ринку знань, як і в СОЗ в цілому, виступає держава.

Зазначено, що присутність держави у регулюванні СОЗ проявляється через органи державної влади. Регулювання СОЗ здійснюється за двома напрямами: регулювання обміну знаннями, коли вони є суспільними благами, та регулювання обміну знаннями, коли вони виступають у ролі приватних благ (ринок знань). Напрями регулювання СОЗ передбачають застосування як подібних, так і відмінних елементів механізму регулювання. Метою регулювання СОЗ є забезпечення рівного доступу до знань як суспільного блага, з одного боку, та забезпечення правомірного ринкового обміну знаннями як приватними благами - з іншого. Регулювання обміну знаннями у СОЗ покликане вирішити головну проблему - забезпечити доступність знань.

Встановлено, що важливим для України є зарубіжний досвід формування СОЗ у контексті переходу до економіки знань і моделі інтеграції науки, освіти та виробництва. Зарубіжний досвід у дисертації висвітлено на прикладах Великої Британії, Фінляндії, Індії, Китаю, США та Японії. Зроблено висновки, що для реалій України оптимальною є змішана модель освіти, науки та виробництва, яка, з одного боку, передбачає активне державне регулювання інноваційних процесів в економіці країни, а з іншого, - є менш затратною, і дозволить у короткі терміни налагодити співпрацю науки, освіти та виробництва і пришвидшити інноваційний розвиток в Україні.

У другому розділі „Оцінка особливостей функціонування сфери обміну знаннями в Україні” визначено особливості впливу факторів на формування СОЗ, здійснено оцінку стану секторів СОЗ, розкрито мотиваційні аспекти її функціонування.

Зазначено, що вплив зовнішніх факторів на формування СОЗ проявляється через процеси євроінтеграції та глобалізації України. Входження України в міжнародну спільноту забезпечить низку переваг і в обмін знаннями: налагодження тісніших стосунків із закордонними колегами, спрощення провадження бізнесу за кордоном, можливість вибору між вітчизняною та закордонною освітою, можливість ознайомлення з роботою аналогічних установ за кордоном, адаптація їх досвіду в діяльності українських установ та організацій та ін.

Виявлено, що до внутрішніх факторів належать економічні, соціально-демографічні, освітні, наукові, інноваційні, мотиваційні, організаційні. Внутрішні фактори зумовлені загальним політичним і соціально-економічним становищем країни і суттєво впливають на розвиток усіх секторів СОЗ, створюючи як можливості, так і перешкоди на шляху формування та регулювання відносин щодо обміну знаннями. Загалом показники економічного розвитку України зростають дуже повільними темпами, проте фінансування наукової діяльності, яка слугує джерелом створення нових знань, залишається вкрай обмеженим, і його обсяг у 2013 р. становив 0,8% ВВП, тоді як середній показник у країнах ОЕСР коливався в межах 2,0% ВВП.

З метою оцінювання залежності між показниками розвитку СОЗ та внутрішніми чинниками на основі застосування економіко-математичного моделювання у дисертації побудовано чотири логарифмічно-лінійні регресійні моделі. Результуючими змінними у кожній з моделей була обрана валова додана вартість таких видів діяльності: освіти, інформації та телекомунікацій, наукової та професійної діяльності, мистецтва і культури.

Використані для розрахунків показники охоплюють часові ряди щоквартальних даних за 2010-2014 роки. Моделі обрано на основі попереднього економіко-математичного аналізу в результаті оцінювання та порівняння різних економетричиних специфікацій. Ввівши у кожну модель змінну - видатки на науково-технічні роботи, було визначено, на які сектори СОЗ ця змінна буде впливати значуще і які результати можна отримати за умови збільшення обсягів фінансування науково-технічних робіт.

Так, модель впливу внутрішніх факторів на сектор передавання знань у СОЗ описує залежність обсягу валової доданої вартості освіти від внутрішніх факторів (показників розвитку СОЗ):

ln (VDV_EDUC)t = б1 + б2 ln (COST)t + б3 TREND + (1)

+ б4 ln (STUD+UCHNI)t + б5 UNIVERt + б6 ln(VDV_EDUC)t-1 + еr ,

У моделі (1) змінна VDV_EDUCt позначає валову додану вартість освіти в Україні за квартал t, млн грн; COSTt - видатки на науково-технічні роботи в Україні за квартал t, млн грн; TREND - трендова змінна, замінник продуктивності та чинник зростання валової доданої вартості освіти; STUDt - кількість студентів в Україні протягом кварталу t, осіб; UCHNIt - кількість учнів в Україні протягом кварталу t, осіб; UNIVERt - кількість університетів на території України, протягом кварталу t, од.; еr - випадкова похибка моделі; бi ( i=1,…, 6) - невідомі параметри моделі, які потребують оцінювання. Включення в модель (1) лагового значення ендогенної змінної VDV_EDUCt-1 дає змогу враховувати адаптивний характер динамічної зміни валової доданої вартості освіти в часі.

Таблиця 1

Результати кореляційно-регресійного аналізу впливу факторів на валову додану вартість освіти в Україні*

Результуюча змінна	Ln (VDV_EDUC)
Факторна змінна	Оцінка коефіцієнта кореляції	Стандартна похибка	Значення t_критерію Стьюдента	Значення ймовірності
Const	-7,031054	5,697959	-1,233960	0,2429
ln (COST)	0,059929	0,067665	0,885668	0,3947
@TREND	0,050014	0,011860	4,2171***	0,0014
ln (STUD+UCHNI)	2,053527	0,960754	2,1374*	0,0559
UNIVER	-2,89E-05	0,007454	-0,003884	0,9970
ln (VDV_EDUC)t-1	0,652438	0,248786	2,6224**	0,0237
Коефіцієнт детермінації R2	0,915759
Скоригований коефіцієнт детермінації R2	0,877468
Значення F-критерію Фішера	23,91561
Ймовірність (F-критерію)	0,000015
Критерій Дарбіна - Уотсона	1,752338

*Джерело: обчислено автором з застосуванням програмного забезпечення Eviews.

Результати оцінювання моделі (1) наведені в таблиці 1. Параметри моделі б1, …,б6 оцінено за допомогою методу найменших квадратів. *, ** і *** позначають статистичну значущість параметрів t-статистики Стьюдента на рівні 10%, 5% та 1% відповідно.

Результати оцінювання моделі (1) свідчать про те, що на збільшення валової доданої вартості освіти впливає зростання кількості учнів і студентів, а збільшувати кількість університетів, прагнучи досягти зростання валової доданої вартості освіти, недоцільно. Шляхи вдосконалення мають бути спрямовані на поліпшення якості та доступності освіти без збільшення кількості ВНЗ. Щоб зробити знання доступнішими та оптимізувати витрати ВНЗ, варто запроваджувати онлайн-доступ до навчання. Аналіз впливу внутрішніх факторів на сектор передавання знань у СОЗ показав, що із щоквартальним зростанням на 10% кількості студентів та учнів (при умові незмінності інших факторів) валова додана вартість освіти зростає на 2,05%. Темп зростання показника становить 0,5% за квартал при умові незмінності інших факторів.

На підставі результатів оцінювання трьох інших побудованих автором моделей, з'ясовано, що збільшення видатків на науково-технічні розробки позитивно впливає як на сектор створення, так і на сектор поширення знань, що забезпечує розвиток як наукової та науково-технічної діяльності, так і інформаційно-комунікаційних технологій в Україні.

Виявлено, що в Україні продовжується тенденція до зменшення працівників наукових організацій і за 9 місяців 2014 р. порівняно з аналогічним періодом 2013 р. їх кількість скоротилась на 7 тис. осіб, тобто на 6%.

Обґрунтовано, що фінансування сектору створення знань СОЗ в Україні є одним із визначальних чинників функціонування цієї сфери загалом. За 9 місяців 2014 р. порівняно з аналогічним періодом 2013 р. зменшилось фінансування наукових та науково-технічних робіт на 1 млрд грн, що поряд з іншими причинами пов'язано з окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і відсутністю показників у них, а також із складним політичним становищем України. В структурі фінансування наукових і науково-технічних робіт у 2013 році 43,3% здійснювалось із бюджету, 13,2% - із власних коштів, 20,6% - за рахунок коштів вітчизняних замовників, 21,6% - за рахунок коштів іноземних замовників, майже 1,3% - із фондів спеціального призначення та інших джерел. Із графіка (рис.3) видно, що у кризові 2009-2010 роки порівняно із 2007 роком зменшувалось фінансування за рахунок коштів бюджету та вітчизняних замовників, проте фінансування іноземними замовниками, навпаки, зростало.

Рис. 3. Розподіл фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні упродовж 2004-2013 років за джерелами, % (складено автором)

Загальний обсяг витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт власними силами організацій у 2013 р. в Україні у фактичних цінах майже не збільшився порівняно з 2012 роком і становив 308,1 млн грн. Фінансування за рахунок іноземних джерел у 2004 р. складало 21,4 %, а у 2013 р. - 21,6 %, рівень фінансування науково-технічної діяльності за рахунок вітчизняних замовників у 2004 р. був 34,7 %, а у 2013 р. - 20,6 %. Отже, рівень участі іноземних інвестицій у фінансуванні науково-технічних розробок в Україні за останні 10 років не змінився, а участь вітчизняних замовників зменшилась у 1,5 рази. Таким чином, варто покращувати інвестиційний клімат в Україні з метою залучення іноземних джерел фінансування, оскільки амплітуда їх коливань у кризові періоди значно менша, ніж амплітуда коливань інвестицій з бюджету.

На підставі аналізу стану СОЗ України, з'ясовано, що більш активного регулювання з боку держави потребує формування економічних стимулів залучення інвестиційних ресурсів для забезпечення інноваційних процесів. Крім того, необхідними є зміна підходів, способів та обсягів фінансування наукової діяльності з державного бюджету, оскільки стан забезпечення потреб науки фінансовими та матеріально-технічними ресурсами є задовільним; дотримання правових механізмів захисту прав власності на об'єкти інтелектуальної власності; розвиток інноваційної інфраструктури з урахуванням особливостей дефіцитного способу фінансування науки в Україні, розвиток венчурного фінансування.

Соціологічним опитуванням, проведеним в установах науки, освіти, засобів масової інформації, інформаційно-комунікаційних технологій, бібліотек, з'ясовано, що основними проблемами, які потребують вирішення, є недостатнє фінансування установ науки, освіти та бібліотек, недостатнє задоволення потреб працівників у підвищенні кваліфікації, низька інноваційна активність установ.

В Україні, яка володіє значним інтелектуальним потенціалом, формування ринкових відносин у СОЗ відбувається надто повільно. СОЗ в Україні має низку переваг, серед яких значна кількість освітніх закладів і осіб, які в них навчаються; близькість до ЄС, що надає можливість активно співпрацювати з європейськими установами, переймати їх досвід, здійснювати інтеграцію української науки в міжнародну наукову спільноту. З іншого боку, близькість до ЄС має і негативний вплив, який проявляється в тому числі й у інтелектуальній міграції українських науковців за кордон.

У третьому розділі „Удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання сфери обміну знаннями за умов переходу до економіки знань” запропоновано моделі взаємозв'язку секторів СОЗ і національної інноваційної системи, організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ та визначені основі напрями його вдосконалення, запропоновано шляхи оптимізації інфраструктури СОЗ.

Модель організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ (рис. 4) ілюструє принципи та методи регулювання відносин щодо обміну знаннями, інструменти впливу, а також довіру суб'єктів як чинника, який впливає на обмін знаннями. Регулювання обміну знаннями - суспільними благами проводиться з метою забезпечення рівного доступу до знань для всього населення. Регулювання обміну знаннями - приватними благами здійснюється з метою забезпечення ефективного обміну знаннями за участю ринкового механізму.

Зазначено, що регулювання обміном знаннями - суспільними благами передбачає створення необхідних передумов у державі для забезпечення базових потреб населення. Оскільки створення знань - процес творчий, який реалізовується після задоволення базових та соціальних потреб особи, завданням держави є створення умов для їх забезпечення.

Серед адміністративних, економічних, правових та соціальних методів регулювання обміну знаннями - суспільними благами запропоновано проведення політик: соціальної, демографічної, наукової (фундаментальних наук), освітньої, культурно-релігійної та політики подолання бідності тощо.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Модель організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ (складено автором)

Створення нових знань у державі та, відповідно, їх ефективний обмін можливі за умов високих соціальних стандартів та соціальних гарантій в Україні.Регулювання обміну знаннями - приватними благами здійснюється через застосування методів впливу на ринок знань. Серед адміністративних, економічних та правових методів регулювання ринку знань обґрунтовано: нормативно-правове законодавство (в т.ч. щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності), науково-технічну та інноваційну, фінансову, податкову, інвестиційну політику України.

Обидва напрями регулювання СОЗ взаємопов'язані та здійснюють вплив один на одного, який визначається, наприклад, через вплив досягнень фундаментальної науки на формування науково-технічного та інноваційного потенціалу України. Проблемою для реалізації зазначеного потенціалу є слабка інтеграція науки, освіти та виробництва в Україні.

У роботі з метою формування ефективної взаємодії науки, освіти та виробництва в Україні пропонується створення науково-інжинірингових центрів (НІЦ) на базі регіональних університетів (рис 5).

Рис. 5. Модель науково-інжинірингового центру (складено автором)

НІЦ є однією з форм інтеграції науки та виробництва. Вони знаходяться у підпорядкуванні департаментів освіти і науки, департаментів економічного розвитку та торгівлі обласних державних адміністрацій в кожній області. Такі центри одночасно провадять науково-дослідну діяльність і надають послуги інжинірингу, а якщо у складі центру є виробничі підприємства, то з'являється можливість значно спростити процес розробки інновацій з подальшим впровадженням.

До складу НІЦ запропоновано включити установи майже кожного з секторів СОЗ: наукова установа, освітній заклад, виробниче підприємство (з виготовлення інноваційної, наукомісткої) продукції, установа з надання інтелектуальних послуг. Синергетичний ефект від діяльності НІЦ дасть змогу збільшити обсяг створених наукових знань.

Зазначено, що ефективна взаємодія елементів структури та інфраструктури СОЗ забезпечує інтеграцію освіти, науки та виробництва, що, в свою чергу, є важливо не лише для цих сфер діяльності, але й для усього суспільства, яке користується знаннями, створеними наукою. Що доступніші знання, то більше можливостей у членів суспільства задовольнити свої потреби у них.

Рекомендації щодо вдосконалення регулювання секторами СОЗ наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Напрями та пропозиції щодо вдосконалення регулювання СОЗ в Україні*

Напрями	Пропозиції
Фінансування	Створення Наукового фонду України шляхом об'єднання Державного фонду фундаментальних досліджень, Державного фонду гуманітарних наук, Державного інноваційного фонду.
Інтеграція науки, освіти та виробництва	Створення науково-інжинірингових центрів та впровадження нових форм організації діяльності в наукові установи з метою пожвавлення обміну знаннями. Одночасне проведення консультативних робіт, тренінгів та навчань для працівників.
Наука	Зміна підходів до фінансування, збільшення обсягів фінансування (50% фінансування - шляхом грантів та конкурсів), оприлюднення онлайн-звітів про фінансування та використання коштів наукових проектів.
Бібліотеки	Зміна маркетингових стратегій бібліотек, зміна психологічного середовища бібліотек, збереження тенденції проведення масових культурних заходів у бібліотеках (наприклад, зустрічей із відомими науковцями), проведення семінарів на актуальні теми.
Освіта	Запровадження онлайн-курсів з отриманням сертифіката у межах спеціальностей, найбільш потрібних на ринку праці. Тривалість курсів - від кількох тижнів до півроку.
Інновації	Сприяння залученню іноземних інвестицій шляхом надання податкових пільг та спрощення митних бар'єрів.
Малий та середній бізнес	Сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, надання державної фінансової допомоги для впровадженні інновацій, встановлення податкових пільг при впровадженні інновацій.
Інфраструктура	Розбудова інноваційної інфраструктури, застосування логічно-структурної схеми побудови інфраструктури СОЗ

*Джерело: складено автором

З метою посилення співпраці науки, освіти та виробництва у державних наукових установах пропонується застосування сучасних форм організації діяльності: аутсорсинг (компанія для виконання проектів залучає зовнішню компанію з інших регіонів чи країн, працює з нею віддалено, тим самим отримуючи можливість скоротити витрати); краудсорсинг (компанія організовує великий конкурс, щоб обрати виконавця певного завдання, і ухвалює оптимальне для себе рішення); фріланс (компанія віддалено залучає до виконання завдання будь-кого з охочих, при цьому на вибір контрагента впливають як вартість послуг, так і рейтинг виконавця і замовника); коворкінг (фрілансери - незалежні один від одного виконавці, прагнучи спілкування, обміну ідеями, думками тощо об'єднуються та працюють у одному офісі); бенчмаркінг (організація діяльності компанії, спрямована на постійний пошук нових напрямів удосконалення компанії). Впровадження нових форм організації діяльності наукових установ повинно супроводжуватись консультативними роботами, тренінгами та навчаннями для працівників.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано підходи до вирішення наукового завдання обґрунтування теоретико-методичних засад формування відносин щодо обміну знаннями та розроблення моделі організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ.

За результатами дослідження сформульовано такі висновки:

1. З'ясовано, що досі непоєднувані суспільні блага - знання та ринковий механізм, в окремих випадках ефективно взаємодіють. Твердження про те, що продаж знань, з одного боку, є неетичним, а з іншого, - неможливим, спростовуються новим типом економіки - економікою знань. На думку багатьох учених вона формується в країні саме тоді, коли знання стають товаром. Значна частка знань у суспільстві передається від одного власника до іншого безкоштовно, проте знання, спроможні збагатити певну особу матеріально, захищаються правом приватної власності та обмін ними відбувається за допомогою ринкового механізму. Впровадження створених знань у виробництво є однією із основ інноваційного розвитку національної економіки.

2. СОЗ, яка охоплює всі форми обміну знаннями і знаходиться на перетині соціальної, духовної та економічної сфер суспільства, можна поділити на дві частини: у першій відбувається обмін знаннями - суспільними благами без участі ринкового механізму, у другій - обмін знаннями - приватними благами за його участю. Принципи, методи та інструменти регулювання обох частин СОЗ мають як спільні, так і відмінні ознаки.

3. Сформульовано визначення СОЗ, а також на підставі аналізу трьох підходів до регулювання ринкових відносин щодо обміну знаннями (класичного, системного, інституційного) сформульовано визначення ринку знань. Ринок знань трактується як: сфера ринкової економіки щодо обміну знаннями, представлених у інтелектуальних продуктах і послугах в царині функціонування науки, освіти, засобів масової інформації, інформаційно-комунікаційних технологій, бібліотек та інноваційних підприємств; суб'єкти, процеси, механізми ринку знань та зв'язки між його структурними елементами; сукупність соціальних інститутів, які забезпечують формування середовища для проведення актів обміну знаннями для здійснення ціноутворення, інформування, забезпечення правової платформи укладення договорів купівлі-продажу товарів та послуг.

4. Міжнародний досвід становлення економіки знань і формування процесів, пов'язаних з обміном знаннями всередині країн, свідчить, що державна політика, пріоритетним завданням якої є підтримка престижу науки на високому рівні, є необхідною умовою довгострокового економічного розвитку. Приклад держав з розвиненою економікою знань підтверджує, що уникнути проблем відірваності від потреб суспільства наука може лише тісно співпрацюючи з освітою та виробництвом. Найпоширенішими моделями такої співпраці у світі є моделі США, Японії. Проте багато країн практикують змішану модель співпраці, яка базується на поєднанні ключових елементів цих двох моделей. Найбільш придатним для умов України вважаємо досвід фінансування науки у Фінляндії, коли державні органи управління цієї країни прийняли рішення не зменшувати фінансування науки, навіть у кризові для економіки періоди. Також вартий уваги досвід Великої Британії, де уряд завжди фінансово допомагав виключно перспективним і прибутковим галузям, а збиткові галузі змушені були згортати свою діяльність.

5. Виявлено, що на СОЗ впливають такі групи факторів: економічні, соціально-демографічні, освітні, наукові, інноваційні, мотиваційні, організаційні. За результатами розрахунків з'ясовано, що обсяги видатків на наукову та науково-технічну діяльність прямо пропорційно впливають на сектори створення та поширення знань. Це означає, що збільшуючи видатки на наукову та науково-технічну діяльність, можна отримати приріст валової доданої вартості науки та інформації і телекомунікацій. Окрім того, результати розрахунків свідчать про те, що кількість дослідників, зайнятих у науці, має більший вплив на валову додану вартість науки, ніж фінансування наукових і науково-технічних робіт, що підтверджує значний вплив знань працівників на зростання результатів діяльності.

6. Завдяки аналізу стану секторів СОЗ обґрунтовано, що Україна володіє достатнім потенціалом для успішного формування та регулювання обміну знаннями у секторах СОЗ. У науковому секторі зайняті кваліфіковані працівниками, проте недостатня мотивація та матеріально-технічні умови знижують ефективність їх роботи. Діяльність сфери освіти готує спеціалістів різного профілю для областей України, виступаючи потужним освітнім чинником. Діяльність ЗМІ, яка характеризується випуском книг, газет, журналів та радіомовленням, демонструє позитивні тенденції. Щорічне проведення міжнародних виставок та форумів, сприяє залученню національних та іноземних видавців, обміну знаннями, досвідом. Найбільші бібліотеки України можуть розвивати туристичний потенціал та отримувати матеріальне забезпечення не лише із бюджету. Не зважаючи на зменшення бібліотечного фонду, зростає відвідуваність бібліотек, в т.ч. за рахунок зростання відвідуваності інтернет-сайтів бібліотек та масових заходів, організованих бібліотеками.

7. За результатами соціологічного опитування працівників організацій та установ секторів СОЗ встановлено, що матеріально-технічне забезпечення установ та організацій секторів СОЗ є незадовільним. Потреби і бажання працівників у відвідуванні додаткових курсів з метою вдосконалення своїх професійних здібностей задовольняються у менших обсягах, ніж на них є попит. Інноваційна активність установ характеризується найнижчими показниками, тому серед основних напрямів регулювання СОЗ повинно стати її підвищення.

8. Національна інноваційна система є важливим механізмом реалізації інноваційної політики в державі. Незважаючи на затверджені урядом України нормативні документи про її створення, практично це завдання реалізується вкрай повільно. Недостатнє фінансування є перешкодою розвитку інноваційної діяльності України, тому запропоновано створення Наукового фонду України шляхом об'єднання існуючих спеціалізованих фондів з метою оптимізації їх діяльності.

9. У дисертаційній роботі запропоновано вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання СОЗ, в межах якого можна виокремити два напрями. Перший напрям: регулювання обміном знаннями - суспільними благами передбачає створення необхідних передумов у державі для забезпечення базових потреб населення. Оскільки створення знань - процес творчий, який реалізовується за умови задоволення базових та соціальних потреб особи, завданням держави є створення умов для їх забезпечення. Другий напрям: регулювання обміну знаннями - приватними благами здійснюється через вплив на ринок знань.

10. Інфраструктура СОЗ має такі складові: правову, науково-технічну, соціальну, економічну, виробничо-господарську. На основі визначених мети, завдань та функцій інфраструктури СОЗ запропоновано логічно-структурну схему інфраструктури. Найбільш ефективними формами співпраці науки освіти та виробництва з точки зору оптимізації інфраструктурного забезпечення визнано науково-освітні регіональні центри та НІЦ. НІЦ пропонується створювати на базі ВНЗ, обов'язки щодо розвитку НІЦ необхідно покласти на департаменти економічного розвитку, торгівлі та промисловості і департамент освіти та науки обласних державних адміністрацій. Ефективне функціонування СОЗ та кооперація її секторів в Україні забезпечить інноваційний розвиток національної економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Вйонцек О.С. Механізми реалізації принципу доступності освіти для населення Карпатського регіону / О.С. Вйонцек // Карпатський регіон: актуальні проблеми та перспективи розвитку : [монографія у 8 т.] / НАН України. Інститут регіональних досліджень; наук. ред. В.С. Кравців. - Т. 2. Соціально-демографічний потенціал / відп. ред. У.Я. Садова. - Львів, 2013. - 456 с. - C. 302-308 (Серія „Проблеми регіонального розвитку”). (0,39 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях та виданнях, внесених до наукометричних баз даних:

2. Вйонцек О.С. Інструменти забезпечення доступності знань та інформації у Львівській області / О.С. Вйонцек // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - 2014. - Вип. 36: у 4 ч. - Ч.3. - С. 181-186. - (Серія : Економічні науки). (0,43 друк. арк.).

3. Вйонцек О.С. Регіональні науково-освітні центри - механізм сфери обміну знаннями / О.С. Вйонцек // Науковий вісник НЛТУ України: збірник науково-технічних праць. - 2013. - Вип. 23.16. - С. 401-406. (0,36 друк. арк.).

4. Вйонцек О.С. Аспекти взаємозв'язку національної інноваційної системи та ринку знань в контексті економічної безпеки / Л.К. Семів, О.С. Вйонцек // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна. - 2013. - Вип. 1. - С. 132-141. (0,49 друк. арк.). (Особистий внесок: запропоновано модель взаємозв'язку складових елементів ринку знань і національної інноваційної системи; 0,38 друк. арк.).

5. Вйонцек О.С. Аспекти інтелектуальної міграції в контексті переходу до економіки знань / Вйонцек О.С. // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Територіальні міграційні системи: теорія і практика: [зб. наук. пр.] / НАН Укораїни. Ін-т регіональних досліджень; редкол.: В.С. Кравців (відп. ред.). - 2013. - Вип 3 (101). - С. 302-309. (0,37 друк. арк.).

6. Вйонцек О.С. Передумови формування ринку знань в Україні / О.С. Вйонцек // Сталий розвиток економіки. - 2012. - №4 (14). - С. 192-196. (0,64 друк. арк.).

7. Вйонцек О.С. Суть та понятійний апарат ринку знань / О.С. Вйонцек // Сталий розвиток економіки. - 2011. - №2 (5). - С. 259-263. (0,43 друк. арк.).

8. Вйонцек О.С. Міжнародний досвід функціонування ринку знань в умовах становлення економіки знань / О.С. Вйонцек // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права: [зб. наук. пр. / гол. ред. Л. А. Янковська]. - 2011. - Вип. 6. - С. 69-75. (0,64 друк. арк.).

Статті у наукових періодичних виданнях інших держав:

9. Вйонцек О.С. Организационные модели интеграции науки, образования и бизнеса / Ю.И. Присяжнюк, О.С. Вйонцек // Akhali Ekonomisti. - Tbilisi, 2015. - №1(36). - С. 44-48. (0,37 друк. арк.). (Особистий внесок: запропоновано створення науково-інжинірингових центрів з метою покращення обміну та впровадження знань; 0,28 друк. арк.).

10. Вйонцек О.С. Инфраструктурное обеспечение рынка знаний / О.С. Вйонцек // Современные фундаментальные и прикладные исследования : [в 2 т.]. - №1(8). - Т.2. - 2013. - Кисловодск: Изд-во УЦ „МАГИСТР”, 2013. - С. 32_36. (0,22 друк. арк.).